Культурний спротив
03/28/2010 | Tatarchuk
На кого не треба покладатися
Почну з того, що українські політики, яким суспільство довірило хоча б те мінімальне, заради чого народ вийшов на Майдан 2004 року – своєї місії не виконали. Вони не тільки не змінили Україну безповоротно у бік демократії (так щоб ми не смикалися кожного разу, як вибори, в остраху що до влади можуть прийти чисто антидемократичні діячі, яким закон буде «по коліно»), але й постійними і системними чварами принесли всю владу на тарілочці з голубою облямівкою відвертим ворогам України.
Вибачте мою параною, але ці чвари – часто не тільки за корито, але й у вигляді якогось збоченого виду спорту – з огляду на свою постійність і підтримування на високому градусі здаються мені навмисними. В історії ж чимало прикладів, як верхівка революційно налаштованих діячів зраджувала своїх прихильників та шукала ледь не з першого дня шляхів для почесної капітуляції, реставрації чи хоча б гальмування революційних за суттю процесів.
У класичному випадку, задаються питанням «що це – глупість чи зрада», однак ще з часів Милюкова було мітко зазначено: у воєнний чи військовоподібний час задаватися цим питанням – дарма витрачати час, бо зрештою неважливо глупість (зарозумілість, самовпевненість, короткозорість) чи зрада (корупційність, ворожі наміри, боязнь власного народу) призводять до результату.
Результат один – в українському широкому політичному спектрі, представленому лібералами, ліберал-демократами, демократами, націонал-лібералами, націонал-демократами, націоналістами, націонал-революціонерами тощо, немає нічого схожого на єдиний фронт, на спільний табір навіть під час очевидної загрози державності та базовим цінностям (що демократичним, що ліберальним, що національним).
Відтак, тему політиків що захищатимуть нас хоч якось – я пропоную закрити. Не можуть, не хочуть, не вміють, чи все це у різних комбінаціях – не так важливо, важливий наслідок: президентом себе назвав, нахабно вдавшись до фальсифікацій та підтримки корумпованих судів, такий собі Янукович, який насправді не є ані моїм (і вашим, я цього впевнений) президентом, ані президентом у буквальному сенсі – він не Гарант Конституції, а її злісний порушник з першого ж тижня здобутих ним повноважень. І цьому сприяли чвари серед професійних скандалістів, які чи то роблять вигляд, чи то справді вірують (хто як, але це не важливо) буцімто вони – «наші» політики.
Залишаючи за кожним право підтримувати тих політиків демократичного табору, чий портрет та кінообраз більше до вподоби, я тим не менш закликаю ставити зараз не на них, невдалих фаворитів, і сподіватися на їх допомогу чи навіть просто небайдужість не більше, ніж на реакцію улюблених кіногероїв чи персонажів серіалів. Хай звісно хтось – прізвища називати не буду – доводить що він не картинка з коміксу, а справжній-небумажний, буду тільки радий. Але поки що будьмо реалістами, їм на нас було начхати і в момент тріумфу, і в момент втрати влади, буде начхати і далі.
Також, окремо зазначити, я відкидаю апеляції до влади, до тих хто захопив ту владу. Розцінюю їх як ворогів і закликаю інших тверезо бачити, що з ворогом (не опонентом) не буває вигідних контактів і контрактів. Інакше потонемо у візантійщині, самонавіюванні про «маленькі здобутки» та «хитру гру», коли насправді грати будуть нас – люди, що всмоктали візантійщину з молоком матері інструкторши горкому, а не з книжок.
Культурний спротив: у кого вже є досвід
Що ж на заміну? Я чудово розумію, що без альтернативи мої заклики були б просто деструктивними та об’єктивно тільки б допомагали добивати «єдине джерело надії».
На заміну я пропоную, хоч і не виключаю інші методи боротьби та самозахисту, явище-функцію під назвою «Культурний Спротив».
Насамперед, це ненасильницька дія, тобто така, що мінімізує ваші зіткнення із законодавством, яке захоплене ворожими для вас людьми.
По-друге, це акт інтелектуального переважання над супротивником – випадок, коли розумник без ножа і переваги у фізичній силі все ж перемагає ворога з ножем, нечесного та жорстокого, але глупішого за себе.
Нарешті втретє – це не оборона, це напад: зберігаючи те, що маємо, через переваги власного розуму над супротивником маємо брати навіть ті бліндажі та фортеці, нездолання яких дотепер прощали нібито «своїм» при владі.
Всій Україні є в кого вчитися.
Я кажу це про малий у масштабах держави, але впливовий у кримських масштабах народ кримських татар, який всі ці роки жив у дуже схожій ситуації, навіть ще більш драйвовій, ніж поки що в українців.
Всі як один чиновники, за рідкісним і випадковим виключенням, випромінюють в різній мірі татарофобію, і в абсолютній більшості епізодів, випромінюють це не спровоковано, не рефлексивно, а за замовчанням; так, ніби це гарно і круто. Зайве казати, що всі вони нібито представляють державу Україна, а не самих себе із комплексами меншовартості, і діють саме від її імені і всіма ресурсами що їх держава надає чиновництву.
Однак, ці люди не тільки не здалися. Не просто чинять опір спробам власного приниження та дискримінації – ні, вони завдяки самоорганізації карбують крок, виставляючи свої законні, хоч і багато кому незрозумілі, вимоги. І часто втілюють їх у життя.
Наведу один, сподіваюся, більш менш знайомий читачам випадок. Кримська влада роками забороняла цілому народові будувати Соборну Мечеть, граючи геть нечесно: кожного разу називалося інше місце для забудови, а попереднє рішення «лівою рукою, що нібито не знає про праву руку» скасовувала. Так водили за ніс десяток років і змінювали в останній момент 5 місць для мечеті.
Тоді Меджліс та Муфтіят, добре розкинувши мізками, оголосили акцію: кожен бажаючий може купити на власний кошт та принести, подарувати, відправити з транспортом – одну цеглину для будівлі мечеті. У разі крайньої неможливості доставки – відправити 5 (п’ять) гривень на цеглину.
В результаті на місці, яке визначено як останнє і безповоротне для будівництва храму, виросла гора з будматеріалу. Приємно зазначити, що в акції брали участь не тільки десятки тисяч кримських татар, але й сотні українців, росіян, іноземних гостей (навіть туристів), які розділили справедливі вимоги мусульман на мечеть, а народу – на культові споруди.
