Where there is a will, there is a way
08/13/2010 | Олександр Северин
- Господи, зроби мене багатим, Господи, зроби мене багатим! Ну Господи, ну зроби мене врешті багатим, ну зроби, я ж Тебе сорок років вже прошу…Ну зроби мене багатим…
-[Голос з Неба]: Ти б хоч лотерейного квитка купив, ледащо…
На жаль чи на щастя, але склалося так, що я не вмію робити перевороти (а також відокремлювати Донбас чи Галичину, вишукувати ворогів народу та законсервованих агентів Луб'янки/ЦРУ і ще багато чого наразі модного – це все точно що на щастя не вмію). А якби і вмів, то високосвідомої аеромобільної бригади, уквітчаної, на кшталт Січових Стрільців гронами червоної калини на ознаку готовности вмерти за Україну і готової впасти як серпневий сніг на голову цій владі з цими псевдополітиками укупі, у мене все рівно нема і не передбачається. Закликати ж до того, чого не вмієш, не робиш не хочеш чи не можеш сам – ознака як мінімум глупства, а як максимум – провокаторства. І тільки в рідкісних випадках – наївного романтизму.
Тому у діапазоні адекватности залишається казати лише про те, про що маємо уявлення і що є реальним до досягнення, а говорячи про шляхи спротиву цій владі з цими псевдополітиками – тим більш. Пустопорожні, невиконувані та галасливі заклики заради власне закликів і галасу здатні хіба що дезорієнтувати та демотивувати, а не мобілізувати.
Коли людина (тим більш, якщо претендуючи бути політиком чи лідером громадської думки, а не вар'ятом) закликає когось до чогось чи просто комусь щось пропонує, квінтесенцією відповідного тексту має бути змістовна відповідь на головне питання "як, у який спосіб?".
Спробуємо ж не вподобитися "мудрим філінам" і поговорити не про зміну світобудови силою агітпропівських кричалок чи то ходінням маршами, а про вплив на хамську1 владу пацанів низкою послідовних узгоджених юридичних дій, на заключну частину яких і на результат вона (хамська влада пацанів) напевно що не матиме вирішального впливу. І котрі, що головне, доступні будь-якому противнику теперішньої пацанської влади, готовність якого діяти є трошки вищою за героя анекдоту, наведеного замість епіграфу.
1. 16.02.10 Верховна Рада України прийняла Постанову "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", якою скасовано (визнано такою, що втратила чинність), Постанову ВРУ "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" від 20 жовтня 2009 року N 1648-VI, пунктом 1 якої передбачалося: "призначити чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю 30 травня 2010 року". Якщо коротко – ВРУ скасувала вибори.
Скасувала, не маючи на те ні конституційних, ні законних повноважень, що підтверджено Рішенням Конституційного Суду України 10 червня 2009 року N 14-рп/20092.
Таким чином ВРУ порушила передбачене частиною першою ст.38 Конституції України право громадян обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування. Якщо коротко – порушила право кожного виборця. Так, і Ваше персональне право – у тому числі.
2. Протягом року, починаючи з 17.02.10 і аж, відповідно, по 16.02.11 кожен громадянин України-виборець, має право відповідно до ст.55 Конституції та Кодексу адміністративного судочинства України подати (тепер до Вищого адміністративного суду України3) позова до ВРУ та гаранта щодо порушення його, громадянина, конституційного права обирати і бути обраними. До ВРУ – щодо незаконности постанови, до гаранта – щодо його, гарантської бездіяльности у вигляді ненакладання вета та неподання до КСУ. Зразок позовної заяви – у додатку. Вся забава коштуватиме позивачеві 3 грн.40 копійок (судовий збір, він же державне мито) та поштові витрати.
Уявімо собі, що таких громадян, обурення котрих сваволею влади і немічністю шахраюватих та нерозумних персонажів з "чинного політикуму" простирається далі розмов на кухні, клацання на інтернет-форумах чи то навіть ходіння партійними маршами, назбиралося 10000 чоловік (фантазуємо, але ж якби, наприклад, за справу взялися ніби опозиційні партії з їхніми осередками, то фантастика не виглядала б ненауковою).
І от Вищий арбітражний суд України отримує десять тисяч позовних заяв. Замовчати, як розумієте, не вдасться, тим більш, що напевно у цих десяти тисяч громадян гарантовано знайдуться гроші не лише на прес-конференції, але і на публікації у солідних (ну, які вже у сучасній Україні є) виданнях.
