Вот и мы горим желаньем мудрецов послушать речи (л)
10/30/2010 | Felicidada
Надибав в Мережі раннього Андруховича. Майже нічим не відрізняється від теперішнього автора противсіхнутих теревенів. Переконайтесь. І насолодіться стилем 
Культура
Остання територія
Юрій АНДРУХОВИЧ, «День»
Є регіони справжні, цілісні навіть у своїй зруйнованості та потворності. Галичина ж — наскрізь штучна, зшита докупи білими нитками псевдоісторичних домислів і політиканських інтриг. Тисячу разів мають рацію ті, котрі стверджують, ніби Галичина є всього тільки стоп’ятдесятилітньої давності вигадкою кількох австрійських міністрів. Маньєрично-солодкою ідеєю-фікс певних законспірованих стратегів, які свого часу задалися химерною метою продовжити Європу ще трохи далі на Схід. Європи в них не вийшло, натомість утворився такий собі буфер, свого роду «санітарна зона». Бідолашний Франко піддався їхній містифікації, звідси всі його нещастя, вся здезорієнтована сізіфова діяльність.
Із перспективи, наприклад, Полісся цей край має достатньо карикатурний вигляд. Адже Полісся, ця космічна поганська колиска, басейн Прип’яті та Десни з його арійською чистотою коренів і древлянською нескаламученістю джерел, з його визначальними генетично-культурними кодами, з найархаїчнішим фольклором, епосом, діалектами, озерами, торфосховищами, готичними соснами, з пастками на тварин і людей, з підраненими вовками. Полісся — це національний субстрат, це чорнобильський вибір України, це сама справжність, це сокирна автентика і щирість, каральний похід месії Онопрієнка уздовж залізничних колій та шосейних шляхів. Полісся — це повільність і понурість, це доведений майже до повної зупинки час, це повзуча комуністична вічність, що зусібіч обклала ненависний сторозтлінний Київ, це сама глибинна чорна українськість.
Із перспективи Полісся Галичини не існує, точніше, вона є, але цей факт нічого не вартий. Галичина — це не-Україна, якийсь такий географічний доважок, польська галюцинація. Галичина вся наскрізь манекенна, лялькова, надута, в усьому і завжди прагне нав’язати Україні свою неукраїнську, настояну десь у таємних сіонських лабораторіях, волю. Галичина позбавлена епосу, в ній споконвіку панує анекдот, причому підлий. Власне кажучи, це безкореневий простір, зручний для всілякого мандрівного племені — звідси вірмени, цигани, караїми, хасиди. Галичина — містечкова, батьківщина масонства і марксизму. Галичина облудна і фальшива, це смердючий звіринець, переповнений єхиднами й химерами, в Галичині можливі лише покручі на кшталт Бруно Шульца або всі ці маленькі станіславські кафки, і якщо ти не покруч, а, наприклад, Стефаник, то тобі залишається невблаганно спиватися в першому-ліпшому Русові. «Між іншим, нині в Івано-Франківську геніїв уже більше, ніж у Москві», — іронізує колючий Ігор Клех, також галичанин, також геній, у своїй найновішій московській книжці.
Іронічний тон тут як ніколи доречний. Галичина вся іронічна й імморальна, тому це вічне відступництво і пристосуванство, перманентне уніатство, продані в Америку діти. Галичина — це показна й поверхова, як накладні манжети, панськість, кумедне розшаркування навсібіч, цілування ручок і клямок із так і невизбутим селюцьми причмокуванням, це безконечні й напівсонні, з тяжкою пообідньою оскоминою розмови про Європу, Европу, Еуропу, про європейськість, європейське значення-призначення, європейську культуру й кухню, про шлях до Європи, про те, що «і ми в Європі» — тим часом уся так звана «духовна продукція» Галичини здатна поміститися в одному-єдиному львівському чемодані середніх розмірів. Галичина тільки й може, що натужно наслідувати Європу, яка, до речі, сама по собі вже давно нічого не може (Шпенглер ще коли про це сказав!). Галичина — це плагіат, тим жалюгідніший, що плагіатор обрав для плагіату наймертвотніший з можливих об’єктів.
Усе інше — це кава, домашні лікери, торти й тістечка, диктат домогосподарок, вишивання серветок, це також повидла і джеми, рушники, килими, несмак і кіч, словом, цвітіння галицького міщанства у повний зріст.
Із перспективи Полісся Галичина не просто жалюгідна, — вона постмодерністська.
