Михайло Гончар про консорціум (/)
02/11/2010 | observеr
Воскресіння консорціуму: Янукович уже приготувався віддати трубу Росії?
НАК “Нафтогаз” буде трансформовано в технологічний підрозділ Газпрому... Білорусь одержує газ за дешевшою ціною і цього року завершує передачу 50% своєї ГТС Росії... Не існує тристороннього формату консорціуму...
Зараз, перебуваючи на конференції в Мінську в Білорусі, читаю новини про те, що нова влада готова запропонувати Росії, Європі і Нафтогазу по 33,3% в консорціумі з управління ГТС. За моїми даними, офіс консорціуму знаходитиметься у горезвісному швейцарському кантоні Цуг, там само, де й офіс «РосУкрЕнерго», Північого потоку й Південного потоку.
Віктор Янукович
Як і припускав, обіцянка консорціуму і «дешевого» – трохи вище, ніж у Білорусі газу – не була порожньою політичною риторикою. Кандидат у президенти, який виграв вибори, почав її реалізувати ще до офіційного оголошення результатів виборів.
І це ще раз підтверджує істину: великий капітал (ідея консорціуму вигідна перш за все власникам газоємних галузей, а саме групі Фірташа – Бойка) в прагненні підняти норму прибутку не здатен мислити категоріями національного інтересу і національної безпеки. У випадку реалізації проекту, ми одержимо нібито дешевший газ. Ось, мовляв, Білорусь отримує газ за дешевшою ціною, але цього року завершує передачу 50 відсотків своєї газотранспортної системи Росії.
А де гарантія, що одержавши свої 50 відсотків, РФ не почне проводити іншу цінову політику? Або ж не вимагатиме подальшої передачі наступних 50 відсотків, якщо білоруське керівництво захоче протриматися на цьому субсидіциарному режимі? Приклад поточного року показує: наскільки б глибокою не була політична солідарність Білорусі з Росією, у північного партнера діє принцип: брат братом, сват сватом — а гроші не рідня. Вони підписали митний союз, а надії білоруських керівників на більші об`єми нафти за притямною ціною виявилися марними.
Я пишу про Білорусь тому, що російська сторона не раз натякала на такий варіант співпраці з Україною, як з Білоруссю. Він дуже простий: ми вам – труби, ви нам – «дешевий» газ. Але мислячим людям історія газових відносин цих країн може служити прекрасним і поки чужим уроком.
Кучма, Путін
Друга модель співпраці – Газотранспортний консорціум. Фактично – реанімація тієї схеми, яка була позначена в 2002 році в спільній заяві Кучми, Шредера і Путіна і яка передбачала тристоронній формат створення консорціуму Україна – Росія – Німеччина. Як ми знаємо, ще не встигли висохнути чорнила на підписаній у Санкт-Петербурзі тристоронній заяві, як російська сторона винесла з тристороннього процесу, який ще й не розпочався, німецького партнера, сказавши, німецькій стороні, що спочатку ми вирішимо питання в двосторонньому порядку, а потім ви приєднуйтеся. Наступна фраза колишнього посла Німеччини в Україні з цього приводу, що ФРН не сяде за стіл, де вже двоє пообідали, – вважається хрестоматійною. Усім, хто хоч трохи цікавиться енергетичною політикою, зрозуміло: тристоронній формат консорціуму – це не більше, ніж декларація з боку Росії. Спрвжня мета РФ: через ту або іншу форму кооперації, приватизації встановити контроль над українською ГТС.
Є й третій, найвідвертіший формат: консорціум на двох, де сам консорціум буде своєрідною ширмою, а НАК «Нафтогаз» буде трансформовано в технологічний підрозділ Газпрому.
І, на жаль, після всього – двох газових воєн, нічогонероблення української сторони, з урахуванням тієї непрозорості в нафтогазовому секторі України, внаслідок того, що в 2009 році українська сторона нічого не зробила для реалізації брюссельських домовленостей, – Єврокомісія і європейські компанії знизили свій інтерес до України. Висока ймовірність того, що ЄС і Німеччина вельми прихильно поставляться до подібних ініціатив Росії. Така позиція дистанціонування з боку ЄС є глибоко помилковою, і вони у разі її «успіху» заплатять високу ціну, але Україні навряд чи від цього легше.
Росія, розуміючи цей нюанс – втрату інтересу ЄС до України, – активізувалася. Адже зрозуміло, що Партія регіонів у своєму побажанні консорціуму озвучує не стільки свої, скільки позиції Російської Федерації. Кажучи про консорціум, «Регіони» ретранслюють російські підходи.
