09/21/2010 | Леонід Пінчук

Оглядачу «Рабочая газета», українцю за національністю з огляду на відоме і славне прізвище, а також іншим співробітникам газети, за прізвищами українцям, але які забули про національність, ставши з огляду на те,що пишуть,комуністами і які закривають очі на знущання з української мови і нації у викладі В.Богуна, заст.редактора А.Манілику, секретарю О.Божко, редакторам Є.Пасішніченку, В.Поліщуку, завідуючим відділами О.Гуменюку, О.Хорунжому і всім комуністам-українцям, яким не соромно і які мовчать на оте «тьху» на українську націю на всю Україну на першій сторінці газети(№164,14777,середа,15 вересня 2010 року,www.rg.kiev.ua). На націю, до якої Ви належите, хоч і цураєтеся цього, повтрюючи, як водилося завжди, вождів, П.Симоненка, А.Мартинюка, О.Голуба і нших.
Бо як,пане чи товаришу Володимире, розуміти оте Ваше «тьху» на українізацію з пересмикуванням фактів і висмикуванням анекдотів про невдалі чи надумані переклади на українську мову і смакуванням якогось придуманого Вами « новоязу нинішніх «мовознавців»?
З приводу анекдотів про, сподіваюсь, рідну Вам мову і націю, які тільки і знають росіяни про українську мову разом із знаннями лише про двох Тарасів,Тараса Бульбу і Тараса Шевченка, перечитайте, будь ласка, і надрукуйте в газеті вірш щирого комуніста –ленінця В.Маяковського «Долг Украине», щоб Вам і всім нинішнім комуністам – українцям за національністю стало соромно за те, що ви забули про свій борг перед рідною Україною, прислухаючись , як і більшість нинішніх членів інших партій, до голосу партійних вождів і партійних програм і не чуючи чи не бажаючи чути голос крові, роду ,племені, « славних прадідів великих правнуки погані».
Зокрема, перечитайте і надрукуйте в газеті слова В.Леніна про національну державу і нагальність самовизначення націй, які вийшли із «тюрми народів», царської Росії, зокрема,української нації, самовизначення якої за твердженнями фахівців не відбулося всупереч заповітам Леніна ані в Радянському Союзі ,ані нині, в незалежній Україні, як не прикро, від чого і маємо всі проблеми, хворобу української нації і суспільства, на якій будують свою політику сили вчорашнього дня, комуністи, регіонали, соціалісти, прикладаючи всі зусилля, щоб зберегти оте Ваше «тьху» на українізацію і не відпускати українців із стану «російськомовних», захищаючи їхні права на нерідну їм мову, чого не передбачає Конституція України, зокрема,стаття 11, за якою держава забезпечує розвиток мовної самобутності української нації і всіх меншин,в тому числі,і російської, зрозуміло,рідною мовою. Надрукуйт е,будь ласка, цю статтю Конституції України в газеті, щоб комуністи –уцкраїнці і Ви, зокрема, усвідомили лукавість і антиконституційність гасла захисту прав російськомовних і мали нарешті свою думку з приводу дій вождів на збереження слухняного російськомовного електорату і себе при владі, а не на захист прав людей на мову використання, як вони запевняють, зокреам,в законопректі П.Симоненка про мови.
То кому і в чому Ви, пане Володимире разом з колегами, допомагаєте, закриваючи очі собі, комуністам і суспільству, насамперед, українцям за національністю, виконуючи вказівки вождів, відпрацьовуючи у такий ганебний для українця спосіб кусок хліба і до хліба? Чи не застряє той кусок Вам в горлі?
Згадайте, будь ласка, самі і нагадайте вождям знову таки В.Леніна і його слова про те, що великороси, нині росіяни, мали би вибачитися перед інородцями в царській Росії, зокрема, і перед українцями за зло, заподіяне царизмом за участю великоросів, за яд великодержавного шовінізму, яким отруїли і українців і від якого вони і сьогодні не оговталися. До речі, вибачення не відбулося, що є повною зневагою ,погодьтеся, до українців за національністю, до Вас, пане Володимире, і до Ваших колег-українців, зневагою до заповітів В.Леніна.
Тому не завадить нагадати комуністам-українцям, надрукувавши в газеті попередження В.Леніна про загрози живучого російського націоналізму, «найбільш реакційного,феодального», який не сприймає права інших народів на самовизначення, мовну самобутність, зокрема, українців на рідну українську і вуха якого стирчать в законопроекті П.Симоненка про узаконення зросійщення через спрощену систему впровадження регіональних мов, якою з огляду на пропоновані норми стане повсюдно російська з номінальною, позбавленою вжитку українською як державною. Лукавий маневр, який передбачав В.Ленін, згадайте, пропонуючи категорично справи в національних республіках, зокрема, в Україні доручати лише людям відповідної національності, бо росіяни і ті, хто працює як П.Симоненко чи С.Гриневецький під росіян, обов.язково знайдуть щілини, щоб протягнути в життя під різними гаслами прошуки російського націоналізму. Як в воду дивився Володимир Іллїч!
