Світле майбутнє для тих, хто збирається під темою "Для тих хто +
02/18/2010 | технолог
готовий діяти"
Шановні протопсихи не почули альтернативних голосів, навіть наважились затикати їм горлянку, незважаючи на власні Правила...
Тому це останній пост, у якому колега Сергій Дацюк навдивовижу точно змалював те, що діється і як далі буде:
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/02/18/4777918/
"Пережити темні роки. Сіра Піраміда
Сергій Дацюк, для УП _ Четвер, 18 лютого 2010, 12:37
Сіра Піраміда - ієрархічна система самоорганізації малокомпетентної більшості, причиною і наслідком виникнення якої є соціальна деградація. Вона обмежує доступ до влади професіоналів, майстрів та інтелектуалів, гальмує розвиток та поширення знань в суспільстві, репресує та знищує дисидентів та людей з активною громадською позицією.
Сіра Піраміда виникає в умовах інтелектофобії і дуже важко демонтується. Сіра Піраміда існувала в так звані Темні Віки, протягом всіх п'яти Руїн в Україні, в часи гітлерівського та сталінського правління, під час маккартизму в США.
Починається все завжди драматично - на тлі політичної кризи та економічного занепаду інтелектуали опиняються у стані дезорієнтації та стають не цікаві владі і громадськості, а інколи й самим собі.
Відтак біля "керма" опиняються малокомпетентні і неінтелектуальні люди, досить вольові та безпринципні, щоб утримати владу. На вершині в такий час опиняється владолюбний Малокомпетентний Інтелектофоб.
Коли суспільство починає виходити з політичної кризи та економічного занепаду, малокомпетентні владоможці відчувають серйозну конкуренцію з боку компетентних людей. Їх соціальна інтуїція змушує швидко вибудувати так званий Бар'єр Компетентності у владі та режим інтелектофобії в суспільстві.
Інтелектофобія та владний Бар'єр Компетентності починають перетворюватися на замкнене коло - сірість приваблює сірість і, інтуїтивно відчуваючи ворожість до компетентних людей, призводить до зростання кількості дилетантів біля влади.
Коли концентрація дилетантизму у владі досягає певної межі, на верхній щабель приходить головний Дилетант, войовничий охлократ, що здатен в будь-який момент перетворитися на Великого Інквізитора. Головний Дилетант змінює біля влади Малокомпетентного Інтелектофоба. І парадокс ситуації полягає в тому, що саме цей Малокомпетентний Інтелектофоб створює умови для приходу Головного Дилетанта.
Так завершується створення Сірої Піраміди, що підпорядковує собі всі сфери суспільного життя: політику, економіку, засоби масової інформації і так далі.
Будь які проблеми в умовах Сірої Піраміди загострюються - кризи перетворюються на руїни, конфлікти - на війни, втрата елементів соціальних структур - на повну втрату таких структур. Наука, освіта, мистецтво та культура зазнають деградації та маргіналізуються.
Доступ до влади інтелектуалів та професіоналів суттєво обмежуються. У владу беруть лише тих, хто лояльний до неї, здатен до соціальної мімікрії в середовищі обивателів, готовий до внутрішніх моральних компромісів.
Професіонали різко стають непотрібні, вчорашні малопрофесійні обивателі заполонюють основні позиції як у владі, так і бізнесі. Зростає зовнішня і внутрішня еміграція професіоналів, інтелектуалів, просто компетентних людей у якійсь сфері. Водночас Сіра Піраміда має невидимий характер для тих, хто всередині неї.
Сіра Піраміда дуже стійка - і чим довше вона існує, тим важче її здолати. Особливо небезпечними є Сірі Піраміди, що виникають в умовах панування споживацьких цінностей. Коли реклама, фільми та серіали, ток-шоу та інтерв'ю так званих "успішних людей" нав'язують винятково утилітарні мотивації, іншим мотиваціям немає звідки взятися.
Інтелектуали, професіонали, майстри та просто компетентні люди виглядають як бомжі, невдахи, лохи, і відповідно так до них і ставляться - як дорослі, так і діти. Коли звитяга наукових досягнень, захват мистецьких злетів, шанування професійних здобутків не є посланнями жодного засобу масової комунікації, їм нема звідки взятися.
Дитина, юнак чи дівчина, а потім і молода людина протягом навчання у школі, ліцеї, коледжі, університеті не може сформувати найголовнішу основу знань та вмінь - систему мотивацій, що спрямована на духовні цінності. Самі по собі засвоєні знання чи вміння без духовних мотивацій не дають позитивної перспективи жодній людині.
Навіть засвоєні не дуже великі знання чи вміння всередині споживацьких мотивацій швидко забуваються через їх невикористання. Головною цінністю стає найвищий рівень споживання - Гламур, головним процесом будь-якої інтелектуальної діяльності стає запозичення чужих теорій, ідей, технологій, тощо.
Сіра Піраміда є смертельною для талановитих дітей. Саме в умовах Сірої Піраміди талановиті діти та молоді люди ще з дитинства зазнають знущань та поневірянь. Їх вчать найстрашнішому - вмінню вгамовувати, обмежувати та не розвивати свій талант.
Подачки від держави та спонсорів окремим талантам не можуть змінити ситуацію, більше того, вони ще більше породжують заздрість та ненависть оточуючих до цих талантів. Талановиті діти та молоді люди перетворюються на парій або на емігрантів, бо суспільству, в якому вони народилися та зростали, вони потрібні не, як талановиті люди, а як елементи Сірої Піраміди.
Так проявляється головна функція Сірої Піраміди - нищення таланту з дитинства, нищення сильних мотивацій професіоналів, майстрів та інтелектуалів, нищення соціальної енергетики компетентних людей.
Сіра Піраміда не має залежності від типу влади - вона однаково добре створюється за умов будь-якої форми правління - монархії чи республіки; за будь-якого політичного режиму - демократії, тоталітаризму, авторитаризму, олігархії чи анархії.
Водночас за різних політичних режимів спосіб існування Сірої Піраміди супроводжується різними системами комунікації: політична цензура за умов тоталітаризму, змістовна цензура за умов ліберальної демократії, форматна цензура в режимі олігархії, ігнорування складного змісту в режимі анархії. Існують також змішані форми цензур.
Нульова Комунікація
Головною особою Сірою Піраміди є обиватель як більшість і дилетант як його представник при владі. Дилетант - це соціальна якість обивателя з позиції влади. Обиватель - хто він? Перш за все, це людина, яка живе у вічному теперішньому. Його час циклічний: зима, літо, осінь, весна; з роботи - додому; будні - вихідні - свята.
У обивателя немає уявлення про майбутнє. Його найбільше уявлення про майбутнє - це прогноз погоди чи прогноз економічної ситуації, що стосується його безпосередньо. Будь-яке ставлення до творення майбутнього у нього відсутнє.
Обиватель не знає і не хоче знати ні нових ідей, ні інновацій, ні теорій. Його цікавить тільки комфорт - його особистий та кола своїх. Виразником позиції обивателя є Войовничі Обивателі - грізні гонителі професійності, майстерності, інтелектуалізму та новацій.
Обивательське спілкування перетворюється на взаємне інформування про життя та обговорення процесу споживання і споживацьких якостей товарів та послуг. Обивательське спілкування призводить до знищення змістовної комунікації.
Комунікація, як взаємодія різних моделей змісту, перетворюється в середовищі обивателів на Нульову Комунікацію, тобто взаємодію тільки формально різних моделей змісту. Нульова Комунікація - це настільки спрощена комунікація, що фактично є беззмістовною.
Ні нові ідеї, ні критика Сірої Піраміди не можуть виникнути в умовах Нульової Комунікації. Нульова Комунікація відбувається майже винятково через обивателів, спрямована на обивателів і значно обмежує комунікативні права інтелектуала чи професіонала.
Теми Нульової Комунікації встановлюють представники Сірої Піраміди. Інтелектуал чи професіонал є порушниками правил Нульової Комунікації як люди, які говорять не по темі.
Реакцією обивателя на складний зміст в Нульовій Комунікації стає бажання якомога дошкульніше уразити інтелектуала чи професіонала як учасників комунікації, виказавши свою ненависть через експресивні негативні оцінки, неаргументовані генералізації, приниження значення незрозумілого для обивателя змісту.
Все, що не зрозуміло обивателю, - маячня. В основі цього лежить страх обивателя перед незрозумілим, заздрість до знаючих та бажання помсти за своє невміння, незнання та відсутність звички до інтелектуальних зусиль.
Суть Нульової Комунікації для влади в режимі політичного конфлікту в свій час геніально сформулював Ленін в роботі Партійна організація та партійна література": "Партійність означає за всякої оцінки подій прямо і відкрито ставати на точку зору певної суспільної групи.
