Не поділений пам`ятник
07/29/2010 | Володимир Федотов
Нещодавно в місті Ізяславі Хмельницької області сталося рейдерське захоплення пам`ятника “Жертвам тоталітаризму”.
Причому здійснено це було з цілком “шляхетних” мотивів, щоб “наше місто було красивим і затишним”.
Самі розумієте, такі справи за день не робляться: працівники ізяславського підприємства “Райагробуд” протягом кількох днів перетворили ротонду пам`ятника на каплицю, перефарбуваввши фасад, встановивши у ній ікону, пульпіт і підсвічники. Залізним парканом, в тому числі й по постаменту (!), пам`ятник поділили на три частини, вмурувавши у підніжжі центральної гранітну таблицю: “Ізяславчанам від Яцкова Б. О.” Як пізніше пояснив керівник захоплення, а за сумісництвом депутат Хмельницької обласної ради від БЮТ: “<...> цим я хотів показати, що це будував Яцков. А до всього ансамблю я відношення не маю. <...> і робив це за власний кошт для міста, а не для виборів.” Ханжа як ханжа.
Нагадаємо історію процесу. В 2006 році ряд громадських об`єднань міста виступили з ініціативою спорудження меморіалу “Жертвам тоталітаризму”. 25 листопада 2006 року на виділеній міською радою під будівництво пам`ятника земельній ділянці закладено пам`ятного хреста. Згодом зведено ротонду в якій за проектним ескізом планувалося встановити скульптуру скорботної матері. Однак влітку 2008 року виник конфлікт. Яцков, один з жертводавців, вирішив перетворити пам`ятник “Жертвам тоталітаризму” на каплицю московської церкви.
На його думку, ротонда, в яку він уклав найбільше коштів, і так вже практично вилита каплиця, а безкопійчана громадськість при цьому навряд чи здатна перешкодити цьому процесу. Місцева влада вважала, що Яцков чинить вірно, бо на його боці єдиноправильна конфесія, і запропонувала встановити частину пам`ятника в іншому неозначеному місці. Проте інакше думала громадськість, яка наполягала на довершенні пам`ятника згідно першопочаткового задуму. Через місяць суперечок, в кабінеті голови Ізяславської РДА представники громадськості погодилися на компроміс. Було досягнуто згоди щодо нової концепції меморіалу “Жертвам тоталітаризму”. Таким чином до постаменту ротонди долучалося два крила, на яких збиралися розмістити скульптуру і меморіальну таблицю. У ротонді мало бути встановлено дзвони і механізм для видзвонювання. Незабаром за кошти виділені з районного бюджету додаткові об`єми постаменту було відлито, на них встановлено скульптуру і меморіальну таблицю. Згодом, автор проекту Микола Ткачук, з композиційних міркувань, додав праворуч від скульптури кам`яного хреста. Під час святкування Дня міста в 2009 році хрест не витримав натиску буревію і розколовся. Навесні 2010 року працівниками “Ізяславського лісгоспу” , які керувалися лише їм відомою логікою, невпорядковану ділянку довкола меморіалу засаджено обскубаними туями. В такому вигляді меморіал дотривав до того моменту коли “земляку-меценату” урвався терпець.
У випадку з Яцковим здається все ясно: Яцков — це, так би мовити подвижницька складова процесу. А де ж у такому випадку складова законності? Судячи з того, що в двадцяти метрах від меморіалу і фактично в межах охоронної зони пам`яток XVI-XVIII століть, без жодного дозволу Яцков збудував супермаркет “Б-АРС”, майже напевно, рейдерське захоплення пам`ятника, це не останнє “святе місце”, яке він ще облаштує.
Володимир Федотов
Див. попередню публікацію на Майдані: В нас немає місця для пам’яті http://maidanua.org/static/news/2007/1216875848.html
Причому здійснено це було з цілком “шляхетних” мотивів, щоб “наше місто було красивим і затишним”.
Самі розумієте, такі справи за день не робляться: працівники ізяславського підприємства “Райагробуд” протягом кількох днів перетворили ротонду пам`ятника на каплицю, перефарбуваввши фасад, встановивши у ній ікону, пульпіт і підсвічники. Залізним парканом, в тому числі й по постаменту (!), пам`ятник поділили на три частини, вмурувавши у підніжжі центральної гранітну таблицю: “Ізяславчанам від Яцкова Б. О.” Як пізніше пояснив керівник захоплення, а за сумісництвом депутат Хмельницької обласної ради від БЮТ: “<...> цим я хотів показати, що це будував Яцков. А до всього ансамблю я відношення не маю. <...> і робив це за власний кошт для міста, а не для виборів.” Ханжа як ханжа.
Нагадаємо історію процесу. В 2006 році ряд громадських об`єднань міста виступили з ініціативою спорудження меморіалу “Жертвам тоталітаризму”. 25 листопада 2006 року на виділеній міською радою під будівництво пам`ятника земельній ділянці закладено пам`ятного хреста. Згодом зведено ротонду в якій за проектним ескізом планувалося встановити скульптуру скорботної матері. Однак влітку 2008 року виник конфлікт. Яцков, один з жертводавців, вирішив перетворити пам`ятник “Жертвам тоталітаризму” на каплицю московської церкви.
На його думку, ротонда, в яку він уклав найбільше коштів, і так вже практично вилита каплиця, а безкопійчана громадськість при цьому навряд чи здатна перешкодити цьому процесу. Місцева влада вважала, що Яцков чинить вірно, бо на його боці єдиноправильна конфесія, і запропонувала встановити частину пам`ятника в іншому неозначеному місці. Проте інакше думала громадськість, яка наполягала на довершенні пам`ятника згідно першопочаткового задуму. Через місяць суперечок, в кабінеті голови Ізяславської РДА представники громадськості погодилися на компроміс. Було досягнуто згоди щодо нової концепції меморіалу “Жертвам тоталітаризму”. Таким чином до постаменту ротонди долучалося два крила, на яких збиралися розмістити скульптуру і меморіальну таблицю. У ротонді мало бути встановлено дзвони і механізм для видзвонювання. Незабаром за кошти виділені з районного бюджету додаткові об`єми постаменту було відлито, на них встановлено скульптуру і меморіальну таблицю. Згодом, автор проекту Микола Ткачук, з композиційних міркувань, додав праворуч від скульптури кам`яного хреста. Під час святкування Дня міста в 2009 році хрест не витримав натиску буревію і розколовся. Навесні 2010 року працівниками “Ізяславського лісгоспу” , які керувалися лише їм відомою логікою, невпорядковану ділянку довкола меморіалу засаджено обскубаними туями. В такому вигляді меморіал дотривав до того моменту коли “земляку-меценату” урвався терпець.
У випадку з Яцковим здається все ясно: Яцков — це, так би мовити подвижницька складова процесу. А де ж у такому випадку складова законності? Судячи з того, що в двадцяти метрах від меморіалу і фактично в межах охоронної зони пам`яток XVI-XVIII століть, без жодного дозволу Яцков збудував супермаркет “Б-АРС”, майже напевно, рейдерське захоплення пам`ятника, це не останнє “святе місце”, яке він ще облаштує.
Володимир Федотов
Див. попередню публікацію на Майдані: В нас немає місця для пам’яті http://maidanua.org/static/news/2007/1216875848.html