Лінія Ющенка
02/16/2010 | Володимир Мартинюк
Керівники виборчих штабів та політтехнологи Юлії Тимошенко зараз дуже активно, навіть істерично, намагаються знайти виправдання для своєї поразки у другому турі президентських виборів 2010 року. Як завжди, це зводиться до пошуків винних. Зараз на цю роль люди Тимошенко призначила тих, хто у другому турі проголосував «не обираю жодного», тобто за так званих противсіхів. А таких по всій Україні виявилося майже 4,5%. При цьому натякається на прихильників Ющенка і розповідається, як про доведений факт про нібито підтримку Ющенком кандидата Януковича. Однак все це спростовують дані щодо голосування по регіонах України. Виявляється, що найбільше «проти всіх» проголосувало не на Львівщині, де в першому турі був найвищий відсоток голосуючих за Ющенка, а на батьківщині Тимошенко – в Дніпропетровську і Дніпропетровській області.
Те, що відкривається, коли вперше переглядаєш карту голосування «проти всіх» у другому турі президентських виборів 2010 року, я б назвав просто: «лінія Ющенка». Саме «лінія Ющенка» – як технічно досконалі на момент початку Другої світової війни смуги фортифікаційних укріплень: «лінія Маннергейма» у Фінляндії, «лінія Мажіно» у Франції, ще декілька, не менш потужних, але значно менш відомих.
Єдина, але дуже важлива відмінність «лінії Ющенка» від вищеназваних полягає в тому, що це не лінія оборони - це лінія наступу. Бо такого «новоутворення» ще ніколи не спостерігалося на електоральних картах України. І, здається, це один із непомітних на перший погляд, але дуже вагомих і реальних результатів президентства Ющенка, бажає чи не бажає хтось це визнавати.
На тему, що саме стало конкретною причиною появи оцієї «незалежної козацької території», можна, звісно, дискутувати і навіть писати дисертації. Зрозуміло одне – у центрі України існує потужний масив свідомих і мало залежних від зовнішніх маніпуляцій громадян. Людей, які віднайшли самих себе. І навряд чи вже загублять...
Від себе додам, що ця смуга відповідає території найбільших страждань українців від Голодоморів, точніше, території найбільшої усвідомленості цих страждань. І це не тільки заслуга Ющенка з його просвітницькою програмою щодо Голодомору, бо це ланцюг міст і містечок, де частині постраждалих вдавалося врятувати себе завдяки переселенню в міста та залучення до тамтешній ударних будов соціалізму чи принаймні залишити пам’ять про свої страждання у спогадах знайомих і родичів, які уціліли.
Не здивуюся, що це края, де до 1926 року було особливо багато місцевих осередків «Просвіти» чи кооперативів взаємодопомоги, які потім масовано «виявлялися і знешкоджувалися» силами ЧК, комсомолу і «комітетів бідноти». Але це вже матеріал для досліджень істориків та соціологів.
Торік мені довелося помандрувати цими краями – і вже тоді, задовго до виборів, я відчув якусь невловиму зміну в настроях, розмовах і міркування тамтешніх жителів. Мало хто знає, що майже весь 2009 рік молодь Мелітополя провела у війні з офісами Партії регіонів та пам’ятниками комуністичним вождям. Спочатку мені навіть здавалос, що то якась провокація – але нічого з того, що барвисто описувалося місцевими газетами та переповідалося людьми на базарах, чомусь не дійшло до центральних телеканалів, газет та агенцій новин. Значить, цей рух не вкладався у звичні схеми маніпуляцій та провокацій.
Агітація другого туру роз'єднувала Україну територіально і духовно: “регіонали” тягнули під себе Схід і пропонували пожертвувати національним заради матеріального, Тимошенко "перекопувала" під свою електоральну вотчину Захід, фактично пропонуючи відмовитися від матеріального на користь національно-духовного.
