Чи вже колись чули про євреїзацію Ізраїлю?
Йосиф Сірка
Чи вже колись чули про євреїзацію Ізраїлю?
Я певний, що не чули і не почуєте. По-перше, Ізраїль ніколи не був частиною російської імперії; по-друге, російськомовні, яких в Ізраїлі відсотково приблизно стільки, як і в Україні, ніколи не дозволили собі такого підозріння до політики Ізраїлю. Запровадження івриту, як державної мови, може не було найпопулярнішим, але воно допомогло згуртувати ізраїльтян, які офіційно і не офіційно зараз вільно послуговуються своєю мовою. Чому в Україні запровадження державної української мови викликає такий спротив „братніх” співгромадян? По- перше, московська імперія тут все ще присутня через своїх численних каґебістів; по-друге, бо Україна не Ізраїль, який зумів серед цілковито ворожого середовища збудувати сильну державу, якій не страшні мільйони ворогів, що його оточують. А мільйонів ворогів (не вороженьків) тих більше по відношенню до населення, ніж тих кремлівських імперських менеджерів по відношенню до України.
В Ізраїлі почуття єдиної родини підсилене не тільки мовою, але й почуттям відповідальності перед пращурами, перед жертвами Голокосту, які за приналежність до віри заплатили своїм життям у газових камерах.
В українців оцю історичну пам’ять, яку зберегли євреї, винищили Голодомором, а щоб її взагалі не згадати, то стали переслідувати істориків. Ви, певно помічаєте різницю між станом становлення ізраїльської держави та будівництвом незалежної української!? Тут слід зазначити, що ізраїльтянам було легше, бо вони на своїй територія не мали стільки потужних ворогів, скільки має Україна за підтримки ненаситного сусіда. Ізраїль зміг побудувати свою державу й забезпечити високий життєвий рівень своїх громадян тільки завдяки ідеї незалежної держави з одною мовою для всіх. А погляньмо на Україну!
Посилена нагінка на все українське, яке знайшло досі свою кульмінаційну точку у нагінці на українську історію, є нічим іншим, як продовженням русифікації, яке розпочалося ще Петром І-им. «Перемога» Віктора Януковича на президентських виборах у лютому 2010 р. виявилася не демократичним переходом влади від одного президента до іншого, але послужила захопленню влади в цілій країні – одним словом, коли б це було не в Україні, то сказали б відбувся переворот і російська хунта захопила владу. Правда, тут обійшлося без участі військових, якщо аґентів колишнього КҐБ не вважати військовими (хоч всі вони мають військові звання і постійно підкреслюють, що „вчорашніх каґебешників нема”. Ознаки «хунтівської» діяльності полягають насамперед у зміні керівних посад, насаджуванні «своїх» на керівні посади по всій країні, а якщо взяти до уваги те, що антиукраїнського «полковника в запасі» поставили на місце міністра освіти, то це таки свідчить про відтінок хунтівських методів, коли вже не про справжню хунту. Відмінність полягає в тому, що справжня хунта (яку ми знаємо з історії) приходить до влади зі зброєю, а в Україні запровадили „новаторство” і довели, що хунтівський переворот можна досягти за допомоги грошей, шантажу та залякувань кримінальних та ласих на гроші депутатів.
Придбання голосів для більшості у ВР України свідчить про те, що не демократія взяла верх в Україні, а гроші та крімінал. Порушення Основного закону про творення коаліції є також одною з нових ознак хунтівських методів, які без прямого застосування зброї привели до влади людей дуже сумнівного минулого. Те, що тзв. тушки покинули фракцію і партію, завдяки яким потрапили до ВР (самостійно були б ніколи не потрапили у депутати), як засвідчує Українська правда, лише підтверджує, що зрада і хунта близькі до себе (Сергій Лещенко, Тушонка для тушок, або Ціна любові до Януковича, УП, 20.09.2010).