Тобто зміст має вторинне значення, первинне значення має чисто формальне розмежування партійних позицій. Чим більше партії належать до однієї і тієї ж ідеології, чим більше вони борються за владу і розподіл власності, тим більше формальною є їх різниця, і тим більшою мірою вони породжують Нульову Комунікацію.
Нульова Комунікація жорстко пов'язана зі змістовною або форматною цензурою. В режимі змістовної цензури вже не потрібно обмежувати якісь ідеї, бо обивателі їх просто не розуміють, а будь-які публічні виступи проти влади можна ігнорувати, допоки вони не переходять в активну форму, в якій вони жорстко придушуються.
В режимі форматної цензури засоби масової інформації просто здійснюють фільтрацію тем та учасників комунікації, управляють правом на час участі в комунікації в залежності від їх статусу.
В режимі форматної маніпуляції активний виступ проти влади Сірої Піраміди вже неможливий.
Нульова Комунікація швидко поширюється за межі засобів масової інформації - в інституційну комунікацію, в комунікацію середовищ, в родову та сімейну комунікацію. Нульова Комунікація швидко захоплює Інтернет, бо там знову ж таки панує обиватель.
Створюється так званий Нульовий Бар'єр - коли будь-який складний зміст в комунікації не потребує цензури, бо просто не розуміється обивателем. Коли Нульова Комунікація стає тотальною, проявляється її головна функція - нищення не просто нових ідей, а руйнування самих умов їх виникнення.
Отже Сіра Піраміда потребує режиму Нульової Комунікації. А Нульова Комунікація підтримує існування Сірої Піраміди як інституціолізованого оформлення соціального дилетантизму.
Сіра Піраміда разом з Нульовою Комунікацією перетворюються на Чорну Діру, а соціальний час - на Темні Роки. Чорна Діра, спрощуючи світ навколо себе, змушує зовнішній світ тримати дистанцію від неї. Коли ж світ не в змозі витримати дистанцію, він сам провалюється в Чорну Діру.
Примусова ротація
Чорна Діра робить розвиток неможливим, суспільство завмирає і животіє у безпросипній імлі. Як вижити інтелектуалу в Чорній Дірі? Як зруйнувати Сіру Піраміду та Нульову Комунікацію? Перший спосіб це звичайно Еміграція. Але еміграція пов'язана з втратою можливості зруйнувати Чорну Діру, бо все це потребує особистої присутності.
Надзвичайно рідко і дуже слабко емігранти можуть впливати на те, що відбувається на Батьківщині. Окрім того, коли Чорна Діра поширюється на весь світ, еміграція не має сенсу.
Другий спосіб це Конформізм - відкрита соціальна мімікрія та скрита і дуже неякісна інтелектуальна комунікація в дуже вузькому колі однодумців. Конформізм це непогана особиста стратегія (кухонна стратегія), але вона не має соціальної перспективи.
В ситуації Чорної Діри існують декілька традиційних і не дуже ефективних способів боротьби - Тихий Саботаж, Дисидентство та так званий Громадський Рух.
Тихий Саботаж вписаний в саму суть Сірої Піраміди, і долається дуже швидко і досить жорстко. Дисидентство - це спосіб Нонконформізму, який є апеляцією до залишків інтелектуалів, професіоналів та майстрів. Але в ситуації Сірої Піраміди та Нульової Комунікації Дисидентство не може ані подолати Бар'єр Компетентності, ані зруйнувати Нульовий Бар'єр.
Дуже часто також доводиться зустрічатися з вкрай невірними уявленнями про можливість якогось громадського спротиву чи підготовки якоїсь революції в умовах Сірої Піраміди та Нульової Комунікації. Чорна Діра змінює якість суспільства - його обиватель не спроможний ані на спротив, ані на революцію, а інтелектуали та професіонали дезорієнтовані, депресовані, репресовані, розпорошені.
Третій спосіб - поступова руйнація Сірої Піраміди шляхом Нової Освіти і знищення Нульової Комунікації діями Інтелектуальної Опозиції. Саме Нова Освіта має шанс поступово розмити Бар'єр Компетентності і замістити стару еліту новою. Саме Інтелектуальна Опозиція здатна до фрагментарного подолання Нульового Бар'єру і поступового створення нових форматів змістовної та стратегічної комунікації.
Цей процес важкої, довгої і кропіткої роботи по знищенню Нульового Бар'єру та підготовці нової еліти з новими компетенціями, яка долає Бар'єр Компетенції, ми називаємо "Примусова Ротація".
Підходи Нової Освіти були запропоновані автором разом з Володимиром Нікітіним в статті "Зміни через освіту".
Суть полягає в формуванні молодих людей з новими компетенціями. Деякі з них - здатність аналізувати майбутнє через складні соціальні моделі, вміння проектувати, програмувати і стратегувати, здатність опиратися рекламі та телебаченню, вміння маніпулювати та блокувати чужі маніпуляції, здатність опиратися соціальним системам, що намагаються поглинути людину, вміння працювати з дилетантами без інтелектуальних компромісів, тощо.
Інтелектуальна Опозиція передбачає такі способи дії - творити інновації, безвідносно до вираженої суспільної потреби в них, поширювати нові ідеї, безвідносно до їх сприйняття більшістю, не погоджуватися на беззмістовні теми у Нульовій Комунікації, не відповідати публічно на беззмістовні питання, протистояти форматній цензурі і ламати такі формати комунікації, не підлаштовуватися у комунікації під обивателя, не співробітничати з представниками Сірої Піраміди, захищати талант, майстра та професіонала.
Жодних інтелектуальних компромісів з представниками Сірої Піраміди та обивателями.
Світ вже провалюється в Чорну Діру. Кожна Чорна Діра - це знищення великих частин людства і відкат в розвитку на сотні років. Примусова Ротація - це втрата комфорту. Це втрата видимої перспективи. Це втрата знайомих і друзів, які провалюються в Чорну Діру.
Ви можете пробувати їх спасати лише до певної межі, а потім можете лише обірвати з ними стосунки. Примусова Ротація - це жорстоке протистояння, часто не просто за межами ввічливості і доброзичливості, а навіть за межами добра і зла. Але якщо цього не зробити, людських жертв буде набагато більше.
Сергій Дацюк, для УП"
Шановні протопсихи не почули альтернативних голосів, навіть наважились затикати їм горлянку, незважаючи на власні Правила...
Тому це останній пост, у якому колега Сергій Дацюк навдивовижу точно змалював те, що діється і як далі буде:
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/02/18/4777918/
"Пережити темні роки. Сіра Піраміда
Сергій Дацюк, для УП _ Четвер, 18 лютого 2010, 12:37
Сіра Піраміда - ієрархічна система самоорганізації малокомпетентної більшості, причиною і наслідком виникнення якої є соціальна деградація. Вона обмежує доступ до влади професіоналів, майстрів та інтелектуалів, гальмує розвиток та поширення знань в суспільстві, репресує та знищує дисидентів та людей з активною громадською позицією.
Сіра Піраміда виникає в умовах інтелектофобії і дуже важко демонтується. Сіра Піраміда існувала в так звані Темні Віки, протягом всіх п'яти Руїн в Україні, в часи гітлерівського та сталінського правління, під час маккартизму в США.
Починається все завжди драматично - на тлі політичної кризи та економічного занепаду інтелектуали опиняються у стані дезорієнтації та стають не цікаві владі і громадськості, а інколи й самим собі.
Відтак біля "керма" опиняються малокомпетентні і неінтелектуальні люди, досить вольові та безпринципні, щоб утримати владу. На вершині в такий час опиняється владолюбний Малокомпетентний Інтелектофоб.
Коли суспільство починає виходити з політичної кризи та економічного занепаду, малокомпетентні владоможці відчувають серйозну конкуренцію з боку компетентних людей. Їх соціальна інтуїція змушує швидко вибудувати так званий Бар'єр Компетентності у владі та режим інтелектофобії в суспільстві.
Інтелектофобія та владний Бар'єр Компетентності починають перетворюватися на замкнене коло - сірість приваблює сірість і, інтуїтивно відчуваючи ворожість до компетентних людей, призводить до зростання кількості дилетантів біля влади.
Коли концентрація дилетантизму у владі досягає певної межі, на верхній щабель приходить головний Дилетант, войовничий охлократ, що здатен в будь-який момент перетворитися на Великого Інквізитора. Головний Дилетант змінює біля влади Малокомпетентного Інтелектофоба. І парадокс ситуації полягає в тому, що саме цей Малокомпетентний Інтелектофоб створює умови для приходу Головного Дилетанта.
Так завершується створення Сірої Піраміди, що підпорядковує собі всі сфери суспільного життя: політику, економіку, засоби масової інформації і так далі.