Насправді обидва кандидати просто шантажували своїх виборців: одних матеріальними нестатками, інших загрозою денаціоналізації і втрати незалежності. І, незважаючи на те, що виборці десь підсвідомо відчували: Янукович – це злидні, а Тимошенко зовсім не гарантує збереження національних цінностей, такий шантаж спрацьовував. Але це вже було, і в 1994-му, і в 1999-му. У результаті - ні матеріального, ні духовного, зате добре підтримувані зі строго збережуваними кордонами "електоральні заповідники" Сходу і Заходу.
І ось ми бачимо, що дуже значна кількість виборців не бажає гратися в цю гру, роздмухувати полум’я істерії, взаємних підозр і ненависті, працювати на створення ситуації владної непевності, яка лише полегшує втручання Росії у внутрішні справи України.
Звісно, я не перебільшую рівня національної свідомості жителів тих регіонів, які найактивніше проголосували «проти всіх». Просто ці люди, а особливо ті з них, що виросли і сформувалися як громадяни вже в незалежній Українській державі, опинилися в зоні надзвичайно сильного протистояння двох пануючих сьогодні політичних сил і були змушені до самостійного вибору. Приблизно так само, як ті, хто втікав у нічийне дике поле між Річчю Посполитою і Турецькою імперією, мусили з кріпаків перетворитися у вільних козаків або ж загинути.
У дуже схожій ситуації опинилася ОУН влітку та восени 1941 року. Тодішні начебто раціональні міркування та історичні аналогії, підказували, що треба підтримувати німців. Однак ОУН(б) пішла на конфлікт із ними. А багато хто тоді казав: та це ж грає на руку Сталіну, це ж допомога більшовизму... Однак подальший розвиток подій засвідчив, що правими виявилися саме прихильники Бандери і Шухевича.
Очевидно, що таке явище – свідоме маніфестування майже мільйоном українських виборців свого небажання брати участь у цих лицемірних ігрищах. Воно є загрозою і зухвалим викликом нашій різнокольоровій владі перефарбованих комуністів, комсомольців, стукачів і вихідців із криміналу. Однак навряд чи вони вже зможуть ліквідувати це «дике поле» свободи і громадського спротиву. Можливо, ще обманути чи задобрити. Але ненадовго.
Володимир Мартинюк
Карта –схема про яку йде мова, у більшому масштабі і вкольорі : http://zaua.org/action/file/download?file_guid=16243
Чорно-білий варіант карти:
Те, що відкривається, коли вперше переглядаєш карту голосування «проти всіх» у другому турі президентських виборів 2010 року, я б назвав просто: «лінія Ющенка». Саме «лінія Ющенка» – як технічно досконалі на момент початку Другої світової війни смуги фортифікаційних укріплень: «лінія Маннергейма» у Фінляндії, «лінія Мажіно» у Франції, ще декілька, не менш потужних, але значно менш відомих.
Єдина, але дуже важлива відмінність «лінії Ющенка» від вищеназваних полягає в тому, що це не лінія оборони - це лінія наступу. Бо такого «новоутворення» ще ніколи не спостерігалося на електоральних картах України. І, здається, це один із непомітних на перший погляд, але дуже вагомих і реальних результатів президентства Ющенка, бажає чи не бажає хтось це визнавати.
На тему, що саме стало конкретною причиною появи оцієї «незалежної козацької території», можна, звісно, дискутувати і навіть писати дисертації. Зрозуміло одне – у центрі України існує потужний масив свідомих і мало залежних від зовнішніх маніпуляцій громадян. Людей, які віднайшли самих себе. І навряд чи вже загублять...
Від себе додам, що ця смуга відповідає території найбільших страждань українців від Голодоморів, точніше, території найбільшої усвідомленості цих страждань. І це не тільки заслуга Ющенка з його просвітницькою програмою щодо Голодомору, бо це ланцюг міст і містечок, де частині постраждалих вдавалося врятувати себе завдяки переселенню в міста та залучення до тамтешній ударних будов соціалізму чи принаймні залишити пам’ять про свої страждання у спогадах знайомих і родичів, які уціліли.
Не здивуюся, що це края, де до 1926 року було особливо багато місцевих осередків «Просвіти» чи кооперативів взаємодопомоги, які потім масовано «виявлялися і знешкоджувалися» силами ЧК, комсомолу і «комітетів бідноти». Але це вже матеріал для досліджень істориків та соціологів.
