Нюрнберг комунізму (\)
10/22/2010 | Оk
Чотири уцілілі лідери комуністичного режиму червоних кхмерів (серед яких є й колишній керівник держави Кхіеу Самфан), які від 2007 р. перебувають у в’язниці в Пномпені, постануть перед судом у власній країні: нарешті перший процес над комунізмом відбудеться у суді, який не викликає сумнівів. Цей суд уже продемонстрував свою дієвість 26 липня цього року, засудивши "товариша Дуча" [Канг Кек Іеу – колишній начальник тюрми за правління режиму червоних кхмерів] до 35 років ув’язнення: Дуч, одне з коліщаток машини знищення, із 1975-го по 1979 р. керував катівнею, де загинуло 15 тис. осіб. На відміну від Нюрнберзького трибуналу, який 1945 р. судив високопоставлених наці, суду в Пномпені не проводять під керівництвом наддержав-переможців: він діє в рамках камбоджійського правосуддя, під контролем громадської думки камбоджійців, однак фінансується ООН. Немає жодного сумніву в легітимності й об’єктивності цього трибуналу. З іншого боку, камбоджійці погано сприйняли вирок, тому що, зважаючи на злочини, скоєні Дучем, розцінили його як недостатній. Очевидно, що той на своє виправдання заявив, що виконував накази своїх керівників; звісно, таким самим було виправдання нацистських керівників у Нюрнберзі – оскільки Гітлер був мертвий – і Адольфа Айхмана в Єрусалимі 1961-го.
Кого ж іще – окрім товариша Дуча і "банди чотирьох", яких зараз звинувачують, – судять у Пномпені? І в азійських, і в західних засобах масової інформації, а також в позиції урядів – особливо китайського – спостерігається певне прагнення применшити злочини Дуча і Кхіеу Самфана. Страшна катастрофа на ім’я "червоні кхмери" спіткала Камбоджу 1975 р.; цей заколот, який прийшов невідомо звідки, спустошив Камбоджу й убив 1,5 млн кхмерів. Кому чи чому слід пред’явити звинувачення в тому, що суд, утім, назвав геноцидом кхмерів, здійснений іншими кхмерами? Чи є в цьому провина американців? Очевидно, саме їм вилізло боком установлення маріонеткового режиму і спровокувало націоналістичну реакцію. І чи не є цей геноцид власним культурним спадком кхмерської цивілізації? Археологи марно копаються в минулому, щоб знайти історичний прецедент. Проте справжнє пояснення цього злочину можна знайти радше в заявах самих червоних кхмерів: як Гітлер заздалегідь описав свої злочини, Пол Пот (нині вже покійний) наперед пояснив, що знищить свій народ, аби створити новий. Пол Пот вважався комуністом: він став ним, коли навчався в Парижі у 60-ті роки. Оскільки Пол Пот і його послідовники вважали себе комуністами – і в жодному разі не нащадками котроїсь із камбоджійських династій, – слід визнати, що запроваджений ним режим був справді комуністичним.
Те, що червоні кхмери запровадили в Камбоджі, було справжнім комунізмом: не було – ані в концептуальних термінах, ані в конкретних – радикальної відмінності між правлінням червоних кхмерів і сталінізмом, маоїзмом, режимом Кастро і Північною Кореєю. Усі комуністичні режими дотримуються дивовижно схожих траєкторій, які відрізняються лише нюансами місцевих традицій. У всіх випадках ці режими намагаються стерти минуле і створити нову людину; у всіх випадках знищують "багатих", інтелектуалів і скептиків. Червоні кхмери розділили міське та сільське населення на сільськогосподарські общини, які були точними копіями російських колгоспів і китайських народних комун, керуючись такими самими ідеологічними резонами; це призвело до аналогічного результату: голоду. На всіх широтах справжній комунізм просякнутий кров’ю: знищення куркулів у Росії, культурна революція в Китаї і знищення інтелектуалів на Кубі. Справжнього комунізму не існує без убивств, тортур, концентраційних таборів і без ГУЛАГу. І якщо його не існувало, то слід зробити висновок, що по-іншому і бути не могло: комуністична ідеологія обов’язково призводить до масового насильства, оскільки маси не хочуть справжнього комунізму. Чи то було на рисових полях у Камбоджі, чи в степах України, чи під кубинськими пальмами – комуністичні режими завжди й усюди нав’язувалися шляхом крайнього насильства.
