"Медведик" Фаріон промосковська провокаторка?
02/23/2010 | Роман Соломонюк
Сьогодні переглянувши відео з "медведиком" Іриною Фаріон<http://www.vgolos.com.ua/videoday/78.html>у одному з дитячих садків м.Львова, був дещо шокований, але переконався, що ВО "Свобода" - це таки промосковські провокатори. Окремі представники цієї політичної сили, такі, як пані Ірина, готові допомогти російським та іншим шовіністам роздирати країну, розпалювати міжнаціональну ворожнечу. Заради цього вони йдуть навіть на порушення закону.
Іншого пояснення самозакоханого монологу члена політради ВО "Свобода", в якому ця, ніби доросла та при здоровому глузді пані, дозволяла собі принижувати гідність маленьких дітей, знайти важко. Складається враження, що свої дії пані Фаріон заздалегідь погоджує з тими промосковськими силами, проти яких вона ніби бореться. Реакція була миттєвою. "Комсомольска правда" одразу ж надрукувала свою замітку під назвою: "Украинские националисты запрещают детям "москальские" имена".<http://vladimir.kp.ru/online/news/621831/>Такими повідомленнями заряснів не тільки УаНет, але й весь РуНет. Переконаний, що подібну інформацію буде перекладено також іншими мовами, що дозволить ще довший час ворогам нашої держави проводити успішні "інформаційні нападки" на Україну. Можливо хтось отримає свої "тридцять срібняків" за створення вдалого "інформаційного приводу". Переконаний, що такі, як пані Ірина, будуть і надалі працювати на руйнування української держави.
Щоправда є надія, що ті українці, котрі вважали пані Фаріон та її побратимів патріотами, таки відкриють очі і зрозуміють, що справжній націоналіст не буде працювати в шкоду своєї держави, не буде ображати малу беззахисну дитину, котра є щирою і ще не навчилася лицеміри та брехати, на відміну від окремих політиків найбільш вільної партії в Україні.
Справжній націоналіст та патріот працює на благо своєї батьківщини, а не бореться з дітьми, називаючи українського ведмедика зовсім неукраїнським словом "медведик".
Роман Соломонюк, Лабораторія суспільно-політичного аналізу Центру з інформаційних проблем територій
--
Інформаційна служба
Центру з інформаційних проблем територій НАН України
Львів, вул. Джохара Дудаєва 15, к.32
тел./факс: +38 (032) 2611887
Іншого пояснення самозакоханого монологу члена політради ВО "Свобода", в якому ця, ніби доросла та при здоровому глузді пані, дозволяла собі принижувати гідність маленьких дітей, знайти важко. Складається враження, що свої дії пані Фаріон заздалегідь погоджує з тими промосковськими силами, проти яких вона ніби бореться. Реакція була миттєвою. "Комсомольска правда" одразу ж надрукувала свою замітку під назвою: "Украинские националисты запрещают детям "москальские" имена".<http://vladimir.kp.ru/online/news/621831/>Такими повідомленнями заряснів не тільки УаНет, але й весь РуНет. Переконаний, що подібну інформацію буде перекладено також іншими мовами, що дозволить ще довший час ворогам нашої держави проводити успішні "інформаційні нападки" на Україну. Можливо хтось отримає свої "тридцять срібняків" за створення вдалого "інформаційного приводу". Переконаний, що такі, як пані Ірина, будуть і надалі працювати на руйнування української держави.
Щоправда є надія, що ті українці, котрі вважали пані Фаріон та її побратимів патріотами, таки відкриють очі і зрозуміють, що справжній націоналіст не буде працювати в шкоду своєї держави, не буде ображати малу беззахисну дитину, котра є щирою і ще не навчилася лицеміри та брехати, на відміну від окремих політиків найбільш вільної партії в Україні.
Справжній націоналіст та патріот працює на благо своєї батьківщини, а не бореться з дітьми, називаючи українського ведмедика зовсім неукраїнським словом "медведик".
Роман Соломонюк, Лабораторія суспільно-політичного аналізу Центру з інформаційних проблем територій
--
Інформаційна служба
Центру з інформаційних проблем територій НАН України
Львів, вул. Джохара Дудаєва 15, к.32
тел./факс: +38 (032) 2611887
Відповіді
2010.02.23 | Tamerlan
А що каже сама Фаріон, є якісь коментарі, мо' хто чув?
Пані Ірина нмд ймовірно відвідує "Майдан", то мала би вже якось прокоментувати свої дії.Чи таки провокатор?..
2010.02.23 | OlalaZhm
Якщо я звинувачу Вас, що Ви провокатор - будете виправдовутися?
я б просто послала на йюх і не морочилася2010.02.23 | 123
А тьотю Іру Ви б не послали - якби вона Вам почала розповідати
як Вам називатися і куди Вам їхати якщо Ви не згодні?Якась вибіркова у Вас гідність, нє?
