04/23/2010 | Фонд «Демократичні ініціативи»

Прес-конференція

«Права людини в Україні: хронічні хвороби і нові виклики»,

23 квітня 2010 р.

Інформаційна агенція ІМК

(вул. Б.Хмельницького, 17/52-А)

Організатор прес-конференції — Фонд «Демократичні ініціативи»

Учасники :

• Ірина Бекешкіна — науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи»,

• Володимир Яворський — виконавчий директор Української Гельсинської спілки з прав людини.

Основні питання до розгляду:

• Права людини в Україні: що змінилося від 2004 року?

• Найбільш гострі проблеми у дотриманні прав людини в Україні

• Нова влада – нові виклики

Під час прес-конференції Ви матимете змогу отримати прес-реліз із результатами експертного дослідження «Український барометр-2009» у дотримання прав людини та дані соціологічного опитування щодо ставлення населення до дотримання політичних та соціальних прав

Громадська думка і експертний аналіз про дотримання в Україні прав і свобод громадян

• На думку населення, у громадян України реально існують такі права: об’єднуватися у будь-які політичні партії, утворювати громадські об’єднання, брати участь у мітингах та демонстраціях, право на свободу слова і на свободу віросповідання, рівноправність національних меншин та рівноправність жінок і чоловіків.

• Не існують реально, на думку населення право на гідний людини рівень життя, право обирати собі владу та чинити вплив на рішення, які приймає влада, право на справедливе судочинство, право бути захищеним від злочинності і були захищеним від сваволі влади.

• Більшість громадян (75%) вважає, що в Україні не існує рівність усіх громадян перед законом, протилежної точки зору дотримується лише 10%. «Перевагами» перед законом користуються ті, хто має гроші (так вважають 79% населення) та ті, хто має владу (73%). Водночас у грудні 2009 року, порівнянні із травнем 2004 року істотно зменшилася кількість тих, хто вбачає можливі «переваги» перед законом у тих, хто має особисті знайомства – з 46% до 31%.

• Серед механізмів, які дозволяють пересічним громадянам чинити вплив на владу, більш-менш дієвими населення визнає лише вибори різного рівня - вибори Президента (37%), вибори Верховної ради (29%), вибори місцевої влади (25%). Менш дієвими, на думку населення, є звернення до засобів масової інформації (16%), участь у мітингах і демонстраціях (17%), участь у страйках (11%). І зовсім не видаються населенню дієвими ті методи, які зазвичай у розвинених демократіях громадяни використовують для захисту своїх прав – участь у громадських обговореннях (7%), участь у діяльності політичних партій (8%), судові позови до органів влади (9%). Водночас у порівнянні із 2004 роком у 2009 році значно зменшилася кількість тих, хто вважає, що громадяни ніяк не можуть впливати на ухвалення рішень владою – з 40% до 26%.

• Експерти дуже низько оцінюють ситуацію із дотриманням прав людей в Україні: середня експертна оцінка за 2009 рік – 2.20 бали (за 5-бальною шкалою).

• Вкрай недостатнім, на думку експертів, є загалом дотримання у суспільстві законів, що стосуються захисту прав і свобод – середня експертна оцінка 1.90 бали за 5.бальною шкалою

• Найгірше, на думку експертів, в Україні склалася ситуація із дотриманням економічних та культурних прав (середня експерта оцінка – 1.77 за 5-бальною шкалою) та з дотриманням особистих прав (на життя, на захист від катувань, від безпідставного арешту, право на рівність перед законом тощо) – 1.77 бали. Низько оцінюють експерти й стан захисту прав особливо уразливих соціальних груп (інвалідів, психічно хворих, наркозалежних та таких, що мають ВІД/СНІД, хворих на туберкульоз, позбавлених волі тощо) – 2.0 бали.

