Пам’ять замовляли?
03/02/2010 | Галя Койнаш
Коли могил немає, запалюємо свічку. Хто в церкві, хто в лісі, або в своєму вікні. Головне, щоб пам’ять не гасла.
Коли йдеться про жертви нелюдського режиму, хочемо, щоб знали й перестали відводити очі. Втім, не менш важливо, щоб пам’ять про загиблих не використовували у політичних цілях.
12 січня цього року Апеляційний суд м. Києва розпочав попереднє слухання справи за фактом геноциду в 1932-1933 роках в Україні. Вже наступного дня, за інформацією прес-центру СБУ, суд визнав Сталіна та інших шістьох керівників більшовицького тоталітарного режиму винними у вчиненні Голодомору-Геноциду в Україні у 1932-1933 роках і відразу закрив кримінальну справу у зв'язку з їхньою смертю.
21 січня, знову таки за повідомленням СБУ, вступила в силу „Постанова апеляційного суду м. Києва у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках”. Щоправда, невідомо, як могли оскаржити рішення, котре було вперше оприлюднене Харківською правозахисною групою 1 лютого.
Влада явно вважала відсутність оприлюдненої постанови дрібницею, й вже 14 січня голова СБУ та Президент України заявили про переломне рішення. Віктор Андрійович, наприклад, наголосив, що «Рішення українського суду переводить будь-які дискусії навколо Голодомору з політичної у юридично-правову площину». Може, й переводить, але, здається, доцільно спочатку його прочитати. Тим більше, коли це не оприлюднене рішення становить, на думку Президента, «додатковий аргумент для українського парламенту щодо запровадження кримінальної відповідальності за заперечення злочинів проти людства».
Деякі подальші плани державних органів у зв’язку з цим рішенням роблять, на мою думку, факт його набуття чинності до оприлюднення ще дивнішим. У повідомленні прес-центру СБУ від 14 січня читаємо:
„Служба безпеки спільно з МЗС України планують з’ясувати, кому і куди за кордон постачалося конфісковане у ті роки в Україні збіжжя. «Мета цієї роботи – встановити компанії, корпорації та уряди, які отримали «комерційний зиск» від злочинних дій тодішньої комуністичної верхівки з конфіскації майна населення України», – зазначив В.Наливайченко. За його словами, такі дії є загальновизнаною світовою практикою щодо компенсації жертвам злочинів проти людяності”.
Варто з’ясувати, наскільки є загальновизнаною практикою стягнення компенсації за дії, про злочинність яких ті компанії, корпорації та уряди могли не знати. У будь-якому разі треба сподіватися, що суд трохи довше буде розглядати подібні претензії.
Голова СБУ стверджує, що «Україна є єдиною державою в світі, яка... національним слідством, прокуратурою і судом довела факт вчинення геноциду на своїй території». Чи можна цим пишатися – велике питання, бо суд підозріло швидко зорієнтувався у справі з безліччю історичних подробиць, й за один день спромігся повністю погодитися зі слідством. Зрозуміло, що за відсутністю живих підсудних відпадає потреба в деяких складових звиклого судового процесу. Проте сумніваюсь, що Нюрнберзький процес чи Міжнародний суд у Гаазі у справі «Боснія і Герцеговина проти Сербії і Чорногорії» тривали так довго тільки через те, що треба було допитувати підсудних.
Неодмінною умовою для встановлення факту геноциду відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (далі Конвенція) є „повністю переконливі” докази „наміру знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”. Серед масових вбивств першої половини ХХ століття геноцидом визнаний тільки Голокост. Пізніше також геноцид визнавали нечасто. Міжнародний суд у Гаазі, наприклад, визнав доведеним тільки один факт геноциду в Боснії. А суд у Києві блискавично вирішив, що встановлено спеціальний намір обвинувачених „знищення частини саме української національної групи”.
Із вироків на Нюрнберзькому процесі видно, що враховувались і конкретні дії кожного злочинця, і намір та рівень його обізнаності, й не всіх було засуджено до смертної кари, а деяких обвинувачених виправдали. Суд у Києві визнав винними у тому самому злочині всіх обвинувачених. Якщо потрібне судове рішення щодо Голодомору-Геноциду, то все гаразд. З позиції історичної правди доцільним було би принаймні згадати про лист голови Ради Народних Комісарів УСРР Власа Чубаря 10 червня 1932 р., в якому він намагався привернути увагу Сталіна та Молотова до неможливості виконання нереального плану і потреби збільшення продовольчої допомоги голодуючим селянам. Жодного слова немає взагалі про різні можливості – без значного ризику для себе – реально впливати на ситуацію (не випадково, що четверо підсудних самі стали жертвами репресій). Це нікого не виправдовує, але відсутність будь-якої згадки про подібні відмінності виглядає принаймні дивно.
Оціночні судження та припущення щодо винуватців у свідченнях жертв подаються в постанові суду як фактичні докази винуватості „підсудних”. Такі свідчення є, безумовно, цінними, але треба чітко визначити, що можна вважати доказом, а що ні. Адже одна жінка, можливо, справді вважає, що тільки етнічні українці в них страждали, а євреї – ні. Чи цю її думку без якогось фактичного підтвердження варто було залучати до справи – сильно сумніваюсь. Утім, таких ксенофобських моментів, на жаль, у рішенні значно більше, й навряд чи йдеться тільки про невдалий підбір свідчень. Переконливих доказів, як цього вимагає Конвенція, ще менше.