Торік мені довелося помандрувати цими краями – і вже тоді, задовго до виборів, я відчув якусь невловиму зміну в настроях, розмовах і міркування тамтешніх жителів. Мало хто знає, що майже весь 2009 рік молодь Мелітополя провела у війні з офісами Партії регіонів та пам’ятниками комуністичним вождям. Спочатку мені навіть здавалос, що то якась провокація – але нічого з того, що барвисто описувалося місцевими газетами та переповідалося людьми на базарах, чомусь не дійшло до центральних телеканалів, газет та агенцій новин. Значить, цей рух не вкладався у звичні схеми маніпуляцій та провокацій.
Агітація другого туру роз'єднувала Україну територіально і духовно: “регіонали” тягнули під себе Схід і пропонували пожертвувати національним заради матеріального, Тимошенко "перекопувала" під свою електоральну вотчину Захід, фактично пропонуючи відмовитися від матеріального на користь національно-духовного.
Насправді обидва кандидати просто шантажували своїх виборців: одних матеріальними нестатками, інших загрозою денаціоналізації і втрати незалежності. І, незважаючи на те, що виборці десь підсвідомо відчували: Янукович – це злидні, а Тимошенко зовсім не гарантує збереження національних цінностей, такий шантаж спрацьовував. Але це вже було, і в 1994-му, і в 1999-му. У результаті - ні матеріального, ні духовного, зате добре підтримувані зі строго збережуваними кордонами "електоральні заповідники" Сходу і Заходу.
І ось ми бачимо, що дуже значна кількість виборців не бажає гратися в цю гру, роздмухувати полум’я істерії, взаємних підозр і ненависті, працювати на створення ситуації владної непевності, яка лише полегшує втручання Росії у внутрішні справи України.
Звісно, я не перебільшую рівня національної свідомості жителів тих регіонів, які найактивніше проголосували «проти всіх». Просто ці люди, а особливо ті з них, що виросли і сформувалися як громадяни вже в незалежній Українській державі, опинилися в зоні надзвичайно сильного протистояння двох пануючих сьогодні політичних сил і були змушені до самостійного вибору. Приблизно так само, як ті, хто втікав у нічийне дике поле між Річчю Посполитою і Турецькою імперією, мусили з кріпаків перетворитися у вільних козаків або ж загинути.
У дуже схожій ситуації опинилася ОУН влітку та восени 1941 року. Тодішні начебто раціональні міркування та історичні аналогії, підказували, що треба підтримувати німців. Однак ОУН(б) пішла на конфлікт із ними. А багато хто тоді казав: та це ж грає на руку Сталіну, це ж допомога більшовизму... Однак подальший розвиток подій засвідчив, що правими виявилися саме прихильники Бандери і Шухевича.
Очевидно, що таке явище – свідоме маніфестування майже мільйоном українських виборців свого небажання брати участь у цих лицемірних ігрищах. Воно є загрозою і зухвалим викликом нашій різнокольоровій владі перефарбованих комуністів, комсомольців, стукачів і вихідців із криміналу. Однак навряд чи вони вже зможуть ліквідувати це «дике поле» свободи і громадського спротиву. Можливо, ще обманути чи задобрити. Але ненадовго.
Володимир Мартинюк
Карта –схема про яку йде мова, у більшому масштабі і вкольорі : http://zaua.org/action/file/download?file_guid=16243
Чорно-білий варіант карти:
Відповіді
2010.02.16 | thinker
На жаль, це тільки Ваше бажання
бачити картину підвищеної свідомості південно-східного електорату в Україні, і те, що цей електорат проголосува "противсіх", на жаль, зовсім нічого не говорить про їхню проти-партійну (проти-кланову?) "стійкість" та "боротьбу" за свою самостійність чи незалежність вибору... Як показує соціологічний аналіз останніх виборчих подій основними мотиваційними чинниками голосування "противсіх" була висока зневіра в які-небудь зміни на краще, як до однієї, так і до другої політичної формації. Якщо врахувати ще високий відсоток тих, що НЕ пішли голосувати, будучи ТЕЖ "противсіх" через виосокий ступінь соціальної апатії, то ми зрозуміємо, що політичну погоду в Україні формують зараз виключно ті активні групи населення, котрі ідентифікують себе в тій чи іншій формі з основними політичними лідерами, - а це говорить дуже багато саме за себе! З тієї точки зору, голосування "противсіхї" попри всю облудність можливого опрадання цього рішення, було голосуванняи "ЗА" Віктора Януковича, - і саме в тому полягає сутність цього феномену українського політичного електорального формату на сьогоднішній день.2010.02.16 | GreyWraith
З одного боку - справдi робити висновки за 2% нiби ранувато...
