Що держсекретар Клінтон знайде в Києві?
07/02/2010 | Майдан-ІНФОРМ
[02.07.2010 10:50] Альона Гетьманчук, The New York Times
Що держсекретар Клінтон знайде в Києві?
Поки європейці говорять про те, як Україна поглинається Росією, Гіларі Клінтон здійснить свій перший візит до Києва в якості державного секретаря. Її європейське турне також включатиме Польщу, Грузію, Вірменію та Азербайджан.
Деякі європейські експерти можуть дивитися на візит Клінтон як на відвідини жертв російсько-американського (Польща, Грузія) чи вірмено-турецького (Азербайджан) «перезавантаження».
Але не все є таким, яким воно видавалось ще півроку тому. Україна є іншою країною, ніж та, що була під час візиту віце-президента Джо Байдена минулого року, та й навіть під час подорожі президента Віктора Януковичв до Вашингтону на початку квітня.
По-перше, президент України Янукович не відчуває образи з боку Сполучених Штатів. Навпаки, він вдячний: українська влада тепер може використовувати американсько-російське перезавантаження як карт бланш для найтіснішого за останні 20 років наближення до Росії.
Сполучені Штати мають зрозуміти, що теперішня Україна не відчуває себе жертвою російських «імперських амбіцій»; вона добровільно і завзято допомагає Росії виглядати новою надпотужною державою.
Для президента Янковича, на відміну від мільйонів українців, які за нього не голосували, присутність російського Чорноморського флоту у Севастополі чи закон, що залишає Україну поза будь-яким блоком (таким як НАТО), є чимось логічним і природнім.
Нова влада, на відіміну від опозиції, не вбачає у цих домовленостях з Росією загрози українському суверенітету чи територіальній цілосності.
Янукович пропонує Росії дуже просту угоду: Київ допоможе Москві отримати ілюзію того, що вона відновлює сфери своїх інтересів, а натомість отримає фінансову допомогу (таку як недавній кредит у 4 мільярди доларів від одного російського банку).
Розуміння Януковичем українських національних інтересів фундаментально відрізняється від їх розуміння його опонентами. Він вважає, що Україні не варто робити жодного кроку на Захід попереду Росії. Якщо інтеграція з Європою означатиме безвізовий режим з Європейським Союзом, то Росія має бути зацікавлена у цьому не менше України.
Сполучені Штати, і Захід загалом, мають зрозуміти, що Янукович не вважає будь-які поступки Росії, навіть найбільш неоднозначні з них, поступками. Його позиції часто схожі на позиції Володимира Путіна і Дмітрія Медведєва, навіть щодо найбільш суперечливих українсько-російських питань, таких як чи є Севастополь українським містом чи «містом російської слави; чи був Голодомор 1932-33 років геноцидом проти України, організований Сталіном, чи був трагедією, яка вдарила по населенню всього СРСР.
Здається, єдиною потенційно спірною сферою між Україною і Росією зараз є конфліктуючі бізнесові інтереси між росіянами і наближеними Януковича. А не ідеологічні питання чи питання безпеки.
Це стало зрозуміло у підходах до питання газопроводу «Південний потік». Українське керівництво не приховує свого негативного ставлення до цього проекту під час двосторонніх і міжнародних форумів. Однак, під час передвиборчої кампанії Янукович пропонував навіть участь українських компаній у цьому проекті.
Може навіть статися, що Янукович виявиться більшим прагматиком, ніж Медведєв чи Путін, для яких відновлення «зони привілейованих інтересів» все ще важливіше, ніж ділові угоди.
По-друге, Захід має взяти до уваги, що, незаважючи на його відносини з Москвою, Янукович не хоче стати другим Лукашенком, керівником країни, який є персоною нон-грата на Заході. Визнання такими країнами як США чи Німеччина, куди він має намір здійснити офіційні подорожі у найближчі місяці, він вважає дуже важлим для себе.
На саміті, присвяченому ядерній безпеці у Вашингтоні у квіті Янукович погодився, на радість президенту Обамі, позбутися високозбагаченого урану навіть не тому, що він вірить у світ без ядерної зброї, а тому, що рукостискання з американським лідером є для нього чимось на зразок легітимізації його президенства.
