лекція М. Рябчука "Українська посткомуністична трансформація" (л
06/10/2010 | Хома Брут
http://polit.ru/lectures/2010/06/01/ukraine.html
Украинская посткоммунистическая трансформация: между дисфункциональной демократией и неконсолидированным авторитаризмом
Лекция Миколы Рябчука
(лекція в рамках polit.ru та його філії polit.ua. Відео, російський переклад, український запис в кінці)
Украинская посткоммунистическая трансформация: между дисфункциональной демократией и неконсолидированным авторитаризмом
Лекция Миколы Рябчука
(лекція в рамках polit.ru та його філії polit.ua. Відео, російський переклад, український запис в кінці)
Відповіді
2010.06.11 | НеХвізик
цей матеріал розмиває розуміння проблеми
ну візьмем оцю фразудисфункциональной демократией и неконсолидированным авторитаризмом
це перевід стрілок
В Краю зреалізоана система советского, партійного контролю, яку збудувати було дуже просто:
вся система совка будувалася комуністами з нуля, після тотальної руйнації старого устрою, точно по марксізму: 'зруйнуємо старий світ'
Комуністи прекрасно знають як працює їми збудоване суспільство в дрібних деталях!
маячню Рябчука можна препарувати нескінченно, тому лише зауважу оці два імені
Michael McFaul - цей агент кремля. Гляньте на його публікаціі.
http://books.google.com/books?q=+inauthor:%22Michael+McFaul%22
З приватних джерел в Москві знаю що саме він призначений там наводити містки з 'інтелегенцією' .
Samuel Huntington - так само. такий само ідіот як Фукуяма
Подумайте як вміло агент підпільного ЦК КПСС Мороз переробив нам Конституцію))
Подумайте над іншими не завжди явними методами контролю!
Мета матеріалу Рябчука-
відвести увагу від ЧУТЛИВИХ місць куди ми б мали вдарити систему- на шось інше, другорядне, несуттєве.
також працює метод НАВОРОТИТИ багато слів для підняття ВАГИ в очах споживачів к. ))
2010.06.12 | rais
Re: цей матеріал розмиває розуміння проблеми
Сто відстоково погоджуюся. Матеріал призначений бути димовою завісою і відволікати від головної теми. Теми подальшого посилення позицій комсистеми (комунобандитського режиму) в Україні.2010.06.11 | igorg
Дуже слабко, навіть примітивно. Робиться
вигляд що це все відбувається в рамках суспільної норми, брехня не називається брехнею, людиноненависники людиноненависниками. Абсолютна ліберастія: невже насильник винуватий перед своєю жертвою? Адже він її по-своєму любить. Він уже не робить цього прилюдно, а лише приватно, він уже не залишає синців на обличчі, він освоїв методи психічного тиску. Він навіть уже може це обговорювати. Давайте рухатися разом з ним в цьому позитивному напрямку. Тоді років за 100 хтось із вас таки точно дуба вріжеЯкби він був вищою расою, десь як людина над мурахами, то це було ще якось зрозуміло. Може він таким і є?
Поль Безансон про посткомуністичний простір пише набагато точніше й тверезіше, а так само й про Україну.
2010.06.11 | harnack
Та він зачемнений та розгублений "недоріка-культуртреґер"..
2010.06.11 | ziggy_freud
в шафі кожного українського гуманітарія зберігаються два скелети
один з яких гіпотетично належить Л.Гумільову, другий, також гіпотетично, С.Хантінгтону. Клянусь бородами К.Маркса і Ф.Енгельса, це свята правда.дуже дивуюсь, чому цього разу з шафи випав лише один скелет. Але кілька разів підряд...
2010.06.12 | harnack
Зукраїнізуймо'го: Ґумільов + Гантингтон...
В тексті Рябчука:У 1991-му році відомий вам Семюел Гантінгтон (Samuel Huntington) опублікував книжку під назвою «Третя хвиля: демократизація наприкінці ХХ століття» (The Third Wave: Democratization in the Late Twentieth Century). Тут, як і у наступній, відомішій книжці про «зіткнення цивілізацій» (The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order, 1996), Гантінгтон багато генералізує й багато спрощує, – що характерно взагалі для всіх занадто глобальних, занадто масштабних моделей. Але таким чином він намагається показати, що окремі події є частиною й виразом певних глобальних і певних історичних тенденцій.
2010.06.12 | Untenbaum zu Aprikosenkranz
Re: Українізація: Ґумільов + Гантингтон...
