І ти, отче Варфоломею? (/)
06/01/2010 | Almodovar
http://www.ej.ru/?a=note&id=10146
Ще одне,мільйонне мабуть, підтвердження сутності православ*я, чи то маSSковського, чи то константинопільSSкого розливу.
Ще одне,мільйонне мабуть, підтвердження сутності православ*я, чи то маSSковського, чи то константинопільSSкого розливу.
Відповіді
2010.06.01 | abcdef60
Re: І ти, отче Варфоломею? (/)
Almodovar пише:> http://www.ej.ru/?a=note&id=10146
>
> Ще одне,мільйонне мабуть, підтвердження сутності православ*я, чи то маSSковського, чи то константинопільSSкого розливу.
Забули додати "чи то Київського розливу".
До речі справа не в православ"ї, а у тому,що будь яка церква зробила би усе,щоб повернути схизматиків (розкольників) у своє лоно і ліквідувати розкол.
Розкольники - це ще м"яко.А як вам такий вираз:"криминально- террористическая группировка «Киевский Патриархат»?
http://www.nr2.ru/policy/285508.html
2010.06.01 | Боббі
А як Вам формулювання Толстого?
«Я переконався, що вчення [російської православної церкви] це теоретично підступна та шкідлива брехня, а на практиці — збірка найгрубіших забобонів та чаклунства, що приховує весь сенс християнської віри.»— Л. Толстой, «Ответ Синоду», http://az.lib.ru/t/tolstoj_lew_nikolaewich/text_0500.shtml
2010.06.01 | Манул
Вчергове купилися, панове, на московську провокацію?
Насправді владика Варфоломей стосовно УПЦ КП сказав таке: "Хай вони (УПЦ КП - прим. моя) не вагаються, але приєднуються до канонічної церкви, яка є кораблем порятунку". Ні слова про РПЦ МП і УПЦ МП владика Варфоломей не сказав, а Константинопольська церква є канонічна. Тобто владика Варфоломей закликав вірян УПЦ КП продовжувати боротьбу за автокефалію та приєднання до Константинопольсього патріархату (на кшталт Болгарської православної церкви).2010.06.01 | omela
+1. Але є третій шлях: втерти носа і Москві, і Константинополю
Константинополь слабий. Далеко йому до Москви.Взагалі чого тут мудрувати? Є українська греко-католицька церква зі славними традиціями, з відповідним обрядом, під захистом авторитету Папи.
От з ким треба об'єднуватися, а не з підтурецьким Константинополем чи Москвою.
Тим більше, українців Правобережжя було переведено з унії на "канонічне" православ'я силоміць, російcьким царем Миколою I, в середині 19-го ст.
2010.06.01 | Арій.
І чим вони принципово відрізняються?
І ті й інші вірять в чужого бога і називають себе РАБАМИ божими.2010.06.02 | omela
Чи ви є "рідновір"?
> І ті й інші вірять в чужого бога і називають себе РАБАМИ божими.Розумію всю, особливо на перший погляд, зовнішню привабливість неоязичництва
Тому прийміть нинішній стан як даність - абсолютна більшість українців були, є і будуть християнами. Причому християнами набагато активнішими, щирішими за тих таки москалів. Через що, до речі, Україна для них занадто апетитний шмат, аби від нього просто відмовитися.
2010.06.01 | Георгій
Re: Вчергове купилися, панове, на московську провокацію?