Зважаючи на критику всередині України і деяке розчарування поміж європейців щодо його перших 100 днів президенства, Януковичу сьогодні не менш потрібне американське визнання. Йому потрібні не тільки американська допомога у знаходженні фінансування, але й символічна підтримка адміністрації Обами.
Під час відвідин держсекретаря Клінтон, Сполучені Штати мають дати ясно зрозуміти, що така підтримка стане неможливою, якщо Україна продовжуватиме виявляти тенденції, несумісні з її оголошеним бажанням інтегруватися в Європу.
Це включає в себе тиск на мас-медіа, і особливо ситуацію з 5 каналом і каналом TVi, яким було відмовлено у частотах на мовлення на вимогу медіа-групи, контрольованої головою української спецслужби СБУ, Валерієм Хорошковським, який також є найбільшим власником мас-медіа у країні. Конфлікт інтересів очевидний всім – крім нового президента і його оточення.
Або візьмімо епізод, коли спіробітник СБУ мав приватну розмову з ректором університету, вимагаючи заборони участі студентів у мітингах опозиції. Або найближчий випадок, коли голову українського офісу Фундації Аденауера було затримано в аеропорту, що вимагало втручання німецького уряду і президента Європейського парламенту, - вочевидь через його критику перших ста днів нової української влади.
Насамкінець, секретар Клінтон має не забувати, що Україна має не менше впливу на Росію, ніж Росія має на Україну.
Не вірте тим, хто каже, що Україна втратила свій вплив на Росію після Помаранчевої Революції. Україна була принаймні частковим фактором того, що російських президент почав говорити на весь голос про «європейську інтеграцію», хоча до того він говорив лише про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом.
Україна також відіграла не останню ролю у поразці кількох російських інтеграційних проектів на пост-радянському просторі, а ті, що були сформовані без України, є маргінальними. Саме після відмови України вступити у Митний союз з Росією, Білоруссю і Казахстаном Кремль став більш активним у спробах приєднання до Світової організації торгівлі.
Існують і інші приклади, і вони всі вказують на той факт, що вплив України на Росію є позитивним, і що зараз важливіше ніж будь-коли зберегти його. Але це тільки може бути досягнуте, якщо тенденції сповзання до політики а-ля Путін припиняться.
Альона Гетьманчук, директор Інститу світової політики в Києві
Надруковано 1.07.2010 у The New York Times
http://unian.net/ukr/news/news-384669.html
sean
Що держсекретар Клінтон знайде в Києві?
Поки європейці говорять про те, як Україна поглинається Росією, Гіларі Клінтон здійснить свій перший візит до Києва в якості державного секретаря. Її європейське турне також включатиме Польщу, Грузію, Вірменію та Азербайджан.
Деякі європейські експерти можуть дивитися на візит Клінтон як на відвідини жертв російсько-американського (Польща, Грузія) чи вірмено-турецького (Азербайджан) «перезавантаження».
Але не все є таким, яким воно видавалось ще півроку тому. Україна є іншою країною, ніж та, що була під час візиту віце-президента Джо Байдена минулого року, та й навіть під час подорожі президента Віктора Януковичв до Вашингтону на початку квітня.
По-перше, президент України Янукович не відчуває образи з боку Сполучених Штатів. Навпаки, він вдячний: українська влада тепер може використовувати американсько-російське перезавантаження як карт бланш для найтіснішого за останні 20 років наближення до Росії.
Сполучені Штати мають зрозуміти, що теперішня Україна не відчуває себе жертвою російських «імперських амбіцій»; вона добровільно і завзято допомагає Росії виглядати новою надпотужною державою.
Для президента Янковича, на відміну від мільйонів українців, які за нього не голосували, присутність російського Чорноморського флоту у Севастополі чи закон, що залишає Україну поза будь-яким блоком (таким як НАТО), є чимось логічним і природнім.
Нова влада, на відіміну від опозиції, не вбачає у цих домовленостях з Росією загрози українському суверенітету чи територіальній цілосності.