thinker пише:бачити картину підвищеної свідомості південно-східного електорату в Україні,
Мова йде про центральну Украiну. А до пiвденноi та схiдноi дiйде черга тодi, коли Янукович облажаеться по самi вуха.
Як показує соціологічний аналіз останніх виборчих подій основними мотиваційними чинниками голосування "противсіх" була висока зневіра в які-небудь зміни на краще, як до однієї, так і до другої політичної формації.
Я голосував проти обох у другому турi. Голосував саме тому, що дуже вiрю у змiни на краще, але справдi не вiрю в жодну з двох поганих полiтичних сил, тому намагаюсь своiми слабкими силами посприяти iхньому вiдходу або змiнi.
політичну погоду в Україні формують зараз виключно ті активні групи населення, котрі ідентифікують себе в тій чи іншій формі з основними політичними лідерами, - а це говорить дуже багато саме за себе!
Судячи з прокльонiв, якi адепти однiеi з "основних" сил регулярно вiдпускають на таких, як я, виходить, що, зокрема iм погоду попсовано дуже сильно. Та й перемогу переможцю "противсiхи" зробили пiрровою: не набрати навiть 50% - це треба вмiти...
З тієї точки зору, голосування "противсіхї" попри всю облудність можливого опрадання цього рішення, було голосуванняи "ЗА" Віктора Януковича, - і саме в тому полягає сутність цього феномену українського політичного електорального формату на сьогоднішній день.
Я розумiю, коли "юльки" вважають голосування якимось iншим чином, окрiм як за Тимошоенко, злочином, що потребуе якихось виправдань.
Та й я вважаю, що виправдання мають собi шукати тi, хто голосував за вбивцю Лозiнського, за рейдера Портнова, за економiчну руiну, за кабальнi газовi угоди, за хiхiкання над Украiною, за змови з тiею ж ПРУ, за афери Губського...
2010.02.17 | thinker
Re: З одного боку - справдi робити висновки за 2% нiби ранувато...
попрошуПана трохи спокійніше, не так вже різко і самовпевнено у Вашім "всезрозумінні", а хто що і як розуміє насправді, то як кажуть люди, дасться чути скоро...2010.02.17 | Мартинюк
Не 2% а майже 10% в Дніпропетровську і Києві
і в багатьох інших районах лівобережної України.А по всій Україні близько 4,5%. 2% було у першому турі коли ще був хоя кийсь вибір ( чи принаймні ілюзія вибору).
2010.02.18 | GreyWraith
Я просто вiднiмаю "стандартнi" 2%
Так би мовити, рахую за мiнiмумом.Мартинюк пише:
А по всій Україні близько 4,5%.
Як би там не було, але що цi 4.34%, що 13% + 7% + 5% + 2% з першого туру у ВР точно помiтили, наслiдком чого я бачу панiчне вiдтермiнування виборiв до мiцевоi влади. Причому мотиви КПУ, БЛ та частини НУНС прозорi: вони побачили товстого пiвнiчного лиса дуже близько, тому гарячково намагаються надихатися перед смертю. А от щодо ПРУ я не впевнений: з одного боку - вони можуть розраховувати до осенi вишикувати всю мiсцеву владу для намалювання належного прОценту, а з iншого - якщо чутки про iхне просiдання на 5-10% мають пiд собою вагому пiдставу, то це хоч i не катастрофа, але ой конкретний.
Але ж криза не чекатиме...
