Генеральне консульство України в Мілані вже понад рік тримає на особли
02/12/2010 | Ольга Самборська
Днями на сторінках інтернет-порталу Майдан з’явилася публікація "Як повернути дитину?"
Викладений матеріал видався нам недостатньо опрацьованим і однобоким.
Оскільки проблеми заробітчан з України за кордоном не мають кордонів, то редакція вирішила провести незалежне розслідування ситуації, що склалася навколо малолітнього В. Сергієнка. Маючи досвід співпраці з німецькою Фемідою у справах наших заробітчан, ми задались питанням про юридичну допомогу родині Шпачинської. Ми звернулися до колег-журналістів в Італії, які підтвердили проблематичність ситуації, що склалася. Наступним кроком було звернення до україського консульства в Мілані. Генеральний консул Руслан Фуфалько луб’язно надав нам необхідну інформацію про участь дипломатичної установи в Мілані в справі заробітчан:
“Генеральне консульство України в Мілані вже понад рік тримає на особливому контролі ситуацію, яка склалася в родині Шпачинських-Сергієнків, належним чином відреагувавши на звернення до установи громадянки України Наталії Шпачинської – матері малолітнього Володимира, заява якої зареєстрована в справі від 07.11.2008 р.
Одним із перших кроків Генконсульства стало негайне звернення до міланського Суду у справах неповнолітніх з проханням надати установі вичерпні роз’яснення в згаданій справі відповідно до статті 50 українсько-італійської Консульської конвенції, підписаної сторонами у 2003 році, яка, зокрема, зобов’язує компетентні органи влади держави перебування негайно інформувати консульських посадових осіб акредитуючої держави «щодо будь-якої ситуації навколо неповнолітніх, недієздатних або обмежених в дієздатності громадян акредитуючої держави». У зверненні Генконсульства до Суду висловлювалося також прохання невідкладно в подальшому інформувати дипломатичну установу України про можливі нові заходи, які італійська сторона вважатиме за доцільне застосувати стосовно малолітнього громадянина України.
У відповідь на своє звернення Генконсульство отримало копію рішення міланського Суду у справах неповнолітніх від 24.04.2008 р., яким, виходячи з вищих інтересів дитини, обов’язок моніторингу за станом здоров’я малолітнього В.Сергієнка тимчасово покладався на муніципальні структури за місцем проживання батьків. Враховуючи фактичну відмову останніх виконувати необхідні санітарні приписи, Суд частково обмежив (у частині забезпечення лікування дитини) їх батьківські права. Тим же судовим рішенням, з огляду на стан здоров’я дитини та з урахуванням відповідних норм місцевого міграційного законодавства, обом батькам В.Сергієнка, які до цього нелегально перебували на території Італійської Республіки, дозволялося подальше (на законних підставах) проживання в країні протягом року.
Враховуючи сумніви матері та бабусі неповнолітнього В.Сергієнка у правомірності дій італійської сторони, правильності визначеного медиками діагнозу (фенілкетонурія), консул ГК України в Мілані Руслан Фуфалько та представник Укрінюрколегії – керівник департаменту захисту прав фізичних осіб за кордоном Микола Павлов домоглися чергового засідання міланського Суду в справах неповнолітніх, яке відбулося 11.12.2008 року. Даючи згоду на участь у засіданні консула та українського адвоката, італійський суддя погодився також взяти до уваги аргументи Миколи Павлова в якості тимчасового представника захисту.
Р.Фуфалько та М.Павлов окремо настояли на необхідності залучення перекладача з італійської на українську мову, зважаючи на не зовсім добре розуміння матір’ю мови країни перебування.
