Людські права за борт?
05/16/2010 | Святослав Караванський
Чим демократичні суспільства, демократичні нації, демократичні держави різняться від недемократичних?
Економікою? Господарюванням? Релігією? Чи людськими правами?
Очевидно, що корінна різниця між ними полягає у додержанні чи недодержанні людських прав. Недодержання людських прав і свобід у недемократичних державах обертається цілою низкою негативних явищ у світі аж до збройних конфліктів між державами, до революцій, до заворушень, до світових воєн та кінець кінцем і до економічнх криз.
Можна без перебільшення сказати, що лікування всіх людських проблем треба починати від забезпечення усім землянам людських прав. Це той наріжний камінь, без якого годі збудувати міцний і тривалий порядок на планеті.
Тому не може не викликати подиву факт, що в інтерв’ю президента США Б. Обами, приуроченому, очевидно, до 65-ої річниці Перемоги над фашизмом, даному Російському телебаченню 6-го травня цього року, про людські права не було жодної згадки.
Таж сама ІІ світова війна, якщо добре подумати, велася за людські права, нехтувані та потоптувані віссю Берлін-Рим-Токіо.
Згадуючи минуле, не можна забувати, що один з альянтів антифашистської коаліції, а саме СССР, так само не визнавав людських та національних прав народів, що яскраво виявилося після 1945 року, коли Східня Европа, визволена від фашизму, опинилася під тоталітарним чоботом СССР. Для народів Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Східньої Німеччини, не кажучи про народи Прибалтики та національних республік СССР, визволення від фашизму сталося на півстоліття пізніше, а саме 1991 року після розвалу СССР.
Цей факт сучасна російська влада намагається приховати, стараючись використати річницю Перемоги як один із засобів повернення звільнених від фашизму країн СНД під свою неофашистську руку.
Відповідаючи на питання кореспондента, президент Обама наголошує на створенні президентської комісії Росія-США, 16 підгруп якої пильно вивчатимуть 16 галузей економіки з метою майбутньої співпраці.
Про те, що бодай одна з цих підгруп цікавитиметься людськими правами – ні слова.
Як може президент демократичної держави, шукаючи співпраці з напівфашистською державою, обминати питання людських прав?
Таж розвал СССР саме і стався через нехтування Кремлем людських прав. Отже, покращання економіки Росії не матиме успіху без забезпечення росіянам цих конечних людських цінностей цивілізованого світу. Саме додержання людських прав – свободи слова, свободи об’єднань - сприяло американцям стати на чолі світового прогресу.
Як можна не наголошувати на цьому факті, бажаючи плідної співпраці з будь-яким партнером, а тим паче з партнером, який сподівається досягти вершин прогресу, спираючись на засуджені історією стандарти тоталітаризму та державного тероризму?
Президент Обама розраховує на сприяння Росії у боротьбі з тероризмом.
Чи це вдало вибраний партнер?
Таж сучасна Росія саме і є держава, що практикує тероризм у внутрішній та зовнішній політиці. Згадаймо убивство на день народження В. Путіна журналістки Поліковської та ряд інших знакових убивств журналістів. Це всередині країни. А за її межами – убивство віце-президента Ічкерії Андербієва, отруєння в Лондоні емігранта Литвиненка, спроба отруєння кандидата у президенти України В. Ющенка, загадкова аварія літака з польською урядовою делегацією.
Сучасна російська еліта гарячково відроджує культ особи Сталіна. А хто такий Сталін? Та це ж терорист над терористами. Згадаймо Голодомор в Україні. Згадаймо розстріл військово-полонених польских офіцерів у Катині. Згадаймо цілу серію політичних убивств за межами Росії, започатковану убивством архітектора російської революції Л. Троцького. Організатора і замовника цих убивств – Й. Сталіна - президент Медведів ставить за приклад державного лідера для росіян, а посередньо і для світу.
Вчинивши акт державного терору над польскими офіцерами, Сталін і його поплічники продовж 50 років списували цей кошмарний злочин на німецьку сторону, яка вчинила не менше подібних злочинів, але до цього акту чекістів була непричетна.
Сучасникам молодшого покоління факт перебування польских полонених офіцерів на території СССР може видатися дивним. Хіба СССР воював з Польщею?