Але я маю інакшу перспективу. Точніше, не маю її, бо перебуваю тут, усередині, це моя територія, це мій підозрюваний і зневажуваний світ. Фортечні мури навколо нього давно повалено, рови засипано історичним хламом і культурним сміттям, якоюсь битою порцеляною, уламками чорної гаварецької кераміки та гуцульськими кахлями. Моя лінія оборони — це я сам, але в мене немає іншого виходу, як тільки боронити цей шматок, цей клапоть, ці клапті, що розлазяться навсібіч.
http://www.day.kiev.ua/9803/
газета «День», №4, середа, 13 січня 1999
Культура
Остання територія
Юрій АНДРУХОВИЧ, «День»
Є регіони справжні, цілісні навіть у своїй зруйнованості та потворності. Галичина ж — наскрізь штучна, зшита докупи білими нитками псевдоісторичних домислів і політиканських інтриг. Тисячу разів мають рацію ті, котрі стверджують, ніби Галичина є всього тільки стоп’ятдесятилітньої давності вигадкою кількох австрійських міністрів. Маньєрично-солодкою ідеєю-фікс певних законспірованих стратегів, які свого часу задалися химерною метою продовжити Європу ще трохи далі на Схід. Європи в них не вийшло, натомість утворився такий собі буфер, свого роду «санітарна зона». Бідолашний Франко піддався їхній містифікації, звідси всі його нещастя, вся здезорієнтована сізіфова діяльність.
Із перспективи, наприклад, Полісся цей край має достатньо карикатурний вигляд. Адже Полісся, ця космічна поганська колиска, басейн Прип’яті та Десни з його арійською чистотою коренів і древлянською нескаламученістю джерел, з його визначальними генетично-культурними кодами, з найархаїчнішим фольклором, епосом, діалектами, озерами, торфосховищами, готичними соснами, з пастками на тварин і людей, з підраненими вовками. Полісся — це національний субстрат, це чорнобильський вибір України, це сама справжність, це сокирна автентика і щирість, каральний похід месії Онопрієнка уздовж залізничних колій та шосейних шляхів. Полісся — це повільність і понурість, це доведений майже до повної зупинки час, це повзуча комуністична вічність, що зусібіч обклала ненависний сторозтлінний Київ, це сама глибинна чорна українськість.
Із перспективи Полісся Галичини не існує, точніше, вона є, але цей факт нічого не вартий. Галичина — це не-Україна, якийсь такий географічний доважок, польська галюцинація. Галичина вся наскрізь манекенна, лялькова, надута, в усьому і завжди прагне нав’язати Україні свою неукраїнську, настояну десь у таємних сіонських лабораторіях, волю. Галичина позбавлена епосу, в ній споконвіку панує анекдот, причому підлий. Власне кажучи, це безкореневий простір, зручний для всілякого мандрівного племені — звідси вірмени, цигани, караїми, хасиди. Галичина — містечкова, батьківщина масонства і марксизму. Галичина облудна і фальшива, це смердючий звіринець, переповнений єхиднами й химерами, в Галичині можливі лише покручі на кшталт Бруно Шульца або всі ці маленькі станіславські кафки, і якщо ти не покруч, а, наприклад, Стефаник, то тобі залишається невблаганно спиватися в першому-ліпшому Русові. «Між іншим, нині в Івано-Франківську геніїв уже більше, ніж у Москві», — іронізує колючий Ігор Клех, також галичанин, також геній, у своїй найновішій московській книжці.
Іронічний тон тут як ніколи доречний. Галичина вся іронічна й імморальна, тому це вічне відступництво і пристосуванство, перманентне уніатство, продані в Америку діти. Галичина — це показна й поверхова, як накладні манжети, панськість, кумедне розшаркування навсібіч, цілування ручок і клямок із так і невизбутим селюцьми причмокуванням, це безконечні й напівсонні, з тяжкою пообідньою оскоминою розмови про Європу, Европу, Еуропу, про європейськість, європейське значення-призначення, європейську культуру й кухню, про шлях до Європи, про те, що «і ми в Європі» — тим часом уся так звана «духовна продукція» Галичини здатна поміститися в одному-єдиному львівському чемодані середніх розмірів. Галичина тільки й може, що натужно наслідувати Європу, яка, до речі, сама по собі вже давно нічого не може (Шпенглер ще коли про це сказав!). Галичина — це плагіат, тим жалюгідніший, що плагіатор обрав для плагіату наймертвотніший з можливих об’єктів.
Усе інше — це кава, домашні лікери, торти й тістечка, диктат домогосподарок, вишивання серветок, це також повидла і джеми, рушники, килими, несмак і кіч, словом, цвітіння галицького міщанства у повний зріст.