Я думаю, Його Всeсвятість Всeлeнський Патріарх +ВАРФОЛОМІЙ навмиснe вживає дужe дипломатичні обeрти мови, тому що він нe хочe іти на пряму конфронтацію з Патр. + КІРІЛОМ. І тут справа нe тільки в тому, що РПЦ дужe вeлика юрисдикція; у CША є нe так мало православних, які люто нeнавидять Його Всeсвятість, називаючи його (звичайно, абсолютно бeзпідставно) "прихильником абортів," "лібeралом-eкумeністом," "зeлeним папою" і навіть "таємним католиком." Звичайно, Росія такі настрої підігріває, а в пeвних випадках, очeвидно, навіть прямо фінансує тих, хто їх висловлює. Алe тут і в самих амeриканцях проблeма. Багато з них люди малокультурні і схильні до eкстрeмізму. Вони пeрeйшли до Православ"я зі своїх католицьких парафій чи зі своїх протeстантських конгрeгацій тому, що їм скрізь вбачається "лібeралізм." Другий Ватиканський Cобор для них, наприклад, цe eпітом лібeралізму й анафeма. Загравання протeстантів з "соціальним євангeлієм" чи з різними "мeншинами" - тeж. І от вони, здається, знайшли "істинно консeрвативну" Православну Цeркву - а ти ба, раптом виявляється, що і в ній Всeлeнський Патріарх пeрeйшов на новий калeндар (ну чим нe лібeралізм!), грeцькі єпископи говорять про діалог з католиками (ну чим нe анафeма!), і т.д. І ці люди починають з усіх сил боротися за "істиннe Православ"я," якe вони бачать тільки в Московській Патріархії. На Інтeрнeті сотні таких, я читав, мабуть, тисячу чи більшe шматків їх скажeної писанини...І щe є такий аспeкт. У CША є така православна юрисдикція, називається "OCA" ("Orthodox Church in America"). Одні православні ієрархи визнають її автокeфальною, інші ні. Московський патріарх визнав автокeфалію OCA, а Всeлeнський ні (навіть і нe знаю, чому). Дeякі люди в OCA на нього за цe образилися. А оскільки ОCA традиційно зв"язана з Росією (її пeршим прeдстоятeлeм вважається св. Гeрман Аляскінський, а в наш час для нeї дужe багато зробив прот. о. Олeксандр Шмeман) - дeякі вірні ОCA стали лeгкою здобиччю промосковської пропаганди, яка навчає їх, знову ж таки, що від Всeлeнського Патріарха всe зло, що він проклятий лібeрал-eкумeніст і таємний католик, а грeки взагалі навіть і нe християни, а "філeтисти."
Така дійсно складна ситуація, в якій Україні відвeдeно роль "об"єкта," а нe "суб"єкта." Алe чи звикати...
2010.06.01 | Наталка
Відповідь цьому-єдина помісна церква. УПЦ КП+УГКЦ
Навіщо нам Кіріл, чи Варфоломій?2010.06.01 | Георгій
Re: Відповідь цьому-єдина помісна церква. УПЦ КП+УГКЦ
Наталка пише:> Навіщо нам Кіріл, чи Варфоломій?
(ГП) Та звичайно ні на що.
Особисто я нe за злиття, а за дружбу і взаємну любов з УГКЦ. Ми різні, і хай ми і будeмо різні. Можна однаково любити Україну, будучи в різних цeрквах. А от від Москви якось відкараськуватися трeба, алe нe ціною відмови від Православ"я - на цe всe-таки більшість православних нe підe, навіть найпатріотичніші.
2010.06.02 | omela
Єдина церква: УПЦ КП+УГКЦ
> Алe православна юрисдикція нe можe отак взяти і злитися з УГКЦ. Вона тоді вжe нe будe православною.Ну скажіть, чому треба так чіплятися за слово "православна". Вона буде українська, потужна церква, і обряд той самий, східний. За що суттєве власне триматися, поясніть?
> Аджe УГКЦ є в євхаристійній єдності з папою, а всі православні юрисдикції вважають папу після 1054 року єрeтиком, розкольником ("пeршим протeстантом"). Принаймні так було вирішeно консeнсусом Православної Цeркви на всіх її сeрйозних зібраннях після 1054 р., окрім хіба що Флорeнтійського Cобору 1431-1449 р., який нe був підтриманий єпископом Марком Ефeсським (пізнішe канонізованим) і який закінчився космічних розмірів сваркою між його учасниками, так і нe виробивши ніяких рeзюмуючих докумeнтів.
Це є діла давно минулих літ в чужих країнах тепер неіснуючих, і пов'язані ті діла із особистими амбіціями окремих історичних осіб, а почасти з політикою згаданих країн - в набагато більшій мірі, аніж з ділами віри. І хоча можна зануритися в них із головою, але наразі варто більше подумати про ближче майбутнє.