Так, панове, воював. Разом із Гітлером розпочав ІІ світову війну і два роки помагав німецькій стороні підкорювати світ. І невідомо чи Кремль взагалі вдався б до війни з агресором, якби Гітлер сам не напав на сталінський рай. Цей факт сучасні російські сталіністи так само старанно замовчують.
Здійснивши Голодомор в Україні, його організатори продовж понад півстоліття забороняли про цей акт геноциду згадувати, заперечували самий факт голоду, а сьогоднішні обожнювачі сталінського тероризму заперечують, що це був геноцид.
Або візьмім сучасну політику Росії до держав СНД. Тут панують залякування, приниження, дискримінація, військові втручання, внутрішні перевороти. Кремль стоїть за переворотом у Киргизстані і за гонінням на його президента. Президент Киргизстану, бачте, не виконав бажання Москви закрити американську військову базу в Киргизії. Акт відверто спрямований проти США у їхній боротьбі з тероризмом.
То як з такими державними терористами президент Обама сподівається боротися із сучасним тероризмом?
Перш, ніж адоптувати таких партнерів, треба, щоб вони самі відмовилися від тероризму. І не тільки від тероризму, але й від усієї тоталітарної спадщини СССР, яку вони безсоромно відроджують. Це все одно, якби німці стали відроджувати культ Гітлера. Як би на це подивився світ? Чи можна було б найприбутковішими економічними вигодами виправдати співпрацю демократичних лідерів з неогітлерівцями?
Так само жодними нібито економічними вигодами не можна виправдати політику загравання американської еліти з неофашистами Росії.
C.Караванський
Інші статті С. Караванського на Майдані: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Святослав_Караванський
Економікою? Господарюванням? Релігією? Чи людськими правами?
Очевидно, що корінна різниця між ними полягає у додержанні чи недодержанні людських прав. Недодержання людських прав і свобід у недемократичних державах обертається цілою низкою негативних явищ у світі аж до збройних конфліктів між державами, до революцій, до заворушень, до світових воєн та кінець кінцем і до економічнх криз.
Можна без перебільшення сказати, що лікування всіх людських проблем треба починати від забезпечення усім землянам людських прав. Це той наріжний камінь, без якого годі збудувати міцний і тривалий порядок на планеті.
Тому не може не викликати подиву факт, що в інтерв’ю президента США Б. Обами, приуроченому, очевидно, до 65-ої річниці Перемоги над фашизмом, даному Російському телебаченню 6-го травня цього року, про людські права не було жодної згадки.
Таж сама ІІ світова війна, якщо добре подумати, велася за людські права, нехтувані та потоптувані віссю Берлін-Рим-Токіо.
Згадуючи минуле, не можна забувати, що один з альянтів антифашистської коаліції, а саме СССР, так само не визнавав людських та національних прав народів, що яскраво виявилося після 1945 року, коли Східня Европа, визволена від фашизму, опинилася під тоталітарним чоботом СССР. Для народів Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Східньої Німеччини, не кажучи про народи Прибалтики та національних республік СССР, визволення від фашизму сталося на півстоліття пізніше, а саме 1991 року після розвалу СССР.
Цей факт сучасна російська влада намагається приховати, стараючись використати річницю Перемоги як один із засобів повернення звільнених від фашизму країн СНД під свою неофашистську руку.
Відповідаючи на питання кореспондента, президент Обама наголошує на створенні президентської комісії Росія-США, 16 підгруп якої пильно вивчатимуть 16 галузей економіки з метою майбутньої співпраці.
Про те, що бодай одна з цих підгруп цікавитиметься людськими правами – ні слова.
Як може президент демократичної держави, шукаючи співпраці з напівфашистською державою, обминати питання людських прав?
Таж розвал СССР саме і стався через нехтування Кремлем людських прав. Отже, покращання економіки Росії не матиме успіху без забезпечення росіянам цих конечних людських цінностей цивілізованого світу. Саме додержання людських прав – свободи слова, свободи об’єднань - сприяло американцям стати на чолі світового прогресу.
Як можна не наголошувати на цьому факті, бажаючи плідної співпраці з будь-яким партнером, а тим паче з партнером, який сподівається досягти вершин прогресу, спираючись на засуджені історією стандарти тоталітаризму та державного тероризму?
