Андрухович і пацани
09/08/2010 | Олександр Северин
Слова1 Юрія Андруховича про доцільність [колись] надати Донбасу і Криму можливість, як інший колись казав про інших, самовизначитися аж до відокремлення, я був не хотів дотепер коментувати з кількох причин:
- Я сам з Донбасу, більш того, з Донецька і, відтак, моя впевненість у повній неупереджености не виглядала мені такою вже непохитною.
- Вважаючи тему розділу України назагал штучно накиненим трендом, щоб не сказати – суцільною мислевірусом (краще - мислебацилою), не хотілося так чи інакше виступати його, вірусу, розповсюджувачем, адже критикуючи щось – неуникненно до цього "щося" привертаєш увагу.
- Той виступ (власне, то було інтерв'ю, яке, треба розуміти, має жанрові відмінности від писаних текстів, починаючи з більшої спонтанности мовлення) Андруховича і так вже розкритикувати ті хто могли. Рівно як і ті, хто не могли, а все одно взялися критикувати, хоча справжнім інспіратором їхніх вербальних вивержень часто-густо виступала, дуже схоже, питомо українська тварюка, знана яко жаба зелена вульгаріс. Тобто – заздрість до талановитої та вільної у вчинках і думках людини.
Проте іноді дуже важливо вчасно передумати.
По-перше, навряд чи своєю реплікою я можу щось актуалізувати додатково до вже актуалізованого, тим більш, що краще за Андруховича все рівно не напишеш, а писати чи говорити на цю тему він продовжує2.
По-друге, якраз його виступ (доводиться ще раз вжити це слово на ознаку не намірної декларації, а суспільно-резонансної заяви) у жодному разі не є якоюсь ретрансляцією чужих і недружніх до України мислевірусів, адже для незалежности, європейського вектору і, між іншим, для єдности України Андрухович самотужки зробив незрівняно більше, ніж чи не всі його критики укупі.
По-третє, моє походження з Донбасу поки що дає мені, попри нестачу останніми роками емпіричних досліджень, переконаність в тому, що Донбас взагалі і Донецьк зокрема я розумію хоча б дещо краще за численних "донбасознавців", любителів узагальнювати і послуговуватися штампами (що, до речі, єднає таких ентузіастів зі своїми антиподами протилежних поглядів і кольорів – єднає в єдиному совковому дискурсі ярликів і штампів, при тому, що совок синьо-жовтий – найжахливіший совок, адже дискредитує кольори). А також, думаю що і за самого Юрія Андруховича, з котрим я, своєю чергою, жодним чином не претендую змагатися у знанні Франківська, Львова чи то всієї Галичини, тому просто їх люблю.
Всі інтелектуальні (про неінтелектуальні тут не будемо) порухи та словесні баталії навколи конечности соборности України та доцільности/недоцільности відокремлення від неї якогось кавалку, на мій погляд, страждають на спільну ваду - вони не враховують принципового. І я наразі зовсім не про патріотичність чи відсутність такої (на своє розуміння патріотичности кожен патріот має своє право), не про націоналістичність чи ненаціоналістичність (терміни брешуть: націоналістом може назвати себе укоханого той, хто об'єктивно грає за команду ворога, а людина, що робить українську справу, може і не звати чи просто про те не думати). Врешті - зовсім не про патос і трагедію Визвольних змагань та пам'ять пролитої за українську соборність ("життя за Директорію, серце – за Вкраїну", як співав Кость Єрофеєв) крови, бо попіл кожному стукає у серце по-своєму.
Я про дуже земне і вкрай буденне – про пацанів і пацанство як поведінкову детермінанту. Доволі широко відомо, що "пацан сказал – пацан сделал" (декому відоме також і навіяне практичними спостереженнями продовження: "а если не сделал - ну, значит не смог"). Проте куди менше розуміють і, тим більш, враховують це розуміння при плануванні практичних дій інше правило, і таке нерозуміння і неврахування, напевно, є наслідком прикрої відсутности якогось стислого курсу пацанознавства у колах, що опираються чи хотіли б опиратися пацанізації України. Правило просте - пацан не віддає3 ні свого, ні, тим більш, чужого вкраденого. Окрім, звісно, понтових дарунків під аккомпанемент шансону у сльозливо-сопливих обіймах з братанами або ж піддаючись більшій силі чи понтовішим понтам.
Тому залишаючи у спокої (котрий, втім, їм тільки сниться), полум'яних борців і борциць, котрі хочуть рятувати Україну шляхом її поділу, не маючи, втім, на щастя, уявлення як те зробити, повернемося до пропозиції Андруховича – дати змогу мешканцям Донбасу і Криму визначитися, чи вони з Україною чи як інакше.
Так от, на мій погляд, очевидне: ніяке відокремлення Донбасу (і Криму) пацанам від решти України не потрібне і в осяжній перспективі потрібним не стане, бо та "решта" для них – і об'єкт визиску, і ресурс влади та збагачення, і просто, за логікою пацана, який сидить на посаді чи в інший спосіб тим ресурсом користується, "мойо", навіть якщо і за принципом "било ваше – стало наше", внаслідок шахрайських викрутасів і "гоп-стопу" в особливо великих масштабах та з особливим же цинізмом.
Серед численних шансів і нагод, тупо прогавлених або ж через слабкість і дурість змарнованих "помаранчевою командою" кілька років тому, була і нагода, явлена "сепаратистською" істерикою у Северодонецьку, котра була не чим іншим як колективним аутотренінгом та колективними ж понтами переляканих перспективою гаплику пацанів.
Саме тоді, 2005-го, пацанам - "сепаратистам" можна було щиро побажати сприятливого вітру і далі купити попкорну і спостерігати за їхніми конвульсіями ("не сделал – значит не смог"). Проте попкорн тоді залишився не купленим (як, до речі, розвіялися по вітру промовлені до переляканих тоді пацанів гучні але порожні слова президента Ющенка, а разом з ними – і його можливости впливати на ситуацію), а зараз і надалі – пізно. Хто володіє всім, навряд чи захоче без бою залишитися лише з кавалком.