Янукович пропонує Росії дуже просту угоду: Київ допоможе Москві отримати ілюзію того, що вона відновлює сфери своїх інтересів, а натомість отримає фінансову допомогу (таку як недавній кредит у 4 мільярди доларів від одного російського банку).
Розуміння Януковичем українських національних інтересів фундаментально відрізняється від їх розуміння його опонентами. Він вважає, що Україні не варто робити жодного кроку на Захід попереду Росії. Якщо інтеграція з Європою означатиме безвізовий режим з Європейським Союзом, то Росія має бути зацікавлена у цьому не менше України.
Сполучені Штати, і Захід загалом, мають зрозуміти, що Янукович не вважає будь-які поступки Росії, навіть найбільш неоднозначні з них, поступками. Його позиції часто схожі на позиції Володимира Путіна і Дмітрія Медведєва, навіть щодо найбільш суперечливих українсько-російських питань, таких як чи є Севастополь українським містом чи «містом російської слави; чи був Голодомор 1932-33 років геноцидом проти України, організований Сталіном, чи був трагедією, яка вдарила по населенню всього СРСР.
Здається, єдиною потенційно спірною сферою між Україною і Росією зараз є конфліктуючі бізнесові інтереси між росіянами і наближеними Януковича. А не ідеологічні питання чи питання безпеки.
Це стало зрозуміло у підходах до питання газопроводу «Південний потік». Українське керівництво не приховує свого негативного ставлення до цього проекту під час двосторонніх і міжнародних форумів. Однак, під час передвиборчої кампанії Янукович пропонував навіть участь українських компаній у цьому проекті.
Може навіть статися, що Янукович виявиться більшим прагматиком, ніж Медведєв чи Путін, для яких відновлення «зони привілейованих інтересів» все ще важливіше, ніж ділові угоди.
По-друге, Захід має взяти до уваги, що, незаважючи на його відносини з Москвою, Янукович не хоче стати другим Лукашенком, керівником країни, який є персоною нон-грата на Заході. Визнання такими країнами як США чи Німеччина, куди він має намір здійснити офіційні подорожі у найближчі місяці, він вважає дуже важлим для себе.
На саміті, присвяченому ядерній безпеці у Вашингтоні у квіті Янукович погодився, на радість президенту Обамі, позбутися високозбагаченого урану навіть не тому, що він вірить у світ без ядерної зброї, а тому, що рукостискання з американським лідером є для нього чимось на зразок легітимізації його президенства.
Зважаючи на критику всередині України і деяке розчарування поміж європейців щодо його перших 100 днів президенства, Януковичу сьогодні не менш потрібне американське визнання. Йому потрібні не тільки американська допомога у знаходженні фінансування, але й символічна підтримка адміністрації Обами.
Під час відвідин держсекретаря Клінтон, Сполучені Штати мають дати ясно зрозуміти, що така підтримка стане неможливою, якщо Україна продовжуватиме виявляти тенденції, несумісні з її оголошеним бажанням інтегруватися в Європу.
Це включає в себе тиск на мас-медіа, і особливо ситуацію з 5 каналом і каналом TVi, яким було відмовлено у частотах на мовлення на вимогу медіа-групи, контрольованої головою української спецслужби СБУ, Валерієм Хорошковським, який також є найбільшим власником мас-медіа у країні. Конфлікт інтересів очевидний всім – крім нового президента і його оточення.
Або візьмімо епізод, коли спіробітник СБУ мав приватну розмову з ректором університету, вимагаючи заборони участі студентів у мітингах опозиції. Або найближчий випадок, коли голову українського офісу Фундації Аденауера було затримано в аеропорту, що вимагало втручання німецького уряду і президента Європейського парламенту, - вочевидь через його критику перших ста днів нової української влади.
Насамкінець, секретар Клінтон має не забувати, що Україна має не менше впливу на Росію, ніж Росія має на Україну.
Не вірте тим, хто каже, що Україна втратила свій вплив на Росію після Помаранчевої Революції. Україна була принаймні частковим фактором того, що російських президент почав говорити на весь голос про «європейську інтеграцію», хоча до того він говорив лише про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом.