2010.02.17 | Майдан
Re: На жаль, це тільки Ваше бажання
thinker пише:> бачити картину підвищеної свідомості південно-східного електорату в Україні, і те, що цей електорат проголосува "противсіх", на жаль, зовсім нічого не говорить про їхню проти-партійну (проти-кланову?) "стійкість" та "боротьбу" за свою самостійність чи незалежність вибору...
А якщо немає адекватних партій - ви можете такі вказати?
2010.02.16 | DADDY
Ви, пане Володимире, забули про "лінію Сталіна",
яка саме була лінією підготовки наступу войовничого совку на "прогнилу" Європу. Так ось, не в повній мірі можу розділити Ваш оптимізм щодо перелому у свідомості. До перелому ще далеченько, а ось совок, який знову став аж надто войовничим, знову готується до наступу від лінії Сталіна і далі на Захід.2010.02.16 | Адвокат ...
"Лінія Сталіна",-- то новітня "чєрта осєдлості"
За лєкалами крембляяді тая "чєрта" має на віки вічні відокремити Україну від Европи та решти світу. На віки вічні приторочити Україну до Пєдєрації.Хаму відведена роля "зємлємєра". Він мусить забезпечити, аби "лінія Сталіна" проходила б по західному кордону Україні. А, як теґо не вийде,-- то хуча б по Дніпру. Хам вже б`є копитом...
2010.02.17 | Мартинюк
Свідомо не згадував оту "знамениту" лінію
Бо вона виявилася нікому не потрібною - ніхто на неї не наступав ніхто нею не оборонявся. Єдиний ефект від неї - марнотратсво величезних коштів і тисяч життів увязнених, яким вона будувалася.А от лінія Маннергейма дозволила захистити Фінляндію, а лінія Мажіно змусила німців наступати на Францію не прямо, а через нейтральні до того Бельгію, Люксембург та Нідерланди.
2010.02.17 | старий пес
Тут Ви не помиляєтеся
Володимир Мартинюк пише:>Не здивуюся, що це края, де до 1926 року було особливо багато місцевих осередків «Просвіти» чи кооперативів взаємодопомоги
Тут Ви не помиляєтеся. Саме на Січеславшені (теперішня Дніпопетрівська та частина сусідніх областей) був потужний рух Просвіт та кооперативів. Див., наприклад, спогади Дорошенка за 1907-19010 роки). Люди збирали гроші і відкривали бібліотеки культурні центри і т. інше. Саме за рахунок пожертв місцевих селян мала змогу працювати система української освіти під час білої окупації. Саме по цих районах і було завдано головного удару Голодомору.
2010.02.17 | thinker
Re: Тут Ви не помиляєтеся
Вірно, це потенційно дуже свідома територія, яка обіцяє с коро ПРОСНУТИСЬ! Дай би Бог...2010.02.17 | Арій.
Ялта і Одеса - теж входять - вони що - за Україну?
2010.02.17 | Isoлято
А чому це Вас так дивує?
Хоча насправді там пояснення може бути й простіше: за землі "Великої Ялти" ПРдуни з БЮТунами давно з перемінним успіхом гризуться, тож там населення досить добре знає, хто чого вартий... а Одеса, як не крути - місто "гнілой тіліґєнциї", яка чомусь теж не сильно поважає ані Фьодричя, ані Владзіміравну (по собі знаю).2010.02.17 | Мартинюк
Якщо звернутися до не надто давньої історії
То і Ялта , і Одеса і Севастопіль до революції були містами з надзвичайно активним українським життям, місцем проживання визначних українських культурних і громадсько-політичних діячів. А в Севастополі до 1941 року було декілька українських середніх шкіл. Їх закрив призначений німцями бургомістр з числа "русских патриотов".До речі питання про поборення цих наслідків німецько-фашистської окупації Севастополя вже поставлено на так би мовити белетристичному рівні. А пора вже і в формі вимог до влади...
2010.02.18 | Graymur
Re: Якщо звернутися до не надто давньої історії
> і Севастопіль до революції були ... місцем проживання визначних українських культурних і громадсько-політичних діячів.Можно фамилии?
> А в Севастополі до 1941 року було декілька українських середніх шкіл.
