"Нічого кивати на дзеркало, коли....!"
06/24/2010 | Леонід Пінчук
Нічого кивати на дзеркало,коли....!"Саме таку відповідь дати виникає бажання після ознайомлення зі статтею Олега Чорногуза "Дітям колонії", надрукованій в газеті "Слово просвіти" число 24,www.slovoprosvity.org/
Бо ми,українці, маємо таку недобру звичку звинувачувати у своїх негараздах всіх, кого тільки згадаємо, тільки не самих себе. Але те, що О.Чорногуз обрав об,єктом звинувачень російську мову, викликає не тільки подив, а і гіркий присмак від усвідомлення ще однієї помилкової направленості нашого гніву і обурення.
Чи може ввикликати щосьінше,зокрема такі закиди О.Чорногуза російській мові: "Для мене російська м ова-..це смерть України, це злочин без кари, це розпинання України на всіх хрестах і дорогах, це суцільна зрада українського народу "старшим братом" ,це вічне заливання гарячого сала за шкіру українця, це суцільна кров, яку з українця точив "старший брат" ,це голодомор, геноцид, етноцид мого народу, це смерть моєїмови, це смерть мого народу, це смерть моєї незалежності, це смерть України і це її останнє поневолення" .
Таких і подібниї тяжких звинувачень російській мові ,О.Чорногуз виклав в кількості біля шести десятків.Прикро, що ці звинувачення мові подаються на сторінках газети ВУТ "Просвіта" ,яке, дбаючи про українську мову і про українську націю, наголошуючи, що без мови немає нації, не мало би права друкувати гнів радикала-українця О.Чорногуза, направлений на рідну мову іншої нації, іншого народу, російського.
Бо ж, чи можна щиро шанувати рідну українську мову з таким ставленням і з такими звинуваченнями іншій мові,зокрема, російській.ЧИ веде це до порозуміння між громадянами України, зокрема,між українцями і росіянами,чи, навпаки,такі звинувачення мові посилюють протистояння і непорозуміння?!
І при чому тут російська мова, коли ми, українці, не шануємо рідну українську мову, а дехто, вважаючи російську мову рідною, так і живе не то українцем, не то росіянином, російськомовним, одним словом.
То ж,мабуть, нічого кивати на дзеркало, коли ми, українці, в Україні, своїй державі, такі безпорадні і бездіяльні, хоч маємо природну більшість
суспільства, 78% населення!
Адже ми знаємо і про це нам пише вкотре газета:ми-зросійщені,денаціоналізовані,українська нація "епідемічно хвора" (А.Погрібний), "виснажена"(В.Шкляр), вперше в історії людства працює
на самознищення (В.Лизанчук) , нарешті, де-юре українців і української нації як такої взагалі
в Україні нема(Г.Лозко), бо в офіційних документах , що посвідчують особу, нема жодних записів про національність громадян..
Ось знову газета пише: "нинішня державність України залишається вкрай нетривкою саме через брак виразної національної ідентичності". А
це - відсутність консолідації української нації і відсутність української єдино можливої більшості в суспільстві , фактичне безвладдя з владою
політичних спекулянтів на хворобі нації і суспільства.
Чи ми вперше читаємо слова О.К.Романчука "українці мають виховувати в собі почуття гідності"?.
Чи для нас новина думка Р.Шпорлюка про відкрите питання, "чи є в Україні фундаментальні принципи для формування правової держави і громадянського
суспільства?" Маємо і відповідь: "Нема, бо українська нація не консолідована і немає української
більшості в суспільстві.
Не новина для нас і те, про що пише В.Крищенко, про гірку долю виконавців української пісні (В Україні!!), "немає меценатства української пісні, а
віднедавна до неї ставляться негативно(в Україні!).
Погоджуємося і із словами П.Кралюка:".. яка якість нашої еліти? Тут маємо серйозну проблему."
Знаємо ми,українці, і про багато інших проблем, які роблять нас безпорадними.І..нічого не робимо практично, а все більше когось і щось звинувачуємо..в нашій безпорадності.
Зокрема, комісія з питань роботи "Просвіти" в
нових реаліях і та до цього часу не спромоглася дати відповідь на запитання, що ж робити.
