З днем народження, ненька Україна !
08/21/2010 | Леонід Пінчук
Ти вже , будь ласка, вибачай, що вкотре ми, українці за національністю, приходимо до тебе в цей день не з здобутками на ниві розбудови української національної держави, якою б ти мала
бути, а із своєю прикрою безпорадністю, відсутністю єдності і відповіді на ставше для нас вічним питання, що ж робити, як перейти нарешті від слів до діла, щоб українська більшість в суспільстві (78% населення) із де-факто стала і де-юре, визначаючи владу в державі, обличчя останньої, покінчивши з фактичним безвладдям.
Кажуть, що нам ,українцям, заважає наша запопадливість ,довірливість, намагання підлаштуватися під когось і щось, відсутність достатньої мовної стійкості( А.Погрібний «Умію,та не хочу,або про фальш одгого етикету», зокрем а). що вкупі із відомими історичними і політичними впливами привело до того, що ми сліпо йдемо за прикрою реальністю, що склалася, і за поводирями, обираючи кожен свого і не знаходячи порозуміння. Як не прикро, але рік останній,здається, тому дає підтвердження.
Ти ж пам,ятаєш, ненька, як рік назад тоді ще Президент України, казали, «український Президент» Віктор Ющенко.готуючись до майбутніх виборів,розказував нам про свої ноу-хау: єдина модерна нація в єдиній національній державі з єдиною національною ідеєю. «Єдина» в тому ноу-хау замінила таку бажану і єдино вірну «українську», над втіленням якої в життя і практику розбудови дійсно незалежної України не вистачило щирих переконань і бажання працювати з ідеологією українського націоналізму.
І хоч таке вільне трактування українського націоналізму,ідеології консолідації УКРАЇНСЬКОЇ нації, суперечило, зокрема, статті 11 Конституції України, за якою держава сприяє саме консолідації і розвитку української нації, спільно з іншими - ровитку мовної, етнічної, культ урної , релігійної самобутності, над чим «український Президент» фактично не працював, новацію підхопили, почалися дискусії, в яких голоси опонентів вільного трактування ідеології українського націоналізму, не були почутими. Не почули і твій голос, ненька.
Чисельне оточення «українського Президента», взявши в голови оте ноу-хау, запропонувало і піар-технологію: був швиденько складений і винесений на так зване всенародне обговорення проект Конституції, яку відразу назвали «народною» задовго до того, як її прочитали не те що народ, а навіть фахівці.
А вже перед першим туром голосування інтелігенція ,закривши очі собі і закриваючи очі виборцям на відсутність ідеології українського націоналізму в отих ноу-хау і піар-технологіях, роз,їзжала по всій Україні і на замовних регіональних форумах гукала до виборців «Буде Ющенко – буде Україна!», організовувала під Ющенка Українську народну раду(?!), заздалегідь знаючи, що Ющенка не буде, не переймаючись, що буде і якою буде Україна в разі перемоги другого ВІкт ора, на якого фактично працювали в ім,я міфічної політичної доцільності , зраджуючи українську справу згодом і логікою дій «противсіхів».
Слава Богу, виборці не дослухалися порад зазивал: нема В.Ющенка і невідомо,де він сьогодні, зробивщи свою справу і допомігши В.Януковичу. Залишилася ти , ненька, разом з нами, українцями за національністю, які вкотре виявилися нездатними дати собі раду і відповісти на запитання, що ж робити, кого слухати, кому вірити. Бо прихід команди В.Януковича і епідемія правового бєспрєдєла, нею поширена, не примусили українців і Україну «стрепенутися» , як сподівалися дехто із націоналістів(навпаки, українці, насамперед, народні депутати, депутати рад всіх рівнів почали активно шукати шляхи в нову команду,зокрема, в коаліцію депутатів ,спішили стати «тушками»!), а відкрили очі і нарешті ми почули з тобою, ненька,, що не сталося, як гадалося: не сформована українська нація, не відбулося самовизначення української нації, задеклароване в багатьох документах і навіть в преамбулі Конституції України, не видно політичних сил, які б щиро бажали зупинити зросійщення і денаціоналізацію українців, не видно політиків, які б щиро вболівали за Україну.