Отже, суд над "товаришем Дучем" і наступний над "бандою чотирьох" є першим судовим процесом над апаратниками-марксистами, відповідальними за офіційний і по-справжньому марксистський, ленінський і маоїстський режим. Суд над нацизмом відбувся в Нюрнберзі 1945 р. і над японським фашизмом у Токіо 1946-го, але ніколи не було судового процесу над комунізмом, незважаючи на те, що справжній комунізм знищив і принизив більше людей, аніж нацизм і фашизм разом узяті. Такого суду над комунізмом ніколи не проводили, за винятком середовища інтелектуалів, з двох причин: по-перше, комунізм володіє чимось на кшталт ідеологічного імунітету, оскільки ототожнюється з прогресом. І особливо через те, що комуністи досі залишають при владі – в Пекіні, Пхеньяні, Ханої та Гавані. Там, де вони втратили владу, організували власний імунітет, перетворившись на соціал-демократів, бізнесменів чи лідерів-націоналістів, як це часто-густо можна побачити в країнах колишнього Радянського Союзу. Тому єдиний можливий і ефективний судовий процес відбувається лише в Камбоджі. Однак не слід помилятися. Не йдеться про кількох камбоджійців, на яких подали в суд інші камбоджійці; повторюємо ще раз: суд у Пномпені – це процес над справжнім комунізмом, де позивачами виступають його жертви. Можна уявити майбутні (хоча малоймовірні) процеси над комунізмом у Пхеньяні, розпочаті корейськими жертвами, чи суд у Пекіні, розпочатий жертвами та їх правонаступниками. Якби одного дня ці процеси таки відбулися – в Пекіні чи Пхеньяні, або навіть у Москві чи Києві, – ми були б вражені подібністю злочинів і виправдань: усюди боягузливі звинувачені оголошували б себе жертвами обставин чи наказів керівника, який перебуває поза межами досяжності.
Дивна особливість справжнього комунізму, виявлена в Пномпені, полягає в тому, що після його падіння жоден комуніст-апаратник не ототожнює себе з комунізмом. Суд у Пномпені показує, наскільки марксизм надається для того, щоб претендувати на владу, взяти владу і здійснювати її абсолютно; проте ніхто не претендує на марксизм як на ідею, навіть давні його керівники. Червоні кхмери вбивали в ім’я Маркса, Леніна і Мао, але воліють померти, як зрадники власного ідеалу, чи втекти, аніж померти, як марксисти. Ця малодушність червоних кхмерів перед їх суддями виставляє марксизм у новому світлі: марксизм є справжній, але не правдивий, оскільки ніхто в нього не вірить.
http://www.abc.es/20101018/latercera/nuremberg-comunismo-20101018.html
Кого ж іще – окрім товариша Дуча і "банди чотирьох", яких зараз звинувачують, – судять у Пномпені? І в азійських, і в західних засобах масової інформації, а також в позиції урядів – особливо китайського – спостерігається певне прагнення применшити злочини Дуча і Кхіеу Самфана. Страшна катастрофа на ім’я "червоні кхмери" спіткала Камбоджу 1975 р.; цей заколот, який прийшов невідомо звідки, спустошив Камбоджу й убив 1,5 млн кхмерів. Кому чи чому слід пред’явити звинувачення в тому, що суд, утім, назвав геноцидом кхмерів, здійснений іншими кхмерами? Чи є в цьому провина американців? Очевидно, саме їм вилізло боком установлення маріонеткового режиму і спровокувало націоналістичну реакцію. І чи не є цей геноцид власним культурним спадком кхмерської цивілізації? Археологи марно копаються в минулому, щоб знайти історичний прецедент. Проте справжнє пояснення цього злочину можна знайти радше в заявах самих червоних кхмерів: як Гітлер заздалегідь описав свої злочини, Пол Пот (нині вже покійний) наперед пояснив, що знищить свій народ, аби створити новий. Пол Пот вважався комуністом: він став ним, коли навчався в Парижі у 60-ті роки. Оскільки Пол Пот і його послідовники вважали себе комуністами – і в жодному разі не нащадками котроїсь із камбоджійських династій, – слід визнати, що запроваджений ним режим був справді комуністичним.
