"Преступление без наказания" або Як покарати узурпаторів?
06/23/2010 | Олександр Северин
Спочатку – трохи хронології:
10.06.09 Конституційний Суд України (чиї рішення, відповідно до ст.150 Конституції України "є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими") виніс Рішення №14-рп/2009, в якому, зокрема, постановив, що: "…положення Конституції України не дають підстав Верховній Раді України відміняти вже призначені чергові або позачергові вибори до органів місцевого самоврядування […] Строки проведення виборів є важливим інститутом гарантії реалізації виборчих прав громадян. Відміна виборів до органів місцевого самоврядування чи перенесення строків їх проведення з підстав, не передбачених законом, є порушенням цих прав громадян".
16.02.10 Верховна Рада України, нічтоже сумняшеся, прийняла Постанову (автор – нардеп Кармазін, НУНС) "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", якою було скасовано місцеві вибори, призначені було на 30.05.10. Про що думав нардеп Кармазін, вносячи проекта, а 250 нардепів1, голосуючи – не відаю, тому не можу виключити, що про народ, як це і поширено серед маніпуляторів, диктаторів та узурпаторів ("утром мажу бутерброд, сразу мисль – а как народ" (с) Л.Філатов)
17.06.10 Конституційний Суд України прийняв Рішення №2-в/2010, в якому ще раз декларував: "згідно з правовою позицією, викладеною Конституційним Судом України у Рішенні від 10 червня 2009 року № 14-рп/2009, строки проведення виборів є важливим інститутом гарантії реалізації виборчих прав громадян, а відміна виборів до органів місцевого самоврядування чи перенесення строків їх проведення з підстав, не передбачених законом, є порушенням цих прав громадян (абзац третій пункту 5 мотивувальної частини)".
Таким чином, двома чинними, остаточними та обов'язковими для виконання Рішеннями КСУ підтверджено, що 16.02.10, скасувавши місцеві вибори без жодних на те законних повноважень, Верховна Рада України порушила виборчі права громадян, перевищила свої конституційні повноваження.
Звертаючись до Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 05.10.05, читаємо: "положення частини четвертої ст.5 Конституції України "ніхто не може узурпувати державну владу" треба розуміти як захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами".
Більше того, до уваги читачів – дещо зі статті 157 Кримінального Кодексу України:
"1. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права […] караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.
[…]
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років".
Для повноти картини згадаймо ще частину другу статті 3 Основного Закону: "права і свободи людини (а відтак – і право обирати і бути обраними – О.С.) та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльности держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність".
Відтак, як на мене, все очевидно. Держава в особі Верховної Ради України порушила Конституцію і має відповідати. 250 мандатоносних достойників протиправно "перешкодили вільному здійсненню громадянином свого виборчого права" і мають відповідати. Президент України Віктор Янукович (він же за легендою гарант Конституції, прав і свобод громадян), який не поставив оскаженілу Раду на місце, має відповідати.
Тепер welcome to real world. Ще 1996 року, приймаючи Конституцію, тодішні депутати потурбувалися про те, що "народні депутати України не несуть юридичної відповідальности за результати голосування" (від себе додам – як не несуть відповідальности за свої дії ідіоти та інші неосудні особи). Гарант, своєю чергою, має імунітет.
Розуміючи це, ще 17.02.10, тобто на другий день після "торжества демократії" у ВРУ ми з Віктором Гарбаром, Наталкою Зубар, Михайлом Свистовичем та Катериною Чепурою, використовуючи конституційне (ст.55) право на оскарження будь-якиї дій, рішень, бездіяльности влади, подали до Окружного адміністративного суду м.Києва позова до ВРУ, президента і голови ВРУ, вимагаючи (зразок позовної заяви – у додатку):
1. Визнати протиправною Постанову Верховної Ради України від 16.02.10 "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (підпункт 1 п.2 ст.162 КАСУ).
2. Визнати відсутність у Верховної Ради України повноважень (компетенції) на скасування (відміну тощо) призначених виборів органів місцевого самоврядування, міських, сільських та селищних голів (підпункт 8 п.2 ст.162 КАСУ).
3. Зобов'язати Верховну Раду України надалі отримуватися від прийняття актів, що передбачають скасування (відміну тощо) призначених виборів органів місцевого самоврядування, міських, сільських та селищних голів (підпункт 3 п.2 ст.162 КАСУ).
