Навкола недавнього приїзду до США Вітора Януковича та демонстрацій проти нього влаштованих Українським Конгресовим Комітетом Америки в Ню Йорку і Чікаго та протесту в Оттаві влаштованого Конференцією Українських Державницьких Організацій Канади розгорнулася широка дискусія у якій взяли участь сам Віктор Янукович, Міністр Закордонних Справ України, Посол України у Вашінгтоні, різні представники громадських структур в Україні і в Діаспорі та окремі люди.
Два питання майбутнього проникнули у цю дискусію і вимагають уточнення. Перше: це старання України ввійти на дворічний термін до Ради Безпеки ОН. Це питання ускладнене тим, що таке членство, хоча здебільшого декоративне, вимагає підтримки інших країн членів Ради. Друге питання: це запланований візит до України Премєр міністра Канади Стівена Гарпери. Оскільки в першому питанні заангажовані українці громадяни США і Канади, а в другому українці Канади то слід проаналізувати ці питання.
Патріотичних українців демократичного настрою мусить насторожувати поведінка, яка доходить до зухвалого рівня і Президента Януковича, і Міністра Грищенка.Ми не можемо дозволити, щоби Україна перетворилася у Росію зі сторони як національного питання так і владної структури. Не хочемо бачити її зовсім зрусифікованою, немов областю Росії, з авторитарною формою правління, де затримують істориків, шантажують ректорів, зникають журналісти чи нападають на культурні про-українські заходи. Наше змагання повинно бути, щоби змінити курс цієї політики, а якщо це виявиться неможливим-- боротися демократичними шляхами, включно з громадянською непокорою, щоби відмінити цей режим.
З іншої сторони, у жодному випадку ми не виступаємо проти незалежної України чи її акторитету в світі. Зміст наших зустрічей з американцями чи канадцями повинен бути, що Україна є суверенна і демократична держава з довгою, хоча інколи і трагічною історією, вона сьогодні потребує допомоги від демократичних країн світу тим більше бо в Україні при владі як писав Шевченко „злії люди”, які підривають її суверенність, перекручують її історію, служать Москві, грубо зневажають людськими правами. До цих людей належать також і їх представники при дипломатичних місіях по цілому світу, які служать сьогодні не Україні, а авторитарній владі.
Ця настанова не означає, що ми повинні виступати проти і погрожувати, що ми будемо впливати на наші уряди, щоб вони були проти членства України в Раді Безпеки ОН чи поїздки Премєра Канади до України. Така дія чи політика протирічить нашому довговіковому змаганню, щоби світ шанував і рахувався з Украною.
Ми є в опозиції до всяких Януковичів, Грищенків, Сергеєвих, Моциків, Осташів. Правда тільки перші два заслуговують на осуд, а останні навіть мали свої патріотичні моменти, але це було за іншої влади. Вони хамеліони, приймуть нову політику, коли їм так скажуть. Але будучи в опозиції до Януковича і Грищенка, ми любимо і піддержуємо Україну і тому ми повинні дати відчути урядам США і Канади, що ми за участь України в Раді Безпеки ОН, що Україна-- це сьогодні і в майбутньому стратегічний партнер демократичних країн, яка у центрі Європи повинна бути немов сторожем цих західних вартостей які є засадничими цивілізованих держав, які є основою Організацій Обєднаних Націй, але є грубо відсутні у Росії та сьогоднішній Україні. Рівнож ми повинні дати знати Премєр міністру Канади, що ми бажаємо його поїздки в Україну, щоб він таки зустрівся не тільки з речниками влади, але також з опозицією, як це зробила Державний сектретар США Гіларі Клинтон у липні ц.р. та щоб Премєр Канади заявив недвозначно владі України, що співпраця можлива тільки при умовах пошанування людських прав громадян і не-громадян України, прозорих і демократичних виборах та повернення до основних засад верховенства права.
Незалежна демократична Україна-- це вікове прагнення усіх її добрих синів і дочок. Сьогодні цю Україну немов вкрали від нас малороси і попихачі Москви – „злії люди”, одначе вони спроможні забрати її від нас тільки на короткий час, ми її відборимо і поведемо у світліше майбутнє. Януківщина це тимчасове явище, яке не може звести нас з правильного шляху – допомоги своєму народові і його прадідівській землі. При цьому потрібні певні політичні тонкощі. Борімося проти Януковщини, але не втрачаймо Україну.
