03/11/2010 | Іван Денькович

інтерв'ю газеті "Експрес" від 11.03.2010 народного депутата від БЮТ, голови ЛОО "Батьківщина" Івана Деньковича (на цей матеріал газета не має інтернет-дзеркала)

Іван Денькович у політиці вже десять років. До того вчителював, був директором школи. Починав із рядового члена партії Тимошенко, коли та ще була в опозиції. Свого часу авторитетні люди насміхалися з нього І радили задля кар'єрного зростання змінити партію Тимошенко на більш перспективну. Він відмовлявся, бо — як людина, що народилась у горах, — не звик пасувати перед труднощами. Нині він — народний депутат БЮТ, голова найбільшого обласного осередку в стратегічній для партії області – Львівській.

Коли ми закінчували розмову, Іван Васильович сказав:

– Я розумію, що моє інтерв'ю, це - квиток на війну. На війну з тими моїми однопартійцями, які захопили партію в заручники. Але люди мають знати, що відбувається сьогодні у партії Тимошенко і хто за що бореться.

Інтерв'ю справді трохи шокує. Це, мабуть, перший випадок, коли чинний партієць Тимошенко відверто розповідає про те, що коїться за кулісами однієї з найбільших і найвпливовіших українських партій.

Скажу відверто, якби в нашій країні по-справжньому працювали міліція і прокуратура, вони одразу після виходу цього інтерв'ю у світ мали б чимало роботи.

– Іване Васильовичу, ще кілька років тому партія Тимошенко була нікому невідомим утворенням, на яке ніхто не звертав уваги. Коли це почало змінюватись?

– У партію "Батьківщина" завжди приходили різні люди. Внутрішньої служби безпеки, яка б перевіряла минуле кожної людини, котра вступає до неї у нас немає. Зрештою, це й нереально зробити.

Я очолив обласну організацію у травні 2003 року. У той час до наших лав вступали вчителі, лікарі, загалом пересічні люди. Це й не дивно, бо "Батьківщина" була в опозиції, і люди, котрі обіймали керівні посади, до нас не йшли. Все змінилося після президентських виборів 2004 року.

Після того, як запровадили вибори до місцевих рад за пар­тійною системою, інтерес до "Батьківщини" зріс. Адже багато хто зрозумів, що стати депутатом будь-якої ради можна лише перебуваючи в партії. Ми нікому не відмовляли у вступі. Одні люди вступали до "Батьківщини", бо перейнялися ідеалами Майдану, а Інші — саме задля того, щоб стати депутатом. Цю категорію становили переважно люди, що прийшли в партію з бізнесу.

І дуже швидко вони зрозуміли, що варто подбати не лише про місце у списках, а й спробували взяти під контроль партію в областях. Зокрема на Львівщині вже на початку 2005 року почалися перші спроби зняти мене з посади. З'явилися проплачені пікети, метою яких було мене дискредитувати. За цим стояли одіозні брати Дубневичі. Зробити це їм тоді не вдалося, а наближення виборів 2006 року змусило їх загальмувати.

– А чому цим людям не сподобався Іван Денькович?

– Вони розуміли, що, не будучи в керівництві партії, при формуванні виборчих списків не зможуть задовольнити своїх інтересів. Тому вони організували так зване бізнес-угруповання своїх спільників, аби тиснути на мене й партію.

– Тоді й з'явився меморандум про те, що підконтрольна їм організація буде фінансово підтримувати "Батьківщину"?

– Так. Разом із тим почалася боротьба за партійні списки. Я виступав за те, щоб у списку до облради був представник кожного району області. Але так не сталося. Коли затвердили списки кандидатів у депутати, то чимало рядових партійців їх не сприйняло. Там було багато людей, котрі не були членами "Батьківщини". Я не мав стовідсоткового впливу на формування списків. На це впливали й окремі депутати парламенту, і люди з центрального штабу. Оце і стало ключовою помилкою та першопричиною деградації багатьох депутатів.

– І ось БЮТ на виборах здобуває перемогу. Конфлікти в бютівській фракції в облраді згасають, депутати починають виконувати партійну програму і працювати задля людей?

– Спочатку так. Але дуже швидко, щойно депутати-бізнесмени зрозуміли, як можна заробляти, будучи депутатом облради, усе змінилося. До фракції входять депутати-бізнесмени і члени низових парторганізацій. Щоб зберегти єдність фракції рядові партійці заплющували очі на те, що деякі депутати пішли в комісії, не маючи потрібного фаху. Так, медики за освітою опинилися в комісії з комунального майна, хоча логічно було б піти в комісію з охорони здоров'я. Бізнесмени масово рушили в земельні комісії, комісії з комунального майна і т. д.

– І їхні апетити почали зростати?

– Першим дзвінком до захоплення влади цим кланом у Львівській області стало зняття з посади заступника голови облради Миколи Гориня та Левка Захарчишина. Це було в листопаді 2008 року. Згодом і відставка Людмили Козак. Таким чином, за три роки діяльності у Львівській облраді запанував клан, який підпорядкував собі все. Усіх, хто їм заважає, вони усувають від посад, розставляючи своїх людей.

Тобто в облраді Існує формальне й неформальне керівництво. Саме останнє і тримає більшість в облраді й керує всіма голосуваннями.

– А які інтереси того угруповання, яке ви називаєте кланом. Що їх об'єднує?