Источник?
2010.02.18 | Мартинюк
Слухав виступ представника Спілки Офіцерів із Севастополя
Прізвище його , якщо не помиляюся Мазепа . Розповів про історію із українськими школами , які вдалося закрити лише завдяки "героїзму німецьких воїнів", які все таки змогли взяти Севастопіль та призначити там свого бургомістра. Називав його прізвище, на жаль я забув.Це було на конгресі Української народної ради а актовому залі Київського політеху. Десь у грудні чи на початку січня.
2010.02.18 | GreyWraith
Трохи оффтопiк
Не знаю, чи служив Лев Мацiевич у Севастополi.Тепер навiть в росiйськiй лiтературi з iсторii авiацii нагадують, що вiн був одним з керiвникiв тодiшньоi "Просвiти". А промову на жалобному засiданнi "Просвiти" пiсля трагiчноi загибелi Мацiевича виголошував Петлюра...
2010.02.18 | Graymur
Согласитесь, "слушал выступление" - это не очень убедительно
2010.02.18 | Мартинюк
Це Ви мене "запруфлінкувати" хочете?
Чому я не повинен вірити людині в формі,яка виступила поперед сотнями делгатів . Людині про яку я до речі чув і раніше і читав його його статті.Киньте Гуглом , напевно це є на якомусь із сайтів , наприклад на сайті "Український Севастополь". Як найдете посилання то поставте -мені буде також цікаво прочитати про це більше .
А про українське культурно-політичне житття в Одесі та Ялті до 1914 року написано також дуже багато. Якщо Вас це дійсно цікавить то також пошукайте Гуглом, якщо знайду щось то поставлю. Мемуари Чикаленка почитайте - якщо нема в інтернеті то знайдете в мережі книгарень "Є"
2010.02.18 | Хвізик
Re: Це Ви мене "запруфлінкувати" хочете?
Мартинюк пише:> А про українське культурно-політичне житття в Одесі та Ялті до 1914 року написано також дуже багато. Якщо Вас це дійсно цікавить то також пошукайте Гуглом, якщо знайду щось то поставлю. Мемуари Чикаленка почитайте - якщо нема в інтернеті то знайдете в мережі книгарень "Є"
про укр життя в криму, то навіть на екскурсіях у палаці Воронцова згадують. На прийомах у Воронцова бували укр діячі: грабовський, леся, і ще багато
2010.02.18 | Graymur
Re: Це Ви мене "запруфлінкувати" хочете?
> про укр життя в криму, то навіть на екскурсіях у палаці Воронцова згадують. На прийомах у Воронцова бували укр діячі: грабовський, леся, і ще багатоСкажите, вы это сейчас на полном серьезе говорите? "Украинская жизнь" в Крыму - это Леся Украинка на приеме у Воронцова?
2010.02.18 | Хвізик
Re: Це Ви мене "запруфлінкувати" хочете?
Graymur пише:> > про укр життя в криму, то навіть на екскурсіях у палаці Воронцова згадують. На прийомах у Воронцова бували укр діячі: грабовський, леся, і ще багато
>
> Скажите, вы это сейчас на полном серьезе говорите? "Украинская жизнь" в Крыму - это Леся Украинка на приеме у Воронцова?
І не просто не прийомі, а був у там у палаці театр, де ставилися вистави за її п‘єсами
2010.02.18 | Graymur
Жаль, что вы не можете подтвердить свои слова
про мощь украинства в Севастополе. А советовать мне почитать укрлайф это всё равно, что я посоветовал бы вам почитать раздел "политика" на forum.sevastopol.info.2010.02.18 | Graymur
И всё же очень хотелось каких-то подтверждений сказанному
2010.02.18 | Хвізик
лінія й справді дуже цікава, але я сумніваюся, що її можна назва
назвати "лінією Ющенка". Боюся, ви тута видаєте бажане за дійсне. Думаю, ця лінія радше позначає відносно де-ідологізовані регіони: старі міфи там вже завалилися чи валяться, а нові туди ще не прийшли. І невідомо, які саме міфи туди прийдуть.2010.02.18 | Мартинюк
Це лінія появилася як наслідок ідеологічних програм Ющенка
Ющенка обмежили ідеологією та просвітництвом - і він показав що навіть там він може може зробити надзвичайно багато.Якби в нього були ще й розвязані руки у сфері економіки , то ми би зараз мали зовсім інші результати аніж зараз.