Будь які проблеми в умовах Сірої Піраміди загострюються - кризи перетворюються на руїни, конфлікти - на війни, втрата елементів соціальних структур - на повну втрату таких структур. Наука, освіта, мистецтво та культура зазнають деградації та маргіналізуються.
Доступ до влади інтелектуалів та професіоналів суттєво обмежуються. У владу беруть лише тих, хто лояльний до неї, здатен до соціальної мімікрії в середовищі обивателів, готовий до внутрішніх моральних компромісів.
Професіонали різко стають непотрібні, вчорашні малопрофесійні обивателі заполонюють основні позиції як у владі, так і бізнесі. Зростає зовнішня і внутрішня еміграція професіоналів, інтелектуалів, просто компетентних людей у якійсь сфері. Водночас Сіра Піраміда має невидимий характер для тих, хто всередині неї.
Сіра Піраміда дуже стійка - і чим довше вона існує, тим важче її здолати. Особливо небезпечними є Сірі Піраміди, що виникають в умовах панування споживацьких цінностей. Коли реклама, фільми та серіали, ток-шоу та інтерв'ю так званих "успішних людей" нав'язують винятково утилітарні мотивації, іншим мотиваціям немає звідки взятися.
Інтелектуали, професіонали, майстри та просто компетентні люди виглядають як бомжі, невдахи, лохи, і відповідно так до них і ставляться - як дорослі, так і діти. Коли звитяга наукових досягнень, захват мистецьких злетів, шанування професійних здобутків не є посланнями жодного засобу масової комунікації, їм нема звідки взятися.
Дитина, юнак чи дівчина, а потім і молода людина протягом навчання у школі, ліцеї, коледжі, університеті не може сформувати найголовнішу основу знань та вмінь - систему мотивацій, що спрямована на духовні цінності. Самі по собі засвоєні знання чи вміння без духовних мотивацій не дають позитивної перспективи жодній людині.
Навіть засвоєні не дуже великі знання чи вміння всередині споживацьких мотивацій швидко забуваються через їх невикористання. Головною цінністю стає найвищий рівень споживання - Гламур, головним процесом будь-якої інтелектуальної діяльності стає запозичення чужих теорій, ідей, технологій, тощо.
Сіра Піраміда є смертельною для талановитих дітей. Саме в умовах Сірої Піраміди талановиті діти та молоді люди ще з дитинства зазнають знущань та поневірянь. Їх вчать найстрашнішому - вмінню вгамовувати, обмежувати та не розвивати свій талант.
Подачки від держави та спонсорів окремим талантам не можуть змінити ситуацію, більше того, вони ще більше породжують заздрість та ненависть оточуючих до цих талантів. Талановиті діти та молоді люди перетворюються на парій або на емігрантів, бо суспільству, в якому вони народилися та зростали, вони потрібні не, як талановиті люди, а як елементи Сірої Піраміди.
Так проявляється головна функція Сірої Піраміди - нищення таланту з дитинства, нищення сильних мотивацій професіоналів, майстрів та інтелектуалів, нищення соціальної енергетики компетентних людей.
Сіра Піраміда не має залежності від типу влади - вона однаково добре створюється за умов будь-якої форми правління - монархії чи республіки; за будь-якого політичного режиму - демократії, тоталітаризму, авторитаризму, олігархії чи анархії.
Водночас за різних політичних режимів спосіб існування Сірої Піраміди супроводжується різними системами комунікації: політична цензура за умов тоталітаризму, змістовна цензура за умов ліберальної демократії, форматна цензура в режимі олігархії, ігнорування складного змісту в режимі анархії. Існують також змішані форми цензур.
Нульова Комунікація
Головною особою Сірою Піраміди є обиватель як більшість і дилетант як його представник при владі. Дилетант - це соціальна якість обивателя з позиції влади. Обиватель - хто він? Перш за все, це людина, яка живе у вічному теперішньому. Його час циклічний: зима, літо, осінь, весна; з роботи - додому; будні - вихідні - свята.
У обивателя немає уявлення про майбутнє. Його найбільше уявлення про майбутнє - це прогноз погоди чи прогноз економічної ситуації, що стосується його безпосередньо. Будь-яке ставлення до творення майбутнього у нього відсутнє.
Обиватель не знає і не хоче знати ні нових ідей, ні інновацій, ні теорій. Його цікавить тільки комфорт - його особистий та кола своїх. Виразником позиції обивателя є Войовничі Обивателі - грізні гонителі професійності, майстерності, інтелектуалізму та новацій.
Обивательське спілкування перетворюється на взаємне інформування про життя та обговорення процесу споживання і споживацьких якостей товарів та послуг. Обивательське спілкування призводить до знищення змістовної комунікації.
Комунікація, як взаємодія різних моделей змісту, перетворюється в середовищі обивателів на Нульову Комунікацію, тобто взаємодію тільки формально різних моделей змісту. Нульова Комунікація - це настільки спрощена комунікація, що фактично є беззмістовною.
Ні нові ідеї, ні критика Сірої Піраміди не можуть виникнути в умовах Нульової Комунікації. Нульова Комунікація відбувається майже винятково через обивателів, спрямована на обивателів і значно обмежує комунікативні права інтелектуала чи професіонала.
Теми Нульової Комунікації встановлюють представники Сірої Піраміди. Інтелектуал чи професіонал є порушниками правил Нульової Комунікації як люди, які говорять не по темі.
Реакцією обивателя на складний зміст в Нульовій Комунікації стає бажання якомога дошкульніше уразити інтелектуала чи професіонала як учасників комунікації, виказавши свою ненависть через експресивні негативні оцінки, неаргументовані генералізації, приниження значення незрозумілого для обивателя змісту.
Все, що не зрозуміло обивателю, - маячня. В основі цього лежить страх обивателя перед незрозумілим, заздрість до знаючих та бажання помсти за своє невміння, незнання та відсутність звички до інтелектуальних зусиль.
Суть Нульової Комунікації для влади в режимі політичного конфлікту в свій час геніально сформулював Ленін в роботі Партійна організація та партійна література": "Партійність означає за всякої оцінки подій прямо і відкрито ставати на точку зору певної суспільної групи.
Тобто зміст має вторинне значення, первинне значення має чисто формальне розмежування партійних позицій. Чим більше партії належать до однієї і тієї ж ідеології, чим більше вони борються за владу і розподіл власності, тим більше формальною є їх різниця, і тим більшою мірою вони породжують Нульову Комунікацію.
Нульова Комунікація жорстко пов'язана зі змістовною або форматною цензурою. В режимі змістовної цензури вже не потрібно обмежувати якісь ідеї, бо обивателі їх просто не розуміють, а будь-які публічні виступи проти влади можна ігнорувати, допоки вони не переходять в активну форму, в якій вони жорстко придушуються.
В режимі форматної цензури засоби масової інформації просто здійснюють фільтрацію тем та учасників комунікації, управляють правом на час участі в комунікації в залежності від їх статусу.
В режимі форматної маніпуляції активний виступ проти влади Сірої Піраміди вже неможливий.
Нульова Комунікація швидко поширюється за межі засобів масової інформації - в інституційну комунікацію, в комунікацію середовищ, в родову та сімейну комунікацію. Нульова Комунікація швидко захоплює Інтернет, бо там знову ж таки панує обиватель.
Створюється так званий Нульовий Бар'єр - коли будь-який складний зміст в комунікації не потребує цензури, бо просто не розуміється обивателем. Коли Нульова Комунікація стає тотальною, проявляється її головна функція - нищення не просто нових ідей, а руйнування самих умов їх виникнення.
Отже Сіра Піраміда потребує режиму Нульової Комунікації. А Нульова Комунікація підтримує існування Сірої Піраміди як інституціолізованого оформлення соціального дилетантизму.
Сіра Піраміда разом з Нульовою Комунікацією перетворюються на Чорну Діру, а соціальний час - на Темні Роки. Чорна Діра, спрощуючи світ навколо себе, змушує зовнішній світ тримати дистанцію від неї. Коли ж світ не в змозі витримати дистанцію, він сам провалюється в Чорну Діру.
Примусова ротація
Чорна Діра робить розвиток неможливим, суспільство завмирає і животіє у безпросипній імлі. Як вижити інтелектуалу в Чорній Дірі? Як зруйнувати Сіру Піраміду та Нульову Комунікацію? Перший спосіб це звичайно Еміграція. Але еміграція пов'язана з втратою можливості зруйнувати Чорну Діру, бо все це потребує особистої присутності.
Надзвичайно рідко і дуже слабко емігранти можуть впливати на те, що відбувається на Батьківщині. Окрім того, коли Чорна Діра поширюється на весь світ, еміграція не має сенсу.
