МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

1-ша сторінка "Літературної України". Не фотошоп.

02/11/2010 | Felicidada

Надіслали зображення газети №5 від 11 лютого 2010 року. Дуже промовисто. Є ще патріоти, які стають на захист українського. І які публікують :)

Файл в межах 600 кб

http://radikal.ru/F/s004.radikal.ru/i207/1002/a7/c1a2430a62e1.jpg.html

Відповіді

  • 2010.02.11 | Felicidada

    Створюється Громадський Комітет по захисту «Кримської світлиці»

    11 лютого 2010 р.

    10 лютого 2010 р. в Сімферополі у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі відбулася зустріч заслуженого журналіста України, а ще – самобутнього поета, композитора і виконавця власних пісень Віктора КАЧУЛИ з передплатниками та читачами класичної — пісенної, духовної, незалежної — «Кримської світлиці», яка була єдиною надполітичною україномовною газетою півострова. Віктор КАЧУЛА також представив присутнім свій перший, записаний разом із донькою Юлею, аудіодиск авторських пісень «Може, мамо, я хоч трохи кращим світ зроблю!» http://www.ukrlife.org/main/evshan/apple_ua.htm

    На зустрічі прозвучав заклик до кримчан вступати в Комітет із захисту «Кримської світлиці» того зразка, що редагувалася Віктором КАЧУЛОЮ, та підтримати його плани з відродження випуску видання, можливо, під дещо іншою назвою, але із класичним «світличним» змістом, за яким досі сумують читачі.

    Звертатися з пропозиціями можна за телефоном В. КАЧУЛИ: (067) 650-14-22. Електронна адреса для зв’язку - kr_svit@meta.ua

    Прес-служба Кримської організації УНП,
    050 2853997

    * * *

    У ці дні відзначається чергова річниця завершення афганської авантюри – виведення радянських військ з Афганістану. Несподіванкою для усіх присутніх на цій зустрічі став цикл «афганських» пісень В. Качули, написаних під враженням від спілкування з героями його публікацій під час роботи в колишній кримській молодіжній газеті ще понад 10 років тому. Пропонуємо Вашій увазі кілька «афганських» пісень Віктора Качули:

    ЗА ОТВАГУ

    Этот парень с меня,
    Будто кто подгонял
    Вес и рост, и размер на рубаху.
    Не узнать со спины.
    Но с другой стороны -
    Я - не он. У него - "За отвагу".
    Прямо зависть берет,
    Так глазеют (везёт!)
    На медаль эту Тани и Ксюши.
    Чем я хуже - скажи?
    Тем, что ТАМ не служил?
    Он не выдержал:
    Ладно, послушай.
    Трое суток в пыли
    Мы колонною шли,
    Гнали мы на Кабул бензовозы.
    Вдруг граната со скал,
    Бензовоз запылал!!
    Я в колонне застрял, как заноза!
    Врассыпную народ,
    - Прыгай!! - кто-то орёт.
    Слышу - пламя ревет за спиною.
    Да неужто рванёт?!
    Это ж так разнесёт,
    Что лишь Бог соберёт нас с тобою!
    Видно, есть где-то Бог.
    Кто ж ещё нам помог
    В том краю, где судьба так игрива?
    В общем, я - по газам!
    Как - не помню и сам,
    Но успел, дотянул до обрыва!
    Я за камни упал,
    Я, как листик, дрожал,
    И не думал тогда, что отважный.
    Вот такие дела...
    А колонна - прошла!
    Прорвалась, остальное - не важно...
    - Вот и всё, - он сказал,
    И плечами пожал.
    И умолк, разговор прерывая.
    Пять минут разговор,
    Только я до сих пор
    Ту колонну его вспоминаю:
    Врассыпную народ,
    - Прыгай!! - кто-то орёт.
    Слышу - пламя ревёт за спиною.
    До обрыва - держись!
    Сколько - миг
    или жизнь?
    Смог бы я, если б это со мною?
    Ведь тот парень с меня,
    Будто кто подгонял
    Вес и рост, и размер на рубаху.
    Не узнать со спины.
    Но с другой стороны -
    Я - не он. У него - "За отвагу".

    Симферополь. 1988 г.


    АЛЕКСЕЮ МИРОЛЮБОВУ,
    УСТОЯВШЕМУ, НЕСМОТРЯ НИ НА ЧТО...


    Все никак не отоснится,
    Не уймется этот сон.
    Продираясь сквозь ресницы,
    Ночью в душу лезет он.
    И опять тот парень строгий
    Надо мной стоит, как Бог.
    Как же так? Ведь - ради Бога! -
    Я же знаю: он - без ног?!
    Видно, так судьбе угодно,
    Чтобы мучил меня сон,
    Что не он - а я безногий,
    Я - калека, а не он...
    Вот и корчусь я в постели,
    И дышу - и не дышу.
    Он стоит, и ноги целы,
    Я - истерзанный лежу.
    И опять летит граната
    Из «зелёнки» в мой «КамАЗ»!
    И оторванною пяткой
    Я достать пытаюсь газ!!
    Видно, так судьбе угодно,
    Чтобы мучил меня сон,
    Что не он - а я безногий,
    Я - калека, а не он...
    А потом, в палате белой,
    От наркоза я бегу,
    Но отрезанным коленом
    Оттолкнуться не могу!
    Вот и корчусь, как обрубок,
    И ору - мат-перемат!!
    Будто там, в «КамАЗе»-«трупе»,
    Мои ноженьки горят!
    Не мои!! Я это знаю!
    Не мои!! Да это ж сон!
    Я с ногами просыпаюсь,
    Ну, а он?.. а он?.. а он?
    Он опять, тот парень строгий,
    Над моей душою встал,
    Чтобы я хоть ночь - безногим -
    За него откантовал!
    Может, он, пока затея
    Эта будет сниться мне,
    На моих ногах сумеет
    Пробежаться хоть во сне.
    Пусть ему - да ради Бога! -
    Пусть придёт хотя бы в сон,
    Что не он - а я безногий,
    Я - калека, а не он!
    Вот и корчусь я в постели,
    И дышу - и не дышу.
    Он стоит, и ноги целы,
    Я - истерзанный лежу.
    И опять летит граната
    Из «зелёнки» в мой «КамАЗ»!
    И оторванною пяткой
    Я достать пытаюсь газ!..
    ...Все никак не отоснится,
    Не уймется этот сон.
    Продираясь сквозь ресницы,
    Ночью в душу лезет он.
    И опять тот парень строгий
    Надо мной стоит, как Бог...
    Я ему дал на ночь ноги,
    Я хоть так ему помог...
    Я ему дал на ночь ноги -
    Что еще я сделать мог?

    Симферополь, 1988 г.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".