Вахтанг Кіпіані: ГеБе не спить... (\)
07/26/2010 | Джон Кайф
ГеБе не спить...
http://vaxo.livejournal.com/439790.html
Нікчемна одноклєточна путінська влада знову себе показала. Зателефонував Євген Захаров і розповів, що сьогодні опівночі в Брянську з потяга № 42, який ішов на Москву, російські прикордонники зняли і спровадили назад в Україну Василя Овсієнка, колишнього в’язня сумління, який відсидів в радянських таборах і тюрмах 14 років. Його прізвище виявилося у списку осіб, яким заборонено в’їзд у Російську Федерацію.
Чорні списки для українських патріотів відновлено, тоді як всяка мерзота на кшталт лужкових і затуліних вільно їде в Україну. Цікаво, чи відреагує на депортацію українського громадянина українське МЗС?...
За іронією долі, пан Василь їхав у с. Кучино Пермської області, у Музей історії політичних репресій і тоталітаризму, який з 1995 року діє в приміщенні колонії особливого суворого режиму ВС-389/36. Там він перебував у 1981-87 рр., там загинув Василь Стус, там каралися Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, Іван Кандиба, Іван Сокульський, Іван Гель та інші українські правозахисники.
У музеї, який тепер називають «Пермь-36», Овсієнко бував кілька разів (востаннє 2005 року), він є членом його Ради. Цього разу директор музею Віктор Шмиров запросив його до участі в Міжнародному громадянському форумі «Пилорама – 2010» (сцена для виступів митців розміщена прямо в зоні на тартаку). Віз для Музею книжки колишніх в’язнів Кучино, рушник, щоб пов’язати його на хресті, що стоїть на могилах в’язнів.
За словами пана Василя, російські прикордонники кудись зателефонували, ввічливо попросили вийти з речами, завели в приміщення, з інтересом розглядали фотографії з кучинського альбому, відтак передали його начальнику українського потягу, який слідував у бік Києва. Українські залізничники та прикордонники з розумінням поставилися до "особливо небезпечного державного злочинця")
п.с. я був двічі в Кучино, пара текстів різних років: http://kipiani.org/gulag/index.cgi?259 і http://kipiani.org/gulag/index.cgi?461, а це стаття самого депортованого - «Музей у Кучино – совість Росії» (http://archive.khpg.org/index.php?id=1279867224).
п.п.с. российские, грузинские и др. френды, пжлст, распространите эту информацию в своих блогах и, при возможности, сми - http://khpg.org/index.php?id=1279886276
http://vaxo.livejournal.com/439790.html
Нікчемна одноклєточна путінська влада знову себе показала. Зателефонував Євген Захаров і розповів, що сьогодні опівночі в Брянську з потяга № 42, який ішов на Москву, російські прикордонники зняли і спровадили назад в Україну Василя Овсієнка, колишнього в’язня сумління, який відсидів в радянських таборах і тюрмах 14 років. Його прізвище виявилося у списку осіб, яким заборонено в’їзд у Російську Федерацію.
Чорні списки для українських патріотів відновлено, тоді як всяка мерзота на кшталт лужкових і затуліних вільно їде в Україну. Цікаво, чи відреагує на депортацію українського громадянина українське МЗС?...
За іронією долі, пан Василь їхав у с. Кучино Пермської області, у Музей історії політичних репресій і тоталітаризму, який з 1995 року діє в приміщенні колонії особливого суворого режиму ВС-389/36. Там він перебував у 1981-87 рр., там загинув Василь Стус, там каралися Олекса Тихий, Юрій Литвин, Валерій Марченко, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, Іван Кандиба, Іван Сокульський, Іван Гель та інші українські правозахисники.
У музеї, який тепер називають «Пермь-36», Овсієнко бував кілька разів (востаннє 2005 року), він є членом його Ради. Цього разу директор музею Віктор Шмиров запросив його до участі в Міжнародному громадянському форумі «Пилорама – 2010» (сцена для виступів митців розміщена прямо в зоні на тартаку). Віз для Музею книжки колишніх в’язнів Кучино, рушник, щоб пов’язати його на хресті, що стоїть на могилах в’язнів.
За словами пана Василя, російські прикордонники кудись зателефонували, ввічливо попросили вийти з речами, завели в приміщення, з інтересом розглядали фотографії з кучинського альбому, відтак передали його начальнику українського потягу, який слідував у бік Києва. Українські залізничники та прикордонники з розумінням поставилися до "особливо небезпечного державного злочинця")
п.с. я був двічі в Кучино, пара текстів різних років: http://kipiani.org/gulag/index.cgi?259 і http://kipiani.org/gulag/index.cgi?461, а це стаття самого депортованого - «Музей у Кучино – совість Росії» (http://archive.khpg.org/index.php?id=1279867224).
п.п.с. российские, грузинские и др. френды, пжлст, распространите эту информацию в своих блогах и, при возможности, сми - http://khpg.org/index.php?id=1279886276