Дзеркальний же варіант з мініатюрною іділічною Україною за Збручем, можливо, є цікавою якбитологічною темою для обговорення під котрусь гальбу пива у правдивій галицькій кнайпі під портретом Найяснішого Цісаря, але поза тим, за умов позбавлености економічної та геополітичної актуальности та обгрунтованости, не кажучи вже про ідеологічне пораженство – лише характерним симптомом при діагностуванні любителів евакуюватися ще до бою.
Відтак, або ми всі (поза всяким сумнівом, разом з Ю.Андруховичем) "повернемо Україну собі" всю, або ми її всю і втратимо. Або/або.
Олександр Северин, к.ю.н.,
Товариство "Свої"
Примітки:
1http://www.unian.net/ukr/news/news-387844.html
2http://gazeta.ua/index.php?id=349979
3Можливо, недотриманням подібного "понятия" і викликана була певна розгубленість (по-пацанськи "нєпоняткі") у владних та провладних політичних колах по тому, як неодноразові кніксени Януковича і компанії перед Росією залишалися чи то непоміченими чи то оціненими належно (тобто так, як належало б на їхню владно-провладну думку). Але ж там де пацан ордінаріс очікує взаємних понтів і глибоких "ку", а головне – взаємних обдарунків, там з боку просунутих кремлівських гномів, які давно перейшли на інший, повністю недоступний пацанам рівень стратегічної гри "Age of Post-Soviet Empires", він може отримати лише символічне поглажування по своїй нерозумній голові. Тоді як спантеличене "а где бабло?" зависає у повітрі
- Я сам з Донбасу, більш того, з Донецька і, відтак, моя впевненість у повній неупереджености не виглядала мені такою вже непохитною.
- Вважаючи тему розділу України назагал штучно накиненим трендом, щоб не сказати – суцільною мислевірусом (краще - мислебацилою), не хотілося так чи інакше виступати його, вірусу, розповсюджувачем, адже критикуючи щось – неуникненно до цього "щося" привертаєш увагу.
- Той виступ (власне, то було інтерв'ю, яке, треба розуміти, має жанрові відмінности від писаних текстів, починаючи з більшої спонтанности мовлення) Андруховича і так вже розкритикувати ті хто могли. Рівно як і ті, хто не могли, а все одно взялися критикувати, хоча справжнім інспіратором їхніх вербальних вивержень часто-густо виступала, дуже схоже, питомо українська тварюка, знана яко жаба зелена вульгаріс. Тобто – заздрість до талановитої та вільної у вчинках і думках людини.
Проте іноді дуже важливо вчасно передумати.
По-перше, навряд чи своєю реплікою я можу щось актуалізувати додатково до вже актуалізованого, тим більш, що краще за Андруховича все рівно не напишеш, а писати чи говорити на цю тему він продовжує2.
По-друге, якраз його виступ (доводиться ще раз вжити це слово на ознаку не намірної декларації, а суспільно-резонансної заяви) у жодному разі не є якоюсь ретрансляцією чужих і недружніх до України мислевірусів, адже для незалежности, європейського вектору і, між іншим, для єдности України Андрухович самотужки зробив незрівняно більше, ніж чи не всі його критики укупі.
По-третє, моє походження з Донбасу поки що дає мені, попри нестачу останніми роками емпіричних досліджень, переконаність в тому, що Донбас взагалі і Донецьк зокрема я розумію хоча б дещо краще за численних "донбасознавців", любителів узагальнювати і послуговуватися штампами (що, до речі, єднає таких ентузіастів зі своїми антиподами протилежних поглядів і кольорів – єднає в єдиному совковому дискурсі ярликів і штампів, при тому, що совок синьо-жовтий – найжахливіший совок, адже дискредитує кольори). А також, думаю що і за самого Юрія Андруховича, з котрим я, своєю чергою, жодним чином не претендую змагатися у знанні Франківська, Львова чи то всієї Галичини, тому просто їх люблю.
Всі інтелектуальні (про неінтелектуальні тут не будемо) порухи та словесні баталії навколи конечности соборности України та доцільности/недоцільности відокремлення від неї якогось кавалку, на мій погляд, страждають на спільну ваду - вони не враховують принципового. І я наразі зовсім не про патріотичність чи відсутність такої (на своє розуміння патріотичности кожен патріот має своє право), не про націоналістичність чи ненаціоналістичність (терміни брешуть: націоналістом може назвати себе укоханого той, хто об'єктивно грає за команду ворога, а людина, що робить українську справу, може і не звати чи просто про те не думати). Врешті - зовсім не про патос і трагедію Визвольних змагань та пам'ять пролитої за українську соборність ("життя за Директорію, серце – за Вкраїну", як співав Кость Єрофеєв) крови, бо попіл кожному стукає у серце по-своєму.
Я про дуже земне і вкрай буденне – про пацанів і пацанство як поведінкову детермінанту. Доволі широко відомо, що "пацан сказал – пацан сделал" (декому відоме також і навіяне практичними спостереженнями продовження: "а если не сделал - ну, значит не смог"). Проте куди менше розуміють і, тим більш, враховують це розуміння при плануванні практичних дій інше правило, і таке нерозуміння і неврахування, напевно, є наслідком прикрої відсутности якогось стислого курсу пацанознавства у колах, що опираються чи хотіли б опиратися пацанізації України. Правило просте - пацан не віддає3 ні свого, ні, тим більш, чужого вкраденого. Окрім, звісно, понтових дарунків під аккомпанемент шансону у сльозливо-сопливих обіймах з братанами або ж піддаючись більшій силі чи понтовішим понтам.
