Пам’ятний похід чи пропагандистський рейд
10/05/2010 | Ігор Федик
Вшанування своїх героїв і мучеників є Святою справою кожної нації і її представників, зокрема. Це патріотичний і боголюбивий обов’язок. І тут ніяких заперечень не може бути. В нікого!
Проте, негідною справою, є використання цієї шани для того, щоб принизити інший народ або фальсифікувати його історію.
Нещодавно у Польщі був організований Х Міжнародний мотоциклетний катинський рейд, який широко пропагувався у країні та в діаспорі. Тривав він з 28 серпня по 18 вересня 2010 р. Патронували цю акцію духовні, державні і громадські високопоставлені особи. Рейд мотоциклістів розпочався 29 серпня від могили Невідомого Жовніра у Варшаві і мав пролягти, крім території Польщі, ще й територіями Литви, Білорусі, Росії та України. Сам захід був широко розрекламований і викликав резонанс і сплеск патріотичних почуттів у самій Польщі та сусідніх країнах. По дипломатичних і адміністративних колах, кожна сусідська країна дала дозвіл на проведення цієї, здавалося б чисто мирної і одночасно щирої акції. Але не так сталося в Галичині, зокрема у Львові. Учасники мотопробігу почали роздавати львів’янам, які прийшли їх привітати, буклети у яких було чимало матеріалу, що своїм змістом і світлинами ображав національну пам’ять та історію українців. А про Катинь – нічого, окрім вірша. Слід би пригадати учасникам цієї акції, що серед замордованих польських офіцерів в Катині та інших місцях страт, було кілька сотень офіцерів-українців, що були, в основному, контрактовими старшинами Війська Польського або ж в перші дні війни призвані до лав війська, як старшини запасу.
Про те, в буклеті – ні слова. Але є тут цілі речення такого змісту: «Відвідаємо місця злочинів комуністичних, німецьких і бандитів з УПА». Польські організатори і виконавці цієї акції добре знають, що в Галичині та на Волині українці з великою шаною ставляться до вояків УПА, а тому називати їх бандитами не тільки не коректно, але й підступно і провокативно. Уявіть собі що хтось із української делегації на польському кордоні, в Медиці чи в Перемишлю почав розповсюджувати буклети та листівки з такими промовистими назвами як-от: «АК і Батальйони хлопські – бандформування» чи «Злочинні формації, такі як 27 Волинська дивізія і польські сили самооборони повинні у злочинах проти українців»? Можна відразу ж догадатися, як би реагували польські прикордонники і митники. А в Україні все можна…
Гербом рейду обрано грізного орла, який їде на мотоциклі.
На другій стороні буклету – все про Гуту Пеняцьку: карта, знак скорботи і багато світлин із замордованими людьми, а далі сфальсифікований текст про ці події. Нещодавно у Львові було проведено цілу низку заходів про встановленню історичної правди щодо подій у цьому селі, тому нема сенсу знову про це писати, хоч слід ще раз нагадати польській стороні про те, що УПА не причетна до трагедії у цьому нині неіснуючому селі на Брідщині, крім того, історичну істину можуть довести лише розкопки на місці спаленого села, але польська сторона чомусь не ініціює цієї пропозиції! Тому, вважаємо, що подальше розповсюдження міфів про участь УПА у акція в Гуті Пеняцькій є політичною спекуляцією на пам’яті жертв. Очевидно, пропагандисти розбрату не рахуються ні з чим святим!
В буклеті є також карта Бродівського повіту до 1939 р. і на ній позначено 40 сіл, де нібито помордовано поляків. І поряд знову ж світлини помордованих людей, щоб підсилити ефект фальсифікації. Щось подібне часто можна зустріти і в польських книгах та газетах, наприклад, таким же чином сфальсифікована світлина на обкладинці книжки сумнозвісного автора Е.Пруса під назвою «UPA – armia powstancza czy kurenie rizunow?», де ніби то зображено повішених в 1943 р. на кожному дереві алеї польських дітей у с.Лозова Тернопільського повіту. На жаль, не бачимо під цими фотографіями жодного посилання чи роз’яснення того, що знято. Як типово для агітлетючок!
У буклеті, який розповсюджували учасники мотопробігу, нема ні однієї світлини з підписом чи без нього, де б показано помордованих жінок, дітей і стариків в українських селах руками польських боївкарів. І такий підхід до висвітлення історичної правди у взаєминах, двох народів для польських фальсифікаторів, став системним.
Виходячи з цього, складається таке враження, що рейд мотоциклістів був, спрямований не проти злочинів НКВД в Катині, а проти УПА та галицьких українців. До речі, цей фальсифікат учасники рейду розповсюджували у Львові, біля польської катедри, де в цей час відбувалася месса. Був тут присутній і генеральний консул Гжегорж Опалінський, але ніякої реакції про ці пропагандивні заходи не було зроблено.
Складається враження, що учасники, можливо не всі, обійшли в антиукраїнських заходах навіть войовничих польських кресов’яків. Пригадаймо, як рішуче і без компромісів, польська влада заборонила велопробіг українських юнаків, присвячений пам’яті С.Бандери і не впустила їх на території Польщі. Зате Україна, особливо Галичина і Волинь, стають відкритим полігоном для польських антиукраїнських акцій.