Навмисно звертаю увагу, що закону, навіть і спрямованого своїм караючим лезом у ненадійних руках прямо на дискримінацію, ніхто з учасників не порушив. Адже кожен має право купити цеглину, і кожен має право дарувати її кому хоче і на що хоче. Як і відправляти грошові переводи. Як і приходити на місце, де зберігається його подарунок, і дивитись, чи не хоче хтось його поцупити.
Підтримуй те, що до вподоби
Отже, культурний спротив як функціональне явище має досягати наступної мети: попри ворожу владу, розвинення у країні як взагалі, так і навколо себе поруч – сприятливих спільнот і середовищ для розвитку ліберальних, гуманістичних, національних та демократичних цінностей (обирайте хоч поодинці, хоч гамузом).
Попри наявний факт, від якого не слід спасатися самонавіюванням, що влада всьому цьому активно та пасивно перешкоджатиме, – слід робити таким чином, щоб вплив тої зловмисної влади на наше культурне та демократичне відродження був мінімальним, а в ідеалі – нульовим.
Насамперед я зупинюся на різноманітних явищах культури. Хто тільки не страждав про недостатнє фінансування прогресивного, та/або національного, та/або талановитого і перспективного напряму в мистецтві, літературі, моді, кіно, тощо і тощо. Завжди є два адресати – влада, що не видає достатньо грошів, та … публіка, яка «не доросла до цієї музики», цитата від Незнайка.
Насамперед треба усвідомити що ви і є та сама публіка, принаймні її частина. За бажання – ви її активна частина, небайдужа та діяльна; але тільки за вашого бажання.
Газета, часопис, серія видань, які вам подобаються – мають негаразди із фінансуванням, популярністю, самоокупністю? Ви можете самі на них підписатися – витратити на рік від 50 до 150 гривень; крім того, на дні народження та інші свята своїм рідним та близьким ви можете дарувати їм ці підписки. Саме так часто роблять кримські татари зі своїми улюбленими виданнями.
А ще ви можете туди час від часу віддавати свої власні матеріали. І заохочувати своїх колег та однодумців. Коли ж людина є постійним читачем або дописувачем, підтримує газету фінансово чи інтелектуально, то в неї з’являється і повне право впливати на політику редакції, якщо у чомусь та їй не подобається.
А ще ви можете купляти міні-партіями книжки, диски, що Вам подобаються, і дарувати їх, і навіть перепродавати.
Це лише приклад і просто приклад. Узагальнимо тези:
- Підтримуйте матеріально те, що Вам подобається, у рамках ваших можливостей.
- Підтримуйте й інтелектуально, за будь-якої нагоди та обставин. У більшості випадків в людини з освітою нагод повно, не завжди він їх помічає.
- Підтримуйте інформаційно: хвалиться цим перед друзями, заохочуйте їх робити так само і краще за вас; це стосується і мережевих спільнот, і нагод у етерах чи шпальтах ЗМІ
- Підтримуйте організаційно, коли є на то час та натхнення: за Вас того ніхто не зробить, або зробить не так як Ви хотіли.
Майже кожен з нас під'єднаний не тільки до мережі інтернет (як засобу), але й до мережевих спільнот (як середовищ). Піарте це й там. Не розмінюйтеся на суперечки, про якість продукту чи про доцільність саме того методу – у першому випадку то просто не Ваш адресат, у другому закликайте його зробити щось ефективніше, хоч би й у пику Вам )).
Підсумок. А що далі?
Наведені методи чи заклики аж ніяк не сприяють вирішенню проблем космічного масштабу, але точно дієві у масштабі починаючи з національного. Можливо, якщо таких буде багато, то нетривала «ера Януковича» увійде до історії не тільки як час узурпації влади та ворожих до народу дій, але й парадоксальний час розквіту того, проти чого він, власне, й боровся.
Пригадується кілька епох в імперській Росії, де під час особливо жорсткого «ведмедя на воєводстві» так само парадоксально спалахували цілі вогнища високої чи популярної культури. Але нам треба, щоб було ще краще – і ведмедя повалити, і культурні надбання не втратити після нового гіпотетичного пришестя неворожих сил.
Але в нашій ситуації так може статися, що підтримка симпатичного нам у суспільстві, в тому числі культурних явищ – стане не тільки засобом як пережити час із користю для себе і оточуючих. Але й засобом, що прискорить настання інших умов. Умов, за яких влада не буде вже ворожою.
Тоді головне – не повторювати помилки попередніх часів, не вимагати все від влади і нічого – від себе (фактично самовідсторонюватись із вмитими руками прокуратора).
Почну з того, що українські політики, яким суспільство довірило хоча б те мінімальне, заради чого народ вийшов на Майдан 2004 року – своєї місії не виконали. Вони не тільки не змінили Україну безповоротно у бік демократії (так щоб ми не смикалися кожного разу, як вибори, в остраху що до влади можуть прийти чисто антидемократичні діячі, яким закон буде «по коліно»), але й постійними і системними чварами принесли всю владу на тарілочці з голубою облямівкою відвертим ворогам України.
Вибачте мою параною, але ці чвари – часто не тільки за корито, але й у вигляді якогось збоченого виду спорту – з огляду на свою постійність і підтримування на високому градусі здаються мені навмисними. В історії ж чимало прикладів, як верхівка революційно налаштованих діячів зраджувала своїх прихильників та шукала ледь не з першого дня шляхів для почесної капітуляції, реставрації чи хоча б гальмування революційних за суттю процесів.
У класичному випадку, задаються питанням «що це – глупість чи зрада», однак ще з часів Милюкова було мітко зазначено: у воєнний чи військовоподібний час задаватися цим питанням – дарма витрачати час, бо зрештою неважливо глупість (зарозумілість, самовпевненість, короткозорість) чи зрада (корупційність, ворожі наміри, боязнь власного народу) призводять до результату.
Результат один – в українському широкому політичному спектрі, представленому лібералами, ліберал-демократами, демократами, націонал-лібералами, націонал-демократами, націоналістами, націонал-революціонерами тощо, немає нічого схожого на єдиний фронт, на спільний табір навіть під час очевидної загрози державності та базовим цінностям (що демократичним, що ліберальним, що національним).
