02/08/2010 | kotygoroshko

http://bilozerska.livejournal.com/219601.html?utm_source=twitterfeed&utm_medium=twitter

Posted on 2010.02.08 at 23:05
Tags: акції, сбу, я
Не успел ишо Федот
Шагу сделать от ворот,
А уж вороны слетелись
На Федотов огород!
Леонид Филатов, "Сказка про Федота-стрельца, удалого молодца"


Епіграф - це, звісно, жарт. Все нормально. Співробітники - капітан і майор - приїхали до мене додому і на машині повезли у свій офіс на Аскольдовому провулку. Розмовляли зі мною ввічливо, основний закид був - що я, висвітлюючи діяльність "терористів", сприяю їхній діяльності, і що висвітлюю її однобоко . А я трохи посперечалася з ними на тему, що "теракт у свідомості", як було написано на закритому ними сайті, не є тероризмом. Хоча, звісно, саме це слово хлопці вжили даремно.

Я теж була чемна і ввічливо розповіла їм всю правду: що на обидві акції - димовухи під КМДА і під виборчу дільницю - мене запросили в останній момент анонімною СМС-кою з Інтернету. Пред’явили фотографії двох хлопців і двох дівчат. На одній був зображений мій давній знайомий Богдан і титр з його його ім’ям і прізвищем (це був кадр з відеоролику Videonews). Ну, я так і сказала, що це мій давній знайомий Богдан, прізвище дізналася вперше щойно, що бачила його на легальному пікетуванні МВС (він подав заявку на цю акцію від свого імені), а чи брав він участь у "димових" акціях, не знаю, там у всіх були зав’язані обличчя, і я не могла когось упізнати. Про дівчат сказала, що десь ніби бачила їх раніше, де і коли, не пам’ятаю, імен не знаю. Про це все з чистою совістю написала пояснення.

Забрали у мене фотографії з двох "димових" акцій - під КМДА і під виборчою дільницею (звичайно, облич там немає жодного, якщо хтось попадає мені в кадр з незакритим обличчям, я такі фотки одразу знищую, про що їм чесно сказала), і з акції під МВС. Ну, ту акцію знімала сила-силенна фотографів, в т.ч. міліцейських, і акція ця була легальною - хто хотів закрити обличчя, закрив.

Коротше, ми з хлопцями з’ясували, що у них своя робота, а у нас, журналістів, своя, і якщо я коли-небудь здам хоча б одного з тих, хто запрошує мене на акції, мене ніколи і нікуди більше не запросять. Сказала, що навіть якщо мене запросять на акцію і на місці повідомлять, що зараз відбудеться щось завідомо дуже нехороше - то я втечу звідти, щоб не брати в цьому участь, але повідомляти нікому нічого не буду. Добре ім’я дорожче.

Дякую знайомим і незнайомим журналістам, які підняли немаленьку бучу через мій виклик до СБУ, дякую двом партіям, зокрема "Свободі", які негайно запропонували мені адвокатів. Прощаючись зі мною, працівник сказав, що наступне побачення, можливо, відбудеться дуже скоро. А мені, коли прощалися, спало на думку, що робота у нас дуже схожа. І їм, і нам потрібна інформація, і вони, і ми не здаємо свою агентуру Тільки засоби роботи і захисту у нас різняться: їхні - зберегти таємницю, наші - підняти якомога більшу бучу