Етнорасознавство як основа державної політики?
05/26/2010 | Віктор Пушкар, канд. психол. наук
Актуальний рівень знань про український соціум лишається далеким від бажаного навіть в середовищі, яке, після прийняття ряду поправок, все-таки можна назвати експертним. Попри наявність певної кількості видатних і просто грамотних науковців, доступна їм інформація в типовому випадку надходять до законодавців досить складним та заплутаним шляхом. За умови нормально працюючого зв'язку між соціальною наукою та законодавчою практикою українське суспільство могло би як мінімум пом'якшити ряд своїх проблем. Замість витрачати титанічні зусилля на штучне створення додаткових.
Прикладом спроби побудувати новий вектор державної політики, грунтуючись на явно застарілих, або дещо алогічних концепціях, слугує проект Закону «Про Концепцію державної етнонаціональної політики України», який обговорювався 25.05.2010 на круглому столі в приміщенні Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=134714&cat_id=45925
Варто зауважити, що текст проекту, представлений для публічного обговорення на сайті Державного комітету України у справах національностей та релігій деякими нюансами відрізнявся від фактично обговорюваного. Цілком можлива поява у ВР ще одного схожого тексту. Але сама теоретична основа цієї розробки навряд є хоча б частково придатною для законодавчого акту.
Якщо сформулювати зауваження дуже коротко:
1)Етнічність є в першу чергу соціальним конструктом, і лише потім, з багатьма застереженнями, можливо, біогеографічним або геобіографічним.
2)Етнічна ідентичність є лише одною з можливих та ситуативно актуальних для людини. Багато поширених ідентичностей є безвідносними до етнічної або конкуруючими щодо неї.
3)Проект містить визначення корінних народів, яке суперечить прийнятому в міжнародному законодавстві та науковому дискурсі; наступні за ним пропозиції пов'язані з систематичними порушеннями прав корінних народів.
4)Визначення української нації в проекті є алогічним та безвідносним до пропонаваних змін законодавства.
5)Авторам забракло терпіння дотримуватись власної термінології навіть в межах одного документа. Основна частина містить повторювані згадки «етнічної групи» замість хоч якось визначеного ними «етноса».
6)І головне. В проекті пропонується фактично створити ще одну допоміжну владну вертикаль на етнічній основі, та поміняти Конституцію з цією безглуздою метою.
Далі варто навести ряд подробиць, що обгрунтовують нашу оцінку.
1) У розділі «Визначення понять» знаходимо:
Етнос – біосоціальна спільнота, котра виникла як результат тривалого процесу етногенезу на певній території, має сталі ознаки самобутньої свідомості, менталітету, психології, поведінки, стереотипів, культурної ідентичності, що сформувалася внаслідок спільності території проживання, історії, культури, мови та інших ознак.
Визнаючи етнос біосоціальною спільнотою, автори припускаються фундаментальної помилки. Належність людини до певного антропотипу досить слабко корелює з етнічною ідентичністю. Також відносно рідко зустрічається в Україні особа, що в побуті стійко ідентифікує себе як доліхоцефала, або, скажімо, представника нордичної раси. Соціум, в якому людей поділено за біологічними ознаками, є расово сегрегованим. Згадка через кому кількох різнорідних конструктів, а саме «свідомості, менталітету, психології, поведінки, стереотипів, культурної ідентичності» робить загальну картину лише трохи розфокусованою. Основа оптики, через яку автори пропонують законодавцям розглядати етнос та етнічність, є расистською. Як автори заперечують ксенофобію та пропонують боротись з расизмом, що робить в документі цей расологічний біодискурс кінця ХІХ сторіччя?
Навіть теоретик інтегрального націоналізму Дмитро Донцов, якого важко підозрювати в надмірній ксенофілії, слушно зауважував, що етнічні українці з точки зору біологічних ознак відносяться до кількох різних рас (з поправкою на 2010й рік — все-таки скоріше антропотипів). За різними сучасними теоріями етнічність співвідноситься із антропотипом від «досить приблизно» до «жодним чином». Деякі важливі подробиці з питань етнічності наводяться в роботах Ернста Гелнера і Бенедикта Андерсона, широко визнаних в світі та доступних в українському перекладі. Але це далеко не єдині роботи, які за визначенням мали б знати розробники «етнонаціональної» політики державного рівня.