Тому залишаючи у спокої (котрий, втім, їм тільки сниться), полум'яних борців і борциць, котрі хочуть рятувати Україну шляхом її поділу, не маючи, втім, на щастя, уявлення як те зробити, повернемося до пропозиції Андруховича – дати змогу мешканцям Донбасу і Криму визначитися, чи вони з Україною чи як інакше.
Так от, на мій погляд, очевидне: ніяке відокремлення Донбасу (і Криму) пацанам від решти України не потрібне і в осяжній перспективі потрібним не стане, бо та "решта" для них – і об'єкт визиску, і ресурс влади та збагачення, і просто, за логікою пацана, який сидить на посаді чи в інший спосіб тим ресурсом користується, "мойо", навіть якщо і за принципом "било ваше – стало наше", внаслідок шахрайських викрутасів і "гоп-стопу" в особливо великих масштабах та з особливим же цинізмом.
Серед численних шансів і нагод, тупо прогавлених або ж через слабкість і дурість змарнованих "помаранчевою командою" кілька років тому, була і нагода, явлена "сепаратистською" істерикою у Северодонецьку, котра була не чим іншим як колективним аутотренінгом та колективними ж понтами переляканих перспективою гаплику пацанів.
Саме тоді, 2005-го, пацанам - "сепаратистам" можна було щиро побажати сприятливого вітру і далі купити попкорну і спостерігати за їхніми конвульсіями ("не сделал – значит не смог"). Проте попкорн тоді залишився не купленим (як, до речі, розвіялися по вітру промовлені до переляканих тоді пацанів гучні але порожні слова президента Ющенка, а разом з ними – і його можливости впливати на ситуацію), а зараз і надалі – пізно. Хто володіє всім, навряд чи захоче без бою залишитися лише з кавалком.
Дзеркальний же варіант з мініатюрною іділічною Україною за Збручем, можливо, є цікавою якбитологічною темою для обговорення під котрусь гальбу пива у правдивій галицькій кнайпі під портретом Найяснішого Цісаря, але поза тим, за умов позбавлености економічної та геополітичної актуальности та обгрунтованости, не кажучи вже про ідеологічне пораженство – лише характерним симптомом при діагностуванні любителів евакуюватися ще до бою.
Відтак, або ми всі (поза всяким сумнівом, разом з Ю.Андруховичем) "повернемо Україну собі" всю, або ми її всю і втратимо. Або/або.
Олександр Северин, к.ю.н.,
Товариство "Свої"
Примітки:
1http://www.unian.net/ukr/news/news-387844.html
2http://gazeta.ua/index.php?id=349979
3Можливо, недотриманням подібного "понятия" і викликана була певна розгубленість (по-пацанськи "нєпоняткі") у владних та провладних політичних колах по тому, як неодноразові кніксени Януковича і компанії перед Росією залишалися чи то непоміченими чи то оціненими належно (тобто так, як належало б на їхню владно-провладну думку). Але ж там де пацан ордінаріс очікує взаємних понтів і глибоких "ку", а головне – взаємних обдарунків, там з боку просунутих кремлівських гномів, які давно перейшли на інший, повністю недоступний пацанам рівень стратегічної гри "Age of Post-Soviet Empires", він може отримати лише символічне поглажування по своїй нерозумній голові. Тоді як спантеличене "а где бабло?" зависає у повітрі
Відповіді
2010.09.08 | SKabud
цікаво було б прорахувати чому він почав ваньку співати зараз
цей ванька дуже довго був законсервованийале зараз чомусь його витягли і розпіарили
в чому їх розрахунок?
2010.09.08 | OlalaZhm
зате кабуди множаться, як бутулізм в консервній банці...
2010.09.08 | Хвізик
виглядає так, що Кремль дійсно проколовся
розпіарили колись Януковича, а він виявився не таким, як вони розраховували. Тепер підняти проти нього одверту кампанію, як колись проти Ющенка, не можуть, бо собі дорожче. Тож мусять шукати інші шляхи підриву української держави. От, наприклад, Андруховича зняли з консервації.2010.09.08 | Мартинюк
Ванька не був законсервований - ванька був живий.
Просто я до того на того ваньку звертав мало уваги, хоча знав його ще з Москви. Памятаю мою невдалу спробу навернути його до випуску української газети у Москві. Єдиним результатом цього стало те що випуск газети затримався на пару місяців - "маестро" ніяк не міг написати вступну статтю до першого номера. Потім він чесно сказав що то його мало колише, і я без ніяких образ випустив декілька випусків газети під назвою "Пора" , допоки мені довелося депортуватися з Москви.Почитав потім пару його книжок, які мене ані не схвилювали, ані не зачепили - але толерував його як людину, котрій вдається написати і надрукувати щось україномовне і читабельне, підтримувача українського літературного цеху і живу провокацію для молодих ( і немолодих) - "а я ж таки так само/краще можу".
Це я про якийсь "неймовірний вклад Андруховича в українську справу" . Не було такого - він вів життя українського інтелігента-тусувальника там де це можна було робити , тобто за спинами політично заангажованих галичан, свідомо сторонився політики і загалом мало відрізнявся від "скрябінського" Кузьми, який одного разу погодився стати одним із фейсів "озимого покоління".
Після його недавніх славетних "пуків" на тему поділу України я вже погано відрізняю його від "озимого" Кузьми ( хіба тим, що деякі пісні "Скрябіна" мені дуже подобаються, на відміну від книг Андруховича.
Гадаю що наприкінці 90 ініціатори творення "озимого движенія" недопрацювали і зажлобилися потратили дещицю часу і рублів аби залучити Юрця до того "движняку".
Для мене Андрухович перестав існувати щонайменше на рік - бо люди все ж міняються може він якось справиться . Бо те що є зараз у всіх його дублях і реміксах - "я сказав правильно, це ви мене не правильно зрозуміли" лише посилює моє "гамакребне" ставлення до видатного "писатєля" .
