Густав Водичка: Горизонт возмездия (/)
03/01/2010 | Grateful Dead
http://www.velikaukraina.org/2009/12/22/gorizont-vozmezdiya.html
Густав Водичка: ГОРИЗОНТ ВОЗМЕЗДИЯ
Когда украинские "вельможи" языком болтают - чувствуется, что все они должны болтаться на верёвках.
Уничтожение украинского правящего класса - это народная эротическая фантазия, с которой приятно засыпать, но страшно просыпаться...
Конечно, нас мучает совесть. Желать смерти ближнего - это грех. Трудно привыкнуть к мысли, что эти люди нам давно уже не ближние. И вряд ли существует разница между теми, кто нами правит и лютым врагом, напавшим на Отечество.
Когда немцы топтали Украину, они были холёные, богатые, красивые, ловкие, любили своих детей и родителей, обожали Германию и очень хотели присвоить украинские народные ресурсы. Ну, прямо как наши олигархи! Тоже холёные, богатые, красивые, ловкие, любят своих детей и родителей, обожают Германию и прочие курортные места. Они присвоили украинские народные ресурсы. Обратили население в рабов, покрыли страну руинами и выжимают последние соки из всего, что ещё дышит.
Так же, как в дни оккупации, по улицам летают иномарки, открылись кафе, рестораны и барахолки, разрешили Богу молиться, проводят спортивные игры, концерты и ходят в оперный театр... Только миллионы людей пропали куда-то и уже не возвращаются...
Следует должное отдать - всё, что не удалось могучей германской машине, легко провернула местная сопливая шпана. Та самая, которая в пионерском лагере с нами из одной миски хлебала.
Неужели эти граждане с детства мечтали "шарить по карманам" и открыто мочиться на головы людям?
Конечно, нет!
На Нюрнбергском процессе выяснилось, что каждый подсудимый, за которым виселица плачет - это примерный семьянин и законопослушный патриот. Возможно, это социальный парадокс или насмешка нашей природы. Но существует разница между преступником и преступным сообществом.
Злодеи способны собраться в банду и могут быть посажены в тюрьму. А преступное сообщество часто состоит из "порядочных" людей и может быть посажено в парламент.
Зачем преступать закон, если можно создавать преступные законы.
Наверное, трудно поверить, но среди украинской политической "элиты" бывают не только воры, жулики, убийцы, садисты, грабители, педофилы и маньяки. Там иногда встречаются люди, способные искренне любить свою Родину. Когда они публично плачут и говорят, что им Украина болит - это чистая правда.
Точно так страдает семейство, когда зарежут любимого телёнка - все молча сидят, плачут и жрут свежатину. Плачут и жрут... Плачут и жрут...
Сцена, достойная сочувствия.
Почти у каждого имеется заветная мечта или больная страсть. Один хочет дачу возле моря, другой - кучу денег, а третий любит красоваться на трибуне и жаждет "родину спасти"... Вроде нет ничего аморального. Но почему-то в детской раздевалке пропадают мелочь и колготки...
Это особенность преступного сообщества - воровство есть, а воров нет.
В отличие от людской толпы, где обезумевшая масса не ведает, что творит, преступное сообщество - это разумный организм, где каждый знает, что делает и предвидит последствия. Здесь не бывает случайных людей. Каждый молча вносит свою долю согласно сговору, который не требует слов. Это самый безопасный способ совершения злодеяний. Потому что всё, как правило, законно. Там есть персональная выгода, но нет персональной вины. Поэтому отвечать могут либо все вместе, либо никто.
Наивно сводить счеты с отдельной раковой клеткой. Но вырезать всю опухоль дело трудное. Без набора стальных инструментов не обойтись. Не всякий решится на операцию...
Украинский правящий класс - это преступное сообщество, которое не может быть посажено в тюрьму.
А жаль!..
Где не работают нормы юридические - включаются нормы исторические. Где революция всегда несправедлива. Когда в народном трибунале не спрашивают справку из районного суда. Где списки партийные превращаются в списки расстрельные. Где бесполезно кричать, что ты копейки не присвоил... Если рядом сидел - значит лично благословил законность всего происходящего. Там глупо говорить, что вы нас сами выбирали! Это равносильно заявлению, что евреи сами в Бабий Яр пришли.
В жизни многое бывает против правил. Когда гранёный штык пронзает солидного мужчину или женщину сквозь дорогое бельё и чековую книжку - это вызывает удивление... Как будто роскошный павлин это не разновидность курицы, которую можно просто зарубить и зажарить на ужин. Сегодня он щёки раздувает, а завтра кудахчет о пощаде. Страшно умирать, сидя на золотом унитазе...
Украинцы мудрые люди. У нас хорошо понимают, что водка вкуснее крови. Нам неохота бегать вдоль Крещатика и резать олигархов. Лучше спать в саду на ящике с патронами - во сне приятней видеть, как враги отечества сами удавились.
Но разве нам дают уснуть!..
Коллектив жирующих граждан дразнит всю нацию. Прямо под нос они суют своё богатство и кричат: "Завидуйте! Мы утопаем в птичьем молоке! Мы все живём судьбой, которую не ждали! Завидуйте! Гадить открыто и безнаказанно - счастье, недоступное для вас! Мы надругались над вашей старостью и съели ресурсы ваших потомков! Мы обесценили ваши труды и знания! Лишили достоинства все погоны и дипломы! Наши дети и бабы глумятся над вами! Что ещё нам надо сделать, чтобы вы взорвались?!"
