10/29/2010 | Майдан-ІНФОРМ

Усі роки після Майдану, особливо ближче до президентських виборів, обстановка у вчительських, лікарняних, бухгалтерських і інших конторських колективах нагадувала церковний прихід, описаний Марком Твеном.

Справа було 136 років тому, в містечку Хартфорд, штат Міссурі. Священик Джо Твічел проголосував на президентських виборах за демократа, а його паства - за республіканців. Хто як голосує, тоді ще не вважалося таємним, волевиявлення кожного могли бачити все. Збори парафіян вирішили панотця прогнати.

Чи не в кожній біло-блакитній вчительській та ін. була пара помаранчевих ворон, а в помаранчевій - пара біло-блакитних. Що зазнавали найстійкіші з них, знають не всі. В одному відомому мені селі помаранчевій хімічці вчительська влаштувала бойкот. З нею не вітаються досі. Натхненник бойкоту зловив мене на вулиці.

- Хотів би відрекомендуватися. Викладаю математику, закоханий в неї з дитинства. Друга любов - Партія регіонів.

Маленький, із стриженою борідкою, в картатій трійці. Одна жінка скаржилася: прийдеш до нього про доньку-школярку поговорити, а він - про «регіоналів»: чому треба голосувати за них. На великій перерві ходить коридором, розмовляє сам з собою, про що - не розібрати. А коли візьметься, бува, наспівувати, можна розібрати: «Партия регионов-онов-онов!»

- І що тепер? - цікавлюся в нього.

- Отож, - зітхає. - Обіцянки не виконуються. Коштів у них немає.

- То виручайте своїх. Почніть збір. Самі по сотні гривень вносьте.

- Зрозумів: жарт. Маю честь. Хотів відрекомендуватися.

Номенклатурного «бютівця»-чиновника зустріти вже неможливо. Якщо він все ще «бютівець», то вже не чиновник, якщо досі чиновник, то вже не «бютівець». Розповідає про це, зазвичай, невесело, але відверто. Спокій сім`ї - понад усе. Потім ідуть інтереси колективу, якщо такий є під його керівництвом: шкода покидати людей і справу на якого-небудь професіонала.

Джо Твічела для першого разу пробачили. Після цього він благополучно служив ще багато років і всі роки голосував як усі. Людина була обтяжена великою сім`єю, не мав стороннього доходу. Марк Твен гаряче вітав його. Не покладаючись на спомин, я не полінувався, дістав книгу, із задоволенням виписую: «Він пожертвував своєю політичною незалежністю і такою ціною врятував свою сім`ю. За подібних обставин це був вищий і кращий рід людяності».

Висновки. 1. Україна - не єдина розділена країна. Американці, можна сказати, все життя розділені на республіканців і демократів, і це серйозне, нерідко - пристрасне, розділення, кінця йому не видно. Те саме й англійці. Торі та лейбористи іноді, як крига і полум’я. Гарячі, вогняні партійні барви моєму окові, до речі, приємніші, ніж щось по-китайськи чи по-російськи сіре. 2. Засуджувати нинішнього українського Джо Твічела - означає вимагати від нього подвигу, а вимагати від людини подвигу недобре. 3. І по-справжньому підло - ставити його в становище, коли він вимушений жертвувати своєю політичною незалежністю через страх.

Звучить в Україні й інша пісня: «Я до втрати пульсу агітувала рідних і знайомих, набиралася нахабства ходити по дворах, мене рвали собаки... І де ж поліпшення мого життя вже сьогодні? Ці обманщики, ці зрадники - я їх ненавиджу! Я шукаю того, хто допоможе мені пожертвувати собою, щоб Україна зітхнула вільно».

Погодимося: таке люте розчарування дратує більше, ніж тихе збентеження блаженного любителя математики. І набагато більше, ніж сумний перехід «бютівця»-чиновника до лав переможців, тим більше що відповідати за це, по правді, не йому.

Відповідати за це їм.

Анатолій Стріляний, "Комментарии:"
http://www.unian.net/ukr/news/news-403367.html

^sean