3.Ясна справа, з дуже високою ймовірністю ВАСУ благополучно відмовляє (спочатку об'єднавши всі позови в одну справу) у задоволенні позовних вимог всім цим десяти тисячам українців4. Але в принципі вони до цього були готові з самого початку і навіть у певному сенсі до цього і прагнули.
4. Бо позаяк ВАСУ є тепер першою і останньою інстанцією для розглядів позовних заяв до ВРУ і гаранта, у всіх десяти тисяч українців з'являється право звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) відповідно до Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) від 04.11.50 №ETC N005. До уваги заощадливих – звернення є безкоштовним і коштуватиме лише поштових витрат5.
5. ЄСПЛ отримує десять тисяч позовів до держави Україна з приводу порушення нею ст.13 Конвенції ("Право на ефективний засіб юридичного захисту" – наше порушене право не може бути захищене в національній судовій системі попри декларацію у ст.55 Конституції) та порушення (за аналогією) ст.3 Першого протоколу до Конвенції ("Право на вільні вибори")
Так, розгляд справ у ЄСПЛ триває роками. Так, те що буде прийнято на користь наших "десяти тисяч" незгідних зі сваволею – все ж таки не факт6. Але, погодьтеся, замовчати таке навряд чи вдасться – не те, що у масшабі України, але і у масштабі європейському.
Відповідно, влада була б поставлена у єдину нормальну для всіх влад усього світу позицію, у позицію відповідальности (ст.3 Конституції України: "держава відповідає перед людиною за свою діяльність"), будучи змушеною публічно виправдовуватися, а малолітнє українське цивільне суспільство показало б і свою силу і свою українську солідарність і, відтак, свої українські перспективи.
Чимало невдоволених громадян нарікають на пацанську владу, але не дають собі клопоту зробити навіть найпростішої практичної дії. Чимало політичних партій все своє мальоване завзяття "боротися", "протидіяти", "захищати" тощо випускають у пару (у кращому випадку, в найгіршому – у чадні гази) частіше за все невправного і майже завжди змістовно порожнього піару.
Теперішнє очевидне зниження у світі інтересу до України (про кредит МВФ не треба, це інтерес хіба до об'єкту маніпуляцій) пов'язане не стільки з "перезавантажувальними" процесами в голові Обами і забембаністю Заходу власними посткризовими та іншими проблемами, скільки відсутністю в України помітного громадянського спротиву (тобто не незадоволення, а відсічи) теперішній "пацанській владі" (котра в якійсь франкомовній країні могла б, на мій погляд, красиво і заслужено зватися Les Marauders). Довговідшукуване ж "громадянське суспільство" (котре мені подобається звати "цивільним" на ознаку засадничої протиставлености будь-якій владній машині, поганій чи хорошій), може відшукатися не у переліках зареєстрованих НУО і навіть не у звітах про вагу і склад канапок, з'їдених "представниками громадянського суспільства" та "незалежними експертами" на "круглих столах" за грантові гроші, а лише у самомотивованій та взаємомотивованій дії громадян.
Якщо простіше: "коли тебе хочуть "взути", тоді ти мусиш стріляти"
Я вже якось писав – ми б могли вже зняти Табачника, затероризувавши Азарова та "тушковану коаліцію" лавиною вимог, а потім лавиною судових позовів. Ми могли б, скажімо, так саме потурбувати Януковича і покарати новоявленого, прости Господи, керівника національної пам'яти Солдатенка за заперечення Голодомору7. Тощо, тощо, тощо… Питання лише в тому, що ідентичність цього "ми" (не плутати з колишнім угрупованням Литвина) може сформуватися лише через хоча б невеликі, але реальні спільні дії замість, як влучно сказала одна розумна людина, нескінчених "ар'єргардних боїв з привидами у власній голові" – як то боїв навколо минулої президентської кампанії, питання як би, мовляв, краще пошматувати Неньку, і, уявіть собі, питання хто якою мовою, не будучи на державній службі, розмовляє.
Тож вищевикладене – жодним чином не якесь одкровіння, а лише один з прикладів, як маючи бодай невеликі ресурси, але велике завзяття8, можна якщо не повалити систему, то принаймні трохи струснути нею. Наразі – хоча б для демонстрації, прецеденту і розминки. Бо ні Європа, ні США, ні ООН, ні прибульці з якихось прихильних до українських визвольних і самовизвольних зусиль світів не допоможуть нам (і, до речі, правильно зроблять) поки ми не навчимося все головне робити власноруч – замість жалітися, скиглити, йойкати і чубитися між собою.