Можливо, наголос на українській національній групі зумовлений фактом, що навмисне винищення частини селян не підпадає під Конвенцію від 1948 року. Як відомо, тоді під тиском радянської делегації прибрали положення про соціальні групи. Одначе не варто забувати й про інші, націоналістичні міркування. Чуємо, зокрема й від голови Галузевого архіву СБУ, що Голодомор має об’єднати українців. А як подібне рішення має об’єднати українців, коли воно фактично називає Голодомор геноцидом тільки одної етнічної групи? При цьому повністю залишається поза увагою Кубань, що страждала не менше самої України. Не вкладалася Кубань, незважаючи на дві третини українців, які там мешкали, в політичний план під назвою „Голодомор-Геноцид в Україні в 1932-1933 роках”. Але що це за план, коли загинули на Кубані мільйон людей, про котрих взагалі вирішили не згадувати?
Десятиліттями повторювали цифру 10 мільйонів жертв Голодомору, посилаючись на статистику, яку Сталін нібито назвав Черчіллеві (щоправда, як ціну індустріалізації). Чимало українців майже обурювались, «не вірили», коли історики висловили обґрунтоване припущення, що Голодомор насправді забрав життя приблизно 4 мільйонів. А ось СБУ дивним чином вдалось вирішити конфлікт, відновити ту – Сталінську! – цифру. Як зазначив п. Наливайченко, „Остаточна кількість людських втрат України від Голодомору 1932-1933 років становить 10 мільйонів 63 тисячі осіб”. З цих втрат 3 млн 941 тис. осіб померли безпосередньо від голоду і 6 млн 122 тис. становлять ненароджені.
Можна довго та вичерпно критикувати Постанову апеляційного суду м. Києва, але не думаю, що справа полягає тільки в окремих огріхах.
Безумовно, тішить, що українські спецслужби далеко відішли від зловісної спадщини КДБ. Тим не менш, коли сьогодні виконують одне політичне завдання, де гарантія, що завтра, через місяць, через рік, не погодяться виконувати зовсім інше? Всі, зокрема й суддя, чудово знали, чого від них очікують, і це підриває будь-яку довіру. На мій погляд, усім, що пов’язане з пам’яттю, має займатися цілком незалежна структура на кшталт польського Інституту національної пам’яті.
Не стверджую, що жодної політики не було в інших справах щодо злочинів проти людяності чи геноциду. Часто, на жаль, затягували якийсь „незручний” процес (проти Мілошевича, наприклад) чи не надто енергійно розшукували злочинців. Проте самі судові процеси проводились належним чином, чого не скажеш про імітацію судового розгляду в Києві 12-13 січня.
Чи так треба було наполягати на визнанні Голодомору саме геноцидом - не знаю. Навмисно відбирали хліб у селян, прирікаючи їх на голодну смерть. Не дозволяли їм виїхати зі села в пошуках харчування, тим часом вивозячи хліб за кордон. Цей жахливий злочин, безумовно, є злочином проти людяності, про який світ колись волів не знати, деякі західні інтелектуали безсоромно замовчували цей факт, а то й відверто брехали. Годі мовчати – про це справді зобов’язані знати всі. В ім’я пам’яті загиблих і щоб наступним разом, де би це не було, не відвертались, роблячи вигляд, що нічого не бачать.
Замість просвітницьких заходів українське керівництво вирішило обов’язково довести, що скоєно – саме геноцид в розумінні Конвенції ООН від 1948 року, і видало відповідні розпорядження. Відомо було, що цей процес наштовхнеться на спротив з боку Росії, хоча насправді незрозуміло, чому. Але ми повинні зважати й на те, що досить багато фахових істориків не вважають, що Голодомор підпадає під Конвенцію. Погоджуємось ми чи ні – це інша справа, але ніяк не політична. Як тільки політизується, з’являються політичні завдання та спокуса підганяти факти під висновки. З’являються, на жаль, і такі судові рішення.
Прикро, коли могил досі немає, а навіть пам’ять не можуть не політизувати й використовувати. Прикро та соромно перед загиблими.
Коли йдеться про жертви нелюдського режиму, хочемо, щоб знали й перестали відводити очі. Втім, не менш важливо, щоб пам’ять про загиблих не використовували у політичних цілях.
12 січня цього року Апеляційний суд м. Києва розпочав попереднє слухання справи за фактом геноциду в 1932-1933 роках в Україні. Вже наступного дня, за інформацією прес-центру СБУ, суд визнав Сталіна та інших шістьох керівників більшовицького тоталітарного режиму винними у вчиненні Голодомору-Геноциду в Україні у 1932-1933 роках і відразу закрив кримінальну справу у зв'язку з їхньою смертю.
21 січня, знову таки за повідомленням СБУ, вступила в силу „Постанова апеляційного суду м. Києва у кримінальній справі за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932–1933 роках”. Щоправда, невідомо, як могли оскаржити рішення, котре було вперше оприлюднене Харківською правозахисною групою 1 лютого.
