Георгій атакує або Пов’яжи, якщо… що?
05/10/2010 | Ольга Смирнова
Навіть, якщо ми не будемо того визнавати: війна іде… Не та вже, що у 41-ому… не та вже, що за Хмельницького… Вона страшніша. Вона – як зміїна отрута: повільно паралізує весь існуючий простір. Вона емоційна, прозора, інформаційна… і така дружня.
І ось, пам’ятаються ще зі школи, де також навчалися наші батьки, піонерські галстуки – своєрідна перепустка їм до школи. Пов’яжи галстук, напиши реферат: «Бога не существует и слова такого нет» і отримай п’ятірочку, славне дитятко, мамі і тато на втіху. І тільки ми подолали стеріотипність та упередженість, як самі собі дозволили альтернативу. Ми знову бездіємо… Ми знову дозволяємо собі слабкість… А ввечері, на кухні, хочеться кричати від безмежної людської несправедливості…
9 травня… День, коли більшість, нарешті, згадує, що ветеран війни – це не експонат в музеї, а реальна істота, яка, можливо, (це ж треба такому!) потребує чиєїсь допомоги. День, коли чуємо про підвищення пенсій і дебати, мовляв: солдати Української повстанської армії – це солдати чи не солдати, захисники чи нападники, надбавку їм до пенсії 5 чи 7 гривень? Ідеш містом, диву даєшся… як раптом, до тебе підходить дівуля, що обмотана з ніг до голови георгієвськими стрічками і каже реальним басом: «Павяжи, если помнишь»… І тут паралізує…
І саме тут виникає проблема… І ти заглиблюєшся в самісіньку суть себе, де починається інтенсивний аналіз…
По-перше: Все вірно дівуля сказала: Пов’яжи, якщо пам’ятаєш… пам’ятаєш те, заради чого, власне, пов’яжеш. Я би може, і прийняла в дарунок теє диво, та не можу пам’ятати, бо маю собі за малим вісімнадцять років… Та ні, я фізично просто не згадаю, як власне все було теє діло під Сталінградом. Я звісно, відтворю у пам’яті урок з історії, але точно не з власного досвіду. Висновок – зрозуміють цінність стрічки лише ті, хто отримав її своєю відвагою…
По-друге: запитайте у пересічного українця про те, чому він начепив на груди «традиционные цвета российской воинской доблести». Або водія маршрутки запитайте, нашо він пов’язав антену газелі виключно воїнською нагородою. Знаю: антена – гордість водія, вона ловить шансон, там співають про крутих тіпочків, ветерани – теж круті тіпочки, во, як німцям дупу надерли, йоп…ересете…
Ні, не так все було, скаже громадянин, я пов’язжу стрічку, бо вдячний за те, що за мене воювали…
І десятки разів помилиться…
А починалося все так… Орден Георгія було впроваджено у далекому 1769 році. Таким орденом нагороджували тих, «кои… отличили себя особливым каким мужественным поступком или подали мудрые и для нашей воинской службы полезные советы»
А тепер розглянемо, як могли «отличиться» ті, хто отримував такий орден. Настав час скористатися порадою дівча-промоутера, що роздає георгієвські стрічки, бо незабаром літо..йой…а на море душа проситься…
Вісімнадцяте сторіччя для української історії, дамо йому умовну назву: «Петро Перший… і що б те мазепо не робило, Пєтя – рулить…» було не солодким! Вісімнадцяте сторіччя – це час «Решительніх пунктов», що «рєшают» коли якомусь там малороському гетьману можна попісять. Це час остаточної ліквідації української автономії, і тепер, ніякий гетьман не те шо не попісяє, а й думати про таке забуде. Це час ліквідації Запорізької Січі, коли «всех ликвидировали, танцуют все»…
Нарешті, це часи Гайдамаччини та козацько-селянських повстань… Повстань, зумовлених несправедливістю існування, економічної скрути, релігійних утисків стосовно українців. Утисків стосовно українців тими, хто отримає, згодом, за те Орден Георгія… І українці, що повставатимуть за кращу долю своїх дітей були б шоковані, коли дізналися, що діти їх роду кожного року будуть пов’язувати на себе того Георгія… І краще б їм того не знати!