Where there is a will, there is a way. Де є воля, там є і шлях.
Олександр Северин, к.ю.н.,
Товариство "Свої"
****
Примітки:
1"Хамська влада" - суб'єктивна оцінка виборцем влади, здатної (зокрема) поза своєю конституційною кометенцією по-хамськи скасувати вибори (втім, рівно як і такої, що може назвати вибори "злочином проти народу").
2Детальніше тут: "Преступление без наказания" або Як покарати узурпаторів? http://maidanua.org/static/mai/1277280255.html
3Відповідно до Закону №2191-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження". Детальніше тут: "Недопущення зловживань" http://maidanua.org/static/mai/1274869925.html
4Як це вже зробив з нашим першим позовом пильний (доречніше тут мабуть російське "бдительний") Окружний адміністративний суд м.Києва http://maidanua.org/static/news/2010/1272391115.html
5Про механізм звернення до ЄСПЛ – офіційно на сайті Міністерства юстиції України, тут:
http://www.minjust.gov.ua/0/162
6Стаття 3 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини захищає, у дослівному розумінні, право на вибори до парламенту ("Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу", тому доречно вести мову про застосування за аналогією. Проте у будь-якому разі за умов неможливости у національній юрисдикції оскаржити скасування виборів попри відповідну конституційну гарантію оскаржити всі рішення, дії, бездіяльність влади (ст.55 Конституції України) - залишається порушення Україною прямо передбаченого ст.13 Конвенції "права на ефективний засіб юридичного захисту").
7У цьому контексті викликає щиру повагу позов В.Волосюка до президента Януковича щодо заперечення останнім Голодомору як геноциду http://www.unian.net/ukr/news/news-381609.html
8Мене давно дивує, що жодна професійна юридична контора, чи то НУО, що має достатній потенціал, не зробила а) собі - PR, б) об'єктивно – суспільно користу справу, системно оскаржуючи до суду всі акти (а також дії і бездіяльність) влади, щодо яких є обгрунтовані підстави вважати, що вони суперечать Конституції, ратифікованим Україною міжнародним актам з людських і громадянських прав та законам.
-[Голос з Неба]: Ти б хоч лотерейного квитка купив, ледащо…
На жаль чи на щастя, але склалося так, що я не вмію робити перевороти (а також відокремлювати Донбас чи Галичину, вишукувати ворогів народу та законсервованих агентів Луб'янки/ЦРУ і ще багато чого наразі модного – це все точно що на щастя не вмію). А якби і вмів, то високосвідомої аеромобільної бригади, уквітчаної, на кшталт Січових Стрільців гронами червоної калини на ознаку готовности вмерти за Україну і готової впасти як серпневий сніг на голову цій владі з цими псевдополітиками укупі, у мене все рівно нема і не передбачається. Закликати ж до того, чого не вмієш, не робиш не хочеш чи не можеш сам – ознака як мінімум глупства, а як максимум – провокаторства. І тільки в рідкісних випадках – наївного романтизму.
Тому у діапазоні адекватности залишається казати лише про те, про що маємо уявлення і що є реальним до досягнення, а говорячи про шляхи спротиву цій владі з цими псевдополітиками – тим більш. Пустопорожні, невиконувані та галасливі заклики заради власне закликів і галасу здатні хіба що дезорієнтувати та демотивувати, а не мобілізувати.
Коли людина (тим більш, якщо претендуючи бути політиком чи лідером громадської думки, а не вар'ятом) закликає когось до чогось чи просто комусь щось пропонує, квінтесенцією відповідного тексту має бути змістовна відповідь на головне питання "як, у який спосіб?".
Спробуємо ж не вподобитися "мудрим філінам" і поговорити не про зміну світобудови силою агітпропівських кричалок чи то ходінням маршами, а про вплив на хамську1 владу пацанів низкою послідовних узгоджених юридичних дій, на заключну частину яких і на результат вона (хамська влада пацанів) напевно що не матиме вирішального впливу. І котрі, що головне, доступні будь-якому противнику теперішньої пацанської влади, готовність якого діяти є трошки вищою за героя анекдоту, наведеного замість епіграфу.