І в тому плачі і розпачі, ненька, жодного слова про те, щоб вдарити на сполох,вдарити у дзвони і почати активну роботу по виведенню із прострації, по запобіганню катастрофи, про яку ,зокрема, попереджає вже і вчений із Білорусії Леонід Лич,докт ор історичних наук,професор :»Для становлення політично незалежної держави досі мало зробили і білоруси, й українці.І якщо вони не розв,яжуть свої гострі НАЦІОНАЛЬНІ проблеми, то як самобутній етнос ризикують не дожити до середини ХХ1 століття»(«Слово просвіти»,число32,2010р.стор.10).
Залишилося якихось сорок років, із котрих десять В.Янукович відводить на перебування при владі команди, яка не приховує намірів перебудови України в Малоросію і яка зробила в цьому напрямку перші кроки. А ті, хто бігав за В.Ющенко, крутився біля Ю.Тимошенко, був з О.Тягнибоком, А.Гриценко, Ю.Костенко і іншими демократами, націонал-патріотами, замість того, щоб писати спільну програму порятунку України і шукати людей, яким би повірили українці, щоб привести їх до влади, яка б нарешті почала становитися українською і дбала би про оздоровлення української нації, про її консолідацію, про вирішення отих гострих національних проблем, зосереджують увагу на критиці В.Януковича і вихованню його команди, знову проводять піар-акції своїх політичних сил,готуючись знову до самостійної участі у наступних виборах і приведення до влади відомих політиків, які давно вже втратили довіру у українців через бездіяльність по оздоровленню української нації і суспільства,через відсутність усвідомлення першочерговості цієї роботи і щирого бажання активно працювати в цьому напрямку.
Пропонують переписати Конституцію, піднімати матеріальний рівень життя, створюють не Український комітет порятунку України із новими обличчями , а Народний комітет захисту України із знайомими обличчями і з помилковими переконаннями, що народ здатний захистити Україну,коли українці за національністю не готові до цього.
Дехто ж, як «Просвіта» створюють комісії, які ще складають плани роботи в нових реаліях. А попереду всього сорок років ,відведених, як нам підсказують вчені, долею для порятунку українського етносу і України.
І є програма, яку так і не виконали українці з часів Т.Шевченка.Про цю програму, зокрема, нагадує Віктор Гриценко:» На перший погляд, ми всі виховані творами Шевченка.Але чому тоді дехто каже, що в нас немає української ідеї? Неправда. Є. Ось вона вся: в «Кобзарі» Шевченковому! Кажуть,що немає програми державотворення. Заперечую, як свого часу відомий письменник Юрій Мушкетик: »Вона є у «Кобзарі».Читаймо і діймо так, як тут написано - і збудуємо Україну»(« Слово просвіти»,число31,2010,стор.5)
А вже в наш час, ти пам,ятаєш, ненька, була людина, професор Анатолій Погрібний , який нагадував про програму «Кобзаря», переконував словами Т.Шевченка в програмах на радіо «Якби ми вчились так. як треба», гукав вдарити у дзвони з приводу загроз русифікації і денаціоналізації українців, проводити активну роботу по оздоровленню української «епідемічно хворої» нації, насамперед, через повернення російськомовниіх українців до рідної мови з використанням відомого досвіду младо-чехів.
А ми чекаємо , що скаже якась комісія… Складається враження, ненька, що нічого і не трапилось, не вдарив і не гримить грім, не зроблено висновків, а нам пропонують торувати шляхи, якими ми йшли і які вже через 40 років приведуть до катастрофи!
То ж ,будь ласка, ненька, як прийдуть до тебе на твій день народження політики-українці, із опозиції і коаліції, народні депутати і депутати рад всіх рівнів, посадовці, політичні і громадські діячі, ліберали, демократи, націоналісти , комуністи, соціалісти, регіонали, народники , «зелені», українці за національністю під різними прапорами і політичними гаслами, то нагадай їм про їхню національність, про той ганебний стан «епідемічно хворої» української нації і оті 40 років,відведені для порятунку українців і України. Можливо, тебе почують і прислухаються твої сини і дочки, бо нині в Україні, як в часи Т.Шевченка , «свої люди, як чужії, ні з ким говорити»: не чують українці одне одного, не хочуть чути, обмінюватися думками, шукати порозуміння.