Влада явно вважала відсутність оприлюдненої постанови дрібницею, й вже 14 січня голова СБУ та Президент України заявили про переломне рішення. Віктор Андрійович, наприклад, наголосив, що «Рішення українського суду переводить будь-які дискусії навколо Голодомору з політичної у юридично-правову площину». Може, й переводить, але, здається, доцільно спочатку його прочитати. Тим більше, коли це не оприлюднене рішення становить, на думку Президента, «додатковий аргумент для українського парламенту щодо запровадження кримінальної відповідальності за заперечення злочинів проти людства».
Деякі подальші плани державних органів у зв’язку з цим рішенням роблять, на мою думку, факт його набуття чинності до оприлюднення ще дивнішим. У повідомленні прес-центру СБУ від 14 січня читаємо:
„Служба безпеки спільно з МЗС України планують з’ясувати, кому і куди за кордон постачалося конфісковане у ті роки в Україні збіжжя. «Мета цієї роботи – встановити компанії, корпорації та уряди, які отримали «комерційний зиск» від злочинних дій тодішньої комуністичної верхівки з конфіскації майна населення України», – зазначив В.Наливайченко. За його словами, такі дії є загальновизнаною світовою практикою щодо компенсації жертвам злочинів проти людяності”.
Варто з’ясувати, наскільки є загальновизнаною практикою стягнення компенсації за дії, про злочинність яких ті компанії, корпорації та уряди могли не знати. У будь-якому разі треба сподіватися, що суд трохи довше буде розглядати подібні претензії.
Голова СБУ стверджує, що «Україна є єдиною державою в світі, яка... національним слідством, прокуратурою і судом довела факт вчинення геноциду на своїй території». Чи можна цим пишатися – велике питання, бо суд підозріло швидко зорієнтувався у справі з безліччю історичних подробиць, й за один день спромігся повністю погодитися зі слідством. Зрозуміло, що за відсутністю живих підсудних відпадає потреба в деяких складових звиклого судового процесу. Проте сумніваюсь, що Нюрнберзький процес чи Міжнародний суд у Гаазі у справі «Боснія і Герцеговина проти Сербії і Чорногорії» тривали так довго тільки через те, що треба було допитувати підсудних.
Неодмінною умовою для встановлення факту геноциду відповідно до Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (далі Конвенція) є „повністю переконливі” докази „наміру знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку”. Серед масових вбивств першої половини ХХ століття геноцидом визнаний тільки Голокост. Пізніше також геноцид визнавали нечасто. Міжнародний суд у Гаазі, наприклад, визнав доведеним тільки один факт геноциду в Боснії. А суд у Києві блискавично вирішив, що встановлено спеціальний намір обвинувачених „знищення частини саме української національної групи”.
Із вироків на Нюрнберзькому процесі видно, що враховувались і конкретні дії кожного злочинця, і намір та рівень його обізнаності, й не всіх було засуджено до смертної кари, а деяких обвинувачених виправдали. Суд у Києві визнав винними у тому самому злочині всіх обвинувачених. Якщо потрібне судове рішення щодо Голодомору-Геноциду, то все гаразд. З позиції історичної правди доцільним було би принаймні згадати про лист голови Ради Народних Комісарів УСРР Власа Чубаря 10 червня 1932 р., в якому він намагався привернути увагу Сталіна та Молотова до неможливості виконання нереального плану і потреби збільшення продовольчої допомоги голодуючим селянам. Жодного слова немає взагалі про різні можливості – без значного ризику для себе – реально впливати на ситуацію (не випадково, що четверо підсудних самі стали жертвами репресій). Це нікого не виправдовує, але відсутність будь-якої згадки про подібні відмінності виглядає принаймні дивно.
Оціночні судження та припущення щодо винуватців у свідченнях жертв подаються в постанові суду як фактичні докази винуватості „підсудних”. Такі свідчення є, безумовно, цінними, але треба чітко визначити, що можна вважати доказом, а що ні. Адже одна жінка, можливо, справді вважає, що тільки етнічні українці в них страждали, а євреї – ні. Чи цю її думку без якогось фактичного підтвердження варто було залучати до справи – сильно сумніваюсь. Утім, таких ксенофобських моментів, на жаль, у рішенні значно більше, й навряд чи йдеться тільки про невдалий підбір свідчень. Переконливих доказів, як цього вимагає Конвенція, ще менше.
Можливо, наголос на українській національній групі зумовлений фактом, що навмисне винищення частини селян не підпадає під Конвенцію від 1948 року. Як відомо, тоді під тиском радянської делегації прибрали положення про соціальні групи. Одначе не варто забувати й про інші, націоналістичні міркування. Чуємо, зокрема й від голови Галузевого архіву СБУ, що Голодомор має об’єднати українців. А як подібне рішення має об’єднати українців, коли воно фактично називає Голодомор геноцидом тільки одної етнічної групи? При цьому повністю залишається поза увагою Кубань, що страждала не менше самої України. Не вкладалася Кубань, незважаючи на дві третини українців, які там мешкали, в політичний план під назвою „Голодомор-Геноцид в Україні в 1932-1933 роках”. Але що це за план, коли загинули на Кубані мільйон людей, про котрих взагалі вирішили не згадувати?