1. 16.02.10 Верховна Рада України прийняла Постанову "Про визнання такою, що втратила чинність, Постанови Верховної Ради України "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році", якою скасовано (визнано такою, що втратила чинність), Постанову ВРУ "Про призначення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів у 2010 році" від 20 жовтня 2009 року N 1648-VI, пунктом 1 якої передбачалося: "призначити чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів на неділю 30 травня 2010 року". Якщо коротко – ВРУ скасувала вибори.
Скасувала, не маючи на те ні конституційних, ні законних повноважень, що підтверджено Рішенням Конституційного Суду України 10 червня 2009 року N 14-рп/20092.
Таким чином ВРУ порушила передбачене частиною першою ст.38 Конституції України право громадян обирати і бути обраними до органів місцевого самоврядування. Якщо коротко – порушила право кожного виборця. Так, і Ваше персональне право – у тому числі.
2. Протягом року, починаючи з 17.02.10 і аж, відповідно, по 16.02.11 кожен громадянин України-виборець, має право відповідно до ст.55 Конституції та Кодексу адміністративного судочинства України подати (тепер до Вищого адміністративного суду України3) позова до ВРУ та гаранта щодо порушення його, громадянина, конституційного права обирати і бути обраними. До ВРУ – щодо незаконности постанови, до гаранта – щодо його, гарантської бездіяльности у вигляді ненакладання вета та неподання до КСУ. Зразок позовної заяви – у додатку. Вся забава коштуватиме позивачеві 3 грн.40 копійок (судовий збір, він же державне мито) та поштові витрати.
Уявімо собі, що таких громадян, обурення котрих сваволею влади і немічністю шахраюватих та нерозумних персонажів з "чинного політикуму" простирається далі розмов на кухні, клацання на інтернет-форумах чи то навіть ходіння партійними маршами, назбиралося 10000 чоловік (фантазуємо, але ж якби, наприклад, за справу взялися ніби опозиційні партії з їхніми осередками, то фантастика не виглядала б ненауковою).
І от Вищий арбітражний суд України отримує десять тисяч позовних заяв. Замовчати, як розумієте, не вдасться, тим більш, що напевно у цих десяти тисяч громадян гарантовано знайдуться гроші не лише на прес-конференції, але і на публікації у солідних (ну, які вже у сучасній Україні є) виданнях.
3.Ясна справа, з дуже високою ймовірністю ВАСУ благополучно відмовляє (спочатку об'єднавши всі позови в одну справу) у задоволенні позовних вимог всім цим десяти тисячам українців4. Але в принципі вони до цього були готові з самого початку і навіть у певному сенсі до цього і прагнули.
4. Бо позаяк ВАСУ є тепер першою і останньою інстанцією для розглядів позовних заяв до ВРУ і гаранта, у всіх десяти тисяч українців з'являється право звернення до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) відповідно до Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини) від 04.11.50 №ETC N005. До уваги заощадливих – звернення є безкоштовним і коштуватиме лише поштових витрат5.
5. ЄСПЛ отримує десять тисяч позовів до держави Україна з приводу порушення нею ст.13 Конвенції ("Право на ефективний засіб юридичного захисту" – наше порушене право не може бути захищене в національній судовій системі попри декларацію у ст.55 Конституції) та порушення (за аналогією) ст.3 Першого протоколу до Конвенції ("Право на вільні вибори")
Так, розгляд справ у ЄСПЛ триває роками. Так, те що буде прийнято на користь наших "десяти тисяч" незгідних зі сваволею – все ж таки не факт6. Але, погодьтеся, замовчати таке навряд чи вдасться – не те, що у масшабі України, але і у масштабі європейському.
Відповідно, влада була б поставлена у єдину нормальну для всіх влад усього світу позицію, у позицію відповідальности (ст.3 Конституції України: "держава відповідає перед людиною за свою діяльність"), будучи змушеною публічно виправдовуватися, а малолітнє українське цивільне суспільство показало б і свою силу і свою українську солідарність і, відтак, свої українські перспективи.
Чимало невдоволених громадян нарікають на пацанську владу, але не дають собі клопоту зробити навіть найпростішої практичної дії. Чимало політичних партій все своє мальоване завзяття "боротися", "протидіяти", "захищати" тощо випускають у пару (у кращому випадку, в найгіршому – у чадні гази) частіше за все невправного і майже завжди змістовно порожнього піару.