OlalaZhm пише:
> я б просто послала на йюх і не морочилася
2010.02.23 | OlalaZhm
Re: А тьотю Іру Ви б не послали - якби вона Вам почала розповідати
мені б вона не вказала. А якби я свою дитину Альонаю називала - могла б і послати. Але в такому разі я була б такою бичкою, як і ті, які й називають своїх дітей альонами і мішами2010.02.23 | 123
Геніально, дякую! Вас приймуть в партію одразу на керівну посаду
OlalaZhm пише:> мені б вона не вказала. А якби я свою дитину Альонаю називала - могла б і послати. Але в такому разі я була б такою бичкою, як і ті, які й називають своїх дітей альонами і мішами
Мегасвободівський критерій бичкості (яке гарне "питомо" українське слово, аднако!) - назвати дитину Міша або Альона!
2010.02.23 | OlalaZhm
Re: Геніально, дякую! Вас приймуть в партію одразу на керівну посаду
я не претендую на мега-. Це мій особистий критерій. Не пересмикуйте.Бо подумаю, що для Вас критерієм ітелігентності є називати дітей Альонками або Мішами
2010.02.23 | Ukrpatriot(patriot)
До речі колись А.Іллєнко страшенно боявся
щоб його діти не були неграми, поки йому грамотно не пояснили, що то залежить тільки від того з ким він особисто спить2010.02.23 | OlalaZhm
Re: До речі колись А.Іллєнко страшенно боявся
не зрозуміла - до чого тут ці бабівсько-базарні залєпухи?2010.02.23 | Ukrpatriot(patriot)
До загального рівня окремих лідерів Свабоди
Іллєнко, по-моєму заступник голови Київської міської організації. Допоки не почув на АйСіТіВі про ці його страхи, то з натяжкою можна було його вважати розумною людиною.Про "націоналіста" Бенюка у ролі "сцикуна-українця", що постійно згадує мамцю у російські "патрійотичній" стрічці "Кандагар".
Тепер до хору додалася "МЄДВЄДІК" недоучка фільолог Фаріон.
2010.02.23 | Ukrpatriot(patriot)
То у Свободі всі такі гарячі?
Я думаю, що Фаріон вже не один послав на йух, щоб не "морочитися"2010.02.23 | Via
Ірина Фаріон: Саме згодних називатися горщиками– в піч і ставлят
Ірина Фаріон: Саме згодних називатися горщиками– в піч і ставлять(про національне й універсальне в антропонімії)
Ще В. Гумбольдт, передвісник модерних лінґвістичних теорій наприкінці ХХ століття, завважив: у мові в такий дивовижний спосіб поєднано індивідуальне із всезагальним, що однаково правильно сказати – і що весь людський рід говорить тією ж мовою, і що в кожної людини мова своя [2, 77]. Проєктуючи ці слова на антропонімійну лексику, бачимо, що власні назви людей є найбільш загальними й найбільш індивідуальними та найбільш міжнародними і найбільш національними словами водночас. І це визначає коґнітивно-ментальну типологічну природу імен, призначення яких у тому, щоб виражати і словесно закріплювати типи духовної організації.
Аналізуючи антропоніми в типологічному аспекті, бачимо в них передусім загальнолюдське надбання у різних формах вияву, коли «духова форма імени перевтілюється у нове тіло» [9, 405], наприклад: Теодор – Федір, гр. Одіссей – лат. Уліс чи Улікс, гр. Асклепій – лат. Ескулап, лат. Бахус – гр. Вакх та ін. Прикметно й те, що ім’я неможливо перекласти іншою мовою цілком адекватно, як і неможливо перенести його геть чужим в іншу мову – воно мусить бути співвідтворено в ній, а отже, «буде іншим аспектом того ж іменного типу» [9, 410]. Власне, цей аспект імени творить національне в антропоніміконі кожного народу. Вважаємо, що універсальне й національне в антропонімії – це окремі концепти інстинктивного природного розуму кожного етносу, що розвинувся зі спільної основи загальнолюдського процесу номінації.
Для прикладу кілька національно специфічних асоціювань, які легко кладуться до творення антропонімів: в українця голова асоціюється за метафоричною подібністю з гарбузом та макітрою, відтак можливі прізвиська через велику голову Гарбуз чи Макітра; а в росіянина – с капустой чи котелком; в українця вуха асоціюються з вареником, в росіянина – з «лопухом». Зауважмо й іншу антропонімійну українсько-російську диференційність: якщо в українському антропоніміконі метафорично сконотовані антропоніми типове і навіть національно-візиткове явище, що лучить нас із чеською антропонімією, то це аж ніяк не характерне для російського антропонімікону і меншою мірою польського [7, 527]. Характер наших асоціяцій, а відтак і спосіб номінації людини лежить у тій площині, яку ще визначив у своїй психологічній концепції мови Г. Штайнталь: за своїм народженням людина належить до якогось народу, і тим самим її духовий розвиток зумовлений відповідним чином [11, 114].