Президент Обама розраховує на сприяння Росії у боротьбі з тероризмом.
Чи це вдало вибраний партнер?
Таж сучасна Росія саме і є держава, що практикує тероризм у внутрішній та зовнішній політиці. Згадаймо убивство на день народження В. Путіна журналістки Поліковської та ряд інших знакових убивств журналістів. Це всередині країни. А за її межами – убивство віце-президента Ічкерії Андербієва, отруєння в Лондоні емігранта Литвиненка, спроба отруєння кандидата у президенти України В. Ющенка, загадкова аварія літака з польською урядовою делегацією.
Сучасна російська еліта гарячково відроджує культ особи Сталіна. А хто такий Сталін? Та це ж терорист над терористами. Згадаймо Голодомор в Україні. Згадаймо розстріл військово-полонених польских офіцерів у Катині. Згадаймо цілу серію політичних убивств за межами Росії, започатковану убивством архітектора російської революції Л. Троцького. Організатора і замовника цих убивств – Й. Сталіна - президент Медведів ставить за приклад державного лідера для росіян, а посередньо і для світу.
Вчинивши акт державного терору над польскими офіцерами, Сталін і його поплічники продовж 50 років списували цей кошмарний злочин на німецьку сторону, яка вчинила не менше подібних злочинів, але до цього акту чекістів була непричетна.
Сучасникам молодшого покоління факт перебування польских полонених офіцерів на території СССР може видатися дивним. Хіба СССР воював з Польщею?
Так, панове, воював. Разом із Гітлером розпочав ІІ світову війну і два роки помагав німецькій стороні підкорювати світ. І невідомо чи Кремль взагалі вдався б до війни з агресором, якби Гітлер сам не напав на сталінський рай. Цей факт сучасні російські сталіністи так само старанно замовчують.
Здійснивши Голодомор в Україні, його організатори продовж понад півстоліття забороняли про цей акт геноциду згадувати, заперечували самий факт голоду, а сьогоднішні обожнювачі сталінського тероризму заперечують, що це був геноцид.
Або візьмім сучасну політику Росії до держав СНД. Тут панують залякування, приниження, дискримінація, військові втручання, внутрішні перевороти. Кремль стоїть за переворотом у Киргизстані і за гонінням на його президента. Президент Киргизстану, бачте, не виконав бажання Москви закрити американську військову базу в Киргизії. Акт відверто спрямований проти США у їхній боротьбі з тероризмом.
То як з такими державними терористами президент Обама сподівається боротися із сучасним тероризмом?
Перш, ніж адоптувати таких партнерів, треба, щоб вони самі відмовилися від тероризму. І не тільки від тероризму, але й від усієї тоталітарної спадщини СССР, яку вони безсоромно відроджують. Це все одно, якби німці стали відроджувати культ Гітлера. Як би на це подивився світ? Чи можна було б найприбутковішими економічними вигодами виправдати співпрацю демократичних лідерів з неогітлерівцями?
Так само жодними нібито економічними вигодами не можна виправдати політику загравання американської еліти з неофашистами Росії.