Те, що червоні кхмери запровадили в Камбоджі, було справжнім комунізмом: не було – ані в концептуальних термінах, ані в конкретних – радикальної відмінності між правлінням червоних кхмерів і сталінізмом, маоїзмом, режимом Кастро і Північною Кореєю. Усі комуністичні режими дотримуються дивовижно схожих траєкторій, які відрізняються лише нюансами місцевих традицій. У всіх випадках ці режими намагаються стерти минуле і створити нову людину; у всіх випадках знищують "багатих", інтелектуалів і скептиків. Червоні кхмери розділили міське та сільське населення на сільськогосподарські общини, які були точними копіями російських колгоспів і китайських народних комун, керуючись такими самими ідеологічними резонами; це призвело до аналогічного результату: голоду. На всіх широтах справжній комунізм просякнутий кров’ю: знищення куркулів у Росії, культурна революція в Китаї і знищення інтелектуалів на Кубі. Справжнього комунізму не існує без убивств, тортур, концентраційних таборів і без ГУЛАГу. І якщо його не існувало, то слід зробити висновок, що по-іншому і бути не могло: комуністична ідеологія обов’язково призводить до масового насильства, оскільки маси не хочуть справжнього комунізму. Чи то було на рисових полях у Камбоджі, чи в степах України, чи під кубинськими пальмами – комуністичні режими завжди й усюди нав’язувалися шляхом крайнього насильства.
Отже, суд над "товаришем Дучем" і наступний над "бандою чотирьох" є першим судовим процесом над апаратниками-марксистами, відповідальними за офіційний і по-справжньому марксистський, ленінський і маоїстський режим. Суд над нацизмом відбувся в Нюрнберзі 1945 р. і над японським фашизмом у Токіо 1946-го, але ніколи не було судового процесу над комунізмом, незважаючи на те, що справжній комунізм знищив і принизив більше людей, аніж нацизм і фашизм разом узяті. Такого суду над комунізмом ніколи не проводили, за винятком середовища інтелектуалів, з двох причин: по-перше, комунізм володіє чимось на кшталт ідеологічного імунітету, оскільки ототожнюється з прогресом. І особливо через те, що комуністи досі залишають при владі – в Пекіні, Пхеньяні, Ханої та Гавані. Там, де вони втратили владу, організували власний імунітет, перетворившись на соціал-демократів, бізнесменів чи лідерів-націоналістів, як це часто-густо можна побачити в країнах колишнього Радянського Союзу. Тому єдиний можливий і ефективний судовий процес відбувається лише в Камбоджі. Однак не слід помилятися. Не йдеться про кількох камбоджійців, на яких подали в суд інші камбоджійці; повторюємо ще раз: суд у Пномпені – це процес над справжнім комунізмом, де позивачами виступають його жертви. Можна уявити майбутні (хоча малоймовірні) процеси над комунізмом у Пхеньяні, розпочаті корейськими жертвами, чи суд у Пекіні, розпочатий жертвами та їх правонаступниками. Якби одного дня ці процеси таки відбулися – в Пекіні чи Пхеньяні, або навіть у Москві чи Києві, – ми були б вражені подібністю злочинів і виправдань: усюди боягузливі звинувачені оголошували б себе жертвами обставин чи наказів керівника, який перебуває поза межами досяжності.