Ігор Федик
Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху. Член Національної спілки краєзнавців України.
Проте, негідною справою, є використання цієї шани для того, щоб принизити інший народ або фальсифікувати його історію.
Нещодавно у Польщі був організований Х Міжнародний мотоциклетний катинський рейд, який широко пропагувався у країні та в діаспорі. Тривав він з 28 серпня по 18 вересня 2010 р. Патронували цю акцію духовні, державні і громадські високопоставлені особи. Рейд мотоциклістів розпочався 29 серпня від могили Невідомого Жовніра у Варшаві і мав пролягти, крім території Польщі, ще й територіями Литви, Білорусі, Росії та України. Сам захід був широко розрекламований і викликав резонанс і сплеск патріотичних почуттів у самій Польщі та сусідніх країнах. По дипломатичних і адміністративних колах, кожна сусідська країна дала дозвіл на проведення цієї, здавалося б чисто мирної і одночасно щирої акції. Але не так сталося в Галичині, зокрема у Львові. Учасники мотопробігу почали роздавати львів’янам, які прийшли їх привітати, буклети у яких було чимало матеріалу, що своїм змістом і світлинами ображав національну пам’ять та історію українців. А про Катинь – нічого, окрім вірша. Слід би пригадати учасникам цієї акції, що серед замордованих польських офіцерів в Катині та інших місцях страт, було кілька сотень офіцерів-українців, що були, в основному, контрактовими старшинами Війська Польського або ж в перші дні війни призвані до лав війська, як старшини запасу.
Про те, в буклеті – ні слова. Але є тут цілі речення такого змісту: «Відвідаємо місця злочинів комуністичних, німецьких і бандитів з УПА». Польські організатори і виконавці цієї акції добре знають, що в Галичині та на Волині українці з великою шаною ставляться до вояків УПА, а тому називати їх бандитами не тільки не коректно, але й підступно і провокативно. Уявіть собі що хтось із української делегації на польському кордоні, в Медиці чи в Перемишлю почав розповсюджувати буклети та листівки з такими промовистими назвами як-от: «АК і Батальйони хлопські – бандформування» чи «Злочинні формації, такі як 27 Волинська дивізія і польські сили самооборони повинні у злочинах проти українців»? Можна відразу ж догадатися, як би реагували польські прикордонники і митники. А в Україні все можна…
Гербом рейду обрано грізного орла, який їде на мотоциклі.
На другій стороні буклету – все про Гуту Пеняцьку: карта, знак скорботи і багато світлин із замордованими людьми, а далі сфальсифікований текст про ці події. Нещодавно у Львові було проведено цілу низку заходів про встановленню історичної правди щодо подій у цьому селі, тому нема сенсу знову про це писати, хоч слід ще раз нагадати польській стороні про те, що УПА не причетна до трагедії у цьому нині неіснуючому селі на Брідщині, крім того, історичну істину можуть довести лише розкопки на місці спаленого села, але польська сторона чомусь не ініціює цієї пропозиції! Тому, вважаємо, що подальше розповсюдження міфів про участь УПА у акція в Гуті Пеняцькій є політичною спекуляцією на пам’яті жертв. Очевидно, пропагандисти розбрату не рахуються ні з чим святим!
В буклеті є також карта Бродівського повіту до 1939 р. і на ній позначено 40 сіл, де нібито помордовано поляків. І поряд знову ж світлини помордованих людей, щоб підсилити ефект фальсифікації. Щось подібне часто можна зустріти і в польських книгах та газетах, наприклад, таким же чином сфальсифікована світлина на обкладинці книжки сумнозвісного автора Е.Пруса під назвою «UPA – armia powstancza czy kurenie rizunow?», де ніби то зображено повішених в 1943 р. на кожному дереві алеї польських дітей у с.Лозова Тернопільського повіту. На жаль, не бачимо під цими фотографіями жодного посилання чи роз’яснення того, що знято. Як типово для агітлетючок!
У буклеті, який розповсюджували учасники мотопробігу, нема ні однієї світлини з підписом чи без нього, де б показано помордованих жінок, дітей і стариків в українських селах руками польських боївкарів. І такий підхід до висвітлення історичної правди у взаєминах, двох народів для польських фальсифікаторів, став системним.
Виходячи з цього, складається таке враження, що рейд мотоциклістів був, спрямований не проти злочинів НКВД в Катині, а проти УПА та галицьких українців. До речі, цей фальсифікат учасники рейду розповсюджували у Львові, біля польської катедри, де в цей час відбувалася месса. Був тут присутній і генеральний консул Гжегорж Опалінський, але ніякої реакції про ці пропагандивні заходи не було зроблено.
Складається враження, що учасники, можливо не всі, обійшли в антиукраїнських заходах навіть войовничих польських кресов’яків. Пригадаймо, як рішуче і без компромісів, польська влада заборонила велопробіг українських юнаків, присвячений пам’яті С.Бандери і не впустила їх на території Польщі. Зате Україна, особливо Галичина і Волинь, стають відкритим полігоном для польських антиукраїнських акцій.
Ігор Федик
Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху. Член Національної спілки краєзнавців України.