На "фронті змін" без змін :) (л)
05/19/2010 | Ukrpatriot(patriot)
На "фронті змін" без змін 
За що люблять 20?
Українські політики страшенно люблять цифру "20". Чому? Та невідомо, просто подобається їм ця гарна цифра. До чого це я?
Нещодавно один з опозиціонерів, один з колишніх кандидатів у президенти з іміджем реформатора, Арсеній Яценюк запропонував скоротити витрати на державний апарат у бюджеті на 20 %, а гроші віддати на корисні справи -економіку, освіту, армію тощо. Але зараз не про це. Ідея похвальна, та чи вказує вона хоча б на якусь відмінність від інших.
Зовсім ні. Колись скоротити витрати знову ж таки на 20 % пропонував Віктор Ющенко. Скоротити державний апарат, а отже і витрати на нього пропонували і в команді Юлії Тимошенко. Обома руками за скорочення державного апарату знову ж таки на ті ж самі 20 % виступає і нині діючий президент, Віктор Янукович.
На практиці ж все це обертається лише зростанням витрат на утримання чиновницького апарату. Зростання витрат не гарантує покращення їхньої якості. Навіть у минулий кризовий рік, витрати зросли на 30 % за даними Держкомстату. А "економний" уряд Азарова, попри наміри Януковича "скорочувати" державний апарат, виявився найбільшим в Європі.
То в чому ж проблема?
Про підходи
Очевидно, що проблема або у небажанні щось змінювати, або у нерозумінні підходів до різних "скорочень" та "оптимізації". Якщо є другий варіант, тоді зрозуміло, чому усі політики обирають саме цифру 20, а не 19, 25 чи 50. Хто ж повірить навіть радикальному опозиціонеру, коли він скаже: "Буде скорочено кожного другого державного службовця". Коли ж говорити про "кожного п’ятого" то це не дуже зачепить самих чиновників (бо таки є кого скорочувати), а з іншого боку стане гарним приводом для піару. Аналіз повідомлень проведений у попередньому розділі показує, що тема "20 %" є дуже цікавою для ЗМІ.
Можливий і перший варіант, коли більшість політиків, що гартувалися ще в радянські часи, де на кожного реально працюючого, припадало кілька чиновників, що просто "створювали видимість".
Правило ж будь-якої оптимізації у часи кризи передбачає оцінку функцій того чи іншого органу державного управління. Тобто встановлюється у першу чергу - наскільки ці функції необхідні державі, і чи не дублюються вони ще кимось. Після цього "зайві" структури просто скорочують. За тим іде скорочення витрат на такі структури. Так робили всі реальні реформатори. Окрім українських звичайно.
Про найбільший уряд у Європі вже говорили. То може варто перевірити, чи потрібно Україні скажімо аж два міністерства, які займаються питаннями пов’язаними з енергетикою і промисловістю (Міністерство енергетики та Мінвуглепром), чи потрібне суміщати міністерство економіки і туризму, чи потрібне чи може знайти якийсь проміжний варіант. Історія знає такі приклади. Наприклад у Болгарії спокійнісінько існує Міністерство економіки, енергетики та туризму, бо там туризм і енергетику розглядають, як складову економіки.
Чому ж так?
Важко віриться в те, що політичний бомонд не розуміє цього простого підходу. Хоча, якщо так, то цим людям немає чого робити в управлінні державою. Вони просто нездатні зробити його ефективним. Згадується і вислів нинішнього владного "реформатора" Сергія Тігіпка, котрий говорив, що він також за скорочення державного апарату і критикував Тимошенко за роздачу міністерських портфелів.
Очевидно, причина в іншому. В Україні занадто багато прив’язано до сировинних кланів, де кожен "заробляє, як може", контролюючи певний сегмент економіки, через певне конкретне міністерство. Тому ідея "20 %" буде жити і виконувати свою функцію "демонстрації дії" замість самої дії. Головне, щоб виборець навчився розрізняти таку "демонстрацію" від дії. Тоді можна сподіватися на реальні зміни. А так на фронті змін поки що, на жаль, також без змін.
Роман Соломонюк
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
http://ciptnews.blogspot.com/2010/05/blog-post_18.html
За що люблять 20?