Перепрошую ласкаво - оскільки я не гуманітарій, то вперше ті імена чую (маю право, нє?) - а хто вони такі? І чого б то їх скелети мали в чиїхось шафах стояти, а не на цвинтарі мирно гнити, га?2010.06.12 | Манул
Re: Україна і Гантингтон чи Гантингтон в Україні
Виступ С.Гантингтона у Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України (жовтень 1999 р.):http://xyz.org.ua/strategy/hunt_world.html
2010.06.12 | ziggy_freud
Саме той випадок, коли "німець каже: "Ви слов*яни"
а хор васторженних аборигенів йому підспівує "Слов*яни, слов*яни". Хоча (поправлю си) в одному випадку Х. задали правильні питання. З яких він з*їхав на звичну демагогічну риторику.> Нарешті переходимо до України. Якщо говорити про фактор цивілізаційний, то Україна - це розділена країна. Існують дуже значні розбіжності між західною Україною і східною.
науковці мають звичку чимось обгрунтовувати свої думки. Демагоги легко без того обходяться. Судячи тільки за цим виступом, аффтур - демагог.
2010.06.12 | ziggy_freud
поки почнемо "українізувати", нас в'єтнамізують (/)
оця особа досі є авторитетом для п.Рябчука? Справа навіть не в тому, що бомбити джунглі напалмом було жорстоко. А в тому, що це було безглуздо.http://en.wikipedia.org/wiki/Forced_draft_urbanization
Forced draft urbanization (sometimes called "Forced draft modernization") was a policy elaborated by professor Samuel Huntington in a 1968 article "The Bases of Accommodation" published in the journalForeign Affairs[1], which described a strategy of carpet-bombing and defoliating the rural villages and jungles of Vietnam, so that peasants there would be unable to support themselves and would be forced to move into the city, thus weakening the support base of the Viet Cong.
^ Huntington, Samuel P. (July 1968). "The Bases of Accommodation". Foreign Affairs 46 (4): 642–656. http://www.jstor.org/pss/20039333.
________________________
в Штатах багато розумних науковців. Чи варто серед них всіх обирати одного мудака для перманентного цитування і засмічування мізків? Він би ще на Дугіна посилався...
2010.06.12 | ziggy_freud
харвардський проФФесор 50 років казав те, що від нього (/)
хотіла почути частина еліти. Хто читає загальнозрозумілою, прошу текст Daniel Lazare. Ця штука сильніша від лекцій Рябчука на Політ.РуDiversity and Its Discontents
http://www.thenation.com/article/diversity-and-its-discontents?page=0,1
Related Topics
America Asia Christian Zionists Harvard Middle East Person Career Peter Schweizer President Rochelle Schweizer Samuel Huntington Soviet Union United Kingdom United States Vietnam bin Laden professor professor of government
For most of his half-century-long career, Samuel Huntington, professor of government at Harvard, has made a point of telling the US ruling elite what it has most wanted to hear. During the Age of Eisenhower, he extolled "the military values [of] loyalty, duty, restraint, dedication" and argued that the United States had more to learn from "the disciplined order of West Point...than the garish individualism of Main Street." In the 1960s he assured America that time was on its side in Vietnam because "forced-draft urbanization and modernization"--i.e., the free use of napalm and defoliants--was emptying the countryside and depriving the Vietcong of its rural base of support. He called for a stronger presidency and a more disciplined Congress after Watergate and added for good measure that granting equal rights to African-Americans might be more than the American political system could bear. "There are...potentially desirable limits to the indefinite extension of political democracy" was how he put it in a 1975 report sponsored by the Trilateral Commission. During the early years of the Reagan Administration he warned that the United States faced "a major survivability gap" and urged the deployment of the MX and a Star Wars antimissile defense system to counter what he said was a growing Soviet threat.
Despite such unpleasant tidings, however, he remained essentially optimistic about America's long-term prospects. Xenophobia was on the rise, but Huntington continued to stick with the longstanding liberal line that immigration and diversity were positive and that there was no ethnic group that an open and dynamic America could not absorb. Rather than an ethnic state, he wrote in 1981, the United States was an ideological state based on an "American Creed" of liberty and justice for all. Where ordinarily one might expect such a belief system to weaken over time, the opposite was more likely. "The more culturally pluralistic the nation becomes," he declared, "the more essential the political values of the Creed become in defining what it is that Americans have in common." Diversity, in other words, was a source of strength. The more America's population mirrored that of the world at large, the more ideologically united it would become.
This was also what the ruling elite wanted to hear. Yet a dozen years later, just as the United States was celebrating its final victory over the Soviet Union, Huntington's thinking took an unexpected turn. Despite America's unparalleled triumph, he argued in "The Clash of Civilizations?," an article in Foreign Affairs that he later expanded into a bestselling book of the same title (minus the question mark), it would not get its long-awaited opportunity to remake the world in its image. On the contrary, the United States would find itself embroiled in a series of global conflicts pitting a secular West against an Islamic Middle East, a Hindu South Asia, an Orthodox Russia and so on. The epic contest between capitalism and socialism, in Huntington's view, thus turned out to have been an epiphenomenon masking the real struggle among the followers of Jesus, Mohammed, Vishnu et al. Now that the cold war was out of the way, the struggle of some seven, eight or nine regional civilizations (Huntington was vague as to the exact number) was once again coming to the fore. Instead of advancing into the twenty-first century, the world, as he saw it, was returning to the eleventh.