Мы отводим в сторону глаза и выжидаем... Панов ненавистных на вилы кидать - наша народная традиция. Колиивщина - это наш героический эпос. Гайдамаки - сладкая легенда. Махновщина - гордость народного духа. И пророк национальный призывает прямо - топоры точить, чтобы кровь стекала в синее море...
Ясно, что если всю эту контору в живых оставить, у нас не будет шансов на развитие. Бессмысленно детям в школу ходить, если в нашей новой истории отсутствует нравственный урок...
Но ужас заключается в том, что народный заказ на возмездие всегда неуправляем. Начнёт гореть - не остановишь. Границы правящего класса размыты. Едва ли не в каждом селе имеется свой олигарх. Все, кто в паны записался - хотят мира, а все, кому не повезло - хотят справедливости.
А нам хорошо известно - где появляется справедливость, там не хватает пива на разлив. Поэтому нас мучает выбор, что важнее: пиво или справедливость. Только история нас не спросит и сделает всё по-своему... Скорей всего, нам будет не до пива.
Преступное сообщество само собой не растворится. Оно не изменится и не отступит. Свой навык оно способно передать по наследству. Оно собирается жить вечно.
Когда колония паразитов поедает больное тело - врачи не рассуждают о правах червей и личинок. Здесь не спасает общество зелёных. Смешно вести переговоры с клещами, сосущими кровь - интересы слишком разные...
Если уничтожение правящего класса перестанет быть народной мечтой и превратится в банальную медицинскую процедуру - начнётся самое трудное. Нам придётся вести здоровый образ жизни, постоянно следить за собой и проводить профилактику. И во многом себя ограничивать.
В противном случае всё бесполезно. Если тело нации будет больным - его всегда будут жрать паразиты.
Говорят, что социальный кризис - это когда Бог судится с людьми.
А там, где Бог судится с людьми - адвокаты уже не помогут...
Густав Водичка: ГОРИЗОНТ ВОЗМЕЗДИЯ
Когда украинские "вельможи" языком болтают - чувствуется, что все они должны болтаться на верёвках.
Уничтожение украинского правящего класса - это народная эротическая фантазия, с которой приятно засыпать, но страшно просыпаться...
Конечно, нас мучает совесть. Желать смерти ближнего - это грех. Трудно привыкнуть к мысли, что эти люди нам давно уже не ближние. И вряд ли существует разница между теми, кто нами правит и лютым врагом, напавшим на Отечество.
Когда немцы топтали Украину, они были холёные, богатые, красивые, ловкие, любили своих детей и родителей, обожали Германию и очень хотели присвоить украинские народные ресурсы. Ну, прямо как наши олигархи! Тоже холёные, богатые, красивые, ловкие, любят своих детей и родителей, обожают Германию и прочие курортные места. Они присвоили украинские народные ресурсы. Обратили население в рабов, покрыли страну руинами и выжимают последние соки из всего, что ещё дышит.
Так же, как в дни оккупации, по улицам летают иномарки, открылись кафе, рестораны и барахолки, разрешили Богу молиться, проводят спортивные игры, концерты и ходят в оперный театр... Только миллионы людей пропали куда-то и уже не возвращаются...
Следует должное отдать - всё, что не удалось могучей германской машине, легко провернула местная сопливая шпана. Та самая, которая в пионерском лагере с нами из одной миски хлебала.
Неужели эти граждане с детства мечтали "шарить по карманам" и открыто мочиться на головы людям?
Конечно, нет!
На Нюрнбергском процессе выяснилось, что каждый подсудимый, за которым виселица плачет - это примерный семьянин и законопослушный патриот. Возможно, это социальный парадокс или насмешка нашей природы. Но существует разница между преступником и преступным сообществом.
Злодеи способны собраться в банду и могут быть посажены в тюрьму. А преступное сообщество часто состоит из "порядочных" людей и может быть посажено в парламент.
Зачем преступать закон, если можно создавать преступные законы.
Наверное, трудно поверить, но среди украинской политической "элиты" бывают не только воры, жулики, убийцы, садисты, грабители, педофилы и маньяки. Там иногда встречаются люди, способные искренне любить свою Родину. Когда они публично плачут и говорят, что им Украина болит - это чистая правда.
Точно так страдает семейство, когда зарежут любимого телёнка - все молча сидят, плачут и жрут свежатину. Плачут и жрут... Плачут и жрут...
Сцена, достойная сочувствия.
Почти у каждого имеется заветная мечта или больная страсть. Один хочет дачу возле моря, другой - кучу денег, а третий любит красоваться на трибуне и жаждет "родину спасти"... Вроде нет ничего аморального. Но почему-то в детской раздевалке пропадают мелочь и колготки...
Это особенность преступного сообщества - воровство есть, а воров нет.
В отличие от людской толпы, где обезумевшая масса не ведает, что творит, преступное сообщество - это разумный организм, где каждый знает, что делает и предвидит последствия. Здесь не бывает случайных людей. Каждый молча вносит свою долю согласно сговору, который не требует слов. Это самый безопасный способ совершения злодеяний. Потому что всё, как правило, законно. Там есть персональная выгода, но нет персональной вины. Поэтому отвечать могут либо все вместе, либо никто.