Десятиліттями повторювали цифру 10 мільйонів жертв Голодомору, посилаючись на статистику, яку Сталін нібито назвав Черчіллеві (щоправда, як ціну індустріалізації). Чимало українців майже обурювались, «не вірили», коли історики висловили обґрунтоване припущення, що Голодомор насправді забрав життя приблизно 4 мільйонів. А ось СБУ дивним чином вдалось вирішити конфлікт, відновити ту – Сталінську! – цифру. Як зазначив п. Наливайченко, „Остаточна кількість людських втрат України від Голодомору 1932-1933 років становить 10 мільйонів 63 тисячі осіб”. З цих втрат 3 млн 941 тис. осіб померли безпосередньо від голоду і 6 млн 122 тис. становлять ненароджені.
Можна довго та вичерпно критикувати Постанову апеляційного суду м. Києва, але не думаю, що справа полягає тільки в окремих огріхах.
Безумовно, тішить, що українські спецслужби далеко відішли від зловісної спадщини КДБ. Тим не менш, коли сьогодні виконують одне політичне завдання, де гарантія, що завтра, через місяць, через рік, не погодяться виконувати зовсім інше? Всі, зокрема й суддя, чудово знали, чого від них очікують, і це підриває будь-яку довіру. На мій погляд, усім, що пов’язане з пам’яттю, має займатися цілком незалежна структура на кшталт польського Інституту національної пам’яті.
Не стверджую, що жодної політики не було в інших справах щодо злочинів проти людяності чи геноциду. Часто, на жаль, затягували якийсь „незручний” процес (проти Мілошевича, наприклад) чи не надто енергійно розшукували злочинців. Проте самі судові процеси проводились належним чином, чого не скажеш про імітацію судового розгляду в Києві 12-13 січня.
Чи так треба було наполягати на визнанні Голодомору саме геноцидом - не знаю. Навмисно відбирали хліб у селян, прирікаючи їх на голодну смерть. Не дозволяли їм виїхати зі села в пошуках харчування, тим часом вивозячи хліб за кордон. Цей жахливий злочин, безумовно, є злочином проти людяності, про який світ колись волів не знати, деякі західні інтелектуали безсоромно замовчували цей факт, а то й відверто брехали. Годі мовчати – про це справді зобов’язані знати всі. В ім’я пам’яті загиблих і щоб наступним разом, де би це не було, не відвертались, роблячи вигляд, що нічого не бачать.
Замість просвітницьких заходів українське керівництво вирішило обов’язково довести, що скоєно – саме геноцид в розумінні Конвенції ООН від 1948 року, і видало відповідні розпорядження. Відомо було, що цей процес наштовхнеться на спротив з боку Росії, хоча насправді незрозуміло, чому. Але ми повинні зважати й на те, що досить багато фахових істориків не вважають, що Голодомор підпадає під Конвенцію. Погоджуємось ми чи ні – це інша справа, але ніяк не політична. Як тільки політизується, з’являються політичні завдання та спокуса підганяти факти під висновки. З’являються, на жаль, і такі судові рішення.
Прикро, коли могил досі немає, а навіть пам’ять не можуть не політизувати й використовувати. Прикро та соромно перед загиблими.
Відповіді
2010.03.02 | Геннадiй Логвиненко
Re: З точкi зору юриста
Возражения(в виде сомнений) Галины Кайнаш выглядят совершенно неубедительно (и поэтому производят впечатление явной ПРЕДВЗЯТОСТИ)Ибо, больше не значит лучше. Судебный процесс продолжается СТОЛЬКО СКОЛЬКО НУЖНО ДЛЯ УСТАНОВЛЕНИЯ ИСТИНЫ ПО ДЕЛУ.Более того,суд должен быть(и это уже принцип):СКОРЫЙ И ПРАВЫЙ.Люди подобные Галине Кайнаш (а точнее те политические украиножерские силы,которые стоят за подобными псевдолиберальными личностями) желали бы и на этот превратить украинское правосудие в некое подобие мини юбки КОТОРАЯ ВСКРЫВАЕТ МНОЖЕСТВО ДЕТАЛЕЙ, но зато ХОРОШО СКРЫВАЕТ ГЛАВНОЕ.
На этот раз не получилось! Доказательств по поводу ГОЛОДОМОРА,который имел характер ГЕНОЦИДА, было БОЛЕЕ ЧЕМ ДОСТАТОЧНО,равно как и причастности к этому преступлению ВСЕХ ПРИВЛЕЧЕННЫХ ЛИЦ.Никаких оснований затягивать дело у суда не было.
2010.03.02 | halya
Уточнение
Не отрицаю факт геноцида украинского народаСчитаю, что события последних двух недель (я написала статью накануне второго тура, а дата публикации от меня не зависела) подтверждают опасность ситуации, где увековечивание памяти зависит от воли политиков.
Буквально сегодня заметила, что в редакции убрали два абзаца, которые на сайте я уже восстановила (поскольку в тексте выше их нет, я и здесь их привожу)
Викликає сумніви й твердження голови СБУ, що цій державній трійці вдалось довести факт вчинення геноциду, а це прикро, особливо для людей, зокрема й авторки цих рядків, які вважають Голодомор геноцидом.
Виявляється, що йдеться не про геноцид українського народу, тобто навмисне винищення частини мешканців України. Ні, чомусь вирішили стверджувати, що скоєно геноцид частини української національної групи.