Назавершення можу повторити колись сказане мною - "Коли 5 тисяч оточили Константинополь, то в ньому тоді проживав один мільйон андруховичів". Не в образу візнтійцям , просто константація факту.
Те що зараз робиться є очевидно привернення загальної уваги до висловленої Андруховичем тези, спробою подолати її несприйняття більшістю (!!!) українців, надати їй позиченою в Андруховича "респектабельності" і оселити цю мислебацилу в мізках інтелігенції черз наявну в цих мізках "дірку Андруховича".
2010.09.08 | Хома Брут
Re: Андрухович і пацани
> Так от, на мій погляд, очевидне: ніяке відокремлення Донбасу (і Криму) пацанам від решти України не потрібне і в осяжній перспективі потрібним не стане,Іменно те саме писав і Андрухович: що нинішнє керівництво не має наміру чи бажання що-небудь відділяти і планує мати в кишені всю Україну. І він підписався б під всіма ствердженнями цієї ремарки. Мені здається, вона ломиться у відкриті двері.
2010.09.08 | SKabuud
але пропагадна сепаратизму є злочином проти Держави
2010.09.08 | Bogun
Держава, в якій чиниться тотальне беззаконня, починаючи від
Президента і закінчуючи головами сільрад, очікувати, що хтось притягне Андруховича, за пропагування сепаратизму смішно.2010.09.09 | Адвокат ...
А отето Ви,-- дрма! Ґєнсєк за базар нє отвєчяєт. А вот
базар за ґєнсєка,-- па полной!Хаму та го подєльнікам,-- мона руйнувати країну, підживлювати та роздмухувати сепаратистичьні настрої. Патамуша,-- положено по должності. А от всякім там Андруховичам,-- зась! Бо Андрухович каже, як зробити по людські те, що мародерос роблять по своєму, по-дєбільному. Від так, Андруховича до криміналю! Па панятіям!!!
2010.09.08 | OlalaZhm
Здається, Бруте, ми заважаємо Кабуду з собою поспілкуватись...
2010.09.08 | Bogun
Шановний, дійсно, хоча б фразу по темі сказала. Вже остогидло
Ваше базікання. Створіть собі тему: Як я ненавиджу Кабуда. І там тіштесь собі на здоров'я. Майте совість.2010.09.08 | Мартинюк
Трохи свіжої офтопні
В інеті появися твій двійник під ніком "Хома Брут" - продукує довжелезні конпіроложества на теми доволі художнього переспіву "Протоколів мудреців", та власних теорій про "масову зраду" тих армій СРСР, які попали в полон до німців у 41-42 роках.На жаль багато хто гадає що то є ваша шанована особа. Пропоную взяти до уваги. Нещодавно було посилання на цього діяча навіть на нашому форумі.
Його блог на якійсь руснацні функціонує з січня цього року - схоже пердвиборчийц варіант. Але це агіпропер високого класу - май на увазі
2010.09.08 | observеr
респект
Олександр Северин пише:> справжнім інспіратором їхніх вербальних вивержень часто-густо виступала, дуже схоже, питомо українська тварюка, знана яко жаба зелена вульгаріс. Тобто – заздрість до талановитої та вільної у вчинках і думках людини.
...
> По-друге, якраз його виступ (доводиться ще раз вжити це слово на ознаку не намірної декларації, а суспільно-резонансної заяви) у жодному разі не є якоюсь ретрансляцією чужих і недружніх до України мислевірусів, адже для незалежности, європейського вектору і, між іншим, для єдности України Андрухович самотужки зробив незрівняно більше, ніж чи не всі його критики укупі.
2010.09.08 | observеr
з інтерв'ю рябчука (/)
– То Київ для вас належить поки що до тої меншої, «української» України? А як ви ставитеся до ідеї письменника Андруховича дати можливість Криму і Донбасу від’єднатися?..– Андрухович, наскільки пригадую, говорив лише про Донбас. Крим – це земля насамперед кримських татар. І не нам, а тим більше не мародерам, які загарбали по війні їхні землі й оселі, вирішувати долю півострова.
Як я розумію, Андрухович сказав дуже просту й очевидну з ліберального погляду річ: якщо абсолютна більшість населення якоїсь території – Донбасу, Косова, Абхазії чи Карабаху – не почуває нічого спільного з країною, у якій живе, не поважає її мови й культури, її символів ї героїв, то не можна їх ані силоміць до цього примушувати, ані втримувати у «священних» кордонах. Якщо ми ліберали і гуманісти, то мусимо прийняти людиноцентричний, а не державоцентричний погляд на проблему. Звісно, тут виникає проблема меншин, які хотіли б лишитися у своїй країні – але за доброї волі та належного міжнародного нагляду ці проблеми можна цілком мирно вирішити: обміном територій, населення або й просто відкритими кордонами та максимальним забезпеченням прав меншин у нових державах.
Інша річ, що у нашому випадку ця ідея наразі цілком утопійна: кожна сторона вважає, що візьме гору і збудує «свою» Україну на всій її теперішній території. Я в це не вірю, але й сперечатися із «соборниками» не маю наміру. На все свій час. Особисто для мене Україна закінчується на історичних кордонах Речі Посполитої та Гетьманщини. Все решта – Дике Поле. А те, що там, мовляв, теж є «свідомі українці», мене ні в чому не переконує. Українці є і на Холмщині, і на Берестейщині, і в Канаді, і, може, навіть на Кубані. То й що? Найрозумніше, до речі, що міг би зробити сьогодні Путін, це подарувати нам ще й Кубань укупі з Курщиною та Воронежчиною. Тоді б навіть без «тушок» його аґентура складала в парламенті конституційну більшість – з усіма бажаними для Кремля наслідками.
Ящірки, яким шкода позбутись хвоста, позбуваються голови. Це, як мені здається, все, що хотів сказати своїм землякам Юрій Андрухович.