2010.02.18 | Хвізик
я в цьому не певен. бо ж якби так, то по цій лінії спостерігалос
спостерігалася б підвищена підтримка Ющенка у першому турі, але це не так. Чи я помиляюся?2010.02.18 | Мартинюк
Так ось підтримали - голосували проти всі х у другому турі
Так як сказав Ющенко.Причина та сама що й причина того що українці пертворювалися у козаків не на всійц території України, а лише в зонах протистояння і конфлікту - бо дилема була проста - або вмерти кріпаком, або жити козаком .
2010.02.18 | Хвізик
Re: Так ось підтримали - голосували проти всі х у другому турі
Мартинюк пише:> Так як сказав Ющенко.
а я почув передвиборчий месідж Ющенка, що голосувати у ІІ турі слід за Януковича. Цей месідж був надвичайно виразним
А де ті виборці були у першому турі?? Чому не дали йому підтримки ТОДІ?
2010.02.18 | Богдан Львів
Re: Лінія Ющенка
Вважаю, що питання поставлено правильно: українці все менше піддаються маніпуляціям політтехнологів, а стають громадянами у повному розумінні цього поняття, коли влада належить народу. Усвідомлення, що з двох зол не вибирають найменше, а взагалі не обирають жодного - це головне.2010.02.22 | ШП
«Проти всіх» - чинник демократії(/)
"Шлях Перемоги",№7У другому турі голосування особиста позиція Президента В.Ющенка, який вибув із перегонів і збирався голосувати «проти всіх», викликала бурхливу реакцію серед патріотичної громади. Багато хто прямолінійно пояснював, що такий вибір піде на користь Януковича. Найголосніше говорили про це ті з-поміж нашоукраїнців, які тепер закликали підтримати Тимошенко. Що такий закид і така інтерпретація поведінки виборців, які слухали тільки власне сумління, виявилися передчасними і помилковими, нині доводять спокійні післявиборчі аналізи.
Вашій увазі пропонуємо деякі висновки голови офісу Республіканської партії США в Україні Браяна Медфорда щодо президентських виборів в Україні. З англійської текст переклала для нашої газети (Шлях Перемоги) Ольга Семенюк:
«Тепер, коли зрозуміло, що Янукович переміг на виборах-2010, я хочу поділитися своїми певними міркуваннями з цього приводу. Хоча реакцією багатьох стане звинувачення Ющенка, факти свідчать зовсім про інше:
1) Багато хто вірить, що якби Ющенко підтримав Тимошенко, то його 5.45% на виборах забезпечили б їй перемогу. Насправді за даними екзит-полів (опитувань) 80% виборців, які в першому турі проголосували за Ющенка, підтримали Тимошенко в другому турі. Тобто навіть вкупі з його електоратом Тимошенко не змогла б подолати різницю з Януковичем у 3.5%. Навіть якби абсолютно всі прихильники Ющенка (а не 80%) проголосували за Тимошенко, їй усе одно не вистачило б 2,5%.
2) Деякі прихильники Тимошенко зараз називають діючого президента зрадником. Вони повинні запитати себе, чи не є той самий Яценюк чи Тігіпко зрадниками також, оскільки їхній електорат у першому турі разом становив 20%, і вони вирішили не підтримувати жодного з кандидатів. За даними екзит-полів 60% електорату Яценюка та 40% електорату Тігіпка віддали свій голос за Тимошенко у другому турі. Таким чином поразка Тимошенко була більше результатом її неспроможності об’єднати виборців Яценюка та Тігіпка, а не відсутності підтримки президента. Якби Тимошенко отримала підтримку від 80% виборців Яценюка та 60% виборців Тігіпка, її перевага становила б 0,5%.