4. Визнати протиправною дію Голови Верховної Ради України – підписання Постанови Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (підпункт 1 п.2 ст.162 КАСУ).
5. Визнати протиправною бездіяльність Президента України, що полягає у неподанні до Конституційного Суду України подання про визнання неконституційною Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (підпункт 1 п.2 ст.162 КАСУ).
6. Зобов'язати Президента України як гаранта Конституції України, прав і свобод громадян звертатися до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними всіх актів Верховної Ради України (як прийнятих і чинних на момент ухвалення судом рішення у справі, так і у разі прийняття таких актів у подальшому) про скасування (відміну, перенесення тощо) вже призначених виборів (підпункт 2 пункту 2 ст.162 КАСУ).
7. Зобов'язати Відповідачів опублікувати оголошення про оскарження Постанови Верховної Ради України "Про визнання неконституційною Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (пункти 3-5 ст.171 КАСУ).
8. Ми також заявили клопотання про забезпечення цього адміністративного позову і просимо Шановний Суд відповідною ухвалою зупинити дію Постанови Верховної Ради України від 16.02.10 "Про визнання неконституційною Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (ст.117, 118 КАСУ).
Проте 27 квітня 2010 року Окружний адміністративний суд м.Києва (колегія суддів Качур, Васильченко, Кузьменко) закрив провадження у зазначеній справі, написавши в ухвалі, що "даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства" (тобто статтею 55 Конституції не надто переймаючись). Уявлення про рівень "роботи" суду з розгляду справи кожен бажаючий може скласти зі змісту апеляційної скарги (текст нижче у додатку), поданої 06.05.10. До речі, для реагування на скаргу від дня отримання справи судом апеляційної інстанції до надсилання ухвали про відкриття апеляційного провадження суду дається 14 днів. На дворі вже кінець червня, з суду – анічичирк, відтак довелося потурбувати запитом голову апеляційного суду. "Ждьом-с".
Держава (котра, нагадаю, за легендою "відповідає за свою діяльність") хутко нанесла удару у відповідь: зворушливим у своєму дубовому цинізмі Законом (автори – нардепи Олійник, Рудченко, Пилипенко – відповідно – БЮТ, Блок Литвина, БЮТ) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 13.05.06 заборонено "забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України […] та встановлення для них заборони вчиняти певні дії", внаслідок чого восьмий пункт наших вимог де-факто вивітрився.
"Ітогі падвєдьом", як пише сучасний класик. Виборів нема, коли будуть – невідомо, чи їх знову не скасують світочи законотворчости – невідомо, жодних гарантій. За нахабне (чи то з безпросвітної дурости – нема особливої різниці) порушення виборчого права ніхто не відповів. На рішення КСУ нашим "недопарламентом" начхано (це якщо казати м'яко, самоцензуруючи). Президент-гарант надуває щоки і замість захищати виборче право громадян, хоробро йде, як стверджував офіційний сайт, на прю з ведмедекотами2. Держава НЕ відповідає. Хто хотів підтвердження системного порушення державою Конституції – має.
Гаразд. Від "мотивувальної частини" до "резолютивної".
Ми, безперечно, доведемо суд до кінця і використаємо всі правові можливости, коли б це не відбулося і де б це не відбулося – хоч в українській юрисдикції, хоч в Європейському суді з прав людини, будучи також вдячними всім тим українцям, хто також подав відповідних позовів.
Ми, у разі задоволення апеляційної скарги, додамо до позовних вимог вимогу вибачення Верховної Ради України і президента перед Українським народом за порушення Конституції і виборчого права (є ще варіант вимагати відшкодування моральної шкоди, але не знаю як кому, а мені казати про якусь моральну шкоду від дій тих, до кого відпочатку не було жодної довіри, виглядає в контексті дещо неадекватним).
На мій погляд, усі громадяни та громадські організації могли б вельми зарадити справі, звертаючись з аналогічними позовами3 до ВРУ і президента або письмово4 та/чи публично вимагаючи від них вибачень – спираючись на 2 вищенаведені вердикти Конституційного Суду України про те, що, прямо кажучи, ВРУ і президент перед всіма нами завинили. Коли чогось вимагають одиниці – можна замовчати чи відмахнутися, коли сотні і тисячі – куди важче.