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?key=1283964218&
2010.09.08 | Хвізик
і цього туди ж понесло
2010.09.08 | Volodimir_V
Re: Андрухович і пацани, як надоїли ці гуси у вулику
з текстусказане про розподіл України
це мислебацила
сказане Андруховичем про розподіл
це не мислебацила бо Андрухович талант,
критики Анрюховича задрізники, тварюка зелена жаба.
Жавтоблакитні патріоти ображають колір,
вороги України патріоти.
дайте право відділитися Бутьте разом з Андрюховичем спасемо частину україни, а другу віддамо.
тобто приплили.
ЧИ ВИ ДУРНІ ЧИ ВАС СПЕЦІАЛЬНО ГОТУЮТЬ?
Я не хочу жити в україні, я хочу жити в Україні!
2010.09.08 | Мартинюк
Контент-аналіз
2010.09.09 | Мірко
Re:ми всі "повернемо Україну собі" всю, або ми її всю і втратимо
Олександр Северин пише:> Відтак, або ми всі (поза всяким сумнівом, разом з Ю.Андруховичем) "повернемо Україну собі" всю, або ми її всю і втратимо. Або/або.<
Чомусь двадцять років тому ви б не сказали ми всі "повернемо СССР собі" всю, або ми її всю і втратимо. Був зроблений певний підрахунок який довів що українська Україна від балтики по тихий океан неможлива, і що для вижиття української нації треба меншу територію а не більшу. Бачучи сьогоднішні реалії, може треба нам знов перерахувати перспективи.
Проте я, як і пан Андрухович, кажемо спитатися населення, а не насліпо відділяти шматки країни.
Тоді (2006) коли я вперше написав це Або-або, я хотів забрати усякі ілюзії про можливість московської, чи пак московськомовної Украини, і вірив що навіть із такими передумовами Донбас і Луганськ таки виберуть українську Україну а не московську Московщину.
А факт що Ви, пан Северин, як житель і знавець цих теренів настільки боїтеся перспективи такого референдуму означає що я був оптимістом щодо їхних мовно-національних бажань. Це значить що Ви є переконані що переважаюча більшість населення Донбасу й Луганщини таки хочуть назад до Москви. А якщо так, тоді що?
2010.09.09 | hrcvt
як часто треба проводити такий референдум?
Нагадаю, в 1991 був референдум, де в усіх областях підтримана незалежна Україна. Пройшло менше 20 років. Хочете знов референдум? В яких ще країнах проводиться безперервно референдум по її розділенню?Нагадаю, що в Україні нема сепаратистських рухів. На всіх виборах партії, які писали в програмі сепаратизм або ліквідацію незалежності, не набирали 1%.
А вся ініціатива належить кільком публіцистам (якщо Вас теж вважати публіцистом), з яких частина не є громадянами України. На якій підставі ви хочете цих референдумів, "чи хочуть вони в Донецьку України чи не хочуть"? Що, в Донецьку стоїть мільйонний мітинг за відокремлення Донецька, а жорстокий Київ не дозволяє провести референдум? На підставі трьох публіцистичних статей і десятка реплік на форумі від п'яти авторів (жоден з яких не донецький сепаратист) робити референдум за розділення країни? Маячня же ж.
2010.09.09 | Мірко
Re: як часто треба проводити такий референдум?
hrcvt пише:> Нагадаю, в 1991 був референдум, де в усіх областях підтримана незалежна Україна.<
Так. Але не українська Україна. Для багатьох це творився терен для, як москалі кажуть, безпредєлу.
>Пройшло менше 20 років. Хочете знов референдум?<
Так. Але інакший. Сподіюсь що Ви матеріял прочитали.
>В яких ще країнах проводиться безперервно референдум по її розділенню?<
В Канаді.
> Нагадаю, що в Україні нема сепаратистських рухів.<
Це ще більша загроза. Бо плян є на сто відсоткову москалізацію країни. Слідкуйте за новинами.
>На всіх виборах партії, які писали в програмі сепаратизм або ліквідацію незалежності, не набирали 1%.<
Московський плян інакший. (див повище)
> А вся ініціатива належить кільком публіцистам (якщо Вас теж вважати публіцистом), з яких частина не є громадянами України. На якій підставі ви хочете цих референдумів, "чи хочуть вони в Донецьку України чи не хочуть"?<
На демократичній. (замість громадянської війни)
>Що, в Донецьку стоїть мільйонний мітинг за відокремлення Донецька, а жорстокий Київ не дозволяє провести референдум? На підставі трьох публіцистичних статей і десятка реплік на форумі від п'яти авторів (жоден з яких не донецький сепаратист) робити референдум за розділення країни? Маячня же ж.<
Тоді нема вам чого боятися. Проте пісьля цього покінчиться москалізація України. А Ви як із цим покінчитe?
2010.09.10 | hrcvt
Re: як часто треба проводити такий референдум?
Мірко пише:> Так. Але інакший. Сподіюсь що Ви матеріял прочитали.
Сформулюйте, який саме. Не маю часу шукати, про який матеріал ви говорите. В попередньому дописі ви пишете таке: "переважаюча більшість населення Донбасу й Луганщини таки хочуть назад до Москви" - це питати на референдумі чи щось інше?
2010.09.13 | Мірко
Re: як часто треба проводити такий референдум?
hrcvt пише:> Сформулюйте, який саме. Не маю часу шукати, про який матеріал ви говорите.<
Глибоко глибоко в архівах 2006-го...
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_arch2006&trs=-1&key=1148695715
2010.09.13 | Sean
Ніколи його не треба проводити
З двох причин:1. "Або/або" це не витвори Вашої "віртуальної політики", а проста істина, що або всю Україну врятуємо, або не врятуємо, хоча б тому, що пацани мають на це зовсім інший погляд, ніж пан Мірко, при тому мають дещо більший
І якщо пацани колись самі захочуть того референдуму, то лише внаслідок того, що ми будемо рятувати всю Україну, а не тікати (за Збруч, чи ще кудись) іще до бою.
