Іван ДЗЮБА Прокислі «щі» від Табачника(/)
07/01/2010 | Felicidada
в завтрашньому Дні величезна стаття. літер багато, але не боятись!
Прокислі «щі» від Табачника
Іван ДЗЮБА
http://www.day.kiev.ua/301498
Прокислі «щі» від Табачника
Іван ДЗЮБА
http://www.day.kiev.ua/301498
Відповіді
2010.07.01 | Кушкін
Зайнявся б пан академік чимось кориснішим, ніж у тому лайні
колупатися.Чому в мене таке відношення до цього? Бо вірю в американську мудрість
2010.07.01 | Михайло Свистович
Хай займається саме цим
Кушкін пише:>
> Чому в мене таке відношення до цього? Бо вірю в американську мудрість
З вірою краще ходити до церкви, а сюди - з українськими реаліями. Негативна реклама існує.
>
> Тобто приділяючи стільки уваги цьому блазневі пан академік створює йому і рекламу і своїм авторитетом піднімає на рівень, який тому не належить.
Ні, він своїм авторитетом опускає того блазня і дає аргументи людям, аби опускали його і його господарів у суспільстві.
2010.07.01 | Мартинюк
Дзюба зробив дуже добру справу
1. Перекопирсав табачниківське лайно і продемонстрував всім що нам нічого іншого( діамантів) немає. Звільнив цим багатьох від необхідності у ньому копирсатися.2. Фактично лаконічно і стисло змалював повний портрет графомана Табацюри, який буде корисний всім хто матиме з ним справу, зокрема навіть я не припускав що Табачник докотився аж до такого "кисло-бздейного" російського "патріотизму". Питання "А що ж робить в уряді України "персонаж", який вважає і українців і українську державу історичним недорозумінням?", стає після цього особливо актуальним і гострим .
3. Перебрав і перекласифікував основні "аргументи" і "постулати" Дімочки, що корисно буде всім, осбливо тим хто збирається подискутувати з ним на якихось теледебатах.
4. Криваві але марні мрії Табачника ( до речі в той час заступника голови російсько-української антикризової комісії очлюваної Медведєвим і Медведчуком) про силове придушення народних протестів в Україні в 2004 році для мене особливо шокуючі і демонструють всім, особливо Заходу його справжню "демократичність і лібералізм".
Таким чином Дзюба молодець, і довів що щось таки він може робити і дуже добре. Він таки не політик - але він аналітик.
2010.07.02 | Felicidada
Найбільша користь статті - актуалізація
привернення уваги.бо забули.
2010.07.02 | Мартинюк
І це також
2010.07.03 | один_козак
Скільки можна робити вигляд, що можна нічого не робити?
Це само собою не розсмокчеться!Кушкін пише:
> "Не існує такої речі, як негативна реклама."
Це твердження - ексцентричний міф на маркетингову тему.
> Тобто приділяючи стільки уваги цьому блазневі пан академік створює йому і рекламу і своїм авторитетом піднімає на рівень, який тому не належить.
Табаку й так досить є кому (і чим) піднімати. Чи є ще куди вище? Чи не призначать його завтра за наполегливість та успіхи у бойовій і політичній підготовці на місце відставленого Семиноженка, щоб йому зручніше було плювати на голову Дзюбі та всім українцям разом?
Табачнику для здійснення його місії не потрібно мати моральний авторитет рівня Дзюби. Йому достатньо для цього змобілізувати та озброїти
аргументамимислебацилами, своїми чи позиченими антиукраїнськоми побрехеньками достатню кількість потенційно придатних осіб. Хочаб на певній частині території України. Отже, биття українців відбуватиметься незалежно від бажання самих українців. Залишається або захищатися, або попускати усе табачникам та чекати, коли їх атаки доведуть до того, для чого призначені - до ліквідації української державності та українців як етносу.2010.07.10 | Кушкін
Знаєте чого Ленін був такий злий на філософів, що вислав їх
усіх з Росії? Бо коли він написав свій "Матеріалізм і емпіріокритицизм", то очікував обурення і шаленої критики з боку офіційної науки і, таким чином, сподівався одразу стати відомим філософом. Але ніхто з професорів на його книжку ніяк не відгукнувся. Коли він почав з'ясовувати, у чому справа, йому відповіли, що висери такого рівня нижчі за будь-яку наукову критику. Мовляв: "Володимир Ілліч, треба yчіться, учіться і учіться".Без праць академіка у майбутньому про Табачника швидко забули б. А оскільки Дзюбу швидко не забудуть, отже і ім'я Табачника будуть пам'ятати довго...
2010.07.10 | Михайло Свистович
Re: Знаєте чого Ленін був такий злий на філософів, що вислав їх
Кушкін пише:>
> Без праць академіка у майбутньому про Табачника швидко забули б. А оскільки Дзюбу швидко не забудуть, отже і ім'я Табачника будуть пам'ятати довго...
Вас цікавить майбутнє Табачника, а нас і Дзюбу - майбутнє України.
2010.07.01 | Сахаров
Re: Іван ДЗЮБА Прокислі «щі» від Табачника
Табачник - зарозумілий самозакоханий напівосвічений україноненависник, напханий комплексами. Манічка величі у нього теж проглядається. Жаль людину, йому б по хорошому не в міністри а до принаймні психотерапевта, якщо не до більш серйозних фахівців відповідного профілю.2010.07.02 | harnack
Непогано: треба було ще пасквільніше й дошкульніше!