Другою універсалією, крім зазначених когнітивних процесів, є мотиви номінації людини, що на різних кінцях планети у найдавніші і ближчі часи базовані на містично-креативній силі слова, а саме: «ім’я – це душа» – поза іменем людина не існує. Принагідно згадаємо, що приречених на смерть часто позбавляють їхніх імен, а надають лише номери. На думку відомого вченого В. Никонова, містифікація імени виникла з непоясненної реальности [4, 31]. Але чи все можна пояснити цим матеріялістичним загальником? Не заперечуючи складностей перебігу номінацій цих процесів, а відтак усвідомлення дива слова-імени, виштовхнутого з мовних надр на поверхню, вбачаємо в імені духову природу, яка без містичного перебільшення творить наше життя. Чи можна по-іншому тепер уявити наречення Шевченка? Думаю, за Божим космічним велінням ця людина-міт народилася у переддень Тарасія, що з грецької – бунтар, і провістила українцям національну весну слова-духу. І як просто народ разом з поетами ідентифікує його однокомпонентно – Тарас: «Нам треба голосу Тараса». Чи архитиповим є для росіян називати Пушкіна Сашею або Олександром? І натомість Олександр Довженко вростає у мистецький світ як Сашко, але аж ніяк не Саша… Зрештою, навіть офіційне ім’я великої Косач-Квітки Лариса не є органічно врослим в український антропонімікон – тому вона найрідніша нам як Леся. Саме така звукова ґлоса імени лягає в українську душу.
Ця фономатерія складає множину сенсів (доменів) [1, 17], які я визначила б як етнострижні – власне, на них і реагує національна підсвідомість. Тому зліквідувати традиційні звукові вібрації – це зруйнувати традиційну систему іменування. А натомість іменні похідні Саша, Даша, Наташа, Діма, Вася і Вова криком кричать, що це форма не наша. Це так невластиво для нашої мови, як і збіг приголосних чи голосних, як відкидання кличного відмінка, зрештою, як уживання імен на кшталт Транквіліон чи Теопемпт – щоправда, вони асоціюються у нас із визначними діячами української культури. А з чим асоціюється Грішка, Мішка, Людка, Вєрка?
В. Бєлінський у листі до М. Гоголя писав: «Россия представляет собой ужасное зрелище страны, где люди самые себя называют не именами, а кличками: Ваньками, Васьками, Стеньками, Палашками». А коли пірнути ще у темінь Московії, то з дослідження російського вченого В. Никонова довідаємося, що для більшости населення Росії впродовж кількох століть «уничижительная», тобто зневажлива форма на -к-а, була обов’язкова, і навіть можновладний боярин, перед яким тремтіли дрібніші бояри (що вже про чернь казати), підписував чолобитну цареві: «холоп твой Васька» [4, 19]. Ментально-психологічна картина процитованого не потребує коментарів, логічним є і висновок: якщо наша мова дедалі більше рябіє такими антропонімними покручами, то відбуваються зміни на підсвідомо-ментальному рівні нашого етноорганізму – він із природно самодостатнього перетворюється у щось узалежнене, відтак асимільоване з цілком полярною сутністю – і тоді маса перестає реагувати на світоглядну, креативну неприйнятність імен на кшталт Пєтя, Катя, Федя, хоч натомість існує щось геть ґлосально по-українському осутнене: Петрик, Катруся, Федько.
Позаяк ім’я – це фономатерія з множиною змістів, які можна визначити як етнострижні чи простіше – адресу народу, то руйнування національної форми імени (бо ж універсальність його очевидна) тотожна найвиразнішій поразці народу у лише для нього визначеному місці під сонцем. Через таку поразку виникають омонімні покручі на зразок похідних Іра < Ірина (хоч це похідне радше від Іраїда), Гарик (?) < Ігор (хоч це похідне радше від Георгій та ін.). Благодатним ґрунтом такої інтерференційної омонімії у сфері власних назв є, безперечно, взаконене джерело «Словник-довідник. Власні імена людей», 1996 (попередні 1961, 1967, 1972, 1976), побудований на всеохопному нехтуванні (а можливо, незнанні?) української історичної антропонімії. Бо як же назвати напханість цього словника чужомовним антропоніміконом – знаковим колоніяльним тавром на зразок: Боря, Вася, Вітя, Вова, Сева, Гаврюша, Жора, Гріша, Діма, Ваня, Ванюша, Ігорьок, Іллюша, Костя, Льоня, Коля, Миша, Саша, Шура, Алик, Альоша, Паша, Фаня (< Панас), Петя, Платоша, Прошка, Серьожа, Стьопа, Тіма (< Тимофій), Федя, Фіма, Юша (< Юхим), Яша. Або жіночі: Груша < Горпина, Гаша < Гафія, Ася < Анастасія, Валюша, Вася < Василина, Даша < Одарка, Іра, Маша, Мура, Машенька, Надюша, Надюшенька, Наташа, Шура, Саша, Паша (< Парасковія), Поля (< Пелагія), Свєта, Свєтка, Фіма (< Серафима), Стеша (< Степанида), Феня (< Текля)… Втішає, що не затесалися у жіночий іменник похідні від Петрини, Михайлини, Федори, себто – Пєті, Міші, Фєді… Бо ж Свєта відразу провокує на анекдот. Зустрілися дві жінки-галичанки, та й одна радіє, що матиме невістку на ім’я Свєта. «Правда, не знаю – Великодні чи Різдвяні», – додає з гіркотою. Приблизно щось таке крутиться з дивоглядом Серьожа: Се рожа чи не се? Взагалі, власні імена – це категорія, яка не просто вказує на зміст, суть, історію, культуру, мислення тощо, а, як зазначає Надія Трач [8, 13], виказує їх.