Другий спосіб це Конформізм - відкрита соціальна мімікрія та скрита і дуже неякісна інтелектуальна комунікація в дуже вузькому колі однодумців. Конформізм це непогана особиста стратегія (кухонна стратегія), але вона не має соціальної перспективи.
В ситуації Чорної Діри існують декілька традиційних і не дуже ефективних способів боротьби - Тихий Саботаж, Дисидентство та так званий Громадський Рух.
Тихий Саботаж вписаний в саму суть Сірої Піраміди, і долається дуже швидко і досить жорстко. Дисидентство - це спосіб Нонконформізму, який є апеляцією до залишків інтелектуалів, професіоналів та майстрів. Але в ситуації Сірої Піраміди та Нульової Комунікації Дисидентство не може ані подолати Бар'єр Компетентності, ані зруйнувати Нульовий Бар'єр.
Дуже часто також доводиться зустрічатися з вкрай невірними уявленнями про можливість якогось громадського спротиву чи підготовки якоїсь революції в умовах Сірої Піраміди та Нульової Комунікації. Чорна Діра змінює якість суспільства - його обиватель не спроможний ані на спротив, ані на революцію, а інтелектуали та професіонали дезорієнтовані, депресовані, репресовані, розпорошені.
Третій спосіб - поступова руйнація Сірої Піраміди шляхом Нової Освіти і знищення Нульової Комунікації діями Інтелектуальної Опозиції. Саме Нова Освіта має шанс поступово розмити Бар'єр Компетентності і замістити стару еліту новою. Саме Інтелектуальна Опозиція здатна до фрагментарного подолання Нульового Бар'єру і поступового створення нових форматів змістовної та стратегічної комунікації.
Цей процес важкої, довгої і кропіткої роботи по знищенню Нульового Бар'єру та підготовці нової еліти з новими компетенціями, яка долає Бар'єр Компетенції, ми називаємо "Примусова Ротація".
Підходи Нової Освіти були запропоновані автором разом з Володимиром Нікітіним в статті "Зміни через освіту".
Суть полягає в формуванні молодих людей з новими компетенціями. Деякі з них - здатність аналізувати майбутнє через складні соціальні моделі, вміння проектувати, програмувати і стратегувати, здатність опиратися рекламі та телебаченню, вміння маніпулювати та блокувати чужі маніпуляції, здатність опиратися соціальним системам, що намагаються поглинути людину, вміння працювати з дилетантами без інтелектуальних компромісів, тощо.
Інтелектуальна Опозиція передбачає такі способи дії - творити інновації, безвідносно до вираженої суспільної потреби в них, поширювати нові ідеї, безвідносно до їх сприйняття більшістю, не погоджуватися на беззмістовні теми у Нульовій Комунікації, не відповідати публічно на беззмістовні питання, протистояти форматній цензурі і ламати такі формати комунікації, не підлаштовуватися у комунікації під обивателя, не співробітничати з представниками Сірої Піраміди, захищати талант, майстра та професіонала.
Жодних інтелектуальних компромісів з представниками Сірої Піраміди та обивателями.
Світ вже провалюється в Чорну Діру. Кожна Чорна Діра - це знищення великих частин людства і відкат в розвитку на сотні років. Примусова Ротація - це втрата комфорту. Це втрата видимої перспективи. Це втрата знайомих і друзів, які провалюються в Чорну Діру.
Ви можете пробувати їх спасати лише до певної межі, а потім можете лише обірвати з ними стосунки. Примусова Ротація - це жорстоке протистояння, часто не просто за межами ввічливості і доброзичливості, а навіть за межами добра і зла. Але якщо цього не зробити, людських жертв буде набагато більше.
Сергій Дацюк, для УП"
Відповіді
2010.02.18 | omela
цікавий текст
2010.02.18 | ziggy_freud
схоже, цього разу Дацюк багато в чому правий. Хоча...
слабенько розкрито теми "звідки воно береться" та "що з тим робити"це пов*язані речі; історія виникнення проблеми принаймні частково розкриває механізм, з чим саме ми маємо справу. Трохи промедитую та додам...
2010.02.18 | технолог
Re: схоже, цього разу Дацюк багато в чому правий. Хоча...
Сергій - один з найкращих фахівців в Україні з питань стратегічних комунікацій та філософії свідомості, бо це пов'язані речі.І в цьому матеріалі він пророчо точний...
2010.02.18 | ziggy_freud
я би утримався від ідеалізації Дацюка, і взагалі
від переходу на особистості. В нього траплялись досить слабкі речі. Поряд з цікавими...технолог пише:
> Сергій - один з найкращих фахівців в Україні з питань стратегічних комунікацій та філософії свідомості, бо це пов'язані речі.
> І в цьому матеріалі він пророчо точний...
подібні пророцтва я чув після обрання Кучми-2. Але вони виявились більше схожими на побажання частини оточення Данілича. Або на зондаж реакції публікума - як піпл поставиться до закручування гайок.
моя версія - скоріш за все, не дочекаються. На кожний процес є процес, що його гальмує. Це вірно навіть для звичайного коливального контура. А для соціума - ще вірніше.
як можна, трохи детальніше про філософію свідомості. Та яким чином вона має вихід на практику
2010.02.18 | технолог
Re: я би утримався від ідеалізації Дацюка, і взагалі
ziggy_freud пише:> від переходу на особистості. В нього траплялись досить слабкі речі. Поряд з цікавими...
>
У кожного пишучого є різні речі, в тому числі і слабкі...
> моя версія - скоріш за все, не дочекаються. На кожний процес є процес, що його гальмує. Це вірно навіть для звичайного коливального контура. А для соціума - ще вірніше.
Дай боже...
> як можна, трохи детальніше про філософію свідомості. Та яким чином вона має вихід на практику
Про філософію свідомості трошки можна почитати у наступних авторів (список не вичерпний):
Гуссерль, Ніцше, Шопенгауер, Ясперс, Сартр, Хайдеггер, Поппер,Фейерабенд, Кун, Уайтхед,Бахтін, Лотман, Іл'єнков, Мамардашвили, та т.і.
На жаль, не зможу стисло та швидко обмалювати їх погляди...
2010.02.19 | ziggy_freud
то де починається антиінтелектуалізм?
технолог пише:> Про філософію свідомості трошки можна почитати у наступних авторів (список не вичерпний):
> Гуссерль, Ніцше, Шопенгауер, Ясперс, Сартр, Хайдеггер, Поппер,Фейерабенд, Кун, Уайтхед,Бахтін, Лотман, Іл'єнков, Мамардашвили, та т.і.
досить цікавий список. На жаль, всіх перерахованих читали хіба що фахові філософи, решта, навіть гуманітарії, скоріше перед екзаменом дивились в енциклопедії. З одного боку - антиінтелектуалізм, про який пише Дацюк і не тілько він; з іншого - принцип заощадження розумових зусиль (с) Мах. Теж суперечність. Звідки візьметься топ-менеджер, що добре знає гуманітарку, коли навіть гуманітарії почали засадничо "ніасілівать много букав"?
Вихід на практику в гуманітарці серед перерахованих мають хіба що деякі ідеї Лотмана; мабуть, саме тому я не філософ, а психолог
проте цілком припускаю, що і філософія здатна поправити мізки. Окремо взятій людині, яка дуже того прагне. Але навряд соціуму в цілому.
2010.02.19 | технолог
Re: то де починається антиінтелектуалізм?
Антиінтелектуалізм саме й починається з початку 90-х років, а, мо, й раніше, коли культ споживання та культ наживи витіснили розуміння того, що найбільш ефективною будь-яка людська діяльність є тільки за умови угоди (конвенції, консенсусу). Власне тому, що тоді вона найбільш ефективно реалізує інтереси обох сторін, що домовились...А в нас був включений банальний дєрібан на всіх рівнях...
От з цього і почалося.
2010.02.20 | Isoлято
Навіщо Ви сюди приперли ті ж совкові забобони, що й rais®
Не чекав від Вас, чесно кажучи...Насправді "антиінтелектуалізм" починається з 22-го року, коли "ґнілую тіліґєнцию" посадили на пароплав і виперли геть із Савєцкай Расєї. А ту, що залишилася - знищили або "паставілі врамкі". І всі "угоди" з нею (як і з іншими прастимі савєцкімі ґражданамі) зводилися до "Дєлай, шо парція прікажет"...
В 90-х роках трошки збільшився потік інформації, і ми дізналися, хто насправді розпоряджається всім "народним дастаянієм". Погано розпоряджається? Ну так це поки у нас тут "швабода" і люди строєм не ходять, тож не треба їх балувать. От посадять нам на голову нову "парцєю" - сразу і заживьом!