2) Наступне поняття проекту це:
Етнічна ідентичність – усвідомлення людиною чи етносом (етнічною групою) своєї належності до спільноти як біогеографічного і психологічного феномена. Самоідентифікація з певним етносом є не лише іманентною ознакою, а й системним зв’язком між людьми, відтак – основою етнічної ідентичності. В етнічній ідентичності поєднуються ірраціональне (неусвідомлювана, генетично властива етносу психологічна єдність) і раціональне (свідома ідентифікація як вибір на основі пізнаної й визнаної причетності до спільноти). В основі етнічної ідентичності лежать усвідомлення спільності походження та її показники.
Крім явного алогізму (усвідомлення етносом своєї належності до спільноти), варто також поставити під сумнів поширеність подібного феноменологічного дискурсу серед громадян України. Фактично навіть особи з науковими ступенями лише іноді погоджуються з детерміністськими теоріями. Варто згадати, що люди, народжені і виховані на одній території, здатні ситуативно поділяти одну з кількох взаємодоповнюючих чи взаємосуперечних ідентичностей.
Ідентичність може грунтуватись як етнічності, так і на її запереченні. Чи є етнічністю належність до локальної спільноти, скажімо, жителів міста? Або належність до професійної групи? Або належність до кола дипломованих осіб середнього віку з бородою і в окулярах? Багато людей згадують про свою етнічність хіба що підчас заповнення анкет, і, принаймні за їх власними словами, досить мало від того страждають. Отже, називати етнічність імманентною ознакою означає ігнорувати соціальну реальність.
Під визначення 2) можуть потрапити також «етнічні ідентичності» футбольних вболівальників, власників дачних ділянок в одному кооперативі або автомобілів певної марки. Швейцарські науковці встановили (с), що від подібних тлумачень «ірраціонального» Карл-Ґустав Юнґ зазвичай повільно перевертається у труні. Як правило, проти годинникової стрілки. Авторам проекту було б добре спочатку прочитати класичну працю «Психологія безсвідомого». А також, бажано, деякі новіші розробки аналітичних психологів. І вже потім, як лишиться бажання, звертатись до відповідних термінів.
3) Ще одне сумнівне твердження
Корінні народи – спільнота громадян, яка утворилася історично й об’єднана ознаками етнічної ідентичності, спільного походження, мови, культури, звичаїв, веде племінний і напівплемінний спосіб життя, не інтегровані чи малоінтегровані в загальнодержавне суспільство, що обумовлює їх нижчий соціально-економічний ступінь розвитку, ніж іншої частини населення; при цьому правовий порядок життя регулюється частково чи повністю власними звичаями й традиціями. Внаслідок недостатнього потенціалу для збереження й розвитку своєї етнічної самобутності такі спільноти потребують спеціального правового режиму захисту й підтримки.
Корінні народи можуть бути інтегровані в суспільство багатьма різними засобами. Як і штучно сегреговані за допомогою недолугої «політики захисту». Також дуже сумнівно, що всі корінні народи є кочовими; або всі вони є «нижчими» за представників пізніших хвиль міграції. До речі, що поганого в частковій регуляції життя звичаями? Чи всі звичаї народів України підлягають заміні на «понятія»; чи можна зробити виняток хоча б для гри на бандурі та носіння вишиванок?
4) Наступне поняття:
Українська нація (Український народ, українська політична нація) – всі громадяни України, незалежно від етнічного походження, об’єднані єдиним громадянством, спільністю території, політичних інтересів, юридичних обов’язків, історичної долі, культурних традицій, усвідомленням єдиної національної ідентичності та майбутнього Батьківщини як демократичної, соціальної, правової Української держави
Якщо йдеться про політичну націю, можна обмежитись визначенням через громадянство. І на тому поставити крапку. Адже спільність політичних інтересів громадян, консенсус щодо напрямків розвитку держави мають доповнюватись політичним плюралізмом. Інакше це просто голослівна заява, додана в документ з сумнівних естетичних міркувань. Які в українській культурній традиції звуться “щоб було”.
