"Якби ж то дослухались..!" Згадуючи А.Погрібного.
10/10/2010 | Леонід Пінчук
“ Якби ж то дослухались…”! Згадуючи А.Погрібного.
Не хочемо слухати і сьогодні! Бо хіба ж можна шанувати людину , яка “покликана Часом і обрана Долею”(Е.Бабчук). нещирими словами і писати “ Він не залишив нас… вийшли книги… звучать передачі..готують книгу”(“Слово просвіти”,число 40,ст.8.9,slovoprosvity.org) Неначе в останньому мав би жити серед нас А.Погрібний, а не в живій справі по оздоровленню української нації, в продовженні справи незабутнього А.Погрібного!
Так, Анатолій Погрібний і сьогодні живий з тими, хто не замовчує хворобу української нації і нагадує українцям за національністю про їхню байдужість, безпорадність і необхідність активної роботи української громади в загальній і індивідуальній терапії українців і нації. І Він не з тими, хто хоче поховати ще раз А.Погрібного, його справу в нещирих словах, в спогадах і передачах. Як не прикро, він не з Вами, не з редакцією тижневика і , навіть, не з ВУТ «Просвіта», у всякому разі ,не з Правлінням і не з П. Мовчаном, які не кличуть українців за національністю до єдності, і нічого не роблять з того, до чого кликав свого часу А.Погрібний . Як не прикро, навіть не прислухаються до голосів тих, хто про це нагадує, хто пише про це, про щирість почуттів і намірів, щирість слів в самому тижневику, кличе шанувати правду, дивитися тій правді в очі. Прислухайтеся, будь ласка, до написаного в тому ж числі тижневика: “Цікаво, де вони були раніше.. Невже так само прийшли б і до живого.. біля труни..промовляють красиві, присмачені патетикою і жалем слова.. Серед них багато нещирих..”(А.Багряна,там же)
Отак і через чотири роки! І це про того, хто ”..на повний зріст піднявся проти манкуртизму, що загрожував і ЗАГРОЖУЄ матері –Україні”! (А.Мокренко, там же)) Хто піднявся і йде сьогодні за А.Погрібним?! “А Демблок мовчить, мовчать всі…Якби ж то дослухались, якби ж то брали на карб українці, то, певна, Україна сьогодні була б інакша” (В.Гончар, там же)).
Як не прикро, не захотіли і не взяли нести далі справу А.Погрібного, переконувати українців, соромити їх, мовчить « Демблок» і сьогодні про продовження справи Анатолія Погрібного. Одні нещирі слова, слова, слова.. А діла нема.. Боляче до сліз..
Бо не може, а дійсно ”.. звідтіля, із високості посилає нам власний, вслід за Шевченком,докір: “ Якби ж ми вчились так,як треба “ (Е.Бабчук,там же) To голос А.Погрібного! Прислухайтеся, будь ласка, може і почуєте. Схаменіться! Майте сором і , бодай , перед пам'ятю Анатолія Погрібного будьте і будьмо щирими в своїх словах , вчинках і в продовженні справи А.Погрібного, в головному, в ділах.
Леонід Пінчук,шанувальник і дописувач А.Погрібного,Миколаїв
Не хочемо слухати і сьогодні! Бо хіба ж можна шанувати людину , яка “покликана Часом і обрана Долею”(Е.Бабчук). нещирими словами і писати “ Він не залишив нас… вийшли книги… звучать передачі..готують книгу”(“Слово просвіти”,число 40,ст.8.9,slovoprosvity.org) Неначе в останньому мав би жити серед нас А.Погрібний, а не в живій справі по оздоровленню української нації, в продовженні справи незабутнього А.Погрібного!
Так, Анатолій Погрібний і сьогодні живий з тими, хто не замовчує хворобу української нації і нагадує українцям за національністю про їхню байдужість, безпорадність і необхідність активної роботи української громади в загальній і індивідуальній терапії українців і нації. І Він не з тими, хто хоче поховати ще раз А.Погрібного, його справу в нещирих словах, в спогадах і передачах. Як не прикро, він не з Вами, не з редакцією тижневика і , навіть, не з ВУТ «Просвіта», у всякому разі ,не з Правлінням і не з П. Мовчаном, які не кличуть українців за національністю до єдності, і нічого не роблять з того, до чого кликав свого часу А.Погрібний . Як не прикро, навіть не прислухаються до голосів тих, хто про це нагадує, хто пише про це, про щирість почуттів і намірів, щирість слів в самому тижневику, кличе шанувати правду, дивитися тій правді в очі. Прислухайтеся, будь ласка, до написаного в тому ж числі тижневика: “Цікаво, де вони були раніше.. Невже так само прийшли б і до живого.. біля труни..промовляють красиві, присмачені патетикою і жалем слова.. Серед них багато нещирих..”(А.Багряна,там же)
Отак і через чотири роки! І це про того, хто ”..на повний зріст піднявся проти манкуртизму, що загрожував і ЗАГРОЖУЄ матері –Україні”! (А.Мокренко, там же)) Хто піднявся і йде сьогодні за А.Погрібним?! “А Демблок мовчить, мовчать всі…Якби ж то дослухались, якби ж то брали на карб українці, то, певна, Україна сьогодні була б інакша” (В.Гончар, там же)).
Як не прикро, не захотіли і не взяли нести далі справу А.Погрібного, переконувати українців, соромити їх, мовчить « Демблок» і сьогодні про продовження справи Анатолія Погрібного. Одні нещирі слова, слова, слова.. А діла нема.. Боляче до сліз..
Бо не може, а дійсно ”.. звідтіля, із високості посилає нам власний, вслід за Шевченком,докір: “ Якби ж ми вчились так,як треба “ (Е.Бабчук,там же) To голос А.Погрібного! Прислухайтеся, будь ласка, може і почуєте. Схаменіться! Майте сором і , бодай , перед пам'ятю Анатолія Погрібного будьте і будьмо щирими в своїх словах , вчинках і в продовженні справи А.Погрібного, в головному, в ділах.
Леонід Пінчук,шанувальник і дописувач А.Погрібного,Миколаїв