Упродовж тривалого часу через позамовні чинники й агресивно-наступальний, зверхньо-зневажливий психотип московського етносу ця корозія зачепила й українські прізвища: Богун та Гонта перетворилися на Богунова й Гонтіна [3, 312, 147], Олекса Розум, одружившись із царицею Єлизаветою, став генерал-фельдмаршалом імперії графом Разумовскім, визначний український письменник на псевдо Іван Багряний зазнав спотворення свого прізвища з Лозов’яги на Лозов’ягіна. Сергій Єфремов – насправді ж по батьківській лінії Охріменко – зазнав помосковщення свого прізвища у ХІХ ст. в духовній академії – головному осерді російського шовінізму; а відомі актори Ада Роговцева та Кость Степанков нікому не відомі як Роговець і Степанко… – такого типу прізвищеві знаки у спотвореній формі засвідчили – «це -ов включене в поліційну і психологічну гру москвинської брутальної політики» [6, 895], адже отримати ім’я – означає вкоренитися у відповідній ментальності. І вкоренялися так, що втрачали коріння, а за тим розуміння, що «ім’я та прізвище – це адреса народу» [6, 880]. Це ж можемо сказати й про українську шляхту, яка з Вербицьких ставала Вєжбицькими, з Галузовських – Галензовськими, з Головацьких – Гловацькими та ін. [12, 243]. Мабуть, не пам’ятали тоді наші предки, як і зросійщені сучасники тепер, мусульманської мудрости, що брати чуже ім’я – означає уподібнитись до чужої нації. А для чого це уподібнення? Щоб уяскравити неповагу до себе через найіндивідульніший, найбуттєвіший знак у природі.
Національно-універсаальний аспект прізвищ чи не найяскравіше виявлений через їхню будову, що зумовлена коґнітивними процесами, адже найпоширеніша мислительсько-пізнавальна процедура у визначенні родинних стосунків базована на відношеннях: ти – батьків син, що виказано через відповідні форманти, які, за Бодуеном де Куртене, є нерозкладними елементами мовного, а зокрема онімного мислення. Таким знаково патронімним суфіксом в українській антропонімії, незважаючи на його слов’янські паралелі (білорус. -енак, рос. -енок, ст.-пол. -jonek, ст.-ч. -enek, болг. -енок), став суфікс – -енк-о.
Візитівкою польської прізвищевої антропонімії є суфікс -ski (-cki), російської, білоруської і болгарської – -ов/ев, сербської -ич (94 %). Усі ці форманти передають присвійну ознаку, тоді як в українській антропонімії переважає ознака патронімности (себто називання за батьком).
Ще одним яскравим відображенням психоповедінкового архетипу чи, за Юнгом, структурного елементу національного підсвідомого як основи всіх психічних процесів, є композитні прізвиська – сконцентровані, згущені енергетичні центри виняткової сміхової (і не лише) культури на зразок Панібудьласка, Понесикляча, Давимука, Неїжпаска, Свербигуз та ін. [10, 157-175].
За ґрунтовним дослідженням М. Худаша, такі структури є багатством лише українського антропонімікону, що не властиве для інших слов’янських мов. Типологічно спорідненою з переліченими присвійними назвами є і більшість прізвищ англійців, утворених від імени батька за допомогою форманта -s – залишку давньоанглійського ґенітива Adams або Adamson (-son «син» < давн. англ. sunu), що характерно також не менше, як на 40 % і для народів Скандинавського півострова та Данії, наприклад, Andersson (380 тис. нас.), Johansson (364 тис.), Karlsson (~ 334 тис.). Суголосними з англійськими є і добре фонетично й структурно впізнавані грузинські прізвища на -дзе і -швілі, що в перекладі означають «син», «нащадок» [7, 41, 285, 109].
Цей початок аналізу універсально-національного в антропоніміконі переконує в концепційному: ім’я – це справа не тільки «іменна», а й духова, культурна, мовна, політична, ім’я – це справа духової волі або духового рабства [6, 879]. В імені ми самозбуваємось або самозабуваємось. Це один із визначальних способів індивідуалізації етносу. Тому головна героїня незнищенної «Боярині» Лесі Українки, протестуючи проти російських Аннушек і Ванєчєк, каже: «Ти, Ганнусю, мене таки Оксаною зови!»
