Противники католицької церкви ...
06/15/2010 | hrushka
Яким "лицем" може котрийсь сторонний втручатись у внутрішні справи католицької церкви?
http://en.rian.ru/russia/20100609/159361073.html
Українська католицька церква чекала 500 років на свого патріярха. Скільки страждань її духовеньство та вірні пережили?! Коли Папа та його курія тепер не призначать патріярха для українського народа, то вони поповнять моральну та духову помилку котра буде рівнятись інквізиції ХІІІ століття.
Московські патріярхи не обстоювали за "своїми вірними" коли ті вірні вмирали міліонами підчас Голодомора 32-33. Ті патріярхи є чорні духи що дослівно нищили католицьку церкву й далі те діло продовжують. Впливи тих чорних духів мусимо виганяти з католицького суспільства як Христос виганяв чорних духів із біснуватого. Їх поведення нагадує діявола що старався спокусити Христа після 40-денного перебування в пустелі.
http://en.rian.ru/russia/20100609/159361073.html
Українська католицька церква чекала 500 років на свого патріярха. Скільки страждань її духовеньство та вірні пережили?! Коли Папа та його курія тепер не призначать патріярха для українського народа, то вони поповнять моральну та духову помилку котра буде рівнятись інквізиції ХІІІ століття.
Московські патріярхи не обстоювали за "своїми вірними" коли ті вірні вмирали міліонами підчас Голодомора 32-33. Ті патріярхи є чорні духи що дослівно нищили католицьку церкву й далі те діло продовжують. Впливи тих чорних духів мусимо виганяти з католицького суспільства як Христос виганяв чорних духів із біснуватого. Їх поведення нагадує діявола що старався спокусити Христа після 40-денного перебування в пустелі.
Відповіді
2010.06.15 | Bestt
Re: українська православна церква також довго чекає на свого
на свого патріарха.Протягом всього існування української церкви, періодично піднімалось питання створення Українського патріархату. А наприкінці 16 ст. обговорювалась можливість переїзду Константинопольського Патріарха в Україну, під захист козаків.
Питання об’єднання двох українських церков (православної та уніатської), на основі власного патріархату, ставилось 1623-24 рр. митрополитами Йовом Борецьким та Велямином Йосифом Рутським.
1629 та 1636 року митрополитом Петром Могилою, Велямином Рутським, архієпископом Мелетієм Смотрицьким та королем Володиславом IV декілька разів обговорювався проект поставлення Патріархату в Києві. Однак, через ряд суб'єктивних та об'єктивних причин цей план не встигли реалізувати. Після підпорядкування (1686) Київської митрополії під владу РПЦ та після того, як Гетьмансько-козацька держава втратила свою незалежність, московська держава знищила спочатку православну Київську митрополію, а потім УГКЦ на своїй території.
2010.06.15 | DADDY
Уточнення:
Bestt пише:> московська держава знищила спочатку православну Київську митрополію, а потім УГКЦ на своїй території.
УГКЦ не знищено. Наша Церква гідно пережила часи репресій, витримала всі незгоди у підпіллі і зараз розвивається попри байдуже ставлення минулої влади і негативне ставлення влади нової.
За прикладами не потрібно далеко ходити: постійно працює благодійна служба "Карітас"; повільно. але добудовується патріарший собор на лівому березі Дніпра у Києві; нещодавно відкрито і освячено каплицю УГКЦ в Ірпені.
2010.06.15 | Bestt
Re: Уточнення: де саме ??
взагаліто писалось - про Російську імперію ,і знищення спочатку православної Київської митрополії, а згодом - УГКЦ на теренах Російської імперії.
якщо УГКЦ не було - "знищено. Наша Церква гідно пережила часи репресій, витримала всі незгоди у підпіллі"
назвіть будь-ласка де, як і коли вона існувала з 1839 до 1905 року на теренах Росії.
дякую за інформацію.
підкреслюю - писалось не про 1939-1990 роки !