• .Дещо краще, на думку експертів, виглядає ситуація із дотриманням у суспільстві політичних прав і свобод (свобода мирних зібрань і свобода асоціацій, право на участь в управлінні, право обирати і бути обраним), середня експертна оцінка – 2.80 бали. Щоправда, експерти зазначають, що у першій половині року стан дотримання політичних прав був кращим, проте ситуація змінилася на гірше у зв’язку із виборчою кампанією.

Динаміка громадської думки в оцінці наявності в Україні прав та свобод (2004-2009)

У 2004 році загальнонаціональне опитування населення України було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» та Центром «Соціальний моніторинг» 11-16 травня. Усього було опитано 2038 респондентів за вибіркою, що представляє доросле населення України (старше 18 років) за такими характеристиками, як стать, вік, рівень освіти, регіон та тип проживання. Похибка вибірки не перевищує 2.2%. Опитування було фінансовано Фондом «Відродження».

У 2005 році загальнонаціональне опитування населення України було проведене Фондом “Демократичні ініціативи” та фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс” 17–29 листопада. Усього було опитано 2000 респондентів за вибіркою, що репрезентує доросле населення України віком від 18 років. Статистична похибка вибірки не перевищує 2.2%.

У 2007 році загальнонаціональне опитування населення України було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціололоджі сервіс» 20-30 червня. . Усього було опитано 2010 респондентів за вибіркою, що представляє доросле населення України (старше 18 років) за такими характеристиками, як стать, вік, рівень освіти, регіон та тип проживання. Похибка вибірки не перевищує 2.2%. Опитування було фінансовано Фондом «Відродження».

У 2009 році загальнонаціональне опитування населення України було проведене Фондом «Демократичні ініціативи» та фірмою «Юкрейніан соціололоджі сервіс» 12-24 грудня. Усього було опитано 2000 респондентів за вибіркою, що представляє доросле населення України (старше 18 років) за такими характеристиками, як стать, вік, рівень освіти, регіон та тип проживання. Похибка вибірки не перевищує 2.2%. Опитування було фінансовано Фондом «Відродження».

Наскільки Ви згодні, що в Україні реально існують права і свободи громадян? (у%)

Права і свободи	Повністю чи переважно не згодні, що в Україні реально існують ці права			Повністю чи переважно згодні, що в Україні реально існують ці права			Важко сказати, існують ці права чи ні
Права людини	2004	2007	2009	2004	2007	2009	2004	2007	2009
Право на гідний людини рівень життя	74	71	74	11	20	14	15	8	12
Право обирати собі владу	50	47	44	29	44	39	21	9	17
Право чинити вплив на рішення, що приймає влада	67	69	66	12	19	15	21	11	19
Право об’єднуватися у будь-які політичні партії	17	16	12	55	66	65	28	18	23
Право утворювати громадські об’єднання	15	14	10	57	66	64	28	19	26
Рівноправність національних меншин	19	27	20	49	50	52	32	22	29
Рівноправність жінок і чоловіків	20	24	17	58	61	63	22	14	20
Право на свободу віросповідання	9	8	6	80	80	82	11	12	11
Право на свободу слова	24	24	16	52	64	64	24	13	20
Право на справедливе судочинство	53	50	66	17	30	17	30	20	17
Право брати участь у мітингах, демонстраціях протесту	15	15	11	59	73	66	26	13	21
Право бути захищеним від злочинності	63	63	67	17	24	18	20	13	15
Право бути захищеним від свавілля представників влади	62	66	71	13	20	13	25	14	16

Чи   iснує   реальна   рiвнiсть   громадян   перед   законом?

	2004	2007	2009
нi, зовсiм не iснує	45	48	51
в основному, не iснує	31	36	34
в основному, iснує	15	9	9
повнiстю iснує	3	1	1
важко сказати	6	7	5

Якщо   ви   вважаєте,   що   рiвностi   перед   законом   не   iснує,   то   хто   користується   "перевагами"?