3) Тимошенко не вистачило підтримки в Центральній Україні та на Поділлі - за іронією саме в цих регіонах її підтримка була найвищою (за даними парламентських виборів 2006 та 2007 рр.) Наприклад, порівняємо результати Ющенка у третьому турі виборів-2004 та результати Тимошенко у другому тіру виборів-2010:
Область 2004 Ющенко 2010 Тимошенко Різниця у відсотках
Сумська 79.5% 62.9% 16.6%
Черкаська 79.1% 65.4% 13.7%
Місто Київ 78.4% 65.3% 13.1%
Вінницька 84.1% 71.1% 13%
Київська 82.7% 69.7% 13%
Полтавська 66% 54.2% 11.8%
Хмельницька 80.5% 69.7% 10.8%
Житомирська 66.9% 57.5% 9.4%
Хоч загалом на виборах-2010 Тимошенко підтримала менша кількість виборців, ніж Ющенка в 2004, у двох випадках різниця становила менш ніж 9%. Головним винятком стала Закарпатська область завдяки підтримці Балогою Януковича (67.5% за Ющенка в 2004 та 51.7% за Тимошенко в 2010) та Чернівецька, за статистикою найменша та найменш вагома область країни (79.8% за Ющенка & 66.5% за Тимошенко). Рівень її підтримки у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Рівненській та Волинській областях був майже однаковий з результатами Ющенка в 2004.
Цікавим є те, що Тимошенко набрала більше голосів у 4 областях порівняно з Ющенком у 2004. Це 4 найбільш русифіковані регіони країни:
область 2004 Ющенко 2010 Тимошенко Перевага у відсотках
АР Крим 15.4% 17.3% 1.9%
Донецька 4.2% 6.5% 2.3%
Луганська 6.2% 7.7% 1.5%
місто Севастополь 8% 10.4% 2.4%
Кожні вибори в Україні є результатом голосування Центральних регіонів, оскільки результати Заходу та Сходу взаємовиключають одні одного. На цих виборах Тимошенко програла по одному округу (з 225) у Сумській, Кіровоградській та Полтавській областях (де переміг Ющенко в 2004). Вищі відсотки в Центральній Україні змінили б результат виборів на користь Тимошенко. Натомість ці регіони стали основною перемогою Януковича, яка покрила його втрати та привела до такої малої різниці на його користь.
4) Дехто звинувачує виборців, які голосували «проти всіх», що нібито призвело до поразки Тимошенко, оскільки відсоток такого електорату становив 4,4%, що є рекордно високим показником. У 2004 цей показник становив 2,3%, у 1999 3,4%, в середньому він становить 2,8%. Знову ж таки, якщо відняти від 4,4% середній показник, то різниця в 1,6% все одно була б недостатньою для перемоги Тимошенко, оскільки в такому разі їй не вистачило б 1,9%. Слід також зазначити, що областю, де найбільша кількість виборців не підтримала жодного з кандидатів, була Дніпропетровська – батьківщина Тимошенко. 6,75% електорату проголосувало проти всіх, що є рекордно високою позначкою в історії виборів України.
У перегонах-2010 українцям довелося вибирати з-поміж двох зол. Однак президент Ющенко виконав своє завдання - забезпечив прозорі та справедливі вибори (вже втретє за період його повноважень) та підтримав демократичні інститути для майбутніх поколінь. Під час Американської Конституційної Конвенції у 1787 році, у одного з делегатів, Бенджаміна Франкліна, запитали, яку форму влади матиме майбутня нація. На це Франклін відповів: «Демократію – якщо зможе її зберегти». Ющенко дав Україні демократію. А втримати її - це вже завдання українців».
«ШП».
2010.02.22 | GreyWraith
Дуже мудрий дядько з купюри $100
ШП пише:Під час Американської Конституційної Конвенції у 1787 році, у одного з делегатів, Бенджаміна Франкліна, запитали, яку форму влади матиме майбутня нація. На це Франклін відповів: «Демократію – якщо зможе її зберегти». Ющенко дав Україні демократію. А втримати її - це вже завдання українців».
А справдi, втримати демократiю дуже важко. Молодцi американцi, яких вистачило бiльше нiж на 200 рокiв. Наскiльки вистачить нас?