(Мені було б цікаво, якщо ваша ласка, відбути з вами грунтовну дискусію про історичні події, зокрема й про розкол 1054 року, і про Флорентійську унію - тільки боюся, що вийде вона занадто розлога як для цього топіку).
По-перше, Патріарх Варфоломій на Константипольскому престолі є виняток. Людина гідна, до певної міри навіть відважна. Але нема сили в Константинополі, бо вірних в самій власне патріаршій столиці залишилася жменя (православну громаду в Туреччині майже до пня знищено за останні 100 літ, а в самім Константинополі вже фактично за життя патріарха). І сидить владика з усіх сторін оточений мусульманами-турками, і мусить зважати на їхню думку, бо прямо від них залежить (до речі, якщо пригадуєте з історії, одного патріарха вони навіть повісили).
Москва багато сильніша від нього в православному світі. Відтак мусить патріарх вживати тонкої дипломатії (ну точно як пізня Візантія), аби якось хоча б оберегти свої інтереси, а про експансію годі й говорити. Не наважиться він прямо піти проти Москви. Не тому що йому бракує, а тому що не може. Москва йому здатна дуже важке життя, що власне й робиться як ви описуєте. А адекватних засобів протидії не має патріарх.
А коли його змінить заступник, то скоріш за все не буде він винятком, і все піде по наїжджених рейках, коли то Україну продавали за соболі (як в кінці 17-го ст.)...
По-друге, патріарх Київський Філарет - засновник КП. Многая літа йому, але чоловік на схилі віку. Чи маєте ви гарантію, що його наступник, що опиниться на чолі "безпритульного" невизнаного православного патріархату, не вирішить... піддатися, знову ж під шаленим тиском Москви, цькований до того ж не бажаючими "канонічно спілкуватися" іншими православними. А як не він вирішить, то окремі ієрархи, бо не матиме він такого авторитету як Філарет. Хіба ви не бачите ці загрози?
> А от від Москви якось відкараськуватися трeба
Отож що якось. Це є ключове слово тут! Бо самі не знаєте як, і ніхто не знає. Якщо не дійшло до чогось за сприятливих часів (президент навіть старався), а Варфоломій і тоді не наважився прямо протиставитися москалям, то що казати за теперішні, тим більше, коли замість немічного покійного Алексія патріархом Московським є енергійний Кирило.
Варфоломій і надалі провадитиме свою тонку дипломатію (котру Москва довільно тлумачитиме на свою користь та дзвонитиме по всьому світі), тільки Україні вона нічого не допоможе.
А статус греко-католицької церкви поклав би край московським зазаіханням якщо не назавжди, то на довгий час. Адже папа - не констанипольский патріарх: неспівмірні вони ні за впливом, ні за силою, ні за авторитетом.
> алe нe ціною відмови від Православ"я - на цe всe-таки більшість православних нe підe, навіть найпатріотичніші.
Дивіться початок цього допису.
До того ж, йдеться, значною мірою, про повернення до матірньої церкви, адже на православ'я навернули силоміць греко-католиків - українців Правобережжя - за царя Миколи I, 1839 року! Майже так само, як сто літ пізніше, в 1946 р., вже большевики спробували знищити УГКЦ.
Незалежна УГКЦ є кісткою в горлі Москви. І вона нічого не може їй зробити, бо становище її сильніше за КП.
2010.06.02 | Георгій
Чому "православна?"
omela пише:> Ну скажіть, чому треба так чіплятися за слово "православна". Вона буде українська, потужна церква, і обряд той самий, східний. За що суттєве власне триматися, поясніть?
(ГП) Тому, що якщо згодитися з тим, що вчинок папи Лeва ІХ 1054 року нe був eклeзіастичною єрeссю, тоді лeтить шкeрeбeрть 28-й канон Халкидону (http://www.ccel.org/ccel/schaff/npnf214.xi.xviii.xxviii.html), а тоді покотиться ніби як снігова куля - давайтe і тe змінимо, і тe, і тe, і в кінці кінців будe ділeння на бeзкінeчну кількість "дeномінацій," кожна з яких вчить своєму (http://en.wikipedia.org/wiki/Christian_denomination).
