05/18/2010 | Сергій Вакуленко

ЗАЯВА
Ради керівників українських громадських організацій Росії
щодо політичного тиску на український культурний рух у Росії

Починаючи з кінця 2004 року українські культурно-освітні організації Росії опинилися під жор-стким тиском з боку органів державної влади Російської Федерації.
У Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі, Уфі почалася справжня зачистка українсько-го культурного руху. Серед іншого, слід нагадати таке:
- «зачистка» Бібліотеки української літератури в Москві, переслідування її провідних працівни-ків (2006–2007);
- закриття Українського освітнього центру в Москві при середній школі № 124 (2008);
- оголошення персоною нон-грата активіста українського культурно-освітнього руху в Росії, творця Бібліотеки української літератури в Москві Юрія Кононенка (2009);
- тотальна ангажована перевірка Міністерством юстиції РФ діяльності Федеральної національ-но-культурної автономії українців Росії (Автономія), Об’єднання українців Росії (ОУР) з пода-льшим призупиненням їхньої діяльності (2009–2010);
- судове переслідування Міністерством юстиції РФ Федеральної національно-культурної авто-номії українців Росії з метою її ліквідації (2009–2010).

Досить показовою є остання справа — із переслідуванням і ліквідацією національно-культурної автономії.
Щоб мати підстави для подання позовної заяви про ліквідацію Автономії, Мінюст 9.02.2010 ви-ніс попередження Автономії в порушенні ст. 43 закону ФЗ-№ 82 від 12.05.1995 р. «Об общественных объединениях». Згідно з законом «… в случае приостановления деятельности общественного объединения приостанавливаются его права как учредителя средств массовой информации, ему запрещается организовывать и проводить собрания, митинги, демонстрации, шествия, пикетирование и иные массовые акции или публичные мероприятия, принимать участие в выборах …». Для винесення попередження Мінюст використав заяву якогось Н.В. Журавльова. При ознайомленні з цією заявою мимоволі дивишся на календар, щоб упевнитись, що зараз 2010 р. Журавльов повідомляє «… В. Семененко, представляя украинские общественные организации России от имени «ФНКА УР», регулярно принимает участие в мероприятиях организуемых зарубежными неправительственными структурами - «Украинской всемирной координационной рады», «Всемирного конгресса украинцев», «по вопросам состояния украинской нации». Лидеры указанных организаций выступают с позиции национализма и сепаратизма… Деятельность В. Семененко … направлена на пропаганду превосходства украинской нации…» І в кінці однозначний висновок, як цвях в домовину «… деятельность «Федеральной национально-культурной автономии украинцев России» направлена на дискредитацию проводимого руководством России политического курса по межнациональному единству и в своей деятельности несёт угрозу существующему конституционному строю…». Так що закриття Автономії – це занадто м’яке покарання за діяльність, яка загрожує конституційному ладу країни.
Мінюст за допомогою Журавльова вказує на три випадки порушення законодавства: «… в нарушение статьи 43 Закона сопредседатель Автономии Семененко В.Ф. 29.10.2009 от имени украинской общины принял участие в публичном выступлении на Радио Свобода.
Также в нарушение статьи 43 Закона Автономией в лице ее сопредседателей Бабенко В.Я. и Семененко В.Ф. была организована и проведена 11-12.11.2009 в г. Москве международная научно-практическая конференция «Украинистика в России: история, состояние, тенденции развития».
Кроме того, согласно поступившей в Минюст России информации 26.11.2009 Семененко В.Ф., представляя Автономию, руководил мероприятием, посвященным памяти «жертв голодомора и убийства украинцев в 30-х годах», которое было организовано в поддержку вахты памяти «неугасимая свеча» и документально-художественной выставки «голодомор 1932-1933 годов - геноцид украинского народа», открытой 25.11.2009 в г. Киеве…»
Одержавши таке попередження, керівництво Автономії було здивоване занадто вільним тлумаченням за-конодавства, безпідставним накиданням дій, яких не було, подання звинувачень без усякої перевірки. А тому Автономія подала позов про скасуванння попередження.
Тверський районний суд м. Москви 12 травня 2009 р. відмовив Автономії в задоволенні позову.
Аргументація Мінюсту щодо попередження повністю ґрунтується на заяві Журавльова, хоча викладені ним факти не відповідають дійсності.
Аргументація Автономії:
- В. Семененко як фізична особа на прохання редакції Радіо «Свобода» дав коментар по телефону, що аж ніяк не може вважатися організацією і проведенням Автономією публічного заходу;
- після призупинення діяльності Автономії 19.10. 2009 р. В. Бабенко і В. Семененко на підставі власних заяв рішенням оргкомітету науково-практичної конференції 27.10.2009 р. були виведені з оргкомітету, і Автономія як юридична особа не мала жодного відношення до організації і проведення конференції 11.11.2009 р., про що свідчать протоколи оргкомітету і опубліковані матеріали конференції (були пере-дані в суд); попередження винесено через три місяці після проведення конференції, цілком достатній час для перевірки всіх матеріалів;
- 26.11.2009 р. Автономія жодних заходів не організовувала і не проводила, про що кажуть свідки, і відсу-тність доказів з боку Мінюсту про проведення Автономією таких заходів.