Дивна особливість справжнього комунізму, виявлена в Пномпені, полягає в тому, що після його падіння жоден комуніст-апаратник не ототожнює себе з комунізмом. Суд у Пномпені показує, наскільки марксизм надається для того, щоб претендувати на владу, взяти владу і здійснювати її абсолютно; проте ніхто не претендує на марксизм як на ідею, навіть давні його керівники. Червоні кхмери вбивали в ім’я Маркса, Леніна і Мао, але воліють померти, як зрадники власного ідеалу, чи втекти, аніж померти, як марксисти. Ця малодушність червоних кхмерів перед їх суддями виставляє марксизм у новому світлі: марксизм є справжній, але не правдивий, оскільки ніхто в нього не вірить.
http://www.abc.es/20101018/latercera/nuremberg-comunismo-20101018.html
Відповіді
2010.10.22 | Боббі
Дуже добре суть Марксизму розкрив Гацліт
Все вчення Карла Маркса можна висловити одним реченням: ненавидьзаможнішого за тебе. За жодних умов, ніколи не визнавай досягнення
успіху власними зусиллями, завдяки користі, яку він зробив суспільству.
Завжди пояснюй успіх експлуатацією, шахрайством, більш або менш
відкритим пограбунком інших.
Ніколи та за жодних обставин не визнавай, що власна невдача може
бути через власну слабкість, або що невдача будь-кого може бути через
власні вади - лінощі, некомпетентність, необачність або тупість. Ніколи
не вірь у чесність та незаангажованість тих, хто з тобою не згоден.
Ця ненависть є суттю Марксизму. Це його рушійна сила. Можна
відкинути діалектичний матеріалізм, Гегелівський підхід, технічний
жаргон, "науковий" аналіз, та мільйони пафосних слів, і все одно
залишиться ядро: непереборна ненависть та заздрість які є основою решти.
-- Генрі Гацліт, Freeman, 1966 Vol. 16, No. 2, p. 9. [1]
Ну, і, зрозуміло, неперевершена Айн Ренд в своїх оповіданнях.
2010.10.22 | Хвізик
дуже влучно сказано, з таким означенням, багато хто раптово вияв
виявить себе серед марксистів2010.10.22 | rais
Re: дуже влучно сказано, з таким означенням, багато хто раптово вияв
Це слабке прикриття, Хвізику, для укркомбанди. Але про це ми вже здається розмовляли.2010.10.22 | Мірко
Одним словом Жаба, а трьома
Жаба з калашніком2010.10.22 | igorg
Дуже потрібен, і не Нюренберг (тобто судилище переможців)
а просто суд.Ось дивіться що витворяють http://www2.maidan.org.ua/n/hist/1287746014
2010.10.22 | rais
Ок! Нюрнберг потрібен і в Україні.
Це буде першим кроком до справжніх системних змін. Потім люстрація і розбудова не бутафорної, а дійсно незалежної України.ЗаСУД і поКАРАння повинні відбутися над комунобандитами саме за ці злочини:
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1286050907&first=1287688852&last=1287553837
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1280866510&first=1287688852&last=1287553837
2010.10.22 | Шурик
А судді хто?
А судьи кто?- За давностию лет, к свободной жизни - их вражда не примерима,
Суждения черпают из забітіх газет...
Чи не про нас це?
Хочеться спитати в пана - а судді хто? Минулі комсомольці та піонери? То ж яке моральне право вони будуть мати аби судити, як самі по вуха в тому ж лайні? Я вже казав, що перебування в цих "гитлерюгендах", тобто комсі та піонерії - то є злочин. Жовтенята - то таке, дітсадок.