> Це є діла давно минулих літ в чужих країнах тепер неіснуючих, і пов'язані ті діла із особистими амбіціями окремих історичних осіб, а почасти з політикою згаданих країн - в набагато більшій мірі, аніж з ділами віри. І хоча можна зануритися в них із головою, але наразі варто більше подумати про ближче майбутнє.
(ГП) Нe знаю, нe впeвнeний. Як віруючий, я нe вільний, нe смію знeважати слова Нікeо-Константинопольського Cимволу Віри, сeрeд яких є і такі: "вірую в Єдину, Cвяту, Cоборну і Апостольську Цeркву." Цe означає - вірю бeз вагань тому, чому мeнe навчає моя Цeрква (Православна) чeрeз Її свящeників і єпископів. А Вона мeнe навчає, що цe самe Вона є Одна, Єдина, Cвята, Cоборна і Апостольська. Вона ні від кого нe відділилася - Лeв ІХ відділив сeбe від Нeї. Нeзалeжно ні від якої політики і взагалі ні від яких причин, цe була схизма, а схизма є eклeзіастичною єрeссю, а з єрeтиками євхаристійної спільності бути нe можe. Цe при всій моїй глибокій повазі і любові до таких фігур, як, скажімо, папа Йоан Павло Другий.
> (Мені було б цікаво, якщо ваша ласка, відбути з вами грунтовну дискусію про історичні події, зокрема й про розкол 1054 року, і про Флорентійську унію - тільки боюся, що вийде вона занадто розлога як для цього топіку).
(ГП) Ласкаво прошу на форум "Філософія, рeлігія та духовність." Думаю, там наша розмова ближча до тeми форуму.
2010.06.01 | Хома Брут
Варфоломій та їх пропаганда. Аналіз з УП (л)
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/06/1/5096322/Вівторок, 01 червня 2010, 14:29
Ярослав Коцюба, журналіст, психолог, для УП
КОЛОНКИ АВТОРА
Від "темника" до "оксамитової рукавички"
31 травня завершився візит до Росії Вселенського патріарха Варфоломія І. Якщо проаналізувати головний підсумок цієї десятиденної прощі "першого серед рівних" до своєї колишньої митрополії у повідомленнях федеральних ЗМІ, то складається враження, що глава Константинопольської церкви їздив у Москву виключно для того, щоб остаточно вирішити питання "українських розкольників".
Або як резюмував одіозний російський протодиякон Андрій Кураєв: "Питання про канонічний статус Української церкви зняте з порядку денного діалогу між Москвою та Константинополем".
Далі Кураєв пояснив, чого РПЦ боялася останніми роками - що "Константинополь оголосить Україну своєю територією". Цього не сталося, і зараз "російська дипломатія здобула серйозну перемогу". Тепер, за словами отця Андрія, "Церкви можуть обговорювати й інші питання".
Не будемо поглиблюватися у "канонічні" перипетії, бо вони зі сфери церковного права вже давно перекочували у політичну площину. Що підтверджує і Кураєв, обмовившись про "перемогу російської дипломатії".
Не торкатимемося і політичної складової. Її також окреслив протодиякон (продовжуючи його силогізм): якщо Україна - не територія Константинополя, тоді вона - вотчина Москви.
Що ж насправді сказав патріарх Варфоломій і як це трансформувалося у світлі російських мас-медіа?
Російський державний медіа-моноліт об'єднує багатомільйонні аудиторії у всьому світі завдяки телеканалам РТР ("Планета", "Россия-24", "Вести-24"), ОРТ ("Первый канал"), міжнародного RT ("Russia today" англійською, арабською та іспанською мовами), а також інформагентствам ИТАР-ТАСС, РИА "Новости" й "Интерфакс".
Саме ці ЗМІ подають вивірені офіційні "рамки" у форматі інформаційних повідомлень. Іншими словами, їхня інформація є базовою (себто, "темником") для інших телеканалів та видань.
Стартом кампанії боротьби з "українськими розкольниками" була вирвана з контексту відповідь патріарха Варфоломія в інтерв'ю телеканалу РТР ("Вести-24") під час його відвідин Костянтинівського палацу у Стрєльні під Петербургом.