2010.06.15 | DADDY
Тут Re: Уточнення: де саме ?? (/)
Щодо території моSSковії, то Ви праві - УГКЦ там не існувало. Але мене особисто мало цікавить взагалі будь-що про каціастан.Щодо деяких деталей, то:
Унаслідок трьох поділів Речі Посполитої, Київську митрополію греко-католицької церкви розділено на дві частини: на землях, що відійшли до Російської імперії, унію в році (1838) ліквідовано. Проте Австрійська імперія проводила політику сприяння унійним процесам, оскільки УГКЦ відігравала консолідуючу роль в українському суспільстві — та позитивно підтримувала розвиток культурно-освітнього життя.
Розквіт Української греко-католицької церкви припадає на 19 століття. Провідною постаттю греко-католицького руху в першій половині двадцятого століття був львівський митрополит Андрій Шептицький. Зі встановленням радянської влади на західноукраїнських землях УГКЦ розпущено владою — і церква існувала лише в підпіллі. Аж 1989 року — за горбачовської перебудови — церква вийшла із підпілля.
В 1646 році Мукачівська єпархія проголосила «Ужгородську унію», яка стала опорою для збереження української релігійної та культурної ідентичності в умовах чужоземної окупації.
У 1620 році, через внутрішній розкол в середовищі ієрархії та вірних Київської митрополії, єрусалимський Патріарх Теофан III висвятив на Митрополита Київського Йова Борецького та шістьох єпископів. У 30-40-х роках XVII століття спроби митрополитів Йосифа Вельяміна Рутського та Петра Могили примирення «Русі з Руссю», скликання спільного Собору та проголошення Київського Патріархату закінчилися невдачею. Невдовзі православна Київська митрополія була підпорядкована Московському патріархатові (1686) й перетворена на звичайну єпархію в процесі послідовної, жорстокої уніфікаційної та русифікаторської політики царату.
Після розділу Козацької держави Богдана Хмельницького між Річчю Посполитою та Московією - Київ відходить до Москви, а Правоборежжя до поляків.
З 1729 по 1795 резиденцією уніатський митрополитів був місто Радомишль. 5 березня 1729 року у володіння Радомишлем вступив номінат і адміністратор Київської уніатської митрополії єпископ Анастасій Шептицький, який пізніше, цього ж року стає митрополитом.
Після третього поділу Польщі (1795 р.) уніатська митрополія та її резиденція в Радомишлі були ліквідовані, а саме місто у складі правобережної України було приєднане до Російської імперії.
1793—1795 року, після другого і третього поділів Речі Посполитої, уся Правобережна Україна за винятком Галичини, опинилася в Російській імперії. Імператриця Катерина ІІ розпочала боротьбу проти унійної Київської метрополії, спрямовану на її повне знищення та «поверненню» усіх вірян Російській православній церкві. 1795 року був затриманий під домашнім арештом митрополит Теодосій Ростоцький, звідки він, відокремлений від своєї митрополії, міг контактувати з вірними тільки дипломатичним шляхом. Наступні митрополити призначалися російськими чиновниками і не були визнані Папою Римським. 1839 на Синоді у Полоцьку Церква було примушено до об'єднання з Московським патріархатом.
Найдовше на теренах імперії греко-католицька церква проіснувала на Холмщині. Так, Холмське єпископство протрималось до 1871 року, а 1874 року Пратулинські мученики стали символом стійкості холмських українців у батьківській вірі. Не кращою була доля в Росії й для православних українців. За висловом історика Дмитра Дорошенка «До нового ХІХ ст. український народ перейшов позбавлений не тільки свого автономного устрою, своєї школи, але й своєї національної Церкви. Над його духовним життям залягла темна ніч».
Світлою сторінкою вписана в історію Церкви діяльність митрополита Йосифа Сембратовича (1870—1882) по моральному та економічному оздоровленню ситуації в Галичині, створенні братств та товариств тверезості. Основи для духовного і матеріального піднесення Галичини було закладено в його посланні «Про велику гідність людини» (1876).