Геннадiй Логвиненко пише:
> Возражения(в виде сомнений) Галины Кайнаш выглядят совершенно неубедительно (и поэтому производят впечатление явной ПРЕДВЗЯТОСТИ)
> Ибо, больше не значит лучше. Судебный процесс продолжается СТОЛЬКО СКОЛЬКО НУЖНО ДЛЯ УСТАНОВЛЕНИЯ ИСТИНЫ ПО ДЕЛУ.Более того,суд должен быть(и это уже принцип):СКОРЫЙ И ПРАВЫЙ.Люди подобные Галине Кайнаш (а точнее те политические украиножерские силы,которые стоят за подобными псевдолиберальными личностями) желали бы и на этот превратить украинское правосудие в некое подобие мини юбки КОТОРАЯ ВСКРЫВАЕТ МНОЖЕСТВО ДЕТАЛЕЙ, но зато ХОРОШО СКРЫВАЕТ ГЛАВНОЕ.
> На этот раз не получилось! Доказательств по поводу ГОЛОДОМОРА,который имел характер ГЕНОЦИДА, было БОЛЕЕ ЧЕМ ДОСТАТОЧНО,равно как и причастности к этому преступлению ВСЕХ ПРИВЛЕЧЕННЫХ ЛИЦ.Никаких оснований затягивать дело у суда не было.
2010.03.02 | Hadjibei
Пані Галино, Ви Конвенцію взагалі читали?
Голод 1932-33, як і події що йому передували та слідували за ним - дуже конкретно підпадають під визначення Конвенції.Рафаель Лемкін, завдяки чиїм зусиллям ця Конвенція взагалі на світ з"явилася, інакше як геноцидом те що сталося в Україні не називав.
2010.03.02 | halya
Читала
Пишу, що є історики, що не вважають, що Голодомор підпадає під Конвенцію, ніде, що з ними погоджуюсь. Проте не можу погодитися з тим, що це геноцид української національної групи, та й сумніваюсь, що Лемкім би погодився.Головне, соромно, що використали в політичних цілях те, що жодній політизації не підлягає. Дійсно тішить, що спецслужби вже не вбивають людей, проте допоки вони виконують завдання політиків, не хочу, щоби від них залежало відновлення історичної правди та вшановування пам’яті загиблих. Адже бачимо, що тепер маємо, після якихось двох тижнів.
Hadjibei пише:
> Голод 1932-33, як і події що йому передували та слідували за ним - дуже конкретно підпадають під визначення Конвенції.
> Рафаель Лемкін, завдяки чиїм зусиллям ця Конвенція взагалі на світ з"явилася, інакше як геноцидом те що сталося в Україні не називав.
2010.03.02 | Hadjibei
Лемкін саме так і вважав
і розглядав голодомр у комплексі із винищенням національної інтелігенції та ліквідації української церкви.2010.03.02 | halya
Re: Лемкін саме так і вважав
Не пригадую, щоби він писав, що мали намір знищити саме етнічних українців, але, якщо він так уважав, не погоджуюсь. Якщо хотіли це довести, мали навести докази, а в постанові читаємо про якусь жінку, яка каже, що євреї не голодували. Втім така доказова база суддю не бентежила...2010.03.02 | 123
це з точки зору жлоба, а не юриста
юрист би не став закидати Галині Койнаш те, що за нею стоять якісь там сили, як і обзивати її псевдочимось, а проводив би нормальну дискусію з тезами, які висловила пані Галина.аргументи на користь того що такий процес мав складатися з одного засідання нмд сміхотворні.
Геннадiй Логвиненко пише:
> Возражения(в виде сомнений) Галины Кайнаш выглядят совершенно неубедительно (и поэтому производят впечатление явной ПРЕДВЗЯТОСТИ)
> Ибо, больше не значит лучше. Судебный процесс продолжается СТОЛЬКО СКОЛЬКО НУЖНО ДЛЯ УСТАНОВЛЕНИЯ ИСТИНЫ ПО ДЕЛУ.Более того,суд должен быть(и это уже принцип):СКОРЫЙ И ПРАВЫЙ.Люди подобные Галине Кайнаш (а точнее те политические украиножерские силы,которые стоят за подобными псевдолиберальными личностями) желали бы и на этот превратить украинское правосудие в некое подобие мини юбки КОТОРАЯ ВСКРЫВАЕТ МНОЖЕСТВО ДЕТАЛЕЙ, но зато ХОРОШО СКРЫВАЕТ ГЛАВНОЕ.
> На этот раз не получилось! Доказательств по поводу ГОЛОДОМОРА,который имел характер ГЕНОЦИДА, было БОЛЕЕ ЧЕМ ДОСТАТОЧНО,равно как и причастности к этому преступлению ВСЕХ ПРИВЛЕЧЕННЫХ ЛИЦ.Никаких оснований затягивать дело у суда не было.
2010.03.02 | Адвокат ...
MOD: Це тіпо образи учасника дискусії, чи у Вас такий гумор?
2010.03.02 | 123
це гілка для ображання лише тих хто на "Га", а не на "Ге"?
такі гілки треба якось окремо позначати, бо ж само собою не завжди наперед очевидно.2010.03.02 | Адвокат ...
Ну що Вам сказать... "нє уподобляйтє сь".