Відтак, тему політиків що захищатимуть нас хоч якось – я пропоную закрити. Не можуть, не хочуть, не вміють, чи все це у різних комбінаціях – не так важливо, важливий наслідок: президентом себе назвав, нахабно вдавшись до фальсифікацій та підтримки корумпованих судів, такий собі Янукович, який насправді не є ані моїм (і вашим, я цього впевнений) президентом, ані президентом у буквальному сенсі – він не Гарант Конституції, а її злісний порушник з першого ж тижня здобутих ним повноважень. І цьому сприяли чвари серед професійних скандалістів, які чи то роблять вигляд, чи то справді вірують (хто як, але це не важливо) буцімто вони – «наші» політики.
Залишаючи за кожним право підтримувати тих політиків демократичного табору, чий портрет та кінообраз більше до вподоби, я тим не менш закликаю ставити зараз не на них, невдалих фаворитів, і сподіватися на їх допомогу чи навіть просто небайдужість не більше, ніж на реакцію улюблених кіногероїв чи персонажів серіалів. Хай звісно хтось – прізвища називати не буду – доводить що він не картинка з коміксу, а справжній-небумажний, буду тільки радий. Але поки що будьмо реалістами, їм на нас було начхати і в момент тріумфу, і в момент втрати влади, буде начхати і далі.
Також, окремо зазначити, я відкидаю апеляції до влади, до тих хто захопив ту владу. Розцінюю їх як ворогів і закликаю інших тверезо бачити, що з ворогом (не опонентом) не буває вигідних контактів і контрактів. Інакше потонемо у візантійщині, самонавіюванні про «маленькі здобутки» та «хитру гру», коли насправді грати будуть нас – люди, що всмоктали візантійщину з молоком матері інструкторши горкому, а не з книжок.
Культурний спротив: у кого вже є досвід
Що ж на заміну? Я чудово розумію, що без альтернативи мої заклики були б просто деструктивними та об’єктивно тільки б допомагали добивати «єдине джерело надії».
На заміну я пропоную, хоч і не виключаю інші методи боротьби та самозахисту, явище-функцію під назвою «Культурний Спротив».
Насамперед, це ненасильницька дія, тобто така, що мінімізує ваші зіткнення із законодавством, яке захоплене ворожими для вас людьми.
По-друге, це акт інтелектуального переважання над супротивником – випадок, коли розумник без ножа і переваги у фізичній силі все ж перемагає ворога з ножем, нечесного та жорстокого, але глупішого за себе.
Нарешті втретє – це не оборона, це напад: зберігаючи те, що маємо, через переваги власного розуму над супротивником маємо брати навіть ті бліндажі та фортеці, нездолання яких дотепер прощали нібито «своїм» при владі.
Всій Україні є в кого вчитися.
Я кажу це про малий у масштабах держави, але впливовий у кримських масштабах народ кримських татар, який всі ці роки жив у дуже схожій ситуації, навіть ще більш драйвовій, ніж поки що в українців.
Всі як один чиновники, за рідкісним і випадковим виключенням, випромінюють в різній мірі татарофобію, і в абсолютній більшості епізодів, випромінюють це не спровоковано, не рефлексивно, а за замовчанням; так, ніби це гарно і круто. Зайве казати, що всі вони нібито представляють державу Україна, а не самих себе із комплексами меншовартості, і діють саме від її імені і всіма ресурсами що їх держава надає чиновництву.
Однак, ці люди не тільки не здалися. Не просто чинять опір спробам власного приниження та дискримінації – ні, вони завдяки самоорганізації карбують крок, виставляючи свої законні, хоч і багато кому незрозумілі, вимоги. І часто втілюють їх у життя.
Наведу один, сподіваюся, більш менш знайомий читачам випадок. Кримська влада роками забороняла цілому народові будувати Соборну Мечеть, граючи геть нечесно: кожного разу називалося інше місце для забудови, а попереднє рішення «лівою рукою, що нібито не знає про праву руку» скасовувала. Так водили за ніс десяток років і змінювали в останній момент 5 місць для мечеті.
Тоді Меджліс та Муфтіят, добре розкинувши мізками, оголосили акцію: кожен бажаючий може купити на власний кошт та принести, подарувати, відправити з транспортом – одну цеглину для будівлі мечеті. У разі крайньої неможливості доставки – відправити 5 (п’ять) гривень на цеглину.
В результаті на місці, яке визначено як останнє і безповоротне для будівництва храму, виросла гора з будматеріалу. Приємно зазначити, що в акції брали участь не тільки десятки тисяч кримських татар, але й сотні українців, росіян, іноземних гостей (навіть туристів), які розділили справедливі вимоги мусульман на мечеть, а народу – на культові споруди.
Навмисно звертаю увагу, що закону, навіть і спрямованого своїм караючим лезом у ненадійних руках прямо на дискримінацію, ніхто з учасників не порушив. Адже кожен має право купити цеглину, і кожен має право дарувати її кому хоче і на що хоче. Як і відправляти грошові переводи. Як і приходити на місце, де зберігається його подарунок, і дивитись, чи не хоче хтось його поцупити.
Підтримуй те, що до вподоби
Отже, культурний спротив як функціональне явище має досягати наступної мети: попри ворожу владу, розвинення у країні як взагалі, так і навколо себе поруч – сприятливих спільнот і середовищ для розвитку ліберальних, гуманістичних, національних та демократичних цінностей (обирайте хоч поодинці, хоч гамузом).
Попри наявний факт, від якого не слід спасатися самонавіюванням, що влада всьому цьому активно та пасивно перешкоджатиме, – слід робити таким чином, щоб вплив тої зловмисної влади на наше культурне та демократичне відродження був мінімальним, а в ідеалі – нульовим.
Насамперед я зупинюся на різноманітних явищах культури. Хто тільки не страждав про недостатнє фінансування прогресивного, та/або національного, та/або талановитого і перспективного напряму в мистецтві, літературі, моді, кіно, тощо і тощо. Завжди є два адресати – влада, що не видає достатньо грошів, та … публіка, яка «не доросла до цієї музики», цитата від Незнайка.
Насамперед треба усвідомити що ви і є та сама публіка, принаймні її частина. За бажання – ви її активна частина, небайдужа та діяльна; але тільки за вашого бажання.