Спробуй ти, ненька, переконати нинішніх політиків націонал- патріотичного спрямування, демократів прислухатися до голосів багатьох людей, які радять їм відійти від влади і політики, відкрити двері для нових, молодих, щирих провідників української справи, допомогти їм прийти в ради вже на виборах в жовтні ц.р., а не штовхати туди с ебе і знайомі обличчя.
Переконай ,будь ласка,нинішніх політиків, що порятунок України не в програмах економічного зростання, не в обіцянках чергових реформ, не в суперечках з нинішньою владною командою, не в переписуванні Конституції, а, насамперед, у виконанні програми «Кобзаря», програми духовного відродження і оздоровлення української нації, її консолідації, як передумови всіх реформ і подолання безвладдя. Порятунок - у активній нагальній роботі по виконанню такої програми під дзвони Анатолія Погрібного з новими молодими,щирими провідниками української справи. Гукай,ненька,на допомогу українську діаспору, переконуючи в доцільності її безпосередньої участі у такій справі.
Гукай церкви різних конфесій, насамперед, УПЦ Київського патріархату зосередити увагу у просвітницькій роботі на переконанні мирян-українців вдоцільності розмови з Богом рідною українською мовою, щоб та розмова була щирою, щоб була почутою як така, яку ведуть діди і прадіди, рід, нація.
А вже коли прийде до тебе Президент України В.Янукович, то скажи йому так, щоб почула вся Україна: треба бути щирим в намірах захистити Конституцію України,особливо, її положення про забезпечення ровитку української нації, розвитку самобутності народів і націй, як це прогошує стаття 11, відкинути лицемірство.
Будь ласка, ненька, як не прикро, у свій день народження, бий на сполох і клич українців вдарити у дзвони!І не бійся присоромити українців, сказавши їм правду в очі про хвору націю і нинішній ганебний стан, про необхідність розраховувати на свої власні сили, на зусилля української громади, а не на владу в справі порятунку України, бодай словами Т.Шевченка :» Схаменіться, недолюди, діти юродиві !Подивіться на рай тихий, на свою країну, полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся, братайтеся…Обніміться ж,брати мої, молю Вас, благаю»
І дай Боже,щоб ми,українці за національністю ,більшість населення, насамперед,почули тебе,ненька Україна, у твій день народження та схаменулися нарешті і вдарили у дзвони, щиро наголошуючи «СЛАВА УКРАЇНІ!».
бути, а із своєю прикрою безпорадністю, відсутністю єдності і відповіді на ставше для нас вічним питання, що ж робити, як перейти нарешті від слів до діла, щоб українська більшість в суспільстві (78% населення) із де-факто стала і де-юре, визначаючи владу в державі, обличчя останньої, покінчивши з фактичним безвладдям.
Кажуть, що нам ,українцям, заважає наша запопадливість ,довірливість, намагання підлаштуватися під когось і щось, відсутність достатньої мовної стійкості( А.Погрібний «Умію,та не хочу,або про фальш одгого етикету», зокрем а). що вкупі із відомими історичними і політичними впливами привело до того, що ми сліпо йдемо за прикрою реальністю, що склалася, і за поводирями, обираючи кожен свого і не знаходячи порозуміння. Як не прикро, але рік останній,здається, тому дає підтвердження.
Ти ж пам,ятаєш, ненька, як рік назад тоді ще Президент України, казали, «український Президент» Віктор Ющенко.готуючись до майбутніх виборів,розказував нам про свої ноу-хау: єдина модерна нація в єдиній національній державі з єдиною національною ідеєю. «Єдина» в тому ноу-хау замінила таку бажану і єдино вірну «українську», над втіленням якої в життя і практику розбудови дійсно незалежної України не вистачило щирих переконань і бажання працювати з ідеологією українського націоналізму.
І хоч таке вільне трактування українського націоналізму,ідеології консолідації УКРАЇНСЬКОЇ нації, суперечило, зокрема, статті 11 Конституції України, за якою держава сприяє саме консолідації і розвитку української нації, спільно з іншими - ровитку мовної, етнічної, культ урної , релігійної самобутності, над чим «український Президент» фактично не працював, новацію підхопили, почалися дискусії, в яких голоси опонентів вільного трактування ідеології українського націоналізму, не були почутими. Не почули і твій голос, ненька.
Чисельне оточення «українського Президента», взявши в голови оте ноу-хау, запропонувало і піар-технологію: був швиденько складений і винесений на так зване всенародне обговорення проект Конституції, яку відразу назвали «народною» задовго до того, як її прочитали не те що народ, а навіть фахівці.