2. Ви не в стані організувати той референдум. А в стані лише написати про нього в інтернеті. Від того жоден референдум не організується.
Тому це все, знов-таки, у казковому дискурсі "а пагаваріть". Смішно, їй-бо
2010.09.14 | Мірко
Re: Ніколи його не треба проводити
Sean пише:> З двох причин:
>
> 1. "Або/або" це не витвори Вашої "віртуальної політики", а проста істина, що або всю Україну врятуємо, або не врятуємо, хоча б тому, що пацани мають на це зовсім інший погляд, ніж пан Мірко, при тому мають дещо більший
>
> І якщо пацани колись самі захочуть того референдуму, то лише внаслідок того, що ми будемо рятувати всю Україну, а не тікати (за Збруч, чи ще кудись) іще до бою.
>
Як напевно зауважили, пропозиція писалася у 2006-му. За умов помаранчевої влади це можна було провести. Рахую що сьогодні вислід був би багато гірший, але все ж таки за влади Рябчуківських креолів, чи пак Ваших пацанів, до такого референдуму не допуститься. Ви напевно почуваєтесь дещо дивно опинившися по однім боці барикади із найбільш одіозними ворогами української нації.
Зауважте що шановні письменники й політологи які недавно були долучилися до цеї думки це тверезо розуміли, і тому казали якщо повернеться "помаранчева" чи пак нац-дем влада - Тоді треба провести референдум. Відчув що вони не були оптимістичних поглядів щодо демократичного повернення такої влади.
"цо би било як би било"
> 2. Ви не в стані організувати той референдум.<
Правда. Я лише можу підкинути думку. Якщо т.з. еліта України не захопиться нею, - то це лиш пилина розвіяна вітром по степу.
Потішив Вас?
>А в стані лише написати про нього в інтернеті. Від того жоден референдум не організується.<
Безпосередно ні. Від іскри до пожежі далеко.
> Тому це все, знов-таки, у казковому дискурсі "а пагаваріть". Смішно, їй-бо<
Тоді смійтеся. Видно потішив Вас.
А ще краще, вийдіть і перейдіться містом. І на кожне почуте московське слово посмійтеся. То ще веселіше Вам буде.
Аж до болю.
2010.09.14 | Sean
Точно ніколи, не сумнівайтеся
якщо вже так кортить щось "поділити", спробували б може краще "поділити" далеку закордонщину. Але і те у Вас не вийде, з гарантієюp.s. Дивні ж "націоналісти" ся трапляють, чесне слово...
2010.09.14 | hrcvt
Re: як часто треба проводити такий референдум?
Це частково безглуздя, а частково фантастика.(1) Формулювання вашого референдуму повторює теперішнє законодавство про мови. Тобто не ясно, чого ви ним добиваєтесь.
Але припустимо, що ви якось переформулюєте і явно запишете ту думку, яку маєте на увазі: збільшення сфери застосування української мови (і зменшення, відповідно, російської).
(2) Держава, яка зможе провести і забезпечити такий референдум, його не потребує.
(3) Громадяни, які цього не хочуть, залишаються громадянами України і мають рівні права з іншими громадянами, і нічого ви з цим не вдієте. Зокрема, вони не зобов'язані робити вибір, який ви їм пропонуєте, а примусити ви їх не можете (див. п. 2).
(4) "Передача" територій іншим державам смішна сама по собі.
(5) Як і переїзд мільйонів біженців.
Тощо. Не кажучи, що в вас нема способа примусити державу це все робити.
Все рівно люблю абсурдні ідеї.
2010.09.14 | Мірко
Re: як часто треба проводити такий референдум?(л)
hrcvt пише:> (1) Формулювання вашого референдуму повторює теперішнє законодавство про мови.<
Чогось не дочиталися. (різне доповнення потрібне - пропозиція це лише нарис) Для вигоди, повторю тут -
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_arch2006&trs=-1&key=1148695715
Пропозиція/нарис референдуму державно-мовної приналежності "АБО-АБО"
1. Референдум можна проводити лише в області яка має спільний кордон із державою в котрій бажана мова має статус державної..
2. Референдум проводиться лише пісьля такої прозьби обласною радою, або пісьля проголошення не-української мови урядовою на обласнім рівні. (для справ цього закону про референдум ця мова зватиметься "бажаною мовою").
3. Референдум проводиться лише по одній області річно.
4. Референдум це внутрішна справа України. В області де пропонується референдум не можуть бути розташовані і не можуть втручатися чужі війська, чужі поліційні загони, чужі цивільні міліції, ні чужі державні структури, власності чи представництва.
5. В час референдуму забороняється втручання чужих державних структур і включення будь яких фондів із поза меж України, чи від чужих держав. В разі такого втручання референдум визнається недійсним і не підлягає повторенню через 5 років.
6. Референдум проводиться рівно 6 місяців пісьля його проголошення.
7. Референдум відбудеться в час окремий від будь яких інших виборів, чи то на державному чи обласному рівні.
8. В референдумі буде поставлене лише одно чітке питання, лише українською та "бажаною" мовами. Українською мовою воно звучатиме так: >(1) З огляду на свої мовні потреби і бажання, я вибираю щоби область мого проживання, ХХХХХ, була в Україні, де державна мова, мова громадського спілкування і мова захищена дежавою (національна мова) є українська. (2) З огляду на свої мовні потреби і бажання, я вибираю щоби область мого проживання, ХХХХХ, була включена в склад держави МММММ де державна мова є ммммм.<
9. Для визнання результату референдуму в користь чужої держави як дійсним потрібно 60%+1 голосів. Якщо голосів в користь чужої держави більше 50% але нижче 60%, референдум підлягає одноразовім повторенню через рівно 5 років.