This was grim, but, as things have turned out, not entirely inaccurate. The world is more fractious since the demise of the cold war system, and post-9/11 a growing portion of the conflict is transpiring along "civilizational" lines. Osama bin Laden has declared war on Crusaders and Jews, while the President, according to an unnamed family member quoted in Peter and Rochelle Schweizer's new book, The Bushes: Portrait of a Dynasty, believes that "we the Christians" must "strike back with more force and more ferocity than they will ever know." One might argue that Huntington's argument is more than a bit self-serving, since Muslim fundamentalists, Christian Zionists and others sympathetic to his point of view are acting in concert, more or less, to see to it that his prophecy comes true. Still, there's no question that his influence has been growing.
Now Huntington is back with a vision that is even bleaker. In Who Are We? The Challenges to America's National Identity, he narrows his focus from the civilization to the state. His former confidence concerning America's ability to carry on as a purely ideological entity has vanished; he now believes that it can survive only as an "Anglo-Protestant" state dedicated to the matrix of religious, cultural and political beliefs that the original settlers brought over from England in the seventeenth and eighteenth centuries. He is not arguing that everyone who is less than 100 percent WASP should pick up and leave. But he contends that if Americans want their country to hold together in the coming decades, they must rededicate themselves not only to a set of founding political beliefs but to a founding culture.
=> див. також стор. 2 і 3
2010.06.12 | igorg
Ось тут Пачепа розповідає як це все відбувається
насправді http://docs.google.com/View?id=dgqjg74h_171d429t8ddПісля знайомства з цими й багатьма іншими матеріалами, хоч би й з цієї ж гілки такі лекції викликають просто здивування. Невже ця людина вважає себе фахівцем? Чи може вона є елементом цієї системи й живе з цього?
Розпочавши систематичне збирання й ознайомлення з тими матеріалами що розміщені у гілці про комуністичну систему я приблизно знав з чим маю справу, але навіть не міг уявити їх масштабів. Кількості задіяних ресурсів: коштів, організацій, людей, науковців, письменників, журналістів, військових. Найстрашніше, що під державним прикриттям існує ціла науково-практична школа того що називають злочином, або якщо хочете ширше - злом. Я не знаю нічого подібного в історії. Не знайшов. Можливо хтось щось зустрічав хоч трохи подібне за масштабом? Не без того що тирани завжди прагнули до чогось подібного, але їм вдавалося зреалізувати це дуже локально й на дуже короткий час, тобто такі утворення були вкрай нестійкими.
Те ж з чим маємо справу нині має всесвітній масштаб і на диво стійке утворення яке інтенсивно еволюціонує.
В лекції все ж є дуже гарний образ: сіра зона. Але ця сіра зона це не перехід від темного до світлого. Це є знаряддя, інструмент абсолютної пітьми. Аби перехід відбувався плавно й без контрастів.
2010.06.13 | rais
Re: Ось тут Пачепа розповідає як це все відбувається
Це головне завдання системи - плавний перехід. Ресурс забеспечення цієї злочинної системи (ми окреслили її просто - комунобандитська) справді величезний. Починаючі з часів Кравчука ви чуєте подих цієї системи - перехідні положення, судові реформи, еволюція, трансформація... Все це не що інше як заходи забеспечення існування цієї системи та її носіїв в особі нащадків злочинців минулого. Спадщина цих нащадків не лише архіви, ідеологія, символи... Спадщина це реальні матеріальні цінності роками сконцентровані злочинцями за рахунок фізично знищених та репресорваних людей. Маштаби цього зла варті того ресурсу який це прикриває...Тому ця 3,14дота так боляче переживає будь які спроби викриття, або навіть заклики їх заСУДити та поКАРАти.
2010.06.12 | harnack
Америка здає свій Греко-Римський ґрунт - "юдеохристиянству"
2010.06.13 | ziggy_freud
досі цікаво, чи хтось з присутніх бачив іудео-християнина
якщо навіть в межах одної "великої" чи то "світової" релігії досить рідко можна зустріти реформісто-ортодокса (саддукєо-хасида або католико-харизмата), то зустріти буддо-індуїста чи сінто-конфуціанця можна ще рідше.культура першопоселенців а.к.а. WASP як єдина основа американської культури це міф, сконструйований самими WASP років із 200 тому. Як мені говорили американці, включно з білими і правими, на сьогодні він має популярність у дуже вузьких колах. НМД, обрання Обами було "подарунком" неоконам за зниження їх середньої по палаті адекватності та просування застарілих ідеологем.