2005 рік… Москва. Жіночка-журналістка пила каву… Замовлень на статті не було, а на море хотілося так же сильно, як дівчинці-промоутеру. Наближалося 9 травня, і акула пера натрапила, десь на Яндексі, на статтю про символіку Російської імперії. Згодом, вона напише, що зробила декілька георгієвських стрічок, щоб відправити їх додому, батькам (краще б, апельсинів, але загалом, батьки люди неймовірно вдячні за будь-який прояв уваги дорослих дітей). Вранці, пише журналістка, коли вона, з офісу, визирнула у вікно, її атакували сотні людей, що хотіли таку ж саму стрічку… Виникає питання, як люди дізналися про ту штукенцію, і якщо б пані надіслала апельсини, люди б вимагали, вранці, кожен по кілограму?..
Пані Наталія пише: Я не думала, что моя идея станет традицией для людей многих стран. Сегодня, в 2009 году мы распространили около 12 миллионов ленточек в России, Украине, даже Китае и Польше.
І тут, власне, стає цікаво, де взялися гроші і головне – чому взялися, хто займається створенням стрічок і ініціацією їх розповсюдження не тільки на території Росії, а й поза її межами?
Залишимо теє діло для допитливих, а самим собі нагадаємо : Яка столиця утворилася трошки раніше: Москва чи Київ? Де започатковувалася традиція національної символіки, як наслідку історичного та культурного розвитку народу, що тісно пов’язаний із його духовністю? Чому 22 березня 1918 року не викликала жодного сумніву правомірність узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора як державного символа України, а тепер це, наче, не має значення. Чи ми не маєм в Конституції Закону «Про національну символіку». Чи ми своєї не маєм держави? Чи не має нас хтось, лагідно, по-сусідськи???
Від себе скажу, що сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу, а жовто-блакитна барва, як Українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети. А ми от тепер, не хочемо волю – тепер, ми хочемо Георгія… Колись ми його не любили, та тепера хочемо всією душею…
Пропоную науковий експеримент… Давайте всі разом – ті, хто бере на Майдані Незалежності георгієвську стрічку, знайдемо громадян Російської Федерації, які разом із нами підуть роздавати стрічки із червоно-чорними кольорами – символікою Української Повстанської Армії на Красній Площі… Давайте?
У всьому світі відомо, що перший чоловік на Землі, який зможе народити дитину отримає мільйон зелених американських гривень. Те, що пропоную я таке ж реальне… Але… що я бачу? В країні глибока фінансова криза – а мільйон ніхто не хоче… дивно…
Погано брати чуже, особливо недобре, якщо береш чуже тому, що не маєш свого. Отак і у нас. Ми не маємо свого. Якщо маємо, то нема на те грошей. Якщо є гроші – то нема вже бажання… і так по колу… В результаті - ми знову бездіємо… Ми знову дозволяємо собі слабкість. Ми знову кажемо, що комусь жити краще… Ми знову винуватимо інших, всіх… окрім себе.
… «Ви берете стрічку чи ні?» - дівчина-промоутер обережно-примусово вкладає мені до рук трансформований результат людської байдужості до своєї історії… А як я можу взяти стрічку, яка була нагородою для тих, кому Україна була ресурсом? Як я можу взяти стрічку, якою згодом, нагородять мого прадіда за особливі перемоги у війні за моє мирне життя? Як я можу просто прийняти таку нагороду, коли різні люди у різні часи пишалися тим, що отримали ії, бо заслужили… Різними шляхами із різними наслідками, але заслужили!
Давайте роздавати на вулицях медалі, ордени… Давайте знищемо залишки гідності до себе… Давайте програємо у війні наш мир…
Ми загубилися у вимірі власної ліні та егоїзму! Ми – геніальна українська нація! Нація, що спроможна подолати усі негоди людського існування! Ми – ті, що виживаємо і самі собі дивуємося.