На порозі ХХ століття греко-католицька церква в Галичині удостоїлася визначної постаті митрополита Андрея Шептицького (1901—1944). На час його пастирського служіння припадають тривожні часи двох світових війн та семиразової зміни політичних режимів. За цей період, завдяки його жертовній посвяті та талантам церковного і народного провідника, Греко-католицька церква досягнула найбільших висот за увесь дотеперішній період свого історичного розвитку. Його стараннями відкрито семінарії для підготовки духовенства в Станіславові (тепер — Івано-Франківську) та Перемишлі, засновувалися українські школи, бурси для молоді, шпиталі, сиротинці, надавалася підтримка українському мистецтву та культурі та допомога обдарованим студентам.
Греко-католицька церква у цей період вкладала значні фінанси з метою становлення українського економічного життя. Митрополит Андрей вперше відвідав українських поселенців у Північній Америці та заснував для їхньої духовної опіки греко-католицьку ієрархію. Митрополит Андрей відновив автентичні форми східного чернецтва, дбав про подолання латинізаторських впливів та відновлення східнохристиянської ідентичності церковного життя. На початку минулого століття він виступив як зачинатель міжцерковного діалогу сучасних українських Церков — спадкоємниць Хрещення святого Володимира, щоби наблизити час їхнього єднання навколо престолу Митрополита Київського. Саме оновлена греко-католицька церква, на думку Митрополита, мала б бути не перешкодою, але головною сполучною ланкою у відновленні сопричастя між християнським Сходом і Заходом.
Наступником Митрополита Андрея, після його смерті 1 листопада 1944 року, став Йосиф Сліпий (1944—1984). Він належав до найближчих сподвижників Митрополита Андрея як довголітній ректор Львівської семінарії та Богословської Академії (1928—1944 років) та єпископ з правом з наступництва (1939 р.).
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE-%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0
2010.06.15 | hrushka
Знання менувшини є важним для дальших кроків, однак ...
ми губимось у подробицях. Православна церква пов`язана (до певної міри) з Константінополем, що розв`язати не легко бо за багато "грачів". Патріярх Філярет правельно поступає, однак за багато вірних губляться в "канонах церкви". Як я вже звертав увагу, в Буковині в 30-тих роках велике число православних приходило до грекокатолицьких церков, бо в православних проповідували ромунською а в грекокатолицьких українською.Католицька церква не залежить від православних єрархів і повинна дбати за "своїх" мирян, їх спасення, їх духовий стан та розвиток. Тому я пишу, що московські патріярхи так поводяться як діявол що спокушував Христа після його 40-денного перебуття в пустелі. З тої точки "політики" московські патріяярхи НИЩУТЬ католицьку церкву. І як я вже звернув увагу, коли Папа та його курія не призначать тепер грекокатолицького патріярха в Україні, то їх помилка буде рівнятись інквизиції ХІІ століття. Це буде нащадок та слава теперішного ремського Папи.
"Політичний" наслідок такого кроку Рима є зовсім інша річ ...
2010.06.15 | Bestt
Re: Рим - діє дуже недалекоглядно
коли не визнає український патріархат.вони бояться Москви - більше ніж вона з себе представляє.
2010.06.16 | hrushka
Можливі наслідки католицького патріярхата в Україні ...
Відповідно подумати які наслідки можна`б очіквати від призначення грекокатолицького патріярха України:1. Надзвичайне духове піднесення не лише вірних грекокатоликів але всіх католиків як також православних та інших віроісповідань прихильних українські спільноті. Цілий світ зверне увангу на рішучість Папи та дасть йому відповідне признання.
2. Народ буде очікувати поліпшення життєвих обставин та буде горнутись все численніше до церков і з тим буде більш толєрантний оден одному як також дотримуватись заповідей Божих.
3. Державний уряд, зауваживши ці зміни, буде старатитсь приспособитись до нового народного настрою щоби мати можливість бути наново вибраним до уряда.