Наивно сводить счеты с отдельной раковой клеткой. Но вырезать всю опухоль дело трудное. Без набора стальных инструментов не обойтись. Не всякий решится на операцию...
Украинский правящий класс - это преступное сообщество, которое не может быть посажено в тюрьму.
А жаль!..
Где не работают нормы юридические - включаются нормы исторические. Где революция всегда несправедлива. Когда в народном трибунале не спрашивают справку из районного суда. Где списки партийные превращаются в списки расстрельные. Где бесполезно кричать, что ты копейки не присвоил... Если рядом сидел - значит лично благословил законность всего происходящего. Там глупо говорить, что вы нас сами выбирали! Это равносильно заявлению, что евреи сами в Бабий Яр пришли.
В жизни многое бывает против правил. Когда гранёный штык пронзает солидного мужчину или женщину сквозь дорогое бельё и чековую книжку - это вызывает удивление... Как будто роскошный павлин это не разновидность курицы, которую можно просто зарубить и зажарить на ужин. Сегодня он щёки раздувает, а завтра кудахчет о пощаде. Страшно умирать, сидя на золотом унитазе...
Украинцы мудрые люди. У нас хорошо понимают, что водка вкуснее крови. Нам неохота бегать вдоль Крещатика и резать олигархов. Лучше спать в саду на ящике с патронами - во сне приятней видеть, как враги отечества сами удавились.
Но разве нам дают уснуть!..
Коллектив жирующих граждан дразнит всю нацию. Прямо под нос они суют своё богатство и кричат: "Завидуйте! Мы утопаем в птичьем молоке! Мы все живём судьбой, которую не ждали! Завидуйте! Гадить открыто и безнаказанно - счастье, недоступное для вас! Мы надругались над вашей старостью и съели ресурсы ваших потомков! Мы обесценили ваши труды и знания! Лишили достоинства все погоны и дипломы! Наши дети и бабы глумятся над вами! Что ещё нам надо сделать, чтобы вы взорвались?!"
Мы отводим в сторону глаза и выжидаем... Панов ненавистных на вилы кидать - наша народная традиция. Колиивщина - это наш героический эпос. Гайдамаки - сладкая легенда. Махновщина - гордость народного духа. И пророк национальный призывает прямо - топоры точить, чтобы кровь стекала в синее море...
Ясно, что если всю эту контору в живых оставить, у нас не будет шансов на развитие. Бессмысленно детям в школу ходить, если в нашей новой истории отсутствует нравственный урок...
Но ужас заключается в том, что народный заказ на возмездие всегда неуправляем. Начнёт гореть - не остановишь. Границы правящего класса размыты. Едва ли не в каждом селе имеется свой олигарх. Все, кто в паны записался - хотят мира, а все, кому не повезло - хотят справедливости.
А нам хорошо известно - где появляется справедливость, там не хватает пива на разлив. Поэтому нас мучает выбор, что важнее: пиво или справедливость. Только история нас не спросит и сделает всё по-своему... Скорей всего, нам будет не до пива.
Преступное сообщество само собой не растворится. Оно не изменится и не отступит. Свой навык оно способно передать по наследству. Оно собирается жить вечно.
Когда колония паразитов поедает больное тело - врачи не рассуждают о правах червей и личинок. Здесь не спасает общество зелёных. Смешно вести переговоры с клещами, сосущими кровь - интересы слишком разные...
Если уничтожение правящего класса перестанет быть народной мечтой и превратится в банальную медицинскую процедуру - начнётся самое трудное. Нам придётся вести здоровый образ жизни, постоянно следить за собой и проводить профилактику. И во многом себя ограничивать.
В противном случае всё бесполезно. Если тело нации будет больным - его всегда будут жрать паразиты.
Говорят, что социальный кризис - это когда Бог судится с людьми.
А там, где Бог судится с людьми - адвокаты уже не помогут...
Відповіді
2010.03.01 | Grateful Dead
«Різати панів – це наша народна традиція» (/)
http://www.glavred.info/archive/2009/11/27/132807-3.htmlГустав Водічка: «Різати панів – це наша народна традиція»
Ксенія Мелешко, журнал «Главред», 27.11.09
У скрутні для Батьківщини часи до кого звернутися за роз’ясненнями, як не до письменника? Майстер іронічного жанру Густав Водічка написав чимало гострих есе на політичні теми. Автор відомої книги «Земля замріяних янголів» дещо знає про український менталітет і не соромиться називати явища своїми іменами.
Ви якось сказали, що «ситуацію в Україні не змінять політики – її змінить історія. І тут стануться події, страшніші, ніж події 1918 року». Що ви мали на увазі?
Українці дуже м’які й знають, що горілка смачніша за кров. Але наша історія демонструє, що такий м’який народ чомусь постійно провокують на поножовщину. Коліївщина – це наш героїчний епос. Гайдамаччина – це наші легенди. І мало не національною гордістю є Махновщина. Про що це свідчить? Оспівана у століттях мудрість і доброта українця – це живильне середовище для паразитів. Чому наша влада ідкрито «мочиться» на голову нашому народові? Через безкарність.
Можливо, колись це і призведе до справжнього соціального вибуху?
Українець улаштований складно – як бандура, а не як балалайка. І його так просто не піднімеш. Він сам підніметься, і коли це станеться, як писав Тарас Шевченко: «потече кров у синєє море». У нас є дві крайності – ми або сміємося, або плачемо. У «95 кварталі» ми сміємося, і нас узагалі нічого не зупиняє. Це росіяни ходять із серйозними виразами облич, і влада у них – священна, а в Україні інше – вольниця!
