«Під арештом» - долі політичних в’язнів у НДР.
06/24/2010 | Ольга Веснянка, "Німецька хвиля"
Берлінський фотограф Франциска Ву розповідає про життя однієї зі східнонімецьких в’язниць з двох перспектив – через об’єктив свого фотоапарату й за допомогою записів розмов з колишніми в’язнями. Виставка в Києві.
«Штазі розумілось на принципах психологічних знущань. Починалось з того, що мені нічого не розповідали. Що з моїми дітьми? Як довго триватиме процес? Де я взагалі? Нестерпні тортури ізоляцією, а також приниження. Мене змушували роздягнутись догола. Таким чином показували, у кого влада, а хто безсильний». Про все це розповіла колишня ведуча телебачення НДР Едда Шьонгерц у розмові з берлінським фотографом Францискою Ву.
Захотілось розповісти більше
Думки Едди часто не збігалися з політичними й суспільними твердженнями. Вона прагнула мати змогу працювати вільно як журналіст і без цензури. Врешті-решт східнонімецький режим заточив її за ґрати однієї з берлінських в'язниць. Франциска Ву, авторка виставки «Під арештом», що проходить в українській столиці, розповіла Deutsche Welle, що Едда Шьонгерц й нині відвідує колишній заклад попереднього ув’язнення міністерства держбезпеки НДР або як його ще називали «Штазі»: «Вона проводить екскурсії в колишній в'язниці, і про неї знають саме в цьому контексті. Вона дає інтерв'ю й розповідає про свій досвід».
Доля телеведучої – одна з кількох історій жертв «Штазі», з якими можна ознайомитися завдяки об’єктиву фотоапарату Франциски Ву. Фотограф не обмежилася лише фотографіями, зроблених у тюремних камерах, а записала ще й інтерв'ю з колишніми політичними в'язнями в Східній Німеччині. «Під час підготовки фотографій я помітила, що вони викликають чимало запитань. І тоді вирішила розповісти більше. В першу чергу для молодої аудиторії є повчальним ознайомитись з долями, які стоять за цими знімками».
Нагадувати, аби не повторилося
Правозахисник Євген Захаров називає виставку дуже вчасною для України. Як він каже, те, що можна побачити на виставці «Під арештом», є й зараз в українських СІЗО. Тим часом Франциска Ву переконана, що це для німців спільний обов'язок – показати, яке було безправ'я, для того, аби цьому протидіяти зараз і в майбутньому: «Я в приватному житті, в родині чула багато історій особистого характеру про те, що відбувалося в НДР. З іншого боку, на публічному рівні, у пресі, у ЗМІ мало повідомлялося про це. І це стало поштовхом до того, щоб зробити таку виставку».
Таке поєднання фотомистецтва й політичного аналізу вже оцінили відвідувачі музеїв і меморіалів у Берліні, Мюнхені, Ростоку й Лейпцигу. Тепер познайомитися з нею дістали можливість жителі та гості Києва. «Очікую і сподіваюся, що виставку відвідає багато людей і це стане для них поштовхом до того, щоб не тільки зацікавитися історією Німеччини, але й подивитися на історію власної країни і підходити до історії відкрито», - каже Франциска Ву.
В організації в Києві виставки «Під арештом» взяли участь Ґете-Інститут й німецьке Федеральне відомство з дослідження архівів «Штазі». Експозиція розмістилася в центрі «Совіарт» на Андріївському узвозі. Виставка триватиме до 27 червня.
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5725358,00.html
«Штазі розумілось на принципах психологічних знущань. Починалось з того, що мені нічого не розповідали. Що з моїми дітьми? Як довго триватиме процес? Де я взагалі? Нестерпні тортури ізоляцією, а також приниження. Мене змушували роздягнутись догола. Таким чином показували, у кого влада, а хто безсильний». Про все це розповіла колишня ведуча телебачення НДР Едда Шьонгерц у розмові з берлінським фотографом Францискою Ву.
Захотілось розповісти більше
Думки Едди часто не збігалися з політичними й суспільними твердженнями. Вона прагнула мати змогу працювати вільно як журналіст і без цензури. Врешті-решт східнонімецький режим заточив її за ґрати однієї з берлінських в'язниць. Франциска Ву, авторка виставки «Під арештом», що проходить в українській столиці, розповіла Deutsche Welle, що Едда Шьонгерц й нині відвідує колишній заклад попереднього ув’язнення міністерства держбезпеки НДР або як його ще називали «Штазі»: «Вона проводить екскурсії в колишній в'язниці, і про неї знають саме в цьому контексті. Вона дає інтерв'ю й розповідає про свій досвід».
Доля телеведучої – одна з кількох історій жертв «Штазі», з якими можна ознайомитися завдяки об’єктиву фотоапарату Франциски Ву. Фотограф не обмежилася лише фотографіями, зроблених у тюремних камерах, а записала ще й інтерв'ю з колишніми політичними в'язнями в Східній Німеччині. «Під час підготовки фотографій я помітила, що вони викликають чимало запитань. І тоді вирішила розповісти більше. В першу чергу для молодої аудиторії є повчальним ознайомитись з долями, які стоять за цими знімками».
Нагадувати, аби не повторилося
Правозахисник Євген Захаров називає виставку дуже вчасною для України. Як він каже, те, що можна побачити на виставці «Під арештом», є й зараз в українських СІЗО. Тим часом Франциска Ву переконана, що це для німців спільний обов'язок – показати, яке було безправ'я, для того, аби цьому протидіяти зараз і в майбутньому: «Я в приватному житті, в родині чула багато історій особистого характеру про те, що відбувалося в НДР. З іншого боку, на публічному рівні, у пресі, у ЗМІ мало повідомлялося про це. І це стало поштовхом до того, щоб зробити таку виставку».
Таке поєднання фотомистецтва й політичного аналізу вже оцінили відвідувачі музеїв і меморіалів у Берліні, Мюнхені, Ростоку й Лейпцигу. Тепер познайомитися з нею дістали можливість жителі та гості Києва. «Очікую і сподіваюся, що виставку відвідає багато людей і це стане для них поштовхом до того, щоб не тільки зацікавитися історією Німеччини, але й подивитися на історію власної країни і підходити до історії відкрито», - каже Франциска Ву.
В організації в Києві виставки «Під арештом» взяли участь Ґете-Інститут й німецьке Федеральне відомство з дослідження архівів «Штазі». Експозиція розмістилася в центрі «Совіарт» на Андріївському узвозі. Виставка триватиме до 27 червня.
http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5725358,00.html
Відповіді
2010.06.24 | Bayan
Цікавий матеріал - лише поміняйте "вязниць" на ув'язнених
В українській мові є слово "в'язень" для суб'єктів чоловічого роду, але слово в'язниця, як би не хотілось думати інакше, не є версією цього ж поняття для жінок, бо вже є зазервоване за тим, що наші сусіди називають "тюрма".Ольга Веснянка, "Німецька хвиля" пише:
> Берлінський фотограф Франциска Ву розповідає про життя однієї зі східнонімецьких в’язниць з двох перспектив
2010.06.25 | Ольга Веснянка
Про життя у тюрмі.
Так в цьому реченні і йдеться про тюрму, а не про ув'язнену-)