Від теґо, що хто сь вчинив погано, не слід робить ще гірше.2010.03.02 | Геннадiй Логвиненко
Re: З точкi зору юриста
Возражения(в виде сомнений) Галины Кайнаш выглядят совершенно неубедительно (и поэтому производят впечатление явной ПРЕДВЗЯТОСТИ)Ибо, больше не значит лучше. Судебный процесс продолжается СТОЛЬКО СКОЛЬКО НУЖНО ДЛЯ УСТАНОВЛЕНИЯ ИСТИНЫ ПО ДЕЛУ.Более того,суд должен быть(и это уже принцип):СКОРЫЙ И ПРАВЫЙ.Люди подобные Галине Кайнаш (а точнее те политические украиножерские силы,которые стоят за подобными псевдолиберальными личностями) желали бы и на этот превратить украинское правосудие в некое подобие мини юбки КОТОРАЯ ВСКРЫВАЕТ МНОЖЕСТВО ДЕТАЛЕЙ, но зато ХОРОШО СКРЫВАЕТ ГЛАВНОЕ.
На этот раз не получилось! Доказательств по поводу ГОЛОДОМОРА,который имел характер ГЕНОЦИДА, было БОЛЕЕ ЧЕМ ДОСТАТОЧНО,равно как и причастности к этому преступлению ВСЕХ ПРИВЛЕЧЕННЫХ ЛИЦ.Никаких оснований затягивать дело у суда не было.
2010.03.02 | rais
З точкi зору юриста і здравого глузду.
А зверніть ще будь ласка увагу, шановні, ось на це -„Служба безпеки спільно з МЗС України планують з’ясувати, кому і куди за кордон постачалося конфісковане у ті роки в Україні збіжжя. «Мета цієї роботи – встановити компанії, корпорації та уряди, які отримали «комерційний зиск» від злочинних дій тодішньої комуністичної верхівки з конфіскації майна населення України», – зазначив В.Наливайченко. За його словами, такі дії є загальновизнаною світовою практикою щодо компенсації жертвам злочинів проти людяності”.
Тобто компенсацію повинні сплачувати не ті, хто був ідеологом і виконавцем цього злочину. Не ті, хто відбирав і продавав, не ті, чия злочинна бездіяльність сприяла реалізаціїї механізму фізичного знищення людей створенням нелюдських умов життя, а тільки покупці.
Відчуваєте, панове, черговий етап прикриття нащадків комунобандитської системи державного терору? Виявляється плакати є за ким, а поКАРАти нікого. Таким чином не змінені судові і правоохоронні органи України будут і надалі захищати цю злочинну систему.
2010.03.02 | Геннадiй Логвиненко
Ще з точкi зору здравого глузду
Ще з точкi здравого глузду!Ну почему никто из набивших руку на заморочивании украинских голов ("поникли голови козачi неначе стоптана трава" - на этот раз наслушавшись бреда толерастов)не решился "объяснить" крымским татарам,что крымскотатарский народ это все жители Крыма(включая потомков тех кто выселял крымских татар и "прижился" на их месте, а собственно крымскотатарский народ (если угодно этнос) - это всего навсего крымскотатарская национальная группа.Может быть господа толерасты бояться адекватной реакции со стороны если не всего крымскотатарского народа,так со стороны его отдельных наиболее достойных и горячих представителей.
А вот объяснять украинцам,что украинский народ -это все жители Украины(включая потомков разномасштабных молотовых-кагановичей и постышевых-хатаевичей удобно разместившихся на Украине ВМЕСТО уничтоженных ими украинских крестьян,репрессированной интеллигенции,убитых и сосланых бойцов УПА), а собственно украинский народ (если угодно, этнос) это оказывается всего навсего украинская национальная группа, почему то разнообразные толерасты не боятся. Надеюсь зря не боятся.
Сейчас УКРАИНСКИЙ НАРОД проголосовал в большинстве своем за ТИМОШЕНКО,За Свободу,за Украину,но с учетом мнения ВСЕХ ЖИТЕЛЕЙ (в том числе совсем незванных) Украины к президентской власти пришел промосковский агент.Так что философия ВСЕ СВОИ крайне опасна.И не подумайте,что я отрицаю принадлежность к украинскому народу тех представителей иных этносов,которые действительно принадлежат к украинскому народу ВСИЛУ ГЛУБОКОЙ ИНТЕГРАЦИИ.Ни кому в голову не придет не считать представителями украинского народа Гетьмана Пилиппа Орлика, полковника Петро Герцика,митрополита Петро Могилу, генерала Грекова,доктора Миколу Амосова и и множество других достойнейших людей.Но это не причина считать представителем украинского народа того же Жаботинского (да он и сам как честный человек не претендовал на это),Исаака Бабеля или Михаила Булгакова (заметьте я говорю о людях вполне достойных,но это НЕ УКРАИНЦЫ, не члены украинского народа ни с какого боку.И не имеют никакого отношения к украинскому народу, и Украина для них не более чем страна пребывания (это не я сказал,а господин Жаботинский). И вся разница в том,что тотже Жаботинский как честный человек называл вещи своими именами,чего никак не скажешь о Савиках Шустрых всех наций и рас,ориенитрованых если не на российскую империю,то уж во всяком случае не на УКРАИНСКУЮ ДЕРЖАВУ.