Але та козацька вольниця, яку ми втратили, регулярно вішала своїх гетьманів. Начальство відразу ж відповідало за наслідки. Тих, хто завинив, або страчували, або, навпаки – даруючи життя, ще й залишали заслужене почесне звання: наприклад, колишній кошовий, колишній суддя. Люди пам’ятали: ця людина – визначна, вона правила нами. Не вкрала, нікого не образила – була праведною. А що сьогодні робить правлячий клас? На очах у всіх жере, знущається. Навіть якщо завтра в парламенті кого-небудь пожиратимуть на блюді, усім покажуть довідку з районного суду: «А я не винен!!!».
Що, у країні терористів немає?
Ось бачите: ви теж чекаєте! Дивіться, чого всі прагнуть: знищення українського правлячого класу (зауважте – знищення, а не в’язниці чи втечі з валізами на білий теплохід). Це бажання вже стало українською народною мрією. А тероризм – це спроба боротися з окремою раковою клітиною, але знищувати треба всю ракову пухлину.
Візьміть будь-яку революцію: хоч французьку, хоч російську. В усі часи ніхто не знав, що революція буде завтра. І багато хто навіть не розуміє, що вона вже почалася. Більше того, немає жодних ідей, в ім’я яких революція виникає. Що кричать? – «Геть короля!» Але це не ідея. Це називається «допекли». «Геть» – не означає, що ми готові щось робити. Ось коли тихі, добрі українські мужики раптом почнуть бігати з автоматами і знищувати всіх, у кого машина дорога...
Тобто наше суспільство до «чистки» вже готове?
Я поки що не зустрів жодної людини, яка сказала б, що цієї «чистки» не хоче. Раніше говорили про революції: «Ми вже це проходили – і жодних результатів». Сьогодні так уже не говорять, люди хочуть розібратись із владою, що набридла. Поки що все це на словах – так, мрії, але вони регулярні.
Назвіть мені межі нашого правлячого класу! Їх немає, вони розмиті. Ми знаємо, у кого в руках зосереджені основні кошти країни, скільки сімей в цьому бере участь, але межі правлячого класу все одно розмиті. І так було завжди. Імператорів публічно страчували й нишком різали. Нерон і Калігула теж ставили експерименти: до яких збочень можна дійти безкарно?
І ось ця «ракова пухлина» дедалі більше розростається, проникає вглиб суспільства, і ми самі вже стаємо схожими на владу. Можновладців ми ненавидимо, не поважаємо їх, але при цьому хочемо до них приєднатися. Люди мріють стати народними депутатами. З якою метою? Щоб вкрасти, привласнити і жити так, щоб усім «мочитися» на голову. Тобто ті, хто записався в пани, – за мир, а кому не вистачило – за поножовщину.
Ось, наприклад, у Греції раптом що – усі страйкують. А в Україні в офісі навіть профспілку створити бояться: мало що, краще сидітиму тихо в куточку...
У нас не прийнято чинити опір за «три копійки». Це не тому, що ми чогось боїмося. Українці – єдина у світі козацька нація. Ще десь козаки є, але націй козацьких немає – у масштабах цілої держави, заявлених як політична претензія світу. Це я і називаю українською національною ідеєю, яку всі так дивно бігають і шукають, як божевільні.
Але як можна бігати й шукати те, про що вже написано в Гімні? У цій пісні – одному з національних символів – чітко сказано, за що ми готові вмерти: не за Україну, а за нашу свободу. І що ми цим доведемо всьому світові? «Доведемо, що ми браття козацького роду». Дуже дивна мета, погодьтеся.
Як територія Україна нас не цікавить. Це для росіян або німців дуже важлива своя земля, а українці – інші. До речі, Україна не є мостом між Сходом і Заходом, ми не сполучаємо нікого ні з ким. Ми – нейтральна смуга. Росіяни вважають, що ми – європейські. Ліберали в Європі – що ми росіяни. А ми знаємо, що ми – посередині.
А що означає «браття козацького роду»?
Це означає – особисто вільний, озброєний і незалежний. «Не заважай мені Богу молитися і не вказуй, як жити! Я житиму так, як хочу!» – ось гасло українця. Якщо в Україні буде ліберальний лад – це вже не свобода. Якщо житимемо як французи – із глузду з’їдемо. Навіщо нам це? Ні, нам цього не треба!
Якщо почнемо жити як росіяни та їздити до Чечні воювати зі словами «влада священна» – це теж не свобода. А ось вольниця – це те, що треба. Ми всі не бажаємо сплачувати податків, всі не любимо міліцію і вважаємо, що вона не може нас захистити: це такі ж бандити, тільки у формі. Яка може бути влада за такої свідомості?
А козацька вольниця була дуже системною. Вольниця не означала беззаконня. Якщо тебе вибрали в начальство – спробуй відмовитися! Ще вб’ють... І тоді жодної недоторканності й бути не могло! Як тільки «рильце в пушку» – начальство відразу ж карали, миттєво.
І ось коли одного дня українські мужики зрозуміють, що на вибори треба йти ще й з автоматами, і що після виборів люди, які обійняли певні посади, – мало не смертники, ось тоді ми доведемо всьому світові, що таке свобода, вольниця і відповідальність.
Ну, з відповідальністю у нас найскладніша ситуація...