Із перспективи Полісся Галичина не просто жалюгідна, — вона постмодерністська.
Але я маю інакшу перспективу. Точніше, не маю її, бо перебуваю тут, усередині, це моя територія, це мій підозрюваний і зневажуваний світ. Фортечні мури навколо нього давно повалено, рови засипано історичним хламом і культурним сміттям, якоюсь битою порцеляною, уламками чорної гаварецької кераміки та гуцульськими кахлями. Моя лінія оборони — це я сам, але в мене немає іншого виходу, як тільки боронити цей шматок, цей клапоть, ці клапті, що розлазяться навсібіч.
http://www.day.kiev.ua/9803/
газета «День», №4, середа, 13 січня 1999
Відповіді
2010.10.30 | 2
все же он забронзовел
Сейчас Вам разъяснят, что ничего лучше 60-летних забундруховичей в украинской литературе нет и не предвидится.2010.10.30 | Felicidada
Але ж ця мутота була 11 років тому і він не змінився (-)
2010.10.30 | 2
Назачем було йому змінюватися.
Он мне напоминает одного моего знакомого, советского гроссмейстера В.Я. Пока существовала (сравнительно с совком очень благополучно) Югославия, он жил вот чем. Ездил по тамошним городам и выигрывал все местечковые турниры, получая призы в районе 50-150 дойчемарок. Тогда это были большие деньги.Это о разных многочисленных, но никому здесь неведомых наградах Андруховича.
2010.10.30 | Георгій
Для мeнe він назавжди залишиться автором "Москвіади" і "Пeр....
...вeрзії," а його публіцистики я просто нe читаю. Гeть нeцікаво.2010.10.30 | ukr_girl
Так, пан палить щось цiкаве! Гарно встрямпяе.
2010.10.30 | hrcvt
скільки сотень раз
Андрухович в другому турі голосував за Тимошенко, про що заявляв багато сотень раз. Але тимошистська пропаганда вперто називає його "противсіхом".Можна здогадуватись, яка причина. Думаю, це через те, що Андрухович традиційно, ще з пізньорадянсьих часів, вважається інтелектуалом, а тоталітарні ідеології ненавидять інтелектуалів. Тому вони експлуатують цей образ, вибудовуючи з нього образ ворога.
І ще з тих часів Андрухович іде в парі з Забужко, як відомі українські письменники. Тимошисти відпрацьовують свою агітаційну схему (вже вироблений раніше парний образ), ігноруючи різне голосування Андруховича і Забужко на цих виборах.
І ненависть тимошистів до нього особисто (через півроку після виборів!) - тільки маленький штришок, який показує, що Андрухович помилився в цьому голосуванні.
2010.10.30 | Felicidada
Прошу не молоти дурні, а відповісти по суті заяв (-)
2010.10.30 | hrcvt
за кого Андрухович (л)
В інтерв'ю за травень Андрухович каже:---
Зазираємо у 2015-й. Юрій Андрухович не йде вибирати, голосує «проти всіх» чи визначає для себе нового лідера?
Я не бачу ефективності у голосуванні «проти всіх», крім особистого морального задоволення, яке для мене теж сумнівне. Хоч і набридло обирати «менше зло», але іншого вибору у нас немає. У нас екзистенційно завжди вибір «меншого зла». Тобто, у 2015-му я голосую за «менше зло». (Сміється.) Хто тоді – я ще не знаю, а на сьогодні це були б БЮТ і Тимошенко.
---
http://lb.ua/news/2010/03/18/32536_YUriy_Andruhovich_Zgubnoyu_ie_sama_.html
Тобто він і після виборів по суті агітує за Тимошенко (до виборів - уже багато раз обговорювалось).
ВІН ЗА НИХ АГІТУЄ!!! а вони паралельно по всіх каналах розказують, як вони його ненавидять за "противсіхство"!!!
Чи це не іронія? Це м'яко кажучи.
2010.10.30 | Felicidada
До Андруховича головна претензія до його пропозиції
дати можливість відділитися Криму і Донбасу.найбільше після ющенка противсіхствувала забужка.
коли Ви продовжуєте підтримувати противсіхів, значить, Вам подобаються всякі собачники і їх хазяї, і увесь жах, який охопив Україну, а післязавтра ще більший.
років 10 тому мені порадили як ловити тарганів - треба подути на нього він упираєцця як баран - тоді його легше спіймати.