2010.03.03 | 123
а от Ви особисто - який народ? український чи ні? довідка є?
2010.03.03 | Mykola_2007
У Вас і такої довідки нема. Зате протилежних схоже хоч відбавляй
Я розумію чому вороги українського народу люто ненавидять коли згадують Голодомор, бо пам'ять про нього, говорить лише про одне. Українці повинні самі впорядкувати на своїй землі,і не дозволяти командувати тут чужинцям які вороже налаштовані до українського народу.Ви щиро поливаете брудом всих тих хто пише щось про Холокост, не як про трагедію, чи як спроба перегляду. При цьому вважаете за необхідність плюнути в людину, яка обурюеться подібним підходом до Голодомору. Чисто по єврейському скажу Вам.
2010.03.03 | Микола Гудкович
MOD: Попередження
Обговорення дописувачів заборонено. Зрозуміло, що його не можна уникнути зовсім, але в будь-якому разі карається обговорення, в якому містяться образи замість аргументів.2010.03.03 | Mykola_2007
Та хоч 3 одразу. А так для початку почніть із себе
Всяку фігню по довідки мене тут питають уже другий рік. Щодо самого дописувача 123, мені щиро все одно хто він такий. Я лише висловив стосовно його слів а не його самого. Може він єврей, може ні. Але суть усіх його висловлювань як на мене принизити українців і возвеличити представників інших національностей.2010.03.03 | 123
Re: Та хоч 3 одразу. А так для початку почніть із себе
Mykola_2007 пише:> Всяку фігню по довідки мене тут питають уже другий рік.
У всіх питаю - хто знаходить нахабство розповідати, які українці правильні, а які ні. Деяким після того питання стає зрозуміло, що ніхто не має права такого стверджувати. А декому, типу Вас, двох років навіть замало
Mykola_2007 пише:
> Але суть усіх його висловлювань як на мене принизити українців і возвеличити представників інших національностей.
Як на мене, Вам час приймати бром
2010.03.03 | 123
о, ще кожний-всякий буде мої довідки контролювати
Перевірте власну довідку, чи є там такі повноваження, чи може це лише рецепт на придбання препаратів брому зі знижкоюMykola_2007 пише:
> Я розумію чому вороги українського народу люто ненавидять коли згадують Голодомор, бо пам'ять про нього, говорить лише про одне. Українці повинні самі впорядкувати на своїй землі,і не дозволяти командувати тут чужинцям які вороже налаштовані до українського народу.
Розумільцю, Галя Койнаш написала статтю про Голодомор, а не замовчує його. І якщо всяким жлобам, не здатним аргументовано опонувати, кортить вивернути на неї помоїв, най пошукають для цього інших майданчиків.
> Ви щиро поливаете брудом всих тих хто пише щось про Холокост, не як про трагедію, чи як спроба перегляду. При цьому вважаете за необхідність плюнути в людину, яка обурюеться подібним підходом до Голодомору. Чисто по єврейському скажу Вам.
Довідка "фахівця по єврейському" у Вас теж, звісно ж, є?
Не хочете щоб в Вас плювали - засуньте свої пещерні та ксенофобські міркування у ... кишеню та не висовуйте їх звідти, може зійдети здалеку за цивілізовану людину. Інакше нема у Вас альтернативи як бути запльованим, така вже Ваша доля.
2010.03.03 | Mykola_2007
Шановний дибіле. Я розумію що мене забанять, але правду писати
легко.Так от мені Ви особисто і ваші єврейські комплески із пошуку ксенофобів, фашистів, антисемітів, глибоко до одного місця, і завжди були. Мене не цікавлять ні євреї ні ваші правозахисники. Як кажуть я вас не чіпаю, ні ваш Холокост ні ваш ізраїль, чому ви вважаєте за потрібне чіпати мене. Я висловлюю лише те що сам стиль статті та певна зневага в ній мені не подобається, і вказав що подібний тон ви б до Холокосту не допустили.
Але у вас як і більшості євреїв нема поваги до народу я яким ви живете, як до його болю та надій. Думаю Голодомор і був задуманий для того щоб українців стало менше, а таких як ви більше. Люди бувать різні як українці так і євреї. Мені ви не подобаетесь не тому що ви єврей, я маю бізнес з цілком нормальними євреями, а тому що ви тупий та закомплексований єврей. А тепер баньте
2010.03.03 | Микола Гудкович
Деякі речі ви правильно розумієте. Бан на 7 днів
2010.03.03 | Kohoutek
Что-то я сомневаюсь, что Вы - юрист
А если и юрист, то, вероятно, очень непрофессиональный. До сих пор мне казалось, что юрист, если он уж себя позиционирует именно в пофессиональном качестве, просто ОБЯЗАН оценивать всё с правовой точки зрения. С точки зрения ПРАВА - т.е. Конституции и законов Украины, международных правовых актов, юридических традиций и прецедентов. Именно в таком порядке: прежде всего - Конституция своей страны.Геннадiй Логвиненко пише:
> Ще з точкi здравого глузду!
