06/21/2010 | Юлій Хвещук:

Не бійтеся податкової міліції!

Свого часу своєрідні методичні рекомендації для підприємців з цією назвою опублікував львівський аудитор Михайло Соловій.

17 червня львів’янам довелося захищатися від тих, котрі, теоретично, повинні би стояти на варті законодавства. Податкового. Перемога була на боці гідних її.

Близько восьмої години ранку на територію ВАТ „Львівський холодокомбінат” увірвалася група невідомих осіб. Деякі з них – в формі з нашивками податкової міліції, деякі – у цивільному, деякі – просто у спортивних костюмах (!). Вони не пред’явили жодного документу чи посвідчення, не представилися. Натомість повалили на землю начальника охорони, завдавши йому тілесних побоїв, слідом за ним на землі опинилися начальник зміни і присутні охоронці підприємства. Останнім було наказано лежати спокійно, бо інакше буде застосована табельна зброя (!).

Після цього невідомі захопили адміністративний корпус. Частина увірвалася в бухгалтерію і почала нишпорити в документах (мабуть, це називається обшуком?). Інші зайшли в приймальню, повалили на землю секретарку і вирвали замок до кабінету голови правління.

Працівники комбінату, вражені несподіваним нападом, негайно припинили роботу і згуртувалися перед окупованим корпусом, розпочавши стихійний мітинг. Брутальні дії нападників, непред’явлення жодних документів, „спортивні” однострої частини молодиків наводили на думку про одне – рейдерське захоплення. Форма податкової міліції виглядала непереконливо, оскільки за бажанням почепити на спину можна будь-яку нашивку.

На заклик працівників до комбінату почали прибувати депутати обласної ради. На той час обізвалася і Податкова адміністрація Львівщини, повідомивши, що на території комбінату працівники податкової міліції проводять слідчі дії, розслідуючи кримінальну справу про ухилення від сплати податків посадових осіб ВАТ. Щоправда, поняття „слідчі дії” і насильство та „спортсмени” викликали у людей, м’яко кажучи, сумніви. Мабуть, таки рейдерство?!

Обурення працівників сягнуло межі, і з піснями та криками „Ганьба!” вони рішуче рушили на штурм адмінкорпусу. Незвиклі до людського опору, податківці панічно відступили і були заблоковані в окремих приміщеннях. Там вони швидко капітулювали і погодилися забратися з території підприємства. Виходити доводилося крізь людські коридори, під супровід щирих висловлювань на власну адресу. Незвичайно цікаво було спостерігати зафіксовані відеооператорами сцени, коли перелякані „всемогутні податківці” втягували голови у плечі і зіщулювалися, побоюючись рухатися серед збуреного натовпу, небезпідставно очікуючи фізичної компенсації за свої дії.

Врешті територія підприємства була очищена, працівники змогли повернутися до роботи.

Голова правління ВАТ „Львівський холодокомбінат” Богдан Копитко був здивований і вражений такими діями податківців. Він повідомив журналістів, що його підприємство ретельно сплачує всі податки і є одним з найбільших їх платників в області. Нещодавно проводилася планова податкова перевірка, яка не виявила жодних порушень. На підприємстві знаходиться ввезене обладнання, стосовно якого у податківців щороку виникають однакові запитання. Щороку претензії ДПА розглядаються у суді, і щоразу суд стає на бік комбінату. Чому саме тепер податківці вдалися до таких дій, незрозуміло. Проте інтереси 1200 працівників колективу комбінату Богдан Копитко однозначно налаштований відстоювати у суді.

То що ж відбулося того дня?

У першу чергу виникає цілий ряд формальних запитань. Чи проводиться службове розслідування стосовно законності дій і правомірності застосування фізичної сили податковими „поліцаями”? Чи усунуто від виконання службових обов’язків на час розслідування безпосереднього керівника вчинених „слідчих дій” на територій комбінату? А також безпосереднього керівника цих „дій”?
Втім, це все справді формально. Версію про „слідчі дії” та „розслідування” варто залишити для гумористів.

Львівські податківці привчені обслуговувати інтереси влади. Навіть видресирувані у цьому своїм колишнім керівником Сергієм Медведчуком. Підприємець для податківця – це потенційний правопорушник, який ухиляється від сплати податків. Тому він повинен бути неминуче оштрафований – якщо не за вже скоєні і доведені порушення, то хоч за ті, які він однозначно вчинить незабаром. Чомусь згадуються також „ненав’язливі” пропозиції підприємцям робити посильні благодійні внески на рахунки деяких фондів, які по-меценантськи підтримували у ті часи діяльність СДПУ(о). Втім, це минуле.

Однією із найбільших і найвідчутніших для громадськості помилок „помаранчевої” влади і персонально В. Ющенка стало непроведення докорінного очищення правоохоронних та податкових органів, які особливо відзначилися у тискові, в тому числі фізичному, на опонентів тодішньому „офіційному” кандидатові, а тепер нашому (мабуть, варто зітхнути), президентові. Зрозуміло, що нові керівники не захотіли цього, аби залишити у власному розпорядженні професійних слуг влади, а не закону. А громадськість, втішена перемогою Майдану, якось пропустила крізь пальці таку „дрібницю”. Хоча, як виявилося, це зовсім не дрібниця.

На Львівщині – нова влада. Опинившися в чиновницьких кріслах (варто сподіватися, ненадовго), регіонали безумовно в першу чергу спробують поповнити свої матеріальні статки. Потрібне знаряддя. Далеко шукати не потрібно. Львівська ДПА неподалік центру міста, на вулиці Стрийській. Досвідчена і „завжди готова”.

І доводиться львівським підприємцям розмірковувати над запитанням, чи події на холодокомбінаті не є попередженням для них усіх про те, що повертаються старі-добрі медведчуківські часи. Коли ти – ніхто, а податківець лиш на сходинку нижчий (можливо) за Бога. Тому потрібно уважно слухати всі зроблені зауваження і пропозиції. Бо...

Потенційні організатори цього „бо...” лишень забули, що зараз не початок двохтисячних років. Часи змінилися. І люди також. Тому не так сталося, як гадалося. Тому гнали лайкою і стусанами прості робітники і ошелешених податківців, і розгублених „спортсменів”. Вперше. Гарно. І, очевидно, не востаннє. Попередження підприємцям перетворилося на „жовту картку” владі.

В 2004 році українські політики виявилися далекими від власного народу, який, вийшовши на Майдан, врятував їх від чергової необхідності витирати сльози і шмарклі у нескінченних поясненнях причин чергової невдачі. Залишається сподіватися, що львівський „політикум” проявить себе гідно, і виступить на захист трудового колективу, поставивши нарешті податківців на їхнє, визначене законом, місце.

Бо інакше неминуче доведеться змінювати „політикум”. На відповідніший. І відповідальніший.

Юлій Хвещук, Львівське відділення Центру національного відродження ім. С. Бандери