Україна також відіграла не останню ролю у поразці кількох російських інтеграційних проектів на пост-радянському просторі, а ті, що були сформовані без України, є маргінальними. Саме після відмови України вступити у Митний союз з Росією, Білоруссю і Казахстаном Кремль став більш активним у спробах приєднання до Світової організації торгівлі.
Існують і інші приклади, і вони всі вказують на той факт, що вплив України на Росію є позитивним, і що зараз важливіше ніж будь-коли зберегти його. Але це тільки може бути досягнуте, якщо тенденції сповзання до політики а-ля Путін припиняться.
Альона Гетьманчук, директор Інститу світової політики в Києві
Надруковано 1.07.2010 у The New York Times
http://unian.net/ukr/news/news-384669.html
sean
Відповіді
2010.07.02 | Историк
Девушка явно перегрелась (не Хиллари, разумеется)...
2010.07.02 | Адвокат ...
А памєчьтать?..
2010.07.02 | Адвокат ...
Повну жопу на усих напрямках! Many thanx to mr. ObmanoFF!
Просрали стейто-камунізди Україну. Теперки будуть смоктать Пукіну та Мєдвєдєєву.2010.07.02 | ziggy_freud
неадекватну директорку "інституту світової політики"
до речі, яка там повна назва - мале підприємство чи ТзОВ "... світової політики"?дівчина приписує всім учасникам процесів свої власні стратегії. Що б вона робила, якби була Януковичем, Путіним або Клінтон. На аналітєґу схоже дуже приблизно.
які в нас євроінтегратори, така й євроінтеграція виходить. На жаль...
2010.07.02 | пан Roller
Куцая хрень.
2010.07.02 | Историк
Для США сейчас главное - подготовка к решающей разборке с Ираном
От Украины потребуют ограничить поддержку действий России (по части военной инфраструктуры, м.б. поставок вооружений и оборудования) на иранской стороне. К приезду Клинтон Киев окончательно отказался от НАТО, так что разговор будет четкий.2010.07.02 | Адвокат ...
Чьоткій,-- це який?
Историк пише:> От Украины потребуют ограничить поддержку действий России (по части военной инфраструктуры, м.б. поставок вооружений и оборудования) на иранской стороне. К приезду Клинтон Киев окончательно отказался от НАТО, так что разговор будет четкий.
2010.07.02 | Историк
В военных вопросах принята предельная ясность. Разговор будет
как с союзником России, т.е. как с врагом.2010.07.02 | ziggy_freud
чи є в діях США логіка? Можна було ефективніше
зроблено:1) направити американських технологів керувати виборчою кампанією Ялинковича та виграти
2) руками Я. фактично злити Україну Росії
3) жорстко розмовляти з керівництвом України, як з фактичним сателітом ворога
________________
можна було:
1) замість виграти кампанію Я. - привести його до поразки
2) лишити ситуацію невизначеною на міжнародному рівні
3) надати право українцям самим розібратись з своєю країною замість разом з кремлінами нав*язувати нам Я. на додачу з цілою купою радикал-совків та фофуддєносців.
невже вони колективно забули, яку загрозу Європі становив СРСР, та яку частину радянської армії складали жителі України?
2010.07.02 | omela
Є звичайно
> зроблено:> 1) направити американських технологів
Чому ви вважаєте, що то була державна ініціатива, а не приватна? Технологи мусять десь гроші заробляти, хіба не так?
> 2) руками Я. фактично злити Україну Росії
США за президентства Обами не мають інтересу до східноєвропейського регіону і не вважають Росію в будь-якому вигляді, чи з сателітами чи без них загрозою собі. Тому в приросійській смузі зливається Москві все поспіль, а не тільки Україна. За обіцянки сприяння з її боку у пріорітетніших для американської адміністрації справах.
> 3) жорстко розмовляти з керівництвом України, як з фактичним сателітом ворога
А навіщо панькатися з якимись протекторатами? Головне: виважені стосунки з метрополією. Поскільки незадоволення на пана, взаємини з яким псувати не годиться, треба кудись дівати, його виливають на хлопа підлеглого тому панові. Усе дуже логічно.
