11/03/2010 | Леонід Пінчук

Добре сказав ктайський стратег і мислитель Сунь Цзи, слова якого наводить у своєму зверненні до українців О.Тягнибок: "Коли ти знаєш себе і знаєш ворога, то бийся хоч сто разів-ти в безпеці, коли ти знаєш себе, але не знаєш ворога,то маєш лише пів-шансу на перемогу, але коли ти не знаєш ані себе ані ворога,то раз по раз будеш отримувати поразку" .
Прикро ,що ми,українці за національністю, і навіть шановний Олег Тягнибок не зрозуміли, здається,порад китайця ,а трактуємо ,як нам подобається, і знову провокуємо поразку.Так,з першого дня незалежності маємо протистояння на барикадах: з одного боку,як вірно каже О.Тягнибок, українська нація,яка б мала захистити себе сама,без всяких сподівань на якусь там політичну силу:адже носієм влади є народ,українська більшість.На жаль .українська нація не єдина ,не консолідована,за словами А.Погрібного "епідемічно хвора".А тому нездатна продукувати українську владу,захистити себе від тих, хто їй протистоїть з іншого боку барикад.Щоб перемагати за порадами китайця треба усвідомити хворобу нації, провести оздоровлення, її консолідацію, поширити серед українців за національністю ідеологію українського націоналізму, ідеологію консолідації нації, її самовизначення. На сайті www.lalak/org/ua подана статья «Коли і чи відбудеться взагалі українська нація в Україні», за якою українська нація сьогодні потребує не загальної і індивідуальної терапії, до чого гукав свого часу А.Погрібний, а вимагає невідкладних реанімаційних заходів по порятунку нації.А нам пропонують- захист прав українців політичною силою, членів якої на півдні і сході, в Криму, зокрема, в Миколаєві можна порахувати ,як кажуть ,на пальцях.Висновок- ми не знаємо і не хочемо знати себе, не знаємо української нації, її стану, її можливостей.
З другого боку українській нації протистоїть не "комуно-олігархічний режим", а ціла Система часів радянського Союзу, яка пристосувалася вміло, краще за демократів до нових умов і адаптувала до своїх потреб демократів, диктує їм умови гри, зокрема, і націоналістам, які керуються не ідеологією українського націоналізму, ідеологією консолідації української нації, не працюють на поширення цієї ідеології серед українців, а керуються емоціями , грою на патріотизмі, не об’єднані - і попадають в пастку Системи(О.К.РОманчук).
Висновок-ми не знаємо ворога та ще й шукаємо ворогів не там, де треба, часто -густо серед своїх побратимів-українців під іншими прапорами..Не знаємо себе і не знаємо ворога.А тому йдемо від поразки до поразки. І даремно сподіватся на диво з участю ВО"Свобода" і Олега Тягнибока. Не мають переконати нас і зростання голосів,поданих за ВО»Свобода»на останніх виборах до місцевих рад, бо ті голоси були не за рахунок зменшення голосів за Систему,за ПР і КПУ, зокрема, а за рахунок перерозподілу голосів між національно-патріотичними силами. Тобто, українська нація в протистоянні з Системою не виграла чи ,бодай,зробила крок до перемоги, а , як не прикро, в черговий раз програла.
Вихід, як пропонують нам В.Войтенко,О.Доній і інші – в посиленні позапарламентської роботи по організації громадянського супільства, в самоорганізації українців за національністю, в оздоровленні нації зусиллями українських громад.Пошук форм такої роботи української більшості-ось що на часі і чекає відповіді вже від нових провідників,які будуть спочатку вивчати себе ,вивчати ворога,а вже потім пропонувати кроки до перемог, а не проводити піар своєї політичної сили в тій чи іншій формі,обливаючи брудом противників,штовхаючись разом біля корита влади.
Чи зробимо висновки вірні, шукаючи на майбутнє шляхи до перемоги української нації в протистоянні із Системою? Дай,Боже, щоб зробили!