Микола Рябчук: Польський Кривоніс
09/25/2010 | Майдан-ІНФОРМ
15 серпня 1980 року Генрика Кшивонос зупинила свій трамвай просто на перехресті у центрі Ґданська й заявила, що нікуди далі не поїде. З цього епізоду в Польщі розпочався загальнонаціональний страйк і, як вважають історики, народження ”Солідарності”.
Генрика Кшивонос, себто, по-нашому, Кривоніс, народилася в тюрмі, виростала у сиротинці, з юних літ мусила працювати, щоб утримати себе й молодшу сестру. У 19 років вивчилася на водія трамвая. У той пам’ятний день, коли розпочався загальний страйк, їй було 27. Ми — ровесники.
Я не знаю, чи стало б і мені відваги отак зупинити серед міста трамвай і сказати всім пасажирам, усій країні: все, баста, годі. Генрика каже, що вагалася цілий день і що до останньої хвилі не мала певності: як зреаґують пасажири? Зчинять ґвалт? Загукають поліцію? Надають по шиї?
Пасажири зааплодували. Але то були польські пасажири.
Під час військового стану Генрика поширювала підпільні видання. Врешті місцеві убеки, по-нашому — есбеушники, її заарештували. Була вагітною. Під час катувань втратила дитину. Більше народжувати не змогла. Відважилися з чоловіком удочерити дівчинку. Потім усиновили хлопчика. Потім, коли чоловік несподівано отримав від родичів із Канади невелику спадщину, створили з ним сімейний дитячий будинок. Провадять його донині. Політикою Генрика не займається. Але, коли треба, приходить на з’їзд ”Солідарності” й ріже правду-матінку в очі своїм колишнім колегам. Не боїться нікого, навіть Валенси.
Вона знає, що солідарність — це не лише відвага зупинити в потрібний момент трамвай, щоб підтримати страйкарів. Це ще й уміння, коли осяде пил, повести той трамвай далі.
http://gazeta.ua/index.php?id=354589
sean
Генрика Кшивонос, себто, по-нашому, Кривоніс, народилася в тюрмі, виростала у сиротинці, з юних літ мусила працювати, щоб утримати себе й молодшу сестру. У 19 років вивчилася на водія трамвая. У той пам’ятний день, коли розпочався загальний страйк, їй було 27. Ми — ровесники.
Я не знаю, чи стало б і мені відваги отак зупинити серед міста трамвай і сказати всім пасажирам, усій країні: все, баста, годі. Генрика каже, що вагалася цілий день і що до останньої хвилі не мала певності: як зреаґують пасажири? Зчинять ґвалт? Загукають поліцію? Надають по шиї?
Пасажири зааплодували. Але то були польські пасажири.
Під час військового стану Генрика поширювала підпільні видання. Врешті місцеві убеки, по-нашому — есбеушники, її заарештували. Була вагітною. Під час катувань втратила дитину. Більше народжувати не змогла. Відважилися з чоловіком удочерити дівчинку. Потім усиновили хлопчика. Потім, коли чоловік несподівано отримав від родичів із Канади невелику спадщину, створили з ним сімейний дитячий будинок. Провадять його донині. Політикою Генрика не займається. Але, коли треба, приходить на з’їзд ”Солідарності” й ріже правду-матінку в очі своїм колишнім колегам. Не боїться нікого, навіть Валенси.
Вона знає, що солідарність — це не лише відвага зупинити в потрібний момент трамвай, щоб підтримати страйкарів. Це ще й уміння, коли осяде пил, повести той трамвай далі.
http://gazeta.ua/index.php?id=354589
sean
Відповіді
2010.09.25 | Олекса
Re: Микола Рябчук: Польський Кривоніс
Вітчизна, Честь і Любов до своєї нації! І тоді ніякі воріженьки, разом з друзями, нічого не вдіють...2010.09.25 | rais
Вітайте пані Кривоніс.
2010.09.26 | Мірко
А де наш український? Найвища пора.
2010.09.26 | Pavlo Z.
Та хіба ж Ви не знаєте? Наші кривоноси героїчно виїхали
за кордон. Тут лишилися лише ті, кому на виїзд не вистачає сміливості. Боягузи й слабаки, коротше.2010.09.26 | Мірко
Re: Боягузи й слабаки, коротше
Може і так.(Якщо це про мене, то я нігде не виїзджав. А батьки, як кажуть, із зброєю в руках відступали.)
2010.09.27 | Мартинюк
Таку велику дорогу аби пропагувати поділ України?
Можна було були би й з Києва це робити ...2010.09.29 | Мірко
Re: Таку велику дорогу аби пропагувати поділ України?
Ні. Пропагую українську Україну.Бачу яким способом це можна зробити і яким це не можливо. Якщо у вас свій плян то окресліть нам як ви уявляєте створення української України в сучасних межах, із сучасним населенням (вже не говорячи про сучасне законодавство).
2010.09.29 | Pavlo Z.
Re: Боягузи й слабаки, коротше
Мірко пише:> Може і так.
> (Якщо це про мене, то я нігде не виїзджав. А батьки, як кажуть, із зброєю в руках відступали.)
У мене найглибша повага до Ваших батьків. Цікаво: Ви ділилися з ними ідеєю "Донбас віддати Росії"? І яка реакція?
2010.09.29 | Мірко
Re: Боягузи й слабаки, коротше
Поки жили то питання було як відділити Україну від СССР.Хоч це справді розуміння одного й того самого - в умовах переважаючої кількості московськомовних перспективи для української України не було. Отже в 1991-му ми віддали москалям яких 90% імперії, - і не шкодуємо. Якщо Ви не готові повистрілювати 10-20 мільйонів, то лишається лиш референдум. Але що ж, може таки більшість схочуть бути українцями! Чому у Вас такий песимізм?