А у наших предків із відповідальністю було все гаразд. На мою думку, є лише два види відповідальності: в’язниця і страта. Але як наші сучасні політики відповідатимуть за скоєне? Якщо жодного не повісили – значить, відповідальності немає. Ми начебто страту скасували, а живемо в беззаконні. Чия територія – Україна? Та нічия.
У нас воїн «живе у своїй сторонці», а не в державі. З думками: «І не треба – ми і без держави чудово обійдемося!» Українці звикли думати так: «У мене все є, тільки не чіпайте!». Але правлячий український клас припускається страшної помилки: він чіпає наш народ. Є такий нюанс: «Крадете? Крадіть! Але так, щоб це нас не зачіпало!». А володарі наїжджають і чіпають!
Країна вже на всіх рівнях ледве функціонує. Коли ж наводитимуть лад за такого свавілля?
Доти, доки ми суперечитимемо нашій козацькій природі, – так усе й триватиме. Ми – нація індивідуалістів. Погляньте: у кожній українській хаті було зображення козака Мамая. Цей герой – іконописний соціальний ідеал: особисто вільний, озброєний, незалежний і самотній. Йому ніхто не потрібен, у нього все є. Таких героїв не було в будинках інших народів. І, поглянувши на Мамая, я розумію, що хочу бути таким, як він. Чому саме українське козацтво ліквідовували, а не російське? Тому що Мамай – це абсолютно інший ідеал, який міг збудувати абсолютно інше суспільство.
Хіба ми не розгубили бойового духу?
Не розгубили. Просто змінилися часи: армії перестали бути регулярними. До речі, мало хто знає, що в ХVI–XVII століттях майже всі війни проходили під козацьким впливом: кожна армія на третину або чверть складалася з козаків-найманців. Величезні маси озброєних українців ходили Європою – вони там жили.
У вас особисто є козаки в роду?
Мій прапрапрапрадід Тимофій Топчій був останнім командувачем Запорізької артилерії. І документи, підписані його рукою, зберігаються в архіві на Солом’янці. Через пізні шлюби – після 40 років – мій рід виявився «розтягнутим» у часі. Мій дід був ровесником Леніна – 1870 року народження. У багатьох сім’ях діти, внуки, прадіди можуть зібратися за одним столом, а у мене в роду не зберуться…
Але усвідомлюють своє козацьке коріння далеко не всі українці.
Просто не всі на це звертають увагу. Євреї, які хоч трішки пожили в Україні, поводяться як козаки. У них уже запорізький погляд. Архетип затягує і підпорядковує.
Ось, наприклад, Юлія Тимошенко – найвпертіша козачка?
Справжня панночка. Козаки пішли, а господиня займається справою. Це, до речі, її прямий обов’язок – займатися господарством. Хамів ганяти.
Чи можна сьогодні проводити якісь паралелі з подіями в Україні, грубо кажучи, столітньої давності? Погляньте, як багато збігів: і тоді, й тепер – розруха й епідемії. Я ще довго думала над словом «безвладдя»...
Ні, влада у нас є. А якщо говорити про паралелі, то страшнішого, ніж 1918 рік, в українській історії нічого ще не було. Найголовніше – революцію ніколи не затівали в Україні. У Петербурзі, в Москві влаштовували барикади – в Україні було спокійно. Та все ж найсерйозніші події громадянської війни відбулися саме на українській території. Тут творилося бозна-що. Майже все населення брало участь у цих страшних подіях. Думаєте, цього хтось хотів?
А зараз українці топчуться-топчуться... І нікуди не поспішають. Ще питання – що нам покажуть чергові вибори.
Щодо багатьох речей ми зволікаємо до останньої хвилини. Мріємо, щоб сталося, але робити цього ніхто не хоче. Як правило, все відбувається випадково: зачепилося за якусь дрібницю і розростається – і вже не можна зупинити. Цікаво, що дуже багато палаців у Криму побудували за рік до початку Першої світової війни. Тихо було, спокійно, добре. Так само і громадяни, які звели свої палаци в Кончі-Заспі, думають, що вони зустрінуть у них старість. Але не слід забувати, що різати панів – це наша народна традиція. Головне – дочекатися часу «ікс».
Ось, наприклад, чому так налякала криза? Усі подумали: ага, зарплат не буде, грошей не буде, це означає, що всі стануть злидарями. А що зроблять жебраки? Почнуть грабувати одне одного. Щоб врятувати те, що грабують, треба взяти до рук зброю. А якщо взяти зброю – це вже інше суспільство. Значить, нинішня влада не затримається. Але поки криза не стала такою глибокою – це нас рятує.
Для змін потрібні нові кадри. Але аж ніяк не можу пригадати, щоб нинішні політики шукали нових людей для своїх команд.
Я точно знаю, що вся Україна вже вкрилася такими маленькими союзами «меча й орала». Менти, бізнесмени, які заробили мільйони, вже готувалися завойовувати владу на місцях, готувалися застосовувати зброю. І куди б я не приїхав – скрізь є ці готові союзи «меча й орала». А всі нинішні політики нову владу не очолять. У разі соціального вибуху ніхто з них не залишиться.
Союзи «меча й орала» і є тими самими командами, які розуміють: владу так просто не здобути. В Україні, до речі, немає великих політичних сил. За жодним політиком не стоять мільйони людей. А коли за політичною фігурою – лише величезні гроші, що маніпулюють перетіканням інформації, про які вільні вибори може йтися? Свобода – це можливість вибирати те, що ви хочете, а не те, що вам пропонують.