Табачняку - на гілляку,АбрАзАвАньє - туди ж:
Малакацап'ят проклятих -
На вкраїнців не навчиш!
2010.07.02 | Адвокат ...
Примітно, що поява статті пана Івана співпала із звільненням
7-мі-ножЕнкі.А стаття має на кінці: "Далі буде"...
2010.07.10 | Пан Коцький
Дякую, добра стаття! Варто зазначити, що стаття має 3 частини(л)
http://www.day.kiev.ua/301498http://www.day.kiev.ua/301787
http://www.day.kiev.ua/302008
2010.07.10 | Мартинюк
Дякую, за "дякую" - цікавий пасаж із ІІІ частини (л)
УКРАЇНА — БАТЬКІВЩИНА ГІТЛЕРА?Таке враження складається з бурхливих Табачникових інвектив. Ну, якщо не особисто Адольфа Шикльгрубера, то гітлеризму. Почалося, звісно, з «предателя Мазепы», про якого Табачник пише в такому ж «ключі», як і про Гітлера. Богдана Хмельницького, всупереч відомій «українофільській» традиції з нього починати світову юдофобію, — він оминув: бо ж той показує булавою в бік Москви, та й є всесоюзний орден Богдана Хмельницького. Зате вже Петлюра — не просто попередник, а й учитель Гітлера, зокрема і в «политике уничтожения традиционной церкви» (с. 270); «действия Директории повторил Гитлер» (там само); нацисти, виявляється, використали досвід УНР і в оскверненні святинь (с. 266). Але не тільки все це стало «образцом для подражания будущих фашистских режимов», а «стал обьектом изучения гитлеровских специалистов по «окончательному решению еврейского вопроса» и погромный опыт Директории» (с. 262).
Читач уже, сподіваюся, розуміє, що дарма допитуватися в Табачника, коли і як гітлерівці вивчали досвід Директорії. І чи не було в них ближчих «досвідів». Ну, хоча б «досвіду» Лютера з його закликом до нещадної релігійної війни з євреями (а Лютера ерудит Табачник називає серед світочів німецької культури, поряд з Гете й іншими гуманістами). Або «досвід» німецьких теоретиків антисемітизму ХIХ століття (і першої, і другої половини). Або досвід французького антисемітизму (вельми інтелектуального!) кінця ХIХ початку ХХ ст. Або досвід — величезний досвід! — чорносотенного «Союза русского народа», який організовував криваві єврейські погроми на початку ХХ століття в Кишиневі, Києві, Білостоку, Могильові, Вільно та інших містах Російської імперії, про що Табачник міг би прочитати, наприклад, у протоколах засідань I, II та інших Державних дум та в численних історичних дослідженнях. Або досвід знущання над євреями в царській армії під час Першої світової війни, про що є стільки документальних свідчень, у тому числі й видатних людей російської культури. Або погромний досвід любої Табачнику білої гвардії, тих же денікінців. Або й Червоної армії часів громадянської війни. Я міг би підказати джерельну літературу. Але хай підкаже Табачнику його апарат. Що ж до Петлюри, то не був він погромником. Є думки про нього євреїв-міністрів в урядах УНР, розробників закону про єврейську культурну автономію, самого Володимира Жаботинського. Ніхто з них його в антисемітизмі й не підозрював. Він як міг боровся з погромниками — видавав накази по армії, організовував антипогромницьку пропаганду; на його пряме замовлення видатний український письменник Степан Васильченко написав зворушливе оповідання «Про жидка Марчика, бідного кравчика», яке спеціально поширювали, щоб викликати співчуття і симпатію до єврейської бідноти.
Але за умов деморалізації воєнних і повоєнних часів, розгулу отаманщини і бандитизму Петлюрі не вдалося зупинити стихію, й вина за все впала на нього. Хоч цю вину з ним могли би поділити багато хто — з різних протиборних таборів.
Але, зрештою, й не Петлюра сам собою важливий для Табачника. Він йому потрібен для того, щоб провести пряму лінію: Петлюра — Гітлер — Ющенко (і «оранжевые» взагалі). І в цій тріаді Табачник віддає перевагу Гітлеру. Читайте і не кажіть, що ви не читали! «...От украинского вождя фюрер германский отличался тем, что вместо сбора горшков строил автобаны, поднял из руин промышленность, ликвидировал безработицу, заставив богатых поделиться с бедными на деле, а не на словах». А принагідно винищив суперників, і не тільки комуністів. І голокост придумав принагідно, між іншим. І між іншим, жартома розпочав Другу світову війну. Прямо взірець для внутрішньої політики, а відтак і для зовнішньої: «Наверное, поэтому у Гитлера в прихлебателях состояло практически все сегодняшнее НАТО, а Ющенко сам никак не может набиться в натовские прихлебатели» (с. 304). Хоч і домагається з усіх своїх «оранжевых» сил «окончательного превращения Украины в сателлитное образование заокеанского геополитического преемника рейха» (с. 323). (Пікантна подробиця: як запобігливо вітає Табачник президента країни — «заокеанского геополитического преемника рейха» — Білла Клінтона в Києві: хто зможе, подивіться фото на вклейці між сторінками 224 і 225.)
Повністю http://www.day.kiev.ua/302008