А Ви, пане Володимире, українець за національністю пишете з такою зневагою про націоналістів в Україні, називаючи їх «публікою» і не згадавши В.Леніна, не згадавши статтю 11 Конституції України про забезпечення консолідації і розвитку української нації, не загадавши слова Т.Шевченка, адресовані українцям і Вам « обнімітеся, брати мої, молю вас, благаю». То ж запам,ятайте, будь ласка, і розкажіть читачам газети, насамперед, українцям за національністю, що в отих вимогах статті 11 Конституції України про консолідацію української нації, в отих словах Т.Шевченка - весь український націоналізм як ідеологія єдності, консолідації української нації, її самовизначення через побудову національної держави , як ідеологія пригнобленої за словами В.Леніна нації, націоналізм якої прогресивний і не несе загрози іншим націям, а ,навпаки, має всіляко підтримуватися, зокрема ,комуністами. На жаль, через Ваші залякування українців націоналізмом в обличчі «бандерівщини», «нацизму», «расизму», і навіть «фашизму» і через вкрай незадовільну роботу провідників української справи ідеологія українського націоналізму не заволоділа українцями за національністю, не сповідується ними в більшості, від чого і всі негаразди в Україні. Наведу лише один красномовний факт із книги І.Магрицької «На нашій, на своїй землі». Якось одну із японських делегацій в Україні запитали, чого не вистачає в останній,щоб впевнено стати на шлях розвитку як Японія. Відповідь була короткою: « націоналізму». А Ви що пишете ,пане Володимире, заробляючи неправдою кусок хліба і забуваючи вічну біблейську заповідь, що не хлібом єдиним живе людина?!
І чи не тому Ви ,згадавши «нейтральних» Котляревського,Нечуя- Левицького, Коцюбинського,Стельмаха,забули ,що українською мовою писали Т.Шевченко, В.Винниченко, М.Грушевський, А.Погрібний і багато інших, яких комуністи підозрюють в симпатях українському націоналізму. До речі, перечитайте доктора філології професора Анатолія Погрібного, бодай ,його статтю « Раз ми є,то де…», щоб вибачитися перед мовознавцями за видуманий Вами «новояз» і розказати читачам правду: мовознавці кликали і кличуть сьогодні до поширення української мови серед українців за національністю, до,як неприкро,українізації українців з повагою до прав інших націй на мовну самобутність, зокрема,до прав росіян( тільки не російськомовних!!) на використання і розвиток російської мови,з повагою до вимог статті 11 Конституції України. Там же, у А.Погрібного Ви знайдете листи його дописувачів, українців, щоб сказати читачам газети правду, що українці в Криму, на сході і півдні України, насамперед , бажали і бажають знати рідну мову і що їм заважає в цьому фактичний духовний геноцид по відношенню до українців, який влаштували там регіонали, комуністи, соціалісти, самозванні захисники прав російськомовних, аби зберегти виборчий електорат в найбільш чисельних за населенням областях. Сподіваюся, що у Вас пропаде бажання говорити за українців, як це Ви робите з отим «тьху-ти «, а Ви закажете робити таке і своїм колегам по газеті, по партії.
І нарешті про згадувані Вами переклади з анекдотами про українську мову і про невідомого професора, який не здатний був впоратися із російсько-українським словником, що аж заплакав.Нагадаю Вам, а Ви вже, будь ласка, читачам газети думку Максима Стріхи, віце-президента АН вищої школи України, доктора наук,яку він висловив у відкритому листі В.Литвину з приводу законопректу П Симоненка і інших: »Що ж до доступу до сітової культури за посередництвом російської мови то варто нагадати: в Україні сформовано одну з найпотужніших у Європі шкіл художнього перекладу.Подвижницькими зусиллями М.Зерова, М.Рильського,М.Бажана,Б.Тена і багатьох інших блискучих перекладачів ХХ століття українці мають усі можливості долучатися до світової класики й сучасної зарубіжної літератури СВОЄЮ РІДНОЮ МОВОЮ»(«Слово просвіти»число 37 ц.р, стор3.). Зрозуміло,українською, на яку оте Ваше «Тьху-ти «.
Складається враження,пане чи товаришу Володимире, що неправдою, позичивши у Сірка очі ,кусок хліба і до хліба заробляти нині у комуністів легше?! Але ж ,пам,ятаєте, що неправдою світ пройдеш, та не повернешся назад, в рідне національне духовне середовище, без чого мертвіє душа. То ж згадаймо гіркі, але справедливі слова Т.Шевченка, адресовані і Вам як і всм нинішнім українцям за національністю :» Схаменіться, недолюди, діти юродиві. Полюбіте щирим серцем велику руїну.розкуйтеся,братайтеся» І нехай Вам буде соромно за оте «тьху-ти» на рідну мову, націю , за сприяння лукавим недругам України зберегти її як національну руїну. Майте сором, пане чи товаришу Володимире! Шануйте, будь ласка, правду, Україну, шануйте… Володимира Іллїча.