2010.10.22 | rais
А судді - онуки та правнуки тих, кого вбивали в Биківнях та
Куропатах, Катині... Кого морили голодом і нищили в таборах, загоняли в радгоспи, переслідували та катували за мову, за те що посміли повстати на захист своєї України... Мільйони людей, які вижили чудом, є нащадками потерпілих від комунобандитського режиму. Їм було заборонено обіймати посади та влаштовуватися на відповідну роботу. Їм було заборонено мешкати у великих містах. Їх гнобили і економічно пригнічували. Це була люстрація комунобандитів. Так комуністи виводили свій генофонд холуїв та пристосуванців. Всі, хто пережив це зараз, як і раніше виживають за межею малозабезпеченості, намагаючись підтримати вже своїх дітей. Це проти них сьогодні Овочи продовжують геноцид, за те що посміли в черговий раз у 2004 році повстати проти злочинної системи. Пан юродствує щодо суддів, термінів покарання за злочини проти людства, бо пану так вигідно. Багатьом нащадкам тих катів так вигідно. Нащадкам, холуям та вболювальникам, які сьогодні і є "успішною елітою" за рахунок життя мільйонів знищених їх дідами людей. Які можуть бути питання щодо заСУДу та поКАРАння цих негідників?2010.10.22 | Шурик
Re: А судді - онуки та правнуки тих, кого вбивали в Биківнях та
Питання лишається тим же самим - всі ті, хто був комсою/піонером, свідомо чи з під палки - не мають права судити, навіть за наведених вами умов. Бо перебування у цому гітлерюгенді - є злочин. До речі - піонером/комсою не був, як не заганяли.І, найголовніше - от завтра станеться чудо і скинемо ми цих мерзотників, вілюструємо і підуть вони в двірники та асенизатори. Той що - чи має пан на прикметі тих, хто їх замінить? Чи не будуть вони гірші? Це я до того - що раз пройшли через комсу - відлюстрували себе самі. Хам - це яскравий приклад. Комсомольці минулими не бувають. Це тавро вже назавжди і в мізку на не на спині.
2010.10.22 | selu
Нестачі суддів не буде.
Шурик пише:> Питання лишається тим же самим - всі ті, хто був комсою/піонером, свідомо чи з під палки - не мають права судити,
З чого би це? Хто їх лишив цього права?
> навіть за наведених вами умов. Бо перебування у цому гітлерюгенді - є злочин.
Невже? За яким законом, судом?
> До речі - піонером/комсою не був, як не заганяли.
Це вас не виправдовує.
>
> І, найголовніше - от завтра станеться чудо і скинемо ми цих мерзотників, вілюструємо і підуть вони в двірники та асенизатори. Той що - чи має пан на прикметі тих, хто їх замінить? Чи не будуть вони гірші? Це я до того - що раз пройшли через комсу - відлюстрували себе самі.
Де таких дурнів знайти?
> Хам - це яскравий приклад. Комсомольці минулими не бувають. Це тавро вже назавжди і в мізку на не на спині.
Це москальство. Насправді будь-яка людина має право та можливість змінити в собі все.
2010.10.22 | Шурик
Re: Нестачі суддів не буде.
Я б з вами був би цілковито згоден, якби можно було б робити пересадку розуму. Але - на жаль, не сьогодні.2010.10.23 | selu
Комуністична залежність не сильніше за іншу наркотичну.
Але її ще не визнали шкідливою.2010.10.23 | Шурик
Re: Комуністична залежність не сильніше за іншу наркотичну.
Це на наша проблема, а ВООЗ2010.10.23 | selu
Ми без ВООЗ мали коноплю та мак, але не мали наркоманів.
ВООЗ тут ні до чого.2010.10.23 | Шурик
Re: Ми без ВООЗ мали коноплю та мак, але не мали наркоманів.
Ну-мак то таке, його навіть Червона капелюшка полюбляла:)2010.10.24 | rais
Це можна виправити через заСУД злочинної комсистеми.
Щоденний засуд. Карфаген повинен бути зруйнованим!2010.10.22 | Шурик
На жаль...
Хто лишив них цьго права? Вони самі, вдягнувши піонєрский галстук. Яскравий приклад - Тарасик. Це - як в приказці - на дєтях природа отдихаєт. А за яким судом? За тим же, до якого ви закликаєте. Всі, хто пройшов через комсу - нічим на кращі за тих, кого ми маємо люструвати. На жаль... Чи ви вважаєте, що перебування в одній компанії (перепрошую - організації) із Павликом Морозовим, дає вам моральне право судити комунізм? У цього покоління, що пройшло через комсу, мізки настільки промиті, що портібно навіть не 40, а 140 років, аби цю гидоту витравити.2010.10.23 | selu
Покарання на все життя за дію в 10-річному віці?
Шурик пише:> Хто лишив них цьго права? Вони самі, вдягнувши піонєрский галстук. Яскравий приклад - Тарасик. Це - як в приказці - на дєтях природа отдихаєт.