Порушення Конституції та законів України цим не закінчилось, але щойно почалось. Почалось воно посадовими особами, які засліплені ненавистю до всього українського, навіть не зупинились перед пам’яттю мільйонів жертв голодної смерті, стали заперечувати Голодомор. А щоб краще мовчати про Голодомор-Ґеноцид, то потрібно налякати істориків, щоб вони цієї теми те торкались, а з нею замовкли б і писати про справжніх героїв України. Складається враження, що хунта тримає президента на показ, а сама провадить свою політику. Інакше не можна оцінити заяви президента про те, що він проти цензури, а телебачення перестало передавати правдиві новини, журналістів почали бити, а один зник без сліду. Президент каже про відкриття архівів, а СБУ переслідує історика за архівні матеріяли, президент навіть відновив сайт про Голодомор, а його міністер заперечує Голодомор. Президент вживає державну мову, а підлеглі нехтують нею. Виникає питання: А хто ж у хунті є провідником, якщо президента постійно підставляють? А може „генерал чи полковник” (зазвичай ці чини відомі в організуванні путчів) взагалі не у Києві сидить? Сумніви викликають і намагання змінити Конституцію, щоб надати президентові більше уповноважень. Дуже напрошується питання: Для чого Януковичу влада, коли він не здатний зняти антидержавного міністра, а керують за нього інші?
Отож, і розперезалися шовіністичні невігласи та їхні прислужники і пішло все не тільки проти мертвих, проти історії, проти героїв, проти журналістів, проти власного народу, але й проти мови й української пісні. Регіонал В.Калєсніченка (так вимовляю, щоб його „не образити” українським написанням) вже й листом звернувся до Хорошковського, бо, мовляв, українці можуть піснею зруйнувати владу. Отже, фестиваль ГАЙДАМАКА.UA в Ірпені, тобто, свято української пісні викликало у українофоба страх, що там будуть співати тільки українські пісні, а їхній зміст може Калєсніченку не підійти. Коли б воля цього регіонала, то українську пісню б заборонили і за допомоги СБУ, нехай співають „Шумел, камьІш, деревя гнулись...”, може це допоможе гнути українців далі. Дуже шкода, що лист підписав і президент Єврейського форуму України А.Монастирський, невже ж українським євреям українська пісня перешкоджає бути євреями!? Зрозуміло, що Колєсніченкові перешкоджає все українське, але чому Монастирському!? 15 бандюг сумнівної зовнішності, які прийшли на фестиваль 26-го вересня, щоб застосувати на практиці бажання Колесніченка, є свідченням того, яким способом хочуть домогтися ліквідації української пісні деякі українофоби. Часом заздриш Ірляндцям, які за свою волю і єдність острова здатні були провадити боротьбу десятиліттями з величезним імперським спадком!
То ж, як дивуватись, коли регіонали твердять про примусову українізацію (Колєсніченко може заговорить про примусове співання українських пісень). Гадаю, що тільки людина, яка психічно не стійка, або конче потребує психіатра може сьогодні говорити про примусову українізіцію в Україні. Численні телевізійні програми, радіомовлення, біля 90% газет та журналів, книжкових видань, які в Україні послуговуються тільки російською мовою (численні російські канали з Росії, які можна вільно дивитись в Україні), є свідченням того, що русифікація України зараз сильніша за часів Брежнєва-Щербицького. За вживання російської мови в Україні ще нікого не вигнали з праці (більшість міністерств опинилась би без керівництва), нікого не оштрафували. Зате за вживання української не тільки звільнили з праці, але й оштрафували та не раз і побили!
Звинувачення в українізації українців виглядає перед світом смішно. Оскільки ізраїльтянам пощастило, що російські шовіністи далеко, а російський православний Бог високо, то російськомовні ізраїльтяни вивчили державну мову, яка запанувала в парламенті, державних установах і в школах. Гадаю, що нікому навіть на думку не спаде перед людьми сказати, що в Ізраїлі була примусова євреїзація, як дехто з російських шовіністів твердить, що в Україні проходить примусова українізація (мабуть російською мовою, бо українську вже на вулицях Києва рідко почуєте). В Україні ж постійно шовіністичні елементи говорять про насильну українізацію, якої, на жаль , ніколи не було. Вороги української мови забувають людям сказати, що українська мова належить до найстарших мов світу і її загибель була б втратою для всього культурного світу.