Під час згаданого засідання суддя і медичний експерт Суду довели до відома української сторони, що на підставі проведеного медичного обстеження малолітньому В.Сергієнку призначено дієту, яка виключає вживання молока та молочних продуктів; недотримання такої дієти загрожує в подальшому патологічними змінами в організмі дитини, зокрема – незворотніми розладами мозкової діяльності. На цій підставі, беручи до уваги положення Конвенції ООН Про права дитини від 1989 року, Суд виходив з невід’ємного права дитини на життя і здоров’я. Відмова батьків малолітнього В.Сергієнка забезпечити йому необхідне медичне лікування (дієтотерапію) була розцінена судом як злочинна бездіяльність, залишення без допомоги, що загрожує здоров’ю і життю людини.
У зв’язку з цим суддя міланського Суду у справах неповнолітніх наголосив, що незалежно від громадянства, дитина, яка перебуває в окрузі суду, підпадає під його безпосередню компетенцію, а італійське законодавство у питаннях захисту здоров’я і життя малолітніх виходить із конвенційних положень міжнародного права, які є частиною італійського національного законодавства.
Прагнучи забезпечити психологічний спокій у родині Н.Шпачинської, представник Укрінюрколегії заявив клопотання про закриття справи за умови, якщо Н.Шпачинська виїде з дитиною в Україну для обстеження та на випадок підтвердження діагнозу – для лікування. Суд задовольнив таке клопотання і повідомив, що після надання нотаріального свідоцтва про факт знаходження Н.Шпачинської та її дитини в Україні справу буде закрито. При цьому Н.Шпачинська у місячний термін зобов’язалася виїхати з дитиною в Україну.
Враховуючи вищевикладені обставини, досягнення подібного компромісного рішення, на нашу думку, було успішним результатом вчасного втручання у справу Генконсульства та Укрінюрколегії. І мати і бабуся неповнолітнього Володі саме так і сприйняли наступну судову постанову, висловивши вдячність консульству та особисто М.Павлову.
З невідомих нам причин, Н.Шпачинська не покинула Італію в заявлений нею термін, що і стало приводом для застосування жорсткіших санкцій з боку італійської сторони: ухвалення чергового рішення Суду від 30.01.2009 р., в якому, серед іншого, постановлялася: заборона виїзду дитини за межі країни.
Враховуючи подальше ухилення матері від виконання винесених італійським компетентним судом рішень, пов’язаних із необхідністю суворого дотримання профілактичних заходів у зв’язку з виявленою в дитини фенілкетонурією, 24.11.2009 р. міланський Суд у справах неповнолітніх ухвалив тимчасову (терміном на 24 місці) передачу малолітнього В.Сергієнка на поруки комунальним властям містечка Вімеркате, де проживає українська родина, з обмеженням матері в її батьківських правах стосовно прийняття рішень, пов’язаних зі здоров’ям дитини. Цим же рішенням Суд зобов’язав Н.Шпачинську співпрацювати для впровадження визначених заходів, застерігаючи, що брак її згоди чи порушення приписів може призвести – «якщо стане обтяжливішою або не припиниться ситуація упередженості до малолітньої дитини – до застосування подальших обмежувальних заходів щодо їхніх батьківських прав».
Станом на сьогодні, за інформацією Генконсульства, адвокат матері дитини вивчає можливості подачі апеляції в рамках чинного в Італії процесуально-правового поля з метою скорочення визначеного судом терміну відлучення дитини від матері.
Таким чином, у справі щодо малолітнього В.Сергієнка йдеться про здійснювані в рамках законодавства країни перебування заходи, визнані відповідальним місцевим судовим органом як такі, що відповідають нагальним інтересам життя і здоров’я дитини.
ГК України в Мілані продовжує тримати справу на контролі для того, аби передбачені місцевим законодавством права громадян України були дотримані в повному обсязі.
ГК України в Мілані
Лютий 2010 року
Далі буде.
Викладений матеріал видався нам недостатньо опрацьованим і однобоким.