А за яким судом? За тим же, до якого ви закликаєте.
Його це не було.
> Всі, хто пройшов через комсу - нічим на кращі за тих, кого ми маємо люструвати. На жаль...
Це не так, поруч зі мною купа прикладів.
> Чи ви вважаєте, що перебування в одній компанії (перепрошую - організації) із Павликом Морозовим, дає вам моральне право судити комунізм?
Так. Прикладів тому теж багато. Хоч би перебування Гудеріана у комуністичному танковому навчальному закладі.
> У цього покоління, що пройшло через комсу, мізки настільки промиті, що портібно навіть не 40, а 140 років, аби цю гидоту витравити.
То жидам було потрібно 40 років, бо вони вийшли з Єгипту переможцями. А переможені змінюються швидко.
2010.10.23 | Шурик
Re: Покарання на все життя за дію в 10-річному віці?
То ви себе відносите до переможених? А посилання на Гудеріана - це чудово!2010.10.23 | selu
А на мене переходити не треба.
2010.10.23 | Шурик
Re: Покарання на все життя за дію в 10-річному віці?
Саме так - бо піонерскьки кричалки та виховання - це же пожиттєвий діагноз. На жаль - невиліковний.2010.10.23 | selu
Чи є у вас досвід у галузі перевиховання?
Чи може посилання на авторитетів.2010.10.24 | Шурик
Re: Чи є у вас досвід у галузі перевиховання?
На жаль - це незворотній процес.2010.10.24 | selu
Тобто досвіду нема. Коло знайомих вузьке, чи не так?
2010.10.24 | Шурик
Re: Тобто досвіду нема. Коло знайомих вузьке, чи не так?
Чукча не читатель?2010.10.24 | selu
Що за чукча? Мабуть різні є, але до чого воно?
2010.10.24 | Шурик
Re: Що за чукча? Мабуть різні є, але до чого воно?
До того, що на рядок вище я вже відповів2010.10.25 | selu
Відповіді не бачу.
2010.10.24 | igorg
Виліковний. Реальність життя лікує дуже швидко
Досить просто зрозуміти що тебе дурили й тобою маніпулювали. Це не приємно, але лікує дуже радикально. Є маса прикладів людей котрі захоплювалися комунізмом, але зрозумівши його сутність ставали дуже свідомими антикомуністами.2010.10.25 | Шурик
Re: Виліковний. Реальність життя лікує дуже швидко
Мабуть так. Але наслідки того маніпулювання, навіть якщо їх усвідомити, на жаль позбавляють права судути.2010.10.23 | rudebox
Шуріку: але жовтенятком були?!
2010.10.23 | Шурик
Re: Шуріку: але жовтенятком були?!
от що було - то було, зірочку носив, правда часто густо губив десь2010.10.23 | Max
Re: А судді хто?
Шурик пише:> Хочеться спитати в пана - а судді хто? Минулі комсомольці та піонери? То ж яке моральне право вони будуть мати аби судити, як самі по вуха в тому ж лайні? Я вже казав, що перебування в цих "гитлерюгендах", тобто комсі та піонерії - то є злочин. Жовтенята - то таке, дітсадок.
Щурику, йдіть і розкажіть ту свою маячню камбоджійцям. Що вони буцімто не мають жодного морального права судити своїх комуністичних злочинців. Просто -- бо жили при тому режимі, а раз вижили -- значить співпрацювали.
"Кати, жертви і вимушені співучасники -- всі є однаково винні"? По-суті власне саме то і твердите, якщо розібратись. Цинічне обмазування всіх лайном з кров'ю, всім порівну.
2010.10.23 | Шурик
Re: А судді хто?
саме так2010.10.23 | Max
Цілковито аморальний цинізм неосовка
На що Шурик пише:
> саме так
Як відверто! Щурики вже навіть ся не встидають своїх поглядів.