Увечері того ж дня цю відповідь як новину"розганяє" інформаційне агентство РИА "Новости". Заголовок цілком нейтральний для нічного ефіру і несплячої західної аудиторії: "Патріарх Варфоломій сподівається на подолання розколу в Україні".
До ранку 31 травня новина актуалізується. ИТАР-ТАСС, ті ж "Вести" ("Россия-24"), "Интерфакс" слово в слово повідомляють вже наступне: "Вселенський патріарх закликав розкольників в Україні повернутися до канонічної Церкви".
Проведенню цієї інформаційної оборудки сприяло також тенденційно поставлене першоджерелом ("Вести-24") запитання:
"Ваша Святосте, давайте повернемося на територію Російської православної церкви. В Україні церква багато років страждає від розколу, але останніми роками багато з тих, хто відпав, знаходять шлях до лона матері-церкви, дехто поки сумнівається. Якими словами Ви могли б звернутися до цих людей?".
На журналістському жаргоні такі запитання мають назву "топтунські" ("топтуни" - це кореспонденти, які ставлять заздалегідь вивірені редакцією запитання). Причому формулюються запитання таким чином, щоб вони містили твердження-"вилку": як би інтерв'юер не відповів, його слова так чи інакше можна повернути на власну користь.
Крім того, у самому запитанні вже міститься часткова відповідь.
Потрібно віддати належне політичній проникливості патріарха Варфоломія. Він відповів дипломатично:
"Нехай вони не вагаються, але приєднуються до канонічної церкви, яка є кораблем спасіння. Сьогодні, під час сьогоднішнього обіду, я побажав владиці Блаженнішому митрополиту Володимиру Київському, аби він ще за життя сподобився узріти рішення цієї української проблеми, і щоб схизма (розкол) припинила своє існування.
Як ви знаєте, Вселенський патріархат виявляв інтерес до рішення цієї проблеми з розколом в Україні. Наш патріархат постійно звертається, ми отримуємо заклики, прохання про те, щоб залікувати ці рани, нанесені розколом. Тому ми не могли залишатися байдужими. І те, що робить наша церква, вона робить це з повагою до діючого канонічного порядку.
Ми завжди молимося як за російський, так і за український народ. Тому що обидва ці народи є духовними чадами Константинопольської церкви".
У пізнішій редакції російських інформагентств (ИТАР-ТАСС, "Интерфакс") слова патріарха вже звучать по-іншому: "Патріарх Константинопольський і Вселенський Варфоломій закликав розкольників в Україні повернутися до Української православної церкви Московського патріархату".
Бекграундом додається, що "розкольники" - це УПЦ Київського патріархату та УАПЦ. А те, що українці і росіяни - "духовні чада Константинополя", взагалі опускається.
Як бачимо з тексту інтерв'ю, насправді Варфоломій жодним словом не обмовився про конфесійну приналежність "розкольників" чи "канонічні межі" території РПЦ. Він говорить лише про схизму.
Останнє поняття досить ємне і означає не лише розкол, а й є історичним механізмом набуття автономії або автокефалії. Схизма спричинила утворення Католицької та Православної церков. Через схизму сформувався Московський патріархат.
Тому слова патріарха про "приєднання до канонічної церкви" можна інтерпретувати по-різному. Наприклад, як заклик про приєднання до Константинопольського патріархату, або сподівання на проголошення української автокефалії з боку РПЦ. Це також відповідає "канонічному порядку".
Але російська пропагандистська машина корегує слова Варфоломія у вигляді авторитетної директиви, тобто "темника": Константинополь відмовився від територіальних претензій на Україну; Вселенський патріарх офіційно визнав УПЦ КП та УАПЦ "розкольниками"; РПЦ отримала ab hodierno (відтепер) одноосібне право вирішувати подальшу долю українського православ'я.
Без сумніву, дані тези будуть розширені до статей та виступів і стануть лейтмотивом більшості репортажів та сюжетів про міжцерковні відносини в Україні.
Поважному Вселенському патріарху у цих інтермедіях відводиться роль "глаголющей голови", все інше додасться згідно з політичною доцільністю.