Теперішнє очевидне зниження у світі інтересу до України (про кредит МВФ не треба, це інтерес хіба до об'єкту маніпуляцій) пов'язане не стільки з "перезавантажувальними" процесами в голові Обами і забембаністю Заходу власними посткризовими та іншими проблемами, скільки відсутністю в України помітного громадянського спротиву (тобто не незадоволення, а відсічи) теперішній "пацанській владі" (котра в якійсь франкомовній країні могла б, на мій погляд, красиво і заслужено зватися Les Marauders). Довговідшукуване ж "громадянське суспільство" (котре мені подобається звати "цивільним" на ознаку засадничої протиставлености будь-якій владній машині, поганій чи хорошій), може відшукатися не у переліках зареєстрованих НУО і навіть не у звітах про вагу і склад канапок, з'їдених "представниками громадянського суспільства" та "незалежними експертами" на "круглих столах" за грантові гроші, а лише у самомотивованій та взаємомотивованій дії громадян.
Якщо простіше: "коли тебе хочуть "взути", тоді ти мусиш стріляти"
Я вже якось писав – ми б могли вже зняти Табачника, затероризувавши Азарова та "тушковану коаліцію" лавиною вимог, а потім лавиною судових позовів. Ми могли б, скажімо, так саме потурбувати Януковича і покарати новоявленого, прости Господи, керівника національної пам'яти Солдатенка за заперечення Голодомору7. Тощо, тощо, тощо… Питання лише в тому, що ідентичність цього "ми" (не плутати з колишнім угрупованням Литвина) може сформуватися лише через хоча б невеликі, але реальні спільні дії замість, як влучно сказала одна розумна людина, нескінчених "ар'єргардних боїв з привидами у власній голові" – як то боїв навколо минулої президентської кампанії, питання як би, мовляв, краще пошматувати Неньку, і, уявіть собі, питання хто якою мовою, не будучи на державній службі, розмовляє.
Тож вищевикладене – жодним чином не якесь одкровіння, а лише один з прикладів, як маючи бодай невеликі ресурси, але велике завзяття8, можна якщо не повалити систему, то принаймні трохи струснути нею. Наразі – хоча б для демонстрації, прецеденту і розминки. Бо ні Європа, ні США, ні ООН, ні прибульці з якихось прихильних до українських визвольних і самовизвольних зусиль світів не допоможуть нам (і, до речі, правильно зроблять) поки ми не навчимося все головне робити власноруч – замість жалітися, скиглити, йойкати і чубитися між собою.
Where there is a will, there is a way. Де є воля, там є і шлях.
Олександр Северин, к.ю.н.,
Товариство "Свої"
****
Примітки:
1"Хамська влада" - суб'єктивна оцінка виборцем влади, здатної (зокрема) поза своєю конституційною кометенцією по-хамськи скасувати вибори (втім, рівно як і такої, що може назвати вибори "злочином проти народу").
2Детальніше тут: "Преступление без наказания" або Як покарати узурпаторів? http://maidanua.org/static/mai/1277280255.html
3Відповідно до Закону №2191-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження". Детальніше тут: "Недопущення зловживань" http://maidanua.org/static/mai/1274869925.html
4Як це вже зробив з нашим першим позовом пильний (доречніше тут мабуть російське "бдительний") Окружний адміністративний суд м.Києва http://maidanua.org/static/news/2010/1272391115.html
5Про механізм звернення до ЄСПЛ – офіційно на сайті Міністерства юстиції України, тут:
http://www.minjust.gov.ua/0/162
6Стаття 3 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини захищає, у дослівному розумінні, право на вибори до парламенту ("Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з розумною періодичністю шляхом таємного голосування в умовах, які забезпечують вільне вираження думки народу у виборі законодавчого органу", тому доречно вести мову про застосування за аналогією. Проте у будь-якому разі за умов неможливости у національній юрисдикції оскаржити скасування виборів попри відповідну конституційну гарантію оскаржити всі рішення, дії, бездіяльність влади (ст.55 Конституції України) - залишається порушення Україною прямо передбаченого ст.13 Конвенції "права на ефективний засіб юридичного захисту").