Газета, часопис, серія видань, які вам подобаються – мають негаразди із фінансуванням, популярністю, самоокупністю? Ви можете самі на них підписатися – витратити на рік від 50 до 150 гривень; крім того, на дні народження та інші свята своїм рідним та близьким ви можете дарувати їм ці підписки. Саме так часто роблять кримські татари зі своїми улюбленими виданнями.
А ще ви можете туди час від часу віддавати свої власні матеріали. І заохочувати своїх колег та однодумців. Коли ж людина є постійним читачем або дописувачем, підтримує газету фінансово чи інтелектуально, то в неї з’являється і повне право впливати на політику редакції, якщо у чомусь та їй не подобається.
А ще ви можете купляти міні-партіями книжки, диски, що Вам подобаються, і дарувати їх, і навіть перепродавати.
Це лише приклад і просто приклад. Узагальнимо тези:
- Підтримуйте матеріально те, що Вам подобається, у рамках ваших можливостей.
- Підтримуйте й інтелектуально, за будь-якої нагоди та обставин. У більшості випадків в людини з освітою нагод повно, не завжди він їх помічає.
- Підтримуйте інформаційно: хвалиться цим перед друзями, заохочуйте їх робити так само і краще за вас; це стосується і мережевих спільнот, і нагод у етерах чи шпальтах ЗМІ
- Підтримуйте організаційно, коли є на то час та натхнення: за Вас того ніхто не зробить, або зробить не так як Ви хотіли.
Майже кожен з нас під'єднаний не тільки до мережі інтернет (як засобу), але й до мережевих спільнот (як середовищ). Піарте це й там. Не розмінюйтеся на суперечки, про якість продукту чи про доцільність саме того методу – у першому випадку то просто не Ваш адресат, у другому закликайте його зробити щось ефективніше, хоч би й у пику Вам )).
Підсумок. А що далі?
Наведені методи чи заклики аж ніяк не сприяють вирішенню проблем космічного масштабу, але точно дієві у масштабі починаючи з національного. Можливо, якщо таких буде багато, то нетривала «ера Януковича» увійде до історії не тільки як час узурпації влади та ворожих до народу дій, але й парадоксальний час розквіту того, проти чого він, власне, й боровся.
Пригадується кілька епох в імперській Росії, де під час особливо жорсткого «ведмедя на воєводстві» так само парадоксально спалахували цілі вогнища високої чи популярної культури. Але нам треба, щоб було ще краще – і ведмедя повалити, і культурні надбання не втратити після нового гіпотетичного пришестя неворожих сил.
Але в нашій ситуації так може статися, що підтримка симпатичного нам у суспільстві, в тому числі культурних явищ – стане не тільки засобом як пережити час із користю для себе і оточуючих. Але й засобом, що прискорить настання інших умов. Умов, за яких влада не буде вже ворожою.
Тоді головне – не повторювати помилки попередніх часів, не вимагати все від влади і нічого – від себе (фактично самовідсторонюватись із вмитими руками прокуратора).
Відповіді
2010.03.28 | RuslanMD
Re: Культурний спротив
Підтримую автора.Потрібна опозиція-спротив.Опозицію БЮТ і демагогію Ющенка на смітник-їм люди більше не довіряють і їx не підтримають.Надіюсь на нові лиця.2010.03.29 | Ігор
Re: Культурний спротив
На себе надійтеся та на своє оточення.2010.03.28 | Киянка
Згодна, тільки не спротив, а наступ чи утвердження свого
+ просвітництво, виховання, зокрема - дітей, своїх, їх друзів, знайомих (а багатьма по суті ніхто толком не займається, це поле вільне для ВасДо речі, а Ваші діти вже в Пласті? http://www.plast.org.ua/
2010.03.28 | Tamerlan
Контактів на сайті нема.
Як знайти Пласт в Хмельницькому?2010.03.28 | Киянка
То Ви просто не пошукали
http://www.plast.org.ua/?pageid=432 Див. Хмельницька обл., ХмельницькийХмельницька область
Хмельницький
Голова ССП - Володимир Васьковський
vladimir_vsv(at)i.ua
(067) 384-23-58
2010.03.28 | RuslanMD
Re: Згодна, тільки не спротив, а наступ чи утвердження свого
Просвітництво -велика річ.Тільки тому, що пропаганда іде в одні ворота на сxідній Україні маємо Януковича.2010.03.28 | zmej_gorynych
Абсолютно вірно. +1.
Киянка пише:> + просвітництво, виховання, зокрема - дітей, своїх, їх друзів, знайомих (а багатьма по суті ніхто толком не займається, це поле вільне для Вас
Ну, моєї сім"ї це не стосується. З моїм синочком в цьому плані поки-що все гаразд
> До речі, а Ваші діти вже в Пласті? http://www.plast.org.ua/
Ще ні, бо там лише з 6-ти рочків приймають. Але обов'язково через рік він буде там
2010.03.28 | ОКО
Re: Згодна, тільки не спротив, а наступ чи утвердження (Л)
Відповідне відео до цього посту...http://oko.if.ua/2010/03/21/11528/
2010.03.28 | catko
Re: Культурний спротив
Tatarchuk пише:> Насамперед, це ненасильницька дія, тобто така, що мінімізує ваші зіткнення із законодавством, яке захоплене ворожими для вас людьми.
нажаль історія вчить що практично не було випадків ефективної боротьби з ворогом-загарбником такими методами. і помаранчева революція це тільки підтвердила. звичайно інші методи теж дуже часто неефективні або призводять до неочікуваних наслідків - але принаймні вони змушують захоплювачів трошки боятись і рахуватись з людьми а не сприймати їх як безсловесне безобідне бидло.
2010.03.28 | Киянка
Гм, але ж бійців теж виховати треба
2010.03.28 | Олекса
Re: Гм, але ж бійців теж виховати треба
Підтримую! Свідомий має допомогти несвідомому. І окупанта назвемо окупантом...2010.03.28 | catko
це трошки міф
за 75 років ссср чомусь бійці проти совка ніяк не виховались.так звані бійці проти режиму - це просто люди яким по суті нічого втрачати але вони розуміють чого вони і їх діти не зможуть досягнути якщо режим збережеться. їх неможливо виховувати - вони або є або їх нема. можливо тільки створити умови для перетворення людей в бійців. чим до речі янучари так активно зайнялись що за місяць вони зробили більше ніж зробилось за останні 5 років.