2010.02.23 | lawer88
Re: Ірина Фаріон: Саме згодних називатися горщиками– в піч і ставлят
суперово!!!вони хочуть субкультурне гетто, вони не хочуть перемагати в Україні... я трохи заспокоїлася...
2010.02.23 | Via
Перемагати - кого, самих себе в своїй країні? :)
Мова йде про глибинне відродження - а коли є коріння, листя наросте і цвіт буде2010.02.23 | lawer88
статева звитяга...
2010.02.23 | OlalaZhm
Re: Ірина Фаріон: Саме згодних називатися горщиками– в піч і ставлят
lawer88Re: Ірина Фаріон: Саме згодних називатися горщиками– в піч і ставлят
Перекласти (eng рус укр)
суперово!!!
вони хочуть субкультурне гетто, вони не хочуть перемагати в Україні... я трохи заспокоїлася...
-___________________________________
так - на всю територію України. А вже за межами України - хоч гопки хай скачуть
2010.02.23 | dub
Ірина Фаріон - молодець!
Якби не було Альон і Міш - не було б януковича! Це і є суть українського відродження.Автор статті - СОЛОМОНюк - хіба не красномовно?
Сатана сказав, що він на ім"я - легіон; ось і маємо "партию легионов".
2010.02.24 | Ukrpatriot(patriot)
Автор статті - СОЛОМОНюк - хіба не красномовно?
Приблизно так само як ФАРІОН2010.02.23 | Ukrpatriot(patriot)
це до-речі ідея
Створити "Свободне" гето і загнати туди всіх борців за кровну чистоту раси. А ще зобов'язати всіх регулярно відвідувати уроки української мови. Щоб було менше "ужасних МЕДВЕДИКІВ", а більше справжніх українських ведмедів.2010.02.23 | Ukrpatriot(patriot)
Головне, щоб не "УЖАСНИМ" МЕДВЕДИКОМ
Недоучка фільолог вчить, як і хто має називатися?2010.02.23 | selu
Це про ОlalaZhm?
2010.02.23 | Ukrpatriot(patriot)
А Медведик оправдовувався, хоча і провокатор (л)
«Маша – форма не наша»…Сюзанна БОБКОВА
У садочку №67 (що на вул. Зеленій, 95) розгорівся мовний скандал.
«Маша – форма не наша»…
До Міжнародного дня рідної мови депутат Львівської обласної ради від ВО «Свобода», філолог Ірина Фаріон провела у дошкільному закладі «урок грамотності». Місцевий політик у грубій формі відчитала малюків за те, що ті неправильно назвали свої імена. Українською, за її словами, буде «не Міша, а Михайлик»… «Якщо станеш Альоною, то потрібно пакувати валізи і виїжджати до Москви», - пригрозила Фаріон дівчинці, яка назвалася Оленкою. Присоромила, по суті, принизила, дівчинку Лізу, мовляв, це ім ’я від інфінітива «лизати»…
Як приклад, пані Фаріон зауважила: «Маша – форма не наша. Нехай їде туди, де Маші живуть. У нас вона повинна бути Марічкою. Петя теж повинен звідси виїхати, якщо не стане Петриком. Миколку ніколи не обзивайте Колею, Ганнусю - Аннушкой, а Наталочку – Наташею. Чи можна уявити, щоб Степана Бандеру вдома кликали: «Стьопа, йди їсти борщ?». І наостанок, І. Фаріон сказала: «Я не хотіла образити дітей. Неправильно, коли хтось намагається пристосувати наші імена до російської фонетичної системи»…
Учора я побувала у садочку №67. Завідуюча дошкільним закладом Тетяна Федунець у відпустці. Обов’язки керівника виконує Емма Бубній. Я запитала у пані Емми, чи не зробили, випадково, і їй зауваження за «неправильне» ім’я? «Це німецьке ім’я. Моєму батькові дуже подобалася його вчителька німецької мови. Тому мене так і назвали»…
«До нас зателефонував депутат Іван Гринда зі «Свободи», сказав, що хоче відвідати наш садок, разом із журналістами, - розповідає передісторію мовного скандалу пані Емма. – Провести урок до Міжнародного дня захисту мови. Як ми могли відмовити? Ми святкували Стрітення, діти одягнули вишиванки… А потім пані Фаріон пішла знайомитися із дітьми. Діти називалися. Спочатку назвалася Оксанка. Потім – Міша… З цього усе і почалось».
Усі пам’ятають, скільки було галасу кілька місяців тому, коли одна завідувачка львівського дошкільного закладу відмовилася брати у «свободівців» наліпки з правилами «Як ми говоримо!»… Вихователька Олена Сукневич, яка була присутня на мовному уроці, не ризикнула зупинити депутатку облради… «Політичний діяч дозволила собі надто багато, - каже вона. - Якщо дитину так називають вдома батьки?!»…
Батько, чиї діти-двійнята Міша і Ліза ходять до садочка №67, у коментарі кореспонденту «ВЗ» сказав: «Мої діти шоковані... Вони розмовляють російською, українською, англійською мовами. Якщо філолог так говорить, то це тупиковий шлях… Мій батько закінчив той самий навчальний заклад, що й Ірина Фаріон. Він – львів’янин, знає чотирнадцять мов. Мама – «східнячка». І це ніколи не створювало конфлікту.