7У цьому контексті викликає щиру повагу позов В.Волосюка до президента Януковича щодо заперечення останнім Голодомору як геноциду http://www.unian.net/ukr/news/news-381609.html
8Мене давно дивує, що жодна професійна юридична контора, чи то НУО, що має достатній потенціал, не зробила а) собі - PR, б) об'єктивно – суспільно користу справу, системно оскаржуючи до суду всі акти (а також дії і бездіяльність) влади, щодо яких є обгрунтовані підстави вважати, що вони суперечать Конституції, ратифікованим Україною міжнародним актам з людських і громадянських прав та законам.
Відповіді
2010.08.13 | Олекса
Re: Where there is a will, there is a way
Дякую Вам, пане Олександре!Веди!
2010.08.13 | Оксана
Re: Where there is a will, there is a way
А дійсно, судячи з наведених Вами аргументів, обрані місцеві ради з точки зору легітимності опиняються у "підвішеному" стані. Вибачте мою необізнаність, але чи можу я надіслати позовну заяву поштою рекомендованим листом?2010.08.13 | zаброда
Is the way there? Re: Where there is a will, there is a way
Шкода, що моє - та й то дуже неглибоке - "знання" права ЕКЛП обмежене иншими статтями, ніж 13-а, инакше не просив би пана Олександра просити про уточнення: чи не буде ж ота сама аналогія зі ст. 3 Першого протоколу настільки хиткою, що покликання на ст. 13 Конвенції (whose rights and freedoms as set forth in this Convention) нарешті спонукає рішенець про manifestly ill-founded application?2010.08.13 | Sean
Щиро Вам сказати?
Гадки не маю. Я тільки знаю одне - якщо не спробувати, ніколи і не дізнаєшся. Тому я спробую спробувати. А Протокол - невід'ємна частина Конвенції2010.08.13 | Pavlo
Не хочу ображати, але це професійна деформація.
НМД, дуже суб'єктивну, такі речі в судовому порядку не вирішуються.Закон не є абстрактною річчю в собі, до якої можна апелювати. Закон є продуктом згоди всього суспільства, його неможливо використати для чогось такого, що суперечить поняткам суспільства. Єдиним способом домогтися змін - переконати суспільство у правильності власної позиції. НМД, звісно.
2010.08.14 | Sean
Я Вас теж не хочу ображати, але
Pavlo пише:> НМД, дуже суб'єктивну, такі речі в судовому порядку не вирішуються.
> Закон не є абстрактною річчю в собі, до якої можна апелювати. Закон є продуктом згоди всього суспільства, його неможливо використати для чогось такого, що суперечить поняткам суспільства.
але правду кажучи, я цього не зрозумів. Тож я спробую своє.
> Єдиним способом домогтися змін - переконати суспільство у правильності власної позиції. НМД, звісно.
Хто вміє - хай займається цим, звісно.
p.s. А закон, скажімо, про місцеві вибори (щоб далеко не ходити) є не "продуктом згоди усього суспільства", а дурним витвором обмеженої кількости обмежених людей.
Так що звиняйте, піду далі писати позови. Але якщо Ви зможете переконати суспільство - то я тільки за )
2010.08.17 | Pavlo
Все ок, я просто перший раз не уважно прочитав вашу схему.
Я мав на увазі, що неможливо вилізти з багна, витягуючи самого себе за волосся. Неможливо змінити систему, використовуючи правовий механізм самої системи, потрібна якась певна опора, за яку можна вчепитись. Типу того, як дисиденти чіплялися за гельсінські угоди.Ви в якості зачіпки пропонуєте ЄСПЛ, тож в теорії схема життєздатна.
Чи були якісь прецеденти, коли б рішення ЄСПЛ відновлювали політичні права людей ?
2010.08.14 | naturalist iaroslav
Re: Не хочу ображати, але це професійна деформація.
Пане Павле, ні пацани, ні тушки ніякої суспільної згоди не питали - проголосували, як хотіли. І річ не тільки в ситуації з цим законом, аналогічно вони поступили вже десятки раз, маючи бабло і аморальність кількох напів-випадкових персон в ВРУ, легітимізуючи "паханат" і люмпенів в керівництві держави. І при цьому порушується та сама суспільна згода, про яку Ви згадуєте. Отже, мова про маніпуляцію, захоплення влади і не-демократичність процедур. Тому пропозиція п. Северина є конструктивною і в сенсі демонстрації цієї підміни угоди і процедур, і в сенсі виходу з ситуації. Тим більше, що вона не шкодить ніяким іншим цивільним крокам пошуку виходу з нашого сьогоднішнього стану суспільства, який викликає серйозну стурбованість.