> Ну почему никто из набивших руку на заморочивании украинских голов ("поникли голови козачi неначе стоптана трава" - на этот раз наслушавшись бреда толерастов)не решился "объяснить" крымским татарам,что крымскотатарский народ это все жители Крыма(включая потомков тех кто выселял крымских татар и "прижился" на их месте, а собственно крымскотатарский народ (если угодно этнос) - это всего навсего крымскотатарская национальная группа.Может быть господа толерасты бояться адекватной реакции со стороны если не всего крымскотатарского народа,так со стороны его отдельных наиболее достойных и горячих представителей.
> А вот объяснять украинцам,что украинский народ -это все жители Украины(включая потомков разномасштабных молотовых-кагановичей и постышевых-хатаевичей удобно разместившихся на Украине ВМЕСТО уничтоженных ими украинских крестьян,репрессированной интеллигенции,убитых и сосланых бойцов УПА), а собственно украинский народ (если угодно, этнос) это оказывается всего навсего украинская национальная группа, почему то разнообразные толерасты не боятся. Надеюсь зря не боятся.
Вы Конституцию Украины вообще читали? Самое начало - Преамбулу? Почитайте, Вас ждёт немало удивительных открытий. Может быть, тогда Вы перестанете гнать пургу насчёт украинского народа.
2010.03.03 | Геннадiй Логвиненко
"Згитнуть наши ворiженьки,як роса на сонцi!
"Згинуть наши ворiженьки, як роса на сонцi!"Що ви кажите за мене,юрист я,чи авантюрист менi байдуже. Та дуже цикаво вас послухати. Чому я мушу:
"....глаголать, як нiмець(чи габрей)покаже,
Та до того й iсторию (та Конституцiю)
Нашу нам розкаже"?
Нi! Ви для мене не бiльше,чiм "роса на сонцi".
2010.03.03 | ilia25
Дякую за чесний допис
2010.03.03 | romulus
пжлст, зацініть переклад
ПАМ’ЯТАЙКоли Україна за право життя
З катами боролась, жила і вмирала,
І ждала, хотіла лише співчуття,
Європа мовчала.
Коли Україна криваві жнива
Зібравши для ката, сама умирала
І з голоду навіть згубила слова,
Європа мовчала.
Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в демона зла,
Європа мовчала.
Олександр Олесь, 22.08.1931 рік
REMEMBER
In times that Ukraine has struggled,
And strived, and died
Just wanted some sympathy
Europe was quiet
Flooded with blood
With crime terrorized
There was murdered millions
Europe was quiet
It damned its fate
Silenced in grave
Even blooded tears dried
Europe was quiet
пан сам склєпав
2010.03.07 | Геннадiй Логвиненко
Re: Пам’ять замовляли?
Еще раз подчеркну ПОСТАНОВЛЕНИЕ СУДА АБСОЛЮТНО БЕЗУПРЕЧНО.И чудовищная злоба на это судебное решение таких людей(?)как откровенных врагов Свободы И Украины,как сталинский внук или,тех кто в обвечьих шкурах, как Галина Кайнаш,лишь подтверждает уместность и необходимость этого судебного решения.
А чем собственно пани Галина недовольна?
И осознает ли она,что голословное обвинение суда в вынесении ЗАКАЗНОГО (ЧТО НЕ ТАК!)судебного решение является не просто околожурналистской болтовей,но и обвиинением ЧЛЕНОВ СУДА В ПРЕСТУПЛЕНИИ ПРОТИВ ПРАВОСУДИЯ.Пани Галино просто бездоказательно и клеветнически обвиняет суд в вынесении заказного судебного решения.А не желает ли пани Галина ответить за свою клевету перед законом.
То что делает пани Галина,это примерно так,как если бы я стал ходить и всем рассказывать,что пани Галина занимается распространением венирических заболеваний,но при этом в установленномзаконом порядке никуда бы не обращался).В той же Скандинавии за подобную болтовню,я очень быстро бы как клеветник был бы привлечен к УГОЛОВНОЙ ответственности за клевету связаннуюс совершением преступлкения,и заслуженно отправлен на нары В Украине пришлось бы потрудиться,но итог был бы тот же -уголовная ответственность.Сейчас пани Галина обвиняет судей в куда более серезном преступлении,чем распространение везаболеваний,обвиняет в средствах массовой информации (отягчающее обстоятельство),и вместе с тем в надлежащем порядке с сообщением о преступлении (речь в ее устах даже не о неверном судебном решении,а именно о вынесении заказного,т.е.аведомо неправосудного судебного решения,то есть о тяжком преступлени против правосудия) НЕ ОБРАЩАЕТСЯ НИКУДА.Что показывает,что пани Галина просто занимается клеветой,и не просто клеветой,а клеветой на судей в совершении тяжкого преступления против правосудия.
Вы пани Галина должны быть привлечены к уголовной ответственности за клевету.И что самое интересное вы это сами прекрасно знаете.Как впрочем и то,что украинская правоохранительная система не слишком поворотлива,когда идет речьо защите чести и достоинства граждан(даже если это судьи).И уж совсем неповоротлива,когда идет речь о фактическом отрицании Голодомора-Геноцида ПРОТИВ УКРАИНСКОЙ НАЦИИ
2010.03.07 | Володимир
Re: Пам’ять замовляли?
Не треба так багато слів, коли і так все ясно: хитрожопі жидівські штучки. Господи, дай Ірану ядерну бомбу.