Чи, можливо, ще раз переписати Конституцію,як
пропонує В.Наливайченко, сподіваючись вкотре, що Конституція сама допоможе консолідувати українську націю і "оновити державу", хоч зрозуміло, що треба
спочатку всією громадою лікувати хвору націю, а не виховувати В.Януковича і розраховувати, що його команда буде сприяти виконанню вимог статті 11
Конституції України.
То ж при чому тут російська мова,яку О.Чорногуз звинувачує в усіх гріхах і негараздах українців без жодного слова від редакції,хоч написане
О.Чорногузом - це знахідка від націонал-патріотів для В.Колесніченка і всіх захисників прав
російськомовних,на яких, до речі, ми, українці, ніяк не знаходимо управу, маючи,зокрема, більшість
українців-депутатів у Верховній раді.
А російська мова - це і є те дзеркало,дивлячись в яке ,ми бачимо себе,свою безпорадність і бездіяльність,бодай , в роботі по поверненню
російськомовних українців до рідної мови і в вирішенні всіх проблем, про
які пишемо,знаємо.. і нічого не робимо,щоб їх не було.
А знання російської мови, однієї із мов ООН-то наш здобуток, який дозволяє нам читати в оригіналах наукову інформацію, художню літературу, вільно
спілкуватися з багатьма народами, долати свої ж негаразди через послаблення протистояння і непорозуміння з росіянами як в Україні, так і РФ, чого не бачить чи не хоче бачити
О.Чорногуз зі своїм радикалізмом і емоціями там, де треба проявити розум івиваженість, де треба завжди бачити і пам,ятати про дві Росії:Росію
самодержавну, Путіна,Мєдвєдєва, і Росію демократичну, Росію декабристів, Герцена і багатьох інших, яка нині стає на ноги і від стосунків
з якою, від стосунків з росіянами -демократами в РФ і в УКраїні,алежить, чи подолаємо ми,українці, свої проблеми.
В останньому російська мова має нам лише допомагати, а не бути нашим ворогом,кщо,звичайно, станемо дивитися в дзеркало кожного дня і почнемо нарешті
працювати по оздоровленню української нації,не чекаючи , поки це зробить В.Янукович і його команда
Бо ми,українці, маємо таку недобру звичку звинувачувати у своїх негараздах всіх, кого тільки згадаємо, тільки не самих себе. Але те, що О.Чорногуз обрав об,єктом звинувачень російську мову, викликає не тільки подив, а і гіркий присмак від усвідомлення ще однієї помилкової направленості нашого гніву і обурення.
Чи може ввикликати щосьінше,зокрема такі закиди О.Чорногуза російській мові: "Для мене російська м ова-..це смерть України, це злочин без кари, це розпинання України на всіх хрестах і дорогах, це суцільна зрада українського народу "старшим братом" ,це вічне заливання гарячого сала за шкіру українця, це суцільна кров, яку з українця точив "старший брат" ,це голодомор, геноцид, етноцид мого народу, це смерть моєїмови, це смерть мого народу, це смерть моєї незалежності, це смерть України і це її останнє поневолення" .
Таких і подібниї тяжких звинувачень російській мові ,О.Чорногуз виклав в кількості біля шести десятків.Прикро, що ці звинувачення мові подаються на сторінках газети ВУТ "Просвіта" ,яке, дбаючи про українську мову і про українську націю, наголошуючи, що без мови немає нації, не мало би права друкувати гнів радикала-українця О.Чорногуза, направлений на рідну мову іншої нації, іншого народу, російського.
Бо ж, чи можна щиро шанувати рідну українську мову з таким ставленням і з такими звинуваченнями іншій мові,зокрема, російській.ЧИ веде це до порозуміння між громадянами України, зокрема,між українцями і росіянами,чи, навпаки,такі звинувачення мові посилюють протистояння і непорозуміння?!
І при чому тут російська мова, коли ми, українці, не шануємо рідну українську мову, а дехто, вважаючи російську мову рідною, так і живе не то українцем, не то росіянином, російськомовним, одним словом.
