10/20/2010 | БС

Nil novi sub luna.

На мій погляд, драматична поема Лесі Українки "Кассандра" (http://dhost.info/newbabilon/kassandra/) ще й досі не оцінена належно, в той же час нині є особливо актуальною . Написана понад сторіччя тому, а ніби вчора. Про троянських коней, пророків і лжепророків, про "народ", що йде за лжепророками собі на погибель, про безвідповідальне ставлення до своїх обов'язків, до своєї долі і трагічний фінал як наслідок. І про нещасних, що навіть в останню трагічну хвилину не приходять до тями і звинувачують в катастрофі не себе, а тих, що прагнуть їм допомогти (вражаючий феномен!).


"В царськім дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла. Еллінське військо хутко сповняє весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої. Незабаром здіймається в місті великий лемент, перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі; за ними навздогін збройні елліни, кого хапаючи, кого вбиваючи. Згодом займається пожежа. Дедалі втікачів і догонців меншає, але частіше з'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок, одних заводять у храм, інших виводять за Скайську браму, інших примушують сідати долі на майдані, тоді тії падають ницьма на землю і голосять. Бранок з Пріамової родини ставлять і садовлять у портику храмовім, коло Кассандри. Коли заметня потроху втихає, то коло Кассандри вже є Андромаха, Поліксена і ще скільки жінок.

Андромаха (ридає)

Моя дитино! Синоньку єдиний!
Навіщо я тебе на світ родила!..
Розбили!.. Вбили!.. Кинули об камінь!..

Поліксена

Ой, лихо тяжке! Батеньку! Матусю!
Наложницею стане ваша доня!

Інші жінки з царської родини

Тепер же ми рабинями й сконаєм!..
Рабинями... Далеко на чужині...

Андромаха (до Кассандри)

Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш?
Тепер нам смерть була б єдина втіха.

Кассандра (з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом)

Тут є такі, що іншу втіху знайдуть.

Андромаха

Проклін на тебе!

.....
.....

Чутно за сценою голос старої жінки, він заводить, ридаючи страшно, немов виє.

Поліксена (з жахом прислухається)

То наша мати!

Кассандра

То весільна пісня!
Се мати дочок виряджа до шлюбу!
Кассандра все неправду говорила.
Нема руїни! Є життя!., життя!..

Голос старої жінки розлягається дужче. Раптом його покриває хряск від падання будови. Заграва пожару заливає сцену.
Завіса."