Передача труби – антидержавницький крок. Тимчасові цінові преференції не принесуть користі держпідприємствам до бюджету. Тому що будь-які прибутки розподілятимуть через непрозорі схеми в приватних інтересах ініціатора подібних ідей.
Можу припустити, що якщо такий формат почне реалізовуватися, то це приведе до конфліктів у Партії регіонів. Інтереси групи Фірташа – Бойка увійдуть у суперечку з групою Азарова. Перші хочуть мінімізувати оподаткування. Тоді як інтерес групи Азарова, який очолюватиме фінансовий блок уряду, полягає в протилежному. Знаю, що у минулому ці інтереси стикалися. Отже навряд чи консорціум консолідуватиме всіх представників великого бізнесу. Ну а що стосується заявок, що прозвучали, що нібито консорціум запобіжить будівництву «Норд-стріму», то це повна безграмотність.
У Партії регіонів не читають документів – ні Концепції національної безпеки Росії, ні Концепції енергетичної безпеки Росії. У запалі передвиборчих баталій їм ніколи було подивитися в оновлену версію енергетичної стратегії Росії, яка приймалася в листопаді 2009 року. Якби вони почитали ці документи, то зрозуміли б, що будівництво Північного і Південного потоків – пріоритетні проекти Російської Федерації. Янукович не прем`єр-міністр і не президент Росії, щоб піддавати ревізії національні проекти Російської Федерації. І Північний, і Південний потоки – це проекти, що базуються на політиці. Одна з цілей інформаційно-пропагадистського галасу навколо цих проектів – схилити Україну до передачі своєї ГТС, але це зовсім не означає, що від обох проектів Росія відмовиться.
Дійсно, сумнівним виглядає Південний потік. Але Північний – активно проштовхуватиметься, адже вже підписані контракти, і якщо поставки газу не розпочнуться, то Газпром зазнає штрафних санкцій. Не випадково, Північний потік ще з 2005 року був переорієнтований з ресурсної бази Штокманського родовища (його розробку знову відкладено), заради якого він і задумувався в 90-х роках, на ресурсну базу старіючих родовищ Західного Сибіру. Тому російська сторона від будівництва «Норд-стріму» відступати не буде, що б там не казав Янукович.
Узагалі, Росія працює над створенням диверсифікаціної системи експорту своїх енергоносіїв. У цьому серйозний інтерес цілого кола осіб, починаючи з топ-менеджмента енергетичних кампаній і закінчуючи політичними фігурами. Вони просто заробляють на цьому гроші. Газпром не приховує, що вкладає величезні кошти в трубопровідні системи і неадекватно скромні – у видобуток. Тоді як доцільно було б якраз навпаки.
На жаль, Партія регіонів живе в старій системі координат. Цим частково пояснюються неадекватні з погляду держинтересів заявки – то Янукович хоче вступити в Північний і Південний потоки, то створює консорціум, то хоче зупинити Північний потік. Також усі ці хаотичні рухи диктуються корпоративними інтересами усередині партійної структури. Паразитарно-піратська природа клану така, що вони намагаються приліпитися до чогось, де можна щось фінансово відсмоктати.
Сподіваються, що, поступившись інтересом держави, їм дадуть скористатися фінансовими потоками. Чи дадуть їм те, що вони хочуть? Якщо так, то кількість осіб, які зможуть цим скористатися, буде дуже обмеженою. А інші задовольнятимуться піратством, а скоріше мародерством (враховуючи стан економіки) всередині країни.
Що стосується проектів, які були рухом до Європи. Не виключено що Брюссельська декларація щодо модернізації ГТС буде згорнуто. Але це не тільки тому, що прийшла нова влада. Діючий уряд підписав її, але негайно вплутався у непотрібні суперечки, не зробивши більше жодного кроку для її реалізації.
Чи можу я припустити, що майбутній Президент і новий уряд робитимуть кроки в реформуванні газової сфери? Є своєрідний лакмусовий папірець, який покаже перспективи і підходи з боку нової влади до реалізації Брюссельської декларації. Цей індикатор – законопроект про основні положення функціонування газового ринку в Україні. Він був розроблений за допомогою європейських експертів, це, по суті, імплементація в наше законодавство другої газової директиви ЄС. Якщо майбутній Президент і уряд забезпечать його проходження і ухвалення в тому вигляді, в якому проект зареєстровано, – це говоритиме про їх прихильність до реформування газового сектора України відповідно до європейських норм.