То ж,мабуть, нічого кивати на дзеркало, коли ми, українці, в Україні, своїй державі, такі безпорадні і бездіяльні, хоч маємо природну більшість
суспільства, 78% населення!
Адже ми знаємо і про це нам пише вкотре газета:ми-зросійщені,денаціоналізовані,українська нація "епідемічно хвора" (А.Погрібний), "виснажена"(В.Шкляр), вперше в історії людства працює
на самознищення (В.Лизанчук) , нарешті, де-юре українців і української нації як такої взагалі
в Україні нема(Г.Лозко), бо в офіційних документах , що посвідчують особу, нема жодних записів про національність громадян..
Ось знову газета пише: "нинішня державність України залишається вкрай нетривкою саме через брак виразної національної ідентичності". А
це - відсутність консолідації української нації і відсутність української єдино можливої більшості в суспільстві , фактичне безвладдя з владою
політичних спекулянтів на хворобі нації і суспільства.
Чи ми вперше читаємо слова О.К.Романчука "українці мають виховувати в собі почуття гідності"?.
Чи для нас новина думка Р.Шпорлюка про відкрите питання, "чи є в Україні фундаментальні принципи для формування правової держави і громадянського
суспільства?" Маємо і відповідь: "Нема, бо українська нація не консолідована і немає української
більшості в суспільстві.
Не новина для нас і те, про що пише В.Крищенко, про гірку долю виконавців української пісні (В Україні!!), "немає меценатства української пісні, а
віднедавна до неї ставляться негативно(в Україні!).
Погоджуємося і із словами П.Кралюка:".. яка якість нашої еліти? Тут маємо серйозну проблему."
Знаємо ми,українці, і про багато інших проблем, які роблять нас безпорадними.І..нічого не робимо практично, а все більше когось і щось звинувачуємо..в нашій безпорадності.
Зокрема, комісія з питань роботи "Просвіти" в
нових реаліях і та до цього часу не спромоглася дати відповідь на запитання, що ж робити.
Чи, можливо, ще раз переписати Конституцію,як
пропонує В.Наливайченко, сподіваючись вкотре, що Конституція сама допоможе консолідувати українську націю і "оновити державу", хоч зрозуміло, що треба
спочатку всією громадою лікувати хвору націю, а не виховувати В.Януковича і розраховувати, що його команда буде сприяти виконанню вимог статті 11
Конституції України.
То ж при чому тут російська мова,яку О.Чорногуз звинувачує в усіх гріхах і негараздах українців без жодного слова від редакції,хоч написане
О.Чорногузом - це знахідка від націонал-патріотів для В.Колесніченка і всіх захисників прав
російськомовних,на яких, до речі, ми, українці, ніяк не знаходимо управу, маючи,зокрема, більшість
українців-депутатів у Верховній раді.
А російська мова - це і є те дзеркало,дивлячись в яке ,ми бачимо себе,свою безпорадність і бездіяльність,бодай , в роботі по поверненню
російськомовних українців до рідної мови і в вирішенні всіх проблем, про
які пишемо,знаємо.. і нічого не робимо,щоб їх не було.
А знання російської мови, однієї із мов ООН-то наш здобуток, який дозволяє нам читати в оригіналах наукову інформацію, художню літературу, вільно
спілкуватися з багатьма народами, долати свої ж негаразди через послаблення протистояння і непорозуміння з росіянами як в Україні, так і РФ, чого не бачить чи не хоче бачити
О.Чорногуз зі своїм радикалізмом і емоціями там, де треба проявити розум івиваженість, де треба завжди бачити і пам,ятати про дві Росії:Росію
самодержавну, Путіна,Мєдвєдєва, і Росію демократичну, Росію декабристів, Герцена і багатьох інших, яка нині стає на ноги і від стосунків
з якою, від стосунків з росіянами -демократами в РФ і в УКраїні,алежить, чи подолаємо ми,українці, свої проблеми.
В останньому російська мова має нам лише допомагати, а не бути нашим ворогом,кщо,звичайно, станемо дивитися в дзеркало кожного дня і почнемо нарешті
працювати по оздоровленню української нації,не чекаючи , поки це зробить В.Янукович і його команда