2010.03.28 | RuslanMD
Re: це трошки міф
І що ж вони зробили?2010.03.28 | catko
Re: це трошки міф
вони зробили то що озлобили українців і викликали внутрішній спротив до привиду російського совка якого ледве почали позбуватись. було б набагато гірше якби янучари тихою сапою робили вигляд що вони патріоти-державники а втіхаря робили то що роблять. а так вони пішли у відкриту конфронтацію і тепер маємо то що маємо. вони звичайно роблять розрахунок що мєнти-бандити швидко приструнять мирний майдан. і не розуміють що ні майдану не буде ні миру не буде.2010.03.28 | RuslanMD
Re: це трошки міф
Це тільки початок.?Якщо народ проковтне,то ярмо буде сильніше ,поводок кортше.Вже, деxто заікається про союз.Тому потрбна опозиція яка може загальмувати навалу.А теперішня опозиція Тимошенко тільки на руку владі ,бо вона є як мильна бульбашка-ніби є,а насправді нема2010.03.28 | Киянка
Я не в суперечку, а в доповнення
catko пише:> за 75 років ссср чомусь бійці проти совка ніяк не виховались.
Виховувалися, але мало таких було
> так звані бійці проти режиму - це просто люди яким по суті нічого втрачати але вони розуміють чого вони і їх діти не зможуть досягнути якщо режим збережеться.
Знаю, що були й інші
> їх неможливо виховувати - вони або є або їх нема.
Генетика відповідна - це добре, але все одно й виховання треба
2010.03.28 | Pavlo Z.
Схоже, що вони як раз свою місію дуже й дуже виконали. І Ви самі
про це пишете:Tatarchuk пише:
> Почну з того, що українські політики, яким суспільство довірило хоча б те мінімальне, заради чого народ вийшов на Майдан 2004 року – своєї місії не виконали. Вони ...постійними і системними чварами принесли всю владу на тарілочці з голубою облямівкою відвертим ворогам України.
Стаття мені дуже сподобалася стилем, аналізом і конструктивом. Зрозуміло, вона не вирішує всіх питань, не є "завершажем" і не може ним бути. Але як раціональний каркас, на який далі можна нанизувати конкретні і реальні шляхи та методи з арсеналу створення паралельного суспільства чи навіть держави - вона дуже може бути.
2010.03.28 | catko
Re: Схоже, що вони як раз свою місію дуже й дуже виконали. І Ви самі
Pavlo Z. пише:>створення паралельного суспільства чи навіть держави
це тупіковий варіант. євреї в єгипті ще тисячі років тому це зрозуміли. той в кого в руках силові структури ніколи не допустить "паралельності". всякі особисті варіанти не рахуються - любий може в свою шкаралупку замкнутись і потихеньку партизанити. але щоб нації реалізовуватись чи культурно чи економічно - тільки за умови дружньої держави. що знову ж таки маємо підтвердження в себе вдома прямо зараз.
2010.03.28 | Pavlo Z.
Re: Схоже, що вони як раз свою місію дуже й дуже виконали. І Ви самі
catko пише:> Pavlo Z. пише:
> >створення паралельного суспільства чи навіть держави
>
> це тупіковий варіант. євреї в єгипті ще тисячі років тому це зрозуміли. той в кого в руках силові структури ніколи не допустить "паралельності". всякі особисті варіанти не рахуються - любий може в свою шкаралупку замкнутись і потихеньку партизанити. але щоб нації реалізовуватись чи культурно чи економічно - тільки за умови дружньої держави. що знову ж таки маємо підтвердження в себе вдома прямо зараз.
А як щодо "Polski Podziemnej" włącznie z Uniwersytetami podziemnymi? Як щодо "сат'ягракхи"?
Без "глибоко ешелонованої" системності спротив буде не дією, спрямованою на перемогу, а рефлекторним сіпанням приреченої жертви.
2010.03.28 | Радич
Re: Культурний спротив
КУЛЬТУРНИЙ НАСТУП: на невігласів, на беззаконня, на аморальність, на хамство, на провокації.На весь перелік рецидивів "москальської темноти", яка проголошується "істіной вєрой". Разом з Гоголем, Салтиковим-ЩЕДРІНИМ, Зощенко, Достоєвським (у зображенні темноти) і т. і. Проти "придурковатості" табачників, цушко, льововчкіних, акімовниих - на все повина бути зріла реакція.2010.03.28 | Pavlo Z.
Re: Культурний спротив
Радич пише:> КУЛЬТУРНИЙ НАСТУП: на невігласів, на беззаконня, на аморальність, на хамство, на провокації.На весь перелік рецидивів "москальської темноти", яка проголошується "істіной вєрой". Разом з Гоголем, Салтиковим-ЩЕДРІНИМ, Зощенко, Достоєвським (у зображенні темноти) і т. і. Проти "придурковатості" табачників, цушко, льововчкіних, акімовниих - на все повина бути зріла реакція.
Добре сказано!:)
2010.03.29 | selu
Спротив залишимо тюлькам, вони іншого не вміють. Утвердження
свого, що для українців зветься украянням.2010.03.29 | BGWolf
Re: Культурний спротив
Радич пише:> КУЛЬТУРНИЙ НАСТУП: на невігласів, на беззаконня, на аморальність, на хамство, на провокації...- на все повина бути зріла реакція.
ІМХО, а от з цим у нас проблеми – ємоцій, почуттів через край, а виваженності, зрілості в переважній більшості випадків не вистачає.
Друге. Давно читаю коментарі до окремих тем, мені імпонує загальний настрій Майдану. А останнім часом, як відгук на події в країні, пролунали пропозиції щодо необхідності конкретних кроків. Але у цих пропозицій окремий недолік. Потрібно створювати якийсь центр, штаб, який би координував роботу, здійснював інформаційне забезпечення, юридичний супровід (це так, на перший погляд). Якщо не буде якогось координуючого центру, то результат буде мінімальний і малоефективний. В той же час тут виникає багато супутніх питань… Але, поки що досить цього для роздумів. Які думки?