	2004	2007	2009
тi, хто має грошi	82	76	79
тi, хто має владу	77	69	73
тi, хто має певнi знайомства	46	28	31
люди певних нацiональностей	4	5	4
люди, що пiдтримують певнi полiтичнi сили	15	8	7
насправдi в Українi усi рiвнi перед законом	3	2	1
важко сказати	4	5	5

Чи   iснують   конкретнi   механiзми,   якi   дозволяють   пересiчним   громадянам   України   чинити   вплив   на   ухвалення   певних   державних   рiшень

Механізми впливу	2004	2005	2007	2009
вибори Президента	31	40	32	37
вибори Верховної Ради	26	31	28	29
вибори мiсцевої влади	28	28	17	25
участь у дiяльностi полiтичних партiй	12	8	5	6
участь у громадських обговореннях	9	8	5	7
звернення до засобiв масової iнформацiї	16	12	8	16
звернення до депутата	19	9	6	8
участь у дiяльностi громадських органiзацiй	11	9	8	7
участь у мiтингах, демонстрацiях	23	29	21	17
участь у страйках	19	20	14	15
збiр пiдписiв, пiдписання петицiй	17	13	7	11
судовi позови до органiв влади	9	7	6	9
Iнше	0	1	0	1
насправдi громадяни нiяк не можуть вплинути на ухвалення рiшень у державi	40	24	28	26
важко сказати	9	8	11	12

«Український демократичний барометр»

Головна мета проекту „Український демократичний барометр” - регулярна оцінка якості демократії та руху України у напрямі до європейської інтеграції, визначення „больових точок” демократичного розвитку та їх широке громадське обговорення.

Основний метод виконання проекту – метод експертних оцінок. Групи, що складаються з відомих фахівців, на підставі детальної методології оцінюють головні тренди розвитку у п’яти ключових сферах: демократичні інституції та демократичний процес; законодавство; захист та дотримання прав людини; медіа; міжнародна політика в євроінтеграційному та трансатлантичному аспекті.

У кожній із сфер виділені ключові події, що сталися за півроку, які оцінюються за 5-бальною системою з точки зору того, наскільки розвиток ситуації у країні наближається (чи віддаляється) до розвиненої консолідованої демократії, а за напрямом „міжнародна політика” – наскільки розвиток ситуації наближається (чи віддаляється) до вступу України до Європейського Союзу.

Проект фінансується Міжнародним Фондом «Відродження»

Ш. Захист та дотримання прав людини

 Експертна група:

Євген Захаров

Володимир Яворський

Загальна середня рейтингова оцінка за 2009 рік – 2.20 бали (за 5-бальною шкалою)

січень-червень 2009 року – 2.30

липень-грудень 2009 р. – 2.10

 У 2009 році ситуація з правами людини була строкатою і мозаїчною.

З одного боку, в країні панувала політична криза, яка не давала проводити необхідні реформи – конституційну, судову, кримінальної юстиції, адміністративну тощо. Боротьба політичних опонентів за владу призводила до політизації будь-якого питання, коли кожен крок органів влади, новий законопроект чи кадрове призначення оцінювалися тільки з точки зору отримання переваг у політичній боротьбі. Ця боротьба вкрай негативно позначилася на керованості державного апарату й призвела до посилення незаконних дій місцевих влад, які майже не звертають увагу на рекомендації центральної влади. Наприклад, в Харкові був ліквідований міський протитуберкульозний стаціонар на 675 ліжок, хоча усі центральні органи рекомендували не робити цього.

До політичної кризи додалася повномасштабна економічна криза, яка боляче вдарила насамперед по бідним верствам населення і середньому класу. Бідним стало ще важче виживати внаслідок росту цін та інфляції, збільшення тарифів на комунальні послуги і відсутності адекватного державного соціального захисту, вони стали ще більш залежними від своїх роботодавців, відносини з якими іноді нагадують феодальні.

У цих умовах стан з економічними та соціальними правами людини в цілому міг тільки погіршитися, тим більше, що забезпечення і захист прав людини не були пріоритетами для влади. Як і в 2007-2008 роках, уряд знову призупинив реалізацію економічних і соціальних прав у бюджеті на 2009 рік всупереч рішенню Конституційного суду щодо заборони зупинення реалізації прав щорічним законом про бюджет.