Я закликаю вас, діти землі української, творіть своє!
Пам’ятайте про своїх героів. Відзначайте їх своїми відзнаками! Вітайте близьких із своїми святами. Врешті, припиніть споживати імперіалістичні чи то пак, європейські «недоїдки».
Хазяйнуйте на своїй землі, у своїй сім’ї… вольній та новій… Живіть у злагоді із сусідами, а не лижіть хазяйських чоботів.
Ми – нащадки Богдана!… Наш дід – Дніпро, а браття – мужні Карпати! Закликаю – будьте собою, аналізуйте, дивіться у майбутнє, і тоді, крок за кроком ми відбудуємо нашу Батьківщину! Ми програли багато боїв, та поки ще, не війну…
Бо маємо віру…
Бо не програли ще самим собі!
Бо ми – Українці!
І ось, пам’ятаються ще зі школи, де також навчалися наші батьки, піонерські галстуки – своєрідна перепустка їм до школи. Пов’яжи галстук, напиши реферат: «Бога не существует и слова такого нет» і отримай п’ятірочку, славне дитятко, мамі і тато на втіху. І тільки ми подолали стеріотипність та упередженість, як самі собі дозволили альтернативу. Ми знову бездіємо… Ми знову дозволяємо собі слабкість… А ввечері, на кухні, хочеться кричати від безмежної людської несправедливості…
9 травня… День, коли більшість, нарешті, згадує, що ветеран війни – це не експонат в музеї, а реальна істота, яка, можливо, (це ж треба такому!) потребує чиєїсь допомоги. День, коли чуємо про підвищення пенсій і дебати, мовляв: солдати Української повстанської армії – це солдати чи не солдати, захисники чи нападники, надбавку їм до пенсії 5 чи 7 гривень? Ідеш містом, диву даєшся… як раптом, до тебе підходить дівуля, що обмотана з ніг до голови георгієвськими стрічками і каже реальним басом: «Павяжи, если помнишь»… І тут паралізує…
І саме тут виникає проблема… І ти заглиблюєшся в самісіньку суть себе, де починається інтенсивний аналіз…
По-перше: Все вірно дівуля сказала: Пов’яжи, якщо пам’ятаєш… пам’ятаєш те, заради чого, власне, пов’яжеш. Я би може, і прийняла в дарунок теє диво, та не можу пам’ятати, бо маю собі за малим вісімнадцять років… Та ні, я фізично просто не згадаю, як власне все було теє діло під Сталінградом. Я звісно, відтворю у пам’яті урок з історії, але точно не з власного досвіду. Висновок – зрозуміють цінність стрічки лише ті, хто отримав її своєю відвагою…
По-друге: запитайте у пересічного українця про те, чому він начепив на груди «традиционные цвета российской воинской доблести». Або водія маршрутки запитайте, нашо він пов’язав антену газелі виключно воїнською нагородою. Знаю: антена – гордість водія, вона ловить шансон, там співають про крутих тіпочків, ветерани – теж круті тіпочки, во, як німцям дупу надерли, йоп…ересете…
Ні, не так все було, скаже громадянин, я пов’язжу стрічку, бо вдячний за те, що за мене воювали…
І десятки разів помилиться…
А починалося все так… Орден Георгія було впроваджено у далекому 1769 році. Таким орденом нагороджували тих, «кои… отличили себя особливым каким мужественным поступком или подали мудрые и для нашей воинской службы полезные советы»
А тепер розглянемо, як могли «отличиться» ті, хто отримував такий орден. Настав час скористатися порадою дівча-промоутера, що роздає георгієвські стрічки, бо незабаром літо..йой…а на море душа проситься…
Вісімнадцяте сторіччя для української історії, дамо йому умовну назву: «Петро Перший… і що б те мазепо не робило, Пєтя – рулить…» було не солодким! Вісімнадцяте сторіччя – це час «Решительніх пунктов», що «рєшают» коли якомусь там малороському гетьману можна попісять. Це час остаточної ліквідації української автономії, і тепер, ніякий гетьман не те шо не попісяє, а й думати про таке забуде. Це час ліквідації Запорізької Січі, коли «всех ликвидировали, танцуют все»…
Нарешті, це часи Гайдамаччини та козацько-селянських повстань… Повстань, зумовлених несправедливістю існування, економічної скрути, релігійних утисків стосовно українців. Утисків стосовно українців тими, хто отримає, згодом, за те Орден Георгія… І українці, що повставатимуть за кращу долю своїх дітей були б шоковані, коли дізналися, що діти їх роду кожного року будуть пов’язувати на себе того Георгія… І краще б їм того не знати!