Оскільки проблеми заробітчан з України за кордоном не мають кордонів, то редакція вирішила провести незалежне розслідування ситуації, що склалася навколо малолітнього В. Сергієнка. Маючи досвід співпраці з німецькою Фемідою у справах наших заробітчан, ми задались питанням про юридичну допомогу родині Шпачинської. Ми звернулися до колег-журналістів в Італії, які підтвердили проблематичність ситуації, що склалася. Наступним кроком було звернення до україського консульства в Мілані. Генеральний консул Руслан Фуфалько луб’язно надав нам необхідну інформацію про участь дипломатичної установи в Мілані в справі заробітчан:
“Генеральне консульство України в Мілані вже понад рік тримає на особливому контролі ситуацію, яка склалася в родині Шпачинських-Сергієнків, належним чином відреагувавши на звернення до установи громадянки України Наталії Шпачинської – матері малолітнього Володимира, заява якої зареєстрована в справі від 07.11.2008 р.
Одним із перших кроків Генконсульства стало негайне звернення до міланського Суду у справах неповнолітніх з проханням надати установі вичерпні роз’яснення в згаданій справі відповідно до статті 50 українсько-італійської Консульської конвенції, підписаної сторонами у 2003 році, яка, зокрема, зобов’язує компетентні органи влади держави перебування негайно інформувати консульських посадових осіб акредитуючої держави «щодо будь-якої ситуації навколо неповнолітніх, недієздатних або обмежених в дієздатності громадян акредитуючої держави». У зверненні Генконсульства до Суду висловлювалося також прохання невідкладно в подальшому інформувати дипломатичну установу України про можливі нові заходи, які італійська сторона вважатиме за доцільне застосувати стосовно малолітнього громадянина України.
У відповідь на своє звернення Генконсульство отримало копію рішення міланського Суду у справах неповнолітніх від 24.04.2008 р., яким, виходячи з вищих інтересів дитини, обов’язок моніторингу за станом здоров’я малолітнього В.Сергієнка тимчасово покладався на муніципальні структури за місцем проживання батьків. Враховуючи фактичну відмову останніх виконувати необхідні санітарні приписи, Суд частково обмежив (у частині забезпечення лікування дитини) їх батьківські права. Тим же судовим рішенням, з огляду на стан здоров’я дитини та з урахуванням відповідних норм місцевого міграційного законодавства, обом батькам В.Сергієнка, які до цього нелегально перебували на території Італійської Республіки, дозволялося подальше (на законних підставах) проживання в країні протягом року.
Враховуючи сумніви матері та бабусі неповнолітнього В.Сергієнка у правомірності дій італійської сторони, правильності визначеного медиками діагнозу (фенілкетонурія), консул ГК України в Мілані Руслан Фуфалько та представник Укрінюрколегії – керівник департаменту захисту прав фізичних осіб за кордоном Микола Павлов домоглися чергового засідання міланського Суду в справах неповнолітніх, яке відбулося 11.12.2008 року. Даючи згоду на участь у засіданні консула та українського адвоката, італійський суддя погодився також взяти до уваги аргументи Миколи Павлова в якості тимчасового представника захисту.
Р.Фуфалько та М.Павлов окремо настояли на необхідності залучення перекладача з італійської на українську мову, зважаючи на не зовсім добре розуміння матір’ю мови країни перебування.
Під час згаданого засідання суддя і медичний експерт Суду довели до відома української сторони, що на підставі проведеного медичного обстеження малолітньому В.Сергієнку призначено дієту, яка виключає вживання молока та молочних продуктів; недотримання такої дієти загрожує в подальшому патологічними змінами в організмі дитини, зокрема – незворотніми розладами мозкової діяльності. На цій підставі, беручи до уваги положення Конвенції ООН Про права дитини від 1989 року, Суд виходив з невід’ємного права дитини на життя і здоров’я. Відмова батьків малолітнього В.Сергієнка забезпечити йому необхідне медичне лікування (дієтотерапію) була розцінена судом як злочинна бездіяльність, залишення без допомоги, що загрожує здоров’ю і життю людини.
