08/20/2010 | Сахаров

Олесь, що б хто про нього не казав, був людиною глибоко чутливою, незахищеною і шукав собі прихистку у цьому світі та не знаходив. Звідти і рефлексія у його творах, пошук точки опору, яка постійно ковзає з-під ніг. Пам'ятаю його саме таким за часів роботи з ним на СТБ. Лаялися, не погоджувалися, проте я його поважав за непідробну щемну щирість в усьому. Таким він був і таким я його пам'ятаю. Хай земля буде йому пухом і хай він хоч на тому світі знайде собі спокій, якого так хотів і не знаходив. Все, що він отримав від світу і суспільства, перед яким рвав собі душу - Шевченківська премія, житло, якого до того взагалі не мав і місце на Байковому кладовищі. Світла йому пам'ять.