Михайло Гончар
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-362049.html
НАК “Нафтогаз” буде трансформовано в технологічний підрозділ Газпрому... Білорусь одержує газ за дешевшою ціною і цього року завершує передачу 50% своєї ГТС Росії... Не існує тристороннього формату консорціуму...
Зараз, перебуваючи на конференції в Мінську в Білорусі, читаю новини про те, що нова влада готова запропонувати Росії, Європі і Нафтогазу по 33,3% в консорціумі з управління ГТС. За моїми даними, офіс консорціуму знаходитиметься у горезвісному швейцарському кантоні Цуг, там само, де й офіс «РосУкрЕнерго», Північого потоку й Південного потоку.
Віктор Янукович
Як і припускав, обіцянка консорціуму і «дешевого» – трохи вище, ніж у Білорусі газу – не була порожньою політичною риторикою. Кандидат у президенти, який виграв вибори, почав її реалізувати ще до офіційного оголошення результатів виборів.
І це ще раз підтверджує істину: великий капітал (ідея консорціуму вигідна перш за все власникам газоємних галузей, а саме групі Фірташа – Бойка) в прагненні підняти норму прибутку не здатен мислити категоріями національного інтересу і національної безпеки. У випадку реалізації проекту, ми одержимо нібито дешевший газ. Ось, мовляв, Білорусь отримує газ за дешевшою ціною, але цього року завершує передачу 50 відсотків своєї газотранспортної системи Росії.
А де гарантія, що одержавши свої 50 відсотків, РФ не почне проводити іншу цінову політику? Або ж не вимагатиме подальшої передачі наступних 50 відсотків, якщо білоруське керівництво захоче протриматися на цьому субсидіциарному режимі? Приклад поточного року показує: наскільки б глибокою не була політична солідарність Білорусі з Росією, у північного партнера діє принцип: брат братом, сват сватом — а гроші не рідня. Вони підписали митний союз, а надії білоруських керівників на більші об`єми нафти за притямною ціною виявилися марними.
Я пишу про Білорусь тому, що російська сторона не раз натякала на такий варіант співпраці з Україною, як з Білоруссю. Він дуже простий: ми вам – труби, ви нам – «дешевий» газ. Але мислячим людям історія газових відносин цих країн може служити прекрасним і поки чужим уроком.
Кучма, Путін
Друга модель співпраці – Газотранспортний консорціум. Фактично – реанімація тієї схеми, яка була позначена в 2002 році в спільній заяві Кучми, Шредера і Путіна і яка передбачала тристоронній формат створення консорціуму Україна – Росія – Німеччина. Як ми знаємо, ще не встигли висохнути чорнила на підписаній у Санкт-Петербурзі тристоронній заяві, як російська сторона винесла з тристороннього процесу, який ще й не розпочався, німецького партнера, сказавши, німецькій стороні, що спочатку ми вирішимо питання в двосторонньому порядку, а потім ви приєднуйтеся. Наступна фраза колишнього посла Німеччини в Україні з цього приводу, що ФРН не сяде за стіл, де вже двоє пообідали, – вважається хрестоматійною. Усім, хто хоч трохи цікавиться енергетичною політикою, зрозуміло: тристоронній формат консорціуму – це не більше, ніж декларація з боку Росії. Спрвжня мета РФ: через ту або іншу форму кооперації, приватизації встановити контроль над українською ГТС.
Є й третій, найвідвертіший формат: консорціум на двох, де сам консорціум буде своєрідною ширмою, а НАК «Нафтогаз» буде трансформовано в технологічний підрозділ Газпрому.
І, на жаль, після всього – двох газових воєн, нічогонероблення української сторони, з урахуванням тієї непрозорості в нафтогазовому секторі України, внаслідок того, що в 2009 році українська сторона нічого не зробила для реалізації брюссельських домовленостей, – Єврокомісія і європейські компанії знизили свій інтерес до України. Висока ймовірність того, що ЄС і Німеччина вельми прихильно поставляться до подібних ініціатив Росії. Така позиція дистанціонування з боку ЄС є глибоко помилковою, і вони у разі її «успіху» заплатять високу ціну, але Україні навряд чи від цього легше.
Росія, розуміючи цей нюанс – втрату інтересу ЄС до України, – активізувалася. Адже зрозуміло, що Партія регіонів у своєму побажанні консорціуму озвучує не стільки свої, скільки позиції Російської Федерації. Кажучи про консорціум, «Регіони» ретранслюють російські підходи.