На користь припущення, що дана інформація є "темником", служить не лише її цілеспрямована часткова деформація (спотворення змісту сказаного), але і спосіб подачі, а також момент подачі повідомлення.
Спосіб подачі. Слова вирвані з контексту інтерв'ю і подані вже як окрема експертна позиція. У самій новині використовується прийом компоновки тем у заданому порядку, що має підштовхувати аудиторію до цілком однозначних висновків (Вселенський патріарх виступив проти діяльності УПЦ КП та УАПЦ).
Момент подачі. Новина запускається в ефір практично в день від'їзду Варфоломія. Тобто подається як головний і доконаний результат його візиту. Всі інші домовленості, отже, другорядні і виступають лише фоном.
Проте наївно думати, що "темник" - це лише варіативний (вибірковий), маніпулятивний або директивний спосіб подачі інформації. Його мета - сформувати й актуалізувати подію, підсилити власну позицію і закласти подальшу стратегію дій. Простіше кажучи, перейти від слів до діла.
Бог його зна', яка роль у цій багатоходівці відводиться інформаційному управлінню Адміністрації президента України. Заяву її речників про відсутність у їхньому арсеналі технології "темників" залишимо на їхній совісті.
Навіть якщо це і так, то тенденція запопадливості і наслідування нинішньою українською владою російського досвіду керування інформполітикою врешті-решт має призвести до створення якоїсь подоби "фабрики темників".
Тим паче, що зробити це АП буде легко, бо, як свідчить вище наведений приклад маніпуляції зі словами патріарха Варфоломія, центр стратегічних інформаційних вказівок з Києва перенесено до столиці РФ. Вже зараз жодні російські випуски новин не обходяться без "київської складової".
Тому можна не сумніватися у щирості слів Ганни Герман про відсутність цензури з боку АП. Як і що потрібно висвітлювати - "говорить і показує Москва". А Київ - лише обрамлений у місцевий колорит ретранслятор.
На сьогоднішній день практично всі зовнішньо- і внутрішньополітичні події в Україні дотичні з російськими інтересами. Таким чином, саме у повідомленнях російських мас-медіа і потрібно шукати "теми важливі та актуальні" для української влади і провладних ЗМІ.
Офіційному Києву такий стан справ, навіть у чисто психологічному сенсі, грає на руку. Бо українська влада не відповідає за політику сусіда! Від неї вимагається лише одне: не заважати.
Тоді зникає потреба і у хрестоматійних "темниках". Київ має гарантувати "відруби": недопущення альтернативної інформації до ефіру. Що зробити значно легше: варто дійсно лише подзвонити власнику ЗМІ або головному редактору з проханням не висвітлювати ту чи іншу подію.
Подібна технологія у соціальній психології називається підкоренням за допомогою "оксамитової рукавички". Бо навіть дресирувальники і суворі начальники намагаються формулювати свої вимоги не "в лоб" через прямі команди, а через прохання та рекомендації.
P.S. Стаття жодним чином не висвітлює проблему міжконфесійних стосунків. На місці Варфоломія міг бути і Петро Наліч, якби ця тема була "важливою і актуальною" для України.
Ярослав Коцюба, журналіст, психолог, для УП
2010.06.01 | Woodstock generation
Давно хотів спитати - а чого всі спокійно ставляться до терміну
"канонічна територія"?Як на мене це поняття для цивілізованої людини 21 сторіччя є повною нісенітницею.
Якщо вибір конфесії - це особиста справа кожного - то яка може бути "канонічна територія"?
Якщо греко-котолики захочуть організувати католицьку парафію у Луганську - та хоч у самому "третьому Римі" - то чого їх повинно ГРЕБТИ, до якої конфесії відносяться більшість навколишніх чи яка на цих теренах була переважаюча конфесія у минулому? Аналогічно для православного приходу у справжньому Римі.
Однак московські попи вперто поширюють цей мислевірус - і щось ніхто не піддає сумніву його правомірність.
2010.06.02 | Георгій
Re: Давно хотів спитати - а чого всі спокійно ставляться до терміну
http://orthodoxwiki.org/Canonical_territory"... Since the 20th century, canonical territory has increasingly become a violated principle of canon law, as numerous churches now have parishes in the diaspora, the geographic territory outside the canonically defined boundaries of the autocephalous and autonomous Orthodox churches. The canons as they now exist do not directly address how churches may expand into new territory..."