4. Несамовите обурення московьского патріярхата як також Кремля. Піднесення пересторог та погроз до найвищого степеня. Начнуть сварки та провокації. Будуть бунтувати російських вірних проти римокатоликів та українців всіх віроісповідань. Кремль може навідь буде грозити що зачинить на свої тереторії всі католицькі церкви, однак через пов`язану світову економію цього не зробить задля можливих некорисних наслідків. Скоріш чи пізніше нарікання та провокації втратять увагу та вплив. Населення привикне до нових обставин.
5. Вірні католики як і православні в Україні, що до власних церков тільки раз чи два рази в рік вступали, зацікавляться новим відношенням між церквами й якесь число цих вірних начне частіше загощати до церков.
6. Грекокатолицький патріярх, маючи місцево високу повагу, пошану та авторитет, зможе нав`язати кращі переговори з православним духовеньством ніж це можливо курії далекого Риму. Це завдання буде доволі пов`язане та вимагати багато зусиль, однак можливість успіхів значно краща ніж в теперішних обставинах. Збільшення грекокатолицьких вірних посилить вплив та повагу вселенської католицької церкви, хоть то не буде за рахуно9к "римокатолицького" обряду.
7. З цими змінами московький патріярх начне обіцяти Папі різні спокусливі можливості, щоби тільки зірвати український католицький патріярхат, однак вони й залишуться "спокусливими". Ми мусимо собі усвідомити, що жоден московський патріярх не признасть вершеньство Папи, бо то не дозволить Кремль. Однак можливість такого признання Папи явиться тільки тоді, якщо тепер призачуть в Україні український грекокатолицький патріярхат, бо зміни що начнуть відбуватись в суспільстві цего століття присилують зміни в православні церкві Росії. Коли Рим тепер не встановить український грекокатолицький патріярхат, то населення буде чим більше тратити довіря Папам і буде все більше відступати від церкви.
8. Коли Москва обіцяє Папі всі народи своєї федерації, то чому не створити "Російський Патріярхат" котрий зосередить всю увагу та зусилля в цім намірі. Вмішувати в цю спілку українців може тільки збільшити спори та відразу меже існуючими різницями, що зробить завдання московського патріярха на стільки більш складним (найвище моковський патріярх таке замішання бажає, бо праця буде більш політичною в напрямі України, ніж розвиток Христової віри).
2010.06.16 | Bestt
Re: Хочете щоб вас визнав світ - визнайте самі себе (Й. Сліпий)
Йосиф Сліпий вважав, що необхідно жити патріархальною гідністю, щоб її визнав Рим і інші Церкви.
Він застосовує не церковно-правовий, а історичний аргумент, що Церква спочатку мусить дозріти як структура до Патріархальної гідності, почати вважати себе Церквою Патріархальною, де-факто стати патріархатом, а відтак інші визнають її Патріархат де-юре.
2010.06.17 | hrushka
Re: Хочете щоб вас визнав світ - визнайте самі себе (Й. Сліпий)
Iншими словами, коли`б Кардинал Гузар та Патріярх Філярет згодились, в рамцях католицких доґмів та церковних канонів, злучити ці дві церкви, то Ватикан не буде ставити перепони та затвердить таку угоду?2010.06.17 | Bestt
Re: ))
Філарет не буде ні з ким обєднуватись,ні з Константинополем, ні з Римом.
йому напочатку 1990-х інше завдання поставили,
яке він успішно й виконує...
2010.06.17 | hrushka
Re: ))
То скажім інші православні "патріярхи" рішуть злучитись із грекокатоликами.Чи Рим таку злуку затвердить? Чи український кардинал має право таку угоду установити, поводячись "патріяхально"?
2010.06.18 | Max
Формулюйте докладніше, будь-ласка
hrushka пише:> То скажім інші православні "патріярхи" рішуть злучитись із грекокатоликами.
Цілковито некоректне (ігнорантська) формулювання. Православні юрисдикції можуть або приєднатись до існуючої унії (УГКЦ) або домовлятись із Найсвятішим Престолом про осібну злуку (тільки от навіщо?).