> можна було:
> 1) замість виграти кампанію Я. - привести його до поразки
> 2) лишити ситуацію невизначеною на міжнародному рівні
> 3) надати право українцям самим розібратись з своєю країною замість разом з кремлінами нав*язувати нам Я. на додачу з цілою купою радикал-совків та фофуддєносців.
А навіщо? Україну та інших зі своєї сфери впливу (за Буша) здали Москві не за просто так, а за щось для американців важливе. Кожна країна має свої інтереси, зрештою. Звичайна практика міжнародної політики, і зовсім не нова.
Скажімо, імператор Наполеон III (жив 150 років тому) теж дечого і декого здавав, за певні прагматичні інтереси. Ніц не виграв, щоправда, у підсумку, тбм був обдурений, але ж не був він дурнем, мав свої міркування обгрунтовані, які на чомусь спиралися.
> невже вони колективно забули, яку загрозу Європі становив СРСР, та яку частину радянської армії складали жителі України?
Можливо, й забули. А можливо, вважають, що Росія не вивищиться до рівня близького СССР за будь-яких обставин. Див. вище також.
2010.07.02 | hrcvt
або така логіка:
ziggy_freud пише:> зроблено:
> 1) направити американських технологів керувати виборчою кампанією Ялинковича та виграти
Та він вигравав і без американських технологів.
> можна було:
> 1) замість виграти кампанію Я. - привести його до поразки
Це (а) було непросто, (б) і що, привести до перемоги таких самих юльків? Думаю, якби опоненти Януковича були суттєво кращі, то американці за них би, можливо, вписались.
> 2) лишити ситуацію невизначеною на міжнародному рівні
Цього американці і боялися, бо то була б нестабільність. Опоненти Януковича не могли гарантувати стабільність.
> 3) надати право українцям самим розібратись з своєю країною замість разом з кремлінами нав*язувати нам Я. на додачу з цілою купою радикал-совків та фофуддєносців.
Ми самі собі нав'язали. На цьому етапі вже ззовні навряд чи щось можна було зробити. Перед цим - можна було зробити, в 2005, попробувати активно і різко затягнути Україну в ЄС.
> невже вони колективно забули, яку загрозу Європі становив СРСР, та яку частину радянської армії складали жителі України?
Можливо, забули, але зараз вони мало що можуть зробити з Україною, навіть якби захотіли.
2010.07.02 | hrcvt
доповнення
Є ще такий аспект, який у нас недооцінюють, нмд.Вся критика Заходу за те, що він дружить з Януковичем (визнає Януковича) і не проводить блокади Януковича тощо - ця критика розбивається об факт відсутності альтернативи. Тиснути на Януковича з метою його скинути? - припустимо - і що далі? - питає себе Захід? Не говорити з Януковичем? А з ким там в Україні говорити? Є хіба потужна альтернатива (або будь-яка)? Нема.
В питаннях прав людини є якісь співрозмовники в Україні. От лист о. Ґудзяка про СБУ став навіть темою заяви Держдепартамента. Тема зрозуміла, авторитетна людина заявила - можна реагувати.
І всьо. А по загальнополітичних чи безпекових темах кого слухати?
2010.07.02 | Адвокат ...
Льоґійно. Пруцяки-пахло-хами,-- атмарозкі руSSо-совковиє,--
холуї нацистської диктатури Пукіна, вороги демократії, вороги Стейтів.Всьо чьотко!
2010.07.02 | Историк
Украина могла стать самым уязвимым и обременительным звеном НАТО
Теперь она - самое уязвимое и обременительное звено российского блока. И все именно потому, что российскую угрозу - на разных направлениях - НАТО воспринимает очень даже всерьез.2010.07.02 | Кушкін
"...воспринимает очень даже всерьез." - Не згоден. НМД, НАТО
вважає, що Росію треба просто "додавити". Може, для цього і Україну намагаються підсунути у якості "живця".Як люди раціональні, вони вважають такими й інших. І вони бачать, що об'єктивно Росія має бути "з" НАТО, якщо не "в" НАТО. Бо з Заходу, очевидно, жодної загрози Росії не існує. A от Китай і мусульманський світ, з яким Росія має величезні кордони - цe реальна загроза. І співвідношення сил тут - 1 (Росія) до приблизно 20-ти (це без Заходу).