А вже перед першим туром голосування інтелігенція ,закривши очі собі і закриваючи очі виборцям на відсутність ідеології українського націоналізму в отих ноу-хау і піар-технологіях, роз,їзжала по всій Україні і на замовних регіональних форумах гукала до виборців «Буде Ющенко – буде Україна!», організовувала під Ющенка Українську народну раду(?!), заздалегідь знаючи, що Ющенка не буде, не переймаючись, що буде і якою буде Україна в разі перемоги другого ВІкт ора, на якого фактично працювали в ім,я міфічної політичної доцільності , зраджуючи українську справу згодом і логікою дій «противсіхів».
Слава Богу, виборці не дослухалися порад зазивал: нема В.Ющенка і невідомо,де він сьогодні, зробивщи свою справу і допомігши В.Януковичу. Залишилася ти , ненька, разом з нами, українцями за національністю, які вкотре виявилися нездатними дати собі раду і відповісти на запитання, що ж робити, кого слухати, кому вірити. Бо прихід команди В.Януковича і епідемія правового бєспрєдєла, нею поширена, не примусили українців і Україну «стрепенутися» , як сподівалися дехто із націоналістів(навпаки, українці, насамперед, народні депутати, депутати рад всіх рівнів почали активно шукати шляхи в нову команду,зокрема, в коаліцію депутатів ,спішили стати «тушками»!), а відкрили очі і нарешті ми почули з тобою, ненька,, що не сталося, як гадалося: не сформована українська нація, не відбулося самовизначення української нації, задеклароване в багатьох документах і навіть в преамбулі Конституції України, не видно політичних сил, які б щиро бажали зупинити зросійщення і денаціоналізацію українців, не видно політиків, які б щиро вболівали за Україну.
І в тому плачі і розпачі, ненька, жодного слова про те, щоб вдарити на сполох,вдарити у дзвони і почати активну роботу по виведенню із прострації, по запобіганню катастрофи, про яку ,зокрема, попереджає вже і вчений із Білорусії Леонід Лич,докт ор історичних наук,професор :»Для становлення політично незалежної держави досі мало зробили і білоруси, й українці.І якщо вони не розв,яжуть свої гострі НАЦІОНАЛЬНІ проблеми, то як самобутній етнос ризикують не дожити до середини ХХ1 століття»(«Слово просвіти»,число32,2010р.стор.10).
Залишилося якихось сорок років, із котрих десять В.Янукович відводить на перебування при владі команди, яка не приховує намірів перебудови України в Малоросію і яка зробила в цьому напрямку перші кроки. А ті, хто бігав за В.Ющенко, крутився біля Ю.Тимошенко, був з О.Тягнибоком, А.Гриценко, Ю.Костенко і іншими демократами, націонал-патріотами, замість того, щоб писати спільну програму порятунку України і шукати людей, яким би повірили українці, щоб привести їх до влади, яка б нарешті почала становитися українською і дбала би про оздоровлення української нації, про її консолідацію, про вирішення отих гострих національних проблем, зосереджують увагу на критиці В.Януковича і вихованню його команди, знову проводять піар-акції своїх політичних сил,готуючись знову до самостійної участі у наступних виборах і приведення до влади відомих політиків, які давно вже втратили довіру у українців через бездіяльність по оздоровленню української нації і суспільства,через відсутність усвідомлення першочерговості цієї роботи і щирого бажання активно працювати в цьому напрямку.
Пропонують переписати Конституцію, піднімати матеріальний рівень життя, створюють не Український комітет порятунку України із новими обличчями , а Народний комітет захисту України із знайомими обличчями і з помилковими переконаннями, що народ здатний захистити Україну,коли українці за національністю не готові до цього.
Дехто ж, як «Просвіта» створюють комісії, які ще складають плани роботи в нових реаліях. А попереду всього сорок років ,відведених, як нам підсказують вчені, долею для порятунку українського етносу і України.