2010.02.21 | ziggy_freud
почалось раніше - з виховання в освічених людей
комплексу з приводу того, що вони освічені. І без мозолІв на білих руцяхВас в інституті посилали "на картошку"? А в кого за Совітів була більша зарплата - в інженера чи в слюсаря 4-5 розряду? Коли слюсар отримував більше за інженера, то ще квіточки. Але наступний логічний крок після того - коли пацан після спортшколи "заробляє" в рекеті більше за них обох. А його пахан купляє собі ментівський дах і депутатську ксіву
от тому Волков з Тадєєвим зараз у ВР, а Ви - нє
а як все красиво починалось років 120 тому - ходіння в народ, вечірні школи пролетаріату з арифметичними задачками про додану вартість...
2010.02.19 | OlalaZhm
та почули, але Тимошенко - така ж жриця Сірої піраміди як і Янек
2010.02.18 | Уляна
Не погоджуюся
Не бачу нічого точного в цьому ессеї. До речі, не обзивайтеся, по попадете в піраміду.технолог пише:
> Шановні протопсихи не почули альтернативних голосів, навіть наважились затикати їм горлянку, незважаючи на власні Правила...
> Тому це останній пост, у якому колега Сергій Дацюк навдивовижу точно змалював те, що діється і як далі буде:
2010.02.19 | Isoлято
Схожі роздуми на близьку в певному сенсі тему (л)
Секрет успехов жестких, патерналистских режимов заключается в том, что они уменьшают общее количество происходящих в обществе событий. Уменьшается всяческое проявление инициативы - от основания новых предприятий до проведения благотворительных акций, снижается разнообразие человеческого поведения, если угодно - уменьшается количество типов происходящих событий и совершаемых поступков. У этой тенденции есть множество позитивных моментов: вместе с общим снижением количества событий, уменьшается и количество неприятных событий. В частности, снижается преступность, и вообще различные инциденты совершаются реже. Дело даже не в преступности: любое событие может рассматриваться как неприятное, поскольку требует реакции, требует, быть может, изменения устоявшихся алгоритмов поведения, а это радует далеко не всех. За счет снижения количества событий люди достигают благословенного покоя - во всяком случае, достигают его в той степени, в какой это вообще зависит от государственной власти.От Пушкина нам осталось две гениальных формулы: что нет счастья, но есть «покой и воля», и о привычке - «замена счастию она». В сущности, «привычка» и «покой» - это два имени для одного и того же состояния, которое в психологических словарях называется «ригидность» - то есть «затрудненность (вплоть до полной неспособности) в изменении намеченной субъектом программы деятельности в условиях, объективно требующих ее перестройки». Когда любая сколько-нибудь сильная инициатива наказуема, все вообще социальные субъекты стараются действовать по заданным алгоритмам, становится ненужным придумывать оригинальные шаги, окружающий мир - на короткое время оказывается привычным, и если это не счастье - то торжество Покоя и Привычки. Государство, которое уменьшает количество событий на своей территории, по сути, делает максимум возможного для счастья своих подданных - счастья в самом глубоком, буддийском смысле слова.
http://www.inache.net/filos/431
2010.02.19 | Казкар
повний BS - щe один псeвдоінтeлeктуал
алe пишe красиво2010.02.19 | Мартинюк
Його статті - гламурна перемога форми над змістом
Але читати цікаво...2010.02.19 | Адвокат ...
Да уж... РуSSкая літєратура, чьто в анфас, чьто в профіль.
А читать,-- нудно.2010.02.19 | Max
Re: Да уж... РуSSкая літєратура, чьто в анфас, чьто в профіль.
Фальшиві сенси. Софістичне мудрування. Ілюзія глибини.От що воно таке, та їхня література.
2010.02.19 | Sean
повністю з Вами згоден
2010.02.20 | технолог
Володимире - а ваші що перемагають?
2010.02.20 | Мартинюк
Може й відповім - якщо зрозумію про що питають
2010.02.20 | технолог
Гламурному письменнику Мартинюку - пояснення:
От Ви, пане Володимире, трошечки вище написали:19-02-2010 18:04, Мартинюк
Його статті - гламурна перемога форми над змістом
Але читати цікаво...
А тепер повернемось до висхідного тексту, який ви не вшанували своїм прочитанням, то читатимемо разом:
"Нульова Комунікація
Головною особою Сірою Піраміди є обиватель як більшість і дилетант як його представник при владі. Дилетант - це соціальна якість обивателя з позиції влади. Обиватель - хто він? Перш за все, це людина, яка живе у вічному теперішньому. Його час циклічний: зима, літо, осінь, весна; з роботи - додому; будні - вихідні - свята.
У обивателя немає уявлення про майбутнє. Його найбільше уявлення про майбутнє - це прогноз погоди чи прогноз економічної ситуації, що стосується його безпосередньо. Будь-яке ставлення до творення майбутнього у нього відсутнє.
Обиватель не знає і не хоче знати ні нових ідей, ні інновацій, ні теорій. Його цікавить тільки комфорт - його особистий та кола своїх. Виразником позиції обивателя є Войовничі Обивателі - грізні гонителі професійності, майстерності, інтелектуалізму та новацій.
...
Обивательське спілкування перетворюється на взаємне інформування про життя та обговорення процесу споживання і споживацьких якостей товарів та послуг. Обивательське спілкування призводить до знищення змістовної комунікації.
Комунікація, як взаємодія різних моделей змісту, перетворюється в середовищі обивателів на Нульову Комунікацію, тобто взаємодію тільки формально різних моделей змісту. Нульова Комунікація - це настільки спрощена комунікація, що фактично є беззмістовною.
Ні нові ідеї, ні критика Сірої Піраміди не можуть виникнути в умовах Нульової Комунікації. Нульова Комунікація відбувається майже винятково через обивателів, спрямована на обивателів і значно обмежує комунікативні права інтелектуала чи професіонала.
...
Теми Нульової Комунікації встановлюють представники Сірої Піраміди. Інтелектуал чи професіонал є порушниками правил Нульової Комунікації як люди, які говорять не по темі.
Реакцією обивателя на складний зміст в Нульовій Комунікації стає бажання якомога дошкульніше уразити інтелектуала чи професіонала як учасників комунікації, виказавши свою ненависть через експресивні негативні оцінки, неаргументовані генералізації, приниження значення незрозумілого для обивателя змісту."
От тут повторю окремо:"бажання якомога дошкульніше уразити інтелектуала чи професіонала як учасників комунікації, виказавши свою ненависть через експресивні негативні оцінки, неаргументовані генералізації, приниження значення незрозумілого для обивателя змісту"
Зміст розумієте, чи таки нє???
Далі хочу звернути увагу на оцей шматочок, де використаний термін, який Ви ухватили, але так і не зрозуміли:
"Навіть засвоєні не дуже великі знання чи вміння всередині споживацьких мотивацій швидко забуваються через їх невикористання. Головною цінністю стає найвищий рівень споживання - Гламур, головним процесом будь-якої інтелектуальної діяльності стає запозичення чужих теорій, ідей, технологій, тощо."
То може відійдете від гламурного світосприйняття (хоча це ой як важко), та спробуєте зрозуміти хоча б елементарні речі, про які пише Дацюк???
Висловлюючи свою безмежну повагу до Вас, пане Володимире, маю надію, що Ваші відповіді будуть стосуватись суті теми, яка розглядається, тобто "Сірої піраміди"...
2010.02.21 | технолог
Re: Таки незрозуміло...
Моє шанобливе пояснення не викликало розуміння з боку вельмишановного пана Мартинюка, хоча після пояснення він до ночі товкся на ВФ:# Люди Коломойського злили "богиню"? Мартинюк . 21-02-2010 01:06
# Заднім проходом .... Мартинюк . 21-02-2010 00:48
# Відкривай якусь веб-моню - їй бо перечислю Мартинюк . 21-02-2010 00:46
# Правильно - навіть інформпривід , і то дає користь. Мартинюк . 21-02-2010 00:42
# Нічого хорошого - для Яника. Мартинюк . 21-02-2010 00:37
# Про "цереушніст" Медведчука Кучмі казали Кравченко , Азаров Мартинюк . 21-02-2010 00:28
# Чесно кажучи був не проти дивитися "абізянник" тижнів зо два Мартинюк . 21-02-2010 00:23
# Ну Литвині і литвинятя це золотий фонд нації Мартинюк . 21-02-2010 00:20
# Ну незнаю - в Голландії і Бельгії Мартинюк . 20-02-2010 23:31
# Мова міняється , але не на мову сісідів. Мартинюк . 20-02-2010 23:23
# Це неправда - та мова нам добре зрозуміла Мартинюк . 20-02-2010 23:20
# І ще тупе і вперте закривання очей на контроль Росії за ТБ і ФМ Мартинюк . 20-02-2010 23:06
# А може всім хто повівся на "ВОНУ" скластися по гривні ? Мартинюк . 20-02-2010 22:38
# Тобто повторення навіть не в другий а в третій раз? Мартинюк . 20-02-2010 22:35
# Медведчук взагалі то не такий простий Мартинюк . 20-02-2010 22:32
То може і не пан Мартинюк був, а теж робот, якщо не зрозумів пояснення?