Ми розмовляємо і російською, і українською – для нас не має значення. Моя старша донька, Алла, знає чотири мови – українську, російську, іспанську та англійську». За словами батька, разом із його дітьми до цього садочка ходить американка – Пейдж. Це ім ’я її не здивувало»…
Невже пані Ірина Фаріон не розуміє, що такими, м’яко кажучи, нетолерантними методами провокує українофобів до ще більш активного проросійського поступу, дає підстави кричати, що в Україні утискають росіян і російську мову?! Звинувачувати галичан у печерному націоналізмі...
Хоча насправді усі розуміють, що на рівні держави ніхто нікого не утискає, просто завжди знайдеться якась пані Фаріон… До речі, реакція відомих українофобів не забарилася. Ще б пак, їм дали які козирі в руки…
На такі «уроки» депутатки ЛОР відреагував народний депутат України Вадим Колесніченко. Він звернувся до Генерального прокурора України з вимогою притягнути Ірину Фаріон до кримінальної відповідальності за порушення прав дитини (за статтею 161 ККУ України «Порушення рівності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії). На відео, яке розміщене в Інтернеті, І. Фаріон публічно знущається і принижує дітей у дитячому садку, дискримінує їх за мовною і національною ознакою, заявляє про те, що діти, на її думку, з неукраїнськими іменами повинні «пакувати валізи та їхати до Москви». (Відповідно до ч. 1, ст. 161 ККУ – «умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності...).
Коментарі для «ВЗ»
Надія ОКСЕНЧУК, начальник міського управління освіти ЛМР
- Розмовляти з дітьми про мову, про любов до української мови треба. Але це повинні робити фахові спеціалісти, ті, хто має дошкільну освіту, і хто вміє розмовляти з маленькими дітьми. Недаремно у дитячих садках працюють і повинні працювати лише такі фахівці. Пані Фаріон пішла до дитячого садка, безумовно, з хорошою ідеєю. Але як вона була втілена, це не витримує жодної критики. У вівторок на третю годину я викликала до себе завідувача, вихователя, методиста, щоб дізнатися підставу приходу до дитячого садка сторонніх осіб. Дошкільна установа в принципі є закритим навчальним закладом. Чи це була ініціатива дитячої установи, чи політичної фракції, представника громадської організації, фізичної особи – пані Фаріон… Будемо з’ясовувати.
- Чи є вина у тому, що сталося, садочка? Якщо з ініціативою прийти до дітей виступила політична партія, чи могло керівництво відмовити їм у візиті?
- Звичайно, могли відмовити. Вихователь чи методист повинні були відразу втрутитися. І не дозволити пані Фаріон говорити такі речі, які вона говорила. Насамперед для вихователя мають бути інтереси дітей. Їхній нормальний психологічний стан. Над їхніми іменами насміхалися. Але дітей так звикли називати у колективі, чи так їх називають батьки. Цього не можна було допустити. Це треба було припинити і негайно!
- Що може чекати на керівництво садка?
- Власне сумління нехай мучить… Спочатку мушу поговорити з цими людьми і запитати, що керувало ними. Звільняти вихователя – це, звичайно, крайній захід. Ще є розмова, догана, попередження… Що завадило втрутитися? Чи вона нічого поганого не побачила… Керівництво дошкільних закладів повинно розбірливо ставитися до тих, хто до них приходить.
Ірина ФАРІОН, депутат Львівської обласної ради
- Пані Ірино, батьки дітей обурюються… Чи розумієте ви, що провокуєте українофобів?
- Мене обурення батьків не хвилює. Можливо, батьки ще будуть обурюватися, коли їхні діти розмовлятимуть суржиком, чи коли їм ставитимуть двійки з математики? Українська мова – державна, і вона потребує захисту на всіх рівнях. Захисту на рівні лексики. Я відстоюю чистоту мови. Мені байдуже, що будуть казати українофоби. Якщо комусь здається, що я даю козирі в руки, то насправді, я утверджую статус державної мови. І ні на кого не збираюся зважати. У моєму дипломі написано, що я викладач української мови і літератури, як депутат, я можу прийти у будь-який навчальний заклад і здійснити свою викладацьку функцію.
- Чому ви у Львові навчаєте дітей патріотизму? Може, вам поїхати на схід?
- Не треба мене нікуди посилати. У мене чітко створений графік моєї роботи. Я повернулася нещодавно з Харківщини, Сумщини і Чернігівщини. Працюю по всій Україні. Ця акція стосується всієї України.
- Чи не здається вам, що дитячий садок – не місце для політінформацій?