З другого боку, наявність політичної конкуренції й певного рівня свободи слова позитивно позначаються на самосвідомості суспільства, яке стає більш зрілим і тверезомислячим.

Правозахисні організації міцнішали, вони примусили рахуватися органи влади зі своїми оцінками й пропозиціями і змогли в деяких питаннях домогтися певних змін на краще. Можна навести десятки прикладів успішних дій правозахисників, але ці успіхи губляться в загальному величезному масиві порушень прав людини. Унаслідок цього зберігається загальна оцінка населенням свого стану як незахищеного. Спроможність правозахисних організацій стала достатньою, щоб примусити державу враховувати їхню позицію, але є далеко недостатньою для зміни загального ставлення держави до проблем прав людини, для того, щоб привчити державу поважати права людини.

Слід відзначити певний прогрес в МВС, де динамічно і успішно працювала нова інстиуція, створена в 2008 році, – Управління моніторингу прав людини в діяльності МВС. Звичайно, це не може кардинально вирішити проблеми з правами людини в МВС, які є найбільш важкими в сфері прав людини – свавільні затримання і арешти, незаконне насильство, спрямоване на отримання зізнання у скоєнні злочину, в тому числі, катування тощо. Проте діяльність нового Департаменту вже стала інструментом для виявлення цих порушень, оприлюднення інформації про них, захисту жертв порушень і вивчення умов, які сприяють таким порушенням. Управління моніторингу дотримання прав людини, громадські ради з питань забезпечення прав людини та мобільні групи з моніторингу дотримання прав і свобод утворюють нову єдину систему відомчого та громадського контролю за дотриманням прав людини в діяльності ОВС.

Зауважимо, що в порівнянні з новою державною установою захисту прав людини аналітична та інформаційна діяльність іншої національної інституції з прав людини, яка працює вже 10 років, – українського омбудсмана – залишає бажати кращого. Доповіді про стан з правами людини і основоположними свободами в Україні, які обмудсман має, згідно з законом, готувати й оприлюднювати щорічно, відсутні вже чотири роки.

На жаль, огляд позитивних тенденцій у сфері прав людини на цьому можна завершити. Решта тенденцій були суто негативними. І насамперед слід відзначити зростаючу неповагу політичних сил до інституту правосуддя та принципів верховенства права, намагання використати суди для політичних переваг і незаконні дії відносно судів у випадках, коли ухвалені рішення суперечать політичним інтересам. Вже декілька років парламент не приймає законопроекти, спрямовані на реалізацію Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду.

Залишається великою проблемою виконання судових рішень: щорічно понад 70 % судових рішень у цивільних справах не виконується. Щорічно більше 80% рішень Європейського суду з прав людини стосуються порушення п. 1 статті 6 Європейської конвенції саме внаслідок невиконання судових рішень, зокрема, про виплату боргів по заробітній платні чи іншим виплатам державними та іншими підприємствами й установами. І держава за п’ять років не зробила нічого, щоб змінити процедуру виплати боргів і виплатити людям зароблені ними кошти.

У першій половині 2009 року посилила свою діяльність Національна комісія з питань суспільної моралі. На нашу думку, її рішення були необґрунтованим та непропорційним втручанням у здійснення свободи вираження поглядів, ці втручання не відповідали жодній невідкладній суспільній потребі

Стабільно поганою залишається ситуація в Державному департаменті з питань виконання покарань, який ретельно охороняє свою закритість і безкарність. Це єдиний орган державної влади в Україні, який практично не змінився за роки незалежності, залишається не реформованим і виглядає суцільним анахронізмом.

Інші правоохоронні органи також потребують реформування, особливо органи прокуратури, які мають повноваження, що викликають конфлікт інтересів, і виконують не властиві їм функції загального нагляду.

