05/10/2010 | Woodstock generation

Хотів би знову повернути шановних майданівців до теми лідера(-ів), що очолять спротив окупаціному режиму.

1. На жаль неправими виявились ті, хто вважав, що появляться нові лідери, які змінять собою дискредитовану політичну еліту. Якщо вони появляться - то дуже нескоро. Ніхто не зможе "з нуля" стати лідером національного масштабу. Таке можливе хіба під час революції - але "лідером" у такому випадку з великою долею імовірності стане гебістьська підстава.
2. Наївні коментарі - "а нашо вам лідера - звикли до стада, боріться самі, без лідера" - я не коментую. Бо навіть зібратись на протест ми не зможемо - треба як мінімум сказати дату і час - і щоб це почули міліони - а не сто-двісті чоловік.
3. Пори те, що ЮВТ ще напевно зіграє роль в укрполітиці - я не хотів би, щоб їй вдалось очолити "опозицію" - це в результаті загубить справу.

Кириленко. Можливо найбільш адекватна та порядна особа в пулі "опозиціонерів". Його кроки по документуванню порушень під час голосування "про Севастополь" і обіцянки звернутись з цим у Європейські структури - найбільш адекватна поведінка як для парламентської опозиції. На відміну від шоу з димовушками. Ці кроки у майбутньому можуть виявитись важливими. На жаль слід константувати мізерні шанси стати лідером. Не остання "заслуга" у цьому НМСД Ющенка - що постіно витісняв Кириленка з позицій лідера як у партії так і у фракції. Ну а Кириленко не зміг у цих умовах стати лідером.

Яценюк. Його неясні стосунки з донецьким бізнесом вселяють певні сумніви - однак на другій щальці терезів його електоральний результат. З другого боку контекст, у який нас поставив янукович -навряд чи дає великі шанси Яценюку - тут явно потрібний рішучіший і твердіший лідер, революціонер на барикадах - а не на ток-шоу - яких більше може не бути.

Гриценко. Його достаньо проросійські висловлювання під час передвиборної кампанії є скоріше не тільки перебвиборчою риторикою - але в якійсь мірі і його переконаннями. Однак він скоріше за все не позбавлений все ж українського патріотизму і певної дози порядності (принаймні за мірками укрполітики). Його готова прийняти також ліберальна російськомовна інтелігенція Сходу - судячи з моїх спостережень. Несподіваними виявились його певна нерішучість зараз - хоч всі вважали. що саме він може бути "твердою рукою".

І тут я хочу висовити своє дуже скептичне ставлення до вельми популярної тези про те, що "політика - це мистецтво можливого". А відтак до дуже поміркованих вимог, бо - бачте - треба бути реалістами, а політика - це мистецтв можливого.
Може це і мистецтво можливого - але ЩО Є МОЖЛИВИМ - а що ні? Кому дано це сказати? Прходить СИЛЬНИЙ ЛІДЕР - проголошує ВЕЛИКІ ІДЕЇ - і виявляється, що можливим є те, що обиватель вважав за нереальне.
У цьому звязку я згадую 1989-90 рр. Коли наша нац-дем-яворівсько-павличківська інтелігенція боялася "радикалізму" - яка повна незалежність України, яка єдина державна мова? це ж нереально - а політика, як відомою. це мистецтво можливого. Давай нам новий созний договір та другу державну.
Хто міг вважати розпад сооюзу можливим?
А прийшли Чорновіл з Лукяненком - і виявилось, що можливим є те, що ми хочемо зробити можоивим.

Тому хочеться порадити Гриценку засвоїти цей афоризм у варіанті Гавела -

Політика не є мистецтвом можливого; політика - мистецтво неможливого. Вацлав Гавел

А я б сказав так - це мистецтво робити потрбне можливим.

Тимошенко. Її лідерство може загубити опозицію. Однак не можна не бачити, що ще тривалий час у неї буде значний вплив на укрполітику, а БЮТ і надалі є найчисленнішою фракцією, і патріотів у БЮт не менше, ніж у НУ. Тому боротись з нею зараз ніяк не можна. А "прати білизну" чи підносити патрони вона навряд чи схоче. Складно.

Особисто я поставив би зараз на Гриценка. Думаю якби він відчув імпульс підтримки від суспільства він вів би себе рішучіше.