08/14/2010 | Святослав Караванський

У цьогорічній прокламації з нагоди Тижня Поневолених Націй Ви пишете, що Сполучені Штати стояли і стоять по боці тих, хто бореться за свої людські права.

Під цим оглядом варто глянути на те, що діється у країнах, звільнених від колоніяльного поневолення, які постали після розвалу СССР. А там відбувається найтрагічніша драма ХХІ століття – відродження тоталітарного монстра в особі спадкоємиці СССР – нібито демократичної Росії.

Очолена президентами Путіним, а тепер Медведевим Росія поставила собі за мету вернути під свою владу, звільнені від колоніялізму поневолені народи.

Першою жертвою цього антилюдяного плану стала Україна, яка після сотень років рабства здобула нарешті самостійність. Чи ж не підлягає ця самостійніость опіці Сполучених Штатів, згідно з Вашою прокламацією? А що ми бачимо на ділі?

Напівтоталітарна Росія за часи президентства згаданих осіб шляхом прямого втручання у політичне життя України домоглася обрання президентом України свого прямого агента, чиї кроки на цьому посту свідчать про його таємне бажання ліквідувати самостійність України і під маркою об’єднання братніх народів відновити окупацію України Росією.

Для досягнення цієї мети Президент Янукович та його команда не гребують ніякими антидемократичними методами, зокрема порушенням Конституції, придушенням свободи преси, свободи зборів і мирних демонстрацій. Найогиднішим порушенням демократії є залучення-купівля за гроші депутатів парламенту до урядової коаліції.

Постає питання, нащо, маючи законну більшість у парламенті, урядова коаліція і далі перекуповує депутатів парламенту? Немає сумніву, що за цим стоїть ідея позбавити Україну самостійности. Президент Янукович, беручи приклад з Росії Путіна-Медведева і на ділі сповідуючи тоталітарні ідеї колишнього СССР, хоче постати перед світом у образі демократа, тобто воліє досягти тоталітарних цілей зовні нібито демократичним шляхом, на взір того, як прийшов до влади Гітлер у Німеччині.

Для ліквідації України як держави урядовій каоліції потрібно 300 депутатських голосів у парламенті. Коли коаліція матиме ці 300 голосів – вона “демократично” змінить Конституцію України, “демократично” проголосує за союз із Росією і “демократично” позбавить Україну самостійности. От чому триває перекуповування депутатів парламенту.

Для цього адміністрація Януковича, складена з колишніх функціонерів СССР, виявляє свою пряму ненависть до української національної більшости в Україні. Міністр освіти Табачник веде пряму агітацію проти української національности, розпалює національну ворожнечу. Уряд відверто підтримує Церкву, керовану Московським патріярхатом, передає їй храми, запрошує московського Патріярха робити довготривалі візити в Україну, тоді як “невідомі” злочинці підпалюють українські храми.

Виконуючи волю Москви, Янукович заперечує злочинний Голодомор, учинений в Україні під безпосереднім керівництвом Йосипа Сталіна, якого Росія хоче зобразити перед світом мало не ангелом. Тому їй треба заперечити штучну природу Голодомору. Ця боротьба із правдою історії змушує команду Януковича вдаватися до “істин в останній інстанції”. Плюралізму думок у цій команді нема місця. Всупереч історичній правді міністр освіти Табачник заявляє, що визнання Голодомору геноцидом є націоналістичний та антиросійський погляд. Це рівнозначно, якби сказати, що визнання Голокосту є антинімецьким поглядом.

Варто згадати, що той же Табачник на посаді віце-прем’єра (2002-2004 рр.) визнавав Голодомор геноцидом. А Янукович, бувши прем’єром, обстоював потребу вступу України до НАТО, від чого він тепер відступився. Це все свідчить, що ці “демократи” не мають власних поглядів, а міняють їх після вказівок своїх закордонних хазяїв.

Усю цю антидемократичну діяльність президент завуальовує заявами про свою рішучість розвивати демократію, коли на ділі іде прямий наступ на демократію.

Як бачимо, світова демократія у ХХІ столітті стоїть перед новим, невідомим досі викликом. Антидемократичні, на ділі профашистські сили, для боротьби з демократією практикують віроломну тактику: вдаючи із себе демократів – після десятиліть служіння диктатурі! – ці відверті фашисти в душі, хочуть переробити світові демократичні цінності на свій сталінсько-гітлерівський лад. Вони бачать, що демократичні стандарти у світі практично не захищено. Світ дозволяє неофашистам виступати на світовій арені у ролі демократів, інфільтрувати демократичні інституції і вести боротьбу з демократіями в нутрі самих демократій.

Цей новий виклик демократії найяскравіше виявляє себе на прикладі подій, що мають місце в сучасній Україні, нахабно привласнюваній “демократичною” Росією.

Сполучені Штати, які взяли на себе місію стояти на сторожі демократичних цінностей у світі, мусять здавати собі справу з цього виклику. За часів президента Айзенгауера, диктаторські режими не вдавалися до такої віроломної тактики.

Це значить, що для захисту демократій у світі, потрібні нові підходи, нові методи, нові форми.

Прокламація про Тиждень Поневоленх Народів – хороша річ, але для захисту демократії у світі її мало. Потрібен постійний орган, який би дбав про долю світової демократії.

Потрібен регулярно скликаний форум демократичних держав. У світі регулярно засідає ціла низка економічних форумів, які обговорюють економічні проблеми А економіку ж тісно пов’язано з політичними формами урядування. То чи не буде для світу важливішим від економічних форумів форум демократичних держав?

Форум цей має бути присвячений практичному втіленню в життя демократії у світі – успіхам та невдачам цього втілення. Такий форум – це потреба дня, потреба ХХІ століття. Демократія – невід’ємний супутник світової цивілізації, і заразом – невід’ємна риса майбутнього світу. Її проблеми, її потреби, її успіхи та невдачі слід обговорювати, і то регулярно і якнайдетальніше. На такому форумі як рівноправні члени мають брати участь делегації від уряду та від опозиції кожної демократичної країни. Демократія та її проблеми потребують широкого й вільного обговорення. Не можна допускати, щоб проблеми демократії розв’язували такі “демократи”, як міністр Табачник та президент Янукович, які зациклені на “сталінських” цінностях. Досить згадати про нагородження президентом Януковичем Рауля Кастро. Що це за жест?

Доля поклала на Сполучені Штати Америки та на її лідерів високу місію і доленосний обов’язок – ширити і вдосконалювати демократію на планеті.

І сьогодні саме Сполученим Штатам належить виявити ініціятиву щодо скликання Світового Демократичного Форуму.

Так велить логіка історії.

C.Караванський

---

Інші статті С. Караванського на Майдані: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Святослав_Караванський