> Чи Рим таку злуку затвердить? Чи український кардинал має право таку угоду установити, поводячись "патріяхально"?
Із входженням православної епархії до складу УГКЦ досі жодних проблем не було, то чому вони мають виникнути? Чи про що йде мова?
2010.06.17 | Наталка
Філарет не вічний. А УПЦ КП- величезна сила.
2010.06.18 | Bestt
ГОЛОВНІ БІДИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛІЇ (л)
http://risu.org.ua/ua/index/all_news/confessional/orthodox_relations/36157/з самого початку
ініціатори автокефального руху ніколи не розглядали як основної ідею входження під чиюсь юрисдикцію. Самостійна українська Церква — ось їх мета. Та згодом, з активною допомогою спецслужб, цей рух ослабили з середини. Саме чвари та міжособистісні конфлікти поряд з відсутностю чіткої об’єднавчої ідеї дозволили її ворогу розпорошити сили автокефального руху, вважає дослідник.
Власне через вище вказані причини, за словами релігієзнавця, українські автокефалісти втрачали одна за одною нагоди для виправлення ситуації, зокрема і в переговорах з Константинополем. Наголошуючи на відвертому «торгуванні» Константинополем українським церковним питанням, Андрій Юраш водночас дає різку оцінку діям прихильників української автокефалії (як УПЦ КП, так і УАПЦ, та й зрештою частині УПЦ): «українські Церкви самі дали підставу Вселенському Патріарху з формальних позицій відсунути це питання, зняти його з порядку денного. Вони – українські Церкви, як ніхто, були зацікавлені, щоб дійти до порозуміння і визнання. І вони ради цього не захотіли нічим пожертвувати — ні особистими амбіціями, ні формальними статусами».
2010.06.18 | Max
Злучити дві церкви в що саме?
hrushka пише:> Iншими словами, коли`б Кардинал Гузар та Патріярх Філярет згодились, в рамцях католицких доґмів та церковних канонів, злучити ці дві церкви, то Ватикан не буде ставити перепони та затвердить таку угоду?
Що мало би бути предметом евентуальної домовлености?
УГКЦ і так вже є результатом злуки східної церкви (зі своїм грецьким обрядом і традицією) із Всесвітньою (Католицькою) церквою. Які ще додаткові угоди і перемовини потрібні?
2010.06.18 | hrushka
Re: Злучити дві церкви в що саме?
Очевидно, справа пов`язана з амбіціями духовників. Сила, вплив, авторитет та слава будь котрої церкви залежить від кількости вірних (ну й фінансового приходу).Коли`б всі христіянські церкви злучились під одним провідником, то не тільки Рим та Москва "поважали" Україну , але Україна`б мала`б кращі торговельні зносини з західними країнами. Державні провідники мали`б здоровий менталітет.
Справа психольогічно дуже пов`язана однак можна предвидіти, що поведення населення змінило`бся та корупцію можна`б скоріш побороти, населення не встидало`бся української мови і т. д. ...
Людина дуже цікаве та поведенням пов`язане сотворіння ....
2010.06.18 | Max
То до чого врешті пан закликає?
Як видно, пан не зрозумів запитання, тому сформулюю його інакше: чи та злучена церква, до якої пан закликає, має бути частиною єдиної Вселенської Церкви (тобто в юрисдикції Ватикану)?Якщо має, то означає входження православних дієцезій до УГКЦ (відтак ніяке особливе злучення не потрібне).
Якщо не має, то пропонує пан українським католикам схизму -- відірвання від Вселенської Церкви, тобто входження УГКЦ до УПЦ КП. Безсумнівно, Найсвятіший Престол того не поблагословить, а головне: віруючі на то не пристануть. Якщо ієрархи УГКЦ таке би зробили, то більшість вірних УГКЦ просто перейшла би до громад римського обряду (так сталось у XVIII-XIXст. на Правобережжі).
2010.06.18 | hrushka
Re: То до чого врешті пан закликає?