10. Результат референдуму, якщо в користь чужої держави, буде узгоджений із цею державою і стане чинним і узаконеним рівно 6 місяців пісьля Референдуму.
11. Якщо результат референдуму буде в користь чужої держави, українська держава сприятиме переселенню в сусідну область України, тих громадян які подадуть на це заяву за три місяці від дня референдуму. Держава з'обовязується такому переселенню до дня 6 місяців пісьля Референдуму.
12. Якщо результат референдуму буде в користь України, усі закони приняті обласною радою про урядове/офіційне/реґіональне становище чужої мови втрачають чинність від дня референдуму, і повний склад обласної ради достроково підлягає відставці, з перевиборами через рівно 3 місяці.
13. Закон перестає діяти через 10 років пісьля його прийняття Верховною Радою України.
>Тобто не ясно, чого ви ним добиваєтесь.<
Української України.
> (3) Громадяни, які цього не хочуть, залишаються громадянами України і мають рівні права з іншими громадянами, і нічого ви з цим не вдієте. Зокрема, вони не зобов'язані робити вибір, який ви їм пропонуєте, а примусити ви їх не можете (див. п. 2).
>
Ні. Стануть громадянами сусідної держави.
> (4) "Передача" територій іншим державам смішна сама по собі.
>
Робиться. Навіть нашою незалежною Україною (я не лише про Севастопіль)
> (5) Як і переїзд мільйонів біженців.
>
Робилося. На східних і західних кордонах Німеччини.
> Тощо. Не кажучи, що в вас нема способа примусити державу це все робити.
>
Що найгірше, нема у Вас способу примусити українську державу що буть зробити.
Так що усі міркування ведуть до громадянської війни або небуття.
> Все рівно люблю абсурдні ідеї.<
Угу. Найбільш абсурдним була українська незалежність. По сей день цю ідею люблю.
2010.09.09 | Читач
Re: Можна вапрос?
> для єдности України Андрухович самотужки зробив незрівняно більше, ніж чи не всі його критики укупі.
>
Зацікавило. Можна спитати, що ж саме такого він зробив?
П.С. Таємниць з дияволом в сирі, бухим в дюндєль Антоничем, Леською і Олькою - лесбіянками і прочою по...бенню, пардон, дезорієнтацією на місцевості для малолєток, чур, не прєдлагать
2010.09.09 | hrcvt
створив новітню українську літературу
Без чого не може існувати сучасна нація.Створив разом з іншими авторами, звісно. Вам може не подобатись, але це існує і це впливає на культурну дійсність.
Читач пише:
>
>
> > для єдности України Андрухович самотужки зробив незрівняно більше, ніж чи не всі його критики укупі.
> >
>
> Зацікавило. Можна спитати, що ж саме такого він зробив?
>
> П.С. Таємниць з дияволом в сирі, бухим в дюндєль Антоничем, Леською і Олькою - лесбіянками і прочою по...бенню, пардон, дезорієнтацією на місцевості для малолєток, чур, не прєдлагать
2010.09.09 | Мартинюк
Приймав участь
В цьому приймали участь ще дуже багато інших - можна піти в книгарню "Є" і переконатися. Вклав свою дещицю і Андрухович.Одеситка Лариса Доліна напевне також піднімала авторитет України співаючи свій джаз, поки не ляпнула нещодавно свою "заяву" на концерті в Одесі.
Я завди був проти приниження ролі Андруховича в літературі, але так само проти творення з нього чергового бронзового памятника. Вистарчить з нас вже Драча ,Яворівського і компанії.
Великі світові дяді вирішили погратися в гру "Поділи Україну" і почали совати туди сюди оловяним Андруховичем. Але це їх гра.
Настійно не рекомендую іншим українцям втягувалися в ту гру .
2010.09.09 | Чучхе
До речі, теза "відділення Донбасу" крайньо антиевропейська
оскільки нинішня Европа, від якої так преться Андрухович, має за генеральний напрям стертя будь-яких кордонів2010.09.09 | Мірко
Косово у Азії? Вивчіть географію.
2010.09.09 | Адвокат ...
Ларіса (обєз-|jg'p-)Доліна вже давно співає попсу. За жирний ґєл
2010.09.09 | ziggy_freud
шкода. Талановита співачка в перманентному іміджі ТП
Мартинюк пише:> Одеситка Лариса Доліна напевне також піднімала авторитет України співаючи свій джаз, поки не ляпнула нещодавно свою "заяву" на концерті в Одесі.
а ще вона колись співала в авангардних операх Шнітке. На що здатна далеко не кожна поп-джазова дєвучька з кабака напроти. Однак в Москві ще гірше попсове болото, ніж в Києві. Різниця - там більше дурних грошей на рагульскі забавки. І більше згідних на будь-яке паскудство масовиків-витівників, що їдуть "пакарять сталіцу".
щоб зароблять лаве в їхньому шоу-бізнесі, бажано зробити ліцо попроще. Ну тіпа я обичная пергідрольная бухветчіца с толстой жопой. Только пою нємного лучше вас...
> Великі світові дяді вирішили погратися в гру "Поділи Україну"
> Настійно не рекомендую іншим українцям втягувалися в ту гру .
100%
2010.09.09 | Читач
Re: читайте уважніше
> >
> > > для єдности України Андрухович самотужки зробив незрівняно більше, ніж чи не всі його критики укупі.
Мені теж у дитинстві подобались "Рекреації". Нє вапрос.
Питання стояло про роботу на "єдність України". А отут уже звиняйте. Література, творена Андруховичем, ні разу не "національна" і не об'єднуюча. Вона "групова", тусовочна, кланова. Студентська, молодіжна, богемна, "капусникова" - не знаю, виберіть самі. Вона навіть не "галицька", бо сучасної Галичини Андрухович теж ніяк не відображає - це куди талановитіше за нього робить Прохасько. Або навіть Матіос, хоч я особисто її читать і не можу:).