Тому Обама й інші і вважають, що Росія ще трошки "поламається", щоб набити собі ціну, та й піде в НАТО
Дісклеймер: Мої думки не обов'язково співпадають з моїми переконаннями.
2010.07.02 | Адвокат ...
Сцикуни та серуни ще ніколи і нікого не додавили.
А еуро-засранці,-- серуни та сцикуни! І вони самі теє добже знають... Нацистську диктатуру Пукіна додавити зможуть тіко Стейти. Алє,-- опісля теґо, як сраним віником виженуть камунізда Обманова з Білого Дому!2010.07.02 | Кушкін
Ну так НАТО і США - це ж, фактично, синоніми? А з іншого боку -
не потрібно американцям знищувати Росію, щоб потім европейці залишились віч-навіч з Азією. Бо потім aмериканським морським піхотинцям доведеться захищати азійсько-європейський кордон.Ввважають набагато розумнішим як під час другої світової мати Росію на своєму боці, причому з такою-сякою армією.
НМД, не варто перебільшувати силу ані Росії, ані США.
Бо так само, як дика радянська орда перемолола Німеччину, кидаючи по 10-20 солдатів на одного німця, так і 3 мільярди китайців з мусульманами можуть у принципі перемолоти США.
А якщо ще й Росія буде на ворожому боці?
2010.07.02 | Адвокат ...
А РоSSія і так на ворожому боці. Невже не видко?
Чи хоцця вірить в дурниці?2010.07.02 | Кушкін
Я ж і кажу: Для Обами - це дурість з боку Росії. А як вчив
великий західний мудрець Гегель2010.07.03 | Адвокат ...
Тутки такая от, даруйте, хєрьня...
Кушкін пише:> великий західний мудрець Гегель
Поки був Геґель, а марькьсізьмі-лєнінізьма та нуклєарної бонби не було, хвільозохв тей велький був правий.
На зара ж, коли політичьні процеси у світи визначають камунізд та ґебняк, а ядрьоних бонб до бісової матері,-- у світу є такий шанс, що ніколи му не буть а ні льоґійним, а ні раціональним... бо тей симбійоз камунізда та ґебняка тей світ льоґко знищать.
2010.07.02 | Историк
Фокус событий (понять логику действий США): (л)
A US-Iran showdown loomed closer early Friday, July 2, when president Barack Obama signed into law a series of energy sanctions, the toughest yet, for arresting Iran's nuclear weapons program. Iran's defense minister Gen. Ahmad Vahidi warned that searches of its ships or planes would have "dire consequences" for world security and the Middle East in particular.President Obama indicated that this time the United States is determined to follow through on its punitive measures against Iran. As he signed the new sanctions, he said: "There should be no doubt, the US and the international community are determined to prevent Iran from acquiring nuclear weapons. The new sanctions would strike at its capacity to finance its nuclear program." He went on to say, "If Tehran persists in its course, the pressure will continue to mount and its isolation continue to deepen."
http://www.debka.com/article/8889/
http://www.iran.ru/rus/print_news.php?news_id=66374
2010.07.03 | ziggy_freud
підозрюю, що у випадку Ірана
і кремліни, і уряд США мають настільки ж "чітку" політику, як і у випадку України. Тобто знають, що щось з Іраном треба робити. А що саме?падіння проамериканського шаха Пехлеві - це зовсім недавня історія. Не встежили за союзником. Але так само лажанулись і кремліни, коли допомогли аятолам і локальним коммі влаштувати революцію проти шаха. Думали, що буде соціалістична. А вийшла фундаменталістська.
США = Великий Сатана, СРСР = Малий Сатана. Хто з т.з. наддержав від того отримав бонус?
а скільки (Схід і Захід разом (с)) годували Садама Хусейна. Проти якого згодом аж двічі довелось воювати. От до чого хантігтонщина доводить...