2010.02.21 | Мартинюк
Дами в вітальні балакають мляво - про Мікельанджало
Ось ти поглянула,кинула шаль за плече ...
Ну то й що ?
Ще ...?
Здається це написав Поль Ельюар, не памятаю на якій мові я це читав, лише памятаю зміст отого віршика.
Ще раз повторюю що Дацюкова творчість це не прорсто гламурна , а гламурно-феєрична перемога зовнішнього , поверхового над суттю, якої при уважному розгляді віднаходиться дуже мало.
Це так би сказати творення фальшивої безконечність , яка створюється за допомогою двох-трьох дзеркал, які безконечну кількість раз щось відображають , але вибачаюся все це одне й те саме, або комбінації з одного і того самого...
Воно в принципі інтелігентним людям часом і таке потрібне , в якості вправи, аби мізки жиром не опливли, але якщо комусь тих "вправ" по саме горло щодня постачає життя, то воно й не дуже хочеться ще й додтково тренуватися. Як вояки, які повертаються у свій замок після тяжкого бою не хочуть бавитися з дітьми у серсо - таке собі нанизування деревяних кілець на деревяні мечі, що є доброю вправою для майбутніх фехтувальників, але нудним для тих хто спробував справжнього бою.
Бо середні люди є , і вони дійсно живуть одним днем , якщо суворе життя не уткне їх носм в іншу, більш об"ємну за часом і простором , але більш жорстоку реальність. Про цеі про їх непрості стосунки з людьми так би мовити "вищого душевного стану" братами Стругацькими і не тільки ними написані всілякі книжки і зняті цікаві фільми - наприклад фільм Куросави про "Сім самураїв" .
Воно ще цікаво у 25 років, але у 55 цікавить вже щось зовсім інше.
2010.02.21 | технолог
Re: Дами в вітальні балакають мляво - про Мікельанджало
Красно дякую!!!Тепер зрозумів, що пан Мартинюк намагався зрозуміти...
2010.02.21 | ziggy_freud
Гламур як "вищий рівень" споживання - це навіть не смішно
тут автор потрапляє в розставлену маскультом пастку, і запрошує читачів до тої самої гіллякиє повно гламуру для бідних. Глянцевий гламур по 7 гривень. На кожну Вандербільдиху припадає по тисячі або по мільйону Еллочєк-Людоєдок
на щастя, українські дівчата з тим майже розібрались. Більшість купує те. що їм хоч якось пасує. Хоча по гламурних маскультових понятіях мали б купляти те, що сильніше блищить
2010.02.21 | observеr
гадаю Ви не вірно зрозуміли авторове "вищий рівень"
мається на увазі вищий не за ціною чи там якістю, а за маркетниговими методами - беруть, бо блищить/носитьзвізда/рекламуєтьсявглянцевомужурналіziggy_freud пише:
> тут автор потрапляє в розставлену маскультом пастку, і запрошує читачів до тої самої гілляки
>
> є повно гламуру для бідних. Глянцевий гламур по 7 гривень.
саме в цьому і полягє "вищість" рівня споживання - беруть те (і, головне, "тому"), що рекламується в журналі за 7 гривень
2010.02.22 | ziggy_freud
значить, система координат підлягає вточненню
будь-який наш дикий предок чітко знав, де в нього верх, а де низ. Може, навіть до того, як навчив си вербалізувати ці поняття. Вгорі літають, внизу плазують. Якщо плазують вгорі, без шамана тут навряд розберешсяпісля визнання нашого містечкового гламура "верхом", або навіть не-нашого і ну тіпо центрового, інші координати теж виявляються переплутаними.
цілком може виявитись, що гламур придумали в розвинених країнах для викачування грошей з жадібних та наївних пост-совків. Кілька разів спостерігав картини гламурного шопінга в Мілані і Парижі
2010.02.22 | технолог
Про систему координат від мудрої жінки(с)
http://www.dt.ua/1000/1550/66742/Елла Лібанова: «Я не вірю в можливість відродження протестантської етики»
Начебто випадок: приблизно рік тому, буквально напередодні економічної кризи, католицька церква заявила про намір повернути у своє лоно батька розколу Мартіна Лютера. Людину, яка в цілому сформулювала основи протестантської етики і стала духовним провісником капіталізму та ринкової моделі економіки. Весь символізм того, що сталося, розкривається тільки тепер. У міру розвитку економічної кризи розмови про неї змінюють тональність, а зсув ролей досягає масштабів оптичного обману: про моральне підґрунтя нинішніх подій невпевнено заговорили банкіри, фінансисти, економісти. Проголошуючи своє знамените «на тому стою і не можу інакше», Лютер мав на увазі аж ніяк не зиск з парафії. І виступав він саме проти деяких різновидів купівлі-продажу — проти торгівлі тим, чим торгувати, на його глибоке переконання, було не можна. Криза змушує нас згадати про це: хоч би якими великими були наші фінансові можливості, завжди є щось, чого не купиш. А навіть якщо купиш — таке надбання зрештою тебе й занапастить. Розплата настане не обов’язково на Останньому Суді (хоча й його не слід скидати з рахунків), це знищить тебе фізично, політично, економічно або й навіть біологічно, — адже само народження дітей ми вже давно розглядаємо в матеріально-грошових категоріях.
Криза, забираючи безліч можливостей, деякі все-таки відкриває — можливість відволіктися від гонитви за грошима, протверезіти від безконечного шопінгу і спробувати знайти інше виправдання своєму існуванню. Та чи зможемо? Адже хай яким диким було висловлювання патріарха Московського Кирила про те, що жахіття Другої світової війни було покаранням небес за боговідступництво, в ньому є маленьке раціональне зернятко: криза завжди спочатку вражає мізки і тільки потім спустошує кишені, скидає бомби, організовує концтабори.
Зрозуміти природу нинішньої кризи — мета нашої бесіди з Еллою Лібановою, директором Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України.
— Криза — не катастрофа. Це нормальний етап процесу розвитку: циклічний він чи спіралеподібний — ми приймаємо неминучість криз. Кризи можуть охоплювати якусь одну сферу — тільки економіку, тільки демографію, культуру, політичну систему. І бувають кризи системні, що охоплюють усі аспекти життя. На моє переконання, тепер ми спостерігаємо саме таку системну кризу. Я взагалі намагаюся не вживати слова «економічна криза». Мені здається, правильніше буде говорити про фінансово-економічні прояви глобальної кризи. Системні кризи пов’язані передусім із порушенням базових механізмів, що діють у суспільстві. Наприклад, якщо ми говоримо про управління в цілому, байдуже чим — країною чи підприємством, — механізми мають відповідати моралі, прийнятій суб’єктом цього суспільства. Якщо ми говоримо про управління економікою, механізми мають відповідати моралі менеджерів, працівників і всього населення загалом. Якщо цього немає, тоді й виникає системна криза. З якої не вдасться швидко вийти. Навіть якщо ми зуміємо залатати дірки в економіці.
Ознаки системної кризи ми спостерігаємо не з учорашнього дня. Чимдалі збільшувалося розшарування — як усередині країн між багатими і бідними верствами населення, так і між багатими і бідними країнами. На сьогодні жодній бідній країні не вдалося перейти в розряд багатих. На подолання бідності витрачаються великі гроші на рівні ООН та урядів багатих держав, але всі ці витрати не дають бажаного результату. Навіть за високих темпів розвитку, які спостерігаються в деяких бідних країнах, розрив між багатими і бідними країнами не скорочується, а збільшується.
Усе це ознаки кризи тієї моделі ринкової економіки, що як цілісна система склалася років 200 тому — одночасно з початком індустріальної епохи. Це сталося в англосаксонських країнах, і в основу цієї системи лягли принципи протестантської етики. Насамперед — принцип індивідуальної відповідальності як за результат власної праці, так і за загальне благо. Не менш важливим був ідеал помірного життя. Дуже багато чого в цій етико-економічній системі будувалося на тому, що розкіш — це порок. Але минав час, ця модель зазнавала істотних змін. Розвиток економіки забезпечив у широкого кола населення можливість задовольняти високий рівень потреб. Це зумовило підвищення попиту. Крім того, відбувався процес взаємопроникнення різних культур і релігій — глобалізація це все прискорювала й ускладнювала. Принципи, на яких трималася система, дедалі більше спотворювалися.