Що ж із нами відбувається?
Як сказав один український олігарх: «Усе знецінилося, навіть моє становище. Я їду в статусній машині, а поряд у такій же машині – 19-річна “піхота”. Питання: навіщо мені треба було стільки красти, щоб ми їздили в однакових машинах?». Сьогодні в Україні – щоб ти не робив, тебе не поважають. Тому що в нашому суспільстві поважають лише гроші. І немає шанованих людей. Ніде: ні зверху, ні знизу.
Хто ж наразі є героєм нашого часу?
Мій батько впродовж тривалого часу не був на київському вокзалі. І коли він там опинився, був шокований: «Не можу зрозуміти, що це за люди? Що старі, що малі – усі одягнені в якісь кеди, кросівки, спортивні штани. Вони що – себе не поважають? Раніше люди їхали в дублянках, пижикових шапках, у чоботях. Було видно: ось іде військовий, його дружина. Це – лікар. Ідуть красиві люди. А сьогодні – що це повзе світом?». На жаль, герой нашого часу – жлоб.
Пригадую, нещодавно я побачив у метро чоловіка бездоганної зовнішності, надзвичайно охайного, схожого на доктора високооплачуваних наук. Він ішов зі шкіряним портфелем. Я вирішив із ним познайомитися. «Чим же ви займаєтесь, якщо маєте такий вигляд?» – запитав я. Чоловік відповів, що займається екранопланами. Це такі високошвидкісні судна на динамічній повітряній подушці, що літають над водою. Я поцікавився: «Скажіть, а “наші” ще є?». Маючи на увазі інтелектуалів, інтелігентів. «Так, небагато, але є», – відповів він.
Знаєте, для мене як для письменника розпад країни почався з відсутності атомної бомби. Немає атомної бомби – значить, більше не потрібні хіміки, фізики, математики. Якщо їх немає – не потрібні філософи. А немає філософів – немає художників, яким важливо, щоб їх оцінювало вище інтелектуальне середовище. І письменникові потрібне середовище, яке зможе його оцінити. А сьогодні, аби твою книгу видали великим накладом, треба написати яку-небудь вульгарщину. Переконаний – культурою є лише те, що не соромно показувати дітям. А зараз соромно показувати дітям просто все.
Що у вас сьогодні викликає оптимізм?
Це непросте запитання. Є така притча: «Для чого євреї? Щоб Бог прийшов! Для чого росіяни? Щоб Бог залишився. А для чого українці? Щоб вічно воювати за те й інше». У нас віра в Бога не перебуває у спокої. У Росії немає суперечностей між патріархатами, а у нас постійно точиться боротьба. І коли віра не перебуває у спокої – це означає, що Бог зробив на нас ставку. Там де спокій – там кінець. Скільки часу минуло, а ми продовжуємо віру шаблею захищати... Це означає, що для нас актуальні речі, про які у світі давно забули. Ми грішимо разом, а спасаємо душу – окремо. І те, що ми спасаємось, – видно.
2010.03.03 | Ghost
ага, дублёнки и пыжики - всё наше!
> Мій батько впродовж тривалого часу не був на київському вокзалі. І коли він там опинився, був шокований: «Не можу зрозуміти, що це за люди? Що старі, що малі – усі одягнені в якісь кеди, кросівки, спортивні штани. Вони що – себе не поважають? Раніше люди їхали в дублянках, пижикових шапках, у чоботях. Було видно: ось іде військовий, його дружина. Це – лікар. Ідуть красиві люди. А сьогодні – що це повзе світом?». На жаль, герой нашого часу – жлоб.>
думаю, что герой нашего времени - хмурый провинциал из глухой сельской местности, приехавший в столицу, выбившийся "в люди", но ещё не избавившийся от смешной привычки носить дублёнки и пыжиковые шапки (что, и валенки с калошами тоже?)! и, главное, не потому, что холодно, а потому, что надо прилично в город выйти! блин, я ещё понимаю, когда люди вынуждены носить офисную униформу - галстуки-удавки, пиджаки с лацканами, брюки со стрелками, глупость, конечно, несусветная, но на работе - надо, деловой стиль, дресскод и т.д., начальство требует! но дублёнки...!
сорри, что не сдержался...
2010.03.01 | Pavlo Z.
Гарна стаття!
Тільки от питання: Андрюша-спонсор себе вважає поза загрозою бути "зарізаним гранованим багнетом"?:)2010.03.01 | Мартинюк
Автор з богемного потроху стає маргінальним
Дурнувата стаття для дурнуватих любителів дешевого розливного пива з однойменних будок.Проблема України полягає у відсутності правлячого класу, на якого можна би було покласти відповідальність за те що робиться в Україні, і який би погодився взяти на себе цю відповідальність .
А такого нема - є хаотична суміш випадкових людей , яекі самі не розхуміють як чому їм приплила слава чи гроші. В тьму числі кадру з погонялом "Водічка". Просто мочити "всіх хто висунувся" - так його замочать одним із перших ...
2010.03.01 | rais
Україна зачекалася системних змін, а не відповідальних із старої
кадрової колоди. Не подобається стаття? Жорстковато? Ну безумовно, автор міг би про круїзи, авто, про добрий пенсійний харч бабусям розповісти... Врешті решт про чергове переформотування коаліції...Але повірте - не буде змін, ніяка миска зупи не врятує "українську еліту". Розбалансована система не може бути стиабільною. Сон завжди буває в руку. Стаття попереджає про це. Думайте панове депутати.