Продовжувалися брутальні порушення права власності, зокрема, незаконні захвати земель чи іншої власності всупереч закону, бажанню і рішенням місцевих територіальних громад чи власників. Там, де голови селищних рад опиралися незаконному захопленню землі, проти них фальсифікували кримінальні справи, як, наприклад, справа Володимира Маруняка та інших сільських голів у Херсонській області.

Протягом другої половини 2009 року стан з правами людини та основними свободами продовжував погіршуватися. Напередодні президентських виборів загострилася політична боротьба, і права людини остаточно перестали бути пріоритетом і для влади, і для опозиції. Посилювалися небезпечні для прав людини тенденції, які спостерігалися і раніше: порушення Конституції і перевага мотивів політичної доцільності над принципами права; посилення інформаційної закритості і непрозорості дій влади, за якими завжди ховається корупція; зневага до судової влади і інституту правосуддя в цілому; намагання політичних сил використати судову владу в своїх інтересах, включення її в політичну боротьбу, що призвело до серйозного послаблення судової влади; намагання політичних сил використати правоохоронні органи для боротьби із своїми опонентами, це мало наслідком політизацию правоохоронних органів; зменшення загального рівня політичної свободи; подальше погіршення соціально-економічного становища більшості українців внаслідок економічної кризи і неспроможності органів влади та місцевого самоврядування виконувати належним чином свої обов’язки; збільшення і так надто великої різниці в рівні життя між бідними та багатими.

Відсутність інформаційної відкритості, прозорості та підзвітності влади суспільству, необґрунтоване засекречування інформації й обмеження свободи інформаційного обміну уявляються чи не найбільш небезпечними для майбутнього країни в порівнянні з іншими порушеннями прав людини. Інформаційна сфера є основою, на якій базуються всі політичні, адміністративні, економічні та й просто будь-які рішення в царині галузей людської діяльності.

У другій половині 2009 року остаточно з’ясувалося, що більшість місцевих рад та їх виконавчих органів всупереч ст. 28 Бюджетному кодексу так і не оприлюднили бюджети 2009 року, детальні звіти про виконання місцевих бюджетів 2008 року; як і раніше, ховається інформація про виділення земельних ділянок, Генеральні плани розвитку міста тощо.

Головною передумовою дотримання прав людини та основних свобод є сильна і незалежна судова влада. Відсутність поваги до правосуддя, механізмів підтримки незалежності судів, їхнього авторитету перетворюють захист прав людини на ілюзію. Наприкінці 2009 року повага до судової влади впала до мінімуму, оскільки політики, бажаючи забезпечити контроль над судами перед виборами, втягнули вищі суди в непристойну боротьбу за повноваження, посади, печатки тощо. У другій половині 2009 року неповагу до правосуддя виявив Верховний суд України, коли його палата у кримінальних справах проігнорувала рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України». Яременко під катуваннями зізнався у вбивстві, якого він не скоював. Європейський суд визнав суттеві порушення статті 6 Європейської конвенції, яка захищає право на справедливий суд

Практика застосування катувань й інших форм поганого поводження та свавільні чи необґрунтовані затримання та арешти правоохоронними органами залишається системним порушенням прав людини в Україні. Відсутність ефективного розслідування з боку прокуратури, визнана в багатьох рішеннях Європейського суду з прав людини, відсутність належного судового контролю щодо способу отримання зізнань та інформації та достатніх повноважень судів щодо виключення доказів, отриманих з використанням катувань та інших форм поганого поводження, сприяє створенню атмосфери безкарності, за якої катування та інші види незаконного насильства перетворюються у рутинну практику. За даними національного соціологічного дослідження цього явища, проведеного Харківською правозахисною групою разом з Харківським інститутом соціальних досліджень, за рік правоохоронцями піддається різним видам незаконного насильства близько 600 тисяч мешканців України.