У зв’язку з цим суддя міланського Суду у справах неповнолітніх наголосив, що незалежно від громадянства, дитина, яка перебуває в окрузі суду, підпадає під його безпосередню компетенцію, а італійське законодавство у питаннях захисту здоров’я і життя малолітніх виходить із конвенційних положень міжнародного права, які є частиною італійського національного законодавства.
Прагнучи забезпечити психологічний спокій у родині Н.Шпачинської, представник Укрінюрколегії заявив клопотання про закриття справи за умови, якщо Н.Шпачинська виїде з дитиною в Україну для обстеження та на випадок підтвердження діагнозу – для лікування. Суд задовольнив таке клопотання і повідомив, що після надання нотаріального свідоцтва про факт знаходження Н.Шпачинської та її дитини в Україні справу буде закрито. При цьому Н.Шпачинська у місячний термін зобов’язалася виїхати з дитиною в Україну.
Враховуючи вищевикладені обставини, досягнення подібного компромісного рішення, на нашу думку, було успішним результатом вчасного втручання у справу Генконсульства та Укрінюрколегії. І мати і бабуся неповнолітнього Володі саме так і сприйняли наступну судову постанову, висловивши вдячність консульству та особисто М.Павлову.
З невідомих нам причин, Н.Шпачинська не покинула Італію в заявлений нею термін, що і стало приводом для застосування жорсткіших санкцій з боку італійської сторони: ухвалення чергового рішення Суду від 30.01.2009 р., в якому, серед іншого, постановлялася: заборона виїзду дитини за межі країни.
Враховуючи подальше ухилення матері від виконання винесених італійським компетентним судом рішень, пов’язаних із необхідністю суворого дотримання профілактичних заходів у зв’язку з виявленою в дитини фенілкетонурією, 24.11.2009 р. міланський Суд у справах неповнолітніх ухвалив тимчасову (терміном на 24 місці) передачу малолітнього В.Сергієнка на поруки комунальним властям містечка Вімеркате, де проживає українська родина, з обмеженням матері в її батьківських правах стосовно прийняття рішень, пов’язаних зі здоров’ям дитини. Цим же рішенням Суд зобов’язав Н.Шпачинську співпрацювати для впровадження визначених заходів, застерігаючи, що брак її згоди чи порушення приписів може призвести – «якщо стане обтяжливішою або не припиниться ситуація упередженості до малолітньої дитини – до застосування подальших обмежувальних заходів щодо їхніх батьківських прав».
Станом на сьогодні, за інформацією Генконсульства, адвокат матері дитини вивчає можливості подачі апеляції в рамках чинного в Італії процесуально-правового поля з метою скорочення визначеного судом терміну відлучення дитини від матері.
Таким чином, у справі щодо малолітнього В.Сергієнка йдеться про здійснювані в рамках законодавства країни перебування заходи, визнані відповідальним місцевим судовим органом як такі, що відповідають нагальним інтересам життя і здоров’я дитини.
ГК України в Мілані продовжує тримати справу на контролі для того, аби передбачені місцевим законодавством права громадян України були дотримані в повному обсязі.
ГК України в Мілані
Лютий 2010 року
Далі буде.
Відповіді
2010.02.13 | AlexDomosedоv
Якась виправдальна лажа. Заперечення навскид:
Відмова матері від лікування дитини має бути встановлена. Тобто це або письмова заява матері, або факт, встановлений судом по свідченням свідків. Де? Самі слова.Бажання матері забрати дитину в лікарів не є (і фізично не може бути) відмовою від лікування, адже навіть у випадку правільності діагнозу - "фєнілкетонурія є спадковою хворобою, єдиною формою лікування якої є дієта". Бажаючи пхати у дитину єксперіментальні ліки йдуть або за письмовою, нотаріально завіреною та одобреною місцевим органом опіки згодою до ОБОХ батьків або йдуть лісом.
Це навскид. А як не замислюватись, то з написаного виходить, що начебто мати сука, за дитиною не догляда. Маладці, швидко працюють.