2005 рік… Москва. Жіночка-журналістка пила каву… Замовлень на статті не було, а на море хотілося так же сильно, як дівчинці-промоутеру. Наближалося 9 травня, і акула пера натрапила, десь на Яндексі, на статтю про символіку Російської імперії. Згодом, вона напише, що зробила декілька георгієвських стрічок, щоб відправити їх додому, батькам (краще б, апельсинів, але загалом, батьки люди неймовірно вдячні за будь-який прояв уваги дорослих дітей). Вранці, пише журналістка, коли вона, з офісу, визирнула у вікно, її атакували сотні людей, що хотіли таку ж саму стрічку… Виникає питання, як люди дізналися про ту штукенцію, і якщо б пані надіслала апельсини, люди б вимагали, вранці, кожен по кілограму?..
Пані Наталія пише: Я не думала, что моя идея станет традицией для людей многих стран. Сегодня, в 2009 году мы распространили около 12 миллионов ленточек в России, Украине, даже Китае и Польше.
І тут, власне, стає цікаво, де взялися гроші і головне – чому взялися, хто займається створенням стрічок і ініціацією їх розповсюдження не тільки на території Росії, а й поза її межами?
Залишимо теє діло для допитливих, а самим собі нагадаємо : Яка столиця утворилася трошки раніше: Москва чи Київ? Де започатковувалася традиція національної символіки, як наслідку історичного та культурного розвитку народу, що тісно пов’язаний із його духовністю? Чому 22 березня 1918 року не викликала жодного сумніву правомірність узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора як державного символа України, а тепер це, наче, не має значення. Чи ми не маєм в Конституції Закону «Про національну символіку». Чи ми своєї не маєм держави? Чи не має нас хтось, лагідно, по-сусідськи???
Від себе скажу, що сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу, а жовто-блакитна барва, як Українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети. А ми от тепер, не хочемо волю – тепер, ми хочемо Георгія… Колись ми його не любили, та тепера хочемо всією душею…
Пропоную науковий експеримент… Давайте всі разом – ті, хто бере на Майдані Незалежності георгієвську стрічку, знайдемо громадян Російської Федерації, які разом із нами підуть роздавати стрічки із червоно-чорними кольорами – символікою Української Повстанської Армії на Красній Площі… Давайте?
У всьому світі відомо, що перший чоловік на Землі, який зможе народити дитину отримає мільйон зелених американських гривень. Те, що пропоную я таке ж реальне… Але… що я бачу? В країні глибока фінансова криза – а мільйон ніхто не хоче… дивно…
Погано брати чуже, особливо недобре, якщо береш чуже тому, що не маєш свого. Отак і у нас. Ми не маємо свого. Якщо маємо, то нема на те грошей. Якщо є гроші – то нема вже бажання… і так по колу… В результаті - ми знову бездіємо… Ми знову дозволяємо собі слабкість. Ми знову кажемо, що комусь жити краще… Ми знову винуватимо інших, всіх… окрім себе.
