О. Галич. "Нічна варта". Мій переклад
05/09/2010 | Кирило
До громадської ініціативи часів Помаранчевої революції назва цієї пісні, написаної 1963-го року, стосунку не має. А от до сучасних реалій...
(примітка: пререпрошую за вірші на ВФ - намагаюся не зловживати цим, але подумалося, що політики це таки стосується).
«Нічна варта»
(з О. Галича)
Коли змовкне шпана й міліція,
Коли влада спить й опозиція,
Із держсховищ вийшовши, вулицями
Нишком пам’ятники шикуються.
Сотні тисяч, немов клоновані,
Крок у лавах карбують гулко,
Й непритомніють зденервовані
Перехожі в нічних провулках.
І знову б’ють барабани!
Б’ють барабани,
Б’ють, б’ють, б’ють!
Застига на курантах маятник,
Стрілки – в хід зворотній злорадно:
Йде Печерськом самотній пам’ятник,
Віддзеркалений тисячекратно.
То він в бронзі, а то – у мармурі,
То він з люлькою, то без люльки,
І за ним баранцями на морі
Сунуть гіпсовії кривульки.
І знову б’ють барабани!
Б’ють барабани,
Б’ють, б’ють, б’ють!
Я з кімнати назовні висунусь –
Поза шкірою сто за Цельсієм!
Бачу: бронзовий генералісимус
Злобних блазнів веде процесію.
На трибуну іде майданну він,
«Геній всіх часів і народів»,
І, побрязкуючи кайданами,
Сам приймає парад-пародію.
І знову б’ють барабани!
Б’ють барабани,
Б’ють, б’ють, б’ють!
А повз стіну будинку нашого
Позабутий непотріб пхається
Гримотить лівий чобіт маршево,
І відламаний вус пишається.
Не лунає на честь їх музики,
Прапорам їхнім ще не маяти,
Але впевнені навіть ґудзики,
Що до блиску їх будуть драїти.
І битимуть барабани!
Битимуть барабани,
Битимуть!
Хоч церковному дзвону в тон завий,
Коли сходить зоря над містом, і
З криком півня зникає бронзовий.
Та лежать, причаївшись, гіпсові.
Хай забуті вони до часу, та
Зберігають пиху і в поросі.
Їм би м’ясом людським поласувати –
Знов постануть в червонім мороці!
І битимуть барабани!
Битимуть барабани,
Битимуть!
(примітка: пререпрошую за вірші на ВФ - намагаюся не зловживати цим, але подумалося, що політики це таки стосується).
«Нічна варта»
(з О. Галича)
Коли змовкне шпана й міліція,
Коли влада спить й опозиція,
Із держсховищ вийшовши, вулицями
Нишком пам’ятники шикуються.
Сотні тисяч, немов клоновані,
Крок у лавах карбують гулко,
Й непритомніють зденервовані
Перехожі в нічних провулках.
І знову б’ють барабани!
Б’ють барабани,
Б’ють, б’ють, б’ють!
Застига на курантах маятник,
Стрілки – в хід зворотній злорадно:
Йде Печерськом самотній пам’ятник,
Віддзеркалений тисячекратно.
То він в бронзі, а то – у мармурі,
То він з люлькою, то без люльки,
І за ним баранцями на морі
Сунуть гіпсовії кривульки.
І знову б’ють барабани!
Б’ють барабани,
Б’ють, б’ють, б’ють!
Я з кімнати назовні висунусь –
Поза шкірою сто за Цельсієм!
Бачу: бронзовий генералісимус
Злобних блазнів веде процесію.
На трибуну іде майданну він,
«Геній всіх часів і народів»,
І, побрязкуючи кайданами,
Сам приймає парад-пародію.
І знову б’ють барабани!
Б’ють барабани,
Б’ють, б’ють, б’ють!
А повз стіну будинку нашого
Позабутий непотріб пхається
Гримотить лівий чобіт маршево,
І відламаний вус пишається.
Не лунає на честь їх музики,
Прапорам їхнім ще не маяти,
Але впевнені навіть ґудзики,
Що до блиску їх будуть драїти.
І битимуть барабани!
Битимуть барабани,
Битимуть!
Хоч церковному дзвону в тон завий,
Коли сходить зоря над містом, і
З криком півня зникає бронзовий.
Та лежать, причаївшись, гіпсові.
Хай забуті вони до часу, та
Зберігають пиху і в поросі.
Їм би м’ясом людським поласувати –
Знов постануть в червонім мороці!
І битимуть барабани!
Битимуть барабани,
Битимуть!
Відповіді
2010.05.09 | DADDY
Респект автору і перекладачу. Актуальне, як ніколи
О.Галич так ненавидів совок і тов.сталіна, що аж завидки беруть.2010.05.09 | klepton
Супер
Оце на сьогодні теж вкрай актуальне:ПЕТЕРБУРГСКИЙ РОМАНС
...Быть бы мне поспокойней,
Не казаться, а быть!
...Здесь мосты, словно кони, -
По ночам на дыбы!
Здесь всегда по квадрату
На рассвете полки -
От Синода к Сенату,
Как четыре строки!
Здесь над винною стойкой,
Над пожаром зари
Наколдовано столько,
Набормотано столько,
Наколдовано столько,
Набормотано столько,
Что пойди - повтори!
Bcе земные печали
Были в этом краю...
Вот и платим молчаньем
За причастность свою!
Мальчишки были безусы -
Прапоры и корнеты,
Мальчишки были безумны,
К чему им мои советы?!
Лечиться бы им, лечиться,
На кислые ездить воды -
Они ж по ночам: "Отчизна!
Тираны! Заря свободы!"
Полковник я, а не прапор,
Я в битвах сражался стойко,
И весь их щенячий табор
Мне мнился игрой, и только.
И я восклицал: "Тираны!",
И я прославлял свободу,
Под пламенные тирады
Мы пили вино, как воду.
И в то роковое утро -
Отнюдь не угрозой чести! -
Казалось куда как мудро
Себя объявить в отъезде.
Зачем же потом случилось,
Что меркнет копейкой ржавой
Всей славы моей лучинность
Пред солнечной ихней славой?!
...Болят к непогоде раны,
Уныло проходят годы...
Но я же кричал: "Тираны!"
И славил зарю свободы!
Повторяется шёпот,
Повторяем следы.
Никого ещё опыт
Не спасал от беды!
О доколе, доколе -
И не здесь, а везде -
Будут Клодтовы кони
Подчиняться узде?!
И всё так же, не проще,
Век наш пробует нас:
Можешь выйти на площадь?
Смеешь выйти на площадь?
Можешь выйти на площадь,
Смеешь выйти на площадь
В тот назначенный час?!
Где стоят по квадрату
В ожиданье полки -
От Синода к Сенату,
Как четыре строки!
2010.05.09 | Володимир
Re: О. Галич. "Нічна варта". Мій переклад
Колись в 70-80х заслухувався піснями цього сміливого барда. Класний переклад.