В серпні 2009 року було змінено керівника Державного департаменту з питань виконання покарань, і новий голова Департаменту Олександр Галинський публічно заявив, що буде будувати свою роботу у співпраці з громадськими правозахисними організаціями. Він навіть звільнив за побиття засуджених декількох керівників установ на вимогу цих організацій. 29 вересня були проведені в приміщенні Департаменту громадські слухання, присвячені правам засуджених в установах виконання покарань, які висвітлили дуже велику кількість проблем у забезпеченні прав засуджених і важкість їх вирішення.

Протягом другої половини 2009 року істотним був вплив Управління моніторингу прав людини в діяльності МВС. Сотні людей отримали допомогу від його працівників у поновленні порушених прав. Управління стало певним запобіжником порушень прав людини в МВС, завдяки його діяльності із моніторингу міст позбавлення волі, підпорядкованих МВС, в останніх були поліпшені умови утримання, що відзначається і експертами, і позбавленими волі

Загалом слід констатувати, що в країні за певними винятками відсутня цілісна системна політика щодо покращення становища із правами людини і основоположними свободами. Намагання правозахисних організацій, окремих підрозділів і окремих державних службовців з МВС і Міністерства юстиції, Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права  покращити ситуацію мають наслідком певний прогрес, але політична криза, загальне ставлення політичних сил до прав людини як до чогось другорядного і незначущого порівняльно з політичною доцільністю не дають домогтися системних змін на краще

Підсумовуючи, ми змушені констатувати, що в країні за певними винятками відсутня системна політика щодо покращення становища із правами людини і основоположними свободами. Намагання правозахисних організацій, окремих підрозділів і окремих державних службовців з МВС і Міністерства юстиції, Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права покращити ситуацію мають наслідком певний прогрес, але політична криза, загальне ставлення політичних сил до прав людини як до чогось другорядного і незначущого порівняльно з політичною доцільністю не дають домогтися системних змін на краще.

Експертні оцінки дотримання прав людини в Україні (за 5-бальною шкалою)

1. Достатня правова забезпеченість захисту прав людини в Україні

Середня експертна оцінка: 2.30

(2.35 – перше півріччя, 2.25 – друге півріччя)

В Україні зберігається недостатньо високий рівень законодавчого забезпечення прав і свобод. У багатьох положеннях українське законодавство не відповідає міжнародним стандартам прав людини. Також бракує ефективних процесуальних норм, що встановлювали б належну процедуру реалізації багатьох прав і свобод.

Найбільше проблем в законодавстві пов’язані з діяльністю правоохоронних органів і судів.

В Україні відсутнє законодавче поняття „дискримінація”, а тим більше механізмів боротьби з дискримінацією.

Законодавство про об’єднання громадян не відповідає статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини.

У парламенті розглядалися низка законопроектів, що обмежують права людини. Зокрема, про мирні зібрання. Не були розглянуті необхідні проекти законів «Про громадські організації», «Правову допомогу», судову реформу. Був прийнятий надзвичайно небезпечний закон про вилучення землі для суспільних потреб.

2. Дотримання у суспільстві законів, що стосуються захисту прав і свобод

Середня експертна оцінка: 1.90

(2.0 – перше півріччя, 1.80 – друге півріччя)

Не виконання законодавства та відсутність ефективних механізмів примусу такого виконання є однією з базових проблем. Законодавством нехтують на всіх рівнях влади від органів місцевого самоврядування до Президента та Прем’єр-міністра, законодавча, виконавча та судова гілка влади. Це зумовлено не чітким правовим регулюванням та відсутністю визначення чітких процедур реалізації багатьох прав і свобод. Проблемою є значною мірою те, що у особи немає ефективних механізмів примусити органи влади виконувати законодавство. Навіть отримавши рішення суду, людина не може захиститися, оскільки біля 70 % усіх рішень судів в цивільних, господарських та адміністративних справах не виконуються. Ця проблема визнана системною європейським судом з прав людини і визнається порушенням з боку України в біля 80 % справах, що розглядаються в цьому суді проти країни. Уряд продовжує щорічне порушення прав і свобод шляхом прийняття закону про державний бюджет, окремі положення якого потім щорічн