2010.03.31 | naturalist iaroslav
Re: Культурний спротив
наскільки можливо, потрібно використовувати переваги мереж, уникаючи концентрації в одному місці ресурсів і рішень. В мережах мають з"являтися ідеї, пропозиції, лозунги, оцінки, аналітика тощо, які обговорюються, уточнюються і працюють на всю спільноту. Такий підхід також дозволяє робити селекцію пропозицій. Звичайно, це повільніший процес, ніж "командир" сказав і ми маршируємо, але більшість сучасних "командирів" ми знаємо, і є сумніви, чи те вони кажуть. А мережі - правників, читачів, пластунів, екологістів, музикантів, офіцерів, собачників (я маю на увазі любителів псів), інтернетників, езотериків, студентів,розвідників, споживачів - це новітні професійні клуби, які при певній активності можуть підготувати нове суспільство і нову суспільну організацію, сприяти впливу на вибори і легітимізації нормального людського укладу.2010.03.29 | один_козак
Класно. Дякую, що написали.
2010.03.30 | pianist
Re: Культурний спротив
Є варіант трохи легший - треба брати владу. Можна мирним шляхом, але якщо ворог буде опиратися, потрібно робити революцію.2010.03.30 | BGWolf
Re: Культурний спротив
pianist пише:> Є варіант трохи легший - треба брати владу. Можна мирним шляхом, але якщо ворог буде опиратися, ПОТРІБНО РОБИТИ РЕВОЛЮЦІЮ.
А це варіант значно складніший як за витратами часу, так і організаційно - створення організації, добір кадрів (!!!)... Ага, ще така дрібничка, як необхідність величезної купи грошей.
А саме головне те, що життя вже не раз довело справедливість великого Бісмарка: "Революцію готують генії, здійснюють фанатики, а плодами користуються негідники". Останній приклад - Майдан (щодо третього положення).
2010.03.31 | пан Roller
Re: Культурний спротив
RE: культурное сопротивление.В своих мартовских тезисах автор обосновывает концепцию «культурного сопротивления» как некий новый путь и средство мирной борьбы украинского гражданского общества и его передового отряда майдана.
До сих пор девизом майдана было «гражданское сопротивление», которое без малого уже десять лет существует, в чем не трудно убедиться, взглянув логотип « кулак» и отвечающий ему сленг на главной странице.
Существует и раздел культура, в котором оказывается сопротивление.
Что же такого нового произошло в самооценке граждан, общества, майдана, что требует смены парадигмы?
Возникает логичный вопрос, является ли культурный супротив разновидностью, или альтернативой гражданскому? И так ли очевидна, или необходима, подмена понятий гражданский на культурный?
Или строители гражданского общества прошли некий первобытный процесс гражданской эволюции, и настало время перейти к более цивилизованной фазе культурного сопротивления?
Автор дает оценки легитимности нынешней и предыдущей, оранжевой власти. По его мнению, нынешняя власть не легитимна, или не легитимнее предыдущей. Из чего следует и не легитимность как предыдущей, так и нынешней оппозиции и соответствующей ей коалиции.
Как побочный продукт возникает утверждение со стороны оппозиции о не легитимности коалиции, сводящее на нет легитимность самой парламентской оппозиции, то есть всей власти с ее ветвями и стволом, а возможно и народа, участвовавшего в фарсе выборов, торжестве демократии.
Это отвечает простой и понятной концепции большего и меньшего зла, привнесенной не так давно в общество. На этой почве явилось относительное новое движение « против всех» которое в чем-то вписывается в представление автора.
Супротив, как синоним оппозиция, а так же культура, как признак мирной гражданственности и мы получаем на выходе то что уже имеем, фактически « Против всех», перекомуфлированое в " "Культурный спротив".
Собственно, ничего страшного в этом нет, кроме одного, правильно ли поймут граждане друг друга, оказывая спротив, и называя одни вещи разными именами. Не перегрызутся ли между собой, оказывая спротив другим?
Могу утверждать, перегрызутся.
Не отвлекаясь на более мелкие моменты, как наличие раздела культура на майдане, или Толстовское «не противление злу насилием», замечу лишь, что с интересом,но бесплатно, поглазел бы на культурный спротив, скажимо, заместо рекламы.
Не уверен, но он ассоциируется у меня с одним еврейским анекдотом.
Как то Абрам застал Сару с "насильником" . Та мирно сопротивлялась, то есть, подмахивала и что-то кричала Абраму.
Абрам ей: «Сара ты разве не видишь как тебя насилуют, тикай».
На что Сара потом оправдывалась,примерно как культурная оппозиция.
А я что делала, его талкала и кричала "тикай, тикай".
Это пример культурного сопротивления.
Как по мне, «гражданский супротив» себя совсем не исчерпал, чтобы его переименовывать, даже не раскрыт, по крайней мере, в нем фигурирует элемент гражданского общества, как прототип правового государства.
Он открыт и доступен всем, и культурным,и с "папловками" и в шляпах и в галстуках тоже.
И, разве оранжевый "гражданский супротив" не был культурным, в смысле мирным.
Вспомните, как женщины дарили цветы ментам,военным и нынешним бандитам.
Такое "восьмое марта", только наоборот, бывает только на день Победы и то с ветеранами отечественной и второй мировой войн.
2010.03.31 | naturalist iaroslav
Re: Культурний спротив
до пана Ролера, уточнення і питання.уточнення: День Перемоги - як символ, оскільки ті, хто його наближав, вже відійшли. Ті, що сьогодні себе називають ветеранами, за рідкісним винятком - працівники КДБ, другого ешелону і "загородзагонів", які на питання: в якому полку служили? відповідають лайкою.
питання: Ви ж не завершили свій текст. Що Ви пропонуєте?
Ідеї пана Татарчука - не альтернатива і не панацея, але це працююча річ, корисна і своєчасна. Уявляєте, як було б цікаво, якби ті групи співаків, що їздили з "голубим" кандидатом, раптом заспівали щось інше або не співали взагалі? Питання в тому, щоб ми цінували особистість, бо це початок того сучасного багатоманітного суспільства, яке ми хочемо наближати, мінімізуючи совкізм, жлобство і кримінал.
2010.04.01 | пан Roller
Re:спротив Субкультуре.
naturalist iaroslav пише:> до пана Ролера, уточнення і питання.