Дивує, що така освічена людина, як Єфремов від Партії регіонів, займає важливу політичну посаду, плете таке, що аж соромно слухати. В телевізійній дебаті Шустера на виступ голови в.о. Свобода Тягнибока, дозволив собі не тільки кривити душею, але й прямо збрехати. Ідеться про Европейську Хартію про регіональні мови. Вже й горобці знають, що в Хартії йдеться про мови, яким загрожує зникнення, а російській мові це аж ніяк не загрожує, бо вона не регіональна за значенням, яке має на увазі Хартія, а регіональна за вживанням Партії регіонів! Зрештою, пан Єфремов сказав, що хоч і знає українську, але говоритиме тою, якою розмовляють виборці, що його обрали депутатом. Тут шановний депутат допустився також неточності. Справа в тому, що за нього прямо ніхто не голосував, а голосували за «кота в мішку» - за партію, через яку він потрапив до ВР. Та це ще пів біди, бо коли б люди мали обирати прямо (без гречки, чи олії, цукру і. т. п.), то дуже мало з теперішніх «народних обранців» потрапило б до ВР, мабуть за більшістю з них виявляла б зацікавленість Генеральна прокуратура. А інше, про що забув «депутат», що він державний службовець і мав би вживати таки державну мову. Між іншим, він своїм виступом у телебаченні звертався не до «своїх виборців», але до всіх слухачів цього каналу, а їх, певно, було більше ніж тих «виборців», які „прямо голосували” за пана депутата.
Справа не в тому, що в Україні більшість розуміє російську, зрештою, це свідчить про високу інтелігентність українців, які володіють двома, трьома, а то і більше мовами. Справа в тому, що будь-який депутат, чи посадовець дозволяє собі безкарно нехтувати закон про державну мову і демонстративно вживає мову понад 350-річного окупанта, що й спричинилось до того, що багато українців не знає мови своїх пращурів. А може окупаційний уряд хоче пригадати – ви, бидло, (а еліта, то хохли), ще не самостійні, ми можемо поводитись як хочемо, а ваші закони для того, щоб вас же карати, штрафувати, переслідувати, бити та вбивати, а ми брехнею про братство і єдину віру з колоніяльного ярма вас не випустимо! Це не незнання, не іґноранство – це хамство, щоб показати далі свою зверхність, бо ж розумом не можуть, то хамством послуговуються.
Було б доречним, коли б, шановні депутати, замість безглуздого твердження про те, „що історично склалася двомовність”, сказали, що історично було імперією нищення української мови, культури, історії протягом століть. Отож – не „склалося”, але „ історично” знищили і довели нащадків колись вільного роду до того, що ті забули рідне слово і стали байдужими до нього. Не „склалося”, а завдяки брутальному знищенню столиці козацької Батурина, яку зруйнували „братні” москалі; завдяки Валуєвському циркулярові (1863), Емському указові (1876), Указові Олександра ІІІ, яким заборонялася не тільки українська мова, але й хрещення дітей українськими іменами (1888), Голодомор та десятки інших дій, спрямованих на знищення всього українського. В Альманаху Українського Народного Союзу 2010 (Svoboda press. Видавництво Свобода, Нью Джерсі, стор. 122-139) під заголовком „Як боролия з українцями (Хронологія подій) ... або чому на Україні так мало розмовляють українською” нараховано 161 „втручань” Москви від 1482 до 1990 рр., які й допомогли „скласти історично” нинішню двомовність! Треба подивляти український дух, що одна з найстарших мов світу, ще зуміла зберегтися, незважаючи на той шалений тиск, якому вона піддавалася століттями!