… «Ви берете стрічку чи ні?» - дівчина-промоутер обережно-примусово вкладає мені до рук трансформований результат людської байдужості до своєї історії… А як я можу взяти стрічку, яка була нагородою для тих, кому Україна була ресурсом? Як я можу взяти стрічку, якою згодом, нагородять мого прадіда за особливі перемоги у війні за моє мирне життя? Як я можу просто прийняти таку нагороду, коли різні люди у різні часи пишалися тим, що отримали ії, бо заслужили… Різними шляхами із різними наслідками, але заслужили!
Давайте роздавати на вулицях медалі, ордени… Давайте знищемо залишки гідності до себе… Давайте програємо у війні наш мир…
Ми загубилися у вимірі власної ліні та егоїзму! Ми – геніальна українська нація! Нація, що спроможна подолати усі негоди людського існування! Ми – ті, що виживаємо і самі собі дивуємося.
Я закликаю вас, діти землі української, творіть своє!
Пам’ятайте про своїх героів. Відзначайте їх своїми відзнаками! Вітайте близьких із своїми святами. Врешті, припиніть споживати імперіалістичні чи то пак, європейські «недоїдки».
Хазяйнуйте на своїй землі, у своїй сім’ї… вольній та новій… Живіть у злагоді із сусідами, а не лижіть хазяйських чоботів.
Ми – нащадки Богдана!… Наш дід – Дніпро, а браття – мужні Карпати! Закликаю – будьте собою, аналізуйте, дивіться у майбутнє, і тоді, крок за кроком ми відбудуємо нашу Батьківщину! Ми програли багато боїв, та поки ще, не війну…
Бо маємо віру…
Бо не програли ще самим собі!
Бо ми – Українці!
Відповіді
2010.05.10 | Олекса
Re: Георгій атакує або Пов’яжи, якщо… що?
Вірно, серденько! Але треба договорювати до кінця... Російська імперія знов атакує. А хто вона для нас, українців, для України? Колонізатор, підступний, нахабний, ненажерливий... Він нищив українців і все, що з ними пов"язане, впродовж більше 350 років, а за деякими ознаками - ще довше. Більше того, він не покаявся і не визнав, і не збирається визнавати своїх провин перед українцями і Україною. Він і далі суне на нас і використовує у борні з нами своїх одноплемінників та янучар, які шаленіють і дуріють від нашої невідпорності. Тому завданням є не тільки відхилити пропозицію прийняти участь у тому чи іншому їхньому пропагандивному заході, а й відкрито заявити цьому пропагандистові, що він окупант. Вони знають і відчувають, що "у нашій волі їх презирством покарати". То ж ми маємо виявляти відразу до їхньої так званої "великої мови" і "великої культури". Ми маємо бути глухими до їхніх вимог і звернень на "іхнім вілікам і магучім". Час випробувань пройшов. Нашу дружелюбність і терплячість вони сприйняли за слабкість. Досить! Не може бути дружби у завойованого з завойовником. Свідомий має допомогти несвідомому навчитися називати окупанта окупантом. Окупант має почуватися в окупованій ним країні незручно...2010.05.15 | Вдов
Re: Георгій атакує або Пов’яжи, якщо… що?
Георгиевская ленточка воспринимается всеми как символ российской империи и расширения жизненного пространства для тех, кто говорит «на кухне» на русском языке. Точно также воспринималась свастика – как символ Третьего рейха и расширения жизненного пространства для немцев.2010.05.10 | Историк
И точно - откуда деньги, кто распространяет по всему миру
российскую имперскую символику? Наверное, это бабуси в Севастополе скинулись да в конвертиках рассылают по Европе, Азии, Африке, Австралии и обеим Америкам...Ольга Смирнова пише:
> І тут, власне, стає цікаво, де взялися гроші і головне – чому взялися, хто займається створенням стрічок і ініціацією їх розповсюдження не тільки на території Росії, а й поза її межами?
2010.05.10 | Lexa62
заслужи георгієвську стрічку
Набий пику тому манкурту, окупанту, що тицяє тобі стрічку.Підрихтуй машину, з такою стрічкою, і носи її як трофей, на поясі.