C.Караванський
Інші статті С. Караванського на Майдані: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Святослав_Караванський
Відповіді
2010.05.16 | Историк
Проблема проблем. США разбираются с мировым исламом
(именно с ним, террор - лишь оружие) исходя из того, что прямая конфронтация бесперспективна и слишком опасна - хватит войны с талибами и ситуации в Ираке. От тератак полностью защититься невозможно. Nation building себя не оправдал. В Германии, Японии получилось (после тяжелейшей войны, благодаря оккупации и атомной встряске), с исламом не получается. От демократии там выигрывает Хамас. Пытаются теперь наводить мосты, сделали президентом такого как Обаму. Перестали давить на ислам по правам человека и заодно сняли это с повестки в целом, к России или Китаю претензий как бы больше нет. Россия как бы вообще партнер, другой себе тип демократии. Она же (вот незадача! возможно главная) мгновенно ворвалась в оставленное американцами пространство, вовсю взаимодействует, почти срослась с Ираном, еще более сблизилась с Сирией, на очереди - Турция. Иран содержит Хизболлу и пр., финансирует закупки вооружений Сирией. Все вместе создает вполне смертельную угрозу для Израиля, отношения которого с Москвой резко упали. Для Москвы гибель Израиля в общем не вредна, для Запада - катастрофа, считай уход из региона (где же это самое сионисткое лобби?). Фактически созрел альянс Москвы с Ираном, Сирией, палестинцами, Хизболлой и Хамасом. Запад полностью в пролете. А вот Россия имеет вдобавок сдерживание своих домашних мусульман, Иран так вообще помогает Армении против Азербайджана... Рассичитывая (в угоду своей же новой парадигме, хотя знают, что без бойкотов и силового давления действиями Кремля управлять невозможно) на помощь России против Ирана, США дали ей (почти) карт-бланш против Грузии, а теперь вот и Украины. Последнее меняет военно-стратегическую ситуацию в Европе в корне. После последнего Буша США потеряли львиную долю приобретенного в холодную войну, и предел этому процессу пока не просматривается. Поскольку клишированная, столь любезная либералам версия прав человека никого больше не интересует, а США из Европы явно оттянулись, на сцену выходят националисты, справедливо усмотревшие вокруг новые возможности и востребованность. Одни из них расшатывают НАТО и ЕС, другие стоят на пути Москвы. Мобилизовать против них тот же Израиль Москве теперь и пытаться не стоит, американцам, похоже, вообще до лампочки. Россия против тех, что прямо перед ней по фронту выступает тупо как империя, алчущая новых колоний и протекторатов. Все взгляды теперь устремелены, естественно, на немцев, вроде слегка пошевелившихся под своими стигмами. Вдобавок, это они могут в кризис одних спасти чуть раньше, а других - чуть позже... "Deutschland, erwache!"? Ось Россия-Германия без всяких там прав человека напрашивается сама собой, срединные националисты вот мешают...Уходя из Европы и сворачивая (если) активную борьбу с мировым исламом, США с такой же скоростью перестают быть великой державой, вот-вот изоляционисты поднимут голову.
Вот что может получиться. А может и нет...
Про Китай забыл, ну да ладно.
2010.05.17 | Almodovar
Последние тенденции в США
говорят, что изоляционисты таки поднимают голову. Ситуация даже несколько хуже, чем описывает уважаемый Igorg. Думаю, в скором времени встанет проблема существования Израиля, как государства. Проблема в том, что мировое еврейство не намерено защищать Израиль: все и так хорошщо устроились. Израильтяне приезжие (олим) "при первом же шухере" побегут домой, в бывший сесесере,что они, кстати, и делают успешно до сих пор.Если предыдущим белым президентам (коренным американцам!) значений Израиля было достаточно ясно, как и понятно значение поддержки сионистов, то черному Обаме это - как проблемы проктологической помощи монгольским аратам.
Сионисты быстро теряют влияние, так как фактически рухнула вся послевоенная ложь о Холокосте (если быть точным, то с 1960-х годов насаждаемая), которая позволяла решать многие глобальные вопросы. По крайней мере, враги Израиля быстро ассоциировались с Гитлером и для воевавшего поколеняи это был знак.
Теперь вступило в свои права уже третье послевоенное поколение,
подрастает четвертое и им, что Холокост, что Гитлер, что Навуходоносор - одно и то же: глухая, их не касающаяся древность.
2010.05.17 | Историк
Поражения, которые несут Израиль и Украина, - звенья одной цепи.
2010.05.16 | Боббі
Яка частина з політбюро КП(б)У 1933 року дожила до 1939?
Я не можу знайти той текст: може хто підкаже, яка частина з політбюро (керівництва) української партії більшовиків 1932—33 рр. дожили до 1939 року?2010.05.17 | igorg
Ті що правильно розуміли політику Сталіна не тільки
дожили але й царствували. Окремі правда зацарствувалися так що стали створювати конкуренцію Сталіну (Хатаєвич, наприклад) тож довеломя прийняти2010.05.17 | Almodovar
саме так.
