07/23/2010 | Аскольд Лозинський

При аналізі сучасного стану України та оформленню тактики як змінити політику її режиму, або демократичним способом довести до зміни таки режиму самого, апріорно треба усвідомити, що авторитарні режими добровільно не міняють ні курсу політики, ні себе, тобто не віддають влади. Тому тактика „бизнес як звичайно” ніколи не справдить себе, а тільки служитиме продовженню та зміцненню режиму.

Діаспорі не можна прийняти у жодному відношенню тактику ізоляції чи „ембарго” України. Навпаки, потрібно тим більше контактуватися та допомагати народові України. Але не режимові, навіть у лже „благородних” цілях.

Ось цікава проблема. Оскільки влада України від самого проголошення незалежності проголосила себе бідною, Діаспора мудро чи не мудро, фінансово допомагала. Фактично тут справа не в мудрості, але у совісті. Діаспора дійсно не тільки „душу”, але і „тіло” була готова і є готова „положити” за „нашу свободу”. Тому Діаспора в різних місцевостях фінансувала навіть самі дипломатичні місії, розбудовувала інші, передавала резиденції послам, тощо.

Кожного року Діаспора по своїх місцевостях відзначає річницю незалежності України по своєму. І в багатьох випадках, з свого боку, не тільки всередені, але також „публічно” відзначають ці річниці дипломатичні місії України, особливо гостинами. У деяких громадах завелось таке, що діаспора фінансує ці патріотичні заходи поза Україною хоч формально їх влаштовують дипломатичні місії України.

Можна б сказати : „як не соромно для влади в Україні, щоби Діаспора платили за відзначення незалежності України, що готували представники влади України.” Можна так сказати, але так було майже від початку, напр. в США, у Ню Йорку, напевно і в других місцевостях США чи Канади, правдоподібно, за президентів Кравчука, Кучми і Ющенка. Чи так повинно бути за Віктора Януковича?

Леонід Кравчук, колишній ідеолог КПУ, волиняк по походженню, скаржився, що не знав про Голодомор, що було трішки важко повірити, одначе не противився розсекреченню цієї білої плями радянської історичної спадщини та доручив вшанувати память жертв, що остаточно завершилося встановленням Памятного знаку на Михайлівській площі в Києві. Натомість Віктор Янукович вже з першого дня зложення присяги Президента зняв сторінку про Голодомор з веб-сайту Президента України. А після цього поїхав до Страсбургу, де членам Парламентської Асамблеї Ради Європи і всьому світу заявив, що Голодомор не був геноцидом українського народу.

Леонід Кучма теж не противився процесові розсекречення, а за його президентства з нагоди 70 ліття Голодомору влада зайняла вперше становище, що Голодомор був геноцидом українського народу. Відбулися Парламентські слухання, щодо вшанування памяті жертв Голодомору на яких доповідав сьогоднішній українофоб Дмитро Табачник в той час віце-премєр міністер з гуманітарних питань. За Президента Кучми цей україножер не смів сказати, що галичани це не є українці. Також не смів заперечити Голодомору. Радше на тих слуханнях у Верховній Раді України 12 лютого 2003 Дмитро Табачник переконував членів ВРУ, що Голодомор був геноцидом українського народу.

Ясно, що при цьому аналізу не потрібно мабуть порівнювати духовні цінності Віктора Януковича до Віктора Ющенка. Президент Ющенко мав чимало мінусів, але без сумніву був українським президентом.

Заключення таке: Україна мала за час відновлення незалежності різноманітну владу, але завжди в більшій чи меншій мірі - українську. Натомість режим Віктора Януковича не має нічого спільного з українським народом. Він служить тільки власним інтересам і Москві. Фінансова допомога йому чи його вислужникам, добровільним чи задля карєри, сьогодні не допомагає ні Україні, ні українському народові. Мав гроші Віктор Янукович відзначити разом з москалями „побєду” в Другій Світовій Війні?

Гроші Діаспори, які підуть на відзначення теперішнім режимом незалежності в Діаспорі, уможливлять тільки те, що призначені на цю ціль бюджетні гроші (а їх будь яка держава мусіла б призначити) опиняться у кишенях нинішніх олігархів. До речі, мабуть так було і колись коли Діаспора передавала допомогу, медичну та іншу, навіть книжки, через владу поки Діаспора не здогадалась, що ця допомога не доходили до народу чи призначеним, а продавалися на чорно. Але тоді хоча була напів українська влада в Україні. Скорумпована, але українська.

Сьогодні влада в Україні бандитська і зовсім неукраїнська. Сьогодні Президент України за гроші продає суверенітет України, як це було недавно в Харкові. Годувати цих малоросів і яничарів тяжко заробленими грішми патріотичної Діаспори? Тут не тільки розум, але і совість каже: Ні!