>
> Ідеї пана Татарчука - не альтернатива і не панацея, але це працююча річ, корисна і своєчасна. Уявляєте, як було б цікаво, якби ті групи співаків, що їздили з "голубим" кандидатом, раптом заспівали щось інше або не співали взагалі? Питання в тому, щоб ми цінували особистість, бо це початок того сучасного багатоманітного суспільства, яке ми хочемо наближати, мінімізуючи совкізм, жлобство і кримінал.
Я не отрицаю ценности идеи пана Татарчука. Дело за малым, реализация.
Культурный спротив, как часть гражданского вполне логичен. Собственно, такой спротив давно реализуется в тех же акциях майдана, активистами.
Но на жаль не все являются культурными деячами,а переводить действие в зону массовой культуры, это чревато безкультурием.
Второй момент спротива, носит отрицательный момент это бездействие.
Скажимо не спивать, ккк вы говорите. Но пивец должен спивать, иначе он перестает быть пивцом.
И другой момент спивать плохо ни можна. Скажимо, участники спротива не являются композиторами, художниками, но они с удовольствием включаются в участие в конкурсах, или акциях. Им кажется, что в них сидит творец, и им достаточно предоставить художника, или композитора и тот реализует за них их спротив.
Это уже было, синеблузники. Но, как известно, мы отвечаем не только за то что делаем, но и за то чего не делаем.Поэтому лучше делать хорошо.
Можно привести примеры спротива, скажимо Лина Костенко, пока не заезженое имя. Или пример спротива Ступки, который не пошел на поводу у шоу, не превратил театр в посмешише, и в отличие от Виктюка не потерпел крах.
Но, эти люди, почти гении, или не почти,а мы только "таланты",и они не объявляли ни о каком культурном спротиве. Они просто творят...Это их способ жизни.
В таком ключе мне кажется и представляет интерес культурный спротив. То есть, он должен выдавать свой продукт. Который можно увидеть, пощупать и критиковать, и не опускаться на уровень опозиции, которая и сама в состоянии слепить что-то типа "останнюю баррикаду".
Что еще более важно, это то, что на форуме есть раздел культура, давно забытый всеми.Вам и вилы в руки.
Хотелось бы увидеть результаты спротива и там.А результаты, это счечики откликов, а не простоо посящений.
А то может получиться как с Зинченко. Прибежал на майдан со своим лозунгом " Свободу не спинити". Потом предложил Майдан переименовать в площать Свободы. И где он и вона?
Еще один момент , изначально Майдан не был ориентирован на культурный прошарок.Это линия чисто админа. Организатору М нужны были кадры для акций.А этих можно сегодня по ТВ посмотреть.
Если кому-то хочется назвать это спротивом, ради бога. Но, нельзя жить и все время сопротивляться.
Речь идет о субкультуре, которая вполне оформилась и является плохой альтернативой культуре. Речь может идти и о рекламе, которая заменила культуру и о ШОУ, которое убивает все живое.Вот чему нужен спротив.
Ну, в общем, ВЫ поняли. Одному, "с утра ковтнул и целый день свободен", он просто не может на это смотреть, и это тоже спротив.
И так далее....
2010.04.01 | BGWolf
Re:спротив Субкультуре.
пан Roller пише:> Я не отрицаю ценности идеи пана Татарчука. Дело за малым, реализация.
> Скажимо не спивать, ккк вы говорите. Но пивец должен спивать, иначе он перестает быть пивцом.
Про це вже давно сказано: "Хто платить, той замовляє музику". ІМХО, у співака повинно бути почуття, кому своїм співом він прислуговується. А якщо для співака важать тільки гроші, то то вже не співак, в повному розумінні цього слова, а ..., навіть назви не можу підібрати необразливої. І люди після Майдану дають відповідь тим, хто співав за "проффесора", бойкотом їх концертів. Принаймі в наших краях.
> Или пример спротива Ступки, который не пошел на поводу у шоу, не превратил театр в посмешише, и в отличие от Виктюка не потерпел крах.
Про Ступку не треба, він, як ті співаки, не дивлячись на призначення міністром освіти "швондера", побіг до лавочників засвідчити свою вірнопідданість. Але це моя думка.
>
> Но, нельзя жить и все время сопротивляться.
А цей вираз має більш коротку і відвертішу форму: "Всяка влада від Бога", тобто не треба спротиву владі, навіть якщо вона хамська...
> Речь идет о субкультуре, которая вполне оформилась и является плохой альтернативой культуре. Речь может идти и о рекламе, которая заменила культуру и о ШОУ, которое убивает все живое.Вот чему нужен спротив.
А це, вибачте, (російською) словоблудие. А про останнє речення \\Вот чему нужен спротив.\\, як бувший контррозвідник, скажу, що такий прийом називається "відволіканням на негідний об'єкт", тобто сили супротивника направляються у тупик. У нашому випадку, на боротьбу з тим, де досягнення хоч якогось результату малоймовірне, якщо взагалі можливе. Тим більше, що \\о рекламе, которая заменила культуру и о ШОУ, которое убивает все живое\\ - це наслідки, а не причина. Результату у всякій діяльності можна досягти, коли ти починаєш працювати з причиною, а не з наслідком. ІМХО.
2010.04.01 | пан Roller
Достойно ли культурному робыть, иль липше оказат сопротивленье?
Как и треба было сначала догадаться дискуссия о культурном спротиве сведется к банальному разночтению предмета . Слова набули инших значень.Привнесенный момент новизны предложения спротива улетел на второй план. На третий улетает сам предмет культура. Ну, а супротив из Гамлетовскому быть или не быть, превратился в мудрость працювитого народа «робить чі ні робить».
Я однозначно не готов стать учасником такого культурного спротива. Совсем недавно убедился в шизовитости такого подхода к обсуждения. Результатом его станет, как правильно отметил один из майдановцев то, что мы будем говорить о разных вещах, совершено не заботясь о том, чтобы понять, о чем говорит оппонент. Тем не менее, я потрачу свое и отниму ваше время на эту бесполезную дискуссию.
Просто для того, что бы показать шизовитость такого спротиву.
Ну, во-первых, я утверждаю, что то что вы относите к культуре, как то попса на митингах, вовсе не является ею. Не является культурой, и пение полит гос. деятелей, таких как Поплавский, Черновецкий. И народных и заслуженных попстистов, поскольку это рудимент совкизма, нигде в мире кроме СССР и Украины нет народных артистов.