Max пише:>
> Якщо має, то означає входження православних дієцезій до УГКЦ (відтак ніяке особливе злучення не потрібне).
>
Справе не така проста, бо православні церкви можуть мати обрядові чи побутові різниці, котрі потрібно признти та в "договорі" підкреслити. Щось подібного як в договорі коли повстала грекокатолицька церква в свою чергу ... де збереглось наш обряд, жонате цв`янщество і т. д.
Ми також звертаємо велику увагу на такі важні кроки щоби дати їм відповідну увагу, признання, вагу, повагу та належне "святкування"!
2010.06.18 | Graymur
Re: Хочете щоб вас визнав світ - визнайте самі себе (Й. Сліпий)
hrushka пише:> Iншими словами, коли`б Кардинал Гузар та Патріярх Філярет згодились, в рамцях католицких доґмів та церковних канонів, злучити ці дві церкви
Скажите пожалуйста, что заставляет вас думать, что есть хотя бы минимальная вероятность "объединения" УГКЦ и УПЦ КП в одну церковь именно в рамках католических догм? И почему именно католических, а не православных?
2010.06.19 | hrushka
Since you chose not to use Ukrainian language, I can show my ...
displeasure in my way.Cultural and spiritual growth appears to have been progressing in the Western countries throughout centuries as well as right now, while the Eastern countries are lagging behind, especially due to Russian influence.
Orthodoxy had a great beginning, thus liturgical services, church architectures, etc. have captured the soul of Slavic nations . Roman Catholic church has a good measure of problems that the Pope does not seem to handle adequately, but that is a problem of any church attempting to be political.
I am interested in the spiritual growth and decent living of my fellow countrymen and the Catholic Church of the Byzantine Rite has a unique mix of Western aspirations and Eastern spirituality to serve the nation.
Corruption is not practiced on daily basis in the West, exception being big business. In Ukraine and Russia corruption permeates all social strata, where Orthodoxy was "tolerated" by the Soviet government and appears to have survived the transition to "democracy".
If Ukraine intends to raise the standard of living of its population, I think the best chance to achieve such a goal will be with the spiritual leadership of Ukrainian Catholic Church of the Byzantine Rite.
2010.06.20 | Graymur
Blah, blah, blah
Я повторяю свой вопрос: что дает вам хоть малейшие основания полагать, что УПЦ КП пойдет на объединение с УГКЦ на условиях последней?> Cultural and spiritual growth appears to have been progressing in the Western countries throughout centuries as well as right now, while the Eastern countries are lagging behind, especially due to Russian influence.
Так тут заслуга протестантизма, а не католичества.
2010.06.18 | Max
Навіщо нам партіярх, коли маємо Папу?
hrushka пише:> Українська католицька церква чекала 500 років на свого патріярха. Скільки страждань її духовеньство та вірні пережили?! Коли Папа та його курія тепер не призначать патріярха для українського народа, то вони поповнять моральну та духову помилку котра буде рівнятись інквізиції ХІІІ століття.
Навіщо нам (українцям-католикам) віддалятись від світового християнства (від Риму), створюючи якісь додаткові надбудови? Належало би навпаки, поволі і обережно продовжувати процес уніфікації із рештою католицького світу, позбуваючись поступово розмаїтих схизматичних дивацтв, полишених нам Візантією.
Для мене незрівнянно більше важить те, що Архиєпископ -- зверхник моєї церкви є одночасно римським кардиналом, ніж якби він був ще одним зачуханим патріархом.
2010.06.18 | Sean
100%
2010.06.18 | Pavlo
За цією логікою:
Навіщо нам партіярх, коли маємо московського Патріарха?Навіщо нам (українцям-православним) віддалятись від світового православ'я (від Москви), створюючи якісь додаткові надбудови? Належало би навпаки, поволі і обережно продовжувати процес уніфікації із рештою православного світу, позбуваючись поступово розмаїтих схизматичних дивацтв, полишених нам Римом.
Для мене незрівнянно більше важить те, що Мітрополіт -- зверхник моєї церкви є одночасно представником московского патріарха, ніж якби він був ще одним зачуханим патріархом Української Церкви.
