Вони чи ми?
09/06/2010 | Святослав Караванський
Вони мають гроші. Грубі гроші. Коли врізала дуба Їхня кривава годувальниця –народожерна імперія ХХ століття, - Вони кинулися... рятувати свою годувальницю? О, ні, вони кинулися ”прихватизувати” народнє добро. Своя сорочка, як не є, ближче до тіла. Та й минувшина підкидала Їм підходяще гасло: “Грабуй награбоване!”. А годувальниця? Хай іде к свиням собачим, коли випустила з рук награбоване.
Правда, не все було гладко. Вони мали суперників. Суперники теж хотіли урвати шматок пирога. Але суперники були наївні, простакуваті, не знали як тримати і не пускати з рук награбоване. А Вони знали. До такої тонкої справи, як “прихватизація” Вони залучали “своїх хлопців”. Імперія ж усю свою чорну роботу не могла робити без помочі уркачів, злодіїв, убивць. І цього добра вона лишила Їм у спадок по саму зав’язку. Ця спадщина імперії дуже Їм стала у пригоді. Стане котрий суперник піднімати голову, Вони його і присадять. Зразу залякають, порадять по-доброму зійти з дороги. Зійде – добре, не зійде - вдадуться до “мокрухи”. Недурно ж вони вчилися у “батька і вчителя всіх народів”. У чім, у чім, а в “мокрих” ділах батько був дока. Ще й прислів’ячко лишив своїм учням: “Есть человек – есть проблема. Нет человека – нет проблемы”. Вони це прислів’я добре затямили. Дивись, і справді, у Них не стало проблем.
Отак Вони забагатіли. Дуже забагатіли. Але багатства Їм мало. Для повного щастя Їм ще треба влади. На той час, воскресла, хоч і не така пишна, як перед тим, їхня колишня годувальниця – царство брехні та зла.. Воскреснути – воскресла, але Ми, як були, так і лишилися самі собою, бо Нам з імперією не по дорозі.
Але Вони думали інакше. Годувальниця ж Їхня, як не є. Може помогти Їм здобути владу, яка була на той час у Наших руках.
Бо Ми вийшли на майдани і без грошей здобули владу. Перший раз за яких триста з гаком літ.
Їм це дуже не сподобалось. А надто не сподобалось це Їхній годувальниці. І вона пустилася на всі способи, не спиняючись ні перед чим, щоб Вони - її годованці – перебрали від Нас владу. І Вони її перебрали. Не назавжди, а на деякий час. Але Їм на деякий час мало. Їм хочеться, щоб назавжди. І Вони й собі пускаються на всі способи, не спиняючись ні перед чим, аби влада лишилася в Їхніх руках навічно, щоб грабунку не було кінця.
Що ж до Нас, то Вони церемонитися не збираються. Науку свого вчителя Вони затямили добре: “Есть человек – есть проблема. Нет человека – нет проблемы”.
І це стосується до всіх Нас. Ми всі для Них – проблема, дарма що Ми не не маємо ні влади, ні грошей.
Зате Ми маємо те, чого Вони не мають: ми маємо Слово Правди.
Вони ж правди ой як не люблять. Вони знайшли напівбожевільного фанатика-ненависника і поставили його вчити Наших дітей, щоб учив їх Неправди, щоб те, що біле, звав чорним, а те, що чорне, - білим.
А що Ми не хочемо бачити своїх дітей зрячими сліпцями, то мусимо ставати з Ними до бою.
І цей бій уже йде. На одному боці - Вони, на другому - Ми.
Вони мають гроші, грубі гроші, Вони мають владу. В Їхній владі сотні, коли не тисячі, колишніх стукачів КҐБ, колишніх каґебістів, колишніх високих цабе, колишніх катів. В Їхній владі десятки загреб-хабарників, умочених у мокрі діла – убивства, отруєння. Їхню владу підтримує криваве царство, засилає на поміч Їм політкомісара-попа, який їздить по Наших городах і селах і закликає Нас стати вічними рабами імперії Неволі та Брехні. Їхній владі служать за гроші десятки і сотні продажних писак, готових паплюжити Правду і ширити Неправду. Їхній владі служать за гроші наймерзенніші майстри ”мокрих діл”. До Їхньої влади переходять, знову таки за гроші, безхребетні хамелеони, які вдавали Наших друзів, а в душі були продажними курвами. Під Їхньою рукою тисячі озброєних “блюстителів порядку”, різні “Беркути”, “Альфи” тощо, готові сповняти найгидкіші доручення своїх зверхників.
Ми ж нічого того не маємо.