5) Словосполучення «етнічні групи» зустрічається в тексті більше десяти разів; один раз зустрічається словосполучення «етнічні спільноти». Хоча «етнічні групи» і «спільноти» відсутні серед визначених в проекті понять.
6) І останнє поняття, що скоріше є «понятієм» в дуже далекому від правничого розумінні.
Національно-культурна автономія – форма національно-культурного самовизначення громадян, які ідентифікують себе з певною національною меншиною чи етнічною групою на основі їх добровільної самоорганізації задля самостійного вирішення питань збереження самобутності, мови, освіти, культури. Реалізується шляхом створення на підставі волевиявлення населення чи з ініціативи окремих громадян, етнокультурних товариств або органів національно-культурної автономії, які опікуються всім спектром етнокультурних потреб та інтересів національних меншин та етнічних груп
Яким чином «окремі громадяни, етнокультурні товариства або органи національно-культурної автономії» можуть «опікуватись всім спектром етнокультурних потреб та інтересів»? Адже весь спектр потреб та інтересів може включати що завгодно. Використовуючи відому ідіому радянського часу, від паркану і до самого обіда. Чи національно-культурна автономія обиратиме окремих громадян, що стануть опікуватись; чи вони демократично (само)оберуться; чи авторитарно (само)призначаться пожиттєво? На наше щастя, у фізичної особи та громадянина можуть бути інтереси, незалежні від етнічності, та успішно реалізовані без участі (само)обраних органів етнокультурного опікунства. Поки що можуть.
Висновок:
Проект містить значні концептуальні помилки. Після повного виправлення яких залишиться практично чистий лист паперу.
Наслідками прийняття Закону «Про Концепцію державної етнонаціональної політики України» у пропонованому вигляді стануть:
- сегрегація громадян за довільно обраними етнічними та квазіетнічними ознаками,
- поглиблення соціальних проблем, стосовних корінних народів та етнічних меншин.
Владна вертикаль самопризначених етностарійшин? Брахіцефалія як імманентна ознака ідентичності сучасного трипільського індо-арія? Етноси футбольних фанатів та етнокультурні автономії автолюбителів? На жаль, це не графоманська треш-проза, а майже реалії вітчизняного законодавства, засновані на розробках деяких представників майже експертного середовища.
Прикладом спроби побудувати новий вектор державної політики, грунтуючись на явно застарілих, або дещо алогічних концепціях, слугує проект Закону «Про Концепцію державної етнонаціональної політики України», який обговорювався 25.05.2010 на круглому столі в приміщенні Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=134714&cat_id=45925
Варто зауважити, що текст проекту, представлений для публічного обговорення на сайті Державного комітету України у справах національностей та релігій деякими нюансами відрізнявся від фактично обговорюваного. Цілком можлива поява у ВР ще одного схожого тексту. Але сама теоретична основа цієї розробки навряд є хоча б частково придатною для законодавчого акту.
Якщо сформулювати зауваження дуже коротко:
1)Етнічність є в першу чергу соціальним конструктом, і лише потім, з багатьма застереженнями, можливо, біогеографічним або геобіографічним.
2)Етнічна ідентичність є лише одною з можливих та ситуативно актуальних для людини. Багато поширених ідентичностей є безвідносними до етнічної або конкуруючими щодо неї.
3)Проект містить визначення корінних народів, яке суперечить прийнятому в міжнародному законодавстві та науковому дискурсі; наступні за ним пропозиції пов'язані з систематичними порушеннями прав корінних народів.
4)Визначення української нації в проекті є алогічним та безвідносним до пропонаваних змін законодавства.
5)Авторам забракло терпіння дотримуватись власної термінології навіть в межах одного документа. Основна частина містить повторювані згадки «етнічної групи» замість хоч якось визначеного ними «етноса».
6)І головне. В проекті пропонується фактично створити ще одну допоміжну владну вертикаль на етнічній основі, та поміняти Конституцію з цією безглуздою метою.
Далі варто навести ряд подробиць, що обгрунтовують нашу оцінку.
1) У розділі «Визначення понять» знаходимо:
Етнос – біосоціальна спільнота, котра виникла як результат тривалого процесу етногенезу на певній території, має сталі ознаки самобутньої свідомості, менталітету, психології, поведінки, стереотипів, культурної ідентичності, що сформувалася внаслідок спільності території проживання, історії, культури, мови та інших ознак.