Є в Дніпропетровську в університеті такий молодий кандидат наук - пан Кавун. То це він любитель пропонувати повернення памяті про Хатаєвича, мовляв, багато ж зробив і наш же, місцевий.2010.05.17 | stryjko_bojko
Наприклад, Й.Броз Тіто
igorg пише:> Ті що правильно розуміли політику Сталіна не тільки дожили але й царствували. Окремі правда зацарствувалися так що стали створювати конкуренцію Сталіну (Хатаєвич, наприклад) тож довеломя прийняти
=================
Чудом лишився живим(від Сталіна).
Але доказав, що він може без нього і без Варшавського Договору.
Хоча сам-хорват.І комуніст.
2010.05.17 | igorg
Так, але він зумів сам стати міні Сталіним
2010.05.17 | Max
"Не ждіть рятунку ні від кого..."
Святослав Караванський пише:> Таж сама ІІ світова війна, якщо добре подумати, велася за людські права, нехтувані та потоптувані віссю Берлін-Рим-Токіо.
А що, вісь Москва-Вашингтон-Лондон воювала за права людини? Тобто Москва(Кремль) також? Неймовірно...
І як то пов'язати із наступним:
> Згадуючи минуле, не можна забувати, що один з альянтів антифашистської коаліції, а саме СССР, так само не визнавав людських та національних прав народів, що яскраво виявилося після 1945 року, коли Східня Европа, визволена від фашизму, опинилася під тоталітарним чоботом СССР. Для народів Польщі, Угорщини, Чехословаччини, Румунії, Болгарії, Східньої Німеччини, не кажучи про народи Прибалтики та національних республік СССР, визволення від фашизму сталося на півстоліття пізніше, а саме 1991 року після розвалу СССР.
> Як може президент демократичної держави, шукаючи співпраці з напівфашистською державою, обминати питання людських прав?
Напівфашистська держава то Ерефія очевидно. То як тоді назвати Італію часів Муссоліні? На-чверть-фашистська?
> Таж розвал СССР саме і стався через нехтування Кремлем людських прав.
Ні, не через те.
До речі, а чому тоді не завалився ультрасталіністський режим Північної Кореї?
> Президент Обама розраховує на сприяння Росії у боротьбі з тероризмом.
> Чи це вдало вибраний партнер?
Звісно, що так. Для лівака Обами партнер в сам раз.
> Відповідаючи на питання кореспондента, президент Обама наголошує на створенні президентської комісії Росія-США, 16 підгруп якої пильно вивчатимуть 16 галузей економіки з метою майбутньої співпраці.
> Про те, що бодай одна з цих підгруп цікавитиметься людськими правами – ні слова.
Нічого дивного. Американці, роблячи Сталіну індустріалізацію у 1930-х, і тоді тим ніяк не цікавились.
> І невідомо чи Кремль взагалі вдався б до війни з агресором, якби Гітлер сам не напав на сталінський рай. Цей факт сучасні російські сталіністи так само старанно замовчують.
Відомі нам факти вказують на те, що агресію проти Німеччини і згодом цілого Західного Світу готував саме Сталін. Гітлер зі своїм нападом випередив його на декілька тижнів.
> Здійснивши Голодомор в Україні, його організатори продовж понад півстоліття забороняли про цей акт геноциду згадувати, заперечували самий факт голоду, а сьогоднішні обожнювачі сталінського тероризму заперечують, що це був геноцид.
Все закономірно. Відразу після Голодомору Ф.Д.Рузвельт (фашист за переконаннями) встановив дипломатичні стосунки зі сталінським Великосовком. То що дивуватись Обамі?
> Перш, ніж адоптувати таких партнерів, треба, щоб вони самі відмовилися від тероризму. І не тільки від тероризму, але й від усієї тоталітарної спадщини СССР, яку вони безсоромно відроджують. Це все одно, якби німці стали відроджувати культ Гітлера. Як би на це подивився світ? Чи можна було б найприбутковішими економічними вигодами виправдати співпрацю демократичних лідерів з неогітлерівцями?
По-перше, не все одно: нацизм все ж був меншим злом, як комунізм. І число жертв неспівмірне, і певний невеличкий простір особистої еконономічної свободи нацизм особі залишав, на відміну від комунізму. Тобто ступінь тоталітаризму все ж менший був у нацизмі, ніж у реальному комунізмі.