- Ви називаєте це політінформацією? Тоді політінформацією є вживання слів: «тіпа», «корочє», «вобщє». Є імена, які існують у тій чи інші формі. Мене цікавлять свідомі і самодостатні громадяни і як політика, і як викладача. Тоді політінформацією можна вважати, що усі ці діти були одягнені у вишиванки. Чи це нормально?
Я сказала, що мене абсолютно не обходить, як називаються російські чи американські діти. Там же була американська дитина. Чому ніхто з вас, журналістів, не говорить про те, що я поставила цю дитину за приклад. Як таку, що зберігає свою ідентичність. Мене обходять українські діти, і те, якими іменами вони називаються. Ніколи в світі Т. Шевченко не назвав би свою поему «Машенька». Можливо, ви відкриєте кримінальну справу проти Лесі Українки? Коли у творі «Бояриня» її головна героїня Ганнуся шокована, коли її називають Аннушкой. Кожен має зберегти через своє ім’я свою власну природу. Це наш духовний ідентифікатор. Я ніколи не стану Іріной, тому що я українка. Моя дитина ніколи не стане Софі, а завжди буде Софійкою.
- У мене, наприклад, бабця – полька, і тітка… Але народилася я в Україні. Що, мені також пакувати валізи?
- Це ваша приватна справа. Можу вам навести приклад історика, філософа Вацлава Липинського, який, закохавшись в Україну, змінив своє польське ім’я на В’ячеслав. Ви самі маєте відчувати, в якій культурі почуваєтеся органічно. Чи в польській, чи в українській…
Фото з сайту vgolos.com.ua
На фото: Діти звикли представлятися так, як їх називають батьки, друзі...
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=80883
2010.02.23 | Shadow
Re: А Медведик оправдовувався, хоча і провокатор (л)
Ірина ФАРІОН, депутат Львівської обласної ради- Пані Ірино, батьки дітей обурюються… Чи розумієте ви, що провокуєте українофобів?
- Мене обурення батьків не хвилює. Можливо, батьки ще будуть обурюватися, коли їхні діти розмовлятимуть суржиком, чи коли їм ставитимуть двійки з математики? Українська мова – державна, і вона потребує захисту на всіх рівнях. Захисту на рівні лексики. Я відстоюю чистоту мови. Мені байдуже, що будуть казати українофоби. Якщо комусь здається, що я даю козирі в руки, то насправді, я утверджую статус державної мови. І ні на кого не збираюся зважати. У моєму дипломі написано, що я викладач української мови і літератури, як депутат, я можу прийти у будь-який навчальний заклад і здійснити свою викладацьку функцію.
====
Ідіотка...
2010.02.23 | GreyWraith
Справдi недалека...
Shadow пише:- Мене обурення батьків не хвилює.
Так чим вона приницпово вiдрiзняеться вд бiльшовикiв, якi залiзною рукою пхали людство до щастя?
Українська мова – державна, і вона потребує захисту на всіх рівнях.
Якщо украiнська мова i пропаде, то в першу чергу - вiд таких горе-захисникiв...
Захисту на рівні лексики. Я відстоюю чистоту мови.
Ця фiлолог в курсi, що всi живi мови розвиваються та змiнюються, зокрема лексично? Iнодi - шляхом запозичень...
(Та й що це за чистота мови: медведик, Володимирко...)
Мені байдуже, що будуть казати українофоби.
Хто у чомусь з панi не згоден - украiнофоби?
І ні на кого не збираюся зважати. У моєму дипломі написано, що я викладач української мови і літератури, як депутат, я можу прийти у будь-який навчальний заклад і здійснити свою викладацьку функцію.
Здаеться, у Львовi е спецiальний заклад, де таких iнiцативних до тями приводять? Кульпаркiв називаеться...
Ідіотка...
Точно. То ще нам дуже пощастило, що ВО "Свободу" з такими ухватками до ВР не обрали. Бо тодi б лайна було б бiльше, та й накидали б його на потужнiший вентилятор...
2010.02.23 | oze
Re: Справдi недалека...
У нас одна педагог-ша якось влаштувала істерику на дитячому майданчику. Діти, бачте, зловили птпшені і вискубували йому пір"ячко. Кричала, що ці діти - садисти і майбутні маньякі. Сука... Правильно батьки її по судам потім затягали. Щоправда, присудили лише штраф чи то 17, чи то 35 гривнь... Істеричка. Діти ж лякаються2010.02.24 | OlalaZhm
Ага, всім лише Фаріон в оці...Re: Справдi недалека...