Визнаючи етнос біосоціальною спільнотою, автори припускаються фундаментальної помилки. Належність людини до певного антропотипу досить слабко корелює з етнічною ідентичністю. Також відносно рідко зустрічається в Україні особа, що в побуті стійко ідентифікує себе як доліхоцефала, або, скажімо, представника нордичної раси. Соціум, в якому людей поділено за біологічними ознаками, є расово сегрегованим. Згадка через кому кількох різнорідних конструктів, а саме «свідомості, менталітету, психології, поведінки, стереотипів, культурної ідентичності» робить загальну картину лише трохи розфокусованою. Основа оптики, через яку автори пропонують законодавцям розглядати етнос та етнічність, є расистською. Як автори заперечують ксенофобію та пропонують боротись з расизмом, що робить в документі цей расологічний біодискурс кінця ХІХ сторіччя?
Навіть теоретик інтегрального націоналізму Дмитро Донцов, якого важко підозрювати в надмірній ксенофілії, слушно зауважував, що етнічні українці з точки зору біологічних ознак відносяться до кількох різних рас (з поправкою на 2010й рік — все-таки скоріше антропотипів). За різними сучасними теоріями етнічність співвідноситься із антропотипом від «досить приблизно» до «жодним чином». Деякі важливі подробиці з питань етнічності наводяться в роботах Ернста Гелнера і Бенедикта Андерсона, широко визнаних в світі та доступних в українському перекладі. Але це далеко не єдині роботи, які за визначенням мали б знати розробники «етнонаціональної» політики державного рівня.
2) Наступне поняття проекту це:
Етнічна ідентичність – усвідомлення людиною чи етносом (етнічною групою) своєї належності до спільноти як біогеографічного і психологічного феномена. Самоідентифікація з певним етносом є не лише іманентною ознакою, а й системним зв’язком між людьми, відтак – основою етнічної ідентичності. В етнічній ідентичності поєднуються ірраціональне (неусвідомлювана, генетично властива етносу психологічна єдність) і раціональне (свідома ідентифікація як вибір на основі пізнаної й визнаної причетності до спільноти). В основі етнічної ідентичності лежать усвідомлення спільності походження та її показники.
Крім явного алогізму (усвідомлення етносом своєї належності до спільноти), варто також поставити під сумнів поширеність подібного феноменологічного дискурсу серед громадян України. Фактично навіть особи з науковими ступенями лише іноді погоджуються з детерміністськими теоріями. Варто згадати, що люди, народжені і виховані на одній території, здатні ситуативно поділяти одну з кількох взаємодоповнюючих чи взаємосуперечних ідентичностей.
Ідентичність може грунтуватись як етнічності, так і на її запереченні. Чи є етнічністю належність до локальної спільноти, скажімо, жителів міста? Або належність до професійної групи? Або належність до кола дипломованих осіб середнього віку з бородою і в окулярах? Багато людей згадують про свою етнічність хіба що підчас заповнення анкет, і, принаймні за їх власними словами, досить мало від того страждають. Отже, називати етнічність імманентною ознакою означає ігнорувати соціальну реальність.
Під визначення 2) можуть потрапити також «етнічні ідентичності» футбольних вболівальників, власників дачних ділянок в одному кооперативі або автомобілів певної марки. Швейцарські науковці встановили (с), що від подібних тлумачень «ірраціонального» Карл-Ґустав Юнґ зазвичай повільно перевертається у труні. Як правило, проти годинникової стрілки. Авторам проекту було б добре спочатку прочитати класичну працю «Психологія безсвідомого». А також, бажано, деякі новіші розробки аналітичних психологів. І вже потім, як лишиться бажання, звертатись до відповідних термінів.
3) Ще одне сумнівне твердження
Корінні народи – спільнота громадян, яка утворилася історично й об’єднана ознаками етнічної ідентичності, спільного походження, мови, культури, звичаїв, веде племінний і напівплемінний спосіб життя, не інтегровані чи малоінтегровані в загальнодержавне суспільство, що обумовлює їх нижчий соціально-економічний ступінь розвитку, ніж іншої частини населення; при цьому правовий порядок життя регулюється частково чи повністю власними звичаями й традиціями. Внаслідок недостатнього потенціалу для збереження й розвитку своєї етнічної самобутності такі спільноти потребують спеціального правового режиму захисту й підтримки.