2010.10.30 | hrcvt
Re: До Андруховича головна претензія до його пропозиції
> теперішнього автора противсіхнутих теревенівце ваші слова про Андруховича з заголовного допису. Але Андрухович теперішній підтримує Тимошенко, як бачимо з лінків. Тобто по тимошистській же термінології він не є противсіхом. Але ви продовжуєте його таким називати. На цю ситуацію, сповнену іронії, я і звернув увагу в коменті.
А сепаратистські його заяви - це, на мою думку, теж політична помилка письменника. Але Андрухович - поет, а не вождь нації і навіть не політолог. І він не претендує і завжди відхрещується від спроб сприймати його як лідера. Має право на певний ексцентризм: голосування за Тимошенко чи заклики "дати право відділитися" (до речі, ці заклики він пробував пом'якшити і спростувати, коли люди з східних областей насіли на нього за це на Форумі видавців).
Felicidada пише:
> дати можливість відділитися Криму і Донбасу.
>
> найбільше після ющенка противсіхствувала забужка.
> коли Ви продовжуєте підтримувати противсіхів, значить, Вам подобаються всякі собачники і їх хазяї, і увесь жах, який охопив Україну, а післязавтра ще більший.
>
> років 10 тому мені порадили як ловити тарганів - треба подути на нього він упираєцця як баран - тоді його легше спіймати.
2010.10.30 | Мартинюк
"Полювання" на противсіхів -відвернення уваги від вини Тимошенко
Реально вона програла вибори через :Перша причина її так звана "економічна політика" , якої насправді не було, як не було реального бюджету і не було навіть спроб виконання бюджету "нереального" - була імпровізація з очевидним ознаками корупції.
Друга причина програшу Тимошенко - її кадрова політика, залучення, підтримка і піднімання на найвищі посади дуже сумнівних людей, войовничих противників революції 2004 року, які як видно зараз, за першої нагоди дружно перейшли на бік Януковича. Причому це люди які набили оскому українцям як злодійкуваті депутатики та чиновники на місцевому рівні, так і люди "загальноукраїнського рівня" - наприклад Портнов і Губський.
Третя причина поразки Тимошеко - її конфлікт з підприємцями, з яких видавлювали наперед податки , та випробовували на них інші методи тотально-державного контролю, які зараз використовують і регіонали .
Четверта причина поразки Тимошенко - її очевидна неповага до демократичних принципів і норм, при одночасному есплуатації цих механізмів до їх повної дискредитації в очах українців.
Пята причина поразки Тимошенко - її кабальні угоди з Росією по газу та з МВФ про кредити, наслідки чого сьогодні "вихаркує кровю" кожна українська сімя.
Це лише неповний перелік причин , ізза яких за Тимошенко відмовилися голосувати мільйони виборців, ізза яких інші мільйони виборців взагалі не пішли на вибори, а інші мільйони проголосували за Януковича.
Оглушлива гавканина на "противсіхів" має за мету відвернути увагу від очевидних причин поразки Тимошенко і її очевидної вини у цьому. Втім у цьому нічого нового - протягом 2005-2009 років створення образів міфічного ворога та імітація боротьби з ним були головним методом масового обману громадян України , особливо тих які у 2004 році підтримади помаранчеві ідеали.
Андрухович був дуже цікавим і підленьким "противсіхом першого туру" цілий рік він теревенив про "противсіхство", фактично протягом року зневірюючи потенційних активістів від участі в політичній боротьбі, але в другому туурі , коли вибору дійсно не стало, він раптом "прозрів" і почав агітувати за Тимошенко. Чому бютопроп ( чи те що зосталося від нього і те що зараз служить невідомо кому) поряд із Забужко атакують Андруховича ? А для того щоб вимазати "противсіхів другого туру" у гівно "противсіхів першого туру", які мали вибір, але фактично закликали українців відмовлятися від нього.
Найсмішніше що "противсіхи другого туру" фактично не вплинули на результат виборів - бо в разі голосування вони б поділилися пополам і проголосували або за Тимошенко, або за Януковича. Також противсіхи другого туру як це не дивно мало повязані з Ющенком - 75% його виборців, як показують соцопитування, у другому турі проголосували за Тимошенко. Наприклад в Дніпропетровську де було найбільше ( більше 10%) голосів "проти всіх" у другому турі, в першому турі за Ющенка голосуваи набагато менше. Отже остновна маса "противсіхів другого туру" прийшли від інших кандидатів.
2010.10.30 | Sean
Дарага редакція
Мартинюк пише:> Андрухович був дуже цікавим і підленьким
Андрухович - чесна людина
2010.10.30 | 2
А Мартынюки непричем. Они невлиятельны.