Дійсно, фашистку, яка лякала дітей лише за те, шр вони вискубували пір"я з пташеняти, російські газети могли розпіарити як свідчення тваринної суті кровного українця. А вони лише до Фаріон вчепилися, яку діти й не злякалися, влючно з Мішами і Машами.2010.02.24 | Ukrpatriot(patriot)
Бо треба спочатку дивитися на себе, а потім на сусідів
2010.02.23 | sama
Re: А що каже сама Фаріон (л)
http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=80883- Мене обурення батьків не хвилює. Можливо, батьки ще будуть обурюватися, коли їхні діти розмовлятимуть суржиком, чи коли їм ставитимуть двійки з математики? Українська мова – державна, і вона потребує захисту на всіх рівнях. Захисту на рівні лексики. Я відстоюю чистоту мови. Мені байдуже, що будуть казати українофоби. Якщо комусь здається, що я даю козирі в руки, то насправді, я утверджую статус державної мови. І ні на кого не збираюся зважати. У моєму дипломі написано, що я викладач української мови і літератури, як депутат, я можу прийти у будь-який навчальний заклад і здійснити свою викладацьку функцію.
2010.02.24 | zаброда
Краще не читати! Re: А що каже сама Фаріон (л)
sama пише:> http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=80883
>
> У моєму дипломі написано, що я викладач української мови і літератури, як депутат, я можу прийти у будь-який навчальний заклад і здійснити свою викладацьку функцію.
Задавнений хвімоз ГМ.
2010.02.23 | Геннадий Логвиненко
Толерастия=московский шовинизм
Сколько можно!Почему когда украинка Ирина Фарион, учит маленьких украинцев в детском садике славного украинского города Львова правильному произношению своих собственных имен,в своей украинской транскрипции (между прочим все лингвисты хорошо знают, что"исправление" языка начинается с исправления имен) это так волнует
....Комсомольскую правду.И почему идет дьявольское перекручивание.Ирина Фарион учит правильным украинским названиям имен маленьких украинцев у которых даже на Галичине оказывается имена перекручиваются на московский лад.Вовсе не маленькую россияночку Машу пани Ирина переделывает в Маричку,а наоборот маленькой украиночке Маричку переделанной на российский лад в Машу пани Ирина возвращает ее настоящее украинскок имя. Неужели не понятно,что в львовских детских садиках в основном находятся маленькие украинцы имена которых (увы даже во Львове)зачастую искажаются и переиначиваются на московский лад. Вот точка зору московских шовинистов:Уничтожать,ассимилировать,россиянизировать украинцев можно,а вот Спасать,дероссиянизировать,восстанавливать украинскую нацию,украинскую мову нельзя(между прочем лингвисты хорошо знают,что "исправление" языка начинается с исправления имен его носителей,а ассимляторы всех мастей не зря всячески переделывали имена ассимилируемых на свой лад) нельзя.По мне называть Опанаса Афанасием не менее нелепо,чем Ивана Джоном.Да даже и Володимиру все-таки называться Владимиром как то не к лицу,да и Петро - это все таки не Петр.И почему следует бояться спровоцировать(!?)российских шовинистов? Почему им следует угождать,под них подстраиваться,на них оглядываться? Уже московского шпиона-махинатора пускаем в президенты (вместо того,чтобы вернуть на нары)боясь кого-то спровоцировать.А почему мы собственно должны бояться "спровоцировать", и следовательно выявить своих врагов.Врагов следует нейтрализовывать(всеми способами),а не трястись перед ними "боясь спровоцировать".
А детей надо учить с малых лет и тонкостям родного языка,и национальной гордости,и умению оставаться самим собой,и имя свое на чужой дад не перекручивать,и вообще всему тому,что делает человека - человеком.
2010.02.23 | Володимир
Re: Толерастия=московский шовинизм
Нарешті з'явилася гідна відповідь перманентно переляканим. Це ж яка тирса має бути в голові у тих, хто пропонує "поріцаловку" написати, га? Вже навіть і проекти з'явилися.2010.02.23 | Hadjibei
Ви це доведіть нашим
національ-дємакратам, а то вони душу й тіло готові положити за міш і маш.2010.02.24 | Володимир
Re: Ви це доведіть нашим
Доводити не треба, бо марна справа. Краще ігнорувати, що я останнім часом і намагаюся робити. Бо перманентний переляк умовляннями не лікується.2010.02.24 | Ukrpatriot(patriot)
Як і особисті психічні розлади п.Фаріон
2010.02.24 | Max
Чи Ви, пане Двічі Патрійот, є ще й психіатром?
2010.02.24 | Ukrpatriot(patriot)
трохи розбираюся в окремих проявах психічної неадекватності
2010.02.24 | OlalaZhm
Іщо би!Re: трохи розбираюся в окремих проявах психічної неадеква
2010.02.24 | Славомир
Re: "Медведик" Фаріон промосковська провокаторка?
Те, що Тягнибок на блозі УП солідаризується з Фаріон підверджує, що це не просто ідіотизм, а свідома дискредитація української ідеї, тобто робота в інтересах янучар і Москви.2010.02.25 | Waldi
Re: "Медведик" Фаріон промосковська провокаторка?
а непровокатори-свідомі українці лише й роблять, що соплять у дві дірочки. навіть розмовляють по-рюські, щоб кацапа не образити і не спровокувати! сопіть і надалі у свої дірочки, якщо не в змозі більш нічого робити!