Корінні народи можуть бути інтегровані в суспільство багатьма різними засобами. Як і штучно сегреговані за допомогою недолугої «політики захисту». Також дуже сумнівно, що всі корінні народи є кочовими; або всі вони є «нижчими» за представників пізніших хвиль міграції. До речі, що поганого в частковій регуляції життя звичаями? Чи всі звичаї народів України підлягають заміні на «понятія»; чи можна зробити виняток хоча б для гри на бандурі та носіння вишиванок?
4) Наступне поняття:
Українська нація (Український народ, українська політична нація) – всі громадяни України, незалежно від етнічного походження, об’єднані єдиним громадянством, спільністю території, політичних інтересів, юридичних обов’язків, історичної долі, культурних традицій, усвідомленням єдиної національної ідентичності та майбутнього Батьківщини як демократичної, соціальної, правової Української держави
Якщо йдеться про політичну націю, можна обмежитись визначенням через громадянство. І на тому поставити крапку. Адже спільність політичних інтересів громадян, консенсус щодо напрямків розвитку держави мають доповнюватись політичним плюралізмом. Інакше це просто голослівна заява, додана в документ з сумнівних естетичних міркувань. Які в українській культурній традиції звуться “щоб було”.
5) Словосполучення «етнічні групи» зустрічається в тексті більше десяти разів; один раз зустрічається словосполучення «етнічні спільноти». Хоча «етнічні групи» і «спільноти» відсутні серед визначених в проекті понять.
6) І останнє поняття, що скоріше є «понятієм» в дуже далекому від правничого розумінні.
Національно-культурна автономія – форма національно-культурного самовизначення громадян, які ідентифікують себе з певною національною меншиною чи етнічною групою на основі їх добровільної самоорганізації задля самостійного вирішення питань збереження самобутності, мови, освіти, культури. Реалізується шляхом створення на підставі волевиявлення населення чи з ініціативи окремих громадян, етнокультурних товариств або органів національно-культурної автономії, які опікуються всім спектром етнокультурних потреб та інтересів національних меншин та етнічних груп
Яким чином «окремі громадяни, етнокультурні товариства або органи національно-культурної автономії» можуть «опікуватись всім спектром етнокультурних потреб та інтересів»? Адже весь спектр потреб та інтересів може включати що завгодно. Використовуючи відому ідіому радянського часу, від паркану і до самого обіда. Чи національно-культурна автономія обиратиме окремих громадян, що стануть опікуватись; чи вони демократично (само)оберуться; чи авторитарно (само)призначаться пожиттєво? На наше щастя, у фізичної особи та громадянина можуть бути інтереси, незалежні від етнічності, та успішно реалізовані без участі (само)обраних органів етнокультурного опікунства. Поки що можуть.
Висновок:
Проект містить значні концептуальні помилки. Після повного виправлення яких залишиться практично чистий лист паперу.
Наслідками прийняття Закону «Про Концепцію державної етнонаціональної політики України» у пропонованому вигляді стануть:
- сегрегація громадян за довільно обраними етнічними та квазіетнічними ознаками,
- поглиблення соціальних проблем, стосовних корінних народів та етнічних меншин.
Владна вертикаль самопризначених етностарійшин? Брахіцефалія як імманентна ознака ідентичності сучасного трипільського індо-арія? Етноси футбольних фанатів та етнокультурні автономії автолюбителів? На жаль, це не графоманська треш-проза, а майже реалії вітчизняного законодавства, засновані на розробках деяких представників майже експертного середовища.
Відповіді
2010.05.30 | Геннадій Логвиненко
Re: Етнорасознавство як основа державної політики?