Єдине, що Ми маємо - це Слово Правди, і з ним виходимо на бій.
То хто візьме гору в цьому бою?
Брехня чи Правда?
Вони чи Ми?
C.Караванський
Інші статті С. Караванського на Майдані: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Святослав_Караванський
Правда, не все було гладко. Вони мали суперників. Суперники теж хотіли урвати шматок пирога. Але суперники були наївні, простакуваті, не знали як тримати і не пускати з рук награбоване. А Вони знали. До такої тонкої справи, як “прихватизація” Вони залучали “своїх хлопців”. Імперія ж усю свою чорну роботу не могла робити без помочі уркачів, злодіїв, убивць. І цього добра вона лишила Їм у спадок по саму зав’язку. Ця спадщина імперії дуже Їм стала у пригоді. Стане котрий суперник піднімати голову, Вони його і присадять. Зразу залякають, порадять по-доброму зійти з дороги. Зійде – добре, не зійде - вдадуться до “мокрухи”. Недурно ж вони вчилися у “батька і вчителя всіх народів”. У чім, у чім, а в “мокрих” ділах батько був дока. Ще й прислів’ячко лишив своїм учням: “Есть человек – есть проблема. Нет человека – нет проблемы”. Вони це прислів’я добре затямили. Дивись, і справді, у Них не стало проблем.
Отак Вони забагатіли. Дуже забагатіли. Але багатства Їм мало. Для повного щастя Їм ще треба влади. На той час, воскресла, хоч і не така пишна, як перед тим, їхня колишня годувальниця – царство брехні та зла.. Воскреснути – воскресла, але Ми, як були, так і лишилися самі собою, бо Нам з імперією не по дорозі.
Але Вони думали інакше. Годувальниця ж Їхня, як не є. Може помогти Їм здобути владу, яка була на той час у Наших руках.
Бо Ми вийшли на майдани і без грошей здобули владу. Перший раз за яких триста з гаком літ.
Їм це дуже не сподобалось. А надто не сподобалось це Їхній годувальниці. І вона пустилася на всі способи, не спиняючись ні перед чим, щоб Вони - її годованці – перебрали від Нас владу. І Вони її перебрали. Не назавжди, а на деякий час. Але Їм на деякий час мало. Їм хочеться, щоб назавжди. І Вони й собі пускаються на всі способи, не спиняючись ні перед чим, аби влада лишилася в Їхніх руках навічно, щоб грабунку не було кінця.
Що ж до Нас, то Вони церемонитися не збираються. Науку свого вчителя Вони затямили добре: “Есть человек – есть проблема. Нет человека – нет проблемы”.
І це стосується до всіх Нас. Ми всі для Них – проблема, дарма що Ми не не маємо ні влади, ні грошей.
Зате Ми маємо те, чого Вони не мають: ми маємо Слово Правди.
Вони ж правди ой як не люблять. Вони знайшли напівбожевільного фанатика-ненависника і поставили його вчити Наших дітей, щоб учив їх Неправди, щоб те, що біле, звав чорним, а те, що чорне, - білим.
А що Ми не хочемо бачити своїх дітей зрячими сліпцями, то мусимо ставати з Ними до бою.
І цей бій уже йде. На одному боці - Вони, на другому - Ми.
Вони мають гроші, грубі гроші, Вони мають владу. В Їхній владі сотні, коли не тисячі, колишніх стукачів КҐБ, колишніх каґебістів, колишніх високих цабе, колишніх катів. В Їхній владі десятки загреб-хабарників, умочених у мокрі діла – убивства, отруєння. Їхню владу підтримує криваве царство, засилає на поміч Їм політкомісара-попа, який їздить по Наших городах і селах і закликає Нас стати вічними рабами імперії Неволі та Брехні. Їхній владі служать за гроші десятки і сотні продажних писак, готових паплюжити Правду і ширити Неправду. Їхній владі служать за гроші наймерзенніші майстри ”мокрих діл”. До Їхньої влади переходять, знову таки за гроші, безхребетні хамелеони, які вдавали Наших друзів, а в душі були продажними курвами. Під Їхньою рукою тисячі озброєних “блюстителів порядку”, різні “Беркути”, “Альфи” тощо, готові сповняти найгидкіші доручення своїх зверхників.
Ми ж нічого того не маємо.
Єдине, що Ми маємо - це Слово Правди, і з ним виходимо на бій.
То хто візьме гору в цьому бою?
Брехня чи Правда?
Вони чи Ми?
C.Караванський
Інші статті С. Караванського на Майдані: http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Святослав_Караванський