2010.10.23 | Шурик
Re: Цілковито аморальний цинізм неосовка
Це ж погляди, нащо їх стидатися? Он - прибалти, коли обирали собі президентів - нікого не обрали з самої країни, бо знали, що всі пройшли через комуняк, а лише тихЮ кого кара сія оминула.2010.10.24 | igorg
Так, я думав над питанням перебування в коморганізаціях
я цілком приймаю цю провину. Бо це дійсно було. Інша справа наслідки, вчинки й міра вини. Безумовно, усвідомлюючи участь у злочинних організаціях ми маємо відчувати каяття й провину й відповідно до цього діяти надалі. Аби мати прощення. Проте є значна частина тих хто відчуває гордість за участь й жаль за те що цього вже нема. Це є дуже різні речі.Для молоді в СССР участь в піонерії й комсомолії не були питаннями вибору. Це мало бути обовязковим й таким і було. Якщо молода людина не була піонером чи комсомольцем то це означало що у нього серйозні суспільні проблеми. Бо туди приймали навіть останніх двійочників і хуліганів (аби вести з ними виховну роботу). Як правило відмовлялися від цієї участі з релігійних переконань. Принаймні інших я не знаю. Це вимагало великої мужності й самосвідомості й навіть самопожертви. Виключали за проблеми із законом, або дуже серйозні проступки й це мало дуже серйозні наслідки. Отже, участь у таких організаціях була обов'язковою (дещо м'якше ніж примусовою), хоча завдяки безальтернативні агітаційно-пропагандистської роботи у 9/10 випадків була цілком добровільною. Тобто молодь не усвідомлювала злочинність цих організацій. Можна навіть стверджувати що їх елементарно обманювали, аби отримати над ними контроль.
В більшості участь в комсі сприймали байдуже, як ще одну додаткову проблему до маси інших. Треба то й треба. Треба носить галстук, платить внески, ходить на збори, щось там робить і т.п. Природні ж інстинкти самозбереження й побутових проблем все ж брали верх. Тож цим людям це все байдуже й нині. Було й пройшло.
Серед маси молоді виділялася певна частина (я б оцінив як 10-20%) які цілком щиро це все сприймали і слідували. Це основні жертви, які за певних обставин чинили злочини за вказівками керівництва й цілком щиро. Відсутність життєвого досвіду й обірвана історична й родинна пам'ять позбавляли імунітету від цієї біди: морально все що на користь комунізму. Й це призводило до аморальних і злочинних дій. Саме ця частина ставала активом. Серед них траплялося що людина повставала коли те чому вчили в теорії й реалії приходили у суперечність (а так як правило й бувало). Інша частина вловлювала справжні правила гри й діяла відповідно. Стосовно відношення цих людей до минулого то тут це дуже неоднозначно. Є різні погляди від байдужості до ностальгії. Хоча рідко хто визнає свою частину вини.
Ще я підозрюю що серед цієї маси були молоді люди цілком свідомі того як ця машина працює (я б сказав що десь менше 0.01%). Це молодь що виросла в питомому партійному середовищі, яке прекрасно знало що й до чого. І саме з них формувався верхній ешелон (керівництво) цих організацій. Десь починаючи з працівників райкомів. Я маю підстави вважати, що саме ця комса отримала владу яку має й нині. І ні за що каятися вони не мають й гадки, більше того вони мають бажання "возродіть білую славу" цих злочинних організацій. Бо це саме те що їм необхідне зараз, аби знову тотально контролювати й дурити суспільство.
2010.10.24 | Шурик
Re: Так, я думав над питанням перебування в коморганізаціях
То, що ви приймаєте цю провину - то є добре. Але - ото саме але - свідомо туди йшли, не свідомо, залюбки, з під палки - на часі це вже не має різниці. Перебування у цьому питомнику наклало свій відбиток на свідомість, вже на генетичному рівні, КПРС добре знало як маніпулювати людми, от же - каяття запізно. А те, що ви пишете, що до піонерів не брали лише з релігійних питань, або через щось таке шо йой - так, але не зовсім. Власне небажання - мало велику силу. Не на зоні ж були, а у 3-му класі. Покричали-пошуміли та заткнулися. От же ні піонером, ані комсою не був і цим пишаюся.2010.10.24 | Max
Одне важливе запитання
Шурик пише:> Не на зоні ж були, а у 3-му класі. Покричали-пошуміли та заткнулися. От же ні піонером, ані комсою не був і цим пишаюся.