Основой державной политики НациональноЙ Украинской Державы (как впрочем и любого национального государства) и должна быть грамотная национальная политика основанная на знании этнических процессов в стране,опирающаяся прежде всего на державообразующую нацию и интегрировагнных с нею украинских патриотов всех национальностей.Не следует забывать,что НАЦИОНАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВО - это (покрайней мере на сегодняшний день наиболее прогрессивный,человечныйя,гуманный и естественный вид государства.Нация оформившаяся в Державу.Все порпытки подорвать национальный характер государства имеют своей целью превращение государства в фактическую собственность быдлоэлиты,а народа в деструктурированый сброд,в сборище всякой сволочи.Еще московско-немецкая шльондра Екатерина 2-я окончательна разрушившая Украинскую Автономную Державность вполе откровенно говорила о замене на землях зруйнованной СЕЧИ козацького населения "всякой сволочью" (правда тогда это слово имело чуть более мягкий оттенок,было ближе к изначальному значеню - сволачивать ото всюду).
Разница между национальным государством и иной разновидностю государства - это как разница между семьей (неважно есть там приемные дети или нет) и поселеным в квартире сборищем случайных сволоченых туда посторонних друкг другу людей.
И почему по национальному вопросу решил КРИТИЧЕСКИ отметиться не этнолог,не этнограф,не антрополог,не этногеограф,не историк,не паолитолог,а ... психолог сборищем случайных посторонних людей.
В предмете он разбирается оченьслабо (или делает вид что разбирается очень слабо),а выот морочить голову (а психолог обязан уметь делать и это) умеет профессионально.Пытаясь демагогически убедить нас в том,что этнической,национальной принадлежности якобы не существует.Если бы таковой принадлежности не существовало бы,то какой смысл был бы столь яростно убеждать всех в ее отсутствии.Ну прямо как коммуно-атеист яростно убеждающий всех что Бога нет!
При этом интересно и то,что проиводя ( как бы противовес национальной) множество других человеческих эдентичностей автор "забыл" наивважнейшую -половую идентичносчть.Полагаю что это совсем не случайно.Обычно те же люди которые отрицают национальную эдентичность,отрицают и половую идентичность. Толерастическая,антинациональная, античеловеческая идеология на марше
2010.05.30 | ziggy_freud
статева ідентичність як спосіб організації життя у фратріях
колись саме статева ідентичність мала основне значення для того, ким є людина "па жизні". Залежно від того, людина жила в чоловічому або жіночому секторі поселення. Моногамний шлюб вигадали пізніше.десь те саме і для етнічності. Дійсно, було колись таке, що українці живуть в селі, росіяни - в дєрєвнє, а євреї - в штетлі. А хто в них офіційно голова держави - загалом до спини.
Геннадій Логвиненко пише:
> Еще московско-немецкая шльондра Екатерина 2-я окончательна разрушившая Украинскую Автономную Державность вполе откровенно говорила о замене на землях зруйнованной СЕЧИ козацького населения "всякой сволочью" (правда тогда это слово имело чуть более мягкий оттенок,было ближе к изначальному значеню - сволачивать ото всюду).
чудові аргУменти.
Для початку вточніть:
- якою саме шльондрою була Єкатерина ІІ - московською чи німецькою?
- яким "етносом" були козаки? Чи брали в козацтво, наприклад, московитів, і, якщо так, за яких умов.
- Пушкар є психологом. Вгадали. А ким є Логвіненко?
Тоді продовжимо розмову... Як відповіді не буде, то звиняйте...
2010.05.31 | ziggy_freud
до речі, етнопоштою мені повідомили,
що розробники етнорасового прожекта апартеїд.уа знають і про озвучені зауваження, і про недоліки прожекта. Саме тому вони уникають публічної дискусії. На "круглий стіл" в інст.Кураса були свідомо запрошені тільки ті, хто висловить одобрямс.що вони побажали лишитись невідомими за межами вузького кола, то їх справа. Але жидобандерівська етнопошта знає достатньо
і що відмовчуються у відповідь на зауваження, теж навряд на користь їх діловій репутації. Піонеру Логвіненко злив дискусії зараховано. Хай покличе когось із старших.
2010.05.31 | Геннадій Логвиненко
Re: Етнорасознавство як основа державної політики?
"колись саме статева ідентичність мала основне значення для того, ким є людина "па жизні". Залежно від того, людина жила в чоловічому або жіночому секторі поселення. Моногамний шлюб вигадали пізніше.десь те саме і для етнічності. Дійсно, було колись таке, що українці живуть в селі, росіяни - в дєрєвнє, а євреї - в штетлі. А хто в них офіційно голова держави - загалом до спини."