Не треба тулити Андруховича в "національні письменники" класу Забужко чи Жадана. У Андруховича була колись своя культурна ніша, і ніхто в нього її не забирав. Поки він на радість малолєткам співав з гуртом Карбідо - нє вапрос, хай їздить із турами по Україні, все краще ніж з Україною в серці. (До речі, а ЙОМУ тури - хто проплачував?) Але сьогодні Андрухович - це реально політичний проект. Тому непогано б розібратися, чий і як так сталося. А надувати йому неіснуючі заслуги, це тільки той проект підтримувати. Не думаю, що з цього вийде користь Україні.
2010.09.12 | Pavlo Z.
Re: читайте уважніше
Читач пише:>
>
> > >
> > > > для єдности України Андрухович самотужки зробив незрівняно більше, ніж чи не всі його критики укупі.
>
>
> Мені теж у дитинстві подобались "Рекреації". Нє вапрос.
>
> Питання стояло про роботу на "єдність України". А отут уже звиняйте. Література, творена Андруховичем, ні разу не "національна" і не об'єднуюча. Вона "групова", тусовочна, кланова. Студентська, молодіжна, богемна, "капусникова" - не знаю, виберіть самі. Вона навіть не "галицька", бо сучасної Галичини Андрухович теж ніяк не відображає - це куди талановитіше за нього робить Прохасько. Або навіть Матіос, хоч я особисто її читать і не можу:).
>
> Не треба тулити Андруховича в "національні письменники" класу Забужко чи Жадана. У Андруховича була колись своя культурна ніша, і ніхто в нього її не забирав. Поки він на радість малолєткам співав з гуртом Карбідо - нє вапрос, хай їздить із турами по Україні, все краще ніж з Україною в серці. (До речі, а ЙОМУ тури - хто проплачував?) Але сьогодні Андрухович - це реально політичний проект. Тому непогано б розібратися, чий і як так сталося. А надувати йому неіснуючі заслуги, це тільки той проект підтримувати. Не думаю, що з цього вийде користь Україні.
2010.09.09 | ziggy_freud
Re: про пацанів і пацанство як поведінкову детермінанту
вітчизняні пацанознавчі студії ще чекають своїх героїв. Це один з викликів української гуманітарної науки, на який переконлива відповідь поки відсутня. Я теж навряд є вузьким фахівцем з Донецької та Луганської області. Але середній по палаті рівень ламерства, коли пишуть про ці території, дуже неприємно вражає. Як і писанина деяких південних східняків про "Галіцию".Деякі мої майже колеги аж настільки не здогадуються про актуальність питання, що правникові доводиться пояснювати. І в пана виходить краще, ніж в багатьох відомих мені гуманітаріїв...
2010.09.09 | Манул
16 вересня "Карпати" гуляють супроти "Боруссії". Вболіваймо
за "Карпати": від Луганська і Донецька до Львова і Чопа, від хутора Михайлівського до мису Сарич і Вилкова! Ми переможемо!Слава Україні!
2010.09.13 | Манул
Re: 16 вересня "Карпати" гуляють супроти "Боруссії". Вболіваймо
Новости футбола → Лига Европы → Олег Кононов: «В матче с «Боруссией» будем играть только на победу»13.09.2010, 10:47
Главный тренер львовских «Карпат» Олег Кононов заявил, что его команда будет играть на победу в матче 1-го тура группового турнира Лиги Европы против дортмундской «Боруссии», который состоится в этот четверг во Львове.
«Наши представители уже побывали на матче с участием „Боруссии“. В целом, у нас есть полное представление о сопернике, о манере его игры, — сказал Кононов после вчерашнего матча чемпионата Украины с „Ильичевцем“. — Это хорошая, сильная команда, но мы играем на своем поле, перед своими болельщиками, и, кроме того, для нас очень важно хорошо начать групповой турнир. Поэтому в матче с „Боруссией“ будем играть только на победу. Удастся ли нам это, будет зависеть от того, насколько сумеем раскрыть свой текущий потенциал».
То нічого, що Олєг Кононов - москаль. Андрухович грати у футбол не вміє. А хто пам'ятає Габовду?
2010.09.16 | Манул
Re: 16 вересня "Карпати" гуляють супроти "Боруссії". Вболіваймо
Гульню "Карпати" (Львів) - "Боруссія" (Дортмунд) тим, хто не мешкає на Галичині і не поїхав у Львів, щоб підтримати наших вояків безпосередньо, треба дивитись на каналі ICTV о 22.00 сьогодні.Андрухович у футбол не гуляє і виступає проти проведення Євро-2012 в Україні.
Ганьба Андруховичу!
Ми переможемо!
Слава героям!
2010.09.09 | Kohoutek
Re: Андрухович і пацани
2010.09.22 | ЮВС
Re: Андрухович і пацани
Для багатьох позиція Андруховича виглядає крамольною, а мені здажться вона не достатньо радикальна. Не Донбас і Крим, а всю Бидляндію. Чому б не провести по всім областям України референдуми з єдиним питанням: з Україною чи ні? Хто не хоче - нехай відокремлюються. Не хочете вчити українську - Росія поруч. Вперед до Путіна вчити китайську.2010.09.23 | Мірко
Пропозиція давно стоїть (л)
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_arch2006&trs=-1&key=1148695715Вже чотирирічної давнини.
2010.09.23 | samopal
А чого ж "здорові сили" не підтримали ініціативу Сєвєродонецька?
2010.09.23 | Мірко
Бо засліплені евфорією
Гадали що помаранчева революція буде національною революцією, а вийшло що була лише демократичною. Треба було пропонувати щось в стилю Або-або як алтернативу Сєвернодонецьку.2010.09.23 | Isoлято
Нікакіх "областям"! Виключно на рівні районів!
ЮВС пише:> Чому б не провести по всім областям України референдуми з єдиним питанням: з Україною чи ні?