2010.06.13 | harnack
Я бачив: інакше війна культур неможлива: (л)
Свого роду порода саме отого протестантсько-юдейського фундаменталізму (пріоритет та перевага віри перед законом + вирішальним джерелом західньої цивілізації є Біблія, тим паче Американької революції та цивілізації, а не демократія та логіка греків чи юриспруденція римлян, чи решту їхніх досягнень - яких однак забагато щоб релігійний ум їх перетравив!):The term became particularly associated with the conservative right in American politics, promoting a "Judeo–Christian values" agenda in the so-called culture wars, a usage which surged in the 1990s.[6] Hot topic issues in the battles over the Judeo–Christian tradition include, in a typical example, the right to display the following documents in Kentucky schools, after they were banned by a federal judge in May 2000 as "conveying a very specific governmental endorsement of religion":
Чи пак:
Prominent champions of the term also identify it with the historic Pilgrim–Puritan Protestant tradition. The Jewish conservative columnist Dennis Prager, for example, writes:
The concept of Judeo–Christian values does not rest on a claim that the two religions are identical. It promotes the concept there is a shared intersection of values based on the Hebrew Bible (“thorah”), brought into our culture by the founding generations of Biblically-oriented Protestants, that is fundamental to American history, cultural identity, and institutions.[8]
Чи пак:
In the American context, historians use the term Judeo–Christian to refer to the influence of the Hebrew Bible and New Testament on Protestant thought and values, most especially the Puritan, Presbyterian and Evangelical heritage. Some early colonists saw themselves as heirs to the Hebrew Bible, and its teachings on liberty, responsibility, hard work, ethics, justice, equality, a sense of choseness and an ethical mission to the world, which have become key components of the American character, what is called the “American Creed.” [14] These ideas from the Hebrew Bible, brought into American history by Protestants, are seen as underpinning the American Revolution, Declaration of Independence and the United States Constitution. Other authors are interested in tracing the religious beliefs of America's founding fathers, emphasizing both Jewish and Christian influence in their personal beliefs and how this was translated into the creation of American institutions and character.[15]
To these historians, the interest of the concept Judeo–Christian is not theology but on actual culture and history as it evolved in America. These authors discern a melding of Jewish thought into Protestant teachings—which added onto the heritage of English history and common law, as well as Enlightenment thinking—resulted in the birth of American democracy.[16][17][18]
http://en.wikipedia.org/wiki/Judeo-Christian
Російською:
В 1920х годах, в ответ на рост антисемитизма в Америке, была сформирована группа, состоящая из пастора, раввина и священника, которая проводила разьяснительную работу по всей стране для воспитания более плюралистического и толерантного мировоззрения среди населения. Благодаря этому они стремились привить отношение к Америке не просто как к «христианской стране», но как «стране трех традиций — протестантизма, католицизма и иудаизма».
«Фраза ‘Иудео-христианство’, вошедшая в современный лексикон как стандартный либеральный термин, отражает идею что Западные ценности основаны на религиозном консенсусе, включающем евреев.»[3]
Иудео-христианство часто приводится в пример как возможность взаимосуществования двух религий.
ітд..
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BE-%D1%85%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE
2010.06.13 | ziggy_freud
розмови про спільні цінності...
забули про Євреїв за Ісуса, яким недавно в Дніпропетровську за спробу проповідувати надавали копняків. Толерантні іудеї. Один мій колега, коли його надто нав'язливо намагались воцерковити, популярно пояснив свою відмову належністю до іудео-одіністіввзагалі, ісламські держави іноді були взірцем толерантності для християн з іудеями. За шаріатом, всі "народи книги" мають право жити за своїми звичаями. Мусульмани в багатьох країнах з ісламськими правителями були лише трохи рівніші за решту. Звичайно, не кажу про країни ісламського фундаменталізму.
загалом розмови про спільні цінності виникають переважно там, де відсутні інші мотивації домовитись між собою. І часто розмовами лишаються...
2010.06.14 | harnack
Найспільніша цінність: грекоримський розум та раціональність!(л)
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&key=1257015199&first=1270327948&last=1263836918Подивугідною є забудькуватість іраціональних неоапостолів: Конгрес + Капітолій + сенатор + Сенат + демократія тощо = все грекоримське...
Бач СЕНАТОР не зветься АПОСТОЛОМ! Але фальшування генеалогій - успішно продовжується й надалі патологічно триває!
Вся архітектура Вашингтону - є суцільною реплікацією Риму!