05/07/2010 | Олексій Логвінов

11 травня нас знову закликають прийти до Верховної Ради щоб "протестувати", "всім показати", "всіма законними методами захистити державний суверенітет України". Заклики хоч і правильні, але знову розмиті і містять лише загальні фрази на зразок "Захистимо Україну!". Знову кожен з "лідерів" опозиції звертається до народу зі своїм власним закликом, а ознак об'єднання зусиль між "лідерами" так і не видно.

Після 27 квітня у опозиційних політиків було достатньо часу щоб виробити спільний план дій, створити координаційний центр чи штаб, провести хоча б спільну прес-конференцію. Нічого цього зроблено не було. Значить їм це не потрібно.

У своєму репортажі про участь в акції протесту 27 квітня я зробив висновок що найбільше нам потрібна єдність серед лідерів, але тепер, із наближенням чергової акції, я розумію що такої єдності народ може не дочекатися. Скоріш за все буде повторення 27 квітня - вигукування гасел, співання гімну, штовханина з Беркутом і міліцією, ... а потім всі розійдуться.

Власне, це Україна вже проходила в 1917-1919 роках. Тоді теж Петлюра, Скоропадський, Винниченко не знайшли можливості порозумітися. Врешті-решт вони знайшли можливість виїхати за кордон, а народ натомість отримав розкуркулення, голодомори і репресії.

Що ж нам робити? Іти до Ради чи не йти? Не йти нібито не можна, бо совість замучить, але іти просто для того щоб постояти і покричати, теж не дуже розумно. Я впевнений що подібні думки зараз не дають спокою багатьом українцям. Добре фанатичним прихильникам партій, для них все ясно - "Януковича геть, Тимошенко(Ющенка/Тягнибока) - до влади".

А що буде після відставки Президента, Уряду і/або ропуску Верховної Ради? Де конструктивні пропозиції?

Я згоден на всі 100% що Президента і Уряд треба відправити у відставку, а Верховну Раду розпустити, і чим скоріше тим краще, тому думаю що іти на акцію протесту треба обов'язково. Але я хочу знати що запропонують українському народу "лідери" опозиції, якщо вони отримають владу. Поки що від опозиційних політиків ніяких конструктивних пропозицій народ не почув, а це, на мою думку, означає що ми потрібні їм лише в якості гарматного м'яса. Ми їх винесемо на власних плечах, як у 2004-му, а далі вони вже без нас якось розберуться.

У нас, простих громадян, і у них - політиків, олігархів, чиновників - різні цілі. Ми хочемо гідного життя у вільній країні. Вони хочуть з нашою допомогою отримати владу і керувати країною такою як вона є без жодних змін. Їм не потрібні зміни. Зміни потрібні нам, тож давайте брати ініціативу в свої руки і не чекати команди від збанкрутілих політичних "лідерів".

Лише кілька тисяч чоловік можуть зібрати під свої прапори опозиційні політики - це ми побачили 27 квітня. Але сотні тисяч свідомих громадян готові виходити на акції протесту щоб захищати свою країну і вимагати змін - це ми знаємо з досвіду 2004 року. Просто потрібна віра, потрібен орієнтир.

Щоб перестати дискутувати по кухнях і форумах і почати діяти, нам залишається для початку узгодити перелік вимог до влади. Ми знаємо проти чого ми виступаємо, але набагато важливіше знати що конкретно ми вимагаємо натомість. На кожне деструктивне ПРОТИ, повинно бути конструктивне ЗА.

Коли кожен з нас матиме в руках список вимог хоча б з 5-7 пунктів, тоді у нас не виникатиме запитання чому ми ідемо на акцію. Ми прийдемо 11 травня до Верховної Ради з конкретними вимогами, і не для того щоб піарити Юлю або скинути одного політика, а на його місце посадити іншого. Ми прийдемо щоб донести свої вимоги як до влади так і до опозиції. А найголовнійше - показати зневіреним і розчарованим у політиках співвітчизникам, що існує альтернативний шлях.

Олексій Логвінов.