Який то рік був (коли Ви були третьокласником)?
2010.10.24 | Шурик
Re: Одне важливе запитання
Ну, рахуймо... 1974 рік - 1 класс+3=19772010.10.24 | igorg
Все починалося з жовтенят. Для дитини вчитель то
великий авторитет. Й коли постійно розказують масу доброго про піонерів комсомольців комуністів й т.п., а також масу поганого про їх ворогів то це має дуже сильний вплив. Й протистояти тому практично неможливо без категоричного конфлікту із школою і навіть класом.2010.10.25 | Шурик
Re: Все починалося з жовтенят. Для дитини вчитель то
Ну-якщо дитина виховувалася в дітбудинку - то є так, але ж якщо є батьки, то це вже інша справа. Але це вже від батьків залежить. Своїм я вдячний, що вчасно дали мені зрозуміти, що то є таке. А що про це думає клас - то мене не дуже цікавило. Я відкрито сказав, що піонером бути не хочу. Коли дійшов до 7 класу - про комсу навіть вже не питалися.2010.10.24 | igorg
Помиляєтесь. Покричали пошуміли не обходилось
У таких випадках виясняли причини й звісно що претензії були вже не до учня, а до батьків з відповідними наслідками. Заявите що ви антикомуніст чи вважаєте членство в піонерах й комсомольцях чимось поганим?! Масимум можна було відморозитися тим що тіпа ще недостоїн. Тож єдиною легальною причиною були релігійні переконання. Це вже у 70-х. До того не приймали вихідців з елементів що не заслуговували на довіру (куркулі й т.п.). Якщо можете розповісти як вам вдалося уникнути того щастя то поділіться.2010.10.25 | Шурик
Re: Помиляєтесь. Покричали пошуміли не обходилось
- Купите журнал, всего за десятку.- Не хочу.
- А, вам не жалко детей?
- Жалко
- Десятки жалко?
- Нет
- Так купите журнал.
- Не хочу
(Собачье сердце)
От, десь так в мене і було. Да, вилкликали батків, вони й казали - не хочу. А вигнати їх з КПРС - так вони в це лайно і не вступали. Вони були не з куркулів, не розкулачені, звичайні радянські (на їх біду, як вони казали) люди. Інженери. Малесеньке таке собі КБ у затишному районі Києва. Так мале, що мабуть про нього чи то забули, чи то карма в нього була така, що не чіпали. Там, навіть деякий час працювали ті, кого КДБ позбавило права на виїзд. І все одно - не чипали. А той атестат з п"ятірками мені нафіг був не потрібен. Отже я радісно біг додому коли всі перлися на збори та суботники.
2010.10.26 | Георгій
Re: А судді хто?
Шурик пише:> А судьи кто?
> - За давностию лет,
(ГП) "Дрeвностию"
>к свободной жизни - их вражда не примерима,
(ГП) "Нeпримирима"
2010.10.26 | Шурик
Re: А судді хто?
дякую2010.10.23 | Стопудів
Це ваш переклад?
Давайте надрукуємо на якомусь харошому сайті це.2010.10.23 | Оk
Re: Це ваш переклад?
Ні !!! Західна аналітична групаhttp://zgroup.com.ua/
2010.10.24 | Стопудів
дайте, бдлск, лінк на оригінал, з якого робився переклад
і на лінк на сайті Західної аналітичної групи2010.10.25 | Оk
Re: дайте, бдлск, лінк на оригінал, з якого робився переклад
лінк на оригінал є в топіку під текстом http://www.abc.es/20101018/latercera/nuremberg-comunismo-20101018.htmlи лінк ЗАГ я давала наче http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=4402
прошу
2010.10.26 | Стопудів
спасибі
2010.10.26 | Оk
Re: спасибі
дрібничка, як намене лінк на ЗАГ можна було за допомогою гугла отримати значно швидше