В Ізраїлі зуміли відновити свою мову, в Ірляндії ще триває процес відновлення, канадські індіяни мають можливість зберегти і відновити мови своїх племен. В Україні ж через тиск імперських ЗМІ та прислужників, які не ознайомлені з історією народу, який їх годує, проводиться остання атака на знищення українського слова й, української пісні й історії. Оскільки царів та політбюро нема, то захоплення більшості у ВР України є останньою спробою розрахуватися з українством, яке є на перешкоді відновлення імперії, залишки якої не позбулися свого імені – тюрми народів!
Методи, які зараз застосовують в Україні проти україномовних, проти науковців, проти патріотів у вищих наукових закладах – це демонстрація поведінки хунти, яка дійшла до влади без зброї, а поводиться як окупаційна влада, для якої закони - це вона, яка переслідує не цілі на покращення добробуту народу, але на збагачення власних кешень, які вже розриваються від награбованого добра.
Ми часто чуємо: не знищили нас царі, не знищили нас більшовики, то й каґебешники нас нас не знищать! Бог нам допоможе! Може й так, але не слід чекати, чи знищать, чи ні, не слід покладатись на Господа, бо він нам дав для того розум, щоб його застосовувати, щоб він „особисто” не допомагав, бо ж він має „під опікою” понад 6 мільярдів людей. Ані Піночета, ані Ґадафі, чи Чавеса Господь нам не пришле тому й дав нам розум!
Оригінал статті розміщений на Майдан-Заході, URL: http://maidan.org.ua/static/lvivmai/1285606048.html
Відповіді
2010.09.28 | Шурик
Re: Чи вже колись чули про євреїзацію Ізраїлю?
Бов Україні не було ані Давида Бен-Гурийона, ані Голди Мейєр. До речі, не було і свого МОССАДу. Голда Мейєр колись казала - Ізраіль лише тоді буде в безпеці, коли не буде думати ні про що, окрім безпеки. Після олімпіади в Мюнхені Голда Мейєр дала дозвіл МОССАДу на знищення террористів. Непогано було б перейняти цій досвід.2010.09.28 | Isoлято
Прізвища "Бандера" й "Шухевич" Вам ні про що не кажуть?
Абревіатуру "УПА" теж вперше чуєте?Шурик пише:
> Бов Україні не було ані Давида Бен-Гурийона, ані Голди Мейєр. До речі, не було і свого МОССАДу.
2010.09.28 | Шурик
Re: Прізвища "Бандера" й "Шухевич" Вам ні про що не кажуть?
Про все це я знаю, але - де ж такі люди зараз, коли вони так потрібні?2010.09.28 | Isoлято
Ви написали - "НЕ БУЛО". В минулому часі. А я кажу, що БУЛИ!
А де вони ЗАРАЗ, і чи з'являться в майбутньому - то вже інше питання. Як і те, чи потрібні зараз взагалі САМЕ ТАКІ люди.2010.09.28 | stryjko_bojko
чи потрібні зараз взагалі САМЕ ТАКІ люди
2010.09.28 | Шурик
Re: чи потрібні зараз взагалі САМЕ ТАКІ люди
Ще як потрібні. Почитайте мемуари Менахема Бегіна та Голди Мейєр.2010.09.28 | Манул
Re: Досить хворіти на комплекс меншевартости
Доти, доки ми будемо говорити, які євреї розумні, а які ми дурні, нічого гарного у нас не буде. У нас історія не менш яскрава, аніж юдеїв, ми молодші, але ж то не біда. Ми, як і євреї, попри усі утиски, репресії, голодомори, навали, зберегли націю, мову, культуру, стали державою. Який би ще народ таке витримав? Важко? Дуже, страшенно важко. Треба не стогнати, а працювати, не поклонятися фальшивим кумирам, а йти за тими, хто щоденно робить корисну справу. Якщо не хочете стати ватажком. Тож спільно треба і далі лупати сю скалу.У мене дуже погане відчуття від цієї статті.
2010.09.28 | RuslanMD
Хворіти не треба ,а чому знобіт?