Що нам з їхніх [дуже гіпотетичних] вибачень? Та нічого, окрім сатисфакції і заперечення нав'язуваного нам статусу мовчазної "біомаси" чи то жертви.
Чи вірю я в те, що це станеться? Я вірю в те, що якщо нічого не робити – точно нічого не станеться. Принаймні хорошого – з гарантією.
Сваволя влади і її впевненість у власному всевладді базується на нашому мовчанні і їхній, відповідно, переконаности, що "піпл все схаває". Коли "піпл" навчиться будь-який нав'язуваний несвіжий продукт заштовхувати у горлянку тому, хто його нав'язує (хоч зсередини України, хоч ззовні), "піпл" стане нацією.
Олександр Северин, к.ю.н.,
Товариство "Свої"
************
Примітки:
1Результати пойменного голосування за постанову ВРУ від 16.02.10 http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=10693&krit=66
2Янукович переможе ведмедокотів http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4c20da67e5796/
3Відповідно до змін, внесених до Кодексу адміністративного судочинства України згаданим Законом "Про недопущення зловживань…" відтепер "акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції оскаржуються до Вищого адміністративного суду України". Офіційний сайт Суду з адресою, реквізитами – тут: http://www.vasu.gov.ua/
4Маю на увазі надіслане рекомендованим листом зі зворотнім поштовимм повідомленням (вартість – 6 гривень) письмове звернення з посиланням на ст.40 Конституції України, Закон України "Про звернення громадян", при отриманні якого у владного адресата виникає юридичний обов'язок відповісти у місячний (у будь-якому разі не пізніше 45-ти днів) строк - з можливістю судового оскарження відсутности реакції.
10.06.09 Конституційний Суд України (чиї рішення, відповідно до ст.150 Конституції України "є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими") виніс Рішення №14-рп/2009, в якому, зокрема, постановив, що: "…положення Конституції України не дають підстав Верховній Раді України відміняти вже призначені чергові або позачергові вибори до органів місцевого самоврядування […] Строки проведення виборів є важливим інститутом гарантії реалізації виборчих прав громадян. Відміна виборів до органів місцевого самоврядування чи перенесення строків їх проведення з підстав, не передбачених законом, є порушенням цих прав громадян".
16.02.10 Верховна Рада України, нічтоже сумняшеся, прийняла Постанову (автор – нардеп Кармазін, НУНС) "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", якою було скасовано місцеві вибори, призначені було на 30.05.10. Про що думав нардеп Кармазін, вносячи проекта, а 250 нардепів1, голосуючи – не відаю, тому не можу виключити, що про народ, як це і поширено серед маніпуляторів, диктаторів та узурпаторів ("утром мажу бутерброд, сразу мисль – а как народ" (с) Л.Філатов)
17.06.10 Конституційний Суд України прийняв Рішення №2-в/2010, в якому ще раз декларував: "згідно з правовою позицією, викладеною Конституційним Судом України у Рішенні від 10 червня 2009 року № 14-рп/2009, строки проведення виборів є важливим інститутом гарантії реалізації виборчих прав громадян, а відміна виборів до органів місцевого самоврядування чи перенесення строків їх проведення з підстав, не передбачених законом, є порушенням цих прав громадян (абзац третій пункту 5 мотивувальної частини)".
Таким чином, двома чинними, остаточними та обов'язковими для виконання Рішеннями КСУ підтверджено, що 16.02.10, скасувавши місцеві вибори без жодних на те законних повноважень, Верховна Рада України порушила виборчі права громадян, перевищила свої конституційні повноваження.
Звертаючись до Рішення Конституційного Суду України №6-рп від 05.10.05, читаємо: "положення частини четвертої ст.5 Конституції України "ніхто не може узурпувати державну владу" треба розуміти як захоплення державної влади шляхом насилля або в інший неконституційний чи незаконний спосіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами".
Більше того, до уваги читачів – дещо зі статті 157 Кримінального Кодексу України:
"1. Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права […] караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.
[…]
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років".
Для повноти картини згадаймо ще частину другу статті 3 Основного Закону: "права і свободи людини (а відтак – і право обирати і бути обраними – О.С.) та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльности держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність".
Відтак, як на мене, все очевидно. Держава в особі Верховної Ради України порушила Конституцію і має відповідати. 250 мандатоносних достойників протиправно "перешкодили вільному здійсненню громадянином свого виборчого права" і мають відповідати. Президент України Віктор Янукович (він же за легендою гарант Конституції, прав і свобод громадян), який не поставив оскаженілу Раду на місце, має відповідати.