Аргументація суду:
- «… суд считает установленным факт участия сопредседателя Автономии в публичном выступлении на Радио Свобода…», зовсім нічого не кажучи про непричетність Автономії до організації і проведення радіопередачі;
- «…Довод Семененко В.Ф. о том, что 27.10.2009 г. на основании лишных заявлений Семененко В.Ф. и Ба-бенко В.Я. были выведены из состава оргкомитета указанной конференции. Иных должностных лиц в составе оргкомитета не было не может являться основанием для признания предупреждения незакон-ным по следующим основаниям. …учитывая, что на момент вынесения пнредупреждения Министерст-во юстиции РФ не располагало сведениями о выходе Семененко В.Ф. и Бабенко В.Я. из оргкомитета конференции (на 09.02.2010 г.), а информация о том, что Бабенко В.Я. и Семененко В.Ф. являлись сопре-дседателями конференции распространялась в день (11.11.2009 р.) проведения конференции, суд прихо-дит к вводу, что у министерства юстиции имелись основания учитывать указанное обстоятельство при вынесении предупреждения…» Розглянемо детальніше ці обставини. Журавльов представив в суд Ін-тернет-повідомлення про конференцію, датоване чотирма місяцями до проведення конференції, і надру-коване в той же час повідомлення про конференцію, одержане ним у бібліотеці одного з організаторів конференції Культурного центру України в Москві. На протязі трьох місяців (від 11.12.2009 до 09.02.2010) Мінюст перебував в невіданні і не намагався (чи не хотів) вийти з невідання, що Автономія не була організатором конференції.;
- «…Факт того, что 26.11.2009 г. сопредседатель Автономии Семененко В.Ф. представляя Автономию руководил мероприятием, посвященным памяти жертв голодомора … не нашел своего подтверждения в ходе судебного разбирательства. … Однако недоказанность факта того, что Семененко В.Ф. пред-ставляя Автономию, руководил мероприятием … не может служить основанием для признания преду-преждения незаконным. При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что у Министерства юстиции РФ имелись основания для вынесения предупреждения».

Очевидно, що Тверський районний суд м. Москви керується не доведеними фактами, не принци-пами права і не законами Російської Федерації, а політичною доцільністю.
Автономія, швидше за все, подасть касаційну скаргу на рішення суду, але упевненості в неангажованості суду немає. Навпаки, є упевненість щодо СКООРДИНОВАНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КАМПАНІЇ ЗАЧИСТКИ УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ТА ГРОМАДСЬКОГО РУХУ В РОСІЇ.
Змушені визнати, що, на превеликий жаль, в Росії спостерігається політизація всього комплексу питань, що стосуються української гуманітарної сфери, — це стало особливо помітним починаючи з 2005 року. Це проявляється в тиску, який чиниться на українські організації в цілому, і на окремих активістів, в цензурі культурних заходів українських громад.
Ще раз підкреслюємо, що українські культурно-освітні та громадські організації Росії мають виключно культурно-освітній характер. Їхніми членами є люди з абсолютно різними політичними поглядами та переко-наннями (чи взагалі без таких). Спроба політичної зачистки українського руху та українських організа-цій Росії дають підстави вважати, що всі слова представників російської влади про стратегічне парт-нерство Росії та України, а також про братерство російського та українського народів є лише ритуаль-ною риторикою і не відповідають їхнім справжнім планам та намірам.

17 травня 2010 р. , т. 499 408 0169, E-mail: libukr@online.ru