Українські політики страшенно люблять цифру "20". Чому? Та невідомо, просто подобається їм ця гарна цифра. До чого це я?
Нещодавно один з опозиціонерів, один з колишніх кандидатів у президенти з іміджем реформатора, Арсеній Яценюк запропонував скоротити витрати на державний апарат у бюджеті на 20 %, а гроші віддати на корисні справи -економіку, освіту, армію тощо. Але зараз не про це. Ідея похвальна, та чи вказує вона хоча б на якусь відмінність від інших.
Зовсім ні. Колись скоротити витрати знову ж таки на 20 % пропонував Віктор Ющенко. Скоротити державний апарат, а отже і витрати на нього пропонували і в команді Юлії Тимошенко. Обома руками за скорочення державного апарату знову ж таки на ті ж самі 20 % виступає і нині діючий президент, Віктор Янукович.
На практиці ж все це обертається лише зростанням витрат на утримання чиновницького апарату. Зростання витрат не гарантує покращення їхньої якості. Навіть у минулий кризовий рік, витрати зросли на 30 % за даними Держкомстату. А "економний" уряд Азарова, попри наміри Януковича "скорочувати" державний апарат, виявився найбільшим в Європі.
То в чому ж проблема?
Про підходи
Очевидно, що проблема або у небажанні щось змінювати, або у нерозумінні підходів до різних "скорочень" та "оптимізації". Якщо є другий варіант, тоді зрозуміло, чому усі політики обирають саме цифру 20, а не 19, 25 чи 50. Хто ж повірить навіть радикальному опозиціонеру, коли він скаже: "Буде скорочено кожного другого державного службовця". Коли ж говорити про "кожного п’ятого" то це не дуже зачепить самих чиновників (бо таки є кого скорочувати), а з іншого боку стане гарним приводом для піару. Аналіз повідомлень проведений у попередньому розділі показує, що тема "20 %" є дуже цікавою для ЗМІ.
Можливий і перший варіант, коли більшість політиків, що гартувалися ще в радянські часи, де на кожного реально працюючого, припадало кілька чиновників, що просто "створювали видимість".
Правило ж будь-якої оптимізації у часи кризи передбачає оцінку функцій того чи іншого органу державного управління. Тобто встановлюється у першу чергу - наскільки ці функції необхідні державі, і чи не дублюються вони ще кимось. Після цього "зайві" структури просто скорочують. За тим іде скорочення витрат на такі структури. Так робили всі реальні реформатори. Окрім українських звичайно.
Про найбільший уряд у Європі вже говорили. То може варто перевірити, чи потрібно Україні скажімо аж два міністерства, які займаються питаннями пов’язаними з енергетикою і промисловістю (Міністерство енергетики та Мінвуглепром), чи потрібне суміщати міністерство економіки і туризму, чи потрібне чи може знайти якийсь проміжний варіант. Історія знає такі приклади. Наприклад у Болгарії спокійнісінько існує Міністерство економіки, енергетики та туризму, бо там туризм і енергетику розглядають, як складову економіки.
Чому ж так?
Важко віриться в те, що політичний бомонд не розуміє цього простого підходу. Хоча, якщо так, то цим людям немає чого робити в управлінні державою. Вони просто нездатні зробити його ефективним. Згадується і вислів нинішнього владного "реформатора" Сергія Тігіпка, котрий говорив, що він також за скорочення державного апарату і критикував Тимошенко за роздачу міністерських портфелів.
Очевидно, причина в іншому. В Україні занадто багато прив’язано до сировинних кланів, де кожен "заробляє, як може", контролюючи певний сегмент економіки, через певне конкретне міністерство. Тому ідея "20 %" буде жити і виконувати свою функцію "демонстрації дії" замість самої дії. Головне, щоб виборець навчився розрізняти таку "демонстрацію" від дії. Тоді можна сподіватися на реальні зміни. А так на фронті змін поки що, на жаль, також без змін.
Роман Соломонюк
Лабораторія суспільно-політичного аналізу
Центру з інформаційних проблем територій
http://ciptnews.blogspot.com/2010/05/blog-post_18.html