2010.03.01 | Мартинюк
То давай чоловіче щось міняй
Бо схоже крім шрифту на клавіатури ( з англійської на кирилицю) ви нічого більше змінити неспроможні.2010.03.01 | rais
Проте ми не плутаємо миску зупи із національною ідеєю.
А щодо змінювати то разом, як що тобі звісно не будуть заважати авторитети, авто, круїзи і високі паркани з кредитами. Підіймай світогляд свого оточення вище миски зупи. Тоді і мета буде досягнута.2010.03.01 | selu
Національні ідеї без зупи - то до росіян.
2010.03.01 | rais
Re: Піст, панове, піст...
2010.03.01 | selu
ЗУПА, и, ж., діал. Юшка. — Та я хотіла зладити картопляну зупу.
2010.03.02 | rais
Re: Картопляну нам можна цілий рік...
2010.03.04 | Василь Сас-Губицький
Re: Картопляну нам можна цілий рік...
Якщо зупа, то не картопля, якщо картопля, то не зупа. Бо Ваш суржик - якийсь полтавсько-галицький2010.03.01 | OlalaZhm
Свою корову підганяйте...Re: То давай чоловіче щось міняй
Якого чорта даєте такі дурні поради? ненавиджу цю тупу демагогію: "а ти почни с себе..." Це з тієї ж серії, що і головна відповідь у найбридкіших бюрократів: "Зайдіть завтра".Олігрхів таки будуть різати - з їхніми малолітніми дітьми включно. Мені боляче таке передрікати - але це на жаль буде. І вони самі, як маньяки, до цього підхтовхують народ
2010.03.01 | rais
Re: То давай чоловіче щось міняй...
Саме так. Дітей понабирають у ВР... Недолугі владоможці підштовхують Україну до межі соціального вибуху. Чому це не розуміють наші обранці, Мартинюки? Чого не вистачає - інтуіції, аналітичного погляду, прогнозування, розуму? Изолятори кажуть, що ми всіх тут жахаємо з часів кравчуковського накопичення первинного капіталу... А обрій між тим, панове(за Густавом), значно близче ніж ви всі гадаєте. Нажаль...2010.03.01 | Isoлято
Тю... а чому "нажаль"?
rais пише:> Недолугі владоможці підштовхують Україну до межі соціального вибуху.
А хіба не про це Ви разом з Топчім-Водічькою мрієте? Чи знаєте інший спосіб позбавитися "компартійної бандократії"?
> Чому це не розуміють наші обранці, Мартинюки?
То Мартинюк вже "ваш обранець"?
2010.03.01 | rais
Re: Тю... а чому "нажаль"?
А ви вже і депутатів ізолюєте від українців?2010.03.01 | Isoлято
А причому тут "дупутати"?
2010.03.01 | Мартинюк
А моя корова нікуди не спішить
із задраним хвостом і наставленими рогами.Бо райс чомусь інших підганяє. Якщо що вже мукає - то хай і бігає.
2010.03.01 | rais
Re: І знов "толерантні" проти нетерплячих...
2010.03.01 | Мартинюк
Не той вимір -
ті хто щось роблять і ті які гучно кричать про речі, які ні вони самі не хочуть і неможуть робити, ні тим більше інші.Кричать , навіть не задумуючись як зробити те прощо вони кричать.
По принципу - ми прокричали, а ви собі мастіть голову як це зробити.
2010.03.01 | rais
Re: Не той вимір ? Вчитель оминув ваше село?
Тоді докладніше,б.л. коли це себе наробранець став відокремлювати від українців? Після Єгиптів дах знесло?2010.03.01 | igorg
В Україні є правляча еліта (чи клас) яка різниця
й ця еліта не українська.Автор цілком правильно помітив окупацію. Але далі міркував як 100% росіянин, азіат. Він на диво навіть помітив, що за окупації німців Україна ожила, наїлася й одяглася. Але в упор не бажає помітити хто був до того й хто прийшов після німців. Себто хто ж був "визволителем" і чого це було варте. Тому він й пропонує повернутися до тактики "визволителів".
Таки дивно виглядає Харків на фото часів окупації (нещодавно на форумі Історія): крамнички, базари, повно людей. Я ось подивився фото 80-х Києва й здивувався. Наскільки порожні вулиці, на дорогах нема авто, нема реклами, вивісок, життя. Це той азійський ідеал визволителів до якого прагне автор?
Неправда що наші нинішні окупанти то наші люди. То нащадки наших вчорашніх "визволителів" й їх посіпак, що займаються звичною справою - обманом, насиллям і грабунком. Але роблять це відверто й нахабно хоч і слабше (це маємо визнати бо їх предки забирали усе) ніж їх предки. Проте кажуть що вони наші. Ні не наші, вони чужі.
2010.03.01 | rais
Re: В Україні є правляча "еліта" - але не українська.
І додайте до цього те, що наші депутати нікуди не поспішають...Ви ж чуєте Мартинюка. Вони чекають наслідків кравчуківської еволюціїї, а саме - поки заткнуться або здохнуть всі нетерплячи... Ось така блін "еліта" всі роки відстоює національні інтереси України. Тому і граблі не бажають прибрати з під ніг. Тому і Люстрація їм не потрібна. Тому і відгородилися парканами та изоляторами від людей. Бо далі Києва України не бачать. Обранці, блин...