Тепер welcome to real world. Ще 1996 року, приймаючи Конституцію, тодішні депутати потурбувалися про те, що "народні депутати України не несуть юридичної відповідальности за результати голосування" (від себе додам – як не несуть відповідальности за свої дії ідіоти та інші неосудні особи). Гарант, своєю чергою, має імунітет.
Розуміючи це, ще 17.02.10, тобто на другий день після "торжества демократії" у ВРУ ми з Віктором Гарбаром, Наталкою Зубар, Михайлом Свистовичем та Катериною Чепурою, використовуючи конституційне (ст.55) право на оскарження будь-якиї дій, рішень, бездіяльности влади, подали до Окружного адміністративного суду м.Києва позова до ВРУ, президента і голови ВРУ, вимагаючи (зразок позовної заяви – у додатку):
1. Визнати протиправною Постанову Верховної Ради України від 16.02.10 "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (підпункт 1 п.2 ст.162 КАСУ).
2. Визнати відсутність у Верховної Ради України повноважень (компетенції) на скасування (відміну тощо) призначених виборів органів місцевого самоврядування, міських, сільських та селищних голів (підпункт 8 п.2 ст.162 КАСУ).
3. Зобов'язати Верховну Раду України надалі отримуватися від прийняття актів, що передбачають скасування (відміну тощо) призначених виборів органів місцевого самоврядування, міських, сільських та селищних голів (підпункт 3 п.2 ст.162 КАСУ).
4. Визнати протиправною дію Голови Верховної Ради України – підписання Постанови Верховної Ради України "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (підпункт 1 п.2 ст.162 КАСУ).
5. Визнати протиправною бездіяльність Президента України, що полягає у неподанні до Конституційного Суду України подання про визнання неконституційною Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (підпункт 1 п.2 ст.162 КАСУ).
6. Зобов'язати Президента України як гаранта Конституції України, прав і свобод громадян звертатися до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційними всіх актів Верховної Ради України (як прийнятих і чинних на момент ухвалення судом рішення у справі, так і у разі прийняття таких актів у подальшому) про скасування (відміну, перенесення тощо) вже призначених виборів (підпункт 2 пункту 2 ст.162 КАСУ).
7. Зобов'язати Відповідачів опублікувати оголошення про оскарження Постанови Верховної Ради України "Про визнання неконституційною Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (пункти 3-5 ст.171 КАСУ).
8. Ми також заявили клопотання про забезпечення цього адміністративного позову і просимо Шановний Суд відповідною ухвалою зупинити дію Постанови Верховної Ради України від 16.02.10 "Про визнання неконституційною Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" (ст.117, 118 КАСУ).
Проте 27 квітня 2010 року Окружний адміністративний суд м.Києва (колегія суддів Качур, Васильченко, Кузьменко) закрив провадження у зазначеній справі, написавши в ухвалі, що "даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства" (тобто статтею 55 Конституції не надто переймаючись). Уявлення про рівень "роботи" суду з розгляду справи кожен бажаючий може скласти зі змісту апеляційної скарги (текст нижче у додатку), поданої 06.05.10. До речі, для реагування на скаргу від дня отримання справи судом апеляційної інстанції до надсилання ухвали про відкриття апеляційного провадження суду дається 14 днів. На дворі вже кінець червня, з суду – анічичирк, відтак довелося потурбувати запитом голову апеляційного суду. "Ждьом-с".
Держава (котра, нагадаю, за легендою "відповідає за свою діяльність") хутко нанесла удару у відповідь: зворушливим у своєму дубовому цинізмі Законом (автори – нардепи Олійник, Рудченко, Пилипенко – відповідно – БЮТ, Блок Литвина, БЮТ) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 13.05.06 заборонено "забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України […] та встановлення для них заборони вчиняти певні дії", внаслідок чого восьмий пункт наших вимог де-факто вивітрився.