– Збір "каси". Вони всі бізнесмени й можуть в облраді вирішувати всі свої питання. Зокрема, продовження ліцензій, отримання в оренду майна, кар'єрів, нафтових та газових родовищ. Тобто заробити є на чому. Вони створили таку сис­тему, за якою (щоб була проголосована та чи інша ухвала) цьому кланові треба заплатити гроші. Інакше жоден бізнес­мен, жодна людина не зможе вирішити своїх питань. Для прикладу, щоб депутати проголосували за розширення меж села, необхідно представникам цього — можна навіть сказати — мафіозного угруповання виділити певну частину землі. Інакше рішення провалять. Як правило, йдеться про 10 відсотків площі ділянки чи майна. Можна подивитися, скільки останнім часом проголосували за такі рішення, тоді буде зро­зуміло, скільки грошей цей клан заробив.

– А ще якісь шляхи збагачення існують?

– Звичайно. Зокрема — нерухомість. При обласній раді створено управління комунального майна. І комісія з кому­нального майна має досить великі повноваження. Вона оці­нює те чи Інше майно, затверджує майнову оцінку, проводить тендери тощо.

– А що тут протизаконного?

– Річ у тім, що перед початком проведення тендера підпільно відкривають конверти, і потрібним людям ще до конкурсу відомі всі пропозиції. Тобто тендерні пропозиції відомі членам тендерної комісії ще до початку відкриття конвертів із пропозиціями. Тож, маючи цю інформацію, неважко покласти в потрібний конверт пропозицію, яка буде найкращою. У такий спосіб продали "дачу Добрика", колишнє місце відпочинку партеліти, що в Івано-Франковому під Львовом, на так званих імператорських курортах. Звісно, ЇЇ продали за відверто заниженою ціною, себто за безцінь.

– Ви хочете публічно заявити, що тендерна комісія, порушуючи всі мислимі закони, протиправно створює умови для заниження цін на комунальне майно і свідомо продає це майно за попередньою змовою певному учасникові?

– Так. Я це стверджую і називаю конкретні приклади. А пе­реможець, перепродуючи його, заробляє мільйони гривень і ділиться з депутатами.

– Якщо вам відомі такі факти, то чому не звертаєтесь до міліції, прокуратури?

– Я вже робив кілька депутатських звернень. Але їх не розглядають. Інколи минає кілька місяців, перш ніж на них хтось відреагує. Понад те, надходять формальні відписки.

– Нині в облраді — 120 депутатів, котрі не залежно від партії, до якої входять, мали б керуватися етичними засадами у своїй роботі. Але, за вашими словами, у раді є група, яка переслідує зовсім інші інтереси. Якщо такий, як ви кажете, мафіозний клан вдалося створити, хто його очолює?

– Я вже назвав цих людей — брати Дубневичі, Михайло Ко­валь, Петро Колодій. Але інтереси партії нічого спільного з діяльністю цієї групи не мають. Тобто процес, що відбувається у Львівській облраді, такий же, як в інших радах, зокрема Верховній.

– Однак у пересічних людей, ті ж Дубневичі асоціюються з 1-1 Батьківщиною". І коли ви називаєте таке прізвище, це шкодить передусім вашій партії?

– Ми повинні почати процес очищення. Ми повинні сфор­мувати списки по-новому.

– Але чи не станеться так, що наступного разу партійні списки того ж БЮТ сформують люди, з котрими ви сьогодні намагаєтесь боротися?

– Думаю, шо ні. Адже в нас більшість людей, які мають ба­чення на партію таке ж, як і я.

– Та в клану є гроші. Причому немалі. Гроші їм уже допомогли сформувати у раді більшість, то чому ж вони не зможуть купити партійців на з'їзді, який формуватиме списки на наступні вибо­ри?

– Я такого варіанту не відкидаю. Але більшість голів ра­йонних організацій на моєму боці.

– Іване Васильовичу, ви — депутат парламенту, ви маєте мо­жливість контактувати з вищим партійним керівництвом. Невже вони не помічають того, що діється на місцях?

– Вони не володіють інформацією. Я радитиму Юлії Во­лодимирівні, щоб на наступних виборах до рад різного рівня йшли зовсім нові люди. Тобто ні в міській, ні в обласній ралах не має бути депутатів, котрих уже обирали і котрі себе скомпрометували.

– Подейкують, що брати Дубневичі в останню виборчу кампанію Юлії Тимошенко вклали ЗО мільйонів?

– Від них особисто ми не отримали ані копійки. Говорити можна про будь-які суми. Цьому нема жодного підтвер­дження. Через офіційний виборчий рахунок гроші ДубневичІв не проходили. До речі, вони й не фінансують "Батьківщину". Гроші від них отримують лише ті, хто вирішує питання Дубневичів.

– А якщо ваша лінія програє, яким ви бачите майбутнє "Бать­ківщини"?

– Цього не станеться. Я опираюся на підтримку членів партії. У нас дуже багато порядних і чесних людей. Але вони не можуть пробитися, оскільки не мають нахабства й хамства, які є у мафії. Юля Тимошенко програла тому, що чимало лю­дей думало не про партію, а про власні інтереси в цей вирі­шальний час. До речі, я впевнений, що конфлікт між мною і газетою "Експрес" організували саме ці люди, підставивши мене.

– Але вони можуть, до прикладу, матеріально зацікавити вище керівництво партії і домогтися вашої відставки?

– Їм це не вдалося і не вдасться, бо за ними немає правди. У центральному апараті партії є чимало порядних людей.

Богдан КУФРИК, «Експрес».