2010.07.03 | Историк
Ираном (экономикой, политикой, СМИ, армией, нефтью, ВПК,
ядерной программой...) правит банда под названием Корпус стражей исламской революции. Она же заправляет международным терроризмом. Да, в ее (недо-)оценке лажанулись США, СССР и прочие. Ислам для Корпуса - как марксизм для братских им бандитов - большевиков (камуфляж и опиум для народа). Как загнать теперь его обратно в нору - большой вопрос. Тем более, что Москва (Генштаб и ГРУ) его реально вооружает всем, чем угодно, видя в нем инструмент и союзника (после и вместо Саддама) против США. Вот в чем загвоздка.А тут еще это:
http://thehill.com/homenews/administration/106903-russian-spy-ring-may-be-last-straw-for-obama-nuke-treaty?tmpl=component&print=1&layout=default&page=
2010.07.03 | ziggy_freud
стражи революції те ж саме, що буксіри або ...-тисячнікі
малограмотні провінційні мудозвони, над якими нормальні люди мали б сміятись. Якби ті мудозвони не мали повноважень розстрілювати на місці.Повна аналогія з більшовиками в Рос. імперії. Нарвана радикальна меншина, яка тероризує більшість. І періодично розстрілює чергову партію колишніх "попутчіков". Але поки тримається. Частково завдяки зовнішній підтримці. Якби не ГРУ та не американська близькосхідна тактика слона в посудній лавці, їх би скоріш за все давно задавили помірковані земляки.
2010.07.03 | Историк
вот у кого будет бомба (л):
Sepāh has 125,000 military personnel including ground, air and naval forces. It also controls the paramilitary Basij militia which has 90,000 active personnel,[2] and in recent years has developed into a "multibillion-dollar business empire."[3] In recent years the Iranian Revolutionary Guard Corps has become a vast military-based conglomerate controlling Iran’s missile batteries and nuclear program. It is active in oil and gas, telecom, and farming, to name a few sections, and has considerable economic and political influence [4]. The Guard's expanding economic role is mirrored by an even greater role in politics and security since the presidential election in June 2009 [5].http://en.wikipedia.org/wiki/Army_of_the_Guardians_of_the_Islamic_Revolution
2010.07.03 | Адвокат ...
Це, часом, не чергова "ядрьона зброя Саддама"?
2010.07.04 | Историк
Уже с момента запуска АЭС в Бушире (Путин пообещал
в августе с.г.) у них появится мощное средство международного шантажа. С этим придется считаться. Поэтому-то такая суета именно теперь.У Саддама, конечно, "было". Но вовремя вывезли.
2010.07.04 | Историк
Что касается инспекций в Ираке, то, не убедившись вполне, что
ничего нигде больше нет, нельзя было начинать войну.2010.07.04 | Адвокат ...
Так мандату інспехтувать "За Урал" не було!
2010.07.04 | Адвокат ...
З Урал?
Историк пише:> в августе с.г.) у них появится мощное средство международного шантажа. С этим придется считаться. Поэтому-то такая суета именно теперь.
> У Саддама, конечно, "было". Но вовремя вывезли.
2010.07.04 | ziggy_freud
за буксірамі теж стояв Кремль, а за Кремлем -
іноземні бізнесові інтереси. Куди більшовики продавали награбоване в Україні і на Кубані? Самі вони стільки з*їсти очевидно не могли. А сучасна військова промисловість була їм значно потрібніша за (наприклад) золоті унітазите, що пишете Ви (або ж Вікіпедія) навряд заперечує визначення "стражів" як нарваної меншини з обмеженим інтелектуальним потенціалом, що сильно напружує більшість. І цілком може бути скинутою...
2010.07.03 | igorg
Ну як же, особисто переконаэтся что жить
на юге России стало лучше, жить стало веселей. Нэ то что при тех казлах...2010.07.04 | Историк
Украине тут, конечно, следовало бы жестко держаться стороной.
Лучше разбираться со своими пацанами, чем в добавок еще и, извиняюсь, с персидскими. Последние наверняка уже запали на украинские ЗРК и многое другое. Сможет ли Киев в новой обстановке противиться соблазну? Тот факт, что первой заботой и реальной победой администрации Януковича стало восстановление мощи насквозь кэгебешной РосУкрЭнерго (по сути, подчинение ей национальных интересов Украины) указывает, скорее, на обратное.