"Ітогі падвєдьом", як пише сучасний класик. Виборів нема, коли будуть – невідомо, чи їх знову не скасують світочи законотворчости – невідомо, жодних гарантій. За нахабне (чи то з безпросвітної дурости – нема особливої різниці) порушення виборчого права ніхто не відповів. На рішення КСУ нашим "недопарламентом" начхано (це якщо казати м'яко, самоцензуруючи). Президент-гарант надуває щоки і замість захищати виборче право громадян, хоробро йде, як стверджував офіційний сайт, на прю з ведмедекотами2. Держава НЕ відповідає. Хто хотів підтвердження системного порушення державою Конституції – має.
Гаразд. Від "мотивувальної частини" до "резолютивної".
Ми, безперечно, доведемо суд до кінця і використаємо всі правові можливости, коли б це не відбулося і де б це не відбулося – хоч в українській юрисдикції, хоч в Європейському суді з прав людини, будучи також вдячними всім тим українцям, хто також подав відповідних позовів.
Ми, у разі задоволення апеляційної скарги, додамо до позовних вимог вимогу вибачення Верховної Ради України і президента перед Українським народом за порушення Конституції і виборчого права (є ще варіант вимагати відшкодування моральної шкоди, але не знаю як кому, а мені казати про якусь моральну шкоду від дій тих, до кого відпочатку не було жодної довіри, виглядає в контексті дещо неадекватним).
На мій погляд, усі громадяни та громадські організації могли б вельми зарадити справі, звертаючись з аналогічними позовами3 до ВРУ і президента або письмово4 та/чи публично вимагаючи від них вибачень – спираючись на 2 вищенаведені вердикти Конституційного Суду України про те, що, прямо кажучи, ВРУ і президент перед всіма нами завинили. Коли чогось вимагають одиниці – можна замовчати чи відмахнутися, коли сотні і тисячі – куди важче.
Що нам з їхніх [дуже гіпотетичних] вибачень? Та нічого, окрім сатисфакції і заперечення нав'язуваного нам статусу мовчазної "біомаси" чи то жертви.
Чи вірю я в те, що це станеться? Я вірю в те, що якщо нічого не робити – точно нічого не станеться. Принаймні хорошого – з гарантією.
Сваволя влади і її впевненість у власному всевладді базується на нашому мовчанні і їхній, відповідно, переконаности, що "піпл все схаває". Коли "піпл" навчиться будь-який нав'язуваний несвіжий продукт заштовхувати у горлянку тому, хто його нав'язує (хоч зсередини України, хоч ззовні), "піпл" стане нацією.
Олександр Северин, к.ю.н.,
Товариство "Свої"
************
Примітки:
1Результати пойменного голосування за постанову ВРУ від 16.02.10 http://gska2.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=10693&krit=66
2Янукович переможе ведмедокотів http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4c20da67e5796/
3Відповідно до змін, внесених до Кодексу адміністративного судочинства України згаданим Законом "Про недопущення зловживань…" відтепер "акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції оскаржуються до Вищого адміністративного суду України". Офіційний сайт Суду з адресою, реквізитами – тут: http://www.vasu.gov.ua/
4Маю на увазі надіслане рекомендованим листом зі зворотнім поштовимм повідомленням (вартість – 6 гривень) письмове звернення з посиланням на ст.40 Конституції України, Закон України "Про звернення громадян", при отриманні якого у владного адресата виникає юридичний обов'язок відповісти у місячний (у будь-якому разі не пізніше 45-ти днів) строк - з можливістю судового оскарження відсутности реакції.
Відповіді
2010.06.23 | zmej_gorynych
Re: "Преступление без наказания" або Як покарати узурпаторів?
Жахливий цинізм та свавілля педерастично-педофілічних князьків з їх васалами, котрі чомусь йменуються Верховною РадоюЯ вже, було, висловлював свою точку зору (http://zmejgorynych.blogspot.com/2010/02/blog-post_9517.html) відразу після прийняття Верховною Зрадою цього конгеніального рішення про скасування місцевих виборів і повторю її ще раз: це пряма узурпація влади і задля порятунку своїх громадянських прав та свобод Громадянам слід безумовно застосовувати всі наявні мирні та немирні методи. До немирних методів відношу також захист своїх прав та свобод зі зброєю в руках. Саме так, зі зброєю. А збройний опір передбачає в багатьох випадках насилля над узурпаторами. Наприклад, шляхом формування з них художніх екібан на ліхтарях та сухих гілляках в лісах, парках та скверах України.
Дякую, пане Олександре, за підсвічування теми! За Вашою порадою напишу скаргу/позов, ага.