І є програма, яку так і не виконали українці з часів Т.Шевченка.Про цю програму, зокрема, нагадує Віктор Гриценко:» На перший погляд, ми всі виховані творами Шевченка.Але чому тоді дехто каже, що в нас немає української ідеї? Неправда. Є. Ось вона вся: в «Кобзарі» Шевченковому! Кажуть,що немає програми державотворення. Заперечую, як свого часу відомий письменник Юрій Мушкетик: »Вона є у «Кобзарі».Читаймо і діймо так, як тут написано - і збудуємо Україну»(« Слово просвіти»,число31,2010,стор.5)
А вже в наш час, ти пам,ятаєш, ненька, була людина, професор Анатолій Погрібний , який нагадував про програму «Кобзаря», переконував словами Т.Шевченка в програмах на радіо «Якби ми вчились так. як треба», гукав вдарити у дзвони з приводу загроз русифікації і денаціоналізації українців, проводити активну роботу по оздоровленню української «епідемічно хворої» нації, насамперед, через повернення російськомовниіх українців до рідної мови з використанням відомого досвіду младо-чехів.
А ми чекаємо , що скаже якась комісія… Складається враження, ненька, що нічого і не трапилось, не вдарив і не гримить грім, не зроблено висновків, а нам пропонують торувати шляхи, якими ми йшли і які вже через 40 років приведуть до катастрофи!
То ж ,будь ласка, ненька, як прийдуть до тебе на твій день народження політики-українці, із опозиції і коаліції, народні депутати і депутати рад всіх рівнів, посадовці, політичні і громадські діячі, ліберали, демократи, націоналісти , комуністи, соціалісти, регіонали, народники , «зелені», українці за національністю під різними прапорами і політичними гаслами, то нагадай їм про їхню національність, про той ганебний стан «епідемічно хворої» української нації і оті 40 років,відведені для порятунку українців і України. Можливо, тебе почують і прислухаються твої сини і дочки, бо нині в Україні, як в часи Т.Шевченка , «свої люди, як чужії, ні з ким говорити»: не чують українці одне одного, не хочуть чути, обмінюватися думками, шукати порозуміння.
Спробуй ти, ненька, переконати нинішніх політиків націонал- патріотичного спрямування, демократів прислухатися до голосів багатьох людей, які радять їм відійти від влади і політики, відкрити двері для нових, молодих, щирих провідників української справи, допомогти їм прийти в ради вже на виборах в жовтні ц.р., а не штовхати туди с ебе і знайомі обличчя.
Переконай ,будь ласка,нинішніх політиків, що порятунок України не в програмах економічного зростання, не в обіцянках чергових реформ, не в суперечках з нинішньою владною командою, не в переписуванні Конституції, а, насамперед, у виконанні програми «Кобзаря», програми духовного відродження і оздоровлення української нації, її консолідації, як передумови всіх реформ і подолання безвладдя. Порятунок - у активній нагальній роботі по виконанню такої програми під дзвони Анатолія Погрібного з новими молодими,щирими провідниками української справи. Гукай,ненька,на допомогу українську діаспору, переконуючи в доцільності її безпосередньої участі у такій справі.
Гукай церкви різних конфесій, насамперед, УПЦ Київського патріархату зосередити увагу у просвітницькій роботі на переконанні мирян-українців вдоцільності розмови з Богом рідною українською мовою, щоб та розмова була щирою, щоб була почутою як така, яку ведуть діди і прадіди, рід, нація.
А вже коли прийде до тебе Президент України В.Янукович, то скажи йому так, щоб почула вся Україна: треба бути щирим в намірах захистити Конституцію України,особливо, її положення про забезпечення ровитку української нації, розвитку самобутності народів і націй, як це прогошує стаття 11, відкинути лицемірство.
Будь ласка, ненька, як не прикро, у свій день народження, бий на сполох і клич українців вдарити у дзвони!І не бійся присоромити українців, сказавши їм правду в очі про хвору націю і нинішній ганебний стан, про необхідність розраховувати на свої власні сили, на зусилля української громади, а не на владу в справі порятунку України, бодай словами Т.Шевченка :» Схаменіться, недолюди, діти юродиві !Подивіться на рай тихий, на свою країну, полюбіте щирим серцем велику руїну, розкуйтеся, братайтеся…Обніміться ж,брати мої, молю Вас, благаю»
І дай Боже,щоб ми,українці за національністю ,більшість населення, насамперед,почули тебе,ненька Україна, у твій день народження та схаменулися нарешті і вдарили у дзвони, щиро наголошуючи «СЛАВА УКРАЇНІ!».