2010.05.10 | Isoлято
А хто може зліпити фотожабу? (бо я не дуже вмію...)
Ідея проста: Дарт Вейдер із тою самою... жоркіндовською стрічкою.Мені здаєцця, виглядало б непогано!
2010.05.11 | RiderStorm
Цього року начe тих стрічок мeншe було...
... ніж у попeрeдні роки -- принаймі, у мeнe склалося самe такe вражeння. Я був 1-4 травня у Києві та Львові -- нe знаю, можe мeні (нe)поталанило, алe у Києві за цілий дeнь я бачив лишe два авта з гeоргієвськими стрічками, а у Львові взагалі нe бачив жодного.2010.05.11 | Историк
Разве? А по отчетам "Русского мира" в связи с юбилеем раздали
гораздо больше. Видимо, некоторые брали сразу помногу (на колхоз, завод, район), вот не всем и досталось...2010.05.11 | GreyWraith
"Хочешь в России есть шоколад?..."
"Запомни два слова: распил и откат".2010.05.11 | Историк
Конечно, в отдельных нехарактерных случаях могло быть
как в фильме "Зигзаг удачи": чтобы "дать план", сотрудники фотоателье друг друга фотографировали...2010.05.12 | Isoлято
Хто знає, де є ця карцінка більшого розміру??
2010.05.13 | Алёша
Мы вас научим суки Родину любить!
Гавкаете по инету, а толку только народ веселите.Вообще на Руси всегда любили на скоморохов смотреть.Почитал я эти "слезы" с "соплями" и понял одно, вот вырос несчастный человек, уже довольно взрослый, АЖ 18 лет, а вголове такая "каша" и навалила все, что где-то в дешевых "пидручниках" выпуска опосля 92-го(как-раз в год ее рождения) выпущенного.А что сказать-то хотела не понятно??? И Богдана сюда прилепила,и УПА и прадеда,и родителей в галстуках(пиёнерских краватках:) и море, и журналистку из Москвы.Радуюсь одному, что вы вымрете скоро, ка вид имея такие "глубокие" знания о собственной(а может она и не ваша) истории.Я бы вам лучше конские хвосты выдавал, чтобы животных от людей можно было отличить.
НАШЕ ДЕЛО ПРАВОЕ-ПОБЕДА БУДЕТ ЗА НАМИ!
А теперь фассс, шавки:))))))))))))))))))))))))))))))))))
2010.05.13 | Sean
Спеціяльно ставлю сюди цього таваріщя
яко ілюстрацію.От "його реквізити":
85.21.111.0 - 85.21.111.255
netname: CORBINA-OPTIMA
descr: OPTIMA JSC 105082 Moscow, Russia, 3 Rubtcovskaya emb.
country: RU
admin-c: CORB1-RIPE
tech-c: CORB1-RIPE
status: ASSIGNED PA
mnt-by: RU-CORBINA-MNT
source: RIPE # Filtered
role: CORBINA TELECOM Network Operations
address: CORBINA TELECOM/Internet Network Operations
address: Kozhevnicheskij proezd, 1
address: Moscow, Russia
address: 115114
phone: +7 495 755 5648
fax-no: +7 495 787 1990
2010.05.13 | Shooter
Не мусіли сте
І так зрозуміло, що воно хворе.І якою заразою
2010.05.13 | Isoлято
Классная "у вас" типо "Родина", шо вы её из-под палки любите!
И НАС тоже хотите, как ВЫ выражаетесь, "нагнуть". Шоб МЫ такую "родину" тоже "любили". Из-под палки.Только ж защищать мы енту "родину" всё равно не сможем. ВЫ же нам оружия не дадите. А ежели дадите - угадайте, против кого мы его в первую очередь употребим?