По-друге: і з нацистською Німеччиною і з більшовицькою Росією "демократичні" лідери (вожді, нім."фюрери") охоче співпрацювали свого часу. Чому тепер мало би бути інакше?
2010.05.17 | stryjko_bojko
Max maje raciju
> По-друге: і з нацистською Німеччиною і з більшовицькою Росією "демократичні" лідери (вожді, нім."фюрери") охоче співпрацювали свого часу. Чому тепер мало би бути інакше?2010.05.17 | igorg
Я боюся, що гасла про свободу й демократію
є лише вторинними для влади, прикриттям. Не без того що ці цінності не шануються у суспільстві. Більше того це суспільство змушує власну еліту триматися в рамках цих цінностей. Однак, здається будь-яка влада буде прагнути до тоталітаризму. І якщо в середині власної країни вона цього не може реалізувати то чого б не діяти так зовні, адже зовні нема тиску власних громадян. Ніякі демократичні цінності не заважали Франції, Англії й США користуватися результатами рабської праці в СССР, закривати очі на терор і голодомор, на мілітаризацію й інші проблемні моменти.Так само й нині США й демократичний світ закрили очі на тоталітаризм й відсутність громадянських свобод у Китаї, на геноцид чеченського народу, на окупацію Молдови, Грузії. Українців у 2004 році підтримали не уряди демократичних країн, а саме розпочаті акції їх громадян, польської опозиції примусили втрутитися попри явне небажання. Проте це не завадило кинути Ющенка й українців сам на сам із Росією й посткомуністичними проблемами. І наразі нам Росія наочно показує що саме потрібно було робити демократичним країнам в Україні. Але нащо той клопіт, були речі значно прибутковіші.
З цього всього напрошуються дуже негарні аналогії з часами 30-х 40-х років минулого століття. Але якщо почати співставляти то виглядає це все вкрай погано.
2010.05.17 | Историк
В правление Обамы посткоммунистический багаж (декоммунизация,
люстрация и др.) утратил актуальность. В общем упало в цене и идеологическое наследие 2МВ - лишь Россия своими "победными" имитациями (прицельно антиукраинскими и антипольскими) упорнее всех держит тему на плаву. Перелом же (реакцией на который и стало пришествие Обамы) произошел в виде 9/11, когда США и НАТО (NB!) получили стратегический удар, по сути - недвусмысленную "черную метку" от мирового ислама при весьма вероятном подыгрывании (это как минимум)со стороны России. Не случайно дело было на пике сопротивления Москвы выходу США из Договора по ПРО: "это вам, американцам, не поможет!" - действительно, "не помогло"... США было ринулись в контратаку и явно завязли, хватая то и дело более мелкие контрудары. Китай наблюдал за всем этим с нарастающим интересом... Вот американцы и решили покуда замириться с исламским миром, что все более напоминает замирение с альянсом ислам-Россия. Выигрывают Россия и Китай (для которых собственное население - лишь ресурс), проигрывает Европа, особенно Восточная (посткоммунистическая и постсоветская). В целом, это долгожданный мировой кризис.Впрочем, обо всем этом, кажется, уже писалось... (см.)
2010.05.17 | Историк
"Я думаю, что все это произойдет как-нибудь
чрезвычайно ординарно. Просто-напросто все государства, несмотря на все балансы в бюджетах и на "отсутствие дефицитов", un beau matin запутаются окончательно и все до единого пожелают не заплатить, чтоб всем до единого обновиться во всеобщем банкрутстве. Между тем весь консервативный элемент всего мира сему воспротивится, ибо он-то и будет акционером и кредитором, и банкрутства допустить не захочет. Тогда, разумеется, начнется, так сказать, всеобщее окисление; прибудет много жида, и начнется жидовское царство; а засим все те, которые никогда не имели акций, да и вообще ничего не имели, то есть все нищие, естественно не захотят участвовать в окислении...Начнется борьба, и, после семидесяти семи поражений, нищие уничтожат акционеров, отберут у них акции и сядут на их место, акционерами же разумеется. Может, и скажут что-нибудь новое, а может, и нет. Вернее, что тоже обанкрутятся. Далее, друг мой, ничего не умею предугадать в судьбах, которые изменят лик мира сего. Впрочем, посмотри в Апокалипсисе..."