====================================================================
Трохи не альо, чи не так ?
2010.06.19 | Кушкін
Якби намірялись інтегруіватися в Росію - мали б рацію,а так - нi
2010.06.20 | Max
Брак логіки (Re: За цією логікою)
Pavlo пише:> Навіщо нам партіярх, коли маємо московського Патріарха?
> Навіщо нам (українцям-православним) віддалятись від світового православ'я (від Москви), створюючи якісь додаткові надбудови? Належало би навпаки, поволі і обережно продовжувати процес уніфікації із рештою православного світу, позбуваючись поступово розмаїтих схизматичних дивацтв, полишених нам Римом.
> Для мене незрівнянно більше важить те, що Мітрополіт -- зверхник моєї церкви є одночасно представником московского патріарха, ніж якби він був ще одним зачуханим патріархом Української Церкви.
Принципова пана помилка полягає в тому, що жодної симетрії поміж католицтвом а православ'ям немає. Добрий українець може бути одночасно добрим католиком, натомість він не може бути добрим православним МП.
Католицтво є вселенською церквою, яка вже дві тисячі років є вірна принципові "ні елліна, ні іудея" -- одна церква для всіх християн (протестантські визнання то осібна справа). Натомість численні "правослані" визнання є схизматичними ("розкольницькими"), вони не мають жодного визнаного ними спільного авторитету.
Кожна "православна" конфесія має власного патріярха (і власне керівництво взагалі) і є повністю незалежна від інших. Ті т.зв. "православні" церкви були створювані переважно виходячи із державних інтересів, що аж ніяк не сумісно із вселенським ("католицьким") духом християнства.
Так звана РПЦ (Московська церква) є тут вельми типовим прикладом того. Служити Московському патріярху означає служити передусім державним інтересам Московії, а не ідеям християнства.
Ідея духовної зверхности церкви над світською владою то є католицька ідея, в практиці православ'я завжди було зовсім навпаки -- там з часів Візантійської імперії церква служила державі. Саме то було справжньою причиною розколу в християнстві в XI сторіччі.
2010.06.20 | Pavlo
Чи підтримує пан ідею московських мракобесів ? (л)
>>>Лучший метод решения униатского вопроса предложил и реализовал великий православный белорусский миссионер белорусский митрополит Иосиф (Семашко) , предложив каждому униатскому прихода выбрать между каноническим Православием и католицизмом, большинство выбрало каноническое Православие, после чего уния в Белоруссии перестала существовать.http://otechestvo.org.ua/main/20106/0120.htm
>>>Навіщо нам (українцям-католикам) віддалятись від світового християнства (від Риму), створюючи якісь додаткові надбудови? Належало би навпаки, поволі і обережно продовжувати процес уніфікації із рештою католицького світу, позбуваючись поступово розмаїтих схизматичних дивацтв, полишених нам Візантією.
2010.06.18 | Bestt
Re: головне - що УГКЦ = українська канонічна церква (л)
http://risu.org.ua/ua/index/all_news/confessional/interchurch_relations/35995/
Якщо слідувати логіці православних, то
просити дозволу на відвідини України слід було б, перш за все, самому
патріархові РПЦ Кирилу, причому звертатися з подібним проханням він
повинен був би ні до кого іншого, як до верховного архиєпископа УКГЦ
Любомира Гузара - вважає відомий російський церковний історик.
2010.06.18 | Max
А російські схизматики католицьких канонів не визнають
2010.06.18 | Bestt
Re: кремлівська церква й православних канонів не визнає
2010.06.18 | Pavlo
Ваша пропозиція цілком в дусі МП-ФСБ (/)
... Лучший метод решения униатского вопроса предложил и реализовал великий православный белорусский миссионер митрополит Иосиф (Семашко), предложив каждому униатскому приходу выбрать между каноническим православием и католицизмом. Большинство выбрало каноническое православие, после чего уния в Белоруссии перестала существовать.