Передача труби – антидержавницький крок. Тимчасові цінові преференції не принесуть користі держпідприємствам до бюджету. Тому що будь-які прибутки розподілятимуть через непрозорі схеми в приватних інтересах ініціатора подібних ідей.
Можу припустити, що якщо такий формат почне реалізовуватися, то це приведе до конфліктів у Партії регіонів. Інтереси групи Фірташа – Бойка увійдуть у суперечку з групою Азарова. Перші хочуть мінімізувати оподаткування. Тоді як інтерес групи Азарова, який очолюватиме фінансовий блок уряду, полягає в протилежному. Знаю, що у минулому ці інтереси стикалися. Отже навряд чи консорціум консолідуватиме всіх представників великого бізнесу. Ну а що стосується заявок, що прозвучали, що нібито консорціум запобіжить будівництву «Норд-стріму», то це повна безграмотність.
У Партії регіонів не читають документів – ні Концепції національної безпеки Росії, ні Концепції енергетичної безпеки Росії. У запалі передвиборчих баталій їм ніколи було подивитися в оновлену версію енергетичної стратегії Росії, яка приймалася в листопаді 2009 року. Якби вони почитали ці документи, то зрозуміли б, що будівництво Північного і Південного потоків – пріоритетні проекти Російської Федерації. Янукович не прем`єр-міністр і не президент Росії, щоб піддавати ревізії національні проекти Російської Федерації. І Північний, і Південний потоки – це проекти, що базуються на політиці. Одна з цілей інформаційно-пропагадистського галасу навколо цих проектів – схилити Україну до передачі своєї ГТС, але це зовсім не означає, що від обох проектів Росія відмовиться.
Дійсно, сумнівним виглядає Південний потік. Але Північний – активно проштовхуватиметься, адже вже підписані контракти, і якщо поставки газу не розпочнуться, то Газпром зазнає штрафних санкцій. Не випадково, Північний потік ще з 2005 року був переорієнтований з ресурсної бази Штокманського родовища (його розробку знову відкладено), заради якого він і задумувався в 90-х роках, на ресурсну базу старіючих родовищ Західного Сибіру. Тому російська сторона від будівництва «Норд-стріму» відступати не буде, що б там не казав Янукович.
Узагалі, Росія працює над створенням диверсифікаціної системи експорту своїх енергоносіїв. У цьому серйозний інтерес цілого кола осіб, починаючи з топ-менеджмента енергетичних кампаній і закінчуючи політичними фігурами. Вони просто заробляють на цьому гроші. Газпром не приховує, що вкладає величезні кошти в трубопровідні системи і неадекватно скромні – у видобуток. Тоді як доцільно було б якраз навпаки.
На жаль, Партія регіонів живе в старій системі координат. Цим частково пояснюються неадекватні з погляду держинтересів заявки – то Янукович хоче вступити в Північний і Південний потоки, то створює консорціум, то хоче зупинити Північний потік. Також усі ці хаотичні рухи диктуються корпоративними інтересами усередині партійної структури. Паразитарно-піратська природа клану така, що вони намагаються приліпитися до чогось, де можна щось фінансово відсмоктати.
Сподіваються, що, поступившись інтересом держави, їм дадуть скористатися фінансовими потоками. Чи дадуть їм те, що вони хочуть? Якщо так, то кількість осіб, які зможуть цим скористатися, буде дуже обмеженою. А інші задовольнятимуться піратством, а скоріше мародерством (враховуючи стан економіки) всередині країни.
Що стосується проектів, які були рухом до Європи. Не виключено що Брюссельська декларація щодо модернізації ГТС буде згорнуто. Але це не тільки тому, що прийшла нова влада. Діючий уряд підписав її, але негайно вплутався у непотрібні суперечки, не зробивши більше жодного кроку для її реалізації.
Чи можу я припустити, що майбутній Президент і новий уряд робитимуть кроки в реформуванні газової сфери? Є своєрідний лакмусовий папірець, який покаже перспективи і підходи з боку нової влади до реалізації Брюссельської декларації. Цей індикатор – законопроект про основні положення функціонування газового ринку в Україні. Він був розроблений за допомогою європейських експертів, це, по суті, імплементація в наше законодавство другої газової директиви ЄС. Якщо майбутній Президент і уряд забезпечать його проходження і ухвалення в тому вигляді, в якому проект зареєстровано, – це говоритиме про їх прихильність до реформування газового сектора України відповідно до європейських норм.
Михайло Гончар
постiйна адреса статтi: http://www.unian.net/ukr/news/news-362049.html
Відповіді
2010.02.11 | Абу
написано як завжди добре!