— Мені здавалося, що кінець епохи протестантської етики настав іще в середині минулого століття — з появою доктрини «суспільства достатку».
— Цю відповідність було порушено ще раніше — не до середини, а до початку ХХ століття. Саме із цим порушенням пов’язана хвиля революцій. Зокрема революція в Німеччині та її результат. Але й Росія, де ніколи не було протестантської етики, на той момент уже була втягнута в глобальний світ — ця втягнутість прискорила всі процеси.
— З ваших слів випливає, що система економіки, заснована на протестантській етиці, виправдано однополярна: країни, далекі від протестантської моралі, в цій економічній системі є аутсайдерами. Їм ніколи не досягти економічного успіху бодай тому, що вони виховані на інших етичних системах.
— Так. Подивіться: коли розпалися Союз і соцтабір — які країни виявилися успішними? Країни Балтії, і тільки. За кордоном — Польща, Чехія, Угорщина, Словенія. Нічого не змогли зробити в жодній корінній республіці Союзу — це про щось має говорити. Напевно, наша ментальність зовсім не відповідає тій системі управління економікою, яку ми намагаємося тупо запозичити. Мені здається, що в нас інша свідомість. Наша ментальність, принципово відмінна від протестантської, не дозволяє нам запровадити в себе модель, успішно апробовану на Заході.
— Отже, вихід із кризи супроводжуватиметься розвалом глобальної економічної системи на національні і пошуком власних шляхів, заснованих на національно прийнятному етносі?
— Я в цьому абсолютно впевнена. Цей вихід може відбутися тільки в одному випадку — якщо ми намагатимемося пристосувати економічну систему до ментальності, етносу нації, а з іншого боку — намагатимемося скорегувати психологію нації.
— Корекція психології нації — процес дуже болісний. І, як правило, пов’язаний із соціальними катаклізмами.
— Я далека від думки, що хтось розв’яже сьогодні війну, щоб вийти з кризи. Сподіваюся, всі розуміють, що третя світова неминуче буде ядерною, і мало хто вціліє. Не війна, звичайно, але хвиля революцій мені видається цілком реальною.
— Якого штибу?
— Лівого, зрозуміло. Ви подивіться, що відбувається в Європі. У світі піднімається хвиля ксенофобії. До цього маємо поставитися серйозно — це підрив основ глобального світу, ксенофобія і глобалізація — речі несумісні. Так чи інакше нам треба буде пройти шлях до національних економік. А перехід до цього нового типу економіки неможливий без революції. Щоб зараз відмовитися від системи управління світом, яка існує на сьогодні — Бреттон-Вудська угода, декларації ООН, миротворчі акції, — потрібен серйозний поштовх. Ним може стати вихід кількох великих економік із цієї загальної системи. Звичайно, якщо «відвалиться» Україна чи Португалія, цього ніхто не помітить. Але якщо то будуть США, Великобританія, Франція чи Німеччина... Я не дуже розумію, що тепер намагається зробити президент Обама. У мене таке враження, що він намагається відкрити кришку на киплячому казані, аби не допустити розвалу глобальної системи, на якій тримається економіка США.
— Перехід до національних економік супроводжуватиметься відходом від власне протестантської, суто ринкової моделі до системи економіки, регульованої державою?
— Це вже сталося. Десь більшою мірою, десь меншою. Десь, як у Росії, Китаї, — ніколи нічого іншого й не було. Керівництво країни не соромиться втручатися у справи бізнесу. І головне — люди сприймають це як норму.
— І в Україні?
— У нас сталося ось що. Коли Союз розвалився, ми відмовилися від комуністичної ідеології, але, по суті, на заміну нічого людям не запропонували — духовного, ідеологічного, ціннісного. Ми, відкинувши комуністичні ідеали, не прийняли й не могли прийняти протестантські цінності — це нам чуже. І ми навіть не спробували вкласти інші, нехай і засновані на традиційному християнстві, цінності. Натомість ми стали меткими, нічим не стримуваними споживачами.
У результаті Україна, яка посідає одне з останніх місць у Європі за рівнем ВВП на душу населення, — серед лідерів з продажу дорогих автомобілів. Населення дозволяє собі демонструвати неймовірний попит на побутову техніку, дороге житло — невиправдано дороге житло. Сім’я, яка займає трикімнатну квартиру, не потребує площі 120 метрів. Це ненормально за будь-якими західними стандартами. Але ми почали будувати таке житло — здебільшого тому, що на нього є попит. І все одно населення України демонструє колосальне невдоволення. На початку 2000-х, коли рівень життя населення підвищувався, на запитання «як ви оцінюєте своє матеріальне становище» та «як ви оцінюєте економічні перспективи країни» домінували негативні відповіді. Причому ті ж люди визнавали: живуть краще, ніж жили їхні батьки в їхньому віці. Наше відчуття власної неповноцінності теж звідси. Хтось вбив нашому населенню в голову, що не тільки в західних країнах, а й у Росії живуть набагато краще, ніж ми. Ця невідповідність високих, недосяжно для нас високих, стандартів життя власним можливостям генерує невдоволення. Але й воно виявляється в нашому випадку абсолютно безплідним. Здавалося б, що має робити людина, незадоволена своїм матеріальним становищем? За логікою речей — більше працювати. Але не в нас! Більше працювати ніхто не збирається. Наша людина вважає, що їй усе повинна дати держава. Вона хоче їздити в Європу, дивитися голлівудські фільми, читати західну літературу, не мати цензури, і водночас вона хоче, щоб держава забезпечувала їй високий рівень життя. Приблизно третина населення України так вважає. Я переконана в тому, що до цього призводить відмова від формування системи цінностей у населення.
— Це зручна ситуація для всіх. Люди завжди охоче перекладають тягар відповідальності на інших, у цьому випадку — на державу. А тим, хто при владі, це дає можливість триматися біля керма, спекулюючи на таких настроях.
— Хоч би якою зручною була ця ситуація, вона не може тривати вічно. Жодна економіка не зможе витримати такого навантаження соціальними трансфертами, які повісили на українську економіку. А населення, незадоволене ступенем відповідності рівня свого життя тому ідеалу, який у нього різними способами сформували, чомусь вважає, що держава йому винна, і чекає від неї дедалі більших і більших соціальних виплат. Провокуючи політиків цими своїми очікуваннями на обіцянки. Жоден нормальний політик, котрий іде на вибори, не відмовиться від того, щоб наобіцяти цілий мішок — адже інакше його не оберуть. Ніхто з них не скаже, що підвищуватиме пенсійний вік, скорочуватиме пільги, стримуватиме зростання соціальних трансфертів.
— Хіба такі обіцянки не подіють благотворно на людей середнього віку й — умовно — середнього класу?
— Знаєте, скільки таких людей? За не надто прискіпливих підрахунків — не більше 12—14 відсотків. Причому ці люди в масі своїй узагалі на вибори не ходять. Замкнуте коло. Населення демонструє попит на обіцянки. Політики дають ці обіцянки, оскільки в них одне завдання — бути обраними. Потім вони або виконують свої обіцянки, або не виконують. Якщо вони хоча б спробують їх виконати, розкручується інфляція. А на тих, хто не намагається виконати такі обіцянки, є опозиція, яка відразу починає на цьому спекулювати.
— Але це, загалом, характерна риса демократії.
— Так, але це позитивно впливає лише тоді, коли ця демократія підкріплена чимось. Етикою державності. Яким чином вдалося провести в життя непопулярні рішення в країнах Балтії, у Польщі? Завдяки тому, що є певна етика державності. Заснована, зокрема, на патріотизмі. Є деякі етичні принципи, які не дозволяють заступати за межу дозволеного. Партії, серйозні політики та клани домовилися про те, що є низка тем, які не педалюються і взагалі не виносяться на громадське обговорення. Теми, якими не спекулюють ніколи й за жодних обставин, бо це згубно для країни. Щоб це зрозуміти, щоб на це піти, треба не так уже й багато — треба просто бути небайдужим до долі своєї країни. Для країн Балтії, наприклад, такими питаннями були вступ у НАТО та ЄС. Коли я запитувала поляків, яким чином їм удалося підвищити пенсійний вік, скасувати дочасні пенсії — вони відповідають: домовилися. Насамперед заручилися підтримкою «Солідарності», неймовірно популярної тоді. Що заважає домовитися нашим політикам? Відсутність державної етики. Сьогодні я в опозиції — отже, я змушу тебе розкрутити соціальний популізм до неможливого. Завтра я приходжу до влади, залишаюся біля розбитого корита, і вже мене змушують займатися тим самим. Нічого не змінюється: байдуже, хто при владі й відповідно в опозиції — блакитні, помаранчеві, білі, червоні, зелені, — вони не перестануть цим займатися, доки не зміняться правила гри.