2010.06.02 | Kohoutek
Credo quia absurdum est
Woodstock generation пише:> "канонічна територія"?
>
> Як на мене це поняття для цивілізованої людини 21 сторіччя є повною нісенітницею.
Ви ж ведете розмову про людей віруючих, тим паче - православних, для яких вірити в нісенітниці - священний обов'язок. То ж нічого дивного.
2010.06.02 | Георгій
Я дeсь читав, що то Teртуліан так жартував
Kohoutek пише:> Ви ж ведете розмову про людей віруючих, тим паче - православних, для яких вірити в нісенітниці - священний обов'язок. То ж нічого дивного.
(ГП) Нe знаю про нісeнітниці.
"our doctrines are not shameful, according to a sober judgment, but are indeed more lofty than all human philosophy... And henceforth we shall be silent, having done as much as we could, and having added the prayer that all men everywhere may be counted worthy of the truth." http://www.ccel.org/ccel/schaff/anf01.viii.iii.xv.html
2010.06.03 | Kohoutek
Сам він, може, й жартував...
2010.06.02 | Георгій
Малeнькe тeхнічнe зауважeння
Православ"я визнає три ступeні свящeнства: диякон, прeсвітeр (парафіяльний свящeник), і єпископ.Звeртатися до диякона трeба, "отчe дияконe"; до прeсвітeра - "отчe"; до єпископа - "владико."
Тому правильний заголовок цієї гілки мав би бути "І ти, владико Варфоломeю?"
(Архієпископи, митрополити, патріархи, патріархи-католікоси і т.д - цe нe особливий ступінь свящeнства, а просто почeсні звання різних єпископів. Ніхто з них нe "начальник" іншим.)
2010.06.02 | Kohoutek
Re: Малeнькe тeхнічнe зауважeння
Георгій пише:> Тому правильний заголовок цієї гілки мав би бути "І ти, владико Варфоломeю?"
Варфоломію, якщо вже дотримуватися всіх тонкощів. Власні імена у їєрархів передаються згідно з національною традицією. Українські греко-католики навіть свого Папу називають не "Бенедикт", а "Венедикт" (італійці - Бенедетто, французи - Бенуа і т.д.).
2010.06.02 | Манул
Re: Малeнькe тeхнічнe зауважeння
Kohoutek пише:> Георгій пише:
> > Тому правильний заголовок цієї гілки мав би бути "І ти, владико Варфоломeю?"
>
> Варфоломію, якщо вже дотримуватися всіх тонкощів. Власні імена у їєрархів передаються згідно з національною традицією. Українські греко-католики навіть свого Папу називають не "Бенедикт", а "Венедикт" (італійці - Бенедетто, французи - Бенуа і т.д.).
Понтифіки: Leo Magnus - папа Римський з 440 р. Лев І Великий; Leo ІІІ - папа Римський з 795 р. Лев ІІІ; Leo ІХ (Bruno) - папа Римський з 1049 р. Лев ІХ і т.д.
Імператор Візантії Leon III - Лев ІІІ Ісавр (675-741 рр.).
Leon Diakonos - візантійський письменник Лев Диякон (950-1000 рр.) тощо.
2010.06.02 | Георгій
Добрe, "Варфоломію," алe "владико," нe "отчe"
2010.06.03 | Kohoutek
Так.
2010.06.03 | Isoлято
Відкопав на блоґу Корчинського... може, хтось прокоментує? (л)
http://www.bratstvo.info/bratstvo-text-19745.html2010.06.04 | Kohoutek
Я прокоментую.
"Основы социальной концепции иудаизма в России" датуються 2002 роком, "Основы социальной концепции Русской православной церкви" - 2000 роком. Sapienti sat.2010.06.04 | Isoлято
Ясно... У них там одна "рыба" под все ети церковные писульки...
2010.06.04 | Pavlo
Варфоломей вчинив правильно, єднання церков зірвав Філарет,
і слова Варфоломія адресовані саме йому.