Відповіді

• 2010.09.30 | Манул

  Re: Тарас Возняк і Олександр Литвиненко про цілісність України (л)

  Це не той Литвиненко? У серпні 2002 р. секретарем РНБОУ мені було доручено рецензувати його докторську дисертацію під грифом "таємно", захист мав відбутися в Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України у вересні 2002 р. Секреатріат РНБОУ - організація, рецензія якої для захисту мала бути обов'язкова. Прочитав, маячня суцільна, ніяких таємниць там не було, гриф "таємно" Литвиненко поставив лише для того, щоб не допустити широке ознайомлення з текстом. Більше половини тексту - переписування робіт італійського комуніста Грамші, дикі помилки, над якими навіть сміятися важко було. Я написав рецензію десь на 15 сторінок, у висліді вказав: текст розсекретити, усі примірники, крім одного знищити, один примірник залишити в бібліотеці інституту, ніякої мови про захист не може бути. Але, секретар РНБОУ побоявся надсилати мою рецензію, як я пізніше довідався, Литвиненко успішно захистився у тому ж вересні 2002 р.
  
  
  Офіційні дані:
  
  ЛИТВИНЕНКО ОЛЕКСАНДР ВАЛЕРІЙОВИЧ - доктор політичних наук, старший науковий співробітник, полковник запасу, автор понад 100 наукових і публіцистичних робіт, у т.ч. 3 одноосібних монографій, народився 27 квітня 1972 р. в м. Києві. У липні 1994 р. отримав диплом інженера-математика за спеціальністю “прикладна математика” в Інституті криптографії, зв’язку та інформатики Академії Федеральної служби контррозвідки Російської Федерації (м. Москва). У березні 1998 р. захистив дисертацію в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та отримав ступінь кандидата політичних наук. У жовтні 2002 р. захистив дисертацію в Національному інституті стратегічних досліджень та отримав ступінь доктора політичних наук. У квітні 2003 р. набув кваліфікації старшого наукового співробітника за спеціальністю “основи національної безпеки держави”. У березні 2009 р. отримав диплом спеціаліста за напрямком “правознавство” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. У період 1994 - 1998 рр. обіймав посаду офіцера, старшого офіцера та головного спеціаліста Управління захисту інформації Головного управління урядового зв’язку СБ України. З вересня 1997 р. по липень 2007 р. працював асистентом, доцентом на 0,25 посади за сумісництвом Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З серпня 1998 р. по травень 2007 р. працював старшим консультантом, завідувачем відділу, заступником директора, першим заступником директора Національного інституту стратегічних досліджень. У період 2005 – 2007 рр. обіймав посаду керівника Управління з питань державної безпеки, керівника Експертної комісії, керівника Департаменту з питань державної безпеки Апарату РНБО України. З грудня 2007 р. по серпень 2009 р. працював заступником начальника Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення СБ України. З серпня 2009 – радник директора Інституту проблем національної безпеки при РНБО України.
  
  
  
  
  
  Підвищував кваліфікацію за напрямками “аналітика у міжнародних відносинах” у квітні-травні 2002 р. (Йоркський університет, м. Торонто, Канада) та “національна безпека” у квітні – травні 2005 р. (Маршалл-центр, Гарміш-Партеркірхен, Німеччина).

• 2010.09.30 | Pavlo

  Галицьких сепаратистів в топку.

  Тарас Возняк:
  
  > А насправді, маючи в своєму складі Автономну республіку Крим, de-facto вона все ж є не чистою унітарною державою.
  
  Московський мислевірус ! Автономія може бути тільки в унітарній країні, в справжній федерації суб"єкти автономні за визначенням.
  
  > Але не тільки, також і на Закарпатті – ще одному вогнищі федералізму і навіть сепаратизму.
  
  Маячня.
  
  > Прихильники ПР відчули реальну загрозу і спробували "заховатися" від помаранчевого режиму у мушлі Південно-східної української автономної республіки – навіть було зроблено перший крок до того – організовано історичний з'їзд партії у Сєвєродонецьку.
  
  Пересмикування, не "прихильники ПР" лякали відділенням, а комунобандитська номенклатура.
  
  > Не відновилася й робота вже історичної Галицької Асамблеї – хоч і декларативного, однак ефективного органу трьох галицьких обласних рад, яким на початку 90-х вони ефективно скористалися підштовхуючи владу УРСР до проголошення незалежності України. У ситуації 2010 року такий інструмент був би доволі ефективним для тиску на центральну владу, очолювану Януковичем.
  
  Галицький сепаратист шкодує, що галичане не хочуть колоти Україну.