На Вашу думку через те що зараз немає ни "жіночіх та чоловічіх секторів поселення", ни гетто, то і гендерна та етнична ідентичності не мають значення? Мабуть зараз вже жінкі не рожають,немовлят рожають і сіською годують чоловікі,а габреї вже не пахнуть,не мають шляхетних носів,і дуже люблять і Христа і Богдана.
Дуже цикава Ваша позіція. Якщо це не жарт,то я Вас дуже вітаю!
"Геннадій Логвиненко пише:
> Еще московско-немецкая шльондра Екатерина 2-я окончательна разрушившая Украинскую Автономную Державность вполе откровенно говорила о замене на землях зруйнованной СЕЧИ козацького населения "всякой сволочью" (правда тогда это слово имело чуть более мягкий оттенок,было ближе к изначальному значеню - сволачивать ото всюду).
чудові аргУменти.
Для початку вточніть:
- якою саме шльондрою була Єкатерина ІІ - московською чи німецькою?
- яким "етносом" були козаки? Чи брали в козацтво, наприклад, московитів, і, якщо так, за яких умов."
Єкатерина 2-я була москоськой шльондрою немецького походження
Козаки на СЕЧИ були частиною українського єтноса, московитів за походженням в козацтво брали,і брали на тіх же умовах що і українців.
Через те мала місце інтеграція кращих московитів (і не тільки московитів) в українськую націю
"- Пушкар є психологом. Вгадали. А ким є Логвіненко?
Тоді продовжимо розмову... Як відповіді не буде, то звиняйте..."
Я теж за фахом не є етнографом (за фахом я юрист),але я не автор статті (як Віктор Пушкар),а тільки коментатор.
2010.05.31 | ziggy_freud
суддя має виносити рішення на нюх
тоді цікаво, який саме юрист. Скажімо, в США є такий термін - паралігал. Тобто помічник правника, який надає правничі послуги, але не має права на адвокатську діяльність.Аналогічно, є парапсихологи, які лише морочать голову клієнтам. Але також є сертифіковані психотерапевти. І дипломовані дослідники, скажімо, в галузі соціальної психології. Якщо соціальна психологія не розглядає питання етнічності, яка наука їх розглядає? Народознавство чи народничі студії?
для регуляції питань статі, сім'ї та шлюбу є сімейне право. І колір шкіри з формою черепа тут побоку. Хоча народні звичаї, безперечно, мають враховуватись законодавцями. Що роблять етнорасові студіянти? Вони проголошують слідування звичаям властивістю лише корінних народів, до того визначення корінного народу дають через
колір дупиліву ногу.Геннадій Логвиненко пише:
> На Вашу думку через те що зараз немає ни "жіночіх та чоловічіх секторів поселення", ни гетто, то і гендерна та етнична ідентичності не мають значення? Мабуть зараз вже жінкі не рожають,немовлят рожають і сіською годують чоловікі,а габреї вже не пахнуть,не мають шляхетних носів,і дуже люблять і Христа і Богдана.
ви визначаєте етнічність на нюх? Важлива правнича ознака. Мабуть, суддя має виносити рішення на нюх. Хоча нюх на начальство важливіший.
що таке шляхетний ніс - це кнопкоподібний, як в Павла І, чи довгий і кривий, як в типових євреїв Габсбургів?
> "Геннадій Логвиненко пише:
> Єкатерина 2-я була москоськой шльондрою немецького походження
> Козаки на СЕЧИ були частиною українського єтноса, московитів за походженням в козацтво брали,і брали на тіх же умовах що і українців.
> Через те мала місце інтеграція кращих московитів (і не тільки московитів) в українськую націю
еге-ж. Московити Кондратій Булавін, Ємєльян Пугачов і Степан Разін інтегрувались в українську націю. Як всі порядні козаки
2010.05.31 | ziggy_freud
взірці шляхетних етноносів
козаками були обидва. Але етнічним українцем - тільки один. На ч.б. портреті - теж Максим Кривоніс.2010.05.31 | Арій.
Яку це ще "корінні нарорди" у нас? У нас тільки один корінний на
род.