2010.05.14 | титанум
Спочатку зізнайтесь чи ви любите свою Родіну
і не живете десь у Канаді чи Ліверпулі. Знаємо таких патріётів, які поклали на вівтар ідею аби драпанути на Захід а там вже махаєте прапорцями і ходите в вишиванках.2010.05.14 | Историк
Не берусь никого судить, но отличие от некоторых других
диаспор не только по сплоченности, но и по лояльности исторической родине - бросается в глаза (яркий пример - те же ирландцы). Антипод тут - русские эмигранты, обычно растворяются на месте во 2-3-м поколении - показательный культурологический феномен. Правда, "Русский мир" нащупывает свои подходы к этому глобальному ресурсу...2010.05.14 | титанум
китайскую, индийскую, арабскую и наконец
итальянскую диаспору вы забыли? Ирландия мне кажется отдыхает, поскольку она всегда являласьчастью англо-саксонской культуры. Ей особо и нечем растворяться.Русская диаспора и убогих жителей брайтонского подмостовья нужно отличать.
За украинских патриЁтив из тОронто и Ко знаю что это пустые, жутко гордые и никчемные люди. Толку от этого свитового украинства в отличии от армянской диаспоры для нашей страны - ноль целых и зиро десятых.
2010.05.14 | Историк
Всех, понятно, не перечислишь. Но азиаты, видимо, -
песня отдельная (плюс у каждых из названных - своя). Что касается итальянцев, то речь, вероятно, о "патриотах" одного известного острова... Ирландцы - часть англо-саксонской культуры? Многие из них очень удивились бы (это мягко сказать) такой аттестации. У них вроде даже в армии нет орденов, чтобы не следовать, как они говорят, "британскому протоколу". Сознают себя, не без оснований, носителями уникальной культуры, сквозной пафос которой - многовековая борьба против этих самых англо-саксов, "Великий Голод" - как вчера был и т.д. Англоязычие, да, но разве это английская литература?.. Встречался с небезызвестным М.Макгиннесом (быв. нач. штаба ИРА, лихой боевик, а ныне один из гарантов отвоеванных прав и стабильности) и его друзьями в их (Лондон)Дерри - еще те "англо-саксы". Хорошо устроились в англоязычной части мира - это другое. В Америке или Австралии они, кто может, лоббируют ирландские интересы, шлют оттуда не только горячие приветы; кто строит супер-госпиталь, а кто ставит скамеечку в дублинском парке со своей именной табличкой. Не так давно шла и совсем иная "помощь". В общем, "растворились", да не так и не совсем. Люди такие.А вот "русскоязычные", насколько знаю, почему-то нигде не генерируют позитивной программы или хотя бы идеи - ни в стране пребывания, ни для Росси, и нынешние попытки их мобилизации - исключительно московский проект со всеми характерными особенностями такового.
2010.05.14 | GreyWraith
Як правило емiгрантам дорiкають тi...
... хто продав Украiну, нiкуди з неi не виiжджаючи.Заздрiсть - страшна штука.
2010.05.14 | Isoлято
Звідки ж Ви знаєте таких "патріётів"? Теж в Канаді живете?
Бо я, наприклад, все-таки в Україні!2010.05.14 | Д. А.
Батьківщину якої суки ви нас навчите любити?
Тої, що "оказался наш Отец не отцом, а сукою"? То Грузію ми й так любимо2010.05.14 | GreyWraith
Re: Мы вас научим суки Родину любить!
Алёша пише:А что сказать-то хотела не понятно???
Ну так казала для розумних людей, що привченi думати.
Радуюсь одному, что вы вымрете скоро, ка вид имея такие "глубокие" знания о собственной(а может она и не ваша) истории.
Ви вважаете, що у Вас знання по iсторii Вашоi краiни глибшi? А на якiй пiдставi?
Я бы вам лучше конские хвосты выдавал, чтобы животных от людей можно было отличить.
Так тварин вiд людей й так зараз можна вiдрiзнити - по смугастй портянцi.
НАШЕ ДЕЛО ПРАВОЕ-ПОБЕДА БУДЕТ ЗА НАМИ!
Альошо, а признайтеся: це правда, що Ваш дiд або героiчно оброняв Ташкент, або взагалi нiмцям служив?