— Люди, котрі зараз при владі, не стануть їх змінювати добровільно і програмами «виховання суспільства» навряд чи почнуть займатися всерйоз.
— Зрозуміло, нинішня правляча еліта не робитиме цього ніколи — не в її інтересах. Але якщо ми виключаємо державну владу в її нинішньому вигляді, цю роботу має взяти на себе хтось інший. Насамперед, це завдання громадянського суспільства. Але воно теж не хоче цим займатися. Принаймні я не бачу в цьому плані ані найменших зрушень. Якщо ми з кожним роком дедалі більше й більше звертаємо увагу на популістські обіцянки тих, хто йде у владу, це симптом хворого суспільства. Потрібно вести роз’яснювальну роботу. Це довгий шлях, але ним — нехай і повільно — треба йти, якщо ми хочемо зберегти країну. А поки що в цьому напрямку взагалі нічого не робиться. Я бачу зрушення в політичних правах, в економічному менеджменті, у мовній ситуації. Але я не бачу зрушень у формуванні совісті.
— Церковні організації неодноразово пропонували свої послуги в поповненні «духовного вакууму».
— Досі всі спроби розбудити релігійну мораль у нашого населення були не надто вдалими. Релігійність у багатьох випадках виявляється демонстративною, вона не змінює поведінки. Я не бачу, як християнські принципи працюють у нашому суспільстві.
— Але якщо в основі такої успішної в економічному плані «протестантської етики» лежить ідея Божого благословення, то, можливо, й наші традиційні релігії могли б запропонувати якісь розумні етичні підстави для певної економічної системи?
— Можливо, й так. Але ж для цього треба мати зовсім іншу церковну ситуацію в країні. Ставлення влади до церкви в нас споживацьке. Я сумніваюся, що держава в її нинішньому вигляді зуміє створити якусь дієву програму взаємодії з церквами в напрямку поліпшення моральної ситуації в суспільстві. І я взагалі не впевнена, що релігійно орієнтована програма вплине. Не тільки в нас. Зараз на Заході — знову ж таки у зв’язку із кризою — почали теж часто говорити про відродження моралі, маючи на увазі мораль двохсотлітньої давності — ту саму протестантську етику. Я не вірю, що це можливо — не можна двічі ввійти в одну воду. Класичні принципи протестантської етики сьогодні відродити неможливо. Обставини змінилися. Змінився світ. Змінилися люди. Ми не можемо чекати порятунку від «повернення до витоків». По-справжньому релігійних людей нині дуже мало, у тому числі в розвинених економічно країнах. Нова соціально-економічна етика може бути в основі як християнської, так і цілковито секулярної. По суті, наше основне завдання полягає в тому, щоб наблизити цінності, які формуються в населення, до можливостей суспільства їм відповідати. У нашій країні більше, ніж у будь-якій іншій, бракує позитивної етичної орієнтації. У нас домінує негативізм, позитивних орієнтирів немає. Етика, мораль не зводяться тільки до економічних відносин. Але весь етичний комплекс дається взнаки у всьому, і в економіці зокрема.
Комменти зайві...
2010.02.21 | технолог
Re: Гламур як "вищий рівень" споживання - це навіть не смішно
ziggy_freud пише:> тут автор потрапляє в розставлену маскультом пастку, і запрошує читачів до тої самої гілляки
>
> є повно гламуру для бідних. Глянцевий гламур по 7 гривень. На кожну Вандербільдиху припадає по тисячі або по мільйону Еллочєк-Людоєдок
>
> на щастя, українські дівчата з тим майже розібрались. Більшість купує те. що їм хоч якось пасує. Хоча по гламурних маскультових понятіях мали б купляти те, що сильніше блищить
Тут автор Зіггі фройд теж попав у пастку неуважного розуміння про те, про що йдеться...
Цитую з Дацюка:
"Сіра Піраміда дуже стійка - і чим довше вона існує, тим важче її здолати. Особливо небезпечними є Сірі Піраміди, що виникають в умовах панування споживацьких цінностей. Коли реклама, фільми та серіали, ток-шоу та інтерв'ю так званих "успішних людей" нав'язують винятково утилітарні мотивації, іншим мотиваціям немає звідки взятися.
Інтелектуали, професіонали, майстри та просто компетентні люди виглядають як бомжі, невдахи, лохи, і відповідно так до них і ставляться - як дорослі, так і діти. Коли звитяга наукових досягнень, захват мистецьких злетів, шанування професійних здобутків не є посланнями жодного засобу масової комунікації, їм нема звідки взятися.
Дитина, юнак чи дівчина, а потім і молода людина протягом навчання у школі, ліцеї, коледжі, університеті не може сформувати найголовнішу основу знань та вмінь - систему мотивацій, що спрямована на духовні цінності. Самі по собі засвоєні знання чи вміння без духовних мотивацій не дають позитивної перспективи жодній людині.
Навіть засвоєні не дуже великі знання чи вміння всередині споживацьких мотивацій швидко забуваються через їх невикористання. Головною цінністю стає найвищий рівень споживання - Гламур, головним процесом будь-якої інтелектуальної діяльності стає запозичення чужих теорій, ідей, технологій, тощо."
Щось я давненько не бачив таких ботаніків, як Зіггі, або я, у прайм-тайм на ведучих телеканалах...
І також не бачив серед топ-новин досягнень наших науковців...
А от "гламурного життя" нашої владної та бізнесової босоти - оцього навалом.
От саме про це й каже Дацюк: ботаніки у нашому суспільстві вважаються ботаніками, а мірилом успішності залишається те, наскільки багато ти спиздив у суспільства та як ти жируєш на накрадене...
2010.02.19 | Sean
про Дацюка є версія, що це програма-робот
котра з певної кількости слів та/чи висловів складає тексти.Хто мені казав - не скажу, бо він сам може сказати, якщо захоче
2010.02.19 | технолог
Ну чому ж версія, він і є робот...
ось його сторінка: http://rosd.org.ru/drobot.htmlА хто сказав, що створіння хай-теку мусять бути придурками, або просто нерозумними?
2010.02.19 | Sean
дякую за підтвердження
2010.02.19 | технолог
Re: Нема за що. Тут багато таких...
2010.02.21 | ziggy_freud
A chatbot (or chatterbot, or chat bot) (/)
робот може бути дурним. Оскільки Розум - значно більше ніж Логіка, що доводиться багатьма роками дослідів у галузі кібернетики та когнітивної психологіїhttp://en.wikipedia.org/wiki/Chatterbot
A chatbot (or chatterbot, or chat bot) is a computer program designed to simulate an intelligent conversation with one or more human users via auditory or textual methods. Traditionally, the aim of such simulation has been to fool the user into thinking that the program's output has been produced by a human (the Turing test). Programs playing this role are sometimes referred to as Artificial Conversational Entities, talk bots or chatterboxes. More recently, however, chatbot-like methods have been used for practical purposes such as online help, personalised service, or information acquisition, in which case the program is functioning as a type of conversational agent. What distinguishes a chatbot from more sophisticated natural language processing systems is the simplicity of the algorithms used. Although many chatbots do appear to interpret human input intelligently when generating their responses, many simply scan for keywords within the input and pull a reply with the most matching keywords, or the most similar wording pattern, from a textual database.
2010.02.20 | jz99
Re: про Дацюка є версія, що це програма-робот (/)
Sean пише:> котра з певної кількости слів та/чи висловів складає тексти.
Людина і Робот
http://blogs.pravda.com.ua/authors/datsuk/47c2def513abd/
Не знаю, чи існує робот ”Сергій Дацюк”, але живий Дацюк, коли вчився в універі (філософський ф-т, відділення наукового комунізму), зокрема, цікавився можливостями компутерів. Цілком може бути, що знайшов якого-небудь ентузіаста штучного інтелекту і дав йому наповнення генератора. З іншого боку, ось тут на початку
http://www.uis.kiev.ua/~_xyz/drobot.html
Дацюк ніби відкараскується від того ”робота”... хоча, коли там спробувати нижче пробігтися очима по діагоналі... той робот блякне й блідне
2010.02.21 | Boroda__
Re: Світле майбутнє для тих, хто збирається під темою "Для тих хто +
Вражаючий аналіз сітуації. Тім більш, що для реалізації "ротації" треба зусилля не просто патріотів, а людей, повністю відданих ідеї і готових на самопожертвування заради України.Проблема в тому, що філософія прагматізму не вміщує в себе таке поняття як самопожертва заради ідеї. Цього не зрозуміє не тільки суспільство, не тільки сіра маса, але й близьки люди.