Не является предметом культуры шоу бизнес, и народные артисты и ток шоу и шоумены. Они являются предметом субкультуры, термин который я недавно почерпнул, и сам, если честно еще определения не знаю, но слово мне нравится.
Быть или не быть, участвовать, или не участвовать исполнителям решают не столько они сами, или Вы, как участник культурного спротиву, сколько заказчик, то есть тот, кто девушку танцует. Недавний, пример Тимошенко, Лорек и Могилевская, Белка.
Относить бизнес к культуре это как Белку к Стрелкам - целкам.
Да, вы можете отнести не участие участника на счет своей победы, победы культурного спротиву. Но, для меня лично это одно.уйственно, поскольку воно не является культурой.
Есть исключения из правил, скажимо, не участие Кикабидзе в концертах в России, после операции умиротворения. Мозговой, к примеру, оценивает культура или нет по заполненности зала Украина.
Но, тогда и Ласковый Май кто-то может отнести к культурному явищу. Ведь он бил рекорд рождественских встреч Пугачевой, со счетом 17 против 12, причем бил всю «культмассовку» постперестроечных советов.
Но, для меня лично это тоже одно.уйственно, поскольку у меня другие авторитеты.
Кто-то может сказать, что это дело вкуса, то, что для одного является культурой, для другого не является. Скажимо, классику не все переносят и не всю. На это можно возразить, что на то есть предмет культурология, и это привилегия культурологов нам определять, что есть культура и можно ли к ней отнести шоу бизнес. А кому-то просто нравится и начхать, что не культура.
Я не собираюсь отвлекать вашего, или чьего- то на мое поспешное мнение.
Не пойте сами и не давайте петь другим. Мне без разницы, поскольку то, что я бы мог услышать я итак не слушаю. И не просто не слушаю, я сознательно исключаю из своего рациона духовной пищи. То есть, я уже достаточно давно «сопротивляюсь», сам того не подозревая. Просто я не знал этого, потому что просто заменяю эту дух пищу другой едой, и даже не задумываюсь культурно ли я поступаю.
Я вообще не культурный человек. Поэтому меня и тянет к культуре, а не к шоу или рекламе.
А если вы культурный иначе,ментальнее, тому вас и тянет к иному?
Бога ради, сопротивлятесь ему. Воно мне не треба.
Я даже не против, если вы добьетесь правовым способом, что кто-то сойдет с эфира. Мне чище станет.
Сегодня много говорят о министре культуры Табачнике. Но я что-то не слышу протестов по БИГ Мордам, которыми он когда-то наполнил весь бывший зеленый город Киев.Эй, где вы урбанизаторы 281баные?
Не пойте, не пишите не читайте, не снимайте фильмов, не учите, не размножайтесь. Особенно после обеда.
Быть, или не быть
Робить, иль не робить
Достойно ли смеряться под ударами попсы?
Иль треба оказать сопротивленье.
Я пас.
Просто я не культурный.
То, что для вас есть культура,то не для меня макулатура.
То, что русскому хорошо, то советскому смерть.
Монолог Гамлета в переводах
--------------------------------------------------------------------------------
William Shakespeare:
To be, or not to be: that is the question:
Whether 'tis nobler in the mind to suffer
The slings and arrows of outrageous fortune,
Or to take arms against a sea of troubles,
And by opposing end them? To die: to sleep;
No more; and by a sleep to say we end
The heart-ache and the thousand natural shocks
That flesh is heir to, 'tis a consummation
Devoutly to be wish'd. To die, to sleep;
To sleep: perchance to dream: ay, there's the rub;
For in that sleep of death what dreams may come
When we have shuffled off this mortal coil,
Must give us pause: there's the respect
That makes calamity of so long life;
For who would bear the whips and scorns of time,
The oppressor's wrong, the proud man's contumely,
The pangs of despised love, the law's delay,
The insolence of office and the spurns
That patient merit of the unworthy takes,
When he himself might his quietus make
With a bare bodkin? who would fardels bear,
To grunt and sweat under a weary life,
But that the dread of something after death,
The undiscover'd country from whose bourn
No traveller returns, puzzles the will
And makes us rather bear those ills we have
Than fly to others that we know not of?
Thus conscience does make cowards of us all;
And thus the native hue of resolution
Is sicklied o'er with the pale cast of thought,
And enterprises of great pith and moment
With this regard their currents turn awry,
And lose the name of action.-Soft you now!
The fair Ophelia! Nymph, in thy orisons
Be all my sins remember'd.
--------------------------------------------------------------------------------
Б. Пастернак
Быть или не быть, вот в чем вопрос. Достойно ль
Смиряться под ударами судьбы,
Иль надо оказать сопротивленье
И в смертной схватке с целым морем бед
Покончить с ними? Умереть. Забыться.
И знать, что этим обрываешь цепь
Сердечных мук и тысячи лишений,
Присущих телу. Это ли не цель
Желанная? Скончаться. Сном забыться.
Уснуть... и видеть сны? Вот и ответ.
Какие сны в том смертном сне приснятся,
Когда покров земного чувства снят?
Вот в чем разгадка. Вот что удлиняет
Несчастьям нашим жизнь на столько лет.
А то кто снес бы униженья века,
Неправду угнетателей, вельмож
Заносчивость, отринутое чувство,
Нескоры суд и более всего
Насмешки недостойных над достойным,
Когда так просто сводит все концы
Удар кинжала! Кто бы согласился,
Кряхтя, под ношей жизненной плестись,
Когда бы неизвестность после смерти,
Боязнь страны, откуда ни один
Не возвращался, не склоняла воли
Мириться лучше со знакомым злом,
Чем бегством к незнакомому стремиться!
Так всех нас в трусов превращает мысль,
И вянет, как цветок, решимость наша
В бесплодье умственного тупика,
Так погибают замыслы с размахом,
В начале обещавшие успех,
От долгих отлагательств. Но довольно!
Офелия! О радость! Помяни
Мои грехи в своих молитвах, нимфа.
2010.04.01 | hrushka
Re: Культурний спротив
Цей виклик повиннен явитись у всіх часописах де працівники уважають себе чесними горожанами України!2010.04.02 | hrushka
Здорова думка ...
Тільки відповідно подумати тепер про багато слідуючих кроків ...Я відважився подати пару, однак це слабенький початок...
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1270167169&first=&last=&pattern=hrushka