Мартинюк пише:> Реально вона програла вибори через :
> Перша причина
>
> Друга причина
> Третя причина
>
> Четверта причина
> Пята причина
2010.10.30 | selu
Бог дає можливіть вибору, щоб людям було за що відповідати.
2010.10.30 | Felicidada
Ви раді, що Україна в огні? Ви радієте трагедії?
Але ж її 100% не було б, якби...2010.10.30 | Мартинюк
Не правда - було би
Лишень Портнов би не був замголови адімінстрації, а був би головою.Тигипко був би премєром, Азаров би нікуди не зник - керував би бюджетом у Верховній Раді..
А міністром чогось був би Марков...
І Табачник був би - тут Росія на компроміс би не пішла. Робив те саме, тільки мовчки і без нахабних заяв.
2010.10.31 | Felicidada
Ще раз: Ви раді, що Україна в огні? Ви радієте трагедії?
Ваш нічний брєд і хвантазії мені не цікаві.2010.10.31 | Мартинюк
Дивний Ви якийсь
"Слідак" самоучкаFelicidada пише:
> Ваш нічний брєд і хвантазії мені не цікаві.
То чого питаєте?
2010.10.30 | Max
Re: Прошу не молоти дурні, а відповісти по суті заяв (-)
Там нема на що відповідати.Оцінкові судження Андруховича про Галичину то є його особиста справа (як моя особиста справа мати судження цілком протилежні).
"Остання територія" є брудним пашквілем на Галичину з іншої причини -- там майже нема слова правди (то якщо вже вести мову не про оцінки-ставлення, а про факти).
Ось лише окремі взірці Андруховичової хуцпи:
"...це безкореневий простір, зручний для всілякого мандрівного племені — звідси вірмени, цигани, караїми, хасиди" -- а як щодо вірмен в інших країнах (Болгарії, Франції)? Про що свідчить їх наявність там? Цигани? Так їх в Галичині якраз стосовно небагато -- варто лише порівняти із іншими регіонами України (а з Болгарією, Румунією чи Словаччиною то ліпше й не порівнювати). Хасиди? Автор відверто має за дурня читача -- хасидизм же не з Галичини походить, і ніколи Галичина не була центром скупчення хасидів.
"Галичина — містечкова, батьківщина масонства і марксизму". Він таки за ідіотів читачів має. Андрухович гадає, що вони можуть не знати, де виник марксизм? І де згодом прогресував? Твердження про галицьку батьківщину масонства може викликати або гомеричний регіт, або знизування плечима (то залежно від темпераменту), але про автора свідчить однозначно: "Ти, небоже, є дурень" (як казав найтупішим студентам один університетський викладач).
І так далі, і подібне.
Не хочу того тягнути задля очевидности і безсенсовности такого заняття для кожної мінімально ерудованої людини.
Навіщо він написав такі нісенітниці? Чи акурат мав тяжку психічну депресію, чи геростратова слава Бузини не давала спокою?
*******************
P.S. А то вже цілком поважна справа: «Між іншим, нині в Івано-Франківську геніїв уже більше, ніж у Москві», — іронізує колючий Ігор Клех, також галичанин, також геній, у своїй найновішій московській книжці." -- ось так, шановне панство -- Маасква сталіца міра, відтак факт видання книжки там надає додаткової ваги як їй самій так і автору. Аж такого нікчемства від Андруховича я не очікував.
2010.10.30 | MV
Дезорієнтація на місцевості
Насправді цей текст - частина більшого:Юрій Андрухович
Дезорієнтація на місцевості :
Час і місце, або Моя остання територія
http://www.ukrcenter.com/Література/Юрій-Андрухович/20262/Час-і-місце-або-Моя-остання-територія
2010.10.30 | selu
Що можна писати галичанину Андруховичу, то іншим - зась.
2010.10.31 | АlеxDоmоsеdov
Угу. Чомусь згадавсь Джекі Чан і його "wat's hap, nigger?"
2010.10.31 | selu
Може тому, що ви мріяли про працю на американських форумах.
Але не відволікайте, будь ласка, від теми.2010.10.31 | АlеxDоmоsеdov
А що там мріяти? Реєструйся та працюй. Мені ж
одобрямсу начальства питатись не треба. На відміну від Вас2010.10.31 | GreyWraith
Смішно навіть мені, волиняку...
... із цієї, пардон, порівняльної фалометрії.Кожна українська земля добра по-своєму.