2010.05.13 | Хома Брут
контрпропаганда (для нас є найважливішим з усіх мистецтв)
сам витвір мистецтваhttp://zhgun.livejournal.com/361630.html
і з коментарів до нього
"нравится. Тока автор немного не въезжает. WW2 начал не Гитлер, а Гитлер и Сталин вместе плечом к плечу начали громить буржуазную Европу правда их цели разнились несколько.Именно это и нравится нашим современникам - это же круто - грохнуть Европу. Сколько можно натащить оттуда барахла всякого! Долго потом можно не работать."
2010.05.14 | Историк
Собственно, содержательный "лозунг момента" у "Алеши"
остался за кадром. А "соплей" действительно многовато. Ну да - Богдан, ну да - УПА, ну -ленточки... Это, извиняюсь, образ российских генералов навевает такие "программу" и такой настрой? Кстати, любовь к Родине они очень даже могут прививать - некоторые только через прямое общение с ними патриотами и становились...2010.05.14 | GreyWraith
Не дуже вiн атакуе (л)
В Киевi я за тиждень всього штук 5 смугастих портянок на антенах машин бачив. А людина пише, що в Росii - просто психоз якийсь:http://zhair-lial.livejournal.com/55274.html
Якщо така iндиферентнiсть спостерiгаеться також де-небудь в Одесi чи Донецьку, то доводиться визнати епiчний фейл потуг. При тому, що тут зомбатор теж ввiмкнули на всю потужнiсть. Невже Ющенко таки розiрвав нитку, якою керувалася марiонетка?
Я не буду робити завчасних припущень, але якщо вже зараз народ реагуе мовчанням, то це для Януковича - поганий знак.
2010.05.14 | Мартинюк
Справді - бачив лише два рази
Раз на мерсі, другий на нардепі.Треба тих "перевязаних" на всяк випадок переписувати. Шкодую що не занотував номер мерса.
2010.05.14 | GreyWraith
Не переживайте, вони ще себе проявлять
2010.05.14 | Абу
атакуй не атакуй, все одно получіш ... провал
бо інакше ніж як провал, причому повний, ситуацію в столиці описати не можна2010.05.14 | GreyWraith
Ага, портянок - значно менше, нж навiть торiк...
2010.05.28 | Isoлято
Георгиевская ленточка христианства (л)
Вы думаете откуда появилось нательное распятие Христа для постоянного ношения? В библии об этом ни слова. А это та же, только уже примелькавшаяся, георгиевская ленточка христианства. Сначала носили только на праздник, потом истинно верующие начали носить каждодневно, а потом уже отлавливали тех кто каждый день не хотел носить. Жрецы во все времена действуют одинаково, ибо во все времена и паства чувствует одинаково. Какая бы ни была религия по сути, мишура вокруг неё, её способы поддержания, во все времена одинаковы. И внешнее в религии куда важнее внутреннего. Так идея и становится культом, когда внешняя атрибутика берёт вверх над сутью.Скоро, уверен, придумают и специальное приветствие на "9 Мая", типа: "Ветераны победили!" - "Воистину победили!" И жест - нам нужно девятимайное победное крещение. Предлагаю 9 раз креститься, то есть извините девятимаяться, по три раза в грудь, голову и живот. В честь триединства победы: московской, сталинградской и курской битвы.
Да, да, возникло уже своё богословие Девятого Мая. Со своими догматичными парадоксами: "Сталин был зол природой, но внёс вклад в победу, но при этом был сущностью своей зол." Кто не признаёт, кто видит в этом парадокс, тот еретик! Так же как и тот, кто не может понять и принять догмат о триединстве бога или богочеловеческой сущности Христа. Смири разум и гордыню, прими "9 Мая" в сердце своё. Веруй ибо абсурдно. Ибо верить можно только в то чего нет, а какая бы ценность была в том, что ты веришь в то, что и так всем очевидно.
http://www.inache.net/post/340/