2010.03.01 | Isoлято
Класний триндьож, дєдушко!
Я прям вживу собі уявляю, як ото Ви "поспішаєте" - пальчєґамі па клаватурі!2010.03.01 | rais
Re: Як би це не чипляло холуїв, ти дійсно б не триндів...
2010.03.01 | Isoлято
А якби "чипляло" - то "триндів" би?
Мдяушш, дєд(в)ушко... з такою лоХікою Ви багато наСУДите і наКАР(к)аєте...2010.03.01 | observеr
краще б він зупинився на "ангелах"
2010.03.01 | Микола
Re: Волки, овцы и "смотрящие".
Форум наш имеет название Власть и Общество, так вот о той самой, прикормленной властью, прослойке надсмотрщиков, которая не отражена в названии и пойдёт разговор.При комуняках функции надсмотрщиков тщательно вуалировались. Власть принято было считать народной, а депутан, стыдливо именовали «слугами народа». Но, в чём-то, те времена были честнее. (Презрение к торгашам и спекулянтам). Если в волчьей стае главенство завоевывается клыками, то овцы (рабочекрестьянское быдло) не могут поступить аналогично, поскольку волчьих клыков не имеют. Аморальность верховной власти в Украине сомнений не вызывает (результаты волеиспражнения овец), и её смена ни к чему хорошему не приводит, что доказано неоднократными досрачными выборами без выбора. Неужели это тупик? Нет. Необходимо вплотную заняться надсмотрщиками, справно лижущими жоппу власти, оставаясь в тени. Это менты, чиновники, начальники разных рангов. Вот эту-то свору можно и должно пошерстить! Необходим не консультативно-дорадчий (досрачий) орган, а настоящее ФБР. Отдельная структура не из местных молодых людей, вооруженная видеонаблюдением и «жучками», не связанных страхом за расправу с семьёй (холостяков), проживающих анонимно, как разведка под чужой фамилией. С правом провокации мента и чиновника на правонарушения, неприкасаемостью и жестоким уголовным наказанием за попытки противодействия или пожизненным заключением за убийство агента. Иначе это была бы служба смертников, и на эту работу никто не согласился бы. Только Страх, и лишь Страх может держать в узде надсмотрщиков. Если политической воли на создание такого органа у Януковича нет, нам нужен новый през! Плюс обязательное публичное наказание, как Ходорковский в Роssии и меламинщики в Китае.
P.S. Говнюков депутан выбирает быдло, - и тут мыслящие люди бессильны. На место дебила придёт имбецил. Всё, что реально мы можем – потребовать контроля над надсмотрщиками путём создания ФБР, освещения процесса независимой прессой и строгого наказания.
Всем давно понятно, что благословлённый на царство Ющом, Янык будет идти по стопам предшественников, - ездить за Славой и наградами по заграницам и трепать языком, как это делал пасечник. А наша задача попытаться развернуть эти самые стопы на, указанный выше Заратустрой, путь. Потому как пресса и политологи уже справно лижут новую жоппу, вся надежда лишь на нас, Любі Друзі !
2010.03.01 | rais
І пропозиції щодо створення НБР любі друзі злили хором...
Реальні зміни їм не потрібні. Бутафорія, це будь ласка...І ще тут дуже багато ком-секретариків, інструкториків-попригунчиків на кштал - ваши пропозиції, а ви що самі зробили і т.інш.
2010.03.02 | rais
Янык будет идти по стопам предшественников - трапать языком ?
2010.03.01 | zmej_gorynych
Прекрасно сказано! Просто чудово! Браво! +100500!!!
2010.03.02 | О'Тарнавський
Написано красиво. Але непрактично
Я от теж колись мріяв про соціальну справедливість.Але зараз не впевнений, що коли почнеться різанина "багатих" (де межа між "олігархами" і "народом" - ключове питання), це щось змінить.
Думаю, нас чекає створення маргінальних терористичних організацій.
2010.03.02 | rais
Re: Написано красиво. Але непрактично
Напевно це буде адекватною відповідю на панування в Україні маргенальних корумпованих кланів з колишньої партноменклатури.2010.03.03 | Василь Сас-Губицький
Re: Написано красиво. Але непрактично
А правдиві революції починаються завжди (я так думаю - це на всяк випадок, щоб від мене лінків на цитати з Таціта не вимагали2010.03.03 | rais
Я гадаю, що навіть не сподівано для самих ініциаторів...
2010.03.03 | Василь Сас-Губицький
Re: Я гадаю, що навіть не сподівано для самих ініциаторів...
Так "ініцІатори" ініціюють зовсім не революцію - вони ініціюють трошки змін на краще для себе: якийсь незайвий привілеїк, якийсь додатковий червінець. А воно, гляди, й революція! А тоді й Людовіку з Марією-Антуанеттою, й Дантону з Робесп'єром одна й та ж гільотина світить у перспективі. А чи вони того хотіли? Ой, навряд чи...2010.03.03 | rais
Тому в країні повинен працювати Закон. Однаковий для всіх.
А в Україні, нажаль навіть для міністра Юстиції Конституцію не можна обожнювати. Тому там де не працюють Закони рано